Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Мепакт

Міжнародна назва: Mifamurtide
Виробник: Такеда Італія С.П.А., Італія/Takeda Italia S.P.A., Italy.
АТ Код: АТС L03A X15
Клінико-фармакологічна група: Імуностимулятори. Інші імуностимулятори. Міфамуртид.
Форма випуску: Порошок для концентрату для дисперсії для інфузій

Склад

діюча речовина: mifamurtide;

1 флакон містить 4 мг міфамуртиду.

допоміжні речовини: 1-пальмітоїл–2-олеїл-sn-гліцеро–3-фосфохолін (ПОФХ),

1,2-діолеїл-sn-гліцеро-3-фосфатидил-L-серину мононатрієва сіль (ОФНС).

Показання

Лікування низькодиференційованої неметастатичної операбельної остеосаркоми після макроскопічно повної хірургічної резекції у дітей, підлітків та дорослих молодого віку. Препарат застосовується у комбінації з післяопераційною багатокомпонентною хіміотерапією. Безпека та ефективність застосування були оцінені під час досліджень хворих віком від 2 до 30 років на момент встановлення діагнозу.

Протипоказання

Гіперчутливість до активної речовини або інших компонентів препарату.

Сумісне застосування препарату з циклоспорином або іншими інгібіторами кальциневрину.

Сумісне застосування нестероїдних протизапальних засобів у високих дозах (НПЗЗ, інгібіторів циклооксигенази).

Дозування

Лікування слід розпочинати та проводити під безпосереднім наглядом лікаря, який має досвід лікування та діагностики остеосаркоми.

Рекомендована доза міфамуртиду для всіх пацієнтів становить 2 мг/м2 поверхні тіла.

Препарат застосовують як ад’ювантну терапію після резекції: 2 рази на тиждень з мінімальним інтервалом 3 дні протягом 12 тижнів, потім раз на тиждень протягом наступних 24 тижнів. Курс лікування становить 48 інфузій протягом 36 тижнів.

Пацієнти літнього віку. Під час проведення третьої фази рандомізованого дослідження серед хворих, які проходили лікування остеосаркоми, не було пацієнтів віком понад 65 років. У дослідження були включені хворі віком до 30 років. Таким чином, немає достатньої кількості даних для застосування Мепакту хворим віком понад 30 років.

Пацієнти з порушенням функції нирок або печінки. Ниркова недостатність від легкого до помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну ≥ 30 мл/хв) або печінкова недостатність (клас А або В за шкалою Чайлда-П’ю) не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику міфамуртиду. Тому, такі пацієнти не потребують коригування дози. Проте, зважаючи на більш високу імовірність змін фармакокінетики міфамуртиду в пацієнтів з помірною печінковою недостатністю та обмеженість даних з безпеки застосування таким пацієнтам, призначати препарат пацієнтам з помірною печінковою недостатністю слід з особливою обережністю.

Оскільки дані щодо фармакокінетики міфамуртиду в пацієнтів з тяжкою нирковою або печінковою недостатністю відсутні, застосовувати препарат таким пацієнтам слід з особливою обережністю.

У разі застосування Мепакту після закінчення курсу хіміотерапії рекомендовано здійснювати постійний контроль функції нирок і печінки до повного завершення лікування.

Спосіб застосування.

Препарат Мепакт необхідно розчинити, профільтрувати за допомогою фільтра, що додається, та додатково розвести перед введенням з дотриманням асептичних умов. Розчинена, відфільтрована та розведена ліпосомальна суспензія повинна бути гомогенною, непрозорою, від білого до майже білого кольору, без видимих частинок, піни або ліпідних грудочок.

Після розчинення, фільтрації за допомогою наданого фільтра та подальшого розведення Мепакт вводять шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 1 години.

Мепакт не можна вводити внутрішньовенно струминно.

