Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Медофаксин

Міжнародна назва: Venlafaxine
АТ Код: АТС N06A X16
Клінико-фармакологічна група: Антидепресанти.
Форма випуску: Капсули пролонгованої дії

Склад

Діюча речовина: 1 капсула містить венлафаксину гідрохлорид 42,435 мг, що еквівалентно венлафаксину 37,5 мг; венлафаксину гідрохлорид 84,870, що еквівалентно венлафаксину 75 мг; венлафаксину гідрохлорид 169,740, що еквівалентно венлафаксину 150 мг венлафаксину;

допоміжні речовини: цукор сферичний, гідроксипропілцелюлоза, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), тальк;

оболонка пелет: Surelease E-7-7050, до складу якої входять: етилцелюлоза, дибутилсебацинат, кислота олеїнова, кремнію діоксид колоїдний безводний;

склад желатинової капсули: натрію лаурилсульфат, желатин, барвники − понсо 4R (Е 124), хіноліновий жовтий (Е 104), титану діоксид (Е 171) для капсул по 37,5 мг; жовтий захід FCF (E 110), хіноліновий жовтий (Е 104), титану діоксид (Е 171) для капсул по 75 мг; жовтий захід FCF (E 110), хіноліновий жовтий (Е 104), патентований синій V (Е 131), титану діоксид (Е 171) для капсул по 150 мг.

Показання

  • Депресія (за наявності або відсутності симптомів тривоги) – амбулаторне або стаціонарне лікування;
  • профілактика рецидивів після першого епізоду депресії або профілактика нових рецидивів;
  • генералізовані тривожні розлади;
  • соціальні тривожні розлади (соціальна фобія).

Протипоказання

Гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату.

Одночасне застосування будь-якого антидепресанта групи інгібіторів МАО, а також період протягом 14 діб після введення необоротних інгібіторів МАО. Після відміни венлафаксину слід почекати не менше 7 діб перед початком прийому інгібіторів МАО.

Захворювання серцево-судинної системи (серцева недостатність, захворювання коронарних артерій, вентрикулярні аритмії, зміни ЕКГ – вже існуюче збільшення інтервалу Q-T на ЕКГ), неконтрольована артеріальна гіпертензія, порушення електролітного балансу.

Діти віком до 18 років.

Період вагітності і годування груддю.

Дозування

Препарат приймають внутрішньо, під час їжі. Капсулу потрібно ковтати цілою та запивати рідиною. Капсули не можна ділити, подрібнювати, розжовувати або розчиняти у воді. Добову дозу слід приймати за один прийом (зранку або ввечері) приблизно в один і той же час.

Депресії. Рекомендована початкова добова доза становить 75 мг за один прийом. Якщо є необхідність, враховуючи перебіг захворювання, в збільшенні дози, наприклад при вираженій депресії або стаціонарному лікуванні пацієнта, рекомендована початкова добова доза може бути збільшена до 150 мг за один прийом. Після цього добову дозу можна збільшувати на 37,5 - 75 мг. З огляду на ризик виникнення побічних ефектів подальше збільшення дози можливе тільки після ретельної клінічної оцінки та не раніше, як через 3-4 тижні від початку лікування. Максимальна добова доза Медофаксину становить 225 мг при помірно вираженій депресії та 300 мг – при вираженій депресії. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту дозу необхідно поступово знижувати до мінімально ефективної з врахуванням індивідуальної реакції та переносимості кожного пацієнта.

Соціальні тривожні розлади (соціальна фобія).

Рекомендована добова доза становить 75 мг за один прийом.

Профілактика рецидивів після першого епізоду депресії або профілактика нових рецидивів. Встановлена ефективність венлафаксину при тривалому лікуванні (до 12 місяців) при депресії. Лікарю необхідно періодично оцінювати доцільність подальшого лікування.

Дози, що застосовуються для профілактики рецидиву або нового епізоду, аналогічні дозам, які застосовуються для лікування пацієнтів з первинним епізодом. Необхідно регулярно (не рідше 1 разу на 3 місяці) обстежувати пацієнта для контролю ефективності тривалої терапії венлафаксином.

Генералізовані тривожні розлади. Рекомендована добова доза становить 75 мг за один прийом. Слід регулярно спостерігати за пацієнтами та припинити лікування, якщо через 8 тижнів від початку лікування немає клінічного ефекту.

