Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Хизарт-8

Міжнародна назва: Candesartan
Виробник: СінмедикЛабораторіз, Індія
Форма випуску: Таблетки

Склад

діюча речовина:candesartan;

1 таблетка містить кандесартануцилексетилу 8 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; повідонкальцію кармелоза; магнію стеарат.

Показання

Есенціальна гіпертензія.

Лікування пацієнтів з серцевою недостатністю та порушенням систолічної функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка < 40 %) у якості додаткової терапії до лікування інгібіторами АПФ (ангіотензин-перетворювальногоферменту) або у випадку непереносимості інгібіторів АПФ.

Протипоказання

Гіперчутливість до компонентів препарату. Тяжка печінкова недостатність та/або застій жовчі (холестаз).

Дозування

Застосовувати внутрішньо, незалежно від прийому їжі. У разі необхідності застосування меншої дози слід застосовувати інший препарат кандесартану з можливістю даного дозування.

Доза підбирається індивідуально. Рекомендована початкова доза та звичайна підтримуюча доза становить 8 мг 1 раз на добу. Дозу можна підвищити до 16 мг 1 раз на добу. Якщо достатній контроль артеріального тиску не досягається через 4 тижні лікування дозою 16 мг 1 раз на добу, то дозу можна підвищити до максимальної дози 32 мг 1 раз на добу. Якщо контроль артеріального тиску не досягається з цією дозою, слід розглянути доцільність альтернативних методів лікування.

Терапію слід коригувати відповідно до реакції артеріального тиску. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів від початку лікування.

Для пацієнтів літнього віку, а також для пацієнтів з помірними порушеннями функцій нирок та печінки коригування початкової дози не потрібне.

У пацієнтів з нирковою недостатністю, включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, початкова доза становить 4 мг. Дозу слід титрувати відповідно до реакції. Досвід застосування пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю або нтрковою недостатністю кінцевої стадії (кліренс креатинину< 15 мл/хв.) є обмеженим.

Пацієнтам з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості рекомендується початкова доза 4 мг 1 раз на добу. Дозу можна коригувати відповідно до реакції. Досвід застосування пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю відсутній.

Антигіпертензивний ефект кандесартану менш виражений у афроамериканських пацієнтів, ніж у пацієнтів європеоїдної раси. Отже, необхідність титрування препарату у бік збільшення та супутня терапія для контролю артеріального тиску може виникати частіше для афроамериканських пацієнтів, ніж для пацієнтів європеоїдної раси.

Пацієнтам з серцевою недостатністю звичайна рекомендована початкова доза становить 4 мг 1 раз на добу. Титрування у бік збільшення до цільової дози 32 мг 1 раз на добу або найвищої дози, що переноситься, здійснюється шляхом подвоєння дози через проміжки часу, що становлять щонайменше 2 тижні.

Для пацієнтів, у яких існує ризик артеріальної гіпотензії, наприклад, для пацієнтів з можливим зменшенням об’єму циркулюючої рідини, слід розглядати початкову дозу 4 мг.

Побічні дії

Найчастіше зустрічаються наступні побічні реакції: втомлюваність, периферичнінабряки, біль у грудях, головний біль, бронхіт, кашель, синусит, нудота, черевний біль, діарея,блювання, артралгія, альбумінурія.

Рідше спостерігаються побічні реакції, зазначені нижче.

Загальні порушення: астенія, жар, пітливість.

З боку центральної іпериферійноїнервової системи: парестезія, вертиго, відчуття тривоги, депресивний стан, сонливість, запаморочення, головний біль.

З боку травного тракту: диспепсія, гастроентерит, нудота.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, посилення серцебиття, артеріальна гіпотензія.

Метаболічні порушення: підвищення кліренсу фосфокінази, гіперглікемія, гіпертригліцеридемія, гіперурикемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія.

З боку гепатобіліарноїсистеми:підвищення рівня ферментів печінки, порушення функції печінки або гепатит.

З боку крові та лімфатичної системи:лейкопенія, нейтропенія, та агранулоцитоз.

