Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Метопролол Зентива

Міжнародна назва: Metoprolol
Виробник: Нітрянська 100, 920 27 Глоговець, Словацька Республіка / Nitrianska 100, 920 27 Hlohovec, Slovak Republic.
Форма випуску: Таблетки

Склад

діюча речовина: метопролол;

1 таблетка містить метопрололу тартрату 100 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид метильований, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, кальцію стеарат, натрію крохмальгліколят (тип А).

Показання

  • Артеріальна гіпертензія.
  • Стенокардія (у тому числі постінфарктна).
  • Аритмія (включаючи суправентрикулярну тахікардію).
  • Попередження серцевої смерті та повторного інфаркту після гострої фази інфаркту міокарда.
  • У складі комплексної терапії при тиреотоксикозі.
  • Профілактика нападів мігрені.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату або до інших β-блокаторів;
  • атріовентрикулярна блокада (II і III ступенів), синоатріальна блокада;
  • синдром слабкості синусового вузла;
  • декомпенсована серцева недостатність (набряк легенів, синдром гіпоперфузії або артеріальна гіпотензія);
  • виражена брадикардія (ЧСС ≤ 50 за 1 хв);
  • кардіогенний шок;
  • тяжкі порушення периферичного кровообігу з болем або трофічними змінами;
  • артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск < 100 мм рт.ст., див. розділ “

Дозування

Метопролол Зентіва призначений для щоденного прийому, бажано зранку. Таблетку слід приймати не розжовуючи, запивати достатньою кількістю питної води. У період підбору дози слід контролювати частоту серцевих скорочень для попередження брадикардії. Максимальна добова доза – 400 мг.

Артеріальна гіпертензія.

Рекомендована доза становить 100 мг (одноразово вранці або розподіляючи на 2 прийоми – вранці та ввечері). Якщо при цьому дозуванні терапевтичного ефекту не досягнуто, добова доза може бути збільшена до 200 мг (одноразово вранці або розподіляючи на два прийоми – вранці та ввечері) або препарат слід комбінувати з іншими антигіпертензивними препаратами.

Стенокардія.

Рекомендована доза препарату становить 50-100 мг 2-3 рази на добу. У разі необхідності препарат можна комбінувати з іншими препаратами для лікування стенокардії.

Аритмія.

Рекомендована доза становить 50 мг 2-3 рази на добу. При необхідності добову дозу збільшити до 300 мг, розподілену на 2-3 прийоми.

При інфаркті міокарда (лікування бажано розпочати протягом перших 12 годин після появи болю в грудях).

Рекомендована доза становить 50 мг кожні 6 годин протягом 48 годин, підтримуюча рекомендована добова доза – 200 мг, розподілена на 2 прийоми. Курс лікування – не менше 3 місяців.

Гіпертиреоз (териотоксикоз).

Рекомендована доза становить 50 мг 4 рази на добу. При досягненні терапевтичного ефекту дозу слід поступово зменшувати.

Профілактика нападів мігрені.

Рекомендована добова доза становить 100-200 мг на добу, розподілена на 2 прийоми.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Немає потреби коригувати дозу.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Коригування дози (зменшення дози метопрололу) зазвичай необхідне для пацієнтів із обмеженими печінковими функціями (наприклад, для пацієнтів з цирозом печінки).

Пацієнти літнього віку.

Немає потреби коригувати дозу.

Побічні дії

У нижченаведеній таблиці побічні реакції на метопролол згруповані за класифікацією органів MedDRA:

Таблиця

 

