Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Мофилет

Міжнародна назва: Mycophenolic acid
Виробник: ТОВ «ЛЮМ’ЄР ФАРМА».
АТ Код: АТС L04AA06
Клінико-фармакологічна група: Селективні імуносупресивні засоби.
Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою

Склад

діюча речовина: мофетилу мікофенолят;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить мофетилу мікофеноляту 250мг, 500 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, опадри (ПВА основа) білий ІІ 85 F 18378, заліза оксид червоний Е-172 (Мофілет 500 мг) або заліза оксид чорний Е-172 (Мофілет 250 мг), вода очищена.

Показання

В комбінації з циклоспорином і кортикостероїдами для профілактики реакції гострого відторгнення алогенного ниркового, серцевого і печінкового трансплантата.

Протипоказання

Гіперчутливість до мофетилу мікофеноляту або мікофенольної кислоти, вагітність, період годування груддю.

Дозування

Лікування Мофілетом повинні проводити лише кваліфіковані лікарі, які мають досвід застосування імуносупресивної терапії після трансплантації органів.

Препарат приймають внутрішньо.

Застосування при трансплантації нирки

Дорослі: Початкову дозу препарату слід прийняти протягом 72 годин після трансплантації. Рекомендована доза для пацієнтів з пересадкою нирки – 1 г двічі на добу (добова доза – 2 г).

Застосування при трансплантації серця

Дорослі: Початкову дозу препарату слід прийняти протягом 5 днів після трансплантації. Рекомендована доза для пацієнтів з пересадкою серця – 1,5 г двічі на добу (добова доза – 3 г).

Застосування при трансплантації печінки

Дорослі: Рекомендована доза для пацієнтів з пересадкою печінки - 1,5 г двічі на добу (добова доза – 3 г).

Застосування в осіб літнього віку (> 65 років)

Рекомендована доза 1 г двічі на добу для пацієнтів з пересадкою нирки і 1,5 г двічі на добу для пацієнтів з пересадкою серця або печінки.

Застосування при нирковій недостатності

Пацієнтам з тяжкою хронічною нирковою недостатністю, які перенесли пересадку нирки (швидкість клубочкової фільтрації < 25 мл • хв -1• 1.73 м-2), не слід приймати дозу більше 1 г двічі на добу, за винятком найближчого післятрансплантаційного періоду. За цими пацієнтами необхідне пильне спостереження. Корекція дози хворим із затримкою функції ниркового трансплантата не потрібна.

Дані про пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які перенесли пересадку серця або печінки, відсутні.

Застосування при тяжкій печінковій недостатності

Хворим, які перенесли пересадку нирки і які мають тяжке ураження паренхіми печінки, корекція дози не потрібна. Дані про пацієнтів з тяжким ураженням паренхіми печінки, які перенесли пересадку серця, відсутні.

Побічні дії

Профіль побічних дій, пов'язаних із застосуванням імуносупресорів, часто важко встановити через наявність основного захворювання та одночасного застосування багатьох інших лікарських засобів. Основними побічними реакціями, пов'язаними із застосуванням Мофілету в комбінації з циклоспорином і кортикостероїдами, є діарея, лейкопенія, сепсис і блювання; існують також дані про підвищення частоти деяких видів інфекцій. Діарея і лейкопенія з наступною анемією, нудота, блювання, диспепсія, біль у животі та сепсис – найпоширеніші побічні реакції, що зустрічалися у хворих, які приймали Мофілет частіше, ніж у хворих, котрі застосовували внутрішньовенно кортикостероїди.

Після трансплантації серця частота лімфопроліферативних захворювань при прийомі Мофілету в дозі 3 г на добу дорівнювала 0,7 %, при лікуванні азатіоприном – 2,1 %. Після трансплантації серця частота раку шкіри (крім меланоми) при прийомі препарату в дозі 3 г на добу становила 5,5 %, при лікуванні азатіоприном – 6,9 %.

Після трансплантації печінки частота лімфопроліферативних захворювань або лімфом при прийомі препарату в дозі 3 г на добу дорівнювала 0,4 %. Карциноми шкіри розвилися у 2,2 % пацієнтів, які приймали Мофілет, і в 2,1 %, які застосовували азатіоприн.

