Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Олиместра Хд 20

Міжнародна назва: Olmesartan medoxomil and diuretics
Виробник: Відповідальний за виробництво, первинне та вторинне пакування, контроль та випуск серії:
АТ Код: АТС C09D A08
Клінико-фармакологічна група: Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензину ІІ.

Склад

діючі речовини:

1 таблетка Н 20 містить 20 мг олмесартану медоксомілу та 12,5 мг гідрохлоротіазиду;

1 таблетка НD 20 містить 20 мг олмесартану медоксомілу та 25 мг гідрохлоротіазиду;

1 таблетка Н 40 містить 40 мг олмесартану медоксомілу та 12,5 мг гідрохлоротіазиду;

1 таблетка НD 40 містить 40 мг олмесартану медоксомілу та 25 мг гідрохлоротіазиду;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена, магнію стеарат, спирт полівініловий частково гідролізований, титану діоксид (E 171), макрогол 3000, тальк.

Показання

Есенціальна гіпертензія. Застосування цих фіксованих комбінацій показано дорослим пацієнтам, у яких артеріальний тиск не контролюється належним чином при монотерапії олмесартану медоксомілом.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до активних речовин, до будь-якого з компонентів препарату або до інших сульфонамідів;
  • стійка гіпокаліємія, гіперкальціємія, гіпонатріємія та клінічно виражена гіперурикемія;
  • тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) та ниркова недостатність, для Оліместри® H 40 і Оліместри® HD 40;
  • тяжкі порушення функції печінки, холестаз та обструктивні захворювання жовчних шляхів;
  • вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. «

Дозування

Дорослі

Оліместра® H 20 та Оліместра® HD 20 не є препаратами першого вибору. Вони призначені для пацієнтів, у яких застосування одного лише олмесартану медоксомілу в дозі 20 мг не забезпечує необхідного рівня артеріального тиску.

За наявності клінічних показань допускається переведення пацієнта з монотерапії олмесартану медоксомілом у дозі 20 мг відразу на комбінований препарат, проте при цьому слід враховувати той факт, що максимальна гіпотензивна дія олмесартану медоксомілу досягається через 8 тижнів після початку лікування.

Рекомендується титрування дози за кожним з компонентів препарату: Оліместру® H 20 призначають хворим, у яких застосування олмесартану медоксомілу у дозі 20 мг не забезпечує необхідного рівня артеріального тиску;

Оліместру® HD 20 призначають хворим, у яких 20 мг олмесартану медоксомілу/12,5 мг гідрохлоротіазиду не забезпечує необхідного рівня артеріального тиску;

Оліместру® H 40 призначають для пацієнтів, у яких застосування одного лише олмесартану медоксомілу в дозі 40 мг не забезпечує необхідного рівня артеріального тиску;

Оліместру® HD 40 призначають хворим, у яких 40 мг олмесартану медоксомілу/12,5 мг гідрохлоротіазиду не забезпечує необхідного рівня артеріального тиску.

Препарат приймають 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі. Таблетки ковтають цілими і запивають склянкою води. Таблетки не слід розжовувати. Рекомендується застосовувати препарат в один і той самий час.

Пацієнти літнього віку

Як правило, не потрібно коригування дози для пацієнтів літнього віку (див. нижче рекомендації щодо дозування для пацієнтів з порушенням функції нирок). При підвищенні дози до максимальної – 40 мг на добу – слід ретельно контролювати артеріальний тиск.

Порушення функції нирок

Для пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) рекомендується періодично контролювати функцію нирок. Максимальна доза олмесартану медоксомілу становить 20 мг 1 раз на добу внаслідок обмеженого досвіду застосування більших доз цій групі пацієнтів. Хворим із тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) протипоказано застосовувати олмесартану медоксоміл, оскільки існує дуже обмежений досвід застосування цій групі пацієнтів.

Оліместра® H 40 та Оліместра® HD 40 протипоказані хворим із порушеннями функції нирок.

Порушення функції печінки

Пацієнтам з легкими та помірними порушеннями функції печінки препарати Оліместра® H 20 та Оліместра® HD 20 слід застосовувати з обережністю. Пацієнтам з помірними порушеннями функції печінки олмесартану медоксоміл рекомендується застосовувати в початковій дозі 10 мг 1 раз на добу. У такому разі слід застосовувати олмесартану медоксоміл в інший лікарській формі, а максимальна доза не повинна перевищувати 20 мг 1 раз на добу. Пацієнтам з порушеннями функції печінки, які вже приймають діуретичні засоби та (або) інші антигіпертензивні засоби, рекомендується ретельно контролювати артеріальний тиск та функцію нирок. Досвід застосування олмесартану медоксомілу пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки відсутній. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки, а також із холестазом та обструкцією жовчних протоків застосування препарату протипоказано (див. р. «Протипоказання»).

