Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Лайфмун

Міжнародна назва: Ciclosporin
АТ Код: АТС L04AA01
Клінико-фармакологічна група: Селективні імуносупресивні засоби.

Форма випуску: Капсули для перорального застосування

Склад

1 капсула містить циклоспорину 50 мг;

допоміжні речовини спирт дегідрований, тригліцерид каприловийкаприновий, каприлокапріоломакрогогліцерид, полісорбат 80, поліоксил 40, олія касторова гідроочищена, спирт бензиловий , альфа-токоферол.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату, порушення функції нирок, порушення функції печінки, неконтрольована артеріальна гіпертензія, інфекційні захворювання у гострій фазі (особливо спричені вірусом Varicella zoster) у зв’язку із ризиком генералізації інфекції, злоякісні новоутворення (але при псоріазі можливе застосування Лайфмуну при злоякісних новоутвореннях шкіри).

Дозування

При трансплантації органів Лайфмун застосовують не пізніше ніж за 12 год до операції. Дозу 10-15 мг/кг/добу розподіляють на дві рівні частини і застосовують з інтервалом 12 год Таку добову дозу слід застосовувати протягом 1-2 тижнів після операції, після чого дозу поступово знижують, залежно від рівня циклоспорину в крові, до підтримуючої у межах від 2 до 6 мг/кг/добу, розподіляючи її на 2 прийоми. У разі застосування препарату разом з іншими імунодепресивними препаратами можливо його застосування на початку лікування в менших дозах (3-6 мг/кг/добу).

За 1 добу перед трансплантацією кісткового мозку препарат застосовують у дозі 12,5-15 мг/кг/добу. Далі підтримуюча терапія в дозі 12,5 мг/кг/добу повинна проводитись протягом не менше 3 місяців (бажано 6 місяців). Після цього дозу поступово знижують до повного припинення лікування (бажано не більше 1 року після проведення трансплантації). Добову дозу препарату слід розподілити на 2 прийоми з інтервалом 12 год.

На початку лікування ревматоїдного артриту, системного червоного вовчака, поліміозиту препарат застосовують у дозі 3,5 мг/кг/добу, розподіленій на 2 прийоми, з інтервалом 12 год. При незадовільному ефекті дозу поступово підвищують до максимальної - до 5 мг/кг/добу. Підтримуюча доза підбирається індивідуально, залежно від перебігу хвороби. Курс терапії повинен тривати до 12 тижнів.

З метою досягнення ремісії при лікуванні ендогенного увеїту препарат застосовують у дозі 5 мг/кг/добу, розподіленій на 2 прийоми, з інтервалом 12 год. Після досягнення терапевтичного ефекту дозу можна знижувати до 1 – 0,5 мг/кг/добу. У тих випадках, коли спостерігається погіршення клінічного стану хворих, можливе продовження терапії з поступовим зменшенням дози протягом 4 тижнів до 2,5 мг/кг/добу. У тих випадках, коли після зниження дози спостерігається підвищення активності запальних процесів, дозу необхідно підвищити до рівня, на якому протизапальна терапія була ефективною. Лайфмун можна застосовувати разом із глюкокортикостероїдами у тих випадках, коли монотерапія останніми була неефективною. Якщо протягом 3 місяців терапії Лайфмуном не було досягнуто бажаного ефекту, слід перейти на інше лікування.

За нормальнї функції нирок з метою досягнення ремісії при лікуванні нефротичного синдрому препарат застосовують у дозі 5 мг/кг/добу, з поступовим зниженням до мінімальної ефективної дози. За наявності порушень функції нирок початкова доза не повинна перевищувати 2,5 мг/кг/добу. Далі дозу необхідно коригувати залежно від ефекту (протеїнурія) і рівня креатиніну у сироватці, але доза для дорослих пацієнтів не повинна бути вищою за 5 мг/кг/добу, для дітей 6 мг/кг/добу за 2 прийоми. Лайфмун можна застосовувати разом із низькими дозами глюкокортикоїдів у разі резистентності до монотерапії останніми. За відсутності задовільного ефекту від лікування протягом 3 місяців препарат відміняють.