Ризик опортуністичних інфекцій був підвищений у всіх пацієнтів і зростав зі збільшенням сумарної дози імунодепресантів. Загальна частота опортуністичних інфекцій після трансплантації нирки і печінки у хворих, які застосовували Мофілет і азатіоприн, була однаковою. Після трансплантації серця загальна частота опортуністичних інфекцій при лікуванні мофетилу мікофенолятом була приблизно на 10 % вище, ніж при прийомі азатіоприну, однак смертність від інфекції або сепсису у хворих, які застосовували Мофілет, не збільшувалася. При прийомі препарату після трансплантації серця частіше відзначалися кандидоз шкіри і слизових оболонок, герпесні інфекції (спричинені H.simplex, H.zoster), інфекції, спричинені цитомегаловірусом. У пацієнтів після трансплантації печінки кількість випадків інфекції, обумовленої H.simplex, також була більша, ніж у групі хворих, яких лікували азатіоприном.

У хворих літнього віку при лікуванні мофетилу мікофенолятом з застосуванням комбінованої терапії ризик деяких інфекцій (включаючи тканинні інвазивні форми маніфестної цитомегаловірусної інфекції), а також шлунково-кишкових кровотеч і набряку легень вище, ніж у пацієнтів молодшого віку.

При застосуванні препарату спостерігалися такі побічні реакції, як коліт (іноді цитомегаловірусної етіології), панкреатит, підвищення частоти тяжких інфекцій (менінгіту, інфекційного ендокардиту, туберкульозу та атипових мікобактеріальних інфекцій).

Також відмічалися такі побічні реакції:

Організм у цілому: з частотою ³10 % - астенія, гарячка, головний біль, інфекції, біль (у животі, попереку, грудній клітці), периферичні набряки, сепсис, асцит, здуття живота, грижі, перитоніт, гикавка;

з частотою 3 - 10 % - кісти (у тому числі лімфоцеле й гідроцеле), набряки обличчя, грипоподібний синдром, кровотечі, грижі, болі в області таза, целюліт, біль у шиї, блідість шкірних покривів.

З боку системи крові: з частотою ³10 % - анемія (у тому числі гіпохромна), лейкоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, екхімози;

з частотою 3 - 10 % - екхімози, збільшення протромбінового й тромбопластинового часу, панцитопенія.

З боку сечостатевої системи: з частотою ³10 % - гематурія, некроз ниркових канальців, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції нирок, олігурія;

з частотою 3 - 10 % - альбумінурія, дизурія, гідронефроз, імпотенція, пієлонефрит, часте сечовипускання, гематурія, ніктурія, ниркова недостатність, нетримання й затримка сечі; гостра ниркова недостатність, набряк мошонки.

З боку серцево-судинної системи: з частотою ³ 10 % - артеріальна гіпертензія, аритмія, брадикардія, серцева недостатність, артеріальна гіпотензія, перикардіальний випіт;

з частотою 3 - 10 % - стенокардія, артеріальна гіпотензія, у тому числі ортостатична, тахікардія, брадикардія, тромбоз, втрата свідомості, вазодилатація; аритмії (суправентрикулярні й шлуночкові екстрасистоли, мерехтіння й тріпотіння передсердь, суправентрикулярні й шлуночкові тахікардії), зупинка серця, застійна серцева недостатність, легенева гіпертензія, вазоспазм, підвищення венозного тиску.

З боку обміну речовин: з частотою ³ 10 % - ацидоз (метаболічний або респіраторний), збільшення маси тіла, гіперволемія; порушення загоєння ран;

з частотою 3 - 10 % - після трансплантації нирки: ацидоз (метаболічний або респіраторний), збільшення маси тіла, дегідратація, гіперволемія, подагра, гіповолемія, гіпоксія, спрага, схуднення, алкалоз.

