Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Метопролол Комп Сандоз

Виробник: Салютас Фарма ГмбХ, Німеччина, підприємство компанії Сандоз.
АТ Код: АТС С07В В02
Клінико-фармакологічна група: Селективні бета1-адреноблокатори у комбінації з тіазидними діуретиками.
Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, пролонгованої дії

Склад

діючі речовини: метопрололу сукцинат і гідрохлоротіазид;

1 таблетка містить метопрололу сукцинату 95 мг, гідрохлоротіазиду 12,5 мг;

допоміжні речовини: цукрові кульки (сахароза, крохмаль кукурудзяний, глюкоза рідка), дисперсія поліакрилатна 30 %, тальк, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний;

оболонка: опадрі ІІ (лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 4000, заліза оксид жовтий (Е 172).

Показання

Артеріальна гіпертензія (есенціальна гіпертензія).

Протипоказання

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату або до сульфоніламідів; атріовентрикулярна блокада ІІ і ІІІ ступеня; синдром слабкості синусового вузла; синусно-передсердна блокада; шок; виражена серцева недостатність, набряк легенів, знижена перфузія; пацієнти, які знаходяться на постійній або переривчастій інотропній терапії агоністами бета-рецепторів; брадикардія (пульс у стані спокою менше 50 уд./хв перед початком лікування); артеріальна гіпотензія; ацидоз; бронхіальна гіперреактивність; пізні стадії порушень периферичного кровообігу; одночасне застосування інгібіторів МАО (за винятком МАО-В інгібіторів); тяжкі порушення функції нирок (олігурія або анурія, кліренс креатиніну менше 30 мл/хв та/або сироватковий креатинін більше 1,8 мг/100 мл) або гостре запалення нирок (гломерулонефрит); печінкова кома; гіпокаліємія, резистентна до терапії (менше 3,5 ммоль/л); гіпонатріємія; гіперкальціємія; подагра; період вагітності і годування груддю.

Дозування

Лікування слід починати з найменшої рекомендованої дози з поступовим її підвищенням.

Звичайна добова доза – 1 таблетка. За необхідності дозу можна підвищити до 2 таблеток, які можна приймати вранці як разову дозу.

Таблетки слід приймати після їди, не розжовувати, запивати 1 склянкою води.

При наявності ішемічної хвороби серця таблетки слід відміняти поступово, протягом 7 - 10 днів, оскільки раптова відміна може призвести до виникнення або загострення симптомів ішемії серця (наприклад, стенокардії).

Тривалість лікування визначається індивідуально лікарем.

Побічні дії

З боку нервової системи: втомлюваність, депресія, запаморочення, сплутаність свідомості, нічні жахи, порушення сну, галюцинації, відчуття холоду в кінцівках; рідко – м’язова слабкість, судоми; у пацієнтів з переміжною кульгавістю або з вазоспазмами в руках і пальцях (синдром Рейно) спостерігається посилення порушень.

З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, запор, абдомінальний біль.

Шкірні реакції: кропив’янка, шкірні висипи, еритема.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, у тому числі при вставанні – ортостатична гіпотензія, непритомний стан, брадикардія, порушення передсердно-шлуночкової провідності, загострення серцевої недостатності з периферичним набряком, біль у серці, відчуття серцебиття, задишка.

Рідко можуть спостерігатися сухість у роті, кон’юнктивіт і зниження сльозовиділення (це слід враховувати пацієнтам, які носять контактні лінзи).

Можуть маскуватися симптоми сильного тиреотоксикозу.

Може проявлятися латентний цукровий діабет або його загострення.

Після тривалого голодування і тяжких фізичних навантажень при застосуванні препарату може розвинутися гіпоглікемічний стан. Можуть маскуватися ознаки гіпоглікемії, особливо тахікардія і тремор.

В окремих випадках можуть виникати порушення лібідо і потенції, фоточутливість із шкірними висипами після перебування на світлі, випадання волосся, порушення слуху або шум у вухах, збільшення маси тіла.

При терапії можуть відбуватися порушення метаболізму ліпідів. У пацієнтів з нормальним загальним холестерином може спостерігатись зниження холестерину ліпопротеїдів великої щільності (ЛПВЩ) і підвищення рівня тригліцеридів у плазмі.

При тривалій терапії в окремих випадках спостерігалися артропатія та/або артралгія, моно- та/або поліартрит.

Описані аномальні показники функції печінки (підвищення рівня трансаміназ АЛТ і АСТ); дуже рідко – гепатит, тромбоцитопенія, лейкопенія, посилення вже існуючих порушень периферичного кровообігу (аж до гангрени), алергічний риніт, хвороба Пейрона, розлади свідомості.

