Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Нормодипин

Міжнародна назва: Amlodipine
Виробник: ВАТ «Гедеон Ріхтер» (Gedeon Richter Plc), Угорщина.
АТ Код: АТХ С08С А01
Клінико-фармакологічна група: Селективні антагоністи кальцію із переважною дією на судини.
Форма випуску: Таблетки

Склад

діюча речовина: 1 таблетка містить відповідно:

5 мг амлодипіну (у вигляді 6,944 мг амлодипіну безилату);

10 мг амлодипіну (у вигляді 13,889 мг амлодипіну безилату);

допоміжні речовини: магнію стеарат, натрію крохмальгліколят (тип А), кальцію гідрофосфат безводний, целюлоза мікрокристалічна.

Показання

  • Артеріальна гіпертензія.
  • Хронічна стабільна стенокардія.
  • Вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала).

Протипоказання

Амлодипін протипоказаний пацієнтам із наступними станами:

  • підвищена чутливість до амлодипіну, похідним дигідропіридину або до будь-яких інших компонентів препарату;
  • тяжка артеріальна гіпотензія;
  • шок (включаючи кардіогенний шок);
  • обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, виражений аортальний стеноз);
  • гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Дозування

У разі гіпертонії та стенокардії звичайна початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта на лікування ця доза може бути збільшена до максимальної дози 10 мг на день.

У пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію, Нормодипін застосовується у комбінації з тіазидним діуретиком, альфа-блокатором, бета-блокатором або інгібітором ангіотензин-перетворювального ферменту. У пацієнтів, що страждають на стенокардію і не реагують на лікування нітратами та/або адекватними дозами бета-блокаторів, Нормодипін можна використовувати як монотерапію або у поєднанні з іншими антиангінальними засобами.

У разі одночасного призначення препарату з тіазидними діуретиками, бета-блокаторами та інгібіторами корекція дози не потрібна.

Діти та підлітки віком від 6-ти до 17-ти років, які страждають на артеріальну гіпертензію

Рекомендована початкова доза для лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів віком від 6-ти до 17-ти років становить 2,5 мг на день (в цьому випадку слід застосовувати інший лікарський засіб); якщо після 4-х тижнів застосування препарату контроль над артеріальним тиском не досягається, доза може бути збільшена до 5 мг на добу. Застосування доз, що перевищують 5 мг на добу, для лікування пацієнтів дитячого віку не вивчалося.

Пацієнти літнього віку.

Нормодипін, застосовуваний у аналогічних дозах, однаково добре переноситься як молодими пацієнтами, так і пацієнтами літнього віку. Пацієнтам літнього віку рекомендована звичайна схема лікування, проте збільшення дози слід проводити з обережністю .

Порушення функцій печінки.

Рекомендовані дози для пацієнтів із легким або помірним порушенням функції печінки не встановлені. Підбір дози слід здійснювати з обережністю; лікування слід починати з найменшої рекомендованої дози . Фармакокінетика амлодипіну в осіб із важким порушенням функції печінки не вивчалася. Лікування пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки слід починати з мінімальної дози амлодипіну; титрування дози слід здійснювати поступово.

Порушення функцій нирок.

Зміни концентрації амлодипіну в плазмі крові не корелюють зі ступенем порушення функції нирок, тому таким пацієнтам рекомендовано застосування звичайних доз. Амлодипін не виводиться за шляхом гемодіалізу.

Спосіб застосування

Таблетки для прийому всередину.

Цей лікарський засіб не виготовляється в дозуванні 2,5 мг. Таблетки по 5 мг препарату Нормодипін не призначені для розподілу навпіл для отримання дози 2,5 мг.

Побічні дії

Найбільш часто в період лікування спостерігалися такі небажані реакції: сонливість, запаморочення, головний біль, посилене серцебиття, припливи, біль у животі, нудота, набряк гомілок, набряк і втома.