Система-орган-клас згідно з термінологією MedDRA Небажаний ефект
З боку крові та лімфатичної системи тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія
Метаболічні та аліментарні розлади збільшення маси тіла, маскування симптомів гіпоглікемії
З боку психіки порушення сну, сонливість, безсоння, нічні кошмари, депресія, розлад концентрації уваги, розлади пам’яті, амнезія, сплутаність свідомості, галюцинації, нервозність, тривожність
З боку нервової системи запаморочення, головний біль, парестезія, порушення смакових відчуттів
З боку органів зору порушення зору, сухість в очах або запалення кон’юнктиви, подразнення очей*
З боку органів слуху та рівноваги відчуття шуму/дзвону у вухах, порушення слуху
З боку серця постуральні порушення (дуже рідко – із запамороченням), холодні кінцівки, брадикардія, атріовентрикулярна блокада І, ІІ або ІІІ ступеня, біль у перикарді, біль у грудній клітці, минуще посилення симптоматики серцевої недостатності, посилене серцебиття, аритмії, порушення серцевої провідності, артеріальна гіпотензія, кардіогенний шок у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда
З боку судин ортостатична артеріальна гіпотензія (що в дуже рідкісних випадках супроводжується синкопе), синдром Рейно, гангрена у пацієнтів із наявними важкими порушеннями периферичного кровообігу
З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння задишка при фізичному навантаженні, бронхоспазм, риніт
З боку шлунково-кишкового тракту нудота, блювання, біль у животі, діарея, запор, сухість у роті, печія
З боку гепатобіліарної системи гепатит
З боку шкіри та підшкірної клітковини* реакції гіперчутливості, включаючи висипання (у формі псоріатичних та дистрофічних уражень шкіри), кропив’янкуфоточутливість, посилення важкості перебігу псоріазу, посилена пітливість, випадання волосся, свербіж, еритема, порушення жирового обміну
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини м’язові спазми, артралгія, посилення симптомів переміжної кульгавості, артропатія (моно-поліартрит), м’язова слабкість
З боку репродуктивної системи та молочних залоз імпотенція/статева дисфункція, порушення лібідо, хвороба Пейроні
Загальні розлади та реакції у місці введення підвищена втомлюваність, периферичний набряк
Результати обстежень відхилення від норми з боку показників функції печінки, поява антинуклеарних антитіл (не пов’язаних із системним червоним вовчаком), зниження вмісту ліпопротеїдів високої щільності, підвищення рівня тригліцеридів

*Частота виникнення таких небажаних ефектів як шкірні реакції або подразнення очей є низькою, і симптоми зазвичай зникають після припинення терапії.

Передозування

Токсичність: у дорослої людини прийом дози 7,5 г спричиняв летальну інтоксикацію. Прийом 100 мг препарату 5-річною дитиною не супроводжувався симптомами інтоксикації після проведення промивання шлунка. Помірну інтоксикацію спричинила доза 450 мг у 12-річної дитини та доза l,4 г у дорослої людини, серйозну інтоксикацію у дорослої людини спричиняла доза 2,5 г , а 7,5 г - дуже серйозну інтоксикацію.

Симптоми: передозування метопрололом може призвести до сильного зниження артеріального тиску, синусової брадикардії, антріовентрикулярної блокади І-ІІІ ступеня, подовження інтервалу QT, асистолії, недостатньої периферичної перфузії, серцевої недостатності, кардіогенного шоку, зупинки серця, бронхоспазму, пригнічення або зупинки дихання, підвищеної стомлюваності, порушення або втрати свідомості, дрібнорозмашистого тремору, судом, підвищеної пітливості, парестезії, коми, нудоти, блювання, спазмів стравоходу, гіпоглікемії (особливо у дітей), гіперглікемії, гіперкаліємії, ціанозу, впливу на нирки та тимчасового міастенічного синдрому.

Супутнє вживання алкоголю, прийом антигіпертензивних препаратів, хінідину або барбітуратів можуть погіршити стан пацієнта. Перші ознаки передозування можуть виникнути через 20 хвилин – 2 години після передозування.