Тривале застосування препарату може спричинити дисбаланс електролітів (гіпокаліємію, гіпонатріємію, гіпомагніємію, гіпохлоремію, гіперкальціємію).

Внаслідок втрати електролітів і рідини може розвинутися або загостритися метаболічний ацидоз.

Можуть підвищуватися показники сечової кислоти крові (гіперурикемія), що призводить до нападів подагри у схильних пацієнтів.

В окремих випадках виникає оборотне підвищення в сироватці азотвмісних речовин, що звичайно виводяться з сечею (креатинін і сечовина).

У поодиноких випадках може підвищитися рівень ліпідів у крові, можуть виникати алергічні реакції шкіри, пурпура, лікарська гарячка, зміна складу крові у формі анемії, інтерстиціальний нефрит, васкуліт, жовтуха, нечіткий зір, порушення кольору (все у жовтому кольорі) або посилення міопії.

Мали місце прояви червоного вовчака, зниження білих клітин крові з тенденцією до інфікування і агранулоцитозу.

Можуть спостерігатися запалення підшлункової залози, а при раніше виявлених каменях у жовчному міхурі – гострий холецистит.

У вкрай поодиноких випадках були повідомлення про гостру інтерстиціальну пневмонію. Описаний раптовий набряк легенів із симптомами шоку.

Передозування

Симптоми: артеріальна гіпотензія, брадикардія (із зупинкою серця у тяжких випадках), серцева недостатність, кардіогенний шок, порушення дихання, бронхоспазм, блювання, порушення свідомості; рідко – генералізовані судоми. Внаслідок дії діуретичного компонента препарату діурез може тривати більше 24 годин і, таким чином, підвищується виведення натрію і хлору. При тривалому передозуванні можуть виникати порушення метаболізму калію, може розвинутися гіпокаліємія.

Лікування: промити шлунок, викликати блювання, прийняти активоване вугілля; моніторинг життєво важливих органів, водно-електролітного балансу; визначення рівнів глюкози і речовин, що виділяються в сечу, з наступною корекцією цих показників.

Внутрішньовенне введення атропіну 0,5 - 2 мг; глюкагону – спочатку внутрішньовенно 1 - 10 мг, потім 2 - 2,5 мг/год у вигляді постійної інфузії.

За необхідності – введення допаміну, добутаміну, ізопреналіну, орципреналіну, адреналіну.

У разі брадикардії рекомендується тимчасове застосування пейсмейкера.

При бронхоспазмі можна призначати бета2-симпатоміметики в аерозольній формі або внутрішньовенно амінофілін.

При судомах рекомендується постійне внутрішньовенне введення діазепаму.

При порушеннях електролітного балансу і втраті рідини дефіцит рідини і натрію необхідно компенсувати напоями, що містять сіль, також можливе внутрішньовенне введення фізіологічного розчину натрію хлориду.

При хронічній інтоксикації і гіпокаліємії слід коригувати дефіцит калію.

Лікарська взаємодія

При одночасному застосуванні препарату з інсуліном і пероральними антидіабетичними засобами їх ефекти можуть потенціюватися, можуть маскуватися або послаблюватись ознаки гіпоглікемії (особливо тахікардія і тремор), тому необхідно проводити регулярний моніторинг рівнів глюкози в крові.

Антигіпертензивний ефект препарату може потенціюватися іншими антигіпертензивними агентами (особлива обережність для празозину), барбітуратами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, вазодилататорами і вживанням алкоголю.

При одночасному застосуванні препарату з антагоністами кальцію (ніфедипін) артеріальний тиск може сильно знизитися, особливо на початку лікування, а в окремих випадках може розвинутися серцева недостатність.

При одночасному застосуванні агоністів кальцію (верапаміл, дилтіазем) або антиаритмічних препаратів рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами, оскільки існує ризик артеріальної гіпотензії, брадикардії або інших порушень серцевого ритму. Тому при лікуванні препаратом не слід вводити внутрішньовенно антагоністи кальцію або протиаритмічні препарати.

При одночасному застосуванні препарату з резерпіном, альфа-метилдопою, гванфацином, клонідином і серцевими глікозидами може виникнути значне зниження частоти серцевих скорочень і затримка стимулювальної провідності.

Раптове припинення терапії клонідином на тлі одночасного застосування препарату може спричинити підвищення артеріального тиску, тому за декілька днів до відміни клонідину слід припинити застосування препарату, а потім поступово знижувати дозу клонідину.

