Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Оланкляын

Міжнародна назва: Olanzapin
Виробник: Д-р Редді’с Лабораторіс Лімітед, Індія
АТ Код: АТС N05A Н03
Клінико-фармакологічна група: Психолептичні засоби. Антипсихотичні засоби. Діазепіни, оксазепіни та тіазепіни.
Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою

Склад

діюча речовина: оланзапін;

1 таблетка містить оланзапіну 2,5 мг, 5 мг або 10 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; кросповідон; гідроксипропілцелюлоза; магнію стеарат; Opadry blue 06B50833 (для таблеток по 5 мг та 10 мг); Opadry white OY-58900 (для таблеток по 2,5 мг).

Показання

Лікування шизофренії.

Підтримуюче лікування пацієнтів, які виявили позитивну реакцію на початкове лікування оланзапіном.

Лікування маніакальних нападів від помірних до тяжких.

Профілактика рецидивів у пацієнтів із біполярними розладами, у яких маніакальні напади піддавалися лікуванню оланзапіном.

Протипоказання

Відома гіперчутливість до оланзапіну або до будь-яких інших компонентів препарату.

Відомий ризик закритокутової глаукоми.

Дозування

Препарат призначений для перорального застосування. Оланзапін можна приймати незалежно від прийому їжі, оскільки вживання їжі не впливає на адсорбцію препарату. При припиненні лікування оланзапіном необхідне поступове зниження дози.

Шизофренія: початкова доза оланзапіну становить 10 мг на добу за 1 прийом.

Маніакальні напади: рекомендована початкова доза оланзапіну для дорослих при монотерапії становить 15 мг на добу або 10 мг на добу у складі комбінованої терапії.

Профілактика рецидиву при біполярному розладі: для пацієнтів у стадії ремісії рекомендована початкова доза оланзапіну становить 10 мг на добу. Пацієнтам, які приймали оланзапін для лікування маніакальних нападів, рекомендується продовжувати терапію тими ж дозами для профілактики рецидиву.

Пацієнтам, у яких з’явилися нові маніакальні, депресивні або змішані напади, лікування оланзапіном необхідно продовжувати (у разі необхідності дозу можна коригувати), за клінічними показаннями додатково призначають симптоматичну терапію для лікування розладів настрою. Під час лікування шизофренії, маніакальних нападів і для запобігання рецидивам біполярних розладів щоденна доза може поступово відкорегована на основі індивідуального клінічного стану у межах 5-20 мг на добу. Підвищення дози до рівня, що перевищує рекомендовану початкову дозу, рекомендується лише після відповідного клінічного обстеження і має проводитися з інтервалами не менше ніж 24 години.

Застосування хворим літнього віку

Побічні дії

Найчастішими (спостерігалися у більше ніж 1 % пацієнтів) побічними реакціями, що асоціюються з прийомом оланзапіну, були сонливість, збільшення маси тіла, еозинофілія, підвищені рівні пролактину, холестерину, глюкози та тригліцеридів, глюкозурія, підвищений апетит, запаморочення, акатизія, паркінсонізм (див. розділ «Особливості застосування»), дискінезія, ортостатична гіпотензія, антихолінергічні ефекти, скороминущі безсимптомні підвищення печінкових амінотрансфераз, висипання, астенія, втома та набряк.

Нижче наведено перелік побічних реакцій і результатів лабораторних досліджень. У межах кожної групи частоти прояву побічні реакції представлені в порядку зменшення вагомості.

З боку крові та лімфатичної системи. Еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи.

Алергічні реакції, включаючи анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, кропивниця, зуд.

З боку ендокринної системи.

Підвищені рівні плазмового пролактину.

З боку метаболізму та харчування.

Збільшення маси тіла, підвищені рівні холестерину та глюкози, глюкозурія, підвищені рівні тригліцеридів, підвищення рівня ліпідів, збільшений апетит, розвиток або загострення діабету, що іноді асоціюється з кетоацидозом і комою, включаючи летальні випадки, гіпотермія.