Рекомендується виконувати розчинення ліпосомальної суспензії у одноразових стерильних рукавичках у шафі з ламінарним потоком повітря в асептичних умовах. Перед розчиненням, фільтрацією та розведенням ліофілізований порошок потрібно довести до температури приблизно 20-25 °C. Дана процедура становить близько 30 хвилин. Кожен флакон розчиняють за допомогою 50 мл 0,9 % розчину натрію хлориду (9 мг/мл) розчину для ін’єкцій. Після розчинення 1 мл суспензії у флаконі містить 0,08 мг міфамуртиду. Об’єм розчиненої суспензії відповідно до розрахованої дози вилучають за допомогою наданого фільтра та розводять за допомогою додаткових 50 мл 0,9 % розчину натрію хлориду (9 мг/мл) для ін’єкцій згідно з інструкцією.

Інструкція щодо приготування суспензії препарату Мепакт для внутрішньовенної інфузії.

1. Слід зняти ковпачок з флакона та протерти пробку спиртовою серветкою.

2. Слід видалити фільтр із блістерної упаковки та зняти кришку з голки-фільтра. Голку слід міцно вставити у перегородку флакона до упору. Кришку Люєра у цей час не слід знімати.

3. Слід підготувати 100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду для ін’єкцій (9 мг/мл), голку та шприц.

4. Місце на пакеті з 0,9 % розчином натрію хлориду для ін’єкцій (9 мг/мл), куди потрібно вставити голку, слід протерти спиртовою серветкою.

5. За допомогою голки та шприца набирають 50 мл 0,9 % розчину натрію хлориду для ін’єкцій (9 мг/мл).

6. Після видалення голки зі шприца, шприц слід приєднати до фільтра шляхом відкриття кришки Люєра (рис.1).

Рис. 1

7. 0,9 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій (9 мг/мл) повільно додають у флакон, поступово опускаючи поршень шприца. Фільтр і шприц не слід видаляти з флакона.

8. Слід залишити флакон на 1 хвилину, щоб забезпечити якісне зволоження сухої речовини.

9. Флакон слід енергійно струсити протягом 1 хвилини, тримаючи при цьому фільтр та шприц приєднаними. Протягом цього часу ліпосоми утворюються мимовільно (рис. 2).

Рис. 2

10. Для отримання необхідної дози флакон потрібно перевернути і повільно витягувати поршень шприца (Рисунок 3). 1 мл розчиненої суспензії містить 0,08 мг міфамуртиду. Об’єм суспензії, який слід вилучити з флакона відповідно до дози, розраховують за такою формулою:

Об’єм вилучення = [12.5 x розрахована доза у мг] мл

Для зручності нижче надається таблиця відповідності:

 

Доза Об’єм
1,0 мг 12,5 мл
2,0 мг 25 мл
3,0 мг 37,5 мл
4,0 мг 50 мл

Рис. 3

11. Потім слід вилучити шприц з фільтра та встановити нову голку на шприц, заповнений суспензією. Місце проколу пакета слід протерти спиртовою серветкою та ввести суспензію зі шприца до оригінального пакета, що містить решту 50 мл 0,9 % розчину натрію хлориду для ін’єкцій (9 мг/мл) (рис. 4).

Рис. 4

12. Слід обережно обертати пакет, щоб змішати розчин.

13. Дані пацієнта, час та дату потрібно зазначити на етикетці пакета, що містить відновлену, фільтровану та розведену ліпосомальну суспензію.

14. Хімічна та фізична стабільність після відкриття упаковки зберігалась протягом 6 годин при кімнатній температурі (приблизно 20-25°C).

15. З мікробіологічної точки зору продукт слід використати негайно. Інакше за строки та умови зберігання після відкриття упаковки до використання відповідає користувач, які, правило, не повинні перевищувати 6 годин при кімнатній температурі.

16. Ліпосомальну суспензію вводять внутрішньовенно протягом приблизно однієї години.

Діти. Препарат застосовують дітям віком від 2 років. Мепакт не рекомендується застосовувати дітям віком до 2 років, оскільки даних щодо ефективності і безпеки застосування препарату цій віковій категорії недостатньо.

Побічні дії

Небажані ефекти за частотою виникнення та згідно з класом систем органів і систем класифікують за такими категоріями: дуже часто (< 1/10), часто (> 1/100 і < 1/10).

Інфекції та інвазії.