Рифампіцин знижує, а циметидин, гідралазин і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (пароксетин, флуоксетин, сертралін) можуть підвищити концентрацію метопрололу в плазмі.

Препарат може знижувати виведення інших лікарських засобів, наприклад, лідокаїну, хінідину.

Негативний інотропний ефект препарату і анестетиків може буди адитивним, тому у випадку операції слід інформувати анестезіолога про лікування препаратом.

Аналгетики і протиревматичні засоби (саліцилати та інші нестероїдні протиревматичні засоби, наприклад, індометацин) можуть знижувати антигіпертензивний ефект препарату. При одночасному застосуванні з високими дозами саліцилатів може посилитися токсичний вплив останніх на центральну нервову систему.

Ефекти норадреналіну, адреналіну та препаратів, що знижують рівень цукру та сечової кислоти, можуть нівелюватись.

У пацієнтів з гіпокаліємією та/або гіпомагніємією ефекти і побічні дії серцевих глікозидів зростають.

У разі одночасного застосування проносних засобів (проносний чай) або глюкокортикостероїдів може збільшитися втрата калію.

При лікуванні високими дозами одночасно з препаратами, що містять літій (з приводу депресії), вплив літію на серце і мозок може зростати.

При одночасному застосуванні колестираміну може знижуватися всмоктування гідрохлоротіазиду.

Існують окремі повідомлення про гемоліз внаслідок утворення антитіл до гідрохлоротіазиду при одночасному застосуванні препарату з метилдопою.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Метопролол – блокатор бета-адренорецепторів, селективний щодо бета 1 -рецепторів («кардіоселективність»), розташованих, переважно, в міокарді. Однак у високих дозах метопролол також впливає на бета 2 -рецептори, наприклад, у бронхах і кровоносних судинах. Метопролол не має власної симпатоміметичної активності та чинить незначну мембраностабілізуючу дію. Метопролол зменшує частоту серцевих скорочень, знижує скоротливість міокарда, швидкість атріовентрикулярної провідності та активність реніну плазми. Метопролол може також спричиняти підвищення тонусу гладких м’язів внаслідок інгібування бета 2 -рецепторів. Гідрохлоротіазид є похідним бензотіадіазину; подібно до інших діуретиків цієї групи він, по-перше, підвищує виведення електролітів, а по-друге, підвищує екскрецію сечі внаслідок осмотичного зв’язування води. Тіазидні діуретики інгібують реабсорбцію іонів натрію і хлору та підвищують виведення калію. При дії високих доз гідрохлоротіазиду збільшується виведення іонів бікарбонату, що призводить до підлужування сечі. На салуретичний та/або діуретичний ефекти гідрохлоротіазиду мало впливають ацидоз або алкалоз. При тривалій терапії гідрохлоротіазидом інгібується виведення кальцію нирками, тому існує ризик гіперкальціємії. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією гідрохлоротіазид знижує артеріальний тиск. Дотепер механізм цього явища повністю не з’ясований. Гідрохлоротіазид практично не ефективний у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю (креатинін сироватки вище 1,8 мг/100 мл або кліренс креатиніну менше 30 мл/хв). Діуретичний ефект настає через 1 - 2 години. Тривалість ефекту, залежно від дози, – 10 - 12 годин, тривалість антигіпертензивної дії – до 24 годин. Поєднання двох компонентів (метопрололу та гідрохлоротіазиду), що знижують артеріальний тиск, призводить до посилення антигіпертензивної дії.

Фармакокінетика

Метопролол. Після перорального застосування метопролол майже повністю (приблизно 95 %) абсорбується з травного тракту. Внаслідок метаболізму «першого проходження» системна біодоступність становить приблизно 50 %. Максимальний рівень у плазмі досягається через 1,5 - 2 години. Зв’язування з білками – 12 %. Об’єм розподілу становить 5,6 л/кг. Метопролол майже повністю метаболізується в печінці. Два із трьох головних метаболітів мають слабку бета-адреноблокуючу активність. У пацієнтів із цирозом печінки внаслідок зменшення швидкості метаболізму рівень незміненого метопрололу в плазмі вище. Метаболіти виділяються, в основному, нирками (95 %). 10 % метопрололу виділяється у незміненому вигляді. Період напіввиведення метопрололу – 3 - 5 годин. Метопролол проникає через плацентарний бар’єр, виділяється в грудне молоко. Гідрохлоротіазид. Після перорального застосування 80 % гідрохлоротіазиду абсорбується з травного тракту. Системна біодоступність становить приблизно 70 %. Максимальний рівень у плазмі досягається через 2 - 5 годин. Зв’язування з білками плазми – 64 %. Об’єм розподілу становить 0,5 - 1,1 л/кг. Виділяється у незміненому вигляді нирками. Період напіввиведення становить 6 - 8 годин, при порушенні функції нирок збільшується і може досягати 20 годин. При порушенні функції нирок гідрохлоротіазид може кумулювати в результаті затримки ренальної екскреції. Порушення функції печінки не впливає на фармакокінетику гідрохлоротіазиду. Гідрохлоротіазид проникає через плацентарний бар’єр, виділяється в грудне молоко.