З боку нервової системи.

Головокружіння, амнезія, безсоння, тремор, ажитація, дистонія, атаксія, дизартрія, порушення мови, галюцинації, сонливість, запаморочення, акатизія, паркінсонізм, дискінезія, судомні напади, які в більшості випадків були зареєстровані за наявності судомних нападів або їх ризику в анамнезі, нейролептичний злоякісний синдром, дистонія (у тому числі рухи очного яблука), пізня дискінезія, синдром відміни (див. розділ «Загальні порушення та реакції в місці введення»).

З боку дихальної системи.

Пневмонія.

З боку серцево-судинної системи.

Брадикардія, подовження інтервалу QTc (див. розділ «Особливості застосування»), шлуночкова тахікардія/фібриляція, раптова смерть, тромбоемболія, емболія легеневої артерії, тромбоз глибоких вен (див. розділ «Особливості застосування»), ортостатична гіпотензія.

З боку травної системи.

Нудота, блювання, діарея, слабка транзиторна антихолінергічна побічна дія, включаючи запор, сухість у роті, панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів.

Жовтяниця, транзиторне асимптоматичне підвищення рівня печінкових амінотрансфераз (АЛТ/АСТ; див. розділ «Особливості застосування»), особливо на початку лікування, підвищений рівень загального білірубіну, гепатит (включаючи гепатоцелюлярне, холестатичне або змішане ушкодження печінки), підвищений рівень лужної фосфатази.

З боку шкіри та її похідних.

Висипання, реакції світлочутливості, алопеція.

З боку скелетно-м’язових і сполучних тканин.

Високий рівень креатинінфосфокінази, рабдоміоліз.

З боку опорно-рухової системи

Артралгія.

З боку нирок і сечовидільних шляхів.

Утруднене сечовипускання, підвищення температури тіла, нетримання сечі, затримка сечі.

З боку репродуктивної системи.

Еректильна дисфункція у чоловіків, зниження лібідо у жінок та чоловіків, аменорея, збільшення грудей, галакторея у жінок, гінекомастія/збільшення грудей у чоловіків, пріапізм.

Загальні порушення.

Синдром відміни у новонароджених, підвищене потовиділення, астенія, втома, набряк.

Тривале застосування (принаймні 48 тижнів)

Кількість пацієнтів, у яких виникають клінічно значущі зміни маси тіла, рівнів глюкози, загального/ЛПНЩ/ЛПВЩ холестерину або тригліцеридів, з часом збільшувалася. У дорослих пацієнтів, які завершили 9-12 місяців терапії, частота підвищення середнього рівня глюкози в крові сповільнювалася приблизно через 6 місяців.

Додаткова інформація про окремі групи пацієнтів

У пацієнтів літнього віку з деменцією лікування оланзапіном асоціювалося з більшою частотою летальних наслідків та появи цереброваскулярних побічних реакцій. Дуже частими побічними реакціями, пов’язаними із застосуванням оланзапіну в цій групі пацієнтів, були незвична хода та падіння. Часто спостерігалися пневмонія, підвищена температура тіла, летаргічний сон, еритема, зорові галюцинації та нетримання сечі.

У пацієнтів, у яких препарат (агоніст допаміну) викликав психоз, що асоціювався з хворобою Паркінсона, дуже часто повідомлялося про погіршення симптоматики хвороби Паркінсона та галюцинації.

У пацієнтів із біполярною манією комбінаційна терапія вальпроату та оланзапіну призвела до частоти появи нейтропенії, потенційним фактором міг бути високий рівень вальпроату в плазмі. Оланзапін, який вводився разом із літієм чи вальпроатом, призвів до підвищення рівнів (≥10 %) тремору, сухості у роті, підвищення апетиту та збільшення маси тіла. Також повідомлялося про розлади мовлення. Під час прийому оланзапіну в комбінації з літієм чи дивальпроексом збільшення на ≥ 7 % від початкової маси тіла мало місце у 17,4 % пацієнтів протягом гострого періоду лікування (до 6 тижнів). Довготривалий прийом оланзапіну (до 12 місяців) для попередження рецидиву у пацієнтів із біполярним розладом асоціювався зі збільшенням на ≥ 7 % від початкової маси тіла у 39,9 % пацієнтів.