Часто: сепсис, целюліт, назофарингіт, інфекції у місці постановки катетера, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовидільного тракту, фарингіти, вірус простого герпесу.

Новоутворення доброякісні, злоякісні та неуточнені (включаючи кісти та поліпи).

Часто: раковий біль.

З боку крові та лімфатичної системи.

Дуже часто: анемія.

Часто: лейкопенія, тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, фебрильна нейтропенія.

Метаболізм та розлади харчування.

Дуже часто: анорексія.

Часто: дегідратація, гіпокаліємія, зниження апетиту.

З боку психіки.

Часто: сплутаність свідомості, депресія, безсоння, тривога.

З боку нервової системи.

Дуже часто: головний біль, запаморочення.

Часто: парестезія, гіпестезія, тремор, сонливість, млявість.

З боку органів зору.

Часто: затьмареність зору.

З боку органів слуху та рівноваги.

Часто: вертиго, шум у вухах, зниження слуху.

З боку серцево-судинної системи.

Дуже часто: тахікардія, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія.

Часто: ціаноз, пальпітація, флебіт, почервоніння, блідість.

З боку дихальної системи.

Дуже часто: задишка, тахіпное, кашель.

Часто: плевральний випіт, загострення задишки, продуктивний кашель, кровохаркання стридорозне дихання, носова кровотеча, задишка при фізичному навантаженні, блокування пазух, закладеність носа, фаринголарингеальні болі.

З боку травного тракту.

Дуже часто: блювання, пронос, запор, біль у животі, нудота.

Часто: біль у верхніх та нижніх відділах живота, диспепсія, здуття живота.

З боку гепатобіліарної системи.

Часто: біль у ділянці печінки.

З боку шкіри та підшкірних тканин.

Дуже часто: гіпергідроз.

Часто: висип, свербіж, еритема, алопеція, сухість шкіри.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини.

Дуже часто: міалгія, артралгія, біль у спині, біль у кінцівках.

Часто: м’язові спазми, біль у шиї, паху, кістках, плечах, грудній клітці, кістково-м’язова ригідність.

З боку нирок та сечовивідних шляхів.

Часто: гематурія, дизурія, поллакіурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Часто: дисменорея.

Загальні порушення та реакції у місці введення.

Дуже часто: гарячка, озноб, втома, переохолодження, біль, нездужання, астенія, біль у грудній клітці.

Часто: периферичні набряки, набряки, запалення слизової оболонки, еритема у місці введення інфузії, реакції у місці введення інфузії, біль у місці постановки катетера, дискомфорт у грудній клітці, відчуття холоду.

Дослідження.

Часто: зниження маси тіла.

Хірургічні та медичні процедури.

Часто: біль після проведення процедури.

Окремі побічні реакції.

З боку крові і лімфатичної системи. Дуже часто анемія спостерігалась під час сумісного застосування Мепакту з хіміотерапевтичними засобами. Під час проведення рандомізованого контрольованого дослідження частота виникнення малігнізації кісткового мозку (гостра мієлоїдна лейкемія/мієлодиспластичний синдром) серед пацієнтів, які отримували Мепакт разом із хіміотерапією була такою ж самою, як і у пацієнтів, які отримували лише хіміотерапію (приблизно 2,1 %).

Метаболізм та розлади харчування. Дуже часті випадки анорексії (21 %) під час дослідження I та II фази Мепакту у пацієнтів на пізніх стадіях раку.

З боку нервової системи. Дуже частими порушеннями є головний біль (50 %) і запаморочення (17 %).

З боку органів слуху та рівноваги. Втрата слуху може бути пов’язана з хіміотерапією ототоксичними препаратами, такими як цисплатин. Вплив Мепакту у поєднанні з багатокомпонентною хіміотерапією на підвищення ризику втрати слуху невідомий.

Більш високий відсоток об’єктивної і суб’єтивної втрати слуху спостерігався у пацієнтів, які отримували Мепакт і хіміотерапію (12 % і 4 % відповідно), під час проведення ІІІ фази дослідження порівняно з пацієнтами, які отримували лише хіміотерапію (7 % і 1 %). Всі пацієнти отримували сумарну дозу цисплатину 480 мг/м2 як неад’ювантну та/або ад’ювантну хіміотерапію.

