Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Моксифлоксацин

Міжнародна назва: Moxifloxacin
Виробник: ТОВ «ЛЮМ’ЄР ФАРМА».
АТ Код: АТС J01M А14
Клінико-фармакологічна група: Протимікробні препарати для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів.
Форма випуску: Розчин для інфузій

Склад

діюча речовина: moxifloxacin ;

1 мл розчину містить моксифлоксацину гідрохлориду у перерахуванні на моксифлоксацин 1,6 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій.

Показання

Лікування бактеріальних інфекційних захворювань, викликаних чутливими до препарату мікроорганізмами:

  • Негоспітальна пневмонія (у тому числі збудниками якої є штами мікроорганізмів із множинною резистентністю до антибіотиків).
  • Ускладнені інфекційні захворювання шкіри та підшкірних тканин (включаючи інфіковану діабетичну стопу).
  • Ускладнені інтраабдомінальні інфекції, включаючи полімікробні інфекції (такі як абсцедування).

Протипоказання

Відома гіперчутливось до будь-якого з компонентів препарату або до інших антибіотиків групи хінолонів; період вагітності та годування груддю; дитячий вік.

Дозування

Дорослі

Рекомендований режим дозування моксифлоксацину: 400 мг 1 раз на добу при будь-яких зазначених вище інфекціях.

Не слід перевищувати рекомендовану дозу.

Тривалість терапії

Тривалість лікування визначається ступенем тяжкості захворювання, а також клінічним ефектом.

На початкових етапах лікування може застосовуватись розчин препарату Моксифлоксацин для інфузій, а потім для продовження терапії за наявності показань моксифлоксацин може бути призначений внутрішньо в таблетованій формі.

Негоспітальна пневмонія: загальна тривалість ступінчастої терапії (внутрішньовенне введення моксифлоксацину з наступним прийманням внутрішньо) становить 7 – 14 днів.

Ускладнені інфекційні захворювання шкіри і підшкірних тканин: загальна тривалість ступінчастої терапії моксифлоксацином (внутрішньовенне введення моксифлоксацину з наступним прийманням внутрішньо) становить 7 – 21 день.

Ускладнені інтраабдомінальні інфекційні захворювання: загальна тривалість ступінчастої терапії (внутрішньовенне введеня моксифлоксацину з наступним прийманням внутрішньо) становить 5 – 14 днів.

Не слід перевищувати рекомендовану тривалість лікування.

Пацієнти літнього віку

Корекція дози не потрібна.

Порушення функції печінки

Пацієнтам із порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна.

Порушення функції нирок.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок (в тому числі при кліренсі креатиніну < 30 мл/хв/1,73 м2), а також для пацієнтів, які знаходяться на безперервному гемодіалізі та довготривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, корекція дози не потрібна.

Спосіб введення

Препарат вводиться внутрішньовенно у вигляді інфузії тривалістю не менше ніж 60 хв як у чистому вигляді, так і в поєднанні із переліченими нижче сумісними з ним розчинами.

  • Вода для ін’єкцій
  • Розчин натрію хлориду 0,9 %
  • Розчин натрію хлориду 1 молярний
  • Розчин глюкози 5 %
  • Розчин глюкози 10 %
  • Розчин глюкози 40 %
  • Розчин ксиліту 20 %
  • Розчин Рінгера
  • Лактатний розчин Рінгера

Суміш розчину препарату Моксифлоксацин з вищенаведеними інфузійними розчинами залишається стабільною протягом 24 годин при кімнатній температурі.

Побічні реакції.