Фізико-хімічні властивості

світло-жовті, круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою на одному боці.

Особливі вказівки

Припинення застосування або зміну дози препарату можна проводити тільки під наглядом лікаря! Якщо лікування препаратом необхідно припинити або перервати після тривалого застосування, це слід робити повільно і поступово, оскільки раптове припинення прийому може призвести до зниження перфузії міокарда (ішемії міокарда) з подальшим загостренням стенокардії, або до інфаркту міокарда, або до рецидиву артеріальної гіпертензії.

Якщо в пацієнта розвивається брадикардія, препарат слід приймати у низьких дозах або поступово його відміняти.

Раптова відміна бета-блокаторів небезпечна, особливо у пацієнтів з високим ризиком, і цього слід уникати. Завершення терапії препаратом необхідно робити поступово, впродовж не менше 2 тижнів. Протягом цього періоду можна застосовувати таблетки, що містять тільки метопролол. Дозу метопрололу поступово зменшують вдвічі до кінцевої дози, яка відповідає ½ таблетки 25 мг. Останню дозу необхідно приймати не менше 4 днів перед припиненням терапії. Якщо виникають симптоми відміни, завершення терапії препаратом рекомендується робити повільніше.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

До з’ясування індивідуальної реакції на препарат рекомендується дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі зі складними механізмами, особливо на початку терапії, після підвищення дози, при завершенні терапії.

Особливості застосування

Препарат рекомендується призначати лише після того, як попереднє лікування окремо метопрололом або гідрохлоротіазидом не призвело до зменшення артеріального тиску.

Необхідне ретельне спостереження за пацієнтами з атріовентрикулярною блокадою І ступеня, хворими на цукровий діабет із значним відхиленням показників цукру в крові, пацієнтами, які голодують, пацієнтами з гормон-продукуючою пухлиною надниркових залоз (феохромоцитомою), з порушеннями функції нирок/печінки (1,2 мг/дл < сироватковий креатинін < 1,8 мг/дл), пацієнтами, які одночасно застосовують препарати дигіталісу, глюкокортикоїди або проносні засоби, пацієнтами з гіповолемією.

Блокатори бета-рецепторів можуть підвищити чутливість до алергенів і вираженість анафілактичних реакцій, тому пацієнтам з тяжкими реакціями гіперчутливості в анамнезі та пацієнтам, які отримують десенсибілізуючу терапію, препарат можна призначати лише у вкрай необхідних випадках.

Терапію препаратом необхідно припинити при порушеннях метаболізму електролітів, що не піддаються лікуванню, при ортостатичних розладах, реакціях підвищеної чутливості, тяжких шлунково-кишкових розладах, порушеннях з боку центральної нервової системи, при панкреатиті, змінах показників крові, гострому запаленні сечового міхура, виникненні васкуліту, погіршанні існуючої короткозорості.

При лікуванні препаратом необхідно забезпечити надходження необхідної кількості рідини та їжі, багатої на калій (банани, овочі, горіхи) через підвищену втрату калію. Втраті калію можна запобігти, застосовуючи одночасно з препаратом калійзберігаючі діуретики.

На початку лікування рівень калію слід визначати частіше. При досягненні рівноваги метаболізму калію такий моніторинг можна проводити рідше.

Крім того, необхідно регулярно контролювати рівень глюкози, сечової кислоти, ліпідів крові і рівень креатиніну сироватки.

Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю галактози або фруктози, дефіцитом лактази, мальабсорбцією глюкози-галактози або із сахаразо-ізомальтазною недостатністю не повинні застосовувати цей препарат.

Використання препарату дітьми

Оскільки досвід застосування препарату у дітей відсутній, його не слід призначати цій віковій групі.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Застосування препарату в період вагітності протипоказане.Обидві активні речовини – метопрололу сукцинат і гідрохлоротіазид – виділяються в грудне молоко, тому застосування препарату в період годування груддю протипоказане.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 (3 ´ 10) блістери в картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2,5 року.

Зберігати при температурі не вище 25°С.

Зберігати в недоступному для дітей місці!


Отзывы