Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Мофетила Микофенолат

Міжнародна назва: Mycophenolic acid
Виробник: СТРАЙДС АРКОЛАБ ЛТД.
АТ Код: АТС L04A A06
Клінико-фармакологічна група: Імуносупресанти.
Форма випуску: Капсули

Склад

Діюча речовина: 1 капсула містить мофетилу мікофенолату 250 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, повідон (К-30), магнію стеарат.

Показання

Профілактика гострого відторгнення трансплантата у хворих після алогенного пересадження нирки.

Профілактика гострого відторгнення трансплантата у пацієнтів після алогенного пересадження серця.

Профілактика гострого відторгнення трансплантата у пацієнтів після алогенного пересадження печінки.

Протипоказання

Гіперчутливість до мофетилу мікофенолату, мікофенольної кислоти та інших компонентів препарату, період годування груддю.

Дозування

Профілактика відторгнення нирки.

Перша доза Мофетилу мікофенолату повинна бути прийнята в межах 72 годин після трансплантації.

Хворим з нирковими трансплантатами рекомендується прийом по 1 г двічі на добу (добова доза 2 г). Мофетилу мікофенолат повинен призначатися одночасно зі стандартною терапією циклоспорином і кортикостероїдами.

Профілактика відторгнення серця.

Перша доза Мофетилу мікофенолату повинна бути прийнята в межах 5 днів після пересадження.

Рекомендований режим дозування – по 1,5 г 2 рази на добу.

Побічні дії

До найпоширеніших побічних реакцій препарату, пов’язаних із застосуванням Мофетилу мікофенолату у комбінації з циклоспорином (у вигляді мікроемульсії) і кортикостероїдами, належать лейкопенія, діарея, сепсис і блювання.

В окремих випадках відзначалися розвиток лімфом та інших злоякісних захворювань, зокрема шкіри.

Всі пацієнти з трансплантатами мають підвищений ризик розвитку інфекційних захворювань, що спричиняються умовно-патогенними мікроорганізмами; ризик зростає при прийманні імунодепресантів. До найпоширеніших належать цитомегаловірус (CMV), кандидоз і простий герпес.

Інші побічні дії включають: інфекції сечовивідних шляхів, оперізувальний лишай, кандидоз порожнини рота, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, гастроентерит, простий герпес, ринофарингіт; лейкопенія; головний біль; кашель; діарея; гіпертермія, стомлюваність; порушення функції печінки, зменшення числа лейкоцитів, підвищення рівня креатиніну в крові; коліт, езофагіт (включаючи цитомегаловірусний коліт та езофагіт), цитомегаловірусний гастрит, панкреатит, перфорація кишечнику, шлунково-кишкові кровотечі, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, непрохідність кишечнику; нейтропенія, панцитопенія.

Тяжкі, інколи небезпечні для життя інфекції, включаючи менінгіт, бактеріальний ендокардит, туберкульоз, нетипові мікобактеріальні інфекції.

Передозування

Даних про передозування мофетилу мікофенолату немає.

МФК (мікофенольну кислоту)не можна видалити з організму методом гемодіалізу. Препарати, що зв’язують жовчні кислоти (холестирамін), можуть сприяти виведенню МФК з організму, збільшуючи його екскрецію.

Лікарська взаємодія

Ацикловір. При призначенні Мофетилу мікофенолату разом з ацикловіром спостерігалися вищі концентрації МФКГ (фенольного глюкуроніду МФК) та ацикловіру в плазмі, ніж при призначенні кожного препарату окремо. Оскільки плазменні концентрації МФКГ, як і ацикловіру, підвищуються при нирковій недостатності, є ймовірність, що ці два препарати конкурують відносно канальцевої секреції, що може призводити до подальшого підвищення концентрації обох лікарських препаратів.

Антациди, що містять гідроокис магнію та алюмінію: при прийомі разом з антацидами всмоктування Мофетилу мікофенолату зменшується.

Холестирамін: після призначення разової дози Мофетилу мікофенолату в 1,5 г здоровим добровольцям, які попередньо приймали по 4 г холестираміну 3 рази на добу протягом 4 днів, спостерігалося зменшення AUCМФК (площа під кривою "концентрація-час") на 40 %.

Циклоспорин А: Мофетилу мікофенолат не впливає на фармакокінетику циклоспорину А. Азатіоприн: одночасне призначення з Мофетилу мікофенолатом не рекомендується, оскільки їхній сумісний прийом не вивчався.

