Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Иммунат

Міжнародна назва: Von Willebrand factor and coagulation factor VIII
Виробник: БАКСТЕР АГ (BAXTER AG), Австрія.

Показання

Лікування і профілактика кровотеч, спричинених уродженою або набутою недостатністю Фактора VIII (гемофілія А, інгібіторна форма гемофілії А, набутий дефіцит Фактора VIII, пов'язаний із спонтанною появою інгібітора до Фактора VIII).

Хвороба Віллебранда із недостатністю Фактора VIII.

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої допоміжної речовини препарату.

Дозування

Лікування слід проводити під наглядом лікаря, який має досвід у лікуванні гемостатичних розладів.

Препарат призначений для внутрішньовенного введення у вигляді ін’єкцій/інфузій після розчинення у відповідній кількості води для ін’єкцій.

Дозування і тривалість замісної терапії залежать від ступеня недостатності Фактора VIII, локалізації та інтенсивності кровотечі, а також клінічного стану пацієнта.

Кількість Фактора VIII виражають у міжнародних одиницях (МО), що розраховуються відповідно до Міжнародного стандарту ВООЗ для концентратів Фактора VIII. Активність Фактора VIII виражається у відсотках (стосовно нормальної плазми) або в міжнародних одиницях (стосовно Міжнародного стандарту для концентратів Фактора VIII).

А. Дозування при гемофілії А.

Розрахунок потрібної дози Фактора VIII здійснюється на основі емпіричної формули: 1 МО Фактора VIII на кг маси тіла збільшує активність Фактора VIII в плазмі приблизно на 2 % від нормальної активності.

З огляду на початкову активність Фактора VIII у плазмі пацієнта, дозування розраховується за формулою:

Потрібна кількість одиниць (МО) = маса тіла (кг) х бажане збільшення Фактора VIII (%) х 0,5

Кількість препарату, що має вводитися, і частоту введення слід визначати керуючись клінічною ефективністю в кожному конкретному випадку.

Якщо кровотеча не контролюється за допомогою рекомендованої дози Фактору VIІІ, слід визначити рівень у плазмі та застосувати дозу достатню для досягнення задовільної клінічної відповіді.

Кровотечі і хірургічне втручання

У разі появи наступних епізодів кровотечі активність Фактора VIII не повинна опускатися нижче заданого рівня активності в плазмі (у % від нормального рівня або МО/дл) у відповідному періоді.

Наведена нижче таблиця може використовуватися в якості інструкції з вибору дози при кровотечах і хірургічних операціях, а також тривалості підтримки даного рівня Фактора VIII.

 

Тип кровотечі або хірургічного втручання Необхідний рівень Ф VIII у плазмі, (% від норми) Частота введення (години)/ тривалість лікування (дні)
Кровотечі Початковий гемартроз, кровотеча у м’язах або ротовій порожнині Значний гемартроз, кровотеча у м’язах або гематома Кровотечі, що загрожують життю (наприклад, травма голови, кровотеча в горлі або сильний біль у животі) 20-40 30-60 60-100 Кожні 12-24 години протягом не менше 1 доби, поки не припиниться кровотеча (про що буде свідчити послаблення болю) або не буде досягнуто загоювання. Кожні 12-24 години протягом 3-4 днів або довше, до зникнення болю і відновлення дієздатності. Кожні 8-24 години, до зникнення загрози життю.
Хірургія Мала операція, включаючи видалення зубів Велика операція 30-60 80-100 (перед і після операції) Кожні 24 години, не менше 1 доби, до загоєння рани. Кожні 8-24 години, до достатнього загоєння рани, потім 7 днів терапії для підтримання активності Фактора VIII на рівні 30-60% (МО/дл).

За певних умов (наприклад, за наявності інгібіторів з низьким титром) можуть знадобитися більші, ніж визначені за формулою, дози, особливо при початковому введенні. У ході лікування необхідно проводити визначення рівня Фактора VIII у крові для розрахунку дозувань і частоти проведення ін’єкцій. У випадку великих хірургічних втручань особливо важливим є точний моніторинг замісної терапії за допомогою коагуляційніх тестів (визначення кількісної проби активності Фактора VIII). Окремі пацієнти можуть відрізнятися за їх реакцією на застосування Фактора VIII.

Препарат слід з обережністю застосовувати для лікування дітей, молодших 6 років, які піддавалися обмеженому впливу препаратів Фактора VIII, оскільки для цієї вікової групи пацієнтів зібрана недостатня кількість клінічних даних.