Ниркова недостатність. При швидкості клубочкової фільтрації > 30 мл/хв корекція дози препарату не потрібна. При швидкості клубочкової фільтрації 10 - 30 мл/хв дозу необхідно знизити на 50 %. Через збільшення періоду напіввиведення венлафаксину та його активного метаболіту в даної групи пацієнтів добову дозу необхідно приймати за один прийом.

Не рекомендовано приймати венлафаксин при швидкості клубочкової фільтрації < 10 мл/хв, оскільки даних про проведення терапії у цих пацієнтів недостатньо.

Пацієнти на гемодіалізі можуть отримувати 50 % звичайної добової дози венлафаксину і, по можливості, після завершення процедури гемодіалізу.

Печінкова недостатність. При печінковій недостатності з протромбіновим часом < 14 с корекція дози не потрібна. При печінковій недостатності з протромбіновим часом – 14 - 18 с дозу слід зменшити на 50 %. Не рекомендовано приймати венлафаксин при печінковій недостатності з протромбіновим часом > 18 с, оскільки даних про проведення терапії у цих пацієнтів недостатньо.

Діти. Не призначати дітям віком до 18 років.

Літні пацієнти. При лікуванні літніх пацієнтів слід дотримуватись обережності (через можливість порушення функції нирок), при цьому слід застосовувати найменшу ефективну дозу. При підвищенні дози пацієнт має перебувати під пильним медичним наглядом.

Відміна Медофаксину. Раптове припинення терапії Медофаксином, особливо після прийому високих доз препарату, може спричинити розвиток синдрому відміни, у зв’язку з чим рекомендується перед повною відміною препарату поступово знижувати його дозу. Якщо препарат у високих дозах застосовували протягом 6 тижнів, рекомендований період зниження дози – не менше 2 тижнів. Тривалість періоду, необхідного для зниження дози, залежить від величини дози, тривалості терапії, а також індивідуальної чутливості пацієнта.

Побічні дії

Прояви побічних ефектів залежать від дози: дуже часто (< 1/10); часто (< 1/10 - > 1/100), іноді (< 1/100 - > 1/1000), рідко (< 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000).

З боку організму загалом: дуже часто – астенія, головний біль; часто – біль у животі, озноб, підвищення температури тіла; рідко – анафілаксія

Серцево-судинна система: часто − тахікардія, артеріальна гіпертензія, розширення кровоносних судин; іноді – гіпотензія/ортостатична гіпотензія, втрата свідомості, аритмії, тахікардія; дуже рідко – тахікардія за типом «пірует», збільшення інтервалу Q-T на ЕКГ, шлуночкові тахікардія, фібриляція шлуночків.

Система кровотворення: іноді – крововиливи в шкіру (екхімози) та слизові оболонки; рідко – збільшення часу кровотечі, крововилив, тромбоцитопенія, дуже рідко – агранулоцитоз, апластична анемія, нейтропенія, панцитопенія.

Нервова система: дуже часто – запаморочення, сухість у роті, безсоння, неспокій, сонливість; часто – незвичайні сновидіння, збудження, тривога, сплутаність свідомості, парестезія, підвищення м’язового тонусу, тремор; іноді – апатія, галюцинації, міоклонус; рідко – атаксія з порушенням рівноваги та координації рухів, порушення мови, в тому числі дизартрія, манія або гіпоманія, а також симптоми, що нагадують злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), судомні напади, серотонінергічний синдром; дуже рідко − марення, екстрапірамідні розлади, в тому числі дистонія та дискінезія, психомоторне збудження/акатизія.

Органи зору, слуху, чуття: часто – порушення зору та акомодації, мідріаз, шум та дзвін у вухах; іноді – зміна смакових відчуттів.

Дихальна система: часто – порушення дихання, позіхання; дуже рідко – еозинофільні інфільтрати в легенях.

Шлунково-кишковий тракт: дуже часто – запор, нудота; часто – зниження апетиту, блювання, діарея; іноді – бруксизм, зворотне підвищення рівня печінкових ферментів; рідко – шлунково-кишкові кровотечі; дуже рідко – панкреатит.