Побічні дії

Найчастіше при застосуванні препарату виникають такі побічні реакції, як головний біль (2,9 %), запаморочення (1,9 %), підвищена втомлюваність (1,0 %).

Гідрохлоротіазид може спричинювати або посилювати гіповолемію, що може призводити до порушення електролітного балансу.

Для класифікації частоти виникнення побічних реакцій використовували таку термінологію: дуже часто (1/10), часто (1/100, < 1/10), нечасто (1/1000, <1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (≤ 1/10000).

 

Класи органів систем Побічні реакції Частота
Оліместра® H, HD Олмесартан Гідрохлоро-тіазид
Інфекційні та паразитарні захворювання Сіаладеніт Рідко
З боку кровотворної та лімфатичної систем Апластична анемія Рідко
Пригнічення кісткового мозку Рідко
Гемолітична анемія Рідко
Лейкопенія Рідко
Нейтропенія/агранулоцитоз Рідко
Тромбоцитопенія Нечасто Рідко
З боку імунної системи Анафілактичні реакції Нечасто Нечасто
Порушення харчування та обміну речовин Анорексія Нечасто
Глюкозурія Часто
Гіперкальціємія Часто
Гіперхолестеринемія Нечасто Дуже часто
Гіперглікемія Часто
Гіперкаліємія Рідко
Гіпертригліцеридемія Нечасто Часто Дуже часто
Гіперурикемія Нечасто Часто Дуже часто
Гіпохлоремія Часто
Гіпохлоремічний алкалоз Дуже рідко
Гіпокаліємія Часто
Гіпомагніємія Часто
Гіпонатріємія Часто
Гіперамілаземія Часто
З боку психіки Апатія Рідко
Депресія Рідко
Неспокій Рідко
Порушення сну Рідко
З боку нервової системи Сплутаність свідомості Часто
Судоми Рідко
Порушення свідомості, наприклад втрата свідомості Рідко
Відчуття запаморочення/ запаморочення Часто Часто Часто
Головний біль Часто Часто Рідко
Втрата апетиту Нечасто
Парестезії Рідко
Постуральне запаморочення Нечасто
Сонливість Нечасто
Непритомність Нечасто
З боку органів зору Зниження сльозовиділення Рідко
Минуща розмитість зору Рідко
Посилення існуючої міопії Нечасто
Ксантопсія Рідко
З боку органів слуху та рівноваги Вертиго Нечасто Нечасто Рідко
З боку серця Стенокардія Нечасто
Порушення ритму серця Рідко
Пальпітація Нечасто
З боку судин Емболія Рідко
Артеріальна гіпотензія Нечасто Рідко
Некротизуючий ангіїт (васкуліт) Рідко
Ортостатична гіпотензія Нечасто Нечасто
Тромбоз Рідко
З боку дихальної системи Бронхіт Часто
Кашель Нечасто Часто
Задишка Рідко
Інтерстиціальна пневмонія Рідко
Фарингіт Часто
Набряк легень Рідко
Дихальна недостатність Нечасто
Риніт Часто
З боку травної системи Біль у ділянці живота нечасто Часто Часто
Запор Часто
Діарея Нечасто Часто Часто
Подразнення слизової оболонки шлунка Часто
Диспепсія Нечасто Часто
Гастроентерит Часто
Метеоризм Часто
Нудота Нечасто Часто Часто
Гострий панкреатит Рідко
Паралітична кишкова непрохідність Дуже рідко
Блювання Нечасто Нечасто Часто
З боку печінки та жовчовивідних шляхів Гострий холецистит Рідко
Жовтяниця (на тлі внутрішньопечінкового холестазу) Рідко
З боку шкіри та підшкірно-жирової тканини Алергічний дерматит Нечасто
Анафілактичні шкірні прояви Рідко
Ангіоневротичний набряк Рідко Рідко
Реакції типу шкірних проявів системного червоного вовчака Рідко
Екзема Нечасто
Еритема Нечасто
Екзантема Нечасто
Реакції фотосенсибілізації Нечасто
Свербіж Нечасто Нечасто
Геморагічні висипання (пурпура) Нечасто
Висипання Нечасто Нечасто Нечасто
Загострення шкірної форми системного червоного вовчака рідко
Токсичний епідермальний некроліз Рідко
Кропив’янка Рідко Нечасто Нечасто
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини Артралгія Нечасто
Артрит Часто
Біль у спині Нечасто Часто
Судоми м’язів Нечасто Рідко
Слабкість у м’язах Рідко
Міалгія Нечасто Нечасто
Біль у кінцівках Нечасто
Парез Рідко
Біль у кістках Часто
З боку нирок та сечовивідних шляхів Гостра ниркова недостатність Рідко Рідко
Гематурія Нечасто Часто
Інтерстиціальний нефрит Рідко
Ниркова недостатність Рідко
Дисфункція нирок Рідко
Інфекція сечових шляхів Часто
З боку статевих органів та молочної залози Еректильна дисфункція Нечасто Нечасто
Загальні порушення Слабкість Часто Нечасто
Біль у грудях Часто Часто
Набряк обличчя Нечасто
Втомлюваність Часто Часто
Відчуття жару Рідко
Грипоподібні симптоми Часто
Сонливість Рідко
Нездужання Рідко Нечасто
Біль Часто
Периферичний набряк Часто Часто
Слабкість Нечасто
Результати додаткових досліджень Підвищення активності аланінамінотрасферази Нечасто
Підвищення активності аспартатамінотрасферази Нечасто
Гіперкальціємія Нечасто
Гіперкреатинінемія Нечасто Рідко Часто
Гіперглюкоземія Нечасто
Зниження рівня гематокриту крові Рідко
Гіпогемоглобінемія Рідко
Гіперліпідемія Нечасто
Гіпокаліємія Нечасто
Гіперкаліємія Нечасто
Підвищення рівня сечовини у крові Нечасто Часто Часто
Підвищення рівня азоту сечовини у крові Рідко
Гіперурикемія Рідко
Підвищення рівня гамаглутамілтрансферази Нечасто
Підвищення рівня ферментів печінки Часто