 

Опис Поширені > 1 % < 10 % Непоширені > 0,1 % < 1 % Рідко поширені > 0,01 % < 0,1 % Дуже рідко поширені < 0,01 %
Інфекційні ускладнення
Спричинені антибіотиком суперінфекції Кандидозна суперінфекція
Розлади з боку кровоносної та лімфатичної системи
Зміни показників аналізу крові Анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, тромбоцитемія
Зміни згортання крові Подовження протромбінового часу/збільшення МНВ (міжнародного нормалізованого відношення) Зміна рівня тромбопластину Підвищення рівня протромбіну/ зменшення МНВ Зміна рівня протромбіну/МНВ
Розлади з боку імунної системи
Реакції гострої гіперчутливості Алергічні реакції, свербіж, висипи, кропив’янка, еозинофілія Анафілактичні/ анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані (що потенційно загрожує життю) Анафілактичний шок (що потенційно загрожує життю)
Порушення метаболізму
Зміна лабораторних параметрів Гіперліпідемія Гіперглікемія, гіперурикемія
Психічні розлади
Поведінкові розлади Реакції стривоженості, підвищення психомоторної активності/ збудження Лабільність настрою, депресія (у вкрай поодиноких випадках з можливою загрозливою поведінкою) Галюцинації Деперсоналізація, психотичні реакції депресія (у вкрай поодиноких випадках з можливою загрозливою поведінкою)
Розлади з боку нервової системи
Неспецифічна зміна периферичної чутливості Парестезії/дизестезії Гіпоестезія Гіперестезія
Порушення нюху та смаку Порушення смаку (включаючи агевзію у вкрай поодиноких випадках) Порушення нюху (включаючи втрату нюху)
Збільшення неврологічної активності Головний біль, запаморочення Сплутаність свідомості та втрата орієнтації, розлади сну, тремор, вертиго Патологічні сновидіння, порушення координації (включаючи розлад ходьби в результаті запаморочення або вертиго, у вкрай поодиноких випадках такі, що призводять до травм внаслідок падіння, особливо у літніх пацієнтів), судомні напади з різними клінічними проявами (в тому числі grand mal напади)
Сонливість Порушення уваги, розлад мовлення, амнезія
Розлади з боку органа зору
Розлади з боку органа зору Порушення зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС)
Порушення з боку органів слуху та вестибулярного апарату
Порушення з боку органа слуху Дзвін у вухах
Розлади з боку серцево-судинної системи
Реполяризаційні розлади Подовження QT інтервалу у хворих із гіпокаліємією Подовження QT інтервалу
Неспецифічні аритмії Посилене серцебиття, тахікардія Неспецифічні аритмії
Шлуночкові аритмії Шлуночкові тахіаритмії «Піруетна» шлуночкова тахікардія («torsade de pointes»)* Зупинка серця* *(особливо у пацієнтів з тяжкими проаритмічними станами, такими як клінічно значуща брадикардія, гостра ішемія міокарда)
Неспецифічні симптоми Вазодилатація Непритомність, артеріальна гіпотензія, гіпертензія
Розлади з боку дихальної системи
Неспецифічні респіраторні симптоми Задишка (включаючи астматичний стан)
Розлади з боку шлунково-кишкового тракту
Симптоми з боку шлунково-кишкового тракту Нудота, блювання, біль у шлунково-кишковому тракті та у черевній порожнині Анорексія, запор, диспепсія, метеоризм, гастроентерит (включаючи ерозійний гастроентерит), підвищення рівня амілази Дисфагія, стоматит
Спричинена антибіотиком діарея Діарея Асоційований із застосуванням антибіотика коліт (у вкрай поодиноких випадках асоційований із загрозливими для життя ускладненнями)
Гепатобіліарні порушення
Реакції легкого та середнього ступеня з боку печінки Підвищення рівня трансаміназ Порушення функції печінки (включаючи підвищення ЛДГ (лактатдегідрогенази)), підвищення рівня білірубіну, підвищення ГГТП (гама-глутаміл-транспептидази), підвищення в сироватці рівня лужної фосфатази
Реакції тяжкого ступеня з боку печінки Жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний) Фульмінантний гепатит, що потенційно може призвести до розвитку небезпечної для життя печінкової недостатності
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини
Бульозні шкірні реакції Бульозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (що потенційно загрожують життю)
Порушення з боку опорно-рухової системи
Пов’язані з сухожиллями порушення Тендиніт Розрив сухожиль
Неспецифічні порушення з боку суглобів та м’язів Артралгія, міалгія Підвищення м’язового тонусу, судоми м’язів Артрити, порушення ходи внаслідок розвитку симптомів з боку опорно-рухової системи
Розлади з боку нирок та сечовидільного тракту
Порушення функції нирок Дегідратація (спричинена діареєю або зменшенням споживання рідини) Порушення функції нирок, ниркова недостатність (внаслідок дегідратації, особливо у літніх пацієнтів із супутніми порушеннями функції нирок)
Загальні розлади або стан місця введення
Загальний стан Загальна слабкість, неспецифічний біль гіпергідроз
Реакції в місці інфузії Реакції в місці ін’єкції та інфузії Флебіт/тромбофлебіт у місці ін’єкції та ін фузії
Загальні розлади Набряк