Ганцикловір: за результатами дослідження з разовим пероральним прийомом рекомендованих доз Мофетилу мікофенолату і внутрішньовенним введенням ганцикловіру, з урахуванням відомого впливу ниркової недостатності на фармакокінетику Мофетилу мікофенолату і ганцикловіру, можна припустити, що одночасне застосування цих препаратів (що конкурують у процесі канальцевої секреції) призведе до підвищення концентрацій МФКГ і ганцикловіру. Істотної зміни фармакокінетики МФК не очікується, тому коригувати дозу Мофетилу мікофенолату не потрібно. Якщо Мофетилу мікофенолат і ганцикловір призначають хворим з нирковою недостатністю, необхідно дотримуватися рекомендованого для ганцикловіру режиму дозування і ретельно спостерігати за хворими.

Пероральні контрацептиви: Мофетилу мікофенолат не впливає на фармакокінетику пероральних контрацептивів. Дослідження з одночасним призначенням Мофетилу мікофенолату у дозі 1 г 2 рази на добу і комбінованих пероральних контрацептивів, що містять етинілестрадіол (0,02 – 0,04 мг) і левоноргестрел (0,05 – 0,2 мг), дезогестрел (0,15 мг) або гестродин (0,05 – 0,1 мг), 18 жінкам із псоріазом протягом 3 менструальних циклів не виявило клінічно значимого впливу Мофетилу мікофенолату на сироваткові концентрації прогестерону, лютеїнізувального та фолікулостимулювального гормонів. Це свідчить про відсутність впливу Мофетилу мікофенолату на пригнічення овуляції під дією пероральних контрацептивів. Триметоприм/сульфаметоксазол: не впливають на біодоступність МФК.

Такролімус: після того, як циклоспорин заміняли на такролімус у хворих зі стабільно функціонуючим нирковим трансплантатом, AUCМФК збільшувалася на 30 %, а AUCМФКГ зменшувалася приблизно на 20 %. Максимальна концентрація МФК не змінювалась, а МФКГ – знижувалася на 20 %. Механізм цього ефекту не цілком ясний. Частково він може бути обумовлений посиленням біліарної секреції МФКГ у поєднанні з посиленням ентерогепатичної циркуляції МФК, оскільки підвищення концентрацій МФК після призначення такролімусу було більш вираженим ближче до кінця кривої «концентрація-час» (через 4–12 годин після прийому). У хворих, які приймають такролімус, доза Мофетилу мікофенолату не повинна перевищувати 1 г 2 рази на добу. Пацієнтів слід ретельно спостерігати. В іншому дослідженні у хворих після пересадження нирки Мофетилу мікофенолат не впливав на концентрацію такролімусу.

Дані з фармакокінетики МФК у хворих після пересадки печінки при одночасній терапії Мофетилу мікофенолатом і такролімусом дуже обмежені. У дослідженні ефекту Мофетилу мікофенолату на фармакокінетику такролімусу у хворих зі стабільним печінковим трансплантатом AUC такролімусу після багаторазового прийому Мофетилу мікофенолату в дозі 1,5 г 2 рази на добу зростала приблизно на 20 %.

Інші\_взаємодії: при одночасному призначенні пробенециду і мофетилу мікофенолату тваринам відзначалося збільшення AUCМФКГ у плазмі в 3 рази. Таким чином, інші лікарські засоби, що піддаються канальцевій секреції, можуть конкурувати з МФКГ, що призводить до збільшення плазматичної концентрації МФКГ або іншого препарату, який також підлягає канальцевій секреції.

Живі вакцини: не повинні вводитися пацієнтам у стані імунодепресії. Антитілоутворення у відповідь на інші вакцини може бути знижено.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Мофетилу мікофенолат – 2-морфоліноетиловий ефір мікофенольної кислоти (МФК). МФК – потужний селективний неконкурентний і оборотний інгібітор інозинмонофосфатдегідрогенази (ІМФДГ), що пригнічує синтез гуанозинових нуклеотидів de novo. МФК має більш виражену цитостатичну дію на лімфоцити, ніж на інші клітини, оскільки проліферація Т- і В-лімфоцитів великою мірою залежить від синтезу пуринів de novo, у той час як клітини інших типів можуть переходити на обхідні шляхи метаболізму.