Були повідомлення про кілька випадків рабдоміолізу, що перебував у часовому взаємозв’язку із застосуванням блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ.

Були повідомлення про такі побічні реакції, що можуть спостерігатися при застосуванні гідрохлоротіазиду: сухість у роті, відчуття спраги, анафілактичний шок, кома, синдром Стівена-Джонсона, дезорієнтація, зміна настрою, пневмоніт. Застосування діуретиків тіазидного ряду може призвести до зниження толерантності до глюкози, що, у свою чергу, може призвести до маніфестації латентного цукрового діабету. При застосуванні гідрохлоротіазиду можливі: поява гіпохлоремічного алкалозу, який може індукувати напади подагри у хворих з її асимптомним перебігом.

Передозування

Спеціальна інформація щодо симптомів або лікування передозування комбінації олмесартану медоксомілу і гідрохлоротіазиду відсутня.

Найімовірнішими проявами передозування олмесартану медоксомілу є артеріальна гіпотензія та тахікардія, крім того, може виникати брадикардія. Передозування гідрохлоротіазиду супроводжується електролітними порушеннями (гіпокаліємією, гіпохлоремією) та зневодненням, обумовленим надмірним діурезом. Найчастішими проявами передозування є нудота та сонливість. Гіпокаліємія може спричинювати м’язові спазми та/або посилювати аритмію, що виникає в результаті застосування супутніх препаратів (серцевих глікозидів або деяких антиаритмічних засобів).

За пацієнтом слід ретельно спостерігати та проводити симптоматичне підтримуюче лікування. Лікування симптоматичне і залежить від часу, що минув з моменту прийому препарату, та від ступеня тяжкості симптомів. Можуть бути рекомендовані блювотні засоби та/або промивання шлунка. При лікуванні передозування іноді рекомендується активоване вугілля. Слід регулярно контролювати рівень електролітів та креатиніну у сироватці крові. У разі артеріальної гіпотензії пацієнта слід перевести у горизонтальне положення та швидко провести внутрішньовенну інфузію ізотонічного розчину натрію хлориду.

Чи виводиться олмесартан або гідрохлоротіазид при гемодіалізі, невідомо.

Лікарська взаємодія

Потенційно можливі взаємодії, пов’язані з олмесартану медоксомілом.