З метою досягнення ремісії при лікуванні псоріазу препарат застосовують у початковій дозі 2,5 мг/кг/добу, розподіленій на 2 прийоми, з інтервалом - 12 год. У разі недостатньої ефективності через 1 місяць лікування можна підвищити добову дозу до 5 мг/кг. Лікування препаратом слід припинити, якщо не спостерігалося задовільного ефекту протягом 6-тижневого курсу терапії у дозі 5 мг/кг/добу. У пацієнтів, стан яких потребує швидкого досягнення ефекту, початкова добова доза може становити 5 мг/кг.

Лайфмун можна застосовувати для лікування дітей старше 6 року у тих же дозах, що й для дорослих (з розрахунку на 1 кг маси тіла).

При лікуванні пацієнтів літнього віку Лайфмун слід застосовувати під постійним наглядом лікаря і контролем рівня креатиніну у сироватці та рівня циклоспорину в крові, беручи до уваги можливе зниження функції нирок. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі , корекція дози Лайфмуну не потрібна.

Побічні дії

З боку травного тракту та печінки: гіперплазія ясен, відчуття важкості у шлунку, втрата апетиту, нудота, блювання, діарея, порушення функції печінки, гепатотоксична дія; підвищення сироваткового рівня печінкових ферментів; білірубіну; рідко – панкреатит.

З боку серцево-судинної системи: відчуття жару у кінцівках, іноді – підвищення артеріального тиску, аритмії.

З боку центральної нервової системи: іноді – головний біль; парестезії; гіперестезії; тремор; епілептичний синдром.

З боку сечовидільної системи: зниження функції нирок; нефропатії, нефротоксична дія.

З боку системи кровотворення: іноді – анемія.

Алергічні реакції: іноді – висипи на шкірі.

З боку водно-електролітного балансу: зміни електролітного складу (гіперкаліємія, гіперурикемія, гіпомагніємія), перебіг яких відбувається безсимптомно.

З боку обмінних процесів: рідко – гіперглікемія.

З боку опорно-рухової системи: можлива поява болю у суглобах внаслідок підвищення концентрації сечової кислоти; короткочасні спазми; міалгії; рідко - м’язова слабкість, міопатія.

Інші: гіпертрихоз, набряк ясен.

Передозування

Симптоми: почервоніння обличчя, кровоточивість ясен, тахікардія, головний біль, гіпертестезія (поколювання у кінцівках). Можливий розвиток

оборотних порушень функції нирок, які оборотні та зникають після відміни препарату.

Лікування: за наявності відповідних показань проводять симптоматичну та підтримуючу терапію. Вивести препарат з організму можна шляхом проведення неспецифічних заходів, у тому числі - промивання шлунка, стимулювання блювання. Застосування гемодіалізу чи гемоперфузії із активованим вугіллям не ефективне.

Лікарська взаємодія

При одночасному застосуванні Лайфмуну з інгібіторами АПФ, противірусними препаратами, антибіотиками групи аміноглікозидів, цефалоспоринів, амфотерицином В, триметопримом, ко-тримоксазолом, ципрофлоксацином, мелфаном, нестироїдні протизапальні засоби підвищують нефротоксичність Лайфмуну.

Лайфмун при одночасному застосуванні підвищує ефект хінідину та його похідних, теофіліну та його похідних, вальпроату натрію та його похідних.

Пероральні контрацептиви, протигрибкові препарати (флуконазол, ітраконазол, кетоконазол), метронідазол, макроліди, пристинаміцин, блокатори кальцієвих каналів, блокатори гістамінових Н2-рецепторів, а також доксициклін і пропафенон здатні підвищувати концентрацію циклоспорину в крові за рахунок інгібування ферментів, які беруть участь у метаболізмі та екскреції циклоспорину (цитохром Р450ЗА).

Протиепілептичні препарати (фенітоїн, карбамазепін), барбітурати, бензодіазепіни, бутирофенон та його похідні, аміноглютетимід, естрогени та комбіновані естроген-гестагенні препарати, фенотіазин та його похідні, рифампіцин, ізоніазид, метамізол, а також сульфаміди і триметоприм здатні знижувати концентрацію циклоспорину в крові за рахунок індукції ферментів, які беруть участь у метаболізмі та екскреції циклоспорину (цитохром Р450ЗА).

При одночасному застосуванні з ловастатином і колхіцином підвищується ризик розвитку міопатії.

При комбінованій терапії Лайфмуну з іміпенемом і циластином можливе підвищення концентрації циклоспорину, що може стати причиною виникнення ознак нейротоксичності (тремтіння, підвищена збудливість).