Фармакокінетика

Всмоктування. Після перорального прийому відбувається швидке і повне всмоктування і повний передсистемний метаболізм Мофетилу мікофенолату з утворенням активного метаболіту. Біодоступність мофетилу мікофенолату при пероральному прийомі відповідно до величини AUCМФК (площа під кривою "концентрація-час") становить, у середньому, 94 % від такоїж при його внутрішньовенному введенні. Після перорального прийому концентрації Мофетилу мікофенолату в плазмі не визначаються через його швидке перетворення в активні метаболіти – МФК та інші. У ранньому посттрансплантаційному періоді (до 40 днів після пересадження нирок, серця або печінки) середні величини AUCМФК були приблизно на 30 %, а максимальні концентрації - приблизно на 40 % нижчими, ніж у пізньому посттрансплантаційному періоді (3 – 6 місяців після пересадження). Прийом їжі не впливає на ступінь всмоктування Мофетилу мікофенолату (AUCМФК) при його призначенні по 1,5 г два рази на добу хворим після трансплантації нирки. Однак максимальна концентрація МФК при прийомі препарату під час їжі знижується на 40 %. Розподіл. Як правило, приблизно через 6–12 годин після прийому препарату спостерігається вторинне підвищення концентрації МФК у плазмі, що свідчить про ентерогепатичну циркуляцію препарату. У клінічно значимих концентраціях МФК на 97 % зв’язується з альбуміном плазми. Метаболізм. МФК метаболізується, в основному, під дією глюкуронілтрансферази з утворенням фармакологічно неактивного фенольного глюкуроніду МФК (МФКГ). In vivo МФКГ перетворюється у вільну МФК у ході ентерогепатичної циркуляції. Виведення. Незначні кількості препарату (< 1 % дози) виводяться із сечею у вигляді МФК. Після перорального прийому радіоактивно міченого Мофетилу мікофенолату 93 % отриманої дози виділяється із сечею, а 6 % – з калом. Велика частина (близько 87 %) введеної дози виводиться із сечею у вигляді МФКГ.

Фармацевтичні характеристики.

Фізико-хімічні властивості

тверді желатинові капсули №1, корпус і кришечка – кольору слонової кістки, з написами чорного кольору: «ETHEX» на кришечці та «515» - на корпусі, що містять порошок від білого до майже білого кольору.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Не відома.

Особливості застосування

При нейтропенії (абсолютне число нейтрофілів < 1300 в 1 мкл) необхідно перервати лікування Мофетилу мікофенолатом або зменшити його дозу і ретельно спостерігати за станом пацієнта.

У хворих з тяжкою хронічною нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації менше 25 моль/хв/1,73 м2) поза найближчим посттрансплантаційним періодом або після терапії з приводу гострого або рефрактерного відторгнення слід уникати доз вище 2 г на добу. За цими хворими потрібно ретельно спостерігати.

Дані про ефективність препарату у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які перенесли пересадку серця або печінки, відсутні.

Корекція дози хворим із затримкою функції ниркового трансплантата не потрібна.

Хворим, котрі перенесли пересадження нирки і печінки з тяжкими ураженнями, корекція дози не потрібна. Дані про ефективність препарату у пацієнтів з тяжкими ураженнями печінки, які перенесли пересадження серця, відсутні.

Для хворих літнього віку (≥ 65 років), які перенесли пересадку нирки, серця або печінки, рекомендується доза 1 г 2 рази на добу.

Поводження з препаратом

Капсули Мофетилу мікофенолату не слід відкривати або розламувати. Необхідно уникати вдихання порошку, що міститься в капсулах Мофетилу мікофенолату, або його прямого потрапляння на шкіру або слизові оболонки. Якщо це відбулося, потрібно ретельно промити уражену ділянку водою з милом, а око – водою.

Використання препарату дітьми

Безпека та ефективність препарату у хворих дитячого віку не встановлена, тому препарат не слід застосовувати у педіатричній практиці.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Адекватних та добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося. Оскільки препарат чинить тератогенну дію у тварин, він може несприятливо вплинути і на плід людини. Мофетилу мікофенолат можна призначати вагітним тільки у тих випадках, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Терапію Мофетилу мікофенолатом не слід починати доти, доки не отриманий негативний результат обстеження на вагітність. До початку терапії Мофетилу мікофенолатом у ході лікування і протягом 6 тижнів після його закінчення обов’язковим є використання ефективних методів контрацепції, навіть якщо в анамнезі жінки зазначена безплідність (за винятком перенесеної гістеректомії). Якщо утримання від статевого життя неможливе, необхідно використовувати два надійних методи контрацепції одночасно. У разі виникнення вагітності в ході терапії необхідно обговорити бажаність її збереження з лікарем.

У тварин Мофетилу мікофенолат виділяється в молоко. Чи виділяється препарат у жіноче молоко, не відомо. Оскільки з жіночим молоком екскретуються багато препаратів, а також через можливість серйозних побічних реакцій на Мофетилу мікофенолат у немовлят, на час лікування припиняють годування груддю.

Упаковка

По 500 капсул у пластиковому контейнері.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.


Отзывы