Частота розвитку наступних побічних ефектів є вищою при застосуванні ступінчастої терапії моксифлоксацином (при внутрішньовенному введенні препарату з наступним застосуванням перорально):

 

Поширені: Підвищення рівня гама-глютаміл-трансферази.
Непоширені: Шлуночкова тахіаритмія, артеріальна гіпотензія, вазодилатація, асоційований із застосуванням антибіотика коліт (у вкрай поодиноких випадках асоційований із загрозливими для життя ускладненнями), судомні напади з різними клінічними проявами (в тому числі grand mal напади), галюцинації, порушення функції нирок (яке у деяких випадках внаслідок дегідратації може призвести до розвитку ниркової недостатності, особливо у літніх пацієнтів із супутніми порушеннями функції нирок).

Передозування.

Дані щодо передозування обмежені. У випадку передозування слід орієнтуватися на клінічну картину і проводити симптоматичну підтримуючу терапію з ЕКГ-моніторингом.

Активоване вугілля може застосовуватись для лікування передозування при пероральному шляху введення препарату.

Лікарська взаємодія

Не доведена клінічно значуща взаємодія з моксифлоксацином для нижченаведених речовин: атенолол, ранітидин, кальцієві добавки, теофілін, пероральні контрацептиви, глібенкламід, ітраконазол, дигоксин, морфін, пробенецид. У випадку застосування цих препаратів корекція дози не потрібна. Варфарин

При сумісному застосуванні з варфарином фармакокінетичні параметри, протромбіновий час та інші параметри згортання крові не змінюються.

Зміна значення МНВ (міжнародного нормалізованого відношення). У пацієнтів, які лікувались антикоагулянтами у комбінації з антибіотиками, в тому числі з моксифлоксацином, відзначалися випадки підвищення антикоагуляційної активності. Факторами ризику є інфекційні захворювання (і супутній запальний процес), вік і загальний стан пацієнта. У пацієнтів, які отримують сумісну терапію цими препаратами, необхідно проводити моніторинг МНВ і, за необхідності, змінити дозу перорального антикоагулянту.

Дигоксин

Фармакокінетика дигоксину незначно змінюється під впливом моксифлоксацину.

Активоване вугілля

Після внутрішньовенного введення препарату застосування активованого вугілля тільки незначно знижує системну експозицію (приблизно 20%).