Лабораторні показники: з частотою ³ 10 % - гіперглікемія, гіперкаліємія, гіпокаліємія, гіпофосфатемія, гіпербілірубінемія, підвищення залишкового азоту, підвищення креатиніну, підвищення активності ферментів ЛДГ, АСТ, АЛТ у сироватці крові, гіперхолестеринемія, гіперліпідемія, гіперурикемія, гіпомагніємія, гіпонатріємія, гіпокальціємія, гіпопротеїнемія;

з частотою 3 - 10 % - підвищення активності лужної фосфатази, гама-глютамілтранспептидази, ЛДГ, АСТ і АЛТ у сироватці крові, підвищення креатиніну сироватки крові, гіперкальціємія, гіперліпідемія, гіпокальціємія, гіпоглікемія, гіпопротеїнемія, гіперурикемія, гіпохлоремія, гіпофосфатемія, гіпонатріємія;

З боку шлунково-кишкового тракту: з частотою > 10 % - диспепсія, блювання, запор, діарея, кандидоз ротової порожнини, холангіт, холестатична жовтуха, гепатит, анорексія;

з частотою 3 - 10 % - дисфагія, гінгівіт, гіперплазія ясен, стоматит, езофагіт, гастрит, гастроентерит, шлунково-кишкові кровотечі, виразка шлунка, кишкова непрохідність, мелена, ураження прямої кишки, кандидоз шлунково-кишкового тракту.

З боку органів дихання: з частотою ³ 10 % - посилення кашлю, задишка, фарингіт, пневмонія, бронхіт; бронхіальна астма, плевральний випіт, риніт, синусит, ателектаз;

з частотою 3 - 10 % - астма, плевральний випіт, набряк легень, апное, ателектаз, носові кровотечі, кровохаркання, новоутворення, пневмоторакс, набряк легень, посилення виділення мокротиння, зміна голосу, гіпервентиляція, кандидоз дихальних шляхів;

З боку шкіри: з частотою ³ 10 % - акне, простий герпес, оперізуючий лишай, висип, свербіж, підвищена пітливість;

з частотою 3 - 10 % - випадіння волосся, доброякісні новоутворення шкіри, грибковий дерматит, простий герпес, оперізувальний лишай, гірсутизм, свербіж, рак шкіри, гіпертрофія шкіри, підвищена пітливість, шкірні виразки, висип, акне, крововиливи, везикулобульозні висипи.

З боку нервової системи: з частотою ³ 10 % - запаморочення, безсоння, тремор; психомоторне збудження, тривога, сплутаність свідомості, депресія, гіпертонус, парестезії, сонливість;

з частотою 3 - 10 % - психомоторне збудження, депресія, гіпертонус скелетної мускулатури, парестезії, сонливість; судоми, емоційна лабільність, галюцинації, нейропатія, запаморочення; делірій, сухість у роті, нейропатія, психоз, порушення мислення.

З боку кістково-мязової системи: з частотою ³ 10 % - судоми в ногах, біль у м’язах, м’язова слабкість;

з частотою 3 - 10 % - болі в суглобах, судоми в ногах, болі в м’язах, м’язова слабкість, остеопороз.

З боку органів чуття: з частотою ³ 10 % - амбліопія;

з частотою 3 - 10 % - амбліопія, катаракта, кон’юнктивіт, порушення зору, глухота, біль у вухах, крововилив в око, вестибулярні запаморочення.

З боку ендокринної системи: з частотою 3 - 10 % - цукровий діабет, захворювання паращитовидних залоз, синдром Кушинга, гіпотиреоз.

З боку імунної системи: окремі випадки тяжких, що загрожують життю інфекцій (менінгіту, інфекційного ендокардиту), підвищення частоти деяких інфекцій типу туберкульозу й атипових форм мікобактеріальних інфекцій.

При профілактиці відторгнення ниркового трансплантату профіль безпеки препарату в добовій дозі 2 г був дещо кращим, ніж у добовій дозі 3 г.

Передозування

Дані про передозування мофетилу мікофеноляту у людини дуже обмежені.

Клінічно значуща кількість препарату не видаляється із організму методом гемодіалізу. Препарати, які зв'язують жовчні кислоти, наприклад, холестирамін, можуть сприяти усуненню мікофенольної кислоти із організму, збільшуючи її екскрецію.

Лікарська взаємодія

Ацикловір. При одночасному застосуванні мофетилу мікофеноляту і ацикловіру спостерігалися підвищені концентрації як фенолового глюкуроніду мікофенольної кислоти (МФКГ), так і ацикловіру в плазмі, ніж коли препарати застосовувалися окремо. Зміни фармакокінетичних параметрів МФКГ були мінімальними і не вважалися клінічно значущими. Оскільки концентрації обох препаратів в плазмі при нирковій недостатності підвищуються, існує можливість їх конкуренції відносно канальцевої секреції, що може призвести до подальшого підвищення концентрації обох препаратів.