При одночасному застосуванні Лайфмуну з іншими імунодепресивними препаратами підвищується ризик виникнення інфекцій та лімфопроліферативних захворювань.

Лайфмун можна застосовувати спільно з низькими дозами глюкокортикоїдів та/або з нестероїдними протизапальними засобами (НПЗС).

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Імунодепресивний препарат. Блокує швидку активацію Т-лімфоцитів та інгібує синтез цитокінів (особливо інтерлейкіну-2), активацію генів на рівні транскрипції. Циклоспорин в організмі людини зв’язується з внутрішньоклітинним білком - циклофіліном - і утворює комплекс, який, в свою чергу, зв’язується з внутрішньоклітинною фосфатазою – кальцинейрином і пригнічує її активність. Унаслідок цього порушується активація цитоплазматичної субодиниці ядерного фактора активованих Т-лімфоцитів (ЯФАТ). Неактивована клітинна складова ЯФАТ не може проникнути в ядро, наслідком чого є блокування дозрівання ЯФАТ і транскрипції гена інтерлейкіну-2.

Циклоспорин має значний імунодепресивний ефект на лімфоцити. Він пригнічує реакції, опосередковані цими клітинами, серед них реакцію відторгнення алотрансплантата, гіперчутливість сповільненого типу, реакцію між реципієнтом і трансплантатом, а також утворення Т антитіл. Ця дія на лімфоцити специфічна та оборотна. На відміну від цитостатиків препарат не має негативного впливу на кровотворення і на функцію фагоцитів. При лікуванні циклоспорином хворі менш схильні до інфекцій, ніж ті, які застосовують інші імуносупресивні препарати. Циклоспорин сприяє тривалій життєздатності трансплантованої тканини.

Фармакокінетика. Після внутрішнього застосування препарату максимальна концентрація в крові досягається через 1-4 год. Біодоступність циклоспорину становить 30 %. Циклоспорин розподіляється, головним чином, позасудинно. До 90 % препарату зв’язується з білками та ліпопротеїнами плазми. Метаболізується у печінці, а також позапечінковими ферментними системами за участю реакцій мікросомального окиснення та реакцій кон’югації з глюкуроновою та сірчаною кислотами. Виведення препарату з організму відбувається, головним чином, із жовчю. Циклоспорин здатний проникати крізь плацентарний бар’єр і виділятися з грудним молоком.

Особливості застосування

За 1 год до прийому Лайфмуну не рекомендується пити грейпфрутовий сік.

Необхідний постійний контроль за рівнем циклоспорину в крові пацієнтів протягом усього курсу терапії Лайфмуном. Визначення концентрації циклоспорину в крові здійснюється за допомогою радіоімунологічного методу із застосуванням моноклональних антитіл, безпосередньо перед прийомом чергової дози. У пацієнтів після трансплантації органів концентрація циклоспорину в крові як при монотерапії,

так і при комбінуванні Лайфмуну з преднізолоном, повинна становити 800-500 нг/мл. Рівні циклоспорину необхідно визначати 2 рази на тиждень, протягом перших 2 тижнів після проведення трансплантації, один раз на тиждень - від третього до шостого тижня, а у разі амбулаторного лікування – один раз на 2-3 місяці. Контроль стану пацієнта при підборі дози проводять через 2 доби.

Для пацієнтів після трансплантації органів дозу Лайфмуну регулюють залежно від рівня концентрації циклоспорину в крові. При появі ознак нефротоксичності слід підвищити дозу імунодепресивних препаратів і знизити дозу циклоспорину (із утриманням загального рівня імуносупресії). При порушенні функції печінки слід застосовувати менші дози Лайфмуну. При аутоімунних захворюваннях верхню межу дозування регулюють залежно від рівня креатиніну у сироватці крові. При підвищенні рівня креатиніну у сироватці крові більше ніж на 30 % порівняно з вихідними величинами, дозу Лайфмуну необхідно знизити. Якщо зменшення дози циклоспорину не спричинило зниження рівня креатиніну у сироватці крові, застосування Лайфмуну необхідно припинити.

При підвищенні артеріального тиску на фоні терапії Лайфмуном необхідно негайно розпочати антигіпертензивне лікування, причому перевагу у виборі слід надавати тим препаратам, які фармакокінетично не мають небажаного впливу на Лайфмун. У тих випадках, коли антигіпертензивна терапія не спричинило зниження артеріального тиску, слід знизити дозу Лайфмуну.

