Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Клокеран

Міжнародна назва: Chlorambucil

Дозування

Клокеран призначений для перорального приймання.

Дозу підбирають індивідуально, коригують відповідно до клінічного ефекту та залежно від проявів гематотоксичної дії.

Хвороба Ходжкіна: при монотерапії стандартна доза становить 0,2 мг/кг/добу протягом 4 - 8 тижнів. Звичайно Клокеран застосовують у складі комбінованої терапії з використанням різних режимів дозування.

Неходжкінська лімфома: при монотерапії стандартна перша доза становить 0,1-0,2 мг/кг/добу протягом 4 - 8 тижнів, підтримуюча терапія проводиться шляхом зменшення добової дози або інтермітуючими курсами лікування. Клокеран показаний для лікування хворих на дифузну лімфоцитарну лімфому в пізній стадії, а також хворих з рецидивами після променевої терапії.

Хронічний лімфоцитарний лейкоз: лікування Клокераном звичайно починають лише після появи у хворого клінічних ознак порушення функції кісткового мозку (але не при гіпоплазії кісткового мозку) за даними аналізу периферичної крові. Спочатку Клокеран призначається дорослим у дозі 0,15 мг/кг/добу доки кількість лейкоцитів не зменшиться до 10 000 на 1 мм3. Лікування можна відновити через 4 тижні після закінчення першого курсу та продовжувати у дозі 0,1 мг/кг/добу.

У деяких хворих після 2 років лікування кількість лейкоцитів зменшується до нормального рівня, перестають визначатись пальпаторно селезінка та лімфатичні вузли, кількість лімфоцитів у кістковому мозку зменшується до 20 %. Хворі, у яких спостерігались ознаки недостатності кісткового мозку, повинні лікуватися преднізолоном, до початку терапії Клокераном потрібно отримати підтвердження регенерації кісткового мозку.

Макроглобулінемія Вальденстрема: при цьому захворюванні Клокеран є препаратом вибору. Рекомендується дорослим починати з дози 6 - 12 мг/добу до появи лейкопенії, потім лікування продовжувати протягом невизначеного часу в дозі 2 - 8 мг/добу.

Діти: Клокеран застосовують для лікування хвороби Ходжкіна та неходжкінських лімфом. Схеми дозування аналогічні до схем лікування дорослих.

Побічні реакції. Частота виникнення побічної дії залежить від дози препарату та комбінації прийому Клокерану з іншими препаратами і класифікується таким чином: дуже часто (1/10), часто (1/100 та <1/10), нечасто (1/1000 та <1/100), рідко (1/10000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000).

Новоутворення доброякісні, злоякісні та невстановлені (включаючи кісти та поліпи)

Часто: гострі вторинні гематологічні злоякісні новоутворення (особливо лейкоз і мієлодиспластичний синдром), головним чином, після тривалого лікування.

Кров і лімфатична система

Дуже часто: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, панцитопенія або супресія кісткового мозку.

Часто: анемія.

Дуже рідко: необоротна супресія кісткового мозку.

Незважаючи на високу частоту виникнення, супресія кісткового мозку звичайно є оборотною, якщо прийом Клокерану своєчасно припиняється.

Нервова система

Часто: судоми у дітей з патологією нирок (нефротичний синдром).

Рідко: випадки фокальних і/або генералізованих судом у дітей та дорослих, які приймали препарат у щоденних терапевтичних дозах або у вигляді пульс-терапії.

Дуже рідко: рухові розлади, включаючи тремор, посмикуання та міоклонію за відсутності судом, периферична нейропатія.

Пацієнти із судомами в анамнезі можуть бути особливо чутливими.

Дихальна система

Дуже рідко: тяжкий інтерстиціальний легеневий фіброз, інтерстиціальна пневмонія.

У хворих на хронічний лімфоцитарний лейкоз, які тривалий час лікуються препаратом, може інколи виникати тяжкий інтерстиціальний легеневий фіброз. Однак він може бути оборотним після припинення прийому Клокерану.