Антациди, що містять гідроокис магнію і алюмінію, знижують всмоктування мофетилу мікофеноляту.

Холестирамін. Після призначення разової дози препарату, що становить 1,5 г, здоровим добровольцям, які попередньо приймали по 4 г холестираміну 3 рази на добу протягом 4 днів, спостерігалося зменшення AUC мофетилу мікофеноляту на 40 %. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні цих препаратів, оскільки ефективність Мофілету може зменшуватися.

Необхідно дотримуватися обережності при одночасному застосуванні мофетилу мікофеноляту і препаратів, що впливають на печінково-кишкову рециркуляцію, оскільки ефективність Мофілету може зменшуватися.

Циклоспорин А. Мофетилу мікофенолят не впливає на фармакокінетику циклоспорину.

Ганцикловір. Сумісне застосування мофетилу мікофеноляту і ганцикловіру (які конкурують відносно канальцевої секреції) може призвести до збільшення концентрацій цих препаратів в плазмі. Істотних змін фармакокінетики мофетилу мікофеноляту не спостерігається і корекція дози не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю, які одночасно застосовують мофетилу мікофенолят і ганцикловір, або його проліки валганцикловір, слід спостерігати за дозуванням ганцикловіру і пильно контролювати стан пацієнта.

Пероральні контрацептиви. Мофетилу мікофенолят не впливає на фармакокінетику і фармакодинаміку пероральних контрацептивів при їх одночасному застосуванні.

Триметоприм/сульфаметоксазол. Не впливають на біодоступність мофетилу мікофеноляту.

Такролімус. У пацієнтів зі стабільним нирковим трансплантатом, які одержують циклоспорин і мофетилу мікофенолят (по 1 г 3 рази на добу), AUCМФК збільшувалася на 30 %, а AUCМФКГ зменшувалася приблизно на 20 %. Максимальна концентрація мікофенольної кислоти (МФК) не змінювалась, а фенольного глюкуроніду МФК (МФКГ) - знижувалася на 20 %. Механізм цього ефекту не цілком ясний. Частково він може бути обумовлений посиленням біліарної секреції МФКГ у поєднанні з посиленням ентерогепатичної циркуляції Мофілету, оскільки підвищення концентрацій МФК після призначення такролімусу було більш вираженим ближче до кінця кривої «концентрація- час» (через 4 - 12 годин після прийому). У хворих, які приймають такролімус, доза Мофілету не повинна перевищувати 1 г 2 рази на добу. Пацієнтів слід ретельно спостерігати. В іншому дослідженні у хворих після пересадження нирки Мофілет не впливав на концентрацію такролімусу.

Дані з фармакокінетики МФК у хворих після пересадки печінки при одночасній терапії Мофілетом і такролімусом дуже обмежені. У дослідженні ефекту Мофілету на фармакокінетику такролімусу у хворих зі стабільним печінковим трансплантатом AUC такролімусу після багаторазового прийому Мофілету в дозі 1,5 г 2 рази на добу зростала приблизно на 20 %.

Інші взаємодії. При одночасному призначенні пробенециду і мофетилу мікофеноляту мавпам відзначалося збільшення AUCМФКГ у плазмі в 3 рази. Таким чином, інші лікарські засоби, що піддаються канальцевій секреції, можуть конкурувати з МФКГ, що призводить до збільшення плазматичної концентрації МФКГ або іншого препарату, який також підлягає канальцевій секреції.

Живі вакцини. Не повинні вводитися пацієнтам у стані імунодепресії. Антитілоутворення у відповідь на інші вакцини може бути знижено.

Фізико-хімічні властивості

Мофілет 250 мг – круглі таблетки, вкриті оболонкою від майже білого до світло-сірого кольору.Мофілет 500 мг – капсуловидні таблетки, вкриті оболонкою світло-рожевого кольору.