З боку кістково-мязової системи: міалгія, артралгія, біль у спині.

Судинні розлади: носова кровотеча.

З бокудихальної системи: задишка, інфекції дихальних шляхів.

З бокусечовидільнї системи: гематурія, ниркова недостатність.

Алергічні реакції: шкірні висипання.

Інші зафіксовані явища спостерігалися ще рідше: стенокардія, інфаркт міокарда, набряк Квінке.

Результати лабораторних досліджень:при застосуванні інших інгібіторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи спостерігалося невелике зниження гемоглобіну. Спостерігалося підвищення рівня креатиніну, сечовини або калію та зниження рівня натрію, підвищення АЛТ. Для пацієнтів, які одержують Хізарт, постійний моніторинг лабораторних показників зазвичай не є необхідним. Проте пацієнтам з нирковою недостатністю рекомендується періодично проводити моніторинг рівня калію та креатиніну в сироватці крові.

Передозування

Симптоми: виражена артеріальна гіпотензія, запаморочення, тахікардія.

При виникненні симптоматичної артеріальної гіпотензії слід розпочати симптоматичне лікування та відстеження життєво важливих функцій. Пацієнта слід покласти на спину з трохи піднятими вгоруногами.

Якщо цього недостатньо, слід збільшити об’єм плазми шляхом інфузії, наприклад, ізотонічного сольового розчину. Якщо вищезазначених заходів недостатньо, можна застосовувати симптоматичні лікарські засоби. Кандесартан не можнавиводити за допомогою гемодіалізу.

Застосуванняу періодвагітностіабогодуваннягруддю. Хізарт протипоказаний у період вагітності або годування груддю. Якщо вагітність настає під час лікування, застосування препарату необхідно негайно припинити. При необхідності лікування препаратом слід припинити годування груддю.

Лікарська взаємодія

значимої лікарської взаємодії виявлено не було. Сполуки, які вивчалися у фармакокінетичних дослідженнях, включали гідрохлоротіазид, варфарин, дигоксин, пероральні контрацептиви (тобто етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламід, ніфедипін та еналаприл.

Кандесартан у невеликій кількості виводиться шляхом печінкового метаболізму (CYP2C9). Наявні дослідження взаємодії вказують на відсутність впливу на CYP2C9 та CYРЗА4, проте вплив на інші ізоферменти цитохрому Р450 на цей час невідомий.

Антигіпертензивний ефект кандесартану може посилюватись іншими лікарськими засобами, які мають здатність знижувати артеріальний тиск, незалежно від того, чи були вони призначені як антигіпертензивні засоби, чи за іншими показаннями.

Спираючись на досвід застосування інших лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, супутнє застосовування діуретиків, що зберігають калій, калієвих добавок, замінників солі, що містять калій, або інших лікарських засобів, що можуть підвищити рівень калію (наприклад гепарин), може призвести до підвищення рівня калію в сироватці крові.

Існують повідомлення про оборотне підвищення концентрацій літію в сироватці крові та токсичність під час супутнього застосування літію з інгібіторами АПФ. Подібнийефектможевиникнути з антагоністами рецептора ангіотензинуІІ, отже, при одночасному застосуванні рекомендується ретельний моніторинг рівнів літію в сироватці крові.

При одночасному застосуванні антагоністів рецептора ангіотензину ІІ з нестероїдними протизапальними засобами (наприклад селективними інгібіторами ЦОГ-2, ацетилсаліциловою кислотою (> 3 г/добу) та неселективними неселективними протизапальними засобами) може виникнути ослаблення антигіпертензивного ефекту.

Як і у випадку з інгібіторами АПФ, супутнє застосування антагоністів рецептора ангіотензинуІІ та нестероїдних протизапальних засобів може підвищити ризик погіршення ниркової функції, включаючи можливу гостру ниркову недостатність та підвищення рівня калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів, які вже страждають на порушення ниркової функції. Цю комбінацію слід застосовувати з обережністю, переважно особам літнього віку. Пацієнти мають вживати достатню кількість рідини, а також слід враховувати необхідність моніторингу ниркової функції після початку супутньої терапії та періодичного моніторингу згодом.

