Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Хуматроп

Міжнародна назва: Somatropin

Дозування

Схема дозування та призначення соматропіну повинна бути індивідуальною для кожної особи.

Нижче наведені рекомендовані дози до певних показань.

Діти з недостатністю гормону росту: рекомендована доза становить 0,025-0,035 мг/кг маси тіла на день у вигляді підшкірних ін’єкцій. Можливе також внутрішньом’язове введення.

Дорослі з недостатністю гормону росту: рекомендована доза на початку терапії становить 0,15-0,30 мг/кг маси тіла на день у вигляді підшкірних ін’єкцій. Цю дозу необхідно поступово збільшувати відповідно до індивідуальних потреб пацієнта, максимально до 0,08 мг/кг (0,25 МО/кг) на тиждень. Титрування дози базується на побічних ефектах у пацієнта, а також на визначенні рівнів інсуліноподібного фактора росту в плазмі (IGF-1). Потрібна доза може з віком зменшуватися.

Пацієнти літнього віку: пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до дії соматропіну Хуматропу® та більш схильними до розвитку побічних дій. Для них початкова доза має бути меншою, а збільшення дози більш повільнішим.

Пацієнти з синдромом Тернера: рекомендована доза 0,045-0,050 мг/кг маси тіла на день у вигляді підшкірних ін’єкцій, бажано ввечеріСхема дозування та призначення соматропіну повинна бути індивідуалізованою для кожного пацієнта.

Діти передпубертатного віку з хронічною нирковою недостатністю: рекомендована доза становить 0,045 мг/кг-0,050 мг/кг (приблизно 0,14 МО/кг) маси тіла на добу у вигляді підшкірних ін’єкцій.

Діти, народжені замалими для гестаційного віку: рекомендована доза становить 0,035 мг/кг маси тіла на день у вигляді підшкірних ін’єкцій.

Низькорослі пацієнти без недостатності гормону росту: рекомендовано призначення тижневої дози до 0,37 мг/кг маси тіла у вигляді підшкірних ін’єкцій. Доза повинна бути поділена на рівні дози 3–7 разів на тиждень.

Пацієнти з SHOX- недостатністю: рекомендована доза 0,045-0,050 мг/кг маси тіла на день у вигляді підшкірних ін’єкцій.

Пацієнти з надмірною масою тіла: пацієнти з надмірною масою тіла більш схильні до розвитку побічних дій коли лікування базується на залежності підбору дози від маси тіла.

Жінки з підвищеним рівнем естрогенів: жінки з підвищеним рівнем естрогенів можуть потребувати більш високі дози, ніж чоловіки. Пероральний прийом естрогенів може вимагати збільшення дози у жінок.

Місце підшкірної ін’єкції повинно змінюватись для уникнення розвитку ліпоатрофії.

Особливості застосування

У разі підвищеної чутливості до розчинника, що додається, соматропін можна розводити стерильною водою для ін’єкцій. При розведенні соматропіну таким чином використовуйте лише рекомендовану дозу, зберігайте розчин в холодному місці при температурі 2 – 8° C, якщо він не застосовується одразу після розведення, використайте розведену дозу протягом 24 годин та викиньте будь-яку невикористану частину.

Терапію соматропіном повинен призначати лікар, який має досвід діагностики та лікування пацієнтів з недостатністю гормону росту, синдрому Тернера, низькорослості, не пов’язаної з недостатністю гормону росту або SHOX-недостатністю.

Замикання зони росту епіфізів. Особи, які отримували попередню терапію гормоном росту в дитинстві до досягнення цільового зросту, потребують повторної оцінки недостатності гормону росту після закриття зони росту епіфізів, а також перед початком замісної терапії у дозах, рекомендованих для дорослих.

Внутрішньочерепне ушкодження. Пацієнти з недостатністю гормону росту внаслідок внутрішньочерепного пошкодження підлягають частому обстеженню щодо прогресування або рецидиву вихідного патологічного процесу.

Внутрішньочерепна гіпертензія. У випадках тяжкого або рецидивного головного болю, порушення зору, нудоти та/або блювання рекомендовано проводити фундоскопію щодо набряку диску зорового нерва. При підтвердженні набряку диску зорового нерва необхідно врахувати діагноз внутрішньочерепної гіпертензії та, за необхідності, припинити терапію гормоном росту.

Епіфізеоліз. У пацієнтів з ендокринними розладами, включаючи недостатність гормону росту, частіше розвивається епіфізеоліз. Будь-яка дитина, яка починає кульгати протягом застосування терапії гормоном росту, потребує обстеження.

Гіпопітуїтаризм/Гіпотироїдизм. При призначенні терапії соматропіном пацієнтам з гіпопітуїтаризмом (множинною гормональною недостатністю) необхідно проводити ретельний моніторинг стандартної замісної гормональної терапії. Гіпотироїдизм може розвинутися під час лікування соматропіном, а також неадекватна терапія гіпотироїдизму може перешкоджати оптимальній відповіді на соматропін.

Цукровий діабет. Пацієнти з цукровим діабетом, які отримують супутнє лікування соматропіном, можуть потребувати перегляду доз інсуліну або інших гіпоглікемічних засобів.

Хронічна ниркова недостатність. До початку терапії соматропіном затримки росту внаслідок хронічної ниркової недостатності пацієнти підлягають спостереженню протягом року для визначення порушення росту. Необхідно запровадити консервативне лікування ниркової недостатності та підтримувати його під час терапії. Терапія соматропіном на час трансплантації нирок має бути припинена.

Діти, народжені замалими для гестаційного віку. У таких пацієнтів перед початком лікування необхідно виміряти рівень інсуліну, інсуліноподібного фактора росту (IFG) та глюкози, а потім щорічно, а для IFG – двічі на рік, проводити їх моніторинг.

Синдром Прадера-Віллі. Існують повідомлення про апное уві сні та раптову смерть у дітей з синдромом Прадера-Віллі, які отримують терапію гормоном росту та мають один чи декілька з таких факторів ризику: тяжке ожиріння, обструкція верхніх дихальних шляхів або апное уві сні в анамнезі, або невизначена респіраторна інфекція. Лікарі повинні зважити співвідношення “перевага-ризик” при призначенні гормону росту пацієнтам з його недостатністю, які також мають синдром Прадера-Віллі. Хуматроп® не рекомендований пацієнтам, у яких недостатність гормону росту пов’язана з генетично підтвердженим синдромом Прадера-Віллі.

Особи літнього віку. Досвід застосування препарату для лікування пацієнтів віком понад 60 років є недостатнім.

Тривале лікування. Досвід тривалого лікування серед дорослих пацієнтів є недостатнім. Лейкемія. У невеликої кількості дітей, які отримували лікування гормоном росту, включаючи гормон росту як гіпофізарного походження, так і похідний рекомбінантної ДНК (соматрем та соматропін), спостерігалися випадки лейкемії. Зв’язок розвитку лейкемії та терапії гормоном росту залишається незрозумілим.

Панкреатит у дітей.

У дітей, які отримують лікування соматропіном, підвищений ризик виникнення панкреатиту порівняно з дорослими, які отримують лікування.


Отзывы