Одночасне застосування не рекомендується.

Препарати літію. При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту та іноді з блокаторами рецепторів ангіотензину II спостерігалося оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та його токсичної дії. Крім того, за наявності тіазидів нирковий кліренс літію знижується, тому ризик його токсичної дії на тлі застосування гідрохлоротіазиду може збільшуватися. У зв'язку з цим застосування препарату Оліместра® H, HD у поєднанні з літієм не рекомендується. У пацієнтів, яким ці препарати необхідно призначати одночасно, під час лікування рекомендується ретельно контролювати концентрацію літію в сироватці.

Одночасне застосування, що вимагає обережності.

Баклофен. Може посилюватися гіпотензивна дія.

Нестероїдні протизапальні лікарські засоби (НПЛЗ). НПЛЗ (наприклад ацетилсаліцилова кислота (> 3 г/добу), інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЛЗ) можуть послаблювати антигіпертензивну дію тіазидних діуретиків та блокаторів рецепторів ангіотензину II. У деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок (наприклад, у зневоднених або пацієнтів літнього віку із захворюваннями нирок) на тлі застосування блокаторів рецепторів ангіотензину II одночасно з препаратами, які інгібують циклооксигеназу, ці порушення можуть посилюватися, зокрема може виникати гостра ниркова недостатність, яка, проте, у більшості випадків має оборотний характер. Тому зазначені препарати в комбінації один з одним слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнти при цьому повинні вживати достатню кількість рідини. Крім того, після початку комбінованої терапії та потім з регулярним інтервалом функцію нирок у пацієнтів потрібно контролювати.

Одночасне застосування, що вимагає особливої уваги.

Аміфостин. Може посилюватися антигіпертензивна дія.

Інші гіпотензивні засоби. Антигіпертензивний ефект препарату Оліместра® H, HD може посилюватися у разі його застосування одночасно з іншими препаратами, які знижують артеріальний тиск.

Етиловий спирт, барбітурати, наркотичні аналгетики та антидепресанти. Можуть посилити прояви ортостатичної гіпотензії.

Потенційно можливі взаємодії з олмесартану медоксомілом.

Одночасне застосування не рекомендується.

Лікарські засоби, що впливають на концентрацію калію в крові. Враховуючи досвід застосування інших лікарських засобів, які пригнічують ренін-ангіотензинову систему, концентрація калію в сироватці крові може збільшуватися при одночасному застосуванні калій-зберігаючих діуретиків, препаратів калію, калієвмісних замінників харчової солі та інших препаратів, здатних підвищувати концентрацію калію в крові (таких як гепарин інгібітори АПФ). При призначенні препарату Оліместра® H, HD одночасно з препаратами, які впливають на рівень калію, рекомендується контролювати сироваткову концентрацію калію.

Додаткова інформація.

Відзначалося помірне зниження біодоступності олмесартану медоксомілу після лікування антацидами (магнію-алюмінію гідроксидом). Олмесартану медоксоміл не виявляє значного впливу на фармакокінетику та фармакодинаміку варфарину або фармакокінетику дигоксину. У здорових добровольців, які приймали олмесартану медоксоміл одночасно з правастином, клінічно значущих змін фармакокінетики цих препаратів не відзначалося. У ході дослідженнь in vitro клінічно значущого пригнічення олмесартаном активності ізоферментів IA1/2, IIA6, IIC8/9, IIC19, IID6, IIE1 та IIIA4 цитохрому Р450 у людини виявлено не було; відносно ізоферментів цитохрому Р450 у тварин олмесартан або чинив незначну індукуючу дію, або не чинив жодної. Таким чином, клінічно значущих взаємодій між олмесартаном та лікарськими засобами, які метаболізуються за участю зазначених ізоферментів сімейства цитохрому P450, не очікується.

Потенційно можливі взаємодії гідрохлоротіазиду.

Одночасне застосування не рекомендується.

Гіпокаліємічна дія гідрохлоротіазиду може посилюватися при його одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами, що спричинюють втрату калію та гіпокаліємію (наприклад з калійуретичними діуретиками, послаблюючими засобами, кортикостероїдами, АКТГ, амфотерицином, карбеноксолоном, пеніциліном G натрію та похідними саліцилової кислоти). Тому застосовувати гідрохлоротіазид одночасно з цими препаратами не рекомендується.