 

Клас систем органів Небажані реакції
З боку системи крові та лімфатичної системи Лейкоцитопенія, тромбоцитопенія
З боку імунної системи Алергічні реакції
З боку обміну речовин і харчування Гіперглікемія
Психічні розлади Безсоння, зміни настрою (у тому числі тривожність), депресія, сплутаність свідомості
З боку нервової системи Сонливість, запаморочення, головний біль (головним чином на початку лікування) Тремор, дисгевзія (порушення сприйняття смаку), синкопе , гіпестезія, парестезія Гіпертонус, периферична нейропатія
З боку органів зору Порушення зору (в тому числі диплопія)
З боку органів слуху та лабіринту Дзвін у вухах
З боку серця Посилене серцебиття Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та мерехтіння передсердь) Інфаркт міокарда
З боку судин Припливи Артеріальна гіпотензія Васкуліт
З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння Диспное Кашель, риніт
З боку шлунково-кишкового тракту Біль у животі, нудота Блювання, диспепсія, порушення перистальтики кишечнику (включаючи діарею та запор), сухість у роті Панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен
З боку печінки і жовчовивідних шляхів Гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ*
З боку шкіри та підшкірної клітковини Алопеція, пурпура, зміна забарвлення шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висип, екзантема, кропив’янка Ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке, фоточутливість
З боку кістково-мʼязової системи та сполучної тканини Набрякання гомілок Артралгія, міалгія, судоми мʼязів, біль у спині
З боку нирок та сечовивідних шляхів Порушення сечовипускання, ніктурія, підвищена частота сечовипускання.
З боку статевих органів та молочної залози Імпотенція, гінекомастія
Загальні розлади Набряки Втомлювність, астенія Біль у грудях, біль, нездужання
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень Збільшення або зменшення маси тіла

* як правило, супроводжується холестазом.

Повідомлялося про поодинокі випадки розвитку екстрапірамідного синдрому.

Передозування

Симптоми. Наявні дані свідчать про те, що значне передозування може призвести до надмірної периферичної вазодилатації з можливим розвитком рефлекторної тахікардії. Описані випадки вираженої і стійкої артеріальної гіпотензії, у тому числі з розвитком шоку і летального наслідку.

Лікування.

Клінічно значуща гіпотензія, спричинена передозуванням амлодипіну, вимагає проведення активних заходів, спрямованих на підтримку функції серцево-судинної системи, в тому числі приведення нижніх кінцівок у підняте положення, моніторинг показників роботи серця і легенів, контроль обʼєму циркулюючої крові та діурезу.

Для відновлення тонусу судин і нормалізації артеріального тиску, у разі відсутності протипоказань, можливе застосування судинозвужувальних препаратів. Для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів внутрішньовенно вводити глюконат кальцію.

У деяких випадках може бути ефективним промивання шлунка. Призначення активованого вугілля здоровим добровольцям у дозі 10 мг одразу або впродовж 2 годин після прийому амлодипіну призводило до значного зниження всмоктування препарату. Оскільки амлодипін значною мірою звʼязується з білками сироватки крові, гемодіаліз є малоефективним.

Лікарська взаємодія

Вплив інших лікарських препаратів на амлодипін.

Інгібітори CYP3A4:

одночасне застосування амлодипіну з потужними або помірними інгібіторами CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди, наприклад, еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до істотного збільшення концентрації амлодипіну, що також може призвести до підвищення ризику виникнення гіпотензії. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути вираженішими у пацієнтів літнього віку. У цьому звʼязку може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози.

Одночасне застосування амлодипіну і вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується, оскільки це може призвести до підвищення біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що в свою чергу може підсилити гіпотензивний ефект.

Індуктори CYP3A4:

дані, що стосуються впливу індукторів ізоферменту CYP3A4 на амлодипін, відсутні. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, препаратів Звіробою звичайного [Hypericum perforatum]) може призвести до зниження концентрації амлодипіну у плазмі крові. Слід дотримуватися обережності при одночасному призначенні амлодипіну та індукторів CYP3A4.

Дантролен (інфузії): у лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків і серцево-судинної недостатності, що супроводжувалися гіперкаліємією, з летальним наслідком і колапсом на тлі застосування верапамілу і внутрішньовенного введення дантролену. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії слід уникати одночасного застосування дантролену та блокаторів «повільних» кальцієвих каналів, у тому числі амлодипіну, у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії.

Вплив амлодипіну на інші лікарські препарати.

