Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Офло Тад 200

Міжнародна назва: Ofloxacin
Виробник: ТАД Фарма ГмбХ.
АТ Код: АТС J01M A01
Клінико-фармакологічна група: Протимікробні засоби для системного застосування. Фторхінолони.
Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Склад

1 таблетка містить офлоксацину 200 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон 25, кросповідон, магнію стеарат, тальк, гіпромелоза, макрогол 6000, полоксамер 188, титану діоксид.

Показання

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами:

  • хронічні і рецидивуючі інфекції вуха, горла, носа, включаючи отит, синусит;
  • інфекції дихальних шляхів: пневмонія і бронхопневмонія, плеврит, емпіема плеври, інфікування при бронхоектатичній хворобі, загострення хронічного бронхіту, легеневі абсцеси;
  • інфекції м’яких тканин і шкіри;
  • інфекції черевної порожнини, включаючи інфекції малого таза, бактеріальна діарея;
  • інфекції сечостатевих шляхів: гострий і хронічний пієлонефрит, простатит, уретрит, цистит, епідидиміт, хірургічні інфекції сечових шляхів;
  • захворювання уретри, шийки матки, прямої кишки, спричинені стійкими до пеніциліну гонококами, хламідіями та іншими мікроорганізмами, чутливими до офлоксацину;
  • інші інфекційні хвороби: черевний тиф, сальмонельоз, шигельоз, інфекції жовчних шляхів, остеомієліт;
  • для профілактики інфекцій (зокрема шляхом селективного кишкового знезараження) у пацієнтів при станах з нейтропенією.

У комплексній терапії септицемії, ендокардиту, остеомієліту, мікобактеріальних інфекцій, лепри, для передопераційної профілактики або післяопераційного лікування хірургічних інфекцій.

Протипоказання

Не призначають дітям і підліткам до 18 років, вагітним та у період лактації, хворим на епілепсію, при ураженні центральної нервової системи зі зниженим судомним порогом, при захворюваннях печінки, гепатиті, при захворюваннях/ушкодженні сухожиль, зумовлених попередньою терапією хінолонами, при підвищеній чутливості до хінолонів і фторхінолонів.

Дозування

Тривалість лікування. Залежить від виду і тяжкості інфекції. У більшості випадків рекомендується продовжувати лікування протягом принаймні 3 днів після зниження температури тіла та ослаблення симптомів захворювання.

При гострих інфекціях обґрунтованим є лікування протягом 7 - 10 днів. Звичайна тривалість лікування становить 7 - 8 днів при сальмонельозі, 4 - 5 днів - при шигельозі 3 дні - при кишкових інфекціях, зумовлених Escherichia coli.

При неускладнених інфекціях нижніх сечовивідних шляхів звичайно достатнім є лікування офлоксацином у дозі 200 мг протягом 3 днів. Для лікування неускладненої гонореї достатньо 2 таблетки ОфлоТАД 200 – 400 мг.

При інфекціях кісток тривалість лікування становить 3 - 4 тижні, в окремих випадках навіть довше.

Лікування інфекцій, спричинених бета-гемолітичним стафілококом, при доведеній чутливості збудника до офлоксацину слід проводити протягом 10 днів, щоб уберегтися від пізніх наслідків хвороби, таких як ревматизм або гломерулонефрит. Лікування таких інфекцій потребує підтвердження чутливості мікроорганізмів до офлоксацину у кожному окремому випадку.

Рекомендується не перевищувати 2-місячну тривалість терапії.

ОфлоТАД 200 слід приймати, не розжовуючи, разом із достатньою кількістю рідини (0,5 - 1 склянка води) як натщесерце, так і під час прийому їди.

Одноразова доза може становити до 400 мг офлоксацину, яку приймають переважно вранці.

Добову дозу звичайно розділяють на дві однакові дози і приймають вранці та ввечері. Важливо, щоб проміжки часу між прийомами були приблизно однаковими.

Максимальна добова доза – 800 мг.