Прийом їжі не впливає на біодоступністькандесартану.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Фармакологічна дія -антигіпертензивна. У процесі всмоктування у шлунково-кишковий тракт кандесартануцилексетил (проліки) піддається гідролізу з утворенням активної форми -кандесартану. Селективно блокує АТ і -рецептори ангіотензинуІІ, утворює з ними міцний зв'язок з подальшою повільною дисоціацією. Запобігає розвитку ефектів ангіотензину ІІ -вазоконстрикції, підвищенню артеріального тиску, стимуляції синтезу та вивільненню альдостерону, вазопресину, катехоламінів, реабсорбції натрію, посиленню серцевих скорочень. Зменшує загальний периферичний опір судин (ЗПОС), підвищує нирковий кровотік, підтримує (або підвищує) клубочкову фільтрацію. Спричиняє компенсаторне підвищення активності реніну плазми, концентрацію ангіотензину І і ІІ. Кандесартан як селективний антагоніст рецепторів ангіотензинуІІ не впливає на метаболізм брадикініну та інших пептидів, тому добре переноситься. Гіпотензивний ефект розвивається поступово і триває до 24 годин. Виражений терапевтичний ефект зазвичай досягається через 2-4 тижні після початку лікування.

Фармакокінетика

. Після перорального застосування кандесартануцилексетил перетворюється на активну речовину кандесартан. Абсолютна біодоступність таблетки становить 14 %. Максимальна концентрація в сироватці крові (Стах) досягається через 3-4 години після прийому таблетки. Концентрації кандесартану в сироватці зростають лінійно з підвищенням доз у межах терапевтичної дози. Різниці у фармакокінетиці кандесартану, яка була б пов’язана зі статтю, не спостерігалося. Прийом їжі не має суттєвого впливу на площу під кривою «концентрація-час» (AUC) кандесартану. Кандесартанзначною мірою зв’язується з білками плазми (понад 99 %). Видимий об’єм розподілу кандесартану становить 0,1 л/кг. Метаболізм та виведення. Кандесартан головним чином виводиться у незмінному стані з сечею та жовчю і лише невеликою мірою виводиться шляхом печінкового метаболізму. Час кінцевого напіввиведеннякандесартану становить приблизно 9 годин. Після прийому багаторазових доз кумуляція не відбувається. Загальний плазмовий кліренс кандесартану становить приблизно 0,37 мл/хв/кг, а нирковий кліренс - приблизно 0,19 мл/хв/кг. Виведення кандесартану через нирки відбувається як шляхом гломерулярної фільтрації, так і активної тубулярної секреції. Після прийому пероральної дози 14С-маркованогокандесартануцилексетилу приблизно 26 % дози виводиться з сечею у вигляді кандесартану та 7 % – у вигляді неактивного метаболіту, хоча приблизно 56 % дози виявляються у фекаліях у вигляді кандесартану та 10 % – у вигляді неактивного метаболіту Фармакокінетика у особливих групах пацієнтів.. В осіб літнього віку (старших 65 років) Стах та AUСкандесартану підвищені приблизно на 50 % та 80 %, відповідно порівняно з молодими суб’єктами. Проте реакція артеріального тиску та частота виникнення побічних ефектів є однаковими після прийому встановленої дози Хізарту у молодих пацієнтів та осіб літнього віку. У пацієнтів з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості у порівняно з пацієнтами з нормальною нирковою функцією, максимальна концентрація та площа під кривою «концентрація в сироватці-час» кандесартану підвищувались під час багаторазового прийому доз приблизно на 50 % та 70 % відповідно, проте показник періоду напіввиведення залишався незмінним. Відповідні зміни у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю становили приблизно 50 % та 110 % відповідно. Кінцевий період напіввиведеннякандесартану був приблизно подвоєний у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Показник AUСкандесартану у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, був подібним до того, що спостерігався у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. У пацієнтів з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості спостерігалося підвищення показника AUСкандесартану на 23 %.