Одночасне застосування, що вимагає обережності.

Солі кальцію. За рахунок уповільнення екскреції кальцію тіазидні діуретики можуть збільшувати його концентрацію в сироватці крові. Якщо необхідно застосовувати препарати кальцію, його концентрацію в сироватці слід контролювати, а відповідну дозу кальцію - коригувати.

Холестирамін та колестипол. На тлі застосування аніонообмінних смол всмоктування гідрохлоротіазиду уповільнюється

Серцеві глікозиди. Застосування серцевих глікозидів призводить до того, що гіпокаліємія та гіпомагніємія, спричинені тіазидами, збільшують ризик аритмій.

Лікарські засоби, ефективність яких залежить від змін концентрації калію в сироватці крові. У разі застосування препарату Оліместра® H, HD одночасно з лікарськими препаратами, ефективність яких залежить від змін концентрації калію в сироватці крові (наприклад із серцевими глікозидами та антиаритмічними засобами), а також із препаратами, що спричинюють аритмію піруетного типу (шлуночкову тахікардію), у тому числі з деякими антиаритмічними засобами, рекомендується проводити регулярний контроль концентрації калію в сироватці крові та ЕКГ:

  • антиаритмічні засоби класу Ia (наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
  • антиаритмічні засоби класу IIIa (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
  • деякі антипсихотичні засоби (наприклад тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифторперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);
  • інші (наприклад бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін внутрішньовенно).

Недеполяризуючі релаксанти скелетних м'язів (наприклад тубо курарин). Гідрохлоротіазид може посилювати ефективність недеполяризуючих релаксантів скелетних м'язів.

Антихолінергічні засоби (наприклад, атропін та біпериден). Знижуючи моторику шлунково-кишкового тракту та швидкість спорожнення шлунка, антихолінергічні засоби можуть збільшувати біодоступність тіазидних діуретиків.

Антидіабетичні лікарські засоби (пероральні препарати та інсулін). Терапія тіазидом може впливати на толерантність до глюкози. Може бути необхідна корекція дози цукрознижувальних засобів.

Метформін. Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик розвитку лактацидозу, який спричиняється функціональною нирковою недостатністю, яка іноді виникає внаслідок застосування гідрохлоротіазиду.

Бета-блокатори та діазоксид. Гіперглікемічна ефективність бета-адреноблокаторів та діазоксиду може посилюватися під впливом тіазидів.

Пресорні аміни (наприклад, норадреналін). Ефективність пресорних амінів може знижуватися.

Лікарські засоби, які застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол). Оскільки гідрохлоротіазид іноді спричинює збільшення концентрації сечової кислоти в сироватці, може бути необхідна корекція дози урикозуричних препаратів для лікування подагри. Крім того, іноді необхідно збільшити дозу пробенециду або сульфінпіразону. У разі застосування алопуринолу одночасно з тіазидом частота алергічних реакцій на алопуринол може збільшуватися.

Амантадин. Тіазиди можуть збільшувати ризик розвитку побічних реакцій, спричинених амантадином.

Цитостатики (наприклад, циклофосфамід, метотрексат). Тіазиди можуть знижувати виведення нирками протипухлинних препаратів та посилювати їх пригнічувальну дію на кістковий мозок.

Саліцилати. У разі прийому саліцилатів у високих дозах гідрохлоротіазид може посилювати їх токсичну дію на центральну нервову систему.

Метилдофа. Описано окремі випадки гемолітичної анемії в результаті застосування гідрохлоротіазиду в комбінації з метилдофою.

Циклоспорин. Одночасне застосування тіазидів з циклоспорином може збільшувати ризик гіперурикемії та ускладнень, аналогічних подагрі.

Тетрациклін. Застосування тіазидів одночасно з тетрацикліном збільшує ризик уремії, спричиненої тетрацикліном. Доксицикліну ця взаємодія, ймовірно, не стосується.

Карбамазепін. З огляду на ризик виникнення симптомної гіпонатріємії необхідно проводити клінічний та біологічний моніторинг.

Йодовмісні контрастні засоби. Діуретичні засоби можуть призвести до стану дегідратації хворого, тому потрібно провести його регідратацію перед застосуванням великих доз йодовмісних контрастних засобів для зменшення ризику розвитку гострої ниркової недостатності.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Оліместра® H, HD – комбінований препарат блокатора рецепторів ангіотензину ІІ, олмесартану медоксимілу та тіазидного діуретика – гідрохлоротіазиду. Комбінація цих компонентів чинить адитивну антигіпертензивну дію, внаслідок чого артеріальний тиск знижується сильніше, ніж при застосуванні кожного з компонентів окремо.