Дозування при нормальній функції нирок

 

Показання Одноразові та добові дози
Інфекції дихальних шляхів, а також вуха, горла, носа 100 мг офлоксацину двічі на добу
Інфекції шкіри і м’яких тканин 200 мг офлоксацину двічі на добу
Інфекції черевної порожнини (включаючи діарею, спричинену бактеріями) 200 мг офлоксацину двічі на добу
Інфекції нирок, сечовивідних шляхів і статевих органів 200 мг офлоксацину двічі на добу
Неускладнені інфекції нижніх сечовивідних шляхів 100 мг офлоксацину двічі на день
Неускладнена гонорея 400 мг офлоксацину 1 раз на добу як одноразова доза
Інфекції кісток 200 мг офлоксацину двічі на добу

В окремих випадках, наприклад за наявності патогенних мікроорганізмів з різною чутливістю, при недостатній чутливості пацієнта до препарату, при інфекціях кісток доза може бути збільшена до 400 мг офлоксацину двічі на добу.

Для профілактики хворим на нейтропенію рекомендується призначати офлоксацин у дозі 400 - 600 мг на добу.

Дозування при порушеній функції нирок

Для пацієнтів з помірним або тяжким порушенням ниркової функції, яку визначають за змінами рівня креатиніну в сироватці крові та кліренсом креатиніну, призначають такі дози препарату. Перша доза є подібною до такої ж у пацієнтів з нормальною функцією нирок відповідно до типу та тяжкості захворювання.

Підтримуюча доза визначається залежно від кліренсу креатиніну у такий спосіб:

 

Кліренс креатиніну Креатинін сироватки Підтримуюча доза
50 - 20 мл/хв 1,5 - 5 мг/дл 100 - 200 мг офлоксацину на добу
≤ 20 мл/хв ≥ 5 мг/дл 100 мг офлоксацину на добу
Гемодіаліз або перитонеальний діаліз 100 мг офлоксацину на добу

Дозування при порушеній функції печінки

У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки (наприклад цироз печінки з асцитом) виділення офлоксацину може бути зниженим. У таких випадках рекомендується не перевищувати максимальну добову дозу 400 мг офлоксацину.

Побічні дії

Симптоми загалом виникають рідко і швидко зникають після відміни препарату.

Шлунково-кишковий тракт. Скарги на біль у животі, відсутність апетиту, нудоту, блювання та діарею. Дуже рідко може спостерігатися псевдомембранозний коліт.

Печінка і жовчні протоки. Підвищується рівень печінкових ферментів та збільшується рівень білірубіну. Дуже рідко розвиваються холестатична жовтяниця, гепатит або ознаки гепатотоксичності.

Нервова система. Скарги на головний біль, запаморочення, порушення сну, неспокій, сплутаність свідомості, тремор, невпевнену ходу. Дуже рідко - парестезія і гіперестезія, сонливість, інтенсивні сновидіння (аж до кошмарних), стан тривоги, депресії і галюцинації. Серцево-судинна система. Можуть виникати тахікардія та короткочасна гіпотензія.

Картина крові і гемопоез. Мають місце анемія, лейкопенія, агранулоцитоз, тромбопенія або панцитопенія. У поодиноких випадках може розвинутися гемолітична анемія.

Нирки. Дуже рідко спостерігається порушення функції нирок із збільшенням креатиніну сироватки крові і гострим інтерстиціальним нефритом.

Шкіра і слизові оболонки. Можуть виникати свербіж та екзантема, дуже рідко – минуща еритема, синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєлла, васкуліт, який може вражати також внутрішні органи.

Підвищення світлочутливості. Дуже рідко може спостерігатись підвищена світлочутливість шкіри, тому пацієнти, які приймають ОфлоТАД 200, повинні уникати впливу сонячного світла та опромінення УФ-світлом (сонячна лампа, солярій).

Анафілактичні або анафілактоїдні реакції. Спостерігаються дуже рідко у вигляді пекучого болю в очах, подразливого кашлю чи виділень з носа, набряку шкіри та слизових оболонок, обличчя, язика та гортані. У найтяжчих випадках може мати місце ядуха, зумовлена бронхзоспазмом, та/або шок. У таких випадках використання препарату негайно припиняють і проводять протишокову терапію.

Тендиніт. Зустрічається дуже рідко і має місце в межах 48 год від початку лікування.

Інші побічні ефекти. У поодиноких випадках можуть мати місце біль у м’язах або слабкість, що особливо важливо для хворих на міастенію. Дуже рідко може виникати гіпоглікемія або гіперглікемія, особливо у хворих на цукровий діабет.