Сечостатева система: дуже часто – аноргазмія, порушення ерекції, порушення еякуляції та оргазму; часто – підвищене сечовиділення, зниження лібідо, порушення менструального циклу; іноді – затримка сечі, менорагія; рідко – галакторея.

Шкіра: дуже часто – пітливість; часто – шкірні висипання та свербіж; іноді – ангіоневротичний набряк, макулопапульозне висипання, кропив’янка, фотосенсибілізація, алопеція; рідко – мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона.

З боку опорно-рухової системи : часто – артралгія, міалгія; іноді – м’язові судоми; дуже рідко – рабдоміоліз.

Обмін речовин, метаболізм: часто – підвищення рівня холестеролу в сироватці крові, збільшення або зменшення маси тіла; іноді – гіпонатріємія, підвищення активності печінкових трансаміназ; рідко − гепатит; дуже рідко – підвищення рівня пролактину.

Передозування

Симптоми: зміна ЕКГ (збільшення інтервалу QT, блокада ніжки пучка Гіса, розширення комплексу QRS), синусова та шлуночкова тахікардія, брадикардія, гіпотензія, судомні стани, порушення свідомості (зниження рівня бадьорості). У деяких випадках повідомлялось про смертельні випадки після передозування, коли високі дози венлафаксину були прийняті одночасно з алкоголем та/або іншими психотропними препаратами.

Лікування: специфічний антидот невідомий. Рекомендується безперервний контроль життєво важливих функцій (серцевого ритму, дихання та кровообігу) пацієнта, а також симптоматична терапія. Потрібно забезпечити достатній доступ повітря, вентиляцію легенів. Коли передозування встановлено, необхідно зробити промивання шлунка чи застосувати абсорбенти (наприклад активоване вугілля). Не рекомендують викликати блювання через небезпеку аспірації. Венлафаксин та О-десметил венлафаксин (ОДВ) не виводяться при діалізі.

Лікарська взаємодія

Протипоказано застосування венлафаксину разом з інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО): при одночасному застосуванні можуть виникнути тремор, міоклонія, пітливість, нудота, блювання, приплив крові, системне запаморочення, підвищення температури тіла, епілептичний напад, смерть. Застосування венлафаксину можна розпочинати не раніше, як через 14 діб після закінчення терапії ІМАО. Якщо застосовувався зворотний інгібітор МАО (моклобеїд), цей інтервал може бути коротше (24 год). Терапію інгібіторами МАО можна починати не раніше, як через 7 днів після закінчення терапії венлафаксином.

Особлива обережність необхідна при застосуванні венлафаксину з препаратами, які впливають на центральну нервову систему (ЦНС).

Необхідно враховувати взаємний вплив венлафаксину з такими препаратами:

іміпрамін − фармакокінетика венлафаксину та його метаболіту (ОДВ) не змінюється, тому зниження дози венлафаксину при сумісному застосуванні цих препаратів не потрібне;

галоперидол − при одночасному застосуванні цих препаратів змінюється фармакокінетика галоперидолу (збільшення Cmax);

діазепам − фармакокінетика препаратів, а також фармакокінетика їхніх основних метаболітів істотно не змінюється. Також не виявлено впливу на психомоторні та психометричні ефекти діазепаму;

клозапін − спостерігається підвищення рівня клозапіну в крові та розвиток його побічних ефектів (наприклад, епілептичних нападів);

рисперидон − при одночасному застосуванні цих препаратів (незважаючи на збільшення AUC рисперидону) фармакокінетика суми активних компонентів (рисперидону та його активного метаболіту) істотно не змінюється;

алкоголь − зниження розумової та рухової активності під впливом алкоголю не посилюється після введення венлафаксину, але під час застосування препарату Медофаксин вживання алкогольних напоїв не рекомендується;

ЕСТ (електросудомна терапія) − при ЕСТ на фоні прийому вибіркових інгібіторів зворотного захоплення серотоніну відзначалося збільшення тривалості епілептичної активності. Необхідно дотримуватися обережності і забезпечити пильний медичний нагляд за станом хворого при застосуванні препарату;