Під час застосування Лайфмуну можливе виникнення гіперкаліємії або її посилення, тому необхідно контролювати рівень калію у сироватці крові у хворих зі значними порушеннями функції нирок. Лайфмун може спричинювати незначне оборотне підвищення рівня ліпідів у крові, тому рекомендується визначати рівень ліпідів до початку лікування і через 1 місяць застосування Лайфмуну. За наявності гіперліпідемії можна знижувати дозу Лайфмуну або коригувати вміст жиру в їжі.

Їжа з високим вмістом жиру може спричинити індукцію ліпази печінки, що призводить до підвищення концентрації циклоспорину в крові. З метою запобігання зміні біодоступності препарату протягом усього курсу терапії рекомендується вживання їжі з приблизно однаковим вмістом жиру.

У пацієнтів із глюкокортикозалежною нефропатією відбуваються зміни структури нирок навіть при нормальних рівнях креатиніну у сироватці, тому пацієнтам, які застосовували Лайфмун протягом 1 року і більше, доцільно проводити біопсію нирок.

У разі виникнення лімфопроліферативних захворювань застосування Лайфмуну необхідно негайно припинити.

Пацієнтам, які застосовують Лайфмун, не рекомендується проведення вакцинації живими ослабленими вакцинами через ризик підвищення реплікації вірусу.

При появі слабкості та болю у м’язах протягом застосування Лайфмуну необхідно провести дослідження рівня креатинфосфокінази (через можливий ризик розвитку рабдоміолізу та гострої печінкової недостатності).

З урахуванням того, що ніфедипін сприяє ушкодженню ясен, його не слід призначати одночасно з Лайфмуном пацієнтам із захворюваннями ясен, які виникли на фоні застосування Лайфмуну.

Хворим на псоріаз, у разі появи нетипових для цієї хвороби шкірних симптомів, необхідно провести біопсію шкіри.

Хворим, в яких були виявлені злоякісні новоутворення шкіри, призначення Лайфмуну можливе тільки після відповідної терапії вищезазначеної онкологічної патології, а також за відсутності будь-якого альтернативного способу лікування.

У зв’язку з можливим ризиком появи злоякісних новоутворень шкіри пацієнтам не рекомендується перебувати під сонцем або застосовувати ультрафіолетове опромінювання протягом усього періоду застосування Лайфмуну.

Пацієнти, які застосовують Лайфмун, повинні дотримуватися суворого дієтичного режиму з низьким вмістом калію в їжі і не повинні приймати препарати, які підвищують рівень калію в крові, а також препарати, до складу яких входить калій.

Флавонові речовини, які є в соці грейпфрута, впливають на цитохром Р450ЗА. Тому не рекомендується пити грейпфрутовий сік протягом 1 год до застосування Лайфмуну. Вживання алкоголю може підвищити рівень циклоспорину у хворих після трансплантації нирки.

Після припинення застосування Лайфмуну іноді спостерігаються реакції “трансплантат проти хазяїна”. У таких випадках рекомендується продовжити застосування препарату, після чого звичайно досягається задовільний ефект.

Контроль лабораторних показників. При тривалому застосуванні Лайфмуну необхідно постійно контролювати показники функції нирок (рівні креатиніну, сечовини та сечової кислоти у сироватці крові), печінки, рівень артеріального тиску та калію у сироватці.

Вагітність і годування груддю. Застосування препарату у період вагітності та годування груддю можливе лише в тому випадку, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Циклоспорин здатний проникати крізь плацентарний бар’єр і виділятися з грудним молоком. Тому за необхідності застосування препарату у період годування груддю слід припинити. На сьогодні немає повідомлень про ембріотоксичну та тератогенну дії циклоспорину.

Зниження здатності впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом та роботою з механізмами.

Упаковка

По 10 блістерів по 5 капсул у картонній упаковці.

АрПіДжі Лайф Сайєнс Лімітед, Індія для

Мілі Хелскере Лімітед, Великобританія

Хай Пойнт

Томас Стріт

Тонтон

Сомерсет ТА2 6НВ

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

Зберігати при температурі до 30 0С у захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Запобігати заморожуванню.