Лікування проводиться в умовах відділення інтенсивної терапії. Прийом активованого вугілля, у разі необхідності – промивання шлунка. У випадку важких форм гіпотензії, брадикардії або загрози серцевої недостатності слід вводити β1-агоніст внутрішньовенно (наприклад, преналтерол) з інтервалом 2-5 хв, або інфузійно до досягнення терапевтичного ефекту. У разі відсутності селективного β1-агоніста можна вводити внутрішньовенно допамін або атропіну сульфат для блокади блукаючого нерва. Атропін (0,25-0,5 мг дорослим, 10-20 мкг/кг маси тіла дітям) слід ввести до промивання шлунка через ризик вагусної стимуляції. Може знадобитися інкубація та використання апарату штучного дихання; адекватне відновлення об’єму циркулюючої крові; інфузія глюкози; моніторування ЕКГ; повторне внутрішньовенне введення атропіну 1-2 мг (головним чином, при вагусних симптомах). Якщо терапевтичного ефекту не досягнуто, можна використати інші симпатоміметики, такі як добутамін або норадреналін.

Також слід вводити глюкагон у дозі 50-150 мкг/кг маси тіла внутрішньовенно, а також амринон. При значній брадикардії, яка рефрактерна до медикаментозної терапії, застосовувати штучний водій серцевого ритму. Для купірування бронхоспазму слід вводити внутрішньовенно β2-агоніст. Слід враховувати, що дози антидотів, необхідні для усунення симптомів передозування β-блокаторами, набагато вищі за терапевтичні, оскільки β-рецептори зв’язані β-блокаторами.

Лікарська взаємодія

Пацієнти повинні знаходитися під ретельним наглядом, якщо вони одночасно з препаратом Метопролол Зентіва приймають гангліоблокатори, інші β-блокатори (наприклад, очні краплі) або інгібітори моноаміноксидази (і-МАО).

Одночасного призначення з пропафеноном слід уникати. Пропафенон пригнічує метаболізм метопролола через цитохром Р450 2D6. Результат такої комбінації непередбачуваний, оскільки пропафенон також має β-блокуючі властивості.

При раптовій відміні клонідину на тлі лікування β-блокаторами може підвищитися артеріальний тиск. Якщо необхідно відмінити супутню терапію клонідином, β-блокатор варто відмінити за кілька днів до відміни клонідину.

У пацієнтів, які одночасно з препаратом Метопролол Зентіва приймають антагоністи кальцію верапамілового типу або дилтіазем та/або препарати для лікування аритмії, можливі негативні інотропні та хронотропні ефекти. Пацієнтам, які приймають β-блокатори, не слід призначати внутрішньовенно верапаміл (через загрозу зупинки серця). β-блокатори можуть підсилювати негативні інотропні та хронотропні ефекти препаратів для лікування аритмії (аналоги хінідину або аміодарон). Взаємодія а аміодароном (виражена синусова брадикардія) може виникати протягом тривалого часу після відміни цього препарату.

Антиаритмічні препарати класу I: антиаритмічні засоби I класу та b- блокатори мають адитивну негативну інотропну дію, що може призводити до серйозних гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушеною функцією лівого шлуночка. Така взаємодія найкраще описана для дизопіраміду.

У пацієнтів, які одержують лікування β-блокаторами, інгаляційні анестетики підсилюють кардіодепресивний ефект. Індуктори або інгібітори метаболізму можуть впливати на концентрацію метопрололу в плазмі крові. Концентрація метопрололу в плазмі крові знижується при прийомі рифампицину або може підвищуватися при прийомі циметидину, фенітоїну, алкоголю, гідралазину та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (пароксетин, флуоксетин та сертралін).

При супутньому лікуванні індометацином або іншими препаратами, що пригнічують простагландин-синтетазу, антигіпертензивний ефект β-блокаторів може зменшуватися.

Кардіоселективні β-блокатори значно меншою мірою впливають на артеріальний тиск при введенні пацієнтам адреналіну, ніж неселективні β-блокатори.

Дилтіазем та блокатори β-рецепторів мають адитивну інгібуючу дію на AV-провідність та функцію синусового вузла. При цьому може спостерігатися виражена брадикардія.

Блокатори β-рецепторів можуть провокувати парадоксальні гіпертензивні реакції у пацієнтів, які застосовують високі дози фенілпропаноламіну.

