Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Кефсепим

Міжнародна назва: Cefepime
Виробник: Оксфорд Лабораторіз Пвт. Лтд., Індія.
АТ Код: АТС J01D Е01
Клінико-фармакологічна група: Протимікробні засоби для системного застосування. β-лактамні антибіотики.

Форма випуску: Порошок для розчину для ін’єкцій

Склад

діюча речовина: cefepime;

1 флакон містить цефепіму гідрохлориду моногідрату еквівалентно цефепіму 0,5 г або 1 г;

допоміжна речовина: L-аргінін.

Показання

Дорослі.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до цефепіму мікроорганізмами:

  • інфекції дихальних шляхів, у т. ч. пневмонія, бронхіт;
  • інфекції шкіри і підшкірної клітковини;
  • інтраабдомінальні інфекції, в тому числі перитоніт та інфекції жовчовивідних шляхів;
  • гінекологічні інфекції;
  • септицемія;
  • фебрильна нейтропенія.

Профілактика післяопераційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії.

Діти.

  • Пневмонія;
  • інфекції сечовивідних шляхів, у т.ч. пієлонефрит;
  • інфекції шкіри і підшкірної клітковини;
  • септицемія;
  • фебрильна нейтропенія;
  • бактеріальний менінгіт.

Протипоказання

Підвищена чутливість до цефепіму або L-аргініну, а також до антибіотиків цефалоспоринового ряду, пеніцилінів або інших β-лактамних антибіотиків.

Дозування

Перед застосуванням препарату слід зробити шкірну пробу на переносимість.

Звичайна доза для дорослих становить 1 г, що вводять глибоко внутрішньом’язово або внутрішньовенно шляхом ін’єкції або інфузії з інтервалом у 12 годин. Звичайна тривалість лікування – 7-10 днів; тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування.

Однак дозування і шлях введення варіюють залежно від чутливості і мікроорганізмів-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого.

Рекомендації стосовно дозування препарату Кефсепім для дорослих наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

 

Ступінь тяжкості захворювання Разова доза Інтервал між введеннями
Інфекції сечовивідних шляхів легкого та середнього ступеня тяжкості 500 мг - 1 г в/в або в/м Кожні 12 годин
Інші інфекції легкого та середнього ступеня тяжкості 1 г в/в або в/м Кожні 12 годин
Тяжкі інфекції 2 г в/в Кожні 12 годин
Дуже тяжкі та загрозливі для життя інфекції 2 г в/в Кожні 8 годин

Для профілактики розвитку інфекцій при проведенні хірургічних втручань.

За 60 хв до початку хірургічної операції дорослим вводять 2 г препарату внутрішньовенно протягом 30 хв. Після операції вводять додатково 500 мг метронідазолу внутрішньовенно. Розчини метронідазолу не слід вводити одночасно з препаратом Кефсепім. Систему для інфузії перед введенням метронідазолу слід промити.

Під час тривалих (понад 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення рівної дози препарату Кефсепім з подальшим введенням метронідазолу.

Дітям віком 1-2 місяці препарат призначають тільки за життєвими показаннями. Разова доза становить 30 мг/кг маси тіла кожні 12 або 8 годин.

Дітям віком від 2 місяців до 12 років з масою тіла до 40 кг разова доза становить 50 мг/кг маси тіла через 12 годин. Хворим на фебрильну нейтропенію та бактеріальний менінгіт – через 8 годин. Звичайна тривалість лікування становить 7-10 днів, тяжкі інфекції можуть вимагати більш тривалого лікування.

Стан дітей з масою тіла до 40 кг, які отримують лікування Кефсепімом, потрібно постійно контролювати.

Дітям з масою тіла більше 40 кг Кефсепім призначають як дорослим.

Порушення функції нирок. Хворим із порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) дозу препарату Кефсепім необхідно відкоригувати.

Рекомендації стосовно коригування дози препарату для дорослих наведені в таблиці 2.

Таблиця 2

 

Кліренс креатиніну (мл/хв) Вихідні рекомендовані дози
> 50 Корекція дози не потрібна
2 г кожні 8 годин 2 г кожні 12 годин 1 г кожні 12 годин 500 мг кожні 12 годин
30-50 2 г кожні 12 годин 2 г кожні 24 години 1 г кожні 24 години 500 мг кожні 24 години
11-29 2 г кожні 24 години 1 г кожні 24 години 500 мг кожні 24 години 500 мг кожні 24 години
≤ 10 1 г кожні 24 години 500 мг кожні 24 години 250 мг кожні 24 години 250 мг кожні 24 години
Гемодіаліз 500 мг кожні 24 години 500 мг кожні 24 години 500 мг кожні 24 години 500 мг кожні 24 години

Якщо відома тільки концентрація креатиніну в сироватці крові, для обчислення кліренсу креатиніну можна використовувати представлену нижче формулу (виходячи зі статі, маси тіла і віку хворого). Отриманий кліренс креатиніну (мл/хв) є тільки розрахунковою величиною. Провести вимірювання кліренсу креатиніну потрібно негайно.

