Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Каберлон

Міжнародна назва: Cabergoline
Виробник: АЙВЕКС Фармасьютикалз с.р.о.
АТ Код: АТС N04B C06
Клінико-фармакологічна група: Допамінергічні засоби. Агоністи допаміну.
Форма випуску: Таблетки

Склад

діюча речовина: каберголін;

1 таблетка містить 1 мг або 2 мг каберголіну;

допоміжні речовини: лактоза безводна, L-лейцин, магнію стеарат (Е 572).

Показання

При хворобі Паркінсона як допоміжна терапія при лікуванні леводопою та інгібітором допа-декарбоксилази пацієнтів, у яких спостерігаються явища «включення-виключення» з мимовільними рухами, що призводить до коливання рухової активності протягом дня (моторна флуктуація).

Може застосовуватися як монотерапія або у комбінації з леводопою та інгібітором допа-декарбоксилази на ранній стадії хвороби Паркінсона як препарат другої лінії в доповнення до агоніста неерголінових похідних допаміну.

Протипоказання

Підвищена чутливість до каберголіну, інших алкалоїдів ріжків або до будь-якого компонента препарату.

Ознаки кардіальної вальвулопатії, визначені за допомогою ехокардіографії.

Неконтрольована артеріальна гіпертензія.

Легеневі захворювання в анамнезі (плеврит, фіброз), пов’язані із застосуванням агоністів допаміну.

Прееклампсія, еклампсія.

Дозування

Каберголін призначають внутрішньо.

Щоб зменшити ризик розвитку побічних ефектів з боку травного тракту рекомендується приймати каберголін під час їди.

Дорослі та особи літнього віку.

Припускається, що як ефективність, так і побічні реакції агоністів допаміну, що є дозозалежними, пов‘язані з індивідуальною чутливістю. Оптимизація дози повинна бути отримана шляхом повільного титрування початкової дози, починаючи з дози 0,5 мг (пацієнти, які не приймають агоністи допаміну (de novo patients)) і 1 мг каберголіну (пацієнти, які приймають L-допу) на добу. Дозу леводопи, яка застосовується паралельно, можна поступово зменшувати, тоді як дозу каберголіну збільшувати до отримання оптимального співвідношення. Через тривалий період напіввиведення препарату, збільшення добової дози каберголіну, що становить 0,5 – 1 мг, слід здійснювати з тижневими (перші тижні) або двотижневими інтервалами до досягнення оптимальної дози.

Рекомендована терапевтична доза каберголіну – 2 – 3 мг/добу як допоміжна терапія до лікування леводопою/карбідопою. Максимальна доза препарату не повинна перевищувати 3 мг/добу. Каберголін слід призначати у вигляді разової добової дози. Каберлон рекомендується для тривалого застосування. Однак, не дивлячись на те, що існуючі дані клінічних досліджень підтверджують безпеку застосування препарату протягом 24 місяців і більше, тривалість лікування в кожному окремому випадку повинен визначати лікар

Побічні дії

Побічні ефекти, що спостерігались у пацієнтів, які застосовували Каберлон, були легкими або помірними та короткочасними, при їх розвитку відміна препарату була необхідною дуже рідко.

В більшості випадків виникали побічні реакції з боку нервової системи: найчастіше повідомлялось про дискінезію, гіперкінезію, галюцинації та сплутаність свідомості. Досить часто також повідомлялось про побічні реакції з боку ШКТ: найчастіше нудота, блювання, диспепсія та гастрит. Більш рідко спостерігались побічні реакції з боку серцево-судинної системи: найчастіше запаморочення та артеріальна гіпотензія. Повідомлялось про запальні процеси що поширювались на фіброзну та слизову оболонки, такі як плеврит, плевральний випіт, плевральний фіброз, фіброз легень, перикардит, перикардіальний випіт, патологія клапанного апарату серця, ретроперитонеальний фіброз у пацієнтів, які приймали каберголін. Дуже часто спостерігається виникнення патології клапанів серця (включаючи регургітацію) та пов’язані з цим порушення (перикардит та перикардіальний випіт). Інформація щодо оборотного характеру цих ускладнень обмежена.

Інші побічні реакції, що очікувались з огляду на фармакологічний клас препарату та судинозвужувальні властивості, включали стенокардію і еритромелалгію, периферійні набряки.

Порушення функції шлунка частіше виникали у жінок, ніж у чоловіків, а симптоми з боку ЦНС – у пацієнтів літнього віку.

Клінічно ревалентне зниження АТ спостерігалось частіше при положенні стоячи і у невеликого числа пацієнтів; такий вплив, головним чином, виникав протягом першого тижня лікування.

Не спостерігалось змін ЧСС та на ЕКГ протягом лікування препаратом.

Прийом каберголіну супроводжується сонливістю та нечасто – вираженою сонливістю вдень і випадками раптового засинання.

Нечасто спостерігались порушення в результатах стандартних лабораторних тестів протягом тривалого застосування препарату Каберлон.

У пацієнтів, які отримували агоністи допаміну для лікування хвороби Паркінсона, включаючи каберголін, особливо у високих дозах, повідомлялось про виникнення ознак патологічної схильності до ризику, посилення лібідо та гіперсексуальності (як правило оборотні при зниженні дози чи припиненні лікування).

Передозування

При випадковому прийомі дуже високих доз препарату можливий розвиток нудоти, блювання, шлункових розладів, артеріальної гіпотензії, порушення свідомості (психоз, галюцинації). У подібних випадках потрібна невідкладна медична допомога.

У разі передозування повинні вживатися загальні заходи щодо видалення препарату, який ще не всмоктався, і, за необхідності, щодо підтримання артеріального тиску. Крім того, можна рекомендувати призначення антагоністів допаміну (наприклад домперидону, метоклопраміду).

Лікарська взаємодія

При сумісному застосуванні з макролідними антибіотиками (еритроміцин) спостерігається підвищення рівня бромокриптину в плазмі.

Каберлон діє шляхом прямої стимуляції допамінових рецепторів, тому його не слід застосовувати в комбінації з антагоністами допаміну (такими, як фенотіазин, бутирофенон, тіоксантен, метоклопрамід).

Слід враховувати взаємодію Каберлону з іншими препаратами, які знижують артеріальний тиск.

Вплив алкоголю на загальну переносимість каберголіну дотепер невідомий.

У дослідженнях пацієнтів з хворобою Паркінсона фармакокінетична взаємодія з L-допою і селегіліном не спостерігалася. Грунтуючись на існуючій інформації про метаболізм каберголіну, фармакокінетичні взаємодії з іншими лікарськими засобами не можуть бути передбачені.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Каберголін — допамінергічний дериват ерголіну, що має властивості сильного агоніста допамінових D 2 -рецепторів тривалої дії. У щурів за рахунок дії на допамінові D 2 -рецептори лактотропних клітин гіпофіза препарат зменшує секрецію пролактину при застосуванні перорально в дозах 3–25 мг/кг, а in vitro – в концентрації 45 пг/мл. Окрім того, препарат чинить центральну допамінергічну дію шляхом стимулювання D 2 -рецепторів в дозах, вищих за ефективні дози для зниження рівнів пролактину в сироватці крові. Покращання стану при порушеннях моторики при моделюванні хвороби Паркінсона у тварин спостерігалось при застосуванні пероральних доз в діапазоні 1-2,5 мг/кг щурам та при підшкірному введенні препарату в дозах 0,5–1 мг/кг мавпам. У здорових добровольців при призначенні каберголіну в разовій дозі 0,3–2,5 мг спостерігалось виражене зниження рівнів пролактину в сироватці крові. Препарат діє швидко (протягом 3-х годин після прийому) і тривало (до 7–28 днів). Зниження рівнів пролактину є дозозалежним, як стосовно вираженості ефекту, так і його тривалості. Фармакодинамічна дія каберголіну, що не корелює з терапевтичним ефектом, стосується лише зниження артеріального тиску. Максимальний гіпотензивний ефект каберголіну, що застосовується у вигляді разової дози, досягається зазвичай протягом перших 6 годин після прийому і є дозозалежним як стосовно максимального зниження, так і частоти.

Фармакокінетика

Абсорбція.

Каберголін швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту після прийому внутрішньо, максимальна концентрація в плазмі досягається через 0,5 – 4 години.

Прийом їжі не впливає на всмоктування і розподіл каберголіну.

Розподіл.

Експерименти in vitro показали, що каберголін у концентраціях 0,1 - 10 нг/мл на 41- 42 % зв’язується з білками плазми крові.

Біотрансформація.

Головним метаболітом, ідентифікованим у сечі, є 6-аліл-8ß-карбокси-ерголін, який становить

4 – 6 % дози. Три інші метаболіти складають сумарно менше 3 % дози. Активність метаболітів відносно інгібіції секреції пролактину, досліджена in vitro, значно менша каберголіну.

Виведення.

Період напіввиведення каберголіну тривалий: 79 – 115 годин у хворих з гіперпролактинемію.

Через 10 днів після прийому препарату приблизно 18 % і 72 % дози виявляється в сечі і фекаліях відповідно. 2-3 % дози виявлялося в сечі у незміненому вигляді.

Фізико-хімічні властивості

таблетки по 1 мг: білі, овальні, двоопуклі таблетки з розподільчою рискою з обох боків та маркуванням «CBG» з одного боку від риски та «1» - з іншого;

таблетки по 2 мг: білі, капсулоподібні, двоопуклі таблетки з розподільчою рискою з обох боків та маркуванням «CBG» з одного боку від риски та «2» - з іншого;

Особливості застосування

Повідомлялось про розвиток запальних процесів фіброзної та слизової тканин, таких як плеврит, плевральний випіт, фіброз плеври, фіброз легень, перикардит, перикардіальний випіт, патологія клапанного апарату серця з ураженням одного або більше клапанів (аортального, мітрального, трикуспідального) або ретроперитонеальний фіброз при тривалому прийомі алкалоїдів ріжків одночасно з агоністами серотонінових рецепторів 5HT2B, такими як каберголін.

В деяких випадках вираженість симптоматики або проявів патології клапанного апарату серця зменшувалась після відміни каберголіну. Спостерігалось підвищення ШОЕ, що повязано з розвитком плеврального випоту/фіброзу. Рентгенографія органів грудної клітки показана пацієнтам, у яких спостерігається підвищення ШОЕ.

Також для діагностики фіброзної патології можна визначати рівень креатиніну в сироватці крові.

Розвиток патології клапанів серця пов’язують з кумуляцією препарату, тому пацієнтам слід призначати найнижчі ефективні дози. Під час кожного візиту пацієнта слід переглядати оцінку користь/ризик лікування каберголіном, щоб визначити відповідність терапії, що проводиться.

До початку тривалого лікування.

У всіх пацієнтів слід обстежити стан серцево-судинної системи, включаючи аналіз ехокардіографії, для виявлення можливої існуючої асимптоматичної патології клапанного апарату серця. Також перед початком лікування важливо визначити ШОЕ або інші показники, що свідчать про запальний процес в організмі, провести функціональні легеневі тести/рентгенографію органів грудної клітки, визначити показники функції нирок.

Невідомо, чи може лікування каберголіном погіршувати стан пацієнтів з клапанною регургітацією. Якщо виявлено фіброзну патологію клапану серця, пацієнту не слід призначати каберголін.

Протягом тривалого лікування.

Патологічний процес фіброзного характеру може перебігати безсимптомно, тому пацієнтів слід регулярно обстежувати щодо можливих проявів прогресуючого фіброзу. Протягом лікування слід звертати увагу на виникнення наступних ознак або симптомів:

  • симптоми захворювань легень і плеври, такі як диспное, задишка, стійкий кашель, біль в грудній клітці;
  • порушення функції нирок або обструкція судин сечовивідного тракту/черевної порожнини, що може проявлятись такими симптомами як біль в поперековій/пахвинній ділянці, набряк нижніх кінцівок, пальпаторно – будь-які об’ємні утворення черевної порожнини або чутливість, що можуть вказувати на ретроперитонеальний фіброз;
  • серцева недостатність: фіброз клапану або перикардіальний фіброз часто проявляється як серцева недостатність. При виникненні таких симптомів слід виключити фіброз клапану (і констриктивний перикардит).

Клініко-діагностичний моніторинг розвитку захворювань клапанної системи серця або фіброзу є дуже важливим. Після початку лікування першу ехокардіографію (ЕхоКГ) слід провести не пізніше 3-6 місяця, потім частоту ЕхоКГ-моніторингу встановлюють індивідуально, залежно від клінічної оцінки і з урахуванням вищеперелічених ознак та симптомів, але не рідше, ніж 1 раз у 6 – 12 місяців.

Каберголін відміняють якщо на ЕхоКГ виявлено/спостерігається погіршення стану при клапанній регургітації, рестрикції клапану або потовщенні стулки клапану. Необхідність проведення інших клінічних спостережень (наприклад, медичний огляд, що включає аускультацію серця, рентгенографію, комп’ютерну томографію) визначається індивідуально для кожного хворого. Додаткові аналізи, такі як визначення ШОЕ, креатиніну сироватки крові, проводять при необхідності підтвердження патологічного фіброзного процесу.

При порушенні функції нирок не спостерігається впливу на кінетику каберголіну; при тяжких порушеннях функції печінки (> 10 за Чалд-П’ю, максимально – 12) спостерігається збільшення AUC, тому пацієнтам з хворобою Паркінсона та тяжким порушенням функції печінки дозу препарату слід відповідно корегувати.

Як і у випадку застосування інших алкалоїдів ріжок, Каберлон слід призначати з обережністю пацієнтам з тяжкими серцево-судинними захворюваннями, синдромом Рейно, пептичними виразками, гастроінтестинальною кровотечею або серйозним психічним захворюванням в анамнезі. Після прийому препарату Каберлон може виникати симптоматична гіпотензія: слід з обережністю призначати Каберлон одночасно з іншими препаратами, що знижують артеріальний тиск.

Вплив прийому алкоголю на загальну переносимість препарату Каберлону на даний час невідомий. Повідомлялось про схильність до ризику, посилення лібідо та гіперсексуальність у пацієнтів, які приймали агоністи допаміну для лікування хвороби Паркінсона, включаючи каберголін.

Лікарський засіб містить лактозу. Хворі зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або мальабсорбцією глюкозо-галактози не повинні застосовувати цей препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Каберголін знижує артеріальний тиск, що може впливати на швидкість реакції у окремих пацієнтів. Це слід враховувати в ситуаціях, щопотребують підвищеної уваги, наприклад, при керуванні автотранспортом та роботі зі складними механізмами.

Пацієнтам, які лікуються каберголіном і в яких відмічається сонливість та/або раптові епізоди засинання, рекомендується утримуватися від керування автотранспортом та діяльності, яка потребує підвищеної уваги, доки такі епізоди і сонливість не минуть.

Використання препарату дітьми

Безпека та ефективність каберголіну у дітей та підлітків не досліджувалися, оскільки випадки хвороби Паркінсона у цій віковій групі не зареєстровані.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Каберлон проникає через плацентарний бар’єр у щурів. Невідомо, чи спостерігається такий ефект у людей.

У дослідженнях на щурах та мишах не виявлено тератогенного ефекту або впливу на загальну репродуктивну функцію. В клінічних дослідженнях частота розвитку патології була співставною з показником загальної популяції у жінок, які приймали будь-які інші препарати, що індукують овуляцію. Прийом препарату не підвищує ризик переривання вагітності, передчасних пологів, багатоплідної вагітності або вродженої патології.

Оскільки клінічний досвід недостатній і препарат має тривалий період напіввиведення, жінкам, які планують вагітність, рекомендовано припинити прийом препарату за 1 місяць до запланованого зачаття (з метою попередити можливий вплив препарату на плід). Якщо вагітність наступає в період лікування Каберлоном, слід відмінити препарат, як тільки вагітність підтверджена (щоб припинити вплив на плід).

У щурів каберголін та/або його метаболіти проникають в молоко. Передбачається, що лактація буде затримана/пригнічена при прийомі Каберлону, з огляду на його властивості як агоніста допаміну. Тому, оскільки немає даних про екскрецію каберголіну з грудним молоком у людей, жінкам не рекомендовано годувати груддю у випадку затримки/пригнічення лактації при прийомі препарату.

Упаковка

таблетки по 1 мг: по 30 таблеток у пляшці скляній, по 1 пляшці у пачці;

таблетки по 2 мг: по 30 таблеток у пляшці скляній, по 1 пляшці у пачці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 30 ºС в оригінальній упаковці в захищеному від вологи, недоступному для дітей місці. Капсулу з силікагелем для адсорбування вологи не виймати з пляшки.