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Резистентність Механізми резистентності, які інактивують пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, макроліди і тетрацикліни, не впливають на антибактеріальну ефективність моксифлоксацину. Перехресної резистентності між моксифлоксацином і зазначеними антибіотиками не спостерігалось. Досі не спостерігалося резистентності, опосередкованої плазмідами. Вважається, що С8-метокси залишок робить внесок у покращення активності та нижчу селекцію резистентних мутантів грам-позитивних бактерій у порівнянні з С8-Н залишком. Наявність великого дициклоамінового залишку в С-7 положенні запобігає активному відтоку, механізму резистентності до фторхінолонів. Резистентність до моксифлоксацину розвивається повільно внаслідок множинних мутацій. Показана дуже низька частота розвитку резистентості (10-7 – 10-10). При серійному розведенні мікроорганізмів показано лише незначне зростання величин МПК моксифлоксацину. Серед хінолонів спостерігалась перехресна резистентність. Проте деякі грампозитивні та анаеробні мікроорганізми, стійкі до інших хінолонів, чутливі до моксифлоксацину. Вплив на кишкову флору у людей Знижувалась кількість E.coli, Bacillus spp., Bacteroides vulgatus, Enterococci та Klebsiella spp., а також анаеробів Bifidobacterium, Eubacterium та Peptostreptococcus. Їх кількість поверталась у межі норми упродовж двох тижнів. Токсин Clostridium difficile не був виявлений. Дані щодо чутливості in vitro Моксифлоксацин – протимікробний засіб із широким спектром бактерицидної дії. In vitro моксифлоксацин ефективний щодо багатьох грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, анаеробів, кислотостійких бактерій, а також нетипових бактерій (наприклад, Mycoplasma spp., Chlamidia spp., Legionella spp.). Встановлено, що антибіотик ефективний відносно бактерій, стійких до β-лактамних та макролідних препаратів. Моксифлоксацин діє на більшість штамів таких мікроорганізмів: Грампозитивні бактерії Streptococcus pneumoniae (у тому числі штами з множинною резистентністю до антибіотиків, включаючи штами, резистентні до пеніциліну та штами, резистентні до двох або більше антибіотиків із таких груп, як пеніциліни (при мінімальній пригнічувальній активності > 2 мг/мл), 2-ге покоління цефалоспоринів (цефуроксим), макроліди, тетрацикліни і триметоприм/сульфаметоксазол) Streptococcus pyogenes (група А) Streptococcus milleri Streptococcus mitior Streptococcus agalactiae Streptococcus dysgalactiae Streptococcus anginosus Streptococcus constellatusStaphylococcus aureus (у тому числі чутливі до метициліну штами) Staphylococcus aureus (резистентні до метициліну/офлоксацину штами) (помірна чутливість) Staphylococcus cohnii Staphylococcus epidermidis (у тому числі чутливі до метициліну штами) Staphylococcus epidermidis (резистентні до метициліну/офлоксацину штами) (помірна чутливість) Staphylococcus haemolyticus Staphylococcus hominis Staphylococcus saprophyticus Staphylococcus simulans Corynebacterium diphtheriae Enterococcus faecalis (тільки штами, чутливі до ванкоміцину і гентаміцину) Грамнегативні бактерії Gardnerella vaginalis Haemophilus influenzae (у тому числі ß-лактамазонегативні та позитивні штами) Haemophilus parainfluenzae Moraxella catarrhalis (у тому числі ß-лактамазонегативні та позитивні штами) Bordetella pertussis Escherichia coliKlebsiella pneumoniae Klebsiella oxytoca Enterobacter aerogenes Enterobacter agglomerans Enterobacter cloacae Enterobacter intermedius Enterobacter sakazaki Pseudomonas aeruginosa (помірна чутливість) Pseudomonas fluorescens (помірна чутливість) Burkholderia cepacia (помірна чутливість) Stenotrophomonas maltophilia (помірна чутливість) Proteus mirabilis Proteus vulgaris Morganella morganii Neisseria gonorrhoea (помірна чутливість) Providencia rettgeri Providencia stuartii Анаероби Bacteroides distasonis Bacteroides eggerthii Bacteroides fragilis Bacteroides ovatus Bacteroides thetaiotaomicron Bacteroides uniformis Fusobacterium spp Peptostreptococcus spp Porphyromonas spp Porphyromonas anaerobius Porphyromonas asaccharolyticus Porphyromonas magnus Prevotella spp Propionibacterium spp Clostridium perfringens Clostridium ramosum Нетипові Chlamydia pneumoniae Chlamydia trachomatis Mycoplasma pneumoniae Mycoplasma hominis Mycoplasma genitalum Legionella pneumophila Сохiella burnettii

