Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Карбоплатин-Виста

Міжнародна назва: Carboplatin
Виробник: Актавіс Італія С.П.А.
АТ Код: АТХ L01Х А02
Клінико-фармакологічна група: Антинеопластичні засоби. Сполуки платини.
Форма випуску: Концентрат для розчину для інфузій

Склад

діюча речовина: carboplatin;

1 мл концентрату містить карбоплатіну 10 мг;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Показання

У вигляді монотерапії або у комбінації з іншими антинеопластичними засобами для лікування епітеліального раку яєчників і дрібноклітинного раку легенів.

Протипоказання

Карбоплатін протипоказаний хворим при:

  • порушеннях функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 30 мл/хв);
  • гіперчутливості до карбоплатіну та інших сполук платини в анамнезі;
  • тяжких формах мієлосупресії;
  • порушеннях слуху;
  • гострих інфекціях;
  • пухлинах, що кровоточать, та інших значних крововтратах;
  • одночасному застосуванні вакцини проти жовтої лихоманки.

Дозування

Рекомендована доза препарату для раніше нелікованих дорослих з нормальною функцією нирок становить 400 мг/м2 поверхні тіла. Препарат вводити шляхом коротких внутрішньовенних інфузій (тривалістю 15-60 хвилин). Курс потрібно повторювати не раніше ніж через 4 тижні після попереднього введення та/або поки вміст нейтрофілів не буде становити 2×109/л, а вміст тромбоцитів — 100×109/л.

Хворим із факторами ризику (після проведення мієлосупресивної терапії і/або променевої терапії, із тяжким загальним станом) карбоплатін призначати у початковій дозі 300-320 мг/м2 поверхні тіла. Для хворих віком від 65 років, залежно від їхнього фізичного стану, може потребуватися зменшення дози на початковому етапі або при подальшому лікуванні.

При проведенні початкових курсів лікування карбоплатіном необхідно щотижня визначати вміст формених елементів крові для коригування дози в наступних курсах лікування.

Порушення функції нирок. При наявності у пацієнтів порушень функції нирок дози карбоплатіну необхідно зменшувати відповідно до показників швидкості клубочкової фільтрації

Відповідні рекомендації наведені у таблиці 1.

Таблиця 1

 

Кліренс креатиніну Дози карбоплатіну
40 мл/хв 400 мг/м2 поверхні тіла
20-39 мл/хв 250 мг/м2 поверхні тіла
0-19 мл/хв 150 мг/м2 поверхні тіла

Комбіноване лікування. Застосування карбоплатіну з іншими мієлосупресивними препаратами вимагає коригування доз залежно від режиму і схеми лікування.

Визначення дози за формулою.

Дози карбоплатіну також можна розрахувати за допомогою формули Кальверта, виходячи із швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) хворого і бажаної площі під фармакокінетичною кривою (ППК):

Загальна доза (мг) = бажане значення ППК × (ШКФ + 25).

При використанні формули Кальверта доза карбоплатіну розраховується в міліграмах, а не в мг/м2

 

Бажане значення ППК Планована хіміотерапія Статус хворого
5-7 мг/мл/хв карбоплатін, монотерапія Раніше не лікований
4-6 мг/мл/хв карбоплатін, монотерапія Раніше лікований
4-6 мг/мл/хв карбоплатін + циклофосфамід Раніше не лікований

Інструкції персоналу

Карбоплатін вводити шляхом коротких внутрішньовенних інфузій тривалістю 15-60 хвилин після розведення 5 % розчином глюкози до концентрації карбоплатіну 0,4 мг/мл.

Оскільки Карбоплатін-Віста не містить антибактеріальних консервантів, розчини для інфузій можна зберігати при температурі 2-8 °C не більше 24 годин. З мікробіологічної точки зору розведений розчин слід вводити негайно.

Карбоплатін-Віста не можна вводити через інфузійні системи, до складу яких входять алюмінієві частини, або через голки, що містять алюміній, оскільки можливе зниження його протипухлинної активності.

Набирати розчин з флакона слід безпосередньо перед використанням.

Дозволяється лише одноразове набирання препарату з флакона.