Фізико-хімічні властивості

таблетки білого кольору, круглої форми, двоопуклі, без оболонки.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Препарат може знижувати психомоторні реакції, необхідні при виконанні потенційно небезпечних завдань, таких як керування транспортними засобами, або при роботі зі складними механізмами.

Особливості застосування

Ниркова недостатність.

Як і у випадку з іншими препаратами, що інгібують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, можна очікувати зміни ниркової функції у схильних до цього пацієнтів, які одержують лікування Хізартом.

При застосуванні Хізартупацієнтам з артеріальною гіпертензією, які страждають на ниркову недостатність, рекомендується періодичний моніторинг рівнів калію та креатиніну в сироватці крові. Досвід застосування пацієнтам з дуже тяжкою нирковою недостатністю або нирковою недостатністю термінальної стадії (кліренс креатиніну< 15 мл/хв) є обмеженим. У таких пацієнтів слід уважно титрувати Хізарт у поєднанні з ретельним моніторингом артеріального тиску.

Оцінка стану пацієнтів з серцевою недостатністю має включати періодичну оцінку ниркової функції, особливо у пацієнтів літнього віку, старших 75 років або більше, та у пацієнтів, які страждають на порушення функції нирок. Під час титрування дози Хізарту рекомендується моніторинг рівня креатиніну та калію в сироватці крові.

Супутня терапія інгібітором АПФ при серцевій недостатності.

Ризик побічних ефектів, особливо недостатності ниркової функції та гіперкаліємії, може підвищитися при застосуванні кандесартану у комбінації з інгібітором ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ). За пацієнтами, які перебувають на такій терапії, слід регулярно та ретельно спостерігати.

Гемодіаліз.

Під час проведення діалізу артеріальний тиск може бути особливо чутливим до блокади рецептора АТІ внаслідок зменшення об’єму плазми крові та активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Отже, для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, слід уважно титрувати Хізарт та ретельно контролювати артеріальний тиск.

Стеноз ниркової артерії. Лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, наприклад, інгібітори ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ), можуть підвищувати рівень сечовини крові та креатиніну сироватки у пацієнтів з білатеральним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії, єдиної нирки. Подібний ефект можна очікувати при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ.

Трансплантація нирки.

Досвід застосування Хізартупацієнтам, які нещодавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній.

Артеріальна гіпотензія.

Під час застосування Хізарту пацієнтам із серцевою недостатністю може виникнути гіпотензія. Як і для інших препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, вона також може виникнути у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які мають зменшений внутрисудинний об’єм, наприклад, у тих, які приймають високі дози діуретиків. На початку терапії слід бути обережними, а також вжити заходів щодо корекції гіповолемії.

Анестезія та хірургічні втручання.

У пацієнтів, які одержують лікування антагоністами ангіотензинуІІ, гіпотензія може розвинутися під час анестезії та хірургічних втручань через блокаду ренін-ангіотензиновоїсистеми. У дуже рідких випадках гіпотензія може бути настільки тяжкою, що може бути потрібним застосування внутрішньовенних рідин та/або вазопресорів.

Стеноз аорти та мітральногоклапана (обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія).

Як і у випадку з іншими судинорозширювальними засобами, необхідно бутиособливо обережними при лікуванні пацієнтів, які страждають на гемодинамічно значимий стеноз аорти або мітрального клапана, або обструктивну гіпертрофічну кардіоміопатію.

Первинний гіперальдостеронізм.

Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не реагують на антигіпертензивні лікарські засоби, що діють шляхом інгібуванняренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Таким чином, застосовувати Хізарт не рекомендується.

Гіпокаліємія.

Спираючись на досвід застосування інших лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, супутнє застосування Хізарту разом з діуретиками, що зберігають калій, калієвими добавками, замінниками солі, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, що можуть підвищити рівень калію (наприклад гепарин), може призвести до підвищення калію сироватки у пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію.

У пацієнтів із серцевою недостатністю, які перебувають на терапії Хізартом, може виникнути гіперкаліємія. Під час лікування Хізартомпацієнтам із серцевою недостатністю рекомендується проводити періодичний моніторинг рівня калію в сироватці, особливо якщо