З боку серцево-судинної системи. Тахікардія від легкого до помірного ступеню (50 %), артеріальна гіпертензія (26 %) і артеріальна гіпотензія (29 %) дуже часто спостерігались під час неконтрольованих досліджень препарату Мепакт. Є повідомлення про один серйозний випадок розвитку підгострого тромбозу на початку дослідження. Однак ніяких серйозних реакцій з боку серцево-судинної системи, пов’язаних із застосуванням Мепакту, під час проведення великого рандомізованого контрольованого дослідження не було зафіксовано.

З боку дихальної системи. Частими є повідомлення про виникнення респіраторних порушень, включаючи задишку (21 %), кашель (18 %), тахіпное (13 %). У двох пацієнтів з наявною астмою під час лікування препаратом Мепакт у ІІ фазі дослідження розвинувся респіраторний дистрес-синдром легкого та помірного ступеню тяжкості.

З боку травного тракту. Найчастішими побічними явищами, пов’язаними із застосуванням Мепакту, є нудота (57 %) і блювання (44 %). Приблизно у половини пацієнтів спостерігались запор (17 %), діарея (13 %) і біль у животі.

З боку шкіри та підшкірних тканин. Гіпергідроз (11 %) дуже часто виникав у пацієнтів, які приймали препарат Мепакт, під час неконтрольованих досліджень.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини. Біль низької інтенсивності, що включає міалгію (31 %), біль у спині (15 %), біль у кінцівках (12 %) і артралгія (10 %) дуже часто спостерігався у пацієнтів, які приймали препарат Мепакт.

Загальні порушення та реакції у місці введення. У більшості пацієнтів було зафіксовано озноб (89 %), гарячку (85 %) і стомлюваність (53 %). Зазвичай симптоми були від легкого до помірного ступеня тяжкості і мали минущий характер. Застосовувалась симптоматична терапія (наприклад, парацетамол для зниження температури тіла). Іншими поширеними явищами, що зазвичай мали легкий або помірний ступінь тяжкості, є гіпотермія (23 %), нездужання (13 %), біль (15 %), астенія (13 %) і біль у грудях (11 %). Набряки, дискомфорт у грудній клітці, реакції у місці введення або постановки катетера, відчуття холоду були менш частими у цих пацієнтів і зустрічались в основному у пацієнтів на пізніх стадіях злоякісного захворювання.

Дослідження. У одного пацієнта з остеосаркомою зафіксовано збільшення вмісту сечовини та креатиніну у крові на тлі застосування препарату Мепакт.

З боку імунної системи. Під час дослідження І фази повідомлялося про один випадок розвитку важкої алергічної реакції, після першої інфузії 6 мг/м2 препарату. Внаслідок розвитку тремтіння, ознобу, лихоманки, нудоти, блювання, неконтрольованого кашлю, задишки, синюшності губ, запаморочення, слабкості, артеріальної гіпотензії, тахікардії, артеріальної гіпертензії та гіпотермії участь у дослідженні була припинена. Під час дослідження ІІІ фази повідомлялося про один випадок розвитку алергічної реакції 4 типу тяжкості (артеріальна гіпертензія), що потребує госпіталізації.

Передозування

Не зафіксовано повідомлень про передозування препаратом. Максимальна переносима доза з великою варіабельністю побічних реакцій під час І фази дослідження становила 4-6 мг/м2. При застосуванні препарату в більш високих або граничних дозах побічні реакції не загрожували життю і включали гарячку, озноб, втому, нудоту, блювання, головний біль, артеріальну гіпо- або гіпертензією.

У разі виникнення передозування, слід розпочати симптоматичну терапію. Підтримуючі заходи повинні відповідати діючим протоколам та виявленим клінічним симптомам. Наприклад, застосування парацетамолу для зниження температури, ознобу та головного болю і протиблювотних засобів (крім стероїдів) при нудоті та блюванні.