При супутньому прийомі β-блокаторів із інсуліном або пероральними антидіабетичними засобами може посилюватися або пролонгуватися їхня дія. При цьому симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія і тремор) можуть маскуватись або зникати. У таких випадках необхідно проводити регулярний контроль рівня глюкози в крові.

Слід уникати одночасного прийому з барбітуратами, оскільки барбітурати (досліджено на пентобарбіталі) стимулюють метаболізм метопрололу шляхом індукції ферменту. На концентрацію метопрололу в плазмі крові можуть впливати препарати, що інгібують CYP 2D6, наприклад, хінідин, тербінафін, пароксетин, флуоксетин, сертралін, целекоксиб, пропафенон та дифенгідрамін. На початку лікування цими препаратами може виникнути необхідність зменшити дози метопрололу. Одночасне застосування глікозидів наперстянки і блокаторів β-рецепторів може збільшувати час артріовентикулярної провідності та спричинити брадикардію. Дифенгідрамін зменшує (у 2,5 раза) кліренс метопрололу до α-гідроксиметопрололу через систему CYP 2D6 в осіб, які мають швидку гідроксиляцію. Ефекти метропрололу посилюються. Можливо, дифенгідрамін може інгібувати метаболізм інших субстратів CYP 2D6. Рифампіцин може стимулювати метаболізм метопрололу, що призводить до зменшення його рівнів у плазмі крові.

При одночасному застосуванні з бупропіоном рівні метопрололу в плазмі крові збільшуються, тому рекомендується застосовувати нижчі дози метопрололу в межах терапевтичного діапазону.

Одночасне застосування інших антигіпертензивних засобів, трициклічних антидепресантів, барбітуратів або фенотіазину обумовлює потенціювання гіпотензивного ефекту.

Симпатоміметики та ксантини при одночасному застосуванні взаємно інгібують дію один одного.

Одночасне застосування неселективних бета-блокаторів і адреналіну (епінефрин) як було показано, призводить до гіпертензії та брадикардії. Метопролол, кардіоселективний бета-блокатор, має незначний вплив на судино звужуючу відповідь до адреналіну. Крім того, передбачається, що адреналін (епінефрин), який входить до складу місцевих анестетиках може привести до розвитку цих реакцій у разі внутрішньовенного введення лікарського засобу. Цілком можливо, що ризик буде нижчим, в разі його введення разом з кардіоселективними бета-блокаторамии.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Метопролол – селективний блокатор b1-адренергічних рецепторів без внутрішньої симпатоміметичної активності. Специфічним шляхом блокує дію катехоламінів на рівні адренергічних b1-рецепторів. Зменшує потребу міокарда в кисні при навантаженні, що має позитивну дію при тривалому лікуванні стенокардії (зменшення частоти больових нападів). Знижує систолічний артеріальний тиск, особливо після напруження, і запобігає розвитку рефлекторної ортостатичної гіпотензії. Зниження діастолічного артеріального тиску настає через кілька тижнів регулярного застосування. Метопролол знижує плазматичну активність реніну.