Травний тракт

Часто: шлунково-кишкові порушення, такі як нудота, блювання, діарея та поява виразок на слизовій оболонці рота.

Гепатобіліарна система

Рідко: гепатотоксичність, жовтуха.

Шкіра та підшкірні тканини

Нечасто: висип на шкірі зустрічається рідко, але у вкрай поодиноких випадках може мати тяжкі ускладнення.

Рідко: алергічні реакції, такі як кропив‘янка та ангіоневротичний набряк після першого або повторного застосування, синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

Нирки та сечостатева система

Дуже рідко: асептичний цистит.

Статеві розлади

Дуже рідко: супресія функції яєчників, аменорея, азоспермія.

Загальні розлади

Медикаментозна пропасниця.

Особливості застосування

Спеціальні застереження

Клокеран є активним цитотоксичним препаратом, тому він повинен застосовуватися лише за призначенням лікарів, які мають досвід лікування подібними препаратами.

Оскільки імунізація із застосуванням живих вакцин потенційно може призводити до виникнення інфекційних ускладнень у пацієнтів з порушеною імунною системою, її проведення не рекомендується.

У зв’язку з тим, що препарат може спричинювати необоротну супресію кісткового мозку, необхідне ретельне спостереження стану картини крові протягом усього періоду лікування.

У терапевтичних дозах Клокеран спричиняє пригнічення лімфоцитозу, меншою мірою впливає на нейтрофіли, тромбоцити та рівень гемоглобіну. Припинення прийому Клокерану не є необхідним при перших ознаках зниження кількості нейтрофілів, але слід пам’ятати, що це падіння може продовжуватись протягом 10 днів і більше після застосування останньої дози.

Клокеран не призначається хворим, які недавно проходили курс променевої терапії або застосовували інші цитотоксичні препарати. За наявності лімфоцитарної інфільтрації кісткового мозку або у випадку гіпоплазії кісткового мозку добова доза не повинна перевищувати 0,1 мг/кг маси тіла.

Діти з нефротичним синдромом, пацієнти, яким призначена пульс-терапія, і хворі з судомами в анамнезі потребують особливо ретельного спостереження під час застосування Клокерану, оскільки в них підвищений ризик судом.

Ниркова недостатність

Хворі з ознаками порушення функції нирок повинні знаходитись під ретельним наглядом, тому що в них може виникнути додаткова мієлосупресія, пов’язана з азотемією.

Печінкова недостатність

Метаболізм Клокерану все ще недостатньо вивчений, тому хворим із тяжким порушенням функції печінки призначаються зменшені дози препарату.

Мутагенність і канцерогенність

Встановлено, що хлорамбуцил спричинює хроматидні та хромосомні ушкодження в людини. Є повідомлення про випадки розвитку гострих вторинних гематологічних злоякісних новоутворень (особливо лейкозу і мієлодиспластичного синдрому), головним чином, після тривалого лікування.

При порівнянні даних про перебіг хвороби у жінок, хворих на рак яєчників, які застосовували алкілуючі препарати, та у хворих, які не застосовували їх, доведено, що ці препарати, у тому числі хлорамбуцил, значно підвищують кількість випадків розвитку гострих лейкозів. Є повідомлення про розвиток гострих мієлолейкозів у невеликої кількості хворих, які приймали Клокеран у вигляді тривалої ад’ювантної терапії при лікуванні раку молочної залози.

При призначенні Клокерану ризик виникнення лейкозу повинен оцінюватись порівняно з потенційним позитивним ефектом препарату. Фертильність

Клокеран може спричинювати супресію функції яєчників, є повідомлення про виникнення аменореї після лікування препаратом. У результаті лікування Клокераном спостерігалась азооспермія, однак встановлено, що вона виникає при прийомі загальної дози препарату не менше 400 мг. Спостерігались різні ступені відновлення сперматогенезу у хворих з лімфомами після лікування Клокераном у загальних дозах 410 - 2600 мг.

Тератогенність

Як і інші цитостатики, Клокеран є потенційно тератогенним препаратом.