Лікарська взаємодія

Були проведені обмежені дослідження взаємодії Мепакту з хіміотерапією. Хоча ці дослідження не є остаточними, не отримано ніяких доказів впливу Мепакту на протипухлинні ефекти хіміотерапії і навпаки. Рекомендується розділити у часі призначення Мепакту та доксорубіцину або інших ліпофільних лікарських засобів, якщо вони застосовуються під час сумісного курсу хіміотерапії.

Застосування Мепакту одночасно з циклоспорином або іншими інгібіторами кальциневрину протипоказане у зв'язку з гіпотетичною можливістю їх впливу на макрофаги селезінки і функцію мононуклеарних фагоцитів.

Крім того, у дослідженнях in vitro було продемонстровано, що високі дози НПЗЗ (інгібіторів циклооксигенази) можуть блокувати активуючий вплив ліпосомального міфамуртиду на макрофаги. Тому застосування високих доз НПЗЗ протипоказано. Слід уникати тривалого застосування кортикостероїдів під час лікування Мепактом, оскільки міфамуртид діє через стимуляцію імунної системи. Дослідження взаємодії in vitro показали, що ліпосомальний і неліпосомальний міфамуртид не інгібує метаболічну активність цитохрому P450 у з’єднаних мікросомах печінки людини. Ліпосомальний і неліпосомальний міфамуртид не індукує метаболічну активність або транскрипцію цитохрому Р450 в первинних культурах свіжовиділених гепатоцитів людини. Таким чином, не очікується впливу Мепакту на метаболізм речовин, які є субстратом печінкового цитохрому Р450.

Під час великих контрольованих рандомізованих досліджень Мепакт застосовували з дотриманням рекомендованої дози та режиму введення з іншими лікарськими засобами, які мали відомий токсичний вплив на нирки (цисплатин, іфосфамід) або печінку (високі дози метотрексату, іфосфаміду), та не виявив посилення цієї токсичності та необхідності коригувати дозу міфамуртиду.

Несумісність

Препарат не слід змішувати з іншими розчинами, окрім зазначених у розділі Спосіб застосування та дози.

Фармакологічні властивості

Механізм дії. Міфамуртид (мурамілу трипептид фосфатидилетаноламін, MTP-PE) є повністю синтетичним похідним мурамілового дипептиду (MDP), найменшого природного компонента клітинних стінок Mycobacterium sр., що має імуностимулюючу дію. Він виявляє аналогічні імуностимулюючі ефекти як і природний MDP, з додатковою перевагою у більш тривалому періоді напіврозпаду в плазмі крові. Мепакт є ліпосомальною формою, спеціально призначеною для цільового потрапляння у макрофаги in vivo, шляхом внутрішньовенної інфузії.

Фармакодинаміка

. MTP-PE – специфічний ліганд N0D2, рецептор, що присутній в основному на моноцитах, дендритних клітинах і макрофагах. MTP-PE – потужний активатор моноцитів і макрофагів. Активація макрофагів людини Мепактом пов’язана з виробництвом цитокінів, включаючи фактор некрозу пухлини (TNF-α), інтерлейкіну-1 (IL-LP), ІL-6, ІL-8, і ІL-12 і молекул адгезії, в тому числі лімфоцитарного функціонального антигену-1 (LFA-1) і міжклітинних молекул адгезії І (lCAM-I). In vitro моноцити людини вбивали алогенні і аутологічні пухлинні клітини (у тому числі меланоми, карциноми яєчників, товстої кишки і нирок), але не виявили токсичного впливу на нормальні клітини. Призначення Мепакту in vivo призвело до гальмування росту пухлини у тварин (миші, щури) з моделями метастазів у легені, раку шкіри та печінки, фібросаркоми. Значне підвищення виживання без прогресування захворювання було також продемонстровано у ході лікування остеосаркоми і гемангіосаркоми у собак із застосуванням Мепакту як ад’ювантної терапії. Точний механізм, за допомогою якого Мепакт активує моноцити і макрофаги та чинить їх протипухлинну дію у тварин та людей, досі невідомий. Клінічна безпека та ефективність. Безпека ліпосомального міфамуртиду була досліджена в більш ніж 700 пацієнтів з різними видами та стадіями раку і у 21 здорового дорослого добровольця. Виявлено достовірне збільшення загального виживання хворих з уперше діагностованою низькодиференційованою операбельною остеосаркомою, які отримували адекватне лікування препаратом Mепакт у поєднанні з комбінованою хіміотерапією, порівняно з хворими, які отримували лише хіміотерапію. У ході рандомізованого дослідження III фази 678 пацієнтів (віком від 1,4 до 30,6 років) з уперше діагностованою низькодиференційованою операбельною остеосаркомою високого ступеня, додавання ад’ювантного препарату Mепакт до хіміотерапії цисплатином чи доксорубіцином та метотрексатом з або без іфосфаміду призвело до зниження відносного ризику смерті на 28 % (р = 0,0313, відносний ризик (ВР) = 0,72 [95 % довірчий інтервал (ДІ): 0,53, 0,97]).