При маніпуляціях з препаратом слід додержуватися правил роботи з цитостатиками.

Діти.

Специфічних рекомендацій щодо застосування препарату дітям надати неможливо через недостатню кількість даних.

Побічні дії

Критерії оцінки частоти розвитку небажаних ефектів: дуже поширені (>1/10), поширені (від >1/100 до < 1/10), непоширені (від > 1/1000 до < 1/100), рідко поширені (від > 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко поширені (< 1/10000), частота невідома (не може бути визначена за наявними даними).

Інфекції та інвазії: непоширені — інфекційні ускладнення.

Новоутворення доброякісні, злоякісні та невизначені (у тому числі кісти та поліпи): дуже рідко поширені — вторинні новоутворення на тлі терапії.

З боку системи кровотворення і лімфатичної системи: дуже поширені — мієлосупресія, яка є дозолімітувальним фактором при лікуванні карбоплатіном. При монотерапії карбоплатіном у максимально переносимих дозах тромбоцитопенія (мінімальна кількість тромбоцитів < 50 × 109/л) спостерігається приблизно у 25 % пацієнтів. Кількість тромбоцитів у крові зазвичай знижується до мінімуму через 14-21 день і відновлюється протягом 35 днів після введення препарату. Пригнічення функції кісткового мозку може бути більш тяжким і тривалим у пацієнтів з порушеннями функції нирок. У хворих, які раніше одержували хіміо- і/або променеву терапію, у пацієнтів з поганим загальним станом здоров’я і віком від 65 років. У разі монотерапії карбоплатіном у рекомендованих дозах з рекомендованою періодичністю введення мієлосупресія зазвичай є оборотною і некумулятивною. Лейкопенія відзначається приблизно у 14 % пацієнтів. Відновлення кількості лейкоцитів зазвичай відбувається дещо повільніше порівняно з тромбоцитами — протягом 42 днів після введення препарату (мінімальна кількість лейкоцитів спостерігається через 14-28 днів). Нейтропенія (кількість гранулоцитів < 1 × 109/л) відзначається приблизно у 20 % пацієнтів. Анемія з рівнями гемоглобіну < 11 г/дл розвивається більш ніж у 2/3 пацієнтів з нормальними початковими показниками.

Лікування карбоплатіном може бути продовжено лише тоді, коли кількість тромбоцитів становить 100 × 109/л, а лейкоцитів — 4 × 109/л. Якщо ж кількість клітин менше цих рівнів, необхідно припиняти терапію до відновлення нормальних показників (зазвичай через 5-6 тижнів). У тяжких випадках може бути необхідною підтримувальна трансфузійна терапія. Щоб уникнути глибокої мієлосупресії, повторні курси лікування карбоплатіном не слід проводити раніше ніж через 4 тижні.

Мієлотоксичність може бути тяжчою у пацієнтів, які раніше отримували таке лікування, особливо у тих, що отримували цисплатин та мають порушення функції нирок. Для пацієнтів із слабким загальним станом характерні підвищення рівня лейкоцитів та тромбоцитів у крові. Ці явища, хоча й мають оборотний характер, спричиняють інфекційні або геморагічні ускладнення відповідно у 4% і 5% пацієнтів, яким вводиться карбоплатін. Ці ускладнення призвели до летальних наслідків у менш ніж 1% пацієнтів. Анемія з рівнями гемоглобіну нижче 8 г/дл спостерігалась у 15% пацієнтів з нормальними вихідними показниками. Частота виникнення анемії збільшувалась при збільшенні експозиції карбоплатіну.

З боку імунної системи: поширені — алергічні реакції, зокрема еритематозні висипання, свербіж і пропасницю. У таких випадках призначають відповідне підтримувальне лікування; рідко поширені — анафілактичні реакції, в тому числі анафілактичний шок, бронхоспазм, тахікардія, набряк обличчя.

Анафілактичні реакції, іноді летальні, можуть виникати через декілька хвилин після введення препарату: набряк обличчя, задишка, тахікардія, низький кров’яний тиск, кропив’янка, анафілактичний шок.