Абсорбція та розподіл

Олмесартану медоксоміл є проліками. Він швидко перетворюється у фармакологічно активний метаболіт олмесартан під дією естераз у слизовій оболонці кишечнику і в портальній крові під час абсорбції зі шлунково-кишкового тракту.

У плазмі або в продуктах виділення не виявлялись олмесартану медоксоміл, що не розпався, або незмінений боковий ланцюг медоксомальної групи. Середнє абсолютне значення біодоступності олмесартану з таблетованої лікарської форми становить 25,6 %.

Середнє максимальне значення олмесартану медоксомілу в плазмі (Cmax) досягається приблизно через 2 години після внутрішнього застосування препарату, і концентрація його в плазмі збільшується майже лінійно зі збільшенням одноразової пероральної дози до 80 мг.

Їжа практично не впливає на біодоступність олмесартану, і тому олмесартану медоксоміл можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Не спостерігалось жодної клінічно значимої різниці за статтю в фармакокінетиці олмесартану.

Зв’язування олмесартану медоксомілу з білками плазми становить 99,7 %, але потенціал для клінічно значущого зсуву величини зв’язування з білками при взаємодії олмесартану медоксомілу з іншими ліками, що мають високий ступінь зв’язування з білками, є низьким (це підтверджується тим, що відсутня клінічно значуща взаємодія між олмесартаном медоксомілом і варфарином). Зв’язування олмесартану з клітинами крові незначне. Середній об’єм розподілу після внутрішньовенного введення малий (16-29 л).

Метаболізм та виведення

Загальний кліренс із плазми крові становив типово 1,3 л/год (CV, 19 %) та був відносно повільним порівняно з кровообігом в печінці (приблизно 90 л/год). Після введення одноразової пероральної дози 14C-міченого олмесартану медоксомілу 10-16 % радіоактивності виводилося з сечею (більшість протягом 24 годин після введення дози), а залишок відновленої радіоактивності виводився з фекаліями. Спираючись на системну доступність 25,6 %, можна підрахувати, що абсорбований олмесартан виводиться як нирками (приблизно 40 %), так і через печінку та жовчовивідні шляхи (приблизно 60 %). Вся відновлена радіоактивність визначена як олмесартан. Не було виявлено жодного значимого метаболіту. Кишково-печінкова рециркуляція олмесартану є мінімальною. Оскільки велика частина олмесартану виводиться через жовчовивідні шляхи, застосування пацієнтам з обструкцією жовчовивідних шляхів протипоказано.

Кінцевий період напіввиведення олмесартану мав діапазон 10-15 годин після багаторазового перорального застосування. Стабільний стан досягався після перших декількох доз та не спостерігалось будь-якого подальшого накопичення після 14 днів повторного застосування. Кліренс з нирок становив приблизно 0,5-0,7 л/год та не залежав від дози.

Фармакокінетика в особливих популяціях

Пацієнти літнього віку

У разі артеріальної гіпертензії AUC у стабільному стані збільшувалась приблизно на 35 % у пацієнтів віком 65-75 років та приблизно на 44 % у пацієнтів віком > 75 років порівняно з такою у групі молодшого віку. Це щонайменше може бути пов’язано з середнім зниженням функції нирок у цій групі пацієнтів.

Порушення функції нирок

У разі порушення функції нирок AUC в стабільному стані збільшилась на 62 %, 82 % та 179 % відповідно у пацієнтів з легким, помірним та тяжким порушенням функції нирок порівняно з такою у здорових добровольців.

Порушення функції печінки

Після одноразового перорального введення значення AUC олмесартану були на 6 % та 65 % вищими відповідно у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки, ніж відповідні значення у здорових добровольців. Незв’язана фракція олмесартану через 2 години після прийому дози у здорових добровольців, у пацієнтів з легким порушенням функції печінки та у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки становила відповідно 0,26 %, 0,34 % та 0,41 %. Після повторного дозування у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки, середня AUC олмесартану була знов на 65 % більшою, ніж у здорових добровольців. Середні значення Cmax олмесартану були подібними у пацієнтів з порушенням функції печінки та у здорових добровольців. Олмесартану медоксоміл не оцінювався за участю пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки.