Фармакокінетика

Після внутрішньовенного введення у 21 здорового дорослого добровольця міфамуртид швидко виводиться з плазми крові (протягом декількох хвилин), що підтверджується дуже низькою концентрацією загального (ліпосомального та вільного) рівня міфамуртиду в плазмі крові. Середня концентрація у плазмі становила 17,0 + 4,7 HX нМ і Cmax становила 15,7 + 3,72 нМ. В окремому дослідженні 14 хворих криві залежності середньої концентрації загального та вільного міфамуртиду в сироватці крові від часу, які були оцінені після першої та останньої інфузії Мепакту (через 11 або 12 тижнів), були майже повністю відповідними. Ці дані свідчать про те, що не відбувається накопичення ні загального, ні вільного міфамуртиду під час лікування.

Розподіл. Через 6 годин після введення мічених ліпосом, що містять 6 мг міфамуртиду, радіоактивність було виявлено в печінці, селезінці, носоглотці, щитовидній залозі і, меншою мірою, в легенях. Ліпосоми фагоцитувалися клітинами ретикулоендотеліальної системи. У 2 з 4 хворих з метастазами в легенях радіоактивність була пов'язана з накопиченням у метастазах.

Метаболізм. Метаболізм ліпосомального MTP-PE не був вивчений у людей.

Виведення. Після внутрішньовенного введення у 21 здорового дорослого добровольця міфамуртид швидко виводився з плазми крові з періодом напіврозпаду 2,05 ± 0,40 години. Після введення мічених ліпосом, що містять міфамуртид, середній період напіврозпаду радіоактивного міченого матеріалу був двофазний з α-фазою близько 15 хвилин, а кінцевий період напіввиведення становив близько 18 годин.

Доклінічні дані. У чутливих видів тварин (кролики і собаки) вища добова доза ліпосомального міфамуртиду, що не спричиняє побічних ефектів, становить 0,1 мг/кг, що відповідає 1,2 і 2 мг/м 2 відповідно. Максимально безпечний рівень препарату Мепакт для тварин приблизно відповідає 2 мг/м2 рекомендованої дози для людини.

Дані з проведеного дослідження на тваринах (6-місячні собаки), яким щоденно внутрішньовенно вводився Мепакт у дозі до 0,5 мг/кг (10 мг/м2), показали, що поріг явної токсичності у 8-19 разів вищий, ніж рекомендована клінічна доза для людей.

Основні токсичні ефекти, пов'язані з високими добовими і кумулятивними дозами препарату Мепакт, є посиленим проявом відомих фармакологічних ефектів препарату: гарячка, ознаки вираженої запальної реакції у вигляді синовіту, бронхопневмонія, перикардит, запальний некроз печінки і кісткового мозку. Спостерігалися також: кровотеча і подовження часу згортання крові, інфаркти, морфологічні зміни стінок дрібних артерій, набряк, перевантаження центральної нервової системи, незначний вплив на серцеву діяльність, легка гіпонатріємія.

Препарат Мепакт не виявляв мутагенних властивостей та не спричиняв тератогенних ефектів у тварин (щури, кролі). Дослідження виявили появу ембріотоксичних ефектів у дозах, токсичних для матерів. Немає ніяких результатів дослідження загальної токсичності, які вказували б на шкідливий вплив на чоловічу або жіночу репродуктивну систему.