Тривале профілактичне лікування

Для тривалого профілактичного лікування тяжкої форми гемофілії А рекомендуються дози 20-40 МО Фактора VIII на кг маси тіла кожні 2-3 дні. У деяких випадках, особливо для пацієнтів молодшого віку, може знадобитися більш часте введення препарату.

Б. Інгібіторна форма гемофілії А

Слід спостерігати за пацієнтами на предмет розвитку інгібіторів до Фактора VIII. Якщо не вдається досягти бажаного рівня активності Фактора VIII у плазмі, або якщо кровотеча не припиняється при введенні відповідної дози, необхідно провести аналіз на визначення наявності інгібіторів до Фактора VIII. Якщо рівень інгібіторів менше, ніж 10 Одиниць Бетезда (ОБ) на 1 мл, додаткове введення Фактора коагуляції крові людини VIII може нейтралізувати інгібітор. У пацієнтів з титром інгібітора вище 10 ОБ або при високій чутливості, вираженій у різкому збільшенні інгібітора на введення Фактора VIII, слід розглянути можливість використання концентрату (активованого) протромбінового комплексу або рекомбінантного активованого Фактора VII.

В. Хвороба Віллебранда з дефіцитом Фактора VIII

ІМУНАТ показаний для замісного лікування пацієнтів із хворобою Віллебранда, які мають знижений рівень Фактора VIII. Замісне лікування із застосуванням препарату ІМУНАТ для контролю крововиливів і запобігання кровотечам, пов’язаним із хірургічною операцією, проводиться відповідно до рекомендацій, наведених для гемофілії А.

Якщо пацієнти мають високий рівень інгібітора фактора Віллебранда, лікування препаратом ІМУНАТ може бути неефективним, тому слід розглянути інші терапевтичні можливості.

Лікар має знати, що продовження лікування може викликати надмірне зростання Фактора VІІІ:C, тому слід розглянути зменшення дози та/або подовження інтервалу між дозами. Після 24-48 годин застосування, щоб уникнути надмірного підвищення Фактора VIII:C, слід зменшити дозу та/або подовжити інтервал між введеннями доз.

Спосіб застосування

ІМУНАТ потрібно вводити внутрішньовенно. Швидкість інфузії повинна бути комфортною для пацієнта і не повинна перевищувати 2 мл на хвилину.

В інтересах пацієнтів рекомендується при кожному введенні препарату ІМУНАТ записувати назву і номер серії препарату.

ІМУНАТ вводиться внутрішньовенно після розчинення ліофілізованого препарату з використанням стерильної води для ін’єкцій, що входить до комплекту. Після розчинення розчин повинен бути прозорим або трохи опаловим і не містити сторонніх частинок. Не придатний до застосування препарат у флаконах з порушеною цілісністю, а також якщо після відновлення розчин є каламутним або містить осад.

Відкриття флаконів, процедуру приготування розчину і введення препарату здійснюють при суворому дотриманні правил асептики. Рекомендується промити ізотонічним сольовим розчином імплантовані пристрої венозного доступу перед інфузією препарату ІМУНАТ і після цього.

ІМУНАТ слід розчиняти лише безпосередньо перед застосуванням. Потім розчин потрібно негайно використати (препарат не містить консервантів). Всі невикористані залишки розчину слід знищити у відповідності з місцевими приписами щодо утилізації.

Приготування розчину

Для розчинення використовувати лише набір для введення, що входить у комплект.

Слід дотримуватися правил асептики!

1. Нагріти закупорений флакон з розчинником до кімнатної температури (не більше 37 °С).

2. Видалити захисні ковпачки із флаконів з порошком і розчинником (мал. А) і продезінфікувати гумові пробки обох флаконів.

3. Помістити хвилястий край пристрою для перенесення на флакон з розчинником і притиснути (мал. Б).

4. Видалити захисне покриття з іншого кінця пристрою для перенесення, не торкаючись оголеного кінця.

5. Помістити флакон з розчинником над флаконом з порошком і вільний кінець голки ввести у гумову пробку флакона з порошком (мал. В). Розчинник буде перетікати у флакон з порошком під дією вакууму.

6. Приблизно через хвилину роз'єднати два флакони, видаливши пристрій для перенесення і флакон розчинника з флакона з порошком (мал. Г). Оскільки препарат легко розчиняється, за необхідності злегка похитати флакон. НЕ СТРУШУВАТИ ФЛАКОН З ПРЕПАРАТОМ. НЕ ПЕРЕВЕРТАТИ ФЛАКОН З ПРЕПАРАТОМ ДО ВИЛУЧЕННЯ ЙОГО ВМІСТУ.