Передозування

Симптоми. Найчастіше симптомами передозування (з частотою >10 %) є тахікардія, збудження/агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідні симптоми та порушення свідомості від седації до коми. Інші клінічно значущі наслідки передозування – делірій, судоми, кома, можливий злоякісний нейролептичний синдром, пригнічення дихання, аспірація, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, серцеві аритмії (< 2 % випадків передозування) і зупинка серця та дихання. Були повідомлення про летальні випадки при гострому передозуванні 450 мг; на противагу цьому також було повідомлення про виживання після гострого передозування при застосуванні близько 2 г оланзапіну.

Лікування. Не існує специфічного антидоту для оланзапіну. Не рекомендується викликати блювання. Можуть призначатися стандартні процедури для лікування передозування (наприклад, прийом активованого вугілля). Було показано, що супутній прийом активованого вугілля знижує пероральну біодоступність оланзапіну на 50-60 %. Слід проводити симптоматичне лікування та контроль функції життєво важливих органів згідно з клінічними проявами, включаючи лікування артеріальної гіпотензії та судинної недостатності, а також підтримку дихальної функції. Не слід використовувати епінефрин, допамін або інші симпатоміметичні засоби з бета-антагоністичною активністю, оскільки бета-стимуляція може посилити артеріальну гіпотензію. Необхідно контролювати серцево-судинну систему для виявлення можливих аритмій. Ретельне медичне спостереження та контроль повинні тривати до повного видужання пацієнта.

Лікарська взаємодія

Паління або застосування карбамазепіну підвищували метаболізм оланзапіну, що може призвести до зниження концентрацій оланзапіну.

Потенційні взаємодії, що впливають на оланзапін

Оскільки оланзапін метаболізується за допомогою CYP1A2, то речовини, які можуть специфічно індукувати або інгібувати цей ізофермент, можуть впливати на фармакокінетику оланзапіну.

Індукування CYP1A2

Метаболізм оланзапіну може бути індукований курінням і карбамазепіном, що може призводити до знижених концентрацій оланзапіну. Спостерігалося тільки слабке або помірне підвищення кліренсу оланзапіну. Клінічні наслідки, найвірогідніше, будуть обмеженими, проте рекомендується клінічний контроль і, за необхідності, слід розглянути можливість підвищення дози оланзапіну.

Інгібування CYP1A2

Було показано, що флувоксамін, специфічний інгібітор CYP1A2, значно інгібує метаболізм оланзапіну. Середнє підвищення значення Cmax оланзапіну після прийому флувоксаміну становило 54 % у жінок, які не курять, і 77 % у чоловіків, які курять. Середнє підвищення значення AUC оланзапіну становило 52 % і 108 % відповідно. Слід розглядати можливість застосування нижчої початкової дози оланзапіну пацієнтам, які приймають флувоксамін або будь-який інший інгібітор CYP1A2, такий як ципрофлаксин. Слід розглянути можливість зниження дози оланзапіну, якщо ініціюється лікування із застосуванням інгібітору CYP1A2.

Знижена біодоступність

Активоване вугілля знижує біодоступність оланзапіну при пероральному застосування на 50-60 %. Його слід приймати принаймні за 2 години до прийому оланзапіну або через 2 години після.

При застосуванні флуоксетину (CYP2D6 інгібітор), разової дози антацидів (алюміній, магній) або циметидину не виявлено суттєвого впливу на фармакокінетику оланзапіну.

Можливість оланзапіну впливати на інші медичні препарати

Оланзапін може протидіяти ефектам прямих або непрямих допамінових агоністів.