Амлодипін посилює гіпотензивну дію інших препаратів, що мають антигіпертензивну дію, і застосовуваних для зниження артеріального тиску.

Амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину, етанолу.

Такролімус.

Існує ризик підвищення рівнів такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном, однак фармакокінетичний механізм такої взаємодії повністю не встановлено. Для уникнення токсичності такролімусу, при супутньому застосуванні амлодипіну, потрібне регулярне спостереження за рівнем такролімусу в крові та, за необхідності, корекція дозування.

Циклоспорин.

Досліджень взаємодій циклоспорину та амлодипіну при застосуванні здоровим добровольцям або в інших групах не проводилося, за винятком застосування пацієнтам із трансплантованою ниркою, у яких спостерігалося мінливе підвищення залишкової концентрації циклоспорину (в середньому на 0–40 %). Для пацієнтів із трансплантованою ниркою, які застосовують амлодипін, слід розглянути можливість моніторингу концентрацій циклоспорину та, за необхідності, знизити дозу циклоспорину.

Симвастатин: одночасне багаторазове застосування амлодипіну в дозі 10 мг з симвастатином у дозі 80 мг призводило до збільшення концентрації симвастатину на 77 % порівняно з монотерапією симвастатином. Рекомендується обмежити дозу симвастатину у пацієнтів, що приймають амлодипін, до 20 мг на добу.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Фармакотерапевтична група: блокатори «повільних» кальцієвих каналів, селективний блокатор «повільних» кальцієвих каналів із переважною дією на судини. Амлодипін, що є похідним дигідропіридину, інгібує трансмембранний перехід іонів кальцію (блокатор «повільних» кальцієвих каналів або антагоніст іонів кальцію); він також блокує трансмембранний потік іонів кальцію у гладкомʼязові клітини міокарда та судини. Механізм гіпотензивної дії амлодипіну зумовлений прямим розслаблюючим впливом на гладкі мʼязи судин. Точний механізм дії амлодипіну в разі стенокардії остаточно не встановлений, проте амлодипін зменшує ішемію двома описаними нижче шляхами: 1. Амлодипін розширює периферичні артеріоли і таким чином знижує загальний периферичний опір судин (постнавантаження), на подолання якого витрачається робота серця. Оскільки частота серцевих скорочень не змінюється, зменшення навантаження на серце знижує споживання енергії і потребу міокарда у кисні. 2. Механізм дії амлодипіну, ймовірно, також включає у себе розширення головних коронарних артерій і коронарних артеріол як у незмінених, так і в ішемізованих зонах міокарда. Ця дилатація збільшує надходження кисню у міокард пацієнтів зі спазмом коронарних артерій (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування препарату 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин у положенні як лежачи, так і стоячи. Через повільний початок дії амлодипіну гостра артеріальна гіпотензія зазвичай не спостерігається. У пацієнтів зі стенокардією при застосуванні однієї добової дози препарату підвищується загальний час фізичного навантаження, час до початку стенокардії і час до 1 мм депресії сегмента ST. Препарат знижує частоту нападів стенокардії та зменшує потребу у застосуванні нітрогліцерину. Амлодипін не асоціюється з будь-якими побічними метаболічними діями чи змінами рівня ліпідів у плазмі крові і може застосовуватися пацієнтам із астмою, цукровим діабетом та подагрою.

Фармакокінетика

Всмоктування, розподіл і звʼязування з білками плазми крові. Амлодипін добре всмоктується після перорального прийому у терапевтичних дозах. Максимальна концентрація препарату в крові відзначається через 6-12 годин. Його абсолютна біодоступність становить приблизно 64-80 %. Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Дослідження, проведені in vitro, показали, що приблизно 97,5 % амлодипіну, що циркулює у крові, звʼязується з білками плазми крові. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Метаболізм/виведення. Кінцевий період напіввиведення становить приблизно 35-50 годин, що дозволяє вводити препарат 1 раз на добу. Амлодипін інтенсивно метаболізується у печінці до неактивних метаболітів; препарат виводиться із сечею у формі вихідної речовини (10 %) і метаболітів (60 %). Застосування у разі порушення функції печінки. Наявні обмежені клінічні дані щодо застосування амлодипіну у пацієнтів із порушеннями функції печінки. Пацієнти з печінковою недостатністю мають знижений кліренс креатиніну, що призводить до збільшення AUC приблизно на 40-60 % і подовження періоду напіввиведення. Застосування у пацієнтів літнього віку. Час досягнення максимальної концентрації амлодипіну в плазмі крові у молодих і пацієнтів літнього віку однаковий. Проте у літніх пацієнтів знижений кліренс амлодипіну, що призводить до збільшення AUC та періоду напіввиведення у таких пацієнтів. Збільшення AUC та періоду напіввиведення також спостерігається у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю. Застосування у дітей та підлітків. За даними деяких досліджень з фармакокінетики, спостерігалася велика міжіндивідуальна варіабельність. Дані щодо дітей до 6-ти років обмежені.

Фізико-хімічні властивості

таблетки по 5 мг: білі або майже білі двоопуклі таблетки продовгувато-округлої форми, з гравіюванням 5 з одного боку;таблетки по 10 мг: білі або майже білі таблетки двоопуклі продовгувато-округлої форми з гравіюванням 10 з одного боку та рискою – з іншого.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Амлодипін може деяким чином впливати на здатність керувати автомобілем чи іншими механізмами. Якщо у пацієнта, який приймає амлодипін, відзначається запаморочення, головний біль, підвищена втомлюваність або нудота, вони можуть вплинути на швидкість і якість реакцій. Рекомендується дотримуватися обережності на початковому етапі лікування.

Особливості застосування

Безпека та ефективність застосування амлодипіну в разі гіпертонічного кризу не встановлені.

Пацієнти із серцевою недостатністю.

Амлодипін слід застосовувати з обережністю у цієї категорії пацієнтів через можливий ризик розвитку набряку легенів.

Блокатори «повільних» кальцієвих каналів, у тому числі амлодипін, слід з обережністю застосовувати для лікування пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, оскільки вони збільшують ризик виникнення серцево-судинних ускладнень і відсоток летальних наслідків.

Застосування пацієнтам із порушенням функції печінки.

Період напіввиведення амлодипіну та значення AUC збільшені у пацієнтів із порушенням функції печінки; рекомендовані дози таким пацієнтам не встановлені. Лікування амлодипіном слід розпочинати з мінімальних доз, і під час підвищення дози слід дотримуватися обережності. У пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки титрування дози повинно бути повільним та проводитися під пильним наглядом лікаря.

Застосування пацієнтам літнього віку

Підвищення дози у пацієнтів літного віку слід проводити з обережністю .

Застосування пацієнтам з порушенням функції нирок.

У цій групі пацієнтів амлодипін можна застосовувати у звичайних дозах. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушення функції нирок. Амлодипін не виводиться шляхом гемодіалізу.

Амлодипін не впливає на результати лабораторних досліджень.

Одночасне застосування амлодипіну з грейпфрутами або грейпфрутовим соком не рекомендується, оскільки вони можуть збільшити біодоступність амлодипіну в деяких пацієнтів, спричиняючи посилення гіпотензивного ефекту препарату.

Використання препарату дітьми

Застосовувати дітям віком від 6 років.Вплив амлодипіну на артеріальний тиск пацієнтів до 6 років невідомий.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Вагітність. Безпека застосування амлодипіну для лікування вагітних жінок не встановлена.

Застосування у період вагітності рекомендується лише в разі відсутності безпечнішої альтернативи, або якщо захворювання матері становить більшу небезпеку для матері та плода, ніж лікування. Відомо що у ході досліджень на тваринах при застосуванні високих доз спостерігалася репродуктивна токсичність.

Грудне вигодовування. Невідомо, чи проникає амлодипін у грудне молоко. Рішення про продовження/припинення грудного вигодовування або про продовження/припинення лікування амлодипіном має прийматися з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини і користі лікування для матері.

Фертильність. Повідомлялося про те, що в деяких пацієнтів, які отримують блокатори «повільних» кальцієвих каналів, спостерігалися оборотні біохімічні зміни у голівках сперматозоїдів. Клінічні дані щодо можливого впливу амлодипіну на фертильність обмежені.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній упаковці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Зберігати при температурі не вище 30 °С.