7. Препарати для парентерального введення, такі як ІМУНАТ, слід візуально обстежувати на наявність включень і зміну кольору після приготування розчину і перед введенням. Навіть при ретельному дотриманні інструкцій щодо приготування розчину зрідка можуть виявлятися дрібні частки. Вони видаляються за допомогою фільтра, що входить до комплекту. При цьому концентрація фармацевтично активного інгредієнта, зазначена на етикетці, не знижується.

Введення розчину

1. Щоб відібрати приготований розчин слід використовувати фільтруючу голку, що додається. Вставити фільтруючу голку в одноразовий шприц, що додається, і ввести в гумову кришечку флакона з розчиненим концентратом (мал. Ґ).

2. Ненадовго зняти шприц з фільтруючої голки. При надходженні повітря, піна у флаконі з концентратом зникне. Потім відібрати розчин у шприц через фільтруючу голку (мал. Д).

3. Зняти шприц з фільтруючої голки і повільно ввести розчин внутрішньовенно (максимальна швидкість введення – 2 мл/хв) за допомогою системи для інфузій або голки, що додаються.

 

мал. А мал. Б мал. В мал. Г мал. Ґ мал. Д

Побічні дії

Частота випадків Розлади імунної системи Підвищена чутливість Нечасті

Післяреєстраційний досвід застосування:

Передозування

Даних щодо симптомів передозування Фактора коагуляції крові людини VIII немає.

Існує ризик виникнення тромбоемболії (див. Розділ «ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ»).

Ризик виникнення гемолітичної реакції є високим у пацієнтів з групою крові A, B або AB (див. Розділ «ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ»).

Лікарська взаємодія

Немає даних про взаємодію Фактора згортання крові людини VIII з іншими лікарськими засобами.

Несумісність

ІМУНАТ не слід змішувати з іншими медичними препаратами перед введенням. Рекомендується промивати загальну систему для внутрішньовенного введення ізотонічним сольовим розчином до і після введення препарату ІМУНАТ.

Слід використовувати лише набір для інфузії, що входить до комплекту, інакше лікування може бути невдалим через адсорбцію Фактора коагуляції крові людини VIII на внутрішніх поверхнях інфузійного обладнання.

Особливості застосування

Як і для будь-яких препаратів для внутрішньовенного введення, що містять білок, можливі реакції гіперчутливості алергічного типу, включаючи анафілаксію. Повідомлялося про алергічні реакції гіперчутливості, які траплялися при застосуванні препарату ІМУНАТ та проявилися, наприклад, артеріальною гіпотензією, тахікардією, болем у грудях, задишкою, набряками (включаючи набряк обличчя і повік), кропив'янкою, висипом, почервонінням та свербіжем.

Повідомлялося про виникнення анафілаксії, у тому числі анафілактичного шоку, при застосуванні інших продуктів, що містять Фактор VIII і фактор Віллебранда, тому це може також супроводжувати застосування препарату ІМУНАТ.

Також повідомлялося й про інші реакції, такі як озноб, лихоманку і нудоту при застосуванні препарату ІМУНАТ.

При появі цих симптомів пацієнтам слід негайно припинити введення препарату і звернутися до лікаря. У випадку анафілактичного шоку слід застосувати чинні стандарти надання медичної допомоги.

Перед призначенням препарату ІМУНАТ важливо визначити у пацієнта певний дефект коагуляції: недостатність Фактора VIII або фактора Віллебранда.

Слід дослідити пацієнтів з приводу розвитку інгібіторів Фактора VІІІ/фактора Віллебранда, якщо очікувану плазмову активність Фактора VIII/ фактора Віллебранда не досягнуто або якщо кровотеча не контролюється.

Відомим ускладненням при лікуванні пацієнтів з гемофілією A є утворення нейтралізуючих антитіл (інгібіторів) Фактора VIII. Зазвичай ці інгібітори – імуноглобуліни ІgG, спрямовані проти прокоагулянтної активності Фактора VІІI. Їх активність визначається у Одиницях Бетезда (ОБ) на мл плазми за допомогою модифікованого аналізу Бетезда. Повідомлялося про наявність інгібіторів переважно у раніше нелікованих пацієнтів. Ризик розвитку інгібіторів пропорційний ступеню дії Фактора VIII і є максимальним протягом перших 20 днів лікування, а також залежить від інших генетичних факторів і умов навколишнього середовища. У рідкісних випадках інгібітори можуть розвинутися після перших 100 днів лікування. Після переведення пацієнтів, які раніше лікувалися більше 100 днів і мали історію розвитку інгібіторів, з одного препарату рекомбінантного Фактора VIII на інший спостерігались випадки повторного розвитку інгібіторів (низького титру).