Фармакокінетика

Всмоктування та біодоступність Після одноразової інфузії препарату у дозі 400 мг протягом 1 години максимальна концентрація препарату досягається в кінці інфузії і становить приблизно 4,1 мг/л. Експозиція препарату, що визначається показником AUC (площа під кривою «концентрація – час»), становить 39 мг*год/л. Після багаторазових внутрішньовенних інфузій препарату у дозі 400 мг протягом 1 години один раз на добу максимальна і мінімальна концентрація в плазмі в рівноважному стані знаходяться в інтервалі від 4,1 мг/л до 5,9 мг/л та від 0,43 до 0,84 мг/л, відповідно. В рівноважному стані експозиція до препарату у інтервалі дозування приблизно на 30 % вища ніж після першої дози. Середня рівноважна концентрація, що дорівнює 4,4 мг/л, досягається в кінці 1-годинної інфузії. Розподіл Моксифлоксацин швидко розподіляється у позасудинному просторі. Експозиція препарату, що визначається показником AUC (AUCнорм = 6 кг*год/л), є високою при об’ємі розподілу в рівноважному стані, що дорівнює 2 л/кг. Моксифлоксацин досягає високих концентрацій у тканинах, наприклад у легенях (епітеліальній рідині, альвеолярних макрофагах), пазухах (верхньощелепній та решітчастій пазусі, носових поліпах) та в осередках запалення, де загальні концентрації перевищують досягнуті плазмові концентрації. В інтерстиціальній рідині (слині, внутрішньом’язовій, підшкірній) препарат визначається у вільній, незв’язаній з білками формі, у високій концентрації. Крім того, високі концентрації препарату визначаються в абдомінальних тканинах і рідинах та статевій системі у жінок. Пікові концентрації та співвідношення концентрації в місці введення до плазмової концентрації для різних мішеневих тканин дають порівнянні результати для обох шляхів введення препарату після застосування одноразової дози 400 мг моксифлоксацину. Метаболізм Моксифлоксацин підпадає біотрансформації II фази і виводиться з організму нирками, а також із фекаліями/жовчю як у незміненому стані, так і у вигляді неактивних сульфосполук (М1) і глюкуронідів (М2). Незалежно від способу введення метаболіти М1 та М2 виявляються в плазмі у концентраціях нижчих, ніж незмінена сполука. Виведення з організму Період напіввиведення препарату становить приблизно 12 годин. Середній загальний кліренс після введення 400 мг становить від 179 до 246 мл/хв. Нирковий кліренс становить приблизно 24 – 53 мл/хв. та свідчить про часткову канальцеву реабсорбцію препарату з нирок. Супутнє введення ранітидину та пробенециду не змінює нирковий кліренс препарату. Фармакокінетика у різних груп пацієнтів. Пацієнти літнього віку Вік не впливає на фармакокінетичні параметри моксифлоксацину. Стать Існує 33% різниця у деяких фармакокінетичних параметрах (AUC, Cмакс) моксифлоксацину у пацієнтів чоловічої та жіночої статі. Ця різниця стосується скоріше маси тіла, ніж статі і не вважається клінічно значущою. Етнічна приналежність. Не виявлено клінічно значущих розбіжностей фармакокінетики моксифлоксацину у представників різних етнічних груп. Ниркова недостатність Не виявлено істотних змін фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів із порушенням функції нирок (включаючи з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв/ 1,73 м2) і у тих, які знаходяться на безперервному гемодіалізі та довготривалому амбулаторному перитонеальному діалізі. Порушення функції печінки У пацієнтів із порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня (клас А і В за Чайлдом-Пью) не відзначалося клінічно значущих відмінностей у плазмових концентраціях моксифлоксацину у порівнянні з пацієнтами з функцією печінки у межах норми.

Фізико-хімічні властивості

прозорий розчин жовтого кольору.

Несумісність.