Особливі вказівки

Оскільки мофетилу мікофенолят в експерименті на тваринах виявив тератогенну дію, таблетки препарату не слід розламувати. Необхідно уникати вдихання часток з пошкоджених таблеток або їх потрапляння на шкіру та слизові оболонки. Якщо це все ж трапилось – ретельно промити це місце водою з милом, очі – проточною водою.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Спеціальні дослідження не проводилися. Фармакодинамічний профіль і побічні реакції, про які повідомлялося, свідчать про те, що вплив на психомоторні реакції малоймовірний.

Особливості застосування

При застосуванні Мофілету як компоненту імуносупресивної схеми існує підвищений ризик розвитку лімфом та інших злоякісних новоутворень, особливо шкіри. Цей ризик пов'язаний не із застосуванням будь-якого препарату як такого, а з інтенсивністю і тривалістю імуносупресії. Щоб зменшити ризик виникнення раку шкіри, слід обмежити дію сонячних і ультрафіолетових променів за допомогою відповідного закритого одягу і використання сонцезахисних кремів з високим значенням захисного чинника. Хворі, які лікуються Мофілетом, повинні відразу ж повідомляти лікарю про будь-які ознаки інфекції, кровоточивість, кровотечі або інші ознаки пригнічення кісткового мозку. Надмірне пригнічення імунної системи може також підвищити чутливість до інфекцій, включаючи опортуністичні інфекції, сепсис та інші інфекції, що призводять до летального наслідку.

Пацієнти, які отримують Мофілет, повинні регулярно перевірятися на наявність нейтропенії, яка може бути пов'язана як із прийомом самого Мофілету, так і із застосуванням інших лікарських препаратів, а також з вірусними інфекціями або поєднанням цих причин. Пацієнтам, що приймають Мофілет, необхідно визначати розгорнуту формулу крові протягом першого місяця - щотижня, протягом другого і третього місяців лікування - двічі на місяць, а потім впродовж першого року - щомісячно. При виникненні нейтропенії (абсолютне число нейтрофілів менше 1.3 х 103/мкл) лікування препаратом слід перервати або припинити.

Пацієнтам слід повідомити, що в ході лікування Мофілетом вакцинація може бути менш ефективною; необхідно уникати застосування живих ослаблених вакцин. Можна проводити протигрипозну вакцинацію відповідно до рекомендацій національних органів охорони здоров’я .

Оскільки застосування Мофілету може супроводжуватися побічними реакціями з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи нечасті випадки появи виразок шлунково-кишкового тракту, кровотечі і перфорації, необхідно дотримуватися обережності при призначенні препарату хворим із захворюваннями травного тракту у стадії загострення.

Не слід призначати препарат пацієнтам з рідкісним генетично обумовленим спадковим дефіцитом гіпоксантин-гуанін-фосфорибозил-трансферази (синдроми Леша-Найєна і Келлі-Зігміллера). Мофетилу мікофенолят не рекомендується призначати одночасно з азатіоприном, оскільки їх одночасне застосування не вивчалося.

Необхідно дотримуватися обережності при одночасному застосуванні Мофілету з препаратами, що впливають на печінково-кишкову циркуляцію, оскільки вони можуть знизити ефективність Мофілету.

Контроль за лабораторними показниками. Під час лікування мофетила мікофенолятом необхідно регулярно контролювати стан периферичної крові, робити розгорнутий аналіз в перший місяць – щотижня, протягом другого і третього – 2 рази на місяць, потім, протягом першого року лікування – щомісяця.

Використання препарату дітьми

Дані про безпеку і ефективність застосування препарату у дітей обмежені. Застосування препарату в цій віковій групі не рекомендується.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Терапію Мофілетом не слід розпочинати доти, поки не буде отриманий негативний результат тесту на вагітність. До початку терапії препаратом, в ході лікування і протягом 6 тижнів після його закінчення необхідне використання ефективних методів контрацепції. У разі настання вагітності в ході терапії необхідно негайно повідомити лікаря.

Застосування Мофілету в період вагітності не рекомендується.

Чи виділяється мофетилу мікофенолят у грудне молоко, невідомо. З огляду на можливість розвитку у немовлят серйозних побічних реакцій, пов'язаних із застосуванням Мофілету, препарат протипоказаний в період годування груддю.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері. По 5 блістерів у пачці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

1,5 року з дати виготовлення “in bulk”.

Зберігати при температурі не вище 25 °C в захищеному від світла та недоступному для дітей місці.