Фізико-хімічні властивості

властивості

таблетки Н 20 (20 мг/12,5 мг): білі або майже білі, круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки;

таблетки HD 20 (20 мг/25 мг): білі або майже білі, овальні, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки;

таблетки H 40 (40 мг/12,5 мг): білі або майже білі, круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки зі скошеним краєм;

таблетки HD 40 (40 мг/25 мг): білі або майже білі, овальні, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки з рискою з обох боків;

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Не проводилось жодних досліджень впливу на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами. Однак слід враховувати, що протягом антигіпертензивного лікування у пацієнтів можливі запаморочення або втома, що може позначитися на здатності керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Особливості застосування

Зменшення об’єму циркулюючої крові. У пацієнтів зі зниженим об’ємом циркулюючої крові та (або) низьким рівнем натрію, обумовленими інтенсивною терапією діуретиками, низькосольовою дієтою, діареєю або блюванням, може виникати клінічно виражена артеріальна гіпотензія, особливо після першого прийому препарату. До початку застосування препарату зазначені вище явища слід усунути.

Інші явища, що супроводжуються стимуляцією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Пацієнти, у яких судинний тонус та функція нирок значною мірою залежать від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад пацієнти із тяжкою застійною серцевою недостатністю або з патологією нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), можуть реагувати на інші препарати, що впливають на цю систему, відчуваючи гостру артеріальну гіпотензію, азотемію, олігурію або, в окремих випадках, гостру ниркову недостатність.

Реноваскулярна гіпертензія. Застосування препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, у хворих з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки пов'язано з підвищеним ризиком розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності.

Порушення функції нирок та трансплантація нирки. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) препарат застосовувати не слід. Пацієнтам з легкими або помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) коригувати дозу препарату не потрібно. Максимальна доза олмесартану медоксомілу для пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) становить 20 мг олмесартану медоксомілу 1 раз на добу. Однак, для таких пацієнтів комбінації олмесартану медоксомілу/гідрохлоротіазиду 20 мг/12,5 мг і 20 мг/25 мг слід призначати з обережністю, при цьому рекомендується періодично контролювати концентрацію калію, креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. У пацієнтів з порушеннями функції нирок може виникати азотемія, спричинена тіазидними діуретиками. Якщо прогресуюча ниркова недостатність стає очевидною, необхідний ретельний перегляд схеми лікування і, можливо, відміна діуретиків. Клінічний досвід застосування комбінації олмесартану медоксомілу/гідрохлоротіазиду пацієнтам, які нещодавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній.

Порушення функції печінки. Досвід застосування олмесартану медоксомілу пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки досі відсутній. Крім того, у пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючим захворюванням печінки незначні порушення водно-електролітного балансу на тлі терапії тіазидами можуть спричинити печінкову кому. З цієї причини пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості препарат слід застосовувати з обережністю. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки, холестазом та обструкцією жовчних протоків застосування комбінації олмесартану медоксомілу/гідрохлоротіазиду протипоказано.

Стеноз устя аорти та мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія. Як і інші вазодилататори, олмесартану медоксоміл з обережністю призначають при стенозі устя аорти або мітральному стенозі, а також при обструктивній гіпертрофічній кардіоміопатії.

Первинний альдостеронізм. Пацієнти з первинним альдостеронізмом зазвичай не реагують на антигіпертензивні засоби, що пригнічують ренін-ангіотензинову систему. Тому комбінації олмесартану медоксомілу/гідрохлоротіазиду таким пацієнтам не рекомендовані.

Метаболічні та ендокринні ефекти. Препарати групи тіазидів можуть спричинювати порушення толерантності до глюкози. Пацієнтам з цукровим діабетом потрібно коригувати дозу інсуліну або пероральних цукрознижувальних засобів. Застосування тіазидів може сприяти розвитку прихованого цукрового діабету. На тлі прийому тіазидних діуретиків можуть виникати такі побічні реакції, як підвищення рівня холестерину та тригліцеридів. У ряді випадків застосування тіазидів може сприяти розвитку гіперурикемії або подагри. Гідрохлоротіазид здатний підвищувати рівень вільного білірубіну у сироватці крові.