У пацієнтів з 3-м типом хвороби Віллебранда можливий розвиток нейтралізуючих антитіл (інгібіторів) до фактора Віллебранда. Антитіла можуть бути здатні викликати анафілаксію і тому у пацієнтів, які мають анафілаксію в анамнезі, слід дослідити на наявність інгібітора фактора Віллебранда.

Пацієнти, які отримують лікування рекомбінантним Фактором коагуляції VIII, потребують ретельного спостереження шляхом клінічного нагляду і лабораторних тестів щодо розвитку інгібіторів.

Довготривале лікування препаратами, що містять фактор Віллебранда, може викликати надмірний ріст Фактора VIII:C.

При призначенні максимальної добової дози потрібно враховувати, що кількість натрію може перевищити 200 мг і це може зашкодити пацієнтам, які знаходяться на низьконатрієвій дієті.

Випадки тромбоемболії були зареєстровані у пацієнтів з хворобою Віллебранда, які отримували Фактор VIII/Фактор Віллебранда в якості замісної терапії. У пацієнтів з венозною тромбоемболією в анамнезі, з високим рівнем ендогенного Фактора VIII було виявлено зв'язок з підвищеним ризиком подальшого тромбоутворення. Слід проводити профілактику венозної тромбоемболії.

У пацієнтів з групою крові A, B або AB, після повторного призначення через короткі проміжки часу або у дуже високих дозах може виникнути гемолітична реакція.

Препарат слід з обережністю застосовувати для лікування дітей, молодших 6 років, які піддавалися обмеженому впливу препаратів Фактора VIII, оскільки для цієї вікової групи пацієнтів зібрана недостатня кількість клінічних даних.

При використанні лікарських препаратів з крові або плазми крові людини вживаються стандартні заходи, спрямовані на запобігання передачі пацієнтам збудників інфекції. До них відносяться ретельний відбір донорів, перевірка окремих порцій і пулів плазми за маркерами вірусів та інфекцій, включення ефективних виробничих кроків для інактивації/знищення вірусів. Незважаючи на це, при введенні лікарських препаратів, виготовлених з крові або плазми людини, не можна цілком виключити можливість передачі збудників інфекції, у тому числі невідомих або нових на сьогодні вірусів та інших патогенів.

Заходи, що вживаються, вважаються ефективними для оболонкових вірусів, таких як вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), вірус гепатиту В і вірус гепатиту С, а також для безоболонкових вірусів, таких як вірус гепатиту А. Заходи, що вживаються, можуть мати обмежене значення проти безоболонкових вірусів, таких як парвовірус В19. Інфікування парвовірусом В19 може бути серйозним для вагітних жінок (інфікування плоду) і людей з імунодефіцитом або підвищеним еритропоезом (наприклад, з гемолітичною анемією).

Слід розглянути питання проведення вакцинації (від гепатиту A і B) пацієнтам, які регулярно/повторно отримують препарати фактора VIII.

В інтересах пацієнтів рекомендується при кожному введенні препарату ІМУНАТ записувати назву і номер серії препарату.

Вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами

ІМУНАТ не впливає на здатність керувати автотранспортом і оперувати іншими механізмами.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Вивчення впливу препарату ІМУНАТ на репродуктивність лабораторних тварин не проводилось. Виходячи з низької частоти захворювання жінок на гемофілію А, відсутній досвід стосовно використання Фактора VIII під час вагітності і годування груддю. Тому Фактор VIII слід використовувати під час вагітності і годування груддю лише, якщо це чітко показано.

Упаковка

По 1 флакону з ліофілізованим порошком (по 250 МО, 500 МО або 1000 МО) у комплекті з 1 флаконом з розчинником (вода для ін’єкцій по 5 мл або 10 мл) та набором для розчинення і введення у картонній коробці.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

У межах зазначеного терміну придатності можливе зберігання препарату при кімнатній температурі (не вище 25°С) протягом 6 місяців.

Хімічна і фізична стабільність розчиненого, готового до використання препарату, становить

3 години при температурі від 20 до 25 °С.

Зберігати при температурі від 2 до 8°С. Не заморожувати! Захищати від дії світла.

Зберігати в недоступному для дітей місці.