У випадках розвитку побічної дії препарат слід негайно відмінити.

Передозування

Найбільш важливими симптомами, що можуть мати місце при гострому передозуванні, є порушення з боку центральної нервової системи, такі, зокрема, як сплутаність і пригнічення свідомості, запаморочення, головний біль, блювання, болі в животі, діарея, ерозії слизової оболонки шлунково-кишкового тракту.

Лікування. Специфічного антидоту немає; рекомендовані загальні засоби невідкладної допомоги: промивання шлунка, приймання адсорбентів і сульфату магнію (якщо можливо – в межах перших 30 хв), антациди для захисту слизової оболонки шлунка. Якщо трапляються спазми, доцільною є заспокійлива терапія з використанням діазепаму. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз незначною мірою знижують концентрацію офлоксацину в крові.

Лікарська взаємодія

Одночасне введення неорганічних антацидних засобів, сукральфату, препаратів, які містять іони металів (алюмінію, заліза, магнію, цинку), наприклад вітамінів з мікроелементами, знижує ефект офлоксацину, тому препарат слід приймати приблизно за 2 год до прийому таких препаратів.

При одночасному прийманні офлоксацину та деяких нестероїдних протизапальних засобів наприклад фенбуфену) або теофіліну підвищується ймовірність появи судом.

При одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, які виділяються нирковими канальцями (пробенецид, циметидин, фуросемід, метотрексат) може відбуватися взаємне інгібування їх виділення, що може призводити до підвищення рівнів у сироватці і до збільшення побічних ефектів. Хінолони можуть посилювати ефект похідних кумарину, тому у пацієнтів слід регулярно контролювати показники коагулограми.

При одночасному використанні з пероральними протидіабетичними препаратами слід проводити детальний моніторинг цукру крові через здатність офлоксацину підвищувати сироваткові рівні глібенкламіду.

Фармакокінетика

Офлоксацин добре і швидко всмоктується із травного тракту. Їжа суттєво не впливає на всмоктування. Біодоступність препарату при пероральному застосуванні - майже 100%. Максимальна концентрація у сироватці крові досягається через 1 - 2 год після прийому. Період напіввиведення становить 5 - 8 год. На терапевтичному рівні концентрація препарату утримується протягом 8 - 12 год. Зв’язування з білками плазми крові становить 25%. Офлоксацин добре проникає у біологічні рідини та тканини організму і виявляється в терапевтичних концентраціях у мокротинні, жовчі, слині, спинномозковій рідині, кістковій тканині, слизових оболонках, переходить через плацентарний бар’єр і в грудне молоко. 65 - 80% введеного офлоксацину екскретується з сечею у незміненому вигляді протягом 24 - 48 год. Менше 5% прийнятої дози виводиться з сечею у вигляді метаболітів - дисметилової та N-оксидної форм офлоксацину, які мають помірну антибактеріальну активність. Від 4 до 8% введеного препарату може виділятися з калом.

Особливості застосування

Препарат не призначається при пневмонії, яка спричинена пневмококами, для длікування гострого тонзиліту.

У хворих з порушеннями функції печінки або нирок необхідний контроль концентрації офлоксацину в плазмі. При тяжкій нирковій і печінковій недостатності підвищується ризик розвитку токсичних ефектів (необхідна знижуюча корекція дози).

При застосуванні препарату жінкам не рекомендується застосовувати гігієнічні тампони у зв’язку з підвищеним ризиком розвитку молочниці.

Під час лікування не вживати алкогольні напої.

Вплив на лабораторні показники. Визначення опіатів або порфірину в сечі може давати хибнопозитивний результат під час лікування із застосуванням ОфлоТАДу 200.

Вплив на здатність керувати автомобілем і використовувати механізми. Деякі побічні ефекти (запаморочення, головний біль, пригнічення свідомості) можуть погіршувати здатність пацієнта зосереджувати і знижувати його реактивність і таким чином підвищувати ризик при керуванні транспортом чи обслуговуванні механізмів. Під час терапії офлоксацином забороняється керувати транспортними засобами, працювати з потенційно небезпечними механізмами, вживати алкоголь.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

Зберігати у недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25оС. Термін придатності - 5 років.