Оланзапін не інгібує основні ізоферменти цитохрому Р450 in vitro (наприклад, 1A2, 2D6, 2С9, 2С19, ЗА4). Таким чином, не очікується особливої взаємодії, як було продемонстровано у дослідженнях in vivo, де не було зафіксовано інгібування метаболізму наступних активних речовин: трициклічних антидепресантів (представлені головним чином CYP2D6 шляхом), варфарину (CYP2C9), теофіліну (CYP1A2) або діазепаму (CYP3A4 і 2C19). Оланзапін показав відсутність взаємодії при одночасному застосуванні з літієм або біпериденом.

Терапевтичний контроль плазмових рівнів вальпроату не свідчить про те, що потрібно коригувати дозування вальпроату після прийому супутнього оланзапіну.

Антигіпертензівні засоби: оланзапін через потенційну здатність викликати гіпотензії, може посилювати ефекти певних антигіпертензивних засобів.

Леводопа та агоністи допаміну: оланзапін може виявляти антагонізм до ефектів леводопи та агоністів допаміну.

Іміпрамін: разові дози оланзапіну не виявляють впливу на фармакокінетику іміпрами=іну або його активного метаболіту дезіпраміну.

Загальна активність ЦНС

Слід проявляти обережність при лікуванні пацієнтів, які вживають алкоголь або приймають медичні препарати, що можуть викликати пригнічення функції центральної нервової системи.

Не рекомендується сумісний прийом оланзапіну з медичними препаратами, призначеними для лікування хвороби Паркінсона, пацієнтам з хворобою Паркінсона та слабоумством.

Інтервал QTc

Слід проявляти обережність при застосуванні оланзапіну спільно з медичними препаратами, які призводять до подовження інтервалу QTc.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Оланзапін є антипсихотичним, лікарським засобом із широким спектром фармакологічної дії, що має вплив на різні рецептори. Оланзапін має рецепторну спорідненість (Ki; <100nM) до серотонінових 5HT’, 5HT, 5HT; допамінових D1, D2, D3, D4, D5; холінергічних мускаринових рецепторів m1-m5; адренергічних α1 і Н1 рецепторів гістаміну. Оланзапін продемонстрував вищу спорідненість in vitro до серотонінових рецепторів 5HT, ніж до допамінових рецепторів D, і вищу активність до рецепторів 5HT2, ніж активність до рецепторів D2, у моделях in vivo. Оланзапін селективно знижував збудливість мезолімбічних (А10) допамінергічних нейронів і водночас проявляв незначну дію на стріарні (А9) нервові шляхи, що беруть участь у регуляції моторних функцій. Оланзапін знижував умовно-рефлекторне уникнення, тест, що характеризує антипсихотичну активність у дозах, нижчих, ніж дози, що спричиняють каталепсію (розлад, що відображає побічний вплив на моторну функцію). На відміну від деяких інших антипсихотичних засобів, оланзапін підсилює відповідь при проведенні анксіолітичного тесту.

Фармакокінетика

Оланзапін добре абсорбується після прийому внутрішньо, досягаючи пікових плазмових концентрацій протягом 5-8 годин. Їжа не впливає на абсорбцію. Абсолютна біодоступність після перорального прийому відносно внутрішньовенного введення не була визначена. Оланзапін демонструє лінійну кінетику залежності від клінічного діапазону дозувань. Оланзапін метаболізується в печінці шляхом кон’югації та окислення. Основним циркулюючим метаболітом є 10-N-глюкуронід, який не проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Цитохроми P450-CYP1A2 і P450-CYP2D6 беруть участь в утворенні N-десметилових і 2-гідроксиметилових метаболітів оланзапіну; обидва показували значно меншу фармакологічну активність під час досліджень на тваринах in vivo, ніж оланзапін. Основна фармакологічна активність зумовлена початковою речовиною – оланзапіном. Фармакокінетика оланзапіну змінюється залежно від статі та віку хворого та від того, чи курить пацієнт.  
Характеристика пацієнта Період напіввиведення (год) Кліренс плазми (л/год)
Пацієнти, що не курять 38,6 18,6
Пацієнти, що курять 30,4 27,7
Жінки 36,7 18,9
Чоловіки 32,3 27,3
Пацієнти віком від 65 років 51,8 17,5
Пацієнти віком до 65 років 33,8 18,2