Фармакокінетика

Всмоктування та розподіл. Після перорального застосування метопролол повністю абсорбується. Концентрація метопрололу в плазмі крові лінійно залежить від вжитої дози у межах терапевтичних доз. Максимальна концентрація у плазмі крові (Сmax) досягається приблизно через 1,5-2 години після застосування (Tmax). Хоча концентрація у плазмі крові є різною у різних осіб, індивідуальна відтворюваність є хорошою. У результаті важливого першого ефекту під час проходження через печінку системна біологічна доступність метопрололу після застосування однієї оральної дози досягає приблизно 50 %. Після повторного застосування вона збільшується до 70 %. Застосування під час їжі може збільшити біологічну доступність на 30-40 %. Показник сполучення метопрололу з протеїнами плазми крові є нижчим (приблизно 5-10 %). Метаболізм і виведення з організму. Метопролол метаболізується у печінці, при цьому утворюються три метаболіти, які не мають клінічно значущого β-блокуючого ефекту. Зазвичай більше 95 % пероральної дози препарату виводиться із сечею. Приблизно 5 % даної дози виводиться із сечею у незмінному стані; в окремих випадках кількість препарату, що виводиться із сечею у незмінному стані, може досягати 30 %. Середній період напіввиведення становить 3,5 години (1-9 годин). Загальна швидкість виведення з плазми крові (кліренс) становить приблизно 1000 мл/хв. У пацієнтів літнього віку не спостерігається значних змін у фармакокінетиці метопрололу порівняно з такими у пацієнтів молодого віку. Системна біодоступність та виведення метопрололу не змінюються у пацієнтів із нирковою недостатністю. Але виведення метаболітів у таких пацієнтів зменшене. У хворих зі швидкістю клубочкової фільтрації менше 5 мл/хв відбувається значне накопичення метаболітів. Таке накопичення метаболітів не має β-блокуючого ефекту. У пацієнтів зі зниженою функцією печінки фармакокінетика метопрололу (в зв’язку з низьким рівнем зв’язування з білками) змінюється незначною мірою. Однак у пацієнтів із цирозом печінки біодоступність метопрололу може збільшуватися, а загальний кліренс – зменшуватися.

Фізико-хімічні властивості

білого або світло-кремового кольору пласкі таблетки, які мають з одного боку розподільчу риску; на поверхні допускається мармуровість.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Застосування препарату може впливати на діяльність, що вимагає високої швидкості психічних і фізичних реакцій, прийняття швидкого рішення (наприклад, керування транспортними засобами, обслуговування машин і механізмів, робота на висоті), в рідкісних випадках можуть виникати запаморочення та підвищена втомлюваність, тому на період лікування слід утримуватися від керування транспортними засобами, обслуговування машин і механізмів, роботі на висоті.

Особливості застосування

  • бронхіальна астма, тяжка форма хронічних обструктивних бронхолегеневих захворювань;
  • метаболічний ацидоз;
  • нелікована феохромоцитома;
  • тривала або періодична інотропна терапія агоністами β-рецепторів;
  • застосування верапамілу (особливо внутрішньовенне).
  • Метопролол не слід призначати пацієнтам з підозрою на гострий інфаркт міокарда при частоті серцевих скорочень менше 50 уд/хв, інтервалом PQ >0,24 c або систолічним артеріальним тиском <100 мм рт.ст.

    Примітка: Пацієнтам із декомпенсованою серцевою недостатністю, які добре переносять інші лікарські засоби, застосування метопрололу можливе при індивідуальному титруванні дози.

    Використання препарату дітьми

    Застосування препарату протипоказано дітям.

    Використання вагітними або при годуванні груддю

    Метопролол Зентіва, як і інші лікарські засоби, не слід застосовувати в період вагітності або годування груддю без крайньої потреби. Як і інші β-адреноблокатори, метопролол може спричинити побічні ефекти, такі як брадикардія та гіпоглікемія, у плода та новонародженого або у немовляти в період грудного вигодовування.

    Як правило, β-блокатори пригнічують плацентарний кровотік, що може стати причиною затримки росту плода. Метопролол може спричинити розвиток брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та пригнічення дихання у новонароджених, тому його прийом слід припинити за 48-72 години до очікуваного початку пологів. Якщо це неможливо, необхідно ретельно контролювати стан немовляти протягом 48-72 годин після народження.

    З іншого боку, кількість метопрололу, яку немовля отримує разом із грудним молоком, для реалізації потенційного ефекту блокування β-адренорецепторів є незначною за умов, якщо дози метопрололу, які отримує мати, знаходяться у межах нормального терапевтичного діапазону. Необхідно ретельно контролювати стан немовлят на грудному вигодовуванні для виявлення потенційних ефектів β-блокади.

    Упаковка

    № 50 (10х5): по 10 таблеток у блістері; по 5 блістерів у картонній коробці.

    Умови та терміни зберігання

    3 роки.

    Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.


    Отзывы