лікарські препарати, які метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450 − фермент CYP2D6 системи цитохрому Р450 перетворює венлафаксин на активний метаболіт О-десметил венлафаксин (ОДВ). На відміну від багатьох інших антидепресантів, дозу венлафаксину можна не знижувати при одноразовому застосуванні з препаратами, які гальмують активність CYP2D6, або у пацієнтів з генетично зумовленим зниженням активності CYP2D6, оскільки сумарна концентрація активної речовини та метаболіту (венлафаксин та ОДВ) при цьому не зміниться. Венлафаксин – відносно слабкий інгібітор CYP2D6 і не пригнічує активність ізоферментів CYP1A2, CYP2C9 та CYP3A4;

циметидин − пригнічує метаболізм венлафаксину при його першому проходженні через печінку, але не впливає істотно на його перетворення в ОДВ або на швидкість виведення ОДВ, концентрація якого в циркулюючій крові значно вища. Тому немає потреби змінювати дозу венлафаксину і циметидину при їх сумісному застосуванні. Ця взаємодія може бути вираженішою у літніх хворих або при порушенні функції печінки, тому у таких випадках сумісне застосування циметидину та венлафаксину вимагає якнайпильнішого медичного контролю;

антигіпертензивні та протидіабетичні засоби − не виявлені клінічно значущі взаємодії венлафаксину з антигіпертензивними (у тому числі β-блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) і діуретиками) та протидіабетичними препаратами;

лікарські препарати, які зв’язуються з білками плазми крові − зв’язування з білками плазми становить 27 % для венлафаксину і 30 % для ОДВ. Тому не слід очікувати лікарських взаємодій, зумовлених зв’язуванням з білками;

варфарин − протизгортальна дія останнього може посилитися, при цьому зростає протромбіновий час;

індинавір − при одночасному застосуванні цих препаратів змінюється фармакокінетика індинавіру (зменшення AUС на 28 % та зниженням Cmax на 36 %).

Венлафаксин не впливає на фармакокінетику літію.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Венлафаксин – антидепресант з новою хімічною структурою, яку не можна віднести до трициклічних, тетрациклічних або інших відомих антидепресантів. Він є рацематом двох активних енантіомерів. Антидепресантний ефект венлафаксину пов’язаний з посиленням нейротрансміттерної активності у центральній нервовій системі. Венлафаксин та його основний метаболіт О-десметил венлафаксин (ОДВ) є потужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, які також пригнічують зворотне захоплення дофаміну нейронами. Венлафаксин та ОДВ, при одноразовому або багаторазовому введенні, знижують бета-адренергічні реакції. Вони однаково ефективно впливають на зворотне захоплення нейротрансміттера. Венлафаксин не пригнічує активність моноаміноксидази (МАО). Венлафаксин не має спорідненості з опіатними, бензодіазепіновими, фенцикліновими або N-метил-d-аспартатними (NMDA) рецепторами; він також не впливає на вивільнення норадреналіну із тканин головного мозку.

Фармакокінетика

. Всмоктування: венлафаксин майже повністю адсорбується та метаболізується, основний метаболіт – ОДВ. Абсолютна біокумуляція становить 40 - 45 %. Після прийому Cmax венлафаксину та ОДВ в плазмі крові досягаються протягом 6 - 9 год. Швидкість всмоктування венлафаксину з капсул пролонгованої дії нижче швидкості його елімінування. Розподілення. Зв’язування венлафаксину та ОДВ з білками плазми крові становить відповідно 27 % та 30 %. Метаболізм та виведення. Після одноразового застосування препарату 25 - 150 мг середня максимальна концентрація його у плазмі крові досягає 33 - 172 нг/мл протягом 2 - 4 год. Його основний метаболіт – ОДВ. Середній час напіввиведення венлафаксину та ОДВ становить, відповідно, 5 і 11 год. Середня максимальна концентрація ОДВ у плазмі крові 61 - 325 нг/мл досягається приблизно через 4,3 год після введення. ОДВ та інші метаболіти, а також неметаболізований венлафаксин виводяться нирками. Приблизно 87 % дози виводиться нирками впродовж 48 год у вигляді незміненого венлафаксину, ОДВ кон’югованого та некон’югованого або у вигляді інших метаболітів. При багаторазовому застосуванні рівноважні концентрації венлафаксину та ОДВ досягаються протягом 3-х діб. У діапазоні добових доз 75 - 450 мг/доба венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Одночасний прийом їжі збільшує час досягнення максимальної концентрації препарату у плазмі крові на 20 - 30 хв, однак величини максимальної концентрації та абсорбції не змінюються. Вік і стать пацієнта не впливають на фармакокінетику препарату. При помірній або тяжкій нирковій недостатності загальний кліренс венлафаксину та ОДВ знижується, а час напіввиведення збільшується. Зниження загального кліренсу, в основному, спостерігається у пацієнтів з кліренсом креатиніну нижче 30 мл/хв.

Фізико-хімічні властивості

капсули по 37,5 мг – білі або майже білі пелети в твердих желатинових капсулах розміром 3 з помаранчевою кришечкою та світлим прозорим корпусом;

капсули по 75 мг – білі або майже білі пелети в твердих желатинових капсулах розміром 1 з жовтою кришечкою та світлим прозорим корпусом;

капсули по 150 мг – білі або майже білі пелети в твердих желатинових капсулах розміром 0 з жовто-коричневою кришечкою та світлим прозорим корпусом.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Медофаксин може негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами або іншими потенційно небезпечними механізмами. Тому дози, при яких можливо керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами, визначають для кожного пацієнта індивідуально.

Особливості застосування

У хворих з депресивними станами перед початком будь-якої терапії слід враховувати ймовірність суїцидальних спроб. Тому для зниження ризику передозування початкова доза препарату повинна бути по можливості низькою, а пацієнт повинен перебувати під пильним медичним наглядом.

У пацієнтів з афективними розладами при лікуванні антидепресантами, у тому числі венлафаксином, можуть виникнути гіпоманіакальні або маніакальні стани. Медофаксин слід призначати обережно хворим із манією в анамнезі. Такі пацієнти потребують медичного нагляду.

Медофаксин слід обережно призначати хворим з епілептичними нападами в анамнезі. Лікування слід припинити при виникненні епілептичних нападів.

Пацієнта слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря при виникненні шкірних висипань, уртикарних елементів або інших алергічних реакцій.

У деяких хворих під час застосування венлафаксину спостерігається дозозалежне підвищення артеріального тиску, тому рекомендується проводити регулярний контроль артеріального тиску, особливо в період коригування або підвищення дози.

Можливе підвищення частоти серцевого ритму, особливо під час прийому високих доз. У цьому разі необхідний ретельний медичний нагляд за станом хворого.

Іноді під час застосування препарату спостерігалася ортостатична гіпотензія. Пацієнтів, особливо похилого віку, слід попередити про можливість виникнення запаморочення та відчуття невпевненості.

Жінкам дітородного віку призначають препарат тільки за умови використання ними відповідних методів контрацепції для запобігання вагітності.

Медофаксин може підвищити ризик крововиливів у шкіру та слизові оболонки у хворих, схильних до таких станів. Пацієнтів необхідно попередити про можливість таких явищ і рекомендувати обережність при застосуванні препарату.

Під час застосування Медофаксину, особливо в умовах дегідратації або зниження об’єму крові (у тому числі у літніх пацієнтів та у хворих, які приймають діуретики) може спостерігатися гіпонатріємія та/або синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону.

Під час застосування препарату може спостерігатися мідріаз, у зв’язку з чим рекомендується проводити контроль внутрішньоочного тиску у хворих, які мають схильність до його підвищення, та у хворих із закритокутовою глаукомою.

При лікуванні хворих із порушенням функції нирок або печінки необхідна обережність і пильний медичний нагляд за станом пацієнтів (можливо знадобиться зниження дози).

Хворим, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда і страждають на декомпенсовану серцеву недостатність, препарат слід призначати обережно під постійним медичним наглядом.

Медофаксин не спричиняє толерантності або залежності від нього. Незважаючи на це, як і при лікуванні іншими препаратами, які діють на центральну нервову систему, лікар має встановити пильний нагляд за пацієнтами для виявлення ознак зловживання препаратом особливо в тих, у кого в анамнезі є такі симптоми.

Використання препарату дітьми

Не призначати дітям віком до 18 років.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Під час застосування Медофаксину жінки повинні користуватися відповідними методами контрацепції. Не призначати під час вагітності. Під час прийому препарату годування груддю припинити.

Упаковка

По 10 капсул у блістері. По 3 або 5 блістерів разом з інструкцією для медичного застосування в картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці.


Отзывы