Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Октрайд

Міжнародна назва: Octreotide
Виробник: Сан Фармасьютикал Індастріз Лтд.
АТ Код: АТС Н01С В02
Клінико-фармакологічна група: Препарати гормонів для системного застосування. Гіпоталамічні гормони. Гормони, що гальмують ріст.
Форма випуску: Розчин для ін'єкцій

Склад

діюча речовина: octreotide;

1 мл містить октреотиду ацетату еквівалентно октреотиду 50 мкг або 100 мкг;

допоміжні речовини: кислота оцтова, льодяна; натрію ацетат; тригідрат; натрію хлорид; вода для ін’єкцій.

Показання

Акромегалія – для контролю основних проявів захворювання і зниження рівнів гормону росту (ГР) та інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1) у плазмі у тих випадках, коли відсутній достатній ефект від хірургічного лікування і променевої терапії. Показаний також для лікування хворих на акромегалію, які відмовилися від операції або мають протипоказання до неї, а також для короткочасного лікування у проміжках між курсами променевої терапії до тих пір, доки повністю не розвинеться її ефект.

Полегшення симптомів, пов’язаних з ендокринними пухлинами шлунково-кишкового тракту (ШКТ) і підшлункової залози:

  • карциноїдні пухлини з наявністю карциноїдного синдрому;
  • ВІПоми (пухлини, що характеризуються гіперпродукцією вазоактивного інтестинального пептиду);
  • глюкагономи;
  • гастриноми/синдром Золлінгера-Еллісона – зазвичай у комбінації з антагоністами гістамінових Н2-рецепторів або інгібіторами протонного насоса;
  • інсуліноми (для контролю гіпоглікемії у передопераційний період, а також для підтримуючої терапії);
  • соматолібериноми (пухлини, що характеризуються гіперпродукцією рилізинг-фактора гормону росту).

Препарат не є протипухлинним препаратом, і його застосування не може привести до виліковування даної категорії хворих.

Рефрактерна діарея у хворих на СНІД.

Профілактика ускладнень після операцій на підшлунковій залозі.

Припинення кровотеч і профілактика рецидивів кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу у хворих на цироз печінки (у комбінації зі специфічними лікувальними заходами, наприклад з ендоскопічною склерозивною терапією).

Протипоказання

Відома підвищена чутливість до октреотиду або інших компонентів препарату.

Дозування

Підшкірні введення

Пацієнти, які самі вводять препарат за допомогою підшкірної ін’єкції, повинні отримати точні інструкції від лікаря або медсестри.

Для того, щоб зменшити дискомфорт у місці введення, рекомендується перед ін’єкцією довести температуру розчину до кімнатної. Необхідно уникати введення повторних ін’єкцій на тому ж самому місці через короткий проміжок часу.

Ампули слід відкривати тільки перед введенням, залишки препарату слід утилізувати.

Внутрішньовенні інфузії

Розведений розчин залишається фізично та хімічно стабільним протягом щонайменше 24 годин при температурі не вище 25 °С. Препарат Октрайд можна розводити 0,9 % розчином натрію хлориду.

При акромегалії спочатку препарат вводять по 0,05-0,1 мг підшкірно з інтервалами 8 або 12 годин. У подальшому добір дози повинен ґрунтуватися на щомісячних визначеннях концентрації гормону росту (ГР) та інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1) у крові, аналізі клінічних симптомів і переносимості препарату (цільові концентрації гормонів у крові становлять: ГР – менше 2,5 нг/мл, ІФР-1 – у межах норми). Для більшості хворих оптимальна добова доза становить 0,3 мг. Максимальна добова доза становить 1,5 мг на добу, яку не слід перевищувати.

Якщо впродовж 3 місяців лікування препаратом не відмічається достатнього зниження рівня гормону росту і поліпшення клінічної картини захворювання, терапію слід припинити.

При ендокринних пухлинах ШКТ і підшлункової залози препарат вводять підшкірно у початковій дозі по 0,05 мг 1-2 рази на добу. У подальшому, залежно від досягнутого клінічного ефекту, впливу на рівні гормонів, що продукуються пухлиною (у випадку карциноїдних пухлин – впливу на виділення 5-гідроксііндолоцтової кислоти з сечею), і переносимості дозу препарату можна поступово збільшити до 0,1-0,2 мг 3 рази на добу. У виняткових випадках можуть знадобитися вищі дози.

Підтримуючі дози препарату слід добирати індивідуально.

Якщо протягом одного тижня лікування препаратом у максимально переносимій дозі поліпшення не настає, терапію слід припинити.

При рефрактерній діареї у хворих на СНІД препарат вводять підшкірно у початковій дозі по 0,1 мг 3 рази на добу. Якщо після одного тижня лікування діарея не припиняється, дозу препарату слід збільшити індивідуально, навіть до 0,25 мг 3 рази на добу. Корекцію дози проводять з урахуванням динаміки випорожнень і переносимості препарату. Якщо протягом одного тижня лікування препаратом Октрайд у дозі 0,25 мг 3 рази на день поліпшення не настає, терапію слід припинити.

Для профілактики ускладнень після операцій на підшлунковій залозі препарат вводять підшкірно по 0,1 мг 3 рази на добу протягом 7 наступних днів, починаючи з дня операції (щонайменше за 1 годину до лапаротомії).

При кровотечі із варикозно розширених вен стравоходу вводять препарат у дозі 0,025 мкг/годину шляхом безперервної внутрішньовенної інфузії протягом 5 днів.

У хворих на цироз печінки була відмічена добра переносимість октреотиду, який застосовувався протягом 5 днів у дозах до 0,05 мг/годину у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії у зв’язку з кровотечею із варикозно розширених вен стравоходу. Застосування у людей літнього віку

Відсутні докази зниження переносимості або необхідності у коригуванні дозування у пацієнтів літнього віку, які отримували лікування октреотидом.

Застосування у пацієнтів з порушенням функції печінки

У пацієнтів з цирозом печінки період напіввиведення препарату може збільшитися, що потребує коригування підтримуючої дози.

Застосування у пацієнтів з порушенням функції нирок

Порушення функції нирок не впливає на загальну експозицію (площа під кривою залежності концентрації препарату від часу) октреотиду, який вводився шляхом підшкірної ін’єкції. Таким чином, коригування дози октреотиду не потрібне.

Побічні дії

З боку травного тракту: діарея, біль у животі, нудота, запор, метеоризм, диспепсія, блювання, здуття живота, стеаторея, часті рідкі випорожнення, знебарвлення калових мас. У поодиноких випадках побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту можуть нагадувати гостру кишкову непрохідність – прогресуюче здуття живота, виражений біль в епігастральній ділянці, болісність живота і м’язова «напруга». Побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту можна зменшити, якщо не вживати їжі до або зразу після підшкірного введення октреотиду, вводити препарат рекомендується між прийманням їжі або перед сном.

Рідко повідомляли про розвиток гострого панкреатиту. Це явище зазвичай відмічається у перші години або дні підшкірного введення октреотиду і зникає після відміни препарату. Крім того, у хворих, які тривало підшкірно отримують препарат, можливий розвиток панкреатиту, обумовлений жовчнокам’яною хворобою.

З боку гепатобіліарної системи: холелітіаз, холецистит, жовчні конкременти, гіпербілірубінемія, гострий гепатит без холестазу, холестатичний гепатит, холестаз, жовтуха, холестатична жовтуха.

З боку серцево-судинної системи: аритмія, брадикардія, тахікардія; у пацієнтів з акромегалією і карциноїдним синдромом спостерігали такі зміни на ЕКГ, як подовження інтервалу QT, зсуви осі, рання реполяризація, низький вольтаж, R/S перехід, раннє збільшення хвилі R, неспецифічні зміни хвилі ST-T. Взаємозв’язок між цими явищами та октреотиду ацетатом не встановлена, оскільки багато з цих пацієнтів мають основне кардіологічне захворювання .

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення.

З боку ендокринної системи: порушена переносимість глюкози, гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпотиреоз, дисфункція щитоподібної залози (наприклад, знижений рівень тиреостимулюючого гормону, знижений рівень загального T4, знижений рівень вільного T4).

Метаболічні порушення: анорексія, дегідратація.

З боку шкіри і підшкірної тканини: свербіж, висипання, алопеція, кропив’янка.

З боку дихальної системи: диспное.

З боку імунної системи: анафілаксія, алергія/реакції гіперчутливості.

Загальні розлади та зміни в місці введення астенія, зміни в місці введення, включаючи біль або відчуття гострого болю, відчуття свербежу, поколювання або печіння у місці підшкірної ін’єкції, з почервонінням та набряком, рідко триває довше 15 хвилин. Місцевий дискомфорт може бути знижений за допомогою доведення температури розчину до кімнатної перед ін’єкцією або шляхом введення меншого об’єму більш концентрованого розчину.

Хоча виведення жиру з калом може збільшуватися, відсутні дані про те, що тривале лікування октеотидом може призводити до розвитку дефіциту трофіки внаслідок порушень всмоктування (мальабсорбція).

Лабораторні показники: підвищення рівнів трансаміназ, підвищений рівень лужної фосфатази, підвищений рівень гаммаглутамілтрансферази, гіпербілірубінемія.

Передозування

Відомо про обмежену кількість випадкового передозування октереотиду в дорослих та дітей. Повідомлялося про такі побічні явища: аритмія, короткочасне зниження частоти серцевих скорочень, артеріальна гіпотензія, припливи, зупинка серця, гіпоксія мозку, панкреатит, гепатитний стеатоз, діарея, спастичний біль у животі, нудота, відчуття порожнечі в шлунку, слабкість, сонливість, втрата маси тіла, гепатомегалія та молочний ацидоз.

У хворих на рак, які отримували дози октреотиду 3000-30000 мкг на добу у вигляді поділених доз підшкірно, непередбачені небажані явища не спостерігалися.

Лікування: терапія симптоматична.

Лікарська взаємодія

Встановлено, що октреотид знижує всмоктування циклоспорину в кишечнику і уповільнює всмоктування циметидину.

Одночасне введення октреотиду і бромокриптину збільшує біодоступність бромокриптину.

Обмежені опубліковані дані свідчать про те, що аналоги октреотиду можуть знижувати метаболічний кліренс речовин, які метаболізують за участю ферментів цитохрому P-450, що може бути обумовлено пригніченням гормону росту. Оскільки не можна виключити наявність такого впливу в октреотиду, слід з обережністю застосовувати інші препарати, які метаболізуються головним чином за участі CYP 3A4, а також із вузьким терапевтичним індексом (наприклад хінідин, терфенадин).

Несумісність

Октреотиду ацетат є нестабільним у розчинах для повного парентерального харчування.

Не застосовувати розчинники, які не вказані в розділі «Спосіб застосування та дози».

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

. Октреотид – синтетичний октапептид, який є похідним природного гормону соматостатину і має подібні фармакологічні ефекти, але значно більшу тривалість дії. Препарат пригнічує патологічно підвищену секрецію гормону росту (ГР), а також пептидів і серотоніну, які продукуються в гастро-ентеро-панкреатичній ендокринній системі. У здорових добровольців октреотид пригнічує:
  • секрецію гормону росту, що спричиняється аргініном, фізичним навантаженням та інсуліновою гіпоглікемією;
  • секрецію інсуліну, глюкагону, гастрину та інших пептидів гастро-ентеро-панкреатичної ендокринної системи, що спричиняється прийомом їжі, а також секрецію інсуліну і глюкагону, яка стимулюється аргініном;
  • секрецію тиреотропіну, що спричиняється тиреоліберином.
На відміну від соматостатину, октреотид пригнічує гормон росту (ГР) більше, ніж інсулін, його введення не супроводжується рікошетною гіперсекрецією гормонів (тобто гормону росту у хворих з акромегалією). У хворих на акромегалію октреотид знижує концентрацію ГР і інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1) у плазмі крові. Пригнічення ГР на 50 % і більше відмічається у 90 % хворих; зниження рівня ГР у плазмі крові менше 5 нг/мл досягається приблизно у половини хворих. У більшості хворих на акромегалію октреотид помітно знижує вираженість таких симптомів, як головний біль, набряклість шкіри і м'яких тканин, гіпергідроз, біль у суглобах і парестезії. У хворих з великими аденомами гіпофіза лікування октреотидом може привести до деякого зменшення розмірів пухлини. У хворих з функціональними ендокринними пухлинами травного тракту і підшлункової залози октреотид внаслідок його різноманітних ендокринних ефектів впливає на ряд клінічних ознак хвороби. Клінічне та симптоматичне покращання спостерігаються у пацієнтів, які все ще мають симптоми, пов’язані з пухлинами, незважаючи на попереднє лікування, що може включати хірургію, емболізацію печінкових артерій та різноманітну хіміотерапію, наприклад, застосування стрептозотоцину та 5-фторурацилу. При карциноїдних пухлинах застосування октреотиду може приводити до зменшення вираженості таких симптомів, як відчуття припливів крові і діарея, що в багатьох випадках супроводжується зниженням концентрації серотоніну у плазмі і екскреції 5-гідроксііндолоцтової кислоти з сечею. При пухлинах, що характеризуються гіперпродукцією вазоактивного інтестинального пептиду (ВІП), застосування октреотиду приводить у більшості хворих до зменшення тяжкої секреторної діареї, яка характерна для цього стану, що, в свою чергу, поліпшує якість життя хворого. Одночасно відбувається зменшення супутніх порушень електролітного балансу, наприклад гіпокаліємії, що дає змогу відмінити ентеральне і парентеральне введення рідини і електролітів. У деяких хворих відбувається сповільнення або припинення прогресування пухлини і навіть зменшення її розмірів, особливо метастазів у печінку. Клінічне покращання звичайно супроводжується зменшенням (навіть до нормальних значень) концентрації вазоактивного інтестинального пептиду (ВІП) у плазмі. При глюкагономах застосування октреотиду у більшості випадків приводить до помітного зменшення некротизуючих мігруючих висипань, які є характерними для цього стану. Октреотид не виявляє будь-якого істотного впливу на легкий цукровий діабет, який часто спостерігається при глюкагономах і зазвичай не призводить до зниження потреби в інсуліні або пероральних цукрознижувальних препаратах. У хворих, які страждають на діарею, октреотид сприяє її зменшенню, що супроводжується підвищенням маси тіла. При застосуванні октреотиду часто відмічається швидке зниження концентрації глюкагону у плазмі, однак при тривалому лікуванні цей ефект не зберігається. У той же час симптоматичне поліпшення залишається стабільним тривалий час. При гастриномах/синдромі Золлінгера-Еллісона октреотид, що застосовується як монотерапія або в комбінації з інгібіторами протонного насоса або антагоністами Н2-рецепторів, може знизити кислотопродукцію у шлунку і привести до клінічного покращання, у тому числі і відносно діареї. Можливо також зменшення вираженості й інших симптомів, очевидно пов’язаних із синтезом пептидів пухлиною, у тому числі припливів. У деяких випадках відмічається зниження концентрації гастрину в плазмі. У хворих з інсуліномами октреотид зменшує рівень імунореактивного інсуліну в крові. Цей ефект, однак, може бути короткочасним - приблизно 2 години. У хворих з операбельними пухлинами октреотид може забезпечити відновлення і підтримання нормоглікемії у передопераційний період. У хворих з неоперабельними доброякісними і злоякісними пухлинами контроль глікемії може поліпшуватись і без одночасного тривалого зниження рівня інсуліну в крові. У хворих з пухлинами, які гіперпродукують рилізинг-фактор гормону росту (соматолібериномами), октреотид зменшує вираженість симптомів акромегалії. Це, очевидно, пов'язано з пригніченням секреції рилізинг-фактора гормону росту і самого гормону росту. У подальшому може зменшитися гіпертрофія гіпофіза. При рефрактерній діареї у хворих з синдромом набутого імунодефіциту (СНІД) застосування октреотиду призводить до повної або часткової нормалізації випорожнень приблизно в 1/3 хворих, що страждають на діарею, яка не контролюється адекватною терапією протимікробними та/або протидіарейними засобами. У хворих, яким проводяться операції на підшлунковій залозі, застосування октреотиду під час операції і після неї знижує частоту типових післяопераційних ускладнень (наприклад панкреатичних фістул, абсцесів, сепсису, післяопераційного гострого панкреатиту). При кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу і шлунка у хворих на цироз печінки застосування октреотид в комбінації зі специфічним лікуванням (наприклад, склерозуючою терапією) приводило до більш ефективної зупинки кровотечі і ранньої повторної кровотечі, зменшення об'єму трансфузій і поліпшення 5-денного виживання. Хоча механізм дії октреотиду точно не встановлений, вважається, що препарат зменшує органний кровотік шляхом пригнічення таких вазоактивних гормонів, як ВІП і глюкагон.

Фармакокінетика

Після підшкірного введення октреотид швидко і повністю всмоктується. Максимальна концентрація препарату в плазмі досягається в межах 30 хв. Зв’язування з білками плазми становить 65 %. Зв’язування октреотиду з форменими елементами крові вкрай незначні. Об’єм розподілу – 0,27 л/кг. Загальний кліренс становить 160 мл/хв. Період напіввиведення після підшкірної ін’єкції препарату – 100 хв. Після внутрішньовенного введення виведення препарату здійснюється у дві фази, з періодами напіввиведення 10 і 90 хв відповідно. Більша частина введеної дози пептиду виводиться з калом, приблизно 32 % виводиться у незміненому вигляді з сечею. Порушена функція нирок не впливає на загальну експозицію (площа під кривою «концентрація-час») октреотиду, введеного підшкірно. Здатність до елімінації може бути знижена у хворих на цироз печінки.

Фізико-хімічні властивості

прозора безбарвна рідина.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Враховуючи, що в чутливих хворих при застосуванні препарату можуть виникнути побічні реакції (запаморочення та інші), на час прийому препарату слід утриматися від керування автотранспортом, та виконання інших робіт, що потребують концентрації уваги.