Спеціальні дослідження репродуктивної функції, перинатальної токсичності і канцерогенного потенціалу не проводились.

Фізико-хімічні властивості

білого або майже білого кольору однорідний порошок або щільна маса.

Особливості застосування

Дихальна недостатність. Пацієнтам з астмою або іншими хронічними обструктивними захворюваннями легень слід розглянути застосування бронходилататорів із профілактичною метою. У двох пацієнтів з астмою було зафіксовано розвиток респіраторного дистрес-синдрому від легкого до помірного ступеня тяжкості на тлі застосування препарату. У разі виникнення гострої респіраторної реакції застосування Мепакту потрібно припинити та застосовувати відповідну терапію.

Нейтропенія. Застосування Мепакту, частіше при сумісному застосуванні з хіміотерапією, пов’язане з виникненням транзиторної нейтропенії. Епізоди нейтропенічної гарячки слід контролювати і лікувати належним чином. Препарат Мепакт можна застосовувати протягом періоду нейтропенії, але слід ретельно спостерігати за симптомами гарячки. Гарячку або озноб протягом більше 8 годин після введення Мепакту слід розцінювати як можливий розвиток сепсису.

Реакція запалення. Виникнення на тлі прийому Мепакту ознак вираженої запальної реакції, у тому числі перикардиту і плевриту, є рідкісним явищем. Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з аутоімунними, запальними або іншими колагеновими хворобами в анамнезі. Під час застосування Мепакту за пацієнтами слід спостерігати щодо виникнення рідких симптомів, таких як артрит або синовіт, які свідчать про наявність неконтрольованої запальної реакції.

Серцево-судинні розлади. Пацієнтам з венозним тромбозом, васкулітом або нестабільними розладами з боку серцево-судинної системи в анамнезі слід з обережністю застосовувати препарат. Якщо симптоми постійні і погіршуються, інфузію препарату слід відкласти або відмінити. При застосуванні препарату у рекомендованих дозах виникнення кровотечі не очікується, однак рекомендується здійснювати контроль за параметрами згортання крові після першого введення препарату та через декілька наступних інфузій.

Алергічні реакції. Під час прийому препарату Мепакт спостерігалися епізодичні алергічні реакції, включаючи висипання, утруднене дихання і артеріальну гіпертензію (IV ступеня). У деяких випадках важко відрізнити алергічну реакцію від реакції запалення негайного типу, тому необхідно спостерігати за пацієнтом для своєчасного виявлення ознак алергічної реакції.

Шлунково-кишкова токсичність. Нудота, блювання, втрата апетиту є дуже частими побічними реакціями. Шлунково-кишкова токсичність може посилюватися при застосуванні препарату Мепакт у комбінації з високою дозою багатокомпонентної хіміотерапії, що в деяких випадках може потребувати парентерального харчування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Дані щодо застосування міфамуртиду вагітним відсутні. Доклінічних даних щодо репродуктивної токсичності препарату недостатньо Мепакт не слід застосовувати під час вагітності та жінкам, які не застосовують ефективних засобів контрацепції.

Годування груддю. Даних щодо виділення Мепакту із грудним молоком немає.

Виділення міфамуртиду з грудним молоком у тварин не досліджувалось. Рішення про продовження/припинення лікування препаратом під час годування груддю приймають після ретельної оцінки співвідношення очікуваної користі для жінки та потенційного ризику для дитини.

Фертильність. Клінічні дослідження впливу на фертильність не проводилися.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Дослідження не проводились. Необхідно брати до уваги, що деякі з частих побічних реакцій (такі як втома, запаморочення, вертиго та затьмареність зору) можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Упаковка

Порошок для концентрату для дисперсії для інфузій у флаконі. По 1 флакону та 1 фільтру у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

30 місяців.

Розведена суспензія: фізична і хімічна стабільність зберігається протягом 6 годин при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати при температурі 2–8º С в оригінальній упаковці. Зберігати в недоступному для дітей місці! Не заморожувати.


Комментарии: