Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Нитроглицерин

Виробник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС».
АТ Код: АТС С01D А02
Клінико-фармакологічна група: Периферичні вазодилататори, які застосовуються у кардіології. Органічні нітрати.

Форма випуску: Концентрат для розчину для інфузій

Склад

діюча речовина: nitroglycerin;

1 мл розчину містить гліцерилу тринітрат розчин 5 % в етанолі у перерахуванні на 100 % вміст основної речовини – 10,0 мг;

допоміжна речовина: етанол (96 %).

Показання

Сильний та тривалий біль ішемічного ґенезу у ділянці серця, асоційований з інфарктом міокарда або нестабільною стенокардією.

Недостатність насосної функції серця і набряк легень, асоційований з гострим інфарктом міокарда.

Артеріальна гіпертензія, пов’язана з операцією на відкритому серці та іншими хірургічними втручаннями.

Забезпечення контрольованої артеріальної гіпотензії під час хірургічних втручань.

Протипоказання

Підвищена чутливість до нітрогліцерину та до інших нітросполук. Гіповолемія, виражена артеріальна гіпотензія (систолічний тиск < 90 мм рт.ст.), гострий інфаркт міокарда з локалізацією у правому шлуночку, підвищений внутрішньочерепний тиск (внаслідок травми голови чи крововиливу у мозок), тампонада серця, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, констриктивний перикардит, закритокутова глаукома, токсичний набряк легень, анемія, гостра судинна недостатність (шок, судинний колапс).

Силденафіл. Одночасне застосування інгібітору фосфодіестерази типу 5 силденафілу, оскільки силденафіл потенціює гіпотензивну дію нітратів (перерва між прийомами має становити не менше 48 годин).

Дозування

Режим дозування встановлюють індивідуально, залежно від клінічної відповіді та систолічного артеріального тиску.

Зазвичай застосовують інфузійний розчин, що містить 100 мкг/мл нітрогліцерину. Такий розчин готують шляхом розведення 1 ампули Нітрогліцерину, концентрату для інфузій 10 мг/мл (= 20 мг нітрогліцерину) у 200 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, 5 % розчину глюкози або ізотонічного глюкозо-сольового розчину для отримання концентрації розчину 100 мкг/мл. Можна застосовувати більші концентрації, але не більше 400 мкг/мл.

Системи для інфузій мають бути виготовлені з поліетилену (РЕ), поліпропілену (РР), політетрафторетилену (РТFЕ) чи скла. Нітрогліцерин абсорбується матеріалами, виготовленими з полівінілхлориду (PVC) та поліуретану (PU), що вимагає підвищення його дози.

 

Дозування Нітрогліцерину, розчину, приготованого з концентрату для інфузій. Внутрішньовенну інфузію можна розпочинати зі швидкістю 10-20 мкг/хв. Надалі швидкість можна збільшувати на 10-20 мкг/хв кожні 5-10 хв, залежно від реакції пацієнта. Добрий терапевтичний ефект спостерігається при швидкості введення 50-100 мкг/хв. При тривалому введенні великих доз через 8-24 години можливий розвиток толерантності і може знадобитися збільшення дози. Максимальна швидкість становить 400 мкг/хв.
мкг/хв мг/год мг/год, при концентрації розчину 100 мкг/мл краплі/хв, при концентрації розчину 100 мкг/мл
10 0,6 6 2
20 1,2 12 4
30 1,8 18 6
40 2,4 24 8
50 3 30 10
60 3,6 36 12
70 4,2 42 14
80 4,8 48 16
90 5,4 54 18
100 6 60 20
150 9 90 30
200 12 120 40
300 18 180 60
400 24 240 80

При внутрішньовенному введенні нітрогліцерину спостерігається виражений гемодинамічний ефект. Тому препарат застосовують тільки в умовах стаціонару, постійно контролючи функції серцево-судинної системи. Систолічний тиск крові не має знижуватися більш ніж на 10-15 мм рт.ст. у нормотензивних пацієнтів, не більш ніж на 5 мм рт.ст. – у хворих на артеріальну гіпотензію або схильних до неї, частота пульсу не має підвищуватися більш ніж на 5 уд/хв, якщо в цей же час чітко поліпшується клінічна картина.

Побічні дії

У більшості випадків побічні ефекти нітрогліцерину пов’язані з надмірним зниженням артерільного тиску.

Частота побічних реакцій визначається таким чином: поширені (≥ 1/100, < 1/10), непоширені (≥ 1/1000, < 1/100), рідко поширені (≥ 1/10 000, < 1/1000).

З боку психіки: рідко поширені – відчуття тривоги.

З боку нервової системи: поширені – головний біль; непоширені – запаморочення; рідко поширені – синкопе.

З боку органів зору: рідко поширені – порушення зору.

З боку серцево-судинної системи: поширені – тахікардія, артеріальна гіпотензія (особливо ортостатична); непоширені – припливи; рідко поширені – брадикардія, ціаноз.

З боку травного тракту: рідко поширені – нудота, блювання.

З боку шкіри: рідко поширені – кропив’янка.

Загальні розлади: порушення дихання, слабкість.

Також повідомлялося про поодинокі випадки побічних реакцій: загострення ішемічної хвороби серця внаслідок гіпоксії, повна блокада, асистолія, ангіоневротичний набряк, реакції гіперчутливості.

При високій швидкості інфузії (> 290 мкг/хв) або при лікуванні хворих зі зниженим кліренсом лікарських речовин може підвищуватися концентрація метгемоглобіну в крові.

Передозування

Симптоми: артеріальна гіпотензія, тахікардія, відчуття жару, гіперемія, головний біль, прискорене серцебиття, синкопе. Підвищення внутрішньочерепного тиску, що може призвести до сплутаності свідомості та неврологічних розладів. Передозування протягом кількох годин може призвести до інтоксикації етанолом.

Лікування. Надмірну артеріальну гіпотензію можна усунути шляхом зниження швидкості інфузії препарату чи припинення його введення. При тяжкій артеріальній гіпотензії хворого слід покласти в горизонтальне положення з опущеним головним краєм ліжка. При артеріальній гіпотензії, що асоційована з брадикардією, показане застосування атропіну і допаміну. Гіпоксія, спричинена метгемоглобінемією, може спричинити ціаноз, метаболічний ацидоз, кому, судоми, судинний колапс. При метгемоглобінемії внутрішньовенно вводять розчин метиленового синього (1-2 мг/кг маси тіла).

Лікарська взаємодія

При одночасному застосуванні з морфіном та іншими вазодилататорами, інгібіторами АПФ, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, бета-адреноблокаторами, діуретиками, іншими гіпотензивними, нейролептичними засобами та трициклічними антидепресантами, інгібіторами МАО, віагрою (силденафілом) та іншими препаратами – інгібіторами фосфодіестерази 5 типу, опіоїдними аналгетиками, етанолом та етанолвмісними препаратами посилюється гіпотензивна дія нітрогліцерину; з бета-адреноблокаторами, блокаторами кальцієвих каналів та інгібіторами АПФ спостерігається посилення, а з симпатоміметиками (норадреналін, мезатон) – пригнічення антиангінальної дії. Поєднання з дигідроерготаміном може призвести до підвищення біодоступності останнього, збільшуючи ризик дигідроерготамініндукованого коронарного спазму. Застосування нітрогліцерину на тлі хінідину або новокаїнаміду може викликати ортостатичний колапс. При застосуванні з гепарином можливе зниження антикоагулянтної дії. Атропін та інші препарати, що чинять М-холіноблокуючу дію (етазицин, етмозин), можуть зменшити ефект нітрогліцерину у результаті зниження секреції та біозасвоюваності препарату. Фенобарбітал активує метаболізм нітратів у печінці, донатори сульфідрильних груп (каптоприл, ацетилцистеїн, унітіол) відновлюють знижену чутливість до препарату.

Несумісність

Застосовують тільки зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози» розчинники. Не слід вводити в одній ємності з іншими лікарськими засобами.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Нітрогліцерин – антиангінальний препарат групи периферичних вазодилататорів з переважною дією на венозні судини. Механізм дії пов'язаний з вивільненням активної речовини оксиду азоту (NO) у гладкій мускулатурі судин. Оксид азоту спричиняє активацію гуанілатциклази та підвищує рівень цГМФ, що призводить до розслаблення гладком'язових клітин у стінках судин. Під впливом нітрогліцерину артеріоли і прекапілярні сфінктери розслаблюються меншою мірою, ніж великі артерії і вени. Антиангінальна дія нітрогліцерину пов’язана головним чином зі зменшенням потреби міокарда в кисні за рахунок зменшення переднавантаження (розширення вен і зменшення припливу крові до правого передсердя) та постнавантаження (зменшення загального периферичного опору судин). Сприяє розподілу коронарного кровообігу в ішемізованих ділянках міокарда. Підвищує толерантність до фізичного навантаження у хворих на ішемічну хворобу серця, стенокардію. При серцевій недостатності сприяє розвантаженню міокарда, головним чином за рахунок зменшення переднавантаження. Знижує тиск у малому колі кровообігу.

Фармакокінетика

Ефект спостерігається через 1-2 хв від початку інфузії гліцерилтринітрату і триває 3-5 хв. Об’єм розподілу гліцерилтринітрату – 3,3 ± 1,2 л/кг. При концентрації в сироватці 50 - 500 мкг/л 60 % нітрогліцерину зв'язується з протеїнами плазми крові. Метаболізм нітрогліцерину здійснюється переважно у печінці під впливом глутатіонзалежної редуктази. Крім того, в сироватці крові проходить спонтанний гідроліз і неорганічне розщеплення нітрогліцерину. Метаболіти переважно водорозчинні, частково чи повністю звільнені від азоту, у подальшому метаболізуються до глюкуронідів та екскретуються із сечею або жовчю. Ентерогепатична рециркуляція не спостерігається. Фармакокінетика нітрогліцерину складна та залежить від індивідуальних особливостей пацієнтів. Коливання зумовлені, наприклад, первинним метаболізмом при проходженні через печінку, великим об’ємом розподілу, концентрацією у стінках судин, значною різницею концентрацій в артеріях і венах, гідролізу в сироватці крові та непостійною концентрацією у плазмі крові. Плазматичний кліренс нітрогліцерину при тривалій інфузії становить 230 ± 9 мл/хв/кг.

Фізико-хімічні властивості

прозора безбарвна або світло-жовта рідина.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Препарат застосовують в умовах стаціонару.

Особливості застосування

При призначенні препарату особливу увагу слід приділяти пацієнтам з анемією, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, аортальним або мітральним стенозом, «легеневим» серцем, тяжкими порушеннями функції нирок або печінки, гіпотиреозом, порушенням харчування або гіпотермією.

Нітрогліцерин, концентрат для інфузій 10 мг/мл, містить як допоміжну речовину 750 мг/мл етанолу. При максимальній швидкості інфузії нітрогліцерину (400 мкг/хв) надходження етанолу становить приблизно 1,8 г/годину, що в 3-5 разів перевищує швидкість його елімінації у здорових дорослих людей. Нітрогліцерин, концентрат для інфузій 10 мг/мл, слід застосовувати для лікування дітей, вагітних жінок і пацієнтів, хворих на епілепсію і пацієнтів з порушенням функції печінки тільки за життєвими показаннями. У цих випадках необхідно застосовувати максимально низьку дозу.

Під час лікування не слід вживати алкогольні напої.

Використання препарату дітьми

Досвід застосування дітям обмежений.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Інформація про застосування препарату у період вагітності обмежена, тому його не рекомендується застосовувати вагітним. Побічні реакції, які спостерігаються у немовляти, якого годує жінка, яка лікується препаратом, малоймовірні та слабко виражені.

На період лікування годування груддю слід припинити. У випадку необхідності застосування препарату за життєвими показаннями слід співставити співвідношення користь/ризик.

Упаковка

По 2 мл в ампулах № 10 у пачці, № 10 у блістері у пачці; по мл в ампулах №5 у блістері у пачці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати при температурі від 8 °С до 15 °С в оригінальній упаковці, подалі від вогню.

Зберігати в недоступному для дітей місці.