Особливості застосування

Загальні

Оскільки іноді пухлини гіпофіза, що секретують гормон росту, можуть збільшуватися, спричиняючи серйозні ускладнення (наприклад, звуження поля зору), суттєвим є ретельний моніторинг стану всіх пацієнтів. У випадку появи ознак збільшення пухлини слід розглянути необхідність застосування альтернативних видів лікування.

Терапевтична користь зниження рівня гормону росту (ГР) і нормалізація концентрації інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1) у жінок з акромегалією може потенційно відновити фертильність. Під час лікування октреотидом жінкам дітородного віку слід рекомендувати застосування адекватних методів контрацепції.

У пацієнтів, які отримують тривалу терапію октреотидом, слід контролювати функцію щитоподібної залози.

Явища, пов’язані з серцево-судинною системою

Нечасто повідомляли про випадки брадикардії. Може знадобитися коригування дози таких препаратів, як бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів, препарати, що контролюють баланс рідини або електролітний баланс.

Явища, пов’язані із жовчним міхуром

У пацієнтів, які отримують октреотид підшкірно тривалий час, можливе утворення каменів у жовчному міхурі. У зв’язку з цим рекомендується проведення ультразвукового обстеження жовчного міхура перед початком терапії октреотидом і кожні 6-12 місяців під час лікування. Виникнення жовчних каменів у пацієнтів, які отримували лікування октреотидом, у більшості випадків не супроводжувалось появою симптомів; при клінічних проявах жовчнокам’яну хворобу слід лікувати або шляхом застосування жовчних кислот, що розчиняють камені, або хірургічними методами.

Пухлини гастро-ентеро-панкреатичної ендокринної системи

Під час лікування пухлин гастро-ентеро-панкреатичної ендокринної системи зрідка може відбуватися раптова втрата симптоматичного контролю з боку препарату Октрайд, що супроводжується швидким поверненням тяжких симптомів.

Метаболізм глюкози

Зважаючи на гальмівну дію на гормон росту, глюкагон та інсулін, октреотид може порушити регуляцію рівня глюкози. Може порушуватися переносимість глюкози після прийому їжі і в деяких випадках внаслідок хронічного введення препарату може виникнути персистуюча гіперглікемія.

У пацієнтів з інсуліномами октреотид, внаслідок його сильнішої порівняно з інсуліном відносної спроможності пригнічувати секрецію ГР та глюкагону, а також внаслідок короткої тривалості його інгібіторної дії на інсулін, можуть підвищитися інтенсивність та подовжитися тривалість гіпоглікемії. Ці пацієнти повинні бути під ретельним наглядом під час започаткування терапії октреотидом та під час кожної зміни дозування. Очевидні коливання концентрації глюкози у крові можуть бути знижені завдяки частішому введенню менших доз.

Залежність пацієнтів з цукровим діабетом типу I від інсуліну може бути знижена шляхом введення октреотиду. У пацієнтів без діабету та з діабетом типу II з частково інтактним резервом інсуліну, введення октреотиду може призвести до підвищення глікемії після їжі. Рекомендується ретельний контроль толерантності до глюкози та антидіабетичне лікування.

Варикоз вен стравоходу

Оскільки епізоди кровотечі з варикозних вен стравоходу супроводжуються підвищеним ризиком розвитку інсулін-залежного діабету або зміни у потребі в інсуліні у пацієнтів з раніше існуючим діабетом, необхідно проводити належний моніторинг рівнів глюкози у крові.

Місцеві реакції

Відсутні повідомлення про виникнення пухлин у місці ін’єкції у пацієнтів, які отримували лікування октреотидом протягом до 15 років.

Трофіка

Октреотид може порушувати у деяких хворих всмоктування дієтичних жирів.

У деяких пацієнтів, які отримують лікування октреотидом, спостерігали знижені рівні вітаміну B12 і аномальні результати тесту Шиллінга. У пацієнтів з авітамінозом вітаміну B12 в анамнезі слід контролювати рівень цього вітаміну під час терапії октреотидом.

Використання препарату дітьми

Дітям застосування препарату протипоказане через відсутність клінічного досвіду.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Добре контрольовані дослідження за участю вагітних жінок не проводилися.

Октреотид можна призначати вагітним жінкам тільки за життєвими показаннями.

Невідомо, чи потрапляє октреотид у материнське молоко людини. У разі необхідності застосування препарату жінкам, що годують груддю, на період лікування необхідно припинити годування груддю.

Упаковка

По 1 мл в ампулі, по 1 ампулі в контурній пластиковій упаковці в картонній упаковці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі від 2 до 8 °С. Не заморожувати.

Зберігати в недоступному для дітей місці.


Отзывы