Метаболічні розлади: рідко поширені — анорексія.

З боку нервової системи: поширені — периферична нейропатія (розвивається у 4 % пацієнтів).

У більшості хворих симптоми нейротоксичного ураження обмежуються парестезією і зниженням глибоких сухожильних рефлексів. Парестезія, наявна до початку терапії карбоплатіном (зокрема спричинена попередньою терапією цисплатином), може посилюватися у процесі лікування карбоплатіном. Можлива зміна смакових відчуттів. Можливі галюцинації, тривога і жахи; дуже рідко поширені — інсульт. Зміни з боку нервової системи (5 %), астенія, судомний синдром.

З боку органів зору: рідко поширені — випадки тимчасового порушення зору, іноді аж до транзиторної втрати зору. Найчастіше такі випадки спостерігаються на тлі терапії із застосуванням високих доз препарату, при лікуванні пацієнтів з ушкодженими функціями нирок; дуже рідко поширені — втрата зору.

З боку органів слуху: дуже поширені — субклінічне зниження гостроти слуху (виходячи з результатів аудіологічних обстежень) у діапазоні високих частот (4000-8000 Гц), яке відзначається у 15 % пацієнтів. Однак клінічні симптоми, переважно шум у вухах, спостерігаються лише в 1 % хворих.

У разі лікування карбоплатіном пацієнтів зі зниженою гостротою слуху внаслідок лікування цисплатином їх слух може ще погіршитися; рідко поширені — втрата слуху.

З боку серцевої системи: дуже рідко — серцева недостатність, аритмія. Цереброваскулярні порушення, артеріальна гіпотензія.

З боку судинної системи: непоширені — геморагічні ускладнення (зазвичай нетяжкі);

рідко поширені — явища емболії. Гіпотензія.

З боку дихальної системи: (частота)? кашель, задишка, бронхоспазм, інтерстиціальне захворювання легенів.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже поширені — нудота без блювання, яка спостерігається приблизно у 15 % пацієнтів. Блювання відзначається більш ніж у половини пацієнтів (приблизно у 20 % із них — тяжке блювання). Зазначені симптоми зазвичай минають протягом 24 годин після введення карбоплатіну. Вони можуть бути послаблені за допомогою антиеметиків. Приблизно у 20 % хворих нудота і блювання не виникають. Абдомінальний біль, діарея, запор або зменшення маси тіла виникають у 6 % і 4 % пацієнтів відповідно; поширені — мукозити, стоматити, запалення стравоходу. Шлунково-кишкові кровотечі, порушення функції печінки (ступінь тяжкості зростає при метастатичному ураженні).

З боку шкіри та її придатків: поширені — алопеція; рідко поширені — еритема, висипи, свербіж, кропив’янка.

З боку м’язово-скелетної системи і сполучної тканини: поширені — астенія.

Гепатобіліарні розлади. Відхилення функціональних тестів печінки від норми спостерігались у хворих з нормальними вихідними показниками, у тому числі підвищення рівня загального білірубіну у 5% пацієнтів, АСТ у 15% та рівня лужної фосфатази у 24% пацієнтів. Ці розлади, як правило, не виражені й оборотні приблизно у половині випадків.

В обмеженій групі пацієнтів, які отримували високі дози карбоплатіну для ін’єкцій та яким робили автогенну трансплантацію кісткового мозку, відзначались порушення з боку функціональних показників печінки.

На фоні застосування високих доз карбоплатіну спостерігався гострий швидкоплинний некроз печінки.

З боку сечостатевої системи: дуже поширені — нефротоксичні ефекти, які зазвичай не вимагають запобіжних заходів на зразок гідратації великим об’ємом рідини або форсованого діурезу.

При терапії карбоплатіном можливе підвищення рівнів сечовини і креатиніну в сироватці крові, а також зниження кліренсу креатиніну нижче 60 мл/хв, що свідчить про порушення функції нирок. Частота і тяжкість нефротоксичних уражень може бути більшою серед пацієнтів з уже наявними порушеннями функції нирок. Точно не з’ясовано, чи може відповідна гідратація запобігти таким ефектам. При значних відхиленнях результатів ниркових тестів необхідно знижувати дози або припиняти терапію карбоплатіном. Гіперурикемія спостерігається приблизно у 25 % пацієнтів.

Для зменшення концентрації сечової кислоти у сироватці крові можна застосовувати алопуринол; рідко поширені — гемолітично-уремічний синдром. Були зафіксовані випадки гематурії і появи набряків. Болісне, утруднене сечовипускання. Аменорея, азоспермія.

Загальні порушення: поширені — озноб і пропасниця, головний біль, гіпертермія, набряк обличчя, кропив’янка.

Підвищення сироваткового рівня креатиніну відзначалось у 6% пацієнтів, підвищення рівня азотусечовини крові – у 14%, а рівня сечової кислоти – у 5% пацієнтів. Ці розлади, як правило, не виражені й оборотні приблизно у половині випадків. Кліренс креатиніну є найбільш чутливим показником функціонального стану нирок у пацієнтів, що отримують лікування карбоплатіном.

У 27% пацієнтів з вихідним показником кліренсу креатиніну 60 мл/хв або більше відзначалось зниження рівня кліренсу креатиніну протягом лікування карбоплатином для ін’єкцій.

Реакції у місці введення: дуже поширені: больовий синдром; рідко поширені – екстравазація, астенія; дуже рідко поширені – некроз внаслідок екстравазації. Частота невідома: некроз у місці ін’єкції, реакція у місці ін’єкції, еритема, нездужання. Повідомлялось про реакції в місці ін’єкції (печіння, біль, почервоніння, набряк, кропив’янка, некроз з екстравазацією.

В одиничних випадках відзначався гемолітико-уремічний синдром. Повідомлялось також про одиничні випадки порушень з боку серцево-судинної системи (серцева недостатність, емболія) та інсульт. Повідомлялось про випадки артеріальної гіпертензії.

Лабораторні показники: дуже поширені — зміни результатів аналізів що свідчать про порушення функцій нирок (як правило, від низького до середнього ступеня тяжкості), спостерігаються у третини пацієнтів, у яких подібні порушення були відсутні до початку терапії. Рівень лужної фосфатази підвищується частіше, ніж рівень концентрації аспартат амінотрансферази та аланінамінотрансферази або загального білірубіну. Більшість із таких порушень минає спонтанно у період проведення курсу терапії; непоширені —зниження рівня електролітів у сироватці крові (натрію, магнію, калію та кальцію); рідко поширені — гіпонатріємія.

Інші побічні реакції

У деяких випадках спостерігались частота? облисіння, лихоманка та озноб, запалення слизових оболонок, астенія, відчуття дискомфорту та дисгевзія.

Передозування

У разі передозування можна очікувати тяжкого пригнічення функції кісткового мозку, а також порушення функції печінки та нирок. Гемотрансфузії та пересадка кісткового мозку можуть допомогти зменшити інтенсивність побічних ефектів з боку системи крові. У разі потреби лікар призначає симптоматичну терапію. Антидот до карбоплатіну невідомий.

Лікарська взаємодія

У зв’язку з підвищенням ризику тромбозу та виникнення пухлин застосовують антикоагулятивну терапію. Черези високу індивідуальну варіабельність коагулятивної здатності під час хвороби та можливість взаємодії між пероральними коагулянтами та протипухлинними хіміотерапевтичними засобами, під час лікування пероральними антикоагулянтами потрібен моніторінг міжнародного коефіцієнта нормалізації (INR).

При терапії карбоплатіном у поєднанні з іншими мієлосупресивними препаратами пригнічення функції кісткового мозку посилюється.

Враховуючи нефротоксичну дію карбоплатіну, не рекомендується застосовувати його у поєднанні з аміноглікозидами та іншими нефротоксичними лікарськими засобами.

Карбоплатін не слід призначати одночасно з препаратами, які містять хелатні сполуки, оскільки вони теоретично можуть послаблювати протипухлинну дію карбоплатіну. Експериментально встановлено, що карбоплатін діє синергічно з етопозидом і віндесином.

Застосування разом з вакцинами проти жовтої лихоманки протипоказане, оскільки є ризик розвитку летальної генералізованої інфекції.

Застосування у комбінації з живими ослабленими вакцинами (окрім вакцини проти жовтої лихоманки) не рекомендується через ризик розвитку системного, ймовірно летального, захворювання. Цей ризик підвищується у хворих з ослабленим імунітетом через основне захворювання. Слід застосовувати інактивовані вакцини за наявності (поліомієліт).

Не рекомендується застосовувати разом з фенітоїном, фосфенітоїном через ризик виникнення конвульсій, оскільки цитотоксичні препарати знижують абсорбцію фенітоїну в шлунково-кишковому тракті, а також через ризик підвищення токсичності або втрати ефективності цитотоксичних препаратів у зв’язку з підвищенням метаболізму фенітоїну у печінці.

Циклоспорин (з екстраполяцією на такролімус та сиролімус) слід застосовувати з обережністю через надмірну імуносупресію з ризиком лімфопроліферації.

Карбоплатін у комбінації з аміноглікозидними антибіотикамі може призвести до кумулятивної нефротоксичності та ототоксичності, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю.

З обережністю слід застосовувати карбоплатін у комбінації з петльовими діуретиками через ризик кумулятивної нефротоксичності та ототоксичності.

Несумісність

При контакті карбоплатіну з алюмінієм може випадати осад. Не змішувати в одній ємкості з іншими препаратами.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

. Карбоплатін є антинеопластичним агентом, який являє собою неорганічну комплексну сполуку платини. Протипухлинна активність карбоплатіну порівнянна з активністю цисплатину щодо широкого спектра пухлин, незалежно від їхньої локалізації. Механізм протипухлинної дії карбоплатіну пов’язаний з пригніченням синтезу нуклеїнових кислот, що призводить до загибелі клітини. Препарат спричиняє регресію первинних пухлин та метастазів. Дослідження методом лужної елюції ДНК і аналізи зв’язування ДНК продемонстрували якісну схожість механізмів дії карбоплатіну і цисплатину. Карбоплатін, як і цисплатин, спричиняє зміни у суперспіральній конформації ДНК, які асоціюються з «ефектом вкорочення ДНК». Також він спричиняє утворення міжниткових і внутрішньониткових зшивок у ДНК.

Фармакокінетика

. Після внутрішньовенного введення (300-500 мг/м2) при кліренсі креатиніну близько 60 мл/хв і вище концентрація у плазмі знижується двофазно: тривалість першої фази – 1,1-2 години, другої – 2,6-5,9 години. Збільшення плазмової концентрації залежно від дози і AUC (площа під кривою) описується лінійною фармакокінетикою. Кліренс, обсяг розподілу і середній час циркуляції в крові становлять відповідно 4,4 л/год, 16 л і 3,5 години. Практично не зв’язується з білками плазми, однак вивільнена з карбоплатіну платина необоротно з’єднується з білками, і її період напіввиведення становить 5 діб. Піддається гідролізу з утворенням активних з’єднань, які взаємодіють з молекулами ДНК. Основним шляхом елімінації є ниркова екскреція; при значеннях кліренсу креатиніну 60 мл/хв і вище 65 % дози виводиться із сечею протягом 12 годин, протягом 24 годин – 71 % і тільки 3-5 % платини виділяється протягом 24-96 годин. Для пацієнтів із порушенням функції нирок і пацієнтів літнього віку (імовірне зниження ниркової фільтрації) необхідне коригування режиму дозування та зниження дози, тому що можлива кумуляція і збільшення часу впливу на кістковий мозок (так, при AUC 4-5 мг/мл/хв тромбоцитопенія і лейкопенія становлять 16 і 13 % відповідно, при AUC 6-7 мг/мл/хв – 33 і 34 %).

Фізико-хімічні властивості

прозорий, безбарвний або злегка жовтуватий розчин.

Особливі вказівки

При застосуванні карбоплатіну слід дотримуватись усіх звичайних інструкцій щодо застосування цитотоксичних препаратів. При попаданні карбоплатіну на шкіру або слизові оболонки їх треба негайно ретельно промити водою.

Особливості застосування

Введення карбоплатіну має здійснюватися під контролем лікаря, який має досвід застосування цитотоксичних препаратів. Постійний контроль за можливими токсичними ефектами при лікуванні карбоплатіном обов’язковий.

Регулярно (1 раз на тиждень), а також перед кожним введенням карбоплатіну потрібно здійснювати контроль формених елементів периферичної крові і лабораторних показників функції нирок і печінки.

Перед початком кожного циклу терапії карбоплатіном слід проводити неврологічне обстеження з метою виявлення ознак нейротоксичності.

Хворих треба проінформувати про можливість стійких симптомів периферичної сенсорної нейропатії після закінчення курсу лікування. Локальні помірні парестезії з функціональними порушеннями можуть спостерігатися до 3 років після закінчення лікування за схемою ад’ювантного застосування препарату.

Максимальне зниження рівня нейтрофілів відбувається в середньому на 21-й день у пацієнтів, що отримують карбоплатін як монотерапію, та на 15-й день у пацієнтів, яким карбоплатін вводиться у комбінації з іншими хіміотерапевтичними засобами. У пацієнтів, що раніше вже отримували лікування (особливо цисплатином), і у пацієнтів з порушеною функцією нирок перебіг пригнічення кровотворення зазвичай тяжчий. Початкові дози карбоплатіну у таких групах пацієнтів слід зменшити і регулярно робити аналіз крові між курсами лікування.

З появою респіраторних симптомів (сухий кашель, диспное, хрипи або виявлення легеневих інфільтратів при рентгенологічному дослідженні) лікування карбоплатіном потрібно призупинити до виключення наявності інтерстиціального пневмоніту.

Такі симптоми, як дегідратація, паралітичний ілеус, непрохідність кишечнику, гіпокаліємія, метаболічний ацидоз і ниркова недостатність можуть бути обумовлені вираженою діареєю або блюванням, особливо при застосуванні карбоплатіну у комбінації з 5-фторурацилом.

Хворих з алергійними реакціями на інші сполуки платини в анамнезі повторно контролювати на наявність алергійних симптомів. При виникненні реакції на карбоплатін, подібної на анафілактичну, інфузію слід негайно перервати і призначити відповідне симптоматичне лікування. Подальше застосування карбоплатіну у разі розвитку алергійних реакцій протипоказано.

Неврологічна токсичність. Загальна частота периферичних неврологічних побічних явищ, пов’язаних із карбоплатіном, є низькою; найчастіше спостерігалося зниження глибоких сухожильних рефлексів. Ризик розвитку периферичної нейропатії збільшується у хворих віком від 65 років і у тих, що отримували лікування цисплатином. Слід забезпечити пацієнтам постійний нагляд та неврологічні обстеження.

Порушення зору, у тому числі і втрата зору, відзначались після застосування карбоплатіну для ін’єкцій у дозах, що перевищують рекомендовані, у пацієнтів з порушенням функції нирок. Як правило, зір поновлюється повністю або значною мірою після закінчення застосування високих доз.

Ототоксичність. Під час терапії карбоплатіном повідомлялось про порушення слуху. Ототоксичність може мати більш виражений характер у дітей. У дітей спостерігалася втрата слуху, що проявлялася через якийсь час. Рекомендується встановити тривалий нагляд за функцією органів слуху в цій групі пацієнтів.

Застосування живих або ослаблених вакцин у пацієнтів зі зниженою імунною реакцією через лікування хіміотерапевтичними засобами, у тому числі карбоплатіном, може призвести до серйозних летальних інфекцій. Пацієнтам, які отримують лікування карбоплатіном, слід уникати вакцинації живими вакцинами. Можуть застосовуватись вбиті або інактивовані вакцини; однак імунологічна відповідь на введення таких вакцин може бути меншою.

Застосування пацієнтам літнього віку. При комбінованій терапії карбоплатіном та циклофосфамідом літні пацієнти були більше схильні до тяжкої тромбоцитопенії, ніж молоді пацієнти. Оскільки функція нирок, як правило, ослаблена у літніх пацієнтів, слід брати до уваги цей факт при визначенні дози.

У разі екстравазації інфузію треба негайно припинити і почати місцеве симптоматичне лікування. Дозу препарату, що залишилась, ввести в іншу вену.

Жінкам і чоловікам протягом лікування карбоплатіном потрібно використовувати надійні засоби контрацепції.

Мієлосупресивна дія карбоплатіну значною мірою залежить від його ниркового кліренсу. Більш тяжке і тривале пригнічення функції кісткового мозку зазвичай спостерігається у пацієнтів із порушеннями функції нирок, а також у хворих, які одержують супутню терапію нефротоксичними препаратами. Тому перед початком і у процесі лікування карбоплатіном необхідно ретельно оцінювати функцію нирок. Зазвичай тривалість інтервалів між курсами терапії має бути не менше 4 тижнів. Введення карбоплатіну спричиняє тромбоцитопенію, лейкопенію та анемію.

Рідко карбоплатін спричиняє симптоми нейротоксичного ураження – парестезію, зниження глибоких сухожильних рефлексів, ототоксичні явища. Частота і тяжкість побічних ефектів вища у хворих віком від 65 років і пацієнтів, які раніше лікувалися цисплатином.

При комбінованій терапії карбоплатіном та іншими препаратами з мієлосупресивною дією необхідно ретельно підбирати дози і час введення з метою мінімізації адитивних небажаних ефектів. Пацієнти з тяжким пригніченням функції кісткового мозку можуть потребувати трансфузійної терапії. Премедикація антиеметиками може допомогти зменшити частоту і тяжкість нудоти і блювання, спричинених карбоплатіном.

Карбоплатін є мутагенним in vitro та in vivo. Канцерогенний потенціал карбоплатіну не досліджувався, однак інші сполуки зі схожим механізмом дії і мутагенністю є канцерогенними.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Не з’ясовано, наскільки безпечним є застосування карбоплатіну у період вагітності. Результати досліджень на тваринах свідчать про ембріотоксичну і тератогенну дію карбоплатину, тому препарат не можна застосовувати у період вагітності. У разі застосування під час вагітності або у разі настання вагітності під час лікування препаратом слід оцінити можливий шкідливий вплив на плід. Жінок дітородного віку слід попередити про необхідність уникнення вагітності у процесі лікування і протягом 6 місяців після лікування.

Невідомо, чи екскретується карбоплатін у материнське молоко. Тому його не можна призначати у період годування груддю.

Вплив на фертильність.

У пацієнтів, що отримують терапію антинеопластичними засобами, може виникати гонадна супресія, яка спричиняє аменорею або азоспермію. Ці явища пов’язані з дозою та тривалістю лікування та можуть мати оборотний характер. Визначення ступеня порушення функції яєчок або яєчників ускладнюється застосуванням комбінації кількох антинеопластичних засобів, в результаті чого важко оцінити вплив кожного компонента окремо.

Чоловікам, які отримують терапію карбоплатіном, слід запобігати зачаттю у процесі лікування і протягом 6 місяців після лікування, а також розглянути доцільність консервування сперми перед початком лікування, оскільки терапія карбоплатіном може спричинити необоротне безпліддя.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не досліджувалась. Однак карбоплатін може спричинити нудоту, блювання, порушення зору та ототоксичність. Таким чином, пацієнтів слід повідомити про можливий вплив цих явищ на здатність керувати автотранспортними засобами та механізмами.

Упаковка

По 5 мл або по 15 мл, або по 45 мл, або по 60 мл у флаконі; по 1 флакону в картонній пачці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

1,5 року.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Після розведення 5 % розчином глюкози розчин для інфузій є фізично і хімічно стабільним протягом 24 годин у разі зберігання при температурі 2-8 °C або при кімнатній температурі (15-25 °C). З мікробіологічної точки зору, розведений розчин слід застосовувати негайно. Якщо розчин для інфузій не вводити одразу ж, за терміном і умовами його зберігання має стежити відповідальна особа. Період зберігання розчину зазвичай не має перевищувати 24 години при температурі 2-8 °C, якщо тільки він не готувався у контрольованих і валідованих асептичних умовах.


Отзывы