Неможна вводити інфузійний розчин моксифлоксацину одночасно з іншими несумісними з ним розчинами, до яких відносяться:

  • Розчин натрію хлориду 10 %
  • Розчин натрію хлориду 20 %
  • Розчин натрію гідрокарбонату 4,2 %
  • Розчин натрію гідрокарбонату 8,4 %

Особливі вказівки

Оскільки розчин не можна заморожувати або охолоджувати, його не рекомендується зберігати в холодильнику. При охолодженні у розчині може з’явитися осад, однак при кімнатній температурі осад звичайно розчиняється. У разі комбінованого застосування інфузійного розчину Моксифлоксацин та інших препаратів для внутрішньовенного введення (див. також розділ «Несумісність») кожен із них має вводитися окремо. Допускається введення лише прозорих інфузійних розчинів моксифлоксацину.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

На період лікування слід утримуватися від керувння автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Особливості застосування

У деяких випадках вже після першого застосування препарату може розвинутись гіперчутливість та алергічні реакції. Слід негайно звернутись до лікаря. Дуже рідко анафілактичні реакції можуть прогресувати до загрозливого для життя анафілактичного шоку навіть після першого застосування препарату. В цих випадках застосування моксифлоксацину слід припинити і провести необхідні лікувальні заходи (в тому числі протишокові). При застосуванні моксифлоксацину у деяких пацієнтів може спостерігатися збільшення QT інтервалу на електрокардіограмі. У зв’язку з цим слід уникати призначення препарату пацієнтам із подовженням QT інтервалу з нескоригованою гіпокаліємією, а також особам, які застосовують антиаритмічні препарати класу ІА (наприклад, хінідин, прокаїнамід) або класу ІІІ (наприклад, аміодарон, соталол), оскільки досвід клінічного застосування моксифлоксацину у цих категоріях пацієнтів відсутній.

Моксифлоксацин слід призначати з обережністю разом із препаратами, які подовжують QT інтервал (такими як цизаприд, еритроміцин, антипсихотичні препарати, трициклічні антидепресанти), оскільки можлива їх адитивна дія, а також пацієнтам, схильним до аритмічних станів, таких як брадикардія, гостра ішемія міокарда.

Ступінь подовження QT інтервалу може підвищуватись із підвищенням концентрації препарату, тому не слід перевищувати рекомендовану дозу та швидкість інфузії (400 мг за 60 хв). Однак, у пацієнтів, які страждають на пневмонію не спостерігалося кореляції між концентрацією моксифлоксацину у плазмі та подовженням QT інтервалу. Подовження QT інтервалу може призводити до підвищення ризику розвитку шлуночкових аритмій, включаючи «піруетну» шлуночкову тахікардію («torsade de pointes»).

Під час лікування хінолонами можливе виникнення судом, тому слід з особливою обережністю призначати моксифлоксацин пацієнтам із підозрюваними або наявними захворюваннями центральної нервової системи, що можуть спричинити судомні напади або знизити поріг виникнення останніх. Пацієнтів з печінковою недостатністю (клас С за Чайлд-Пью) застосувувати препарат не рекомендується через обмежену кількість клінічних даних щодо цього. Застосування антибактеріальних препаратів широкого спектра дії, в тому числі моксифлоксацину, пов’язане з ризиком розвитку псевдомембранозного коліту. На цей діагноз слід зважати при лікуванні пацієнтів, у яких під час лікування моксифлоксацином спостерігається тяжка діарея. В цьому випадку має бути негайно призначена відповідна терапія. Під час терапії хінолонами, в тому числі моксифлоксацином, особливо у пацієнтів літнього віку і у тих, які застосовують моксифлоксацин разом із кортикостероїдами, можливий розвиток запалення або розриву сухожиль. При перших симптомах болю або запалення в місці ушкодження застосування препарату слід припинити і розвантажити ушкоджену(і) кінцівку(ки).

Використання препарату дітьми

Ефективність та безпека застосування моксифлоксацину у дітей не встановлені (див. також розділ «Протипоказання»).

Використання вагітними або при годуванні груддю

Протипоказано.

Упаковка

По 250 мл (400 мг) розчину у флаконі. По 1 флакону в пачці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки з дати виготовлення «in bulk».

При температурі не вище 25 °С в захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Не заморожувати.