Таким чином, куріння, стать та вік можуть впливати на кліренс оланзапіну та період напіввиведення, значення впливу цих факторів мале порівняно із загальною мінливістю між індивідуумами. У пацієнтів, що курять, зі слабким порушенням функції печінки плазматичний кліренс зменшений порівняно з відповідним показником у пацієнтів без порушень функції печінки, що не курять. Рівень зв'язування оланзапіну протеїнами плазми крові становив приблизно 93 % для концентрації в межах від 7 нг/мл до 1 000 нг/мл. Оланзапін зв'язується переважно з альбуміном і a1-кислим глікопротеїном. Фармакокінетичні властивості препарату не залежать від раси. Ізоформа CYP2D6 цитохрому Р450 не впливає на метаболізм оланзапіну.

Фізико-хімічні властивості

Таблетки 2,5 мг: овальні, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки білого кольору, з гравіруванням «OLZ» з одного боку та «2,5» – з другого.

Таблетки 5 мг: овальні, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки блакитного кольору, з гравіруванням «OLZ» з одного боку та «5» – з другого.

Таблетки 10 мг: овальні, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки блакитного кольору, з гравіруванням «OLZ» з одногу боку та «10» – з другого.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Дослідження щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами не проводилися. Оланзапін може впливати на швидкість психомоторних реакцій, розумову або моторну здатність та може спричиняти сонливість і запаморочення, тому пацієнтам слід утримуватися від роботи з механізмами та керування автомобілем.

Особливості застосування

)

Застосування пацієнтам з порушенням функції нирок/печінки

Для таких пацієнтів потрібно розглядати можливість застосування нижчої початкової дози (5 мг/добу). У випадках помірної печінкової недостатності (цироз, клас А або В за шкалою Чайлд-П’ю) початкова доза повинна становити 5 мг і її можна підвищувати з обережністю.

Застосування пацієнтам, які курять

Немає необхідності в зміні початкової дози та діапазону дозувань (див. розділ «Фармакокінетика»).

У разі наявності більше одного чинника, що може призвести до уповільнення метаболізму (жіноча стать, літній вік, статус некурця), слід розглядати можливість зниження початкової дози. Збільшення дози таким пацієнтам, при наявності показань, повинно бути консервативним.

Стать

Як правило, початкову дозу та діапазон дозування не потрібно змінювати для пацієнтів-жінок порівняно з пацієнтами-чоловіками.

Використання препарату дітьми

Оланзапін не застосовують дітям, віком до 18 років, через відсутність даних щодо безпеки та ефективності препарату для цієї вікової групи пацієнтів.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Вагітність

Оскільки досвід застосування препарату у період вагітності обмежений, оланзапін слід застосовувати у цей період лише тоді, коли потенційна користь від застосування для матері переважає потенційний ризик для плода.

Пацієнтки повинні інформувати свого лікаря, якщо вони завагітніли або мають намір завагітніти під час лікування оланзапіном.

У новонароджених, які піддавалися впливу антипсихотичних препаратів (у тому числі оланзапіну) у третьому триместрі вагітності, є ризик виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідальні розлади та/або синдром відміни, які можуть варіювати по тяжкості та тривалості після пологів. Були повідомлення про агітацію, артеріальну гіпертонію, артеріальну гіпотонія, тремор, сонливість, розлад дихання, або розлад харчування. Тому, новонароджені повинні перебувати під ретельним наглядом.

Період годування груддю

Оланзапін не застосовують під час годування груддю або рекомендують припинити годування груддю на період застосування препарату.

Оланзапін проникає у грудне молоко.

Упаковка

По 7 таблеток у блістері, по 4 блістери в картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати в місцях недоступних для дітей.


Отзывы