Електролітні порушення. Як і при застосуванні будь-яких діуретиків, при застосуванні гідрохлоротіазиду слід з певним інтервалом контролювати сироваткові концентрації електролітів. Препарати групи тіазидів, у тому числі гідрохлоротіазид, можуть спричинювати порушення водно-електролітного балансу (у тому числі гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). Ознаками порушень водно-електролітного балансу є такі симптоми: сухість у роті, спрага, слабкість, тривалий сон, сонливість, занепокоєння, м'язовий біль або судоми, м'язова стомлюваність, артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія та порушення з боку травного тракту, зокрема нудота та блювання.

Ризик розвитку гіпокаліємії найбільш високий при цирозі печінки, при різкому збільшенні діурезу, при недостатньому прийомі електролітів внутрішньо, а також при застосуванні кортикостероїдів та АКТГ як супутніх препаратів. З іншого боку, внаслідок блокади рецепторів ангіотензину II (AT1) олмесартану медоксомілом, що входить до складу препарату, може виникати гіперкаліємія, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок та/або із серцевою недостатністю, а також у пацієнтів із цукровим діабетом. Пацієнтам цієї групи концентрацію калію в сироватці крові слід контролювати належним чином. Комбінацію олмесартану медоксомілу/гідрохлоротіазиду слід з обережністю застосовувати одночасно з препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками, калієвмісними замінниками харчової солі та іншими препаратами, які можуть підвищувати концентрацію калію в крові. Немає даних про те, що олмесартану медоксоміл може послаблювати спричинену діуретиками гіпонатріємію або запобігати ій. Дефіцит хлоридів, як правило, характеризується низьким ступенем тяжкості і не вимагає спеціального лікування. Тіазиди можуть знижувати виведення кальцію із сечею та спричинювати легке та скороминуще підвищення його концентрації в сироватці крові за відсутності будь-яких порушень у метаболізмі кальцію.

Гіперкальціємія може свідчити про прихований паратиреотоксикоз. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз тіазиди потрібно відмінити. Тіазиди посилюють виведення із сечею магнію, що може призводити до гіпомагніємії. У пацієнтів з набряками може в жарку погоду виникати гіпонатріємія розбавлення.

Препарати літію. Як і інші лікарські засоби, що містять блокатори рецепторів ангіотензину II у комбінації з тіазидом, препарат Оліместра® H, HD не рекомендується застосовувати одночасно з препаратами літію.

Етнічні відмінності. Як і щодо інших блокаторів рецепторів ангіотензину II, антигіпертензивна дія олмесартану медоксомілу у представників негроїдної раси виражена дещо слабше, ніж у представників інших рас (можливо, через те, що у представників негроїдної раси частіше зустрічається низький рівень реніну).

Антидопінговий тест. Гідрохлоротіазид, що входить до складу цього препарату, може давати псевдопозитивний результат в антидопінговому тесті.

Вагітність.Лікарський засіб не повинен застосовуватися вагітними або жінками, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.

Інші запобіжні заходи. Надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з генералізованим артеріосклерозом, ішемічною хворобою серця або ішемічним ураженням головного мозку може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Ризик алергічних реакцій на гідрохлоротіазид вищий у пацієнтів з алергією або бронхіальною астмою в анамнезі, проте такі реакції можуть виникати і у пацієнтів без зазначених захворювань в анамнезі. За даними наукової літератури тіазидні діуретики можуть викликати загострення або активацію системного червоного вовчака.

Під час застосування діуретиків тіазидового ряду можливий розвиток реакцій фотосенсибілізації. У таких випадках рекомендується відміна препарату. Якщо лікар вважає за потрібне повторно призначити препарат, то хворому рекомендується захищати ділянки тіла, які піддаються впливу сонячних променів або штучного ультрафіолетового опромінення.

Використання препарату дітьми

Застосування препарату дітям протипоказано через недостатність даних про безпеку та ефективність.

Упаковка

Таблетки Н 20 (20 мг/12,5 мг):

по 10 таблеток у блістері, по 3 або 6, або 9 блістерів у картонній коробці;

по 14 таблеток у блістері, по 2 або 4, або 6, або 7 блістерів у картонній коробці.

Таблетки HD 20 (20 мг/25 мг), H 40 (40 мг/12,5 мг), HD 40 (40 мг/25 мг):

по 7 таблеток у блістері, по 4 або 8, або 12, або 14 блістерів у картонній коробці;

по 10 таблеток у блістері, по 3 або 6, або 9 блістерів у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи. Зберігати у недоступному для дітей місці.


Отзывы