Чоловіки:

маса тіла (кг) × (140 - вік)

кліренс креатиніну (мл/хв) = -------------------------------------------------------------------- .

72 × концентрація креатиніну в сироватці крові (мг/дл)

Жінки:

кліренс креатиніну (мл/хв) = вищенаведене значення × 0,85.

Креатинін сироватки крові має відображати рівноважний стан ниркової функції. Інакше розрахункова величина кліренсу креатиніну неприйнятна, оскільки дає завищену оцінку реального кліренсу у хворих зі зниженою екскреторною функцією нирок (при шоку, тяжкій серцевій недостатності або олігурії), а також при порушенні нормального співвідношення між м’язовою масою та загальною масою тіла (наприклад, у хворих з ожирінням, набряками або асцитом) і при гіпокінезії.

При гемодіалізі за 3 години виділяється з організму приблизно 68 % від дози препарату. Після завершення кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, що дорівнює вихідній дозі. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна застосовувати у вихідних нормальних рекомендованих дозах 500 мг, 1 або 2 г залежно від тяжкості інфекції з інтервалом між дозами 48 годин.

Дітям при порушеній функції нирок рекомендується зменшення дози або збільшення інтервалу між введеннями.

Розрахунок показників кліренсу креатиніну у дітей:

0,55 × зріст (см)

кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) = ---------------------------------------------------------------

концентрація креатиніну в сироватці крові (мг/дл)

або

0,52 × зріст (см)

кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) = ------------------------------------------------------ – 3,6.

концентрація креатиніну в сироватці крові (мг/дл)

Приготування розчину і введення.

Для приготування розчину для внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення порошок у флаконі розчиняють, як зазначено в таблиці 3.

Таблиця 3

Приготування розчинів Кефсепіму

 

Об’єм розчину для розведення Приблизний об’єм отриманого розчину (мл) Приблизна концентрація цефепіму (мг/мл)
Внутрішньовенне введення
250 мг/флакон 2,5 3 90
500 мг/флакон 5 5,7 90
1 г/флакон 10 11,4 90
2 г/флакон 10 12,8 160
Внутрішньом’язове введення
250 мг/флакон 1 1,5 230
500 мг/флакон 1,5 2,2 230
1 г/флакон 3 4,4 230

Введення препарату. Кефсепім можна вводити внутрішньовенно або за допомогою глибокої внутрішньом’язової ін’єкції у велику м’язову масу (наприклад у верхній зовнішній квадрант сідничного м’яза – gluteus maximus).

Внутрішньовенне введення. Внутрішньовенний шлях уведення кращий для хворих із тяжкими або загрозливими для життя інфекціями, особливо при загрозі шоку.

При внутрішньовенному способі введення Кефсепім розчиняють у стерильній воді для ін’єкцій, у 5 % розчині глюкози для ін’єкцій або 0,9 % розчині натрію хлориду, як зазначено в наведеній нижче таблиці 4. Вводять внутрішньовенно повільно протягом 3-5 хв або через систему для внутрішньовенного введення.

Внутрішньом’язове введення. Кефсепім можна розчиняти в стерильній воді для ін’єкцій, 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій, 5 % розчині глюкози для ін’єкцій, бактеріостатичній воді для ін’єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду в концентраціях, що вказані нижче в таблиці 4.

При застосуванні лідокаїну як розчинника слід перед введенням зробити шкірну пробу на його переносимість.

Таблиця 4

 

Шлях введення Об’єм розчину для розведення (мл) Приблизний об’єм отриманого розчину (мл) Приблизна концентрація цефепіму (мг/мл)
Внутрішньовенний 10 11,3 100
Внутрішньом’язовий 2,5 3,6 280

Приготовлені розчини препарату із застосуванням рекомендованих розчинників можна зберігати протягом 72 годин при температурі 2-8 оС. При застосуванні інших розчинників готові розчини застосовують одразу після приготування.

Як і інші лікарські засоби, що застосовуються парентерально, приготовлені розчини препарату перед уведенням необхідно перевіряти на відсутність механічних включень.

Побічні дії

Нижче зазначені побічні ефекти, які виникали з періодичністю >0,1-1%:

  • гіперчутливість – анафілаксія, шкірні висипання, свербіж, кропив’янка, синдром Стівенса-Джонсона, множинна еритема, токсичний некроліз епідермісу;
  • з боку травного тракту: діарея, нудота, зміна смаку, блювання, стоматит, псевдомембранозні коліти, біль у животі, диспепсія;
  • кардіоваскулярні – вазодилатація;
  • респіраторні – задишка, розлади дихання;
  • з боку центральної нервової системи – головний біль, запаморочення, парестезії, занепокоєння, судоми;
  • інші: гарячка, вагініт, еритема, генітальний свербіж, підвищена пітливість, периферичні набряки, біль у спині, опухлість та біль у суглобах.

Локальні реакції у місці введення препарату:

  • при внутрішньовенному – флебіт та запалення;
  • при внутрішньом’язовому – біль, запалення відзначалися рідко.

Рідко можливе відхилення показників лабораторних аналізів: збільшення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази (ЛФ), загального білірубіну; анемія, еозинофілія, тромбоцитопенія, збільшення протромбінового часу або парціального тромболастинового часу (ПТТ) і позитивний результат тесту Кумбса без гемолізу. Тимчасове підвищення рівня азоту сечовини крові та/або креатиніну сироватки крові. Також відзначалася транзиторна лейкопенія і нейтропенія, коліт, порушення функції нирок, токсична нефропатія, апластична анемія, гемолітична анемія, кровоточивість, судоми, порушення функції печінки, включаючи холестаз, і хибнопозитивні результати аналізів на глюкозу сечі.

Передозування

Симптоми. У випадках значного перевищення рекомендованих доз, особливо у хворих з порушеною функцією нирок, посилюються прояви побічної дії. Симптоми передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, порушенням свідомості, ступором, комою; міоклонію, епілептоформні напади, нейром’язову збудливість.

Лікування. Слід припинити введення препарату, провести симптоматичну терапію. Застосування гемодіалізу прискорює видалення цефепіму з організму; перитонеальний діаліз малоефективний. Тяжкі алергічні реакції негайного типу потребують застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Лікарська взаємодія

Застосовуючи високі дози аміноглікозидів одночасно з препаратом Кефсепім, слід уважно стежити за функцією нирок через потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків. Нефротоксичність відзначалася після одночасного застосування інших цефалоспоринів з діуретиками, такими як фуросемід.

Цефепім несумісний з розчинами, які містять кальцій, – розчин Рінгера, Хартмана тощо.

Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з іншими препаратами, розчини препарату Кефсепім (як і більшості інших β-лактамних антибіотиків) не вводять одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі призначення препарату Кефсепім із зазначеними препаратами вводять кожен антибіотик окремо.

Несумісність

Не змішувати в одній ємності з іншими лікарськими засобами. Застосовувати розчинники, вказані у розділі «Спосіб застосування та дози».

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Цефепім пригнічує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини і має широкий спектр дії щодо різних грампозитивних і грамнегативних бактерій. Цефепім високостійкий до гідролізу більшістю β-лактамаз, має малу спорідненість відносно β-лактамаз, що кодуються хромосомними генами, і швидко проникає у грамнегативні бактеріальні клітини. Цефепім активний щодо таких мікроорганізмів: грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis (включаючи їх штами, що продукують β-лактамазу); інші штами стафілококів, включаючи S. hominis, S. saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus pneumoniae (включаючи штами з середньою стійкістю до пеніциліну - МПК від 0,1 до 1 мкг/мл); інші β-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F), S. bovis (група D), стрептококи групи Viridans (більшість штамів ентерококів, наприклад, Enterecoccus faecalis, і стафілококи, резистентні до метициліну, резистентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім); грамнегативні аероби: Pseudomonas spp., включаючи P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Escherichia coli;Klebsiella spp., включаючи K. pneumoniae, K. oxytoca, K. ozaenae; Enterobacter spp., включаючи E. cloacae, E. aerogenes, E. sakazakii; Proteus spp., включаючи P. mirabilis, P. vulgaris; Acinetobacter calcoaceticus (subsp. anitratus, lwoffi); Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga spp.; Citrobacter spp., включаючи C. diversus, C. freundii; Campylobacter jejuni; Gardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; H. influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу); H. parainfluenzae; Hafnia alvei; Legionella spp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis (Branhamella catarrhalis) (включаючи штами, що продукують β-лактамазу); Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу); N. meningitidis; Pantoea agglomerans (відомий як Enterobacter agglomerans); Providencia spp. (включаючи P. rettgeri, P. stuartii); Salmonella spp.; Serratia (включаючи S. marcescens, S. liquefaciens); Shigella spp.; Yersinia enterocolitica (Цефепім неактивний щодо багатьох штамів Xanthomonas maltophilia і Pseudomonas maltophilia); анаероби: Bacteroides spp., включаючи B. melaninogenicus та інші мікроорганізми ротової порожнини, що належать до Bacteroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium spp.; Mobiluncus spp.; Peptostreptococcus spp.; Veillonella spp. (Цефепім неактивний щодо Bacteroides fragilis і Clostridium difficile).

Фармакокінетика

Після внутрішньом’язового введення цефепім повністю всмоктується. Терапевтичні концентрації цефепіму досягаються в сечі, жовчі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міхурі. У середньому період напіввиведення цефепіму з організму становить близько 2 годин. У здорових добровольців, які одержували дози до 2 г внутрішньовенно з інтервалом 8 годин протягом 9 днів, не спостерігалася кумуляція препарату в організмі. Цефепім метаболізується в N-метилпіролідин, який швидко перетворюється в оксид N‑метилпіролідину. Середній загальний кліренс становить 120 мл/хв. Цефепім виділяється майже винятково за рахунок ниркових механізмів регуляції, головним чином шляхом гломерулярної фільтрації (середній нирковий кліренс – 110 мл/хв). У сечі проявляється приблизно 85 % уведеної дози у вигляді незміненого цефепіму, 1 % N-метилпіролідину, близько 6,8 % оксиду N-метилпіролідину та близько 2,5 % епімеру цефепіму. Зв’язування цефепіму з білками плазми становить менше 19 % і не залежить від концентрації препарату в сироватці крові. Хворим віком від 65 років з нормальною функцією нирок не потрібне коригування дози препарату Кефсепім, незважаючи на меншу величину ниркового кліренсу порівняно з молодими хворими. Дослідження, проведені за участю хворих з різним ступенем ниркової недостатності, продемонстрували збільшення періоду напіввиведення з організму. У середньому період напіввиведення у хворих із тяжкими порушеннями функції нирок, які потребують лікування шляхом діалізу, становить 13 годин при гемодіалізі і 19 годин при перитонеальному діалізі. Фармакокінетика цефепіму у хворих із порушеною функцією печінки або муковісцидозом не змінена. Коригування дози для таких хворих не потрібне.

Фізико-хімічні властивості

білий або жовтуватий порошок.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Немає даних.

Особливості застосування

З особливою обережністю препарат призначають пацієнтам з будь-якими формами алергії, особливо тим, у яких були алергічні реакції на пеніциліни або інші β-лактамні антибіотики.

Для пацієнтів з високим ризиком тяжких інфекцій (наприклад для пацієнтів, які мали в анамнезі трансплантацію кісткового мозку при зниженій його активності, що відбувається на тлі злоякісної гемолітичної патології з тяжкою прогресуючою нейтропенією) монотерапія може бути недостатньою, тому показана комплексна антимікробна терапія.

Необхідно точно визначити, чи відзначалися раніше у хворого реакції гіперчутливості негайного типу на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни або інші β-лактамні антибіотики. При появі алергічної реакції застосування препарату варто припинити. Серйозні реакції гіперчутливості негайного типу можуть потребувати застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

При застосуванні практично всіх антибіотиків широкого спектра дії повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту. Тому важливо враховувати можливість розвитку цієї патології у випадку виникнення діареї під час лікування препаратом Кефсепім. Легкі форми коліту можуть минати після прийому препарату; помірні або тяжкі стани можуть потребувати спеціального лікування.

Як і у випадку з іншими антибіотиками, застосування препарату Кефсепім може призводити до колонізації нечутливою мікрофлорою. При розвитку суперінфекцій під час лікування необхідно вжити відповідних заходів.

Використання препарату дітьми

Застосовують дітям віком від 1 місяця.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Адекватних і добре контрольованих досліджень за участю вагітних жінок не проводили, тому Кефсепім у період вагітності можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Цефепім у невеликій кількості потрапляє у грудне молоко, тому під час лікування Кефсепімом годування груддю слід припинити.

Упаковка

Порошок вміщують у скляний флакон з гумовою кришечкою, яка покрита захисним ковпачком «flipp-off», по 1 флакону в картонній пачці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в захищеному від світла місці. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Приготовлені розчини препарату із застосуванням рекомендованих розчинників – стерильної води для ін’єкцій, 0,9 % розчину натрію хлориду для ін’єкцій або 5 % розчині глюкози для ін’єкцій – придатні для застосування протягом 72 годин при зберіганні при температурі від 2 до 8 оС у захищеному від світла місці. При застосуванні інших розчинників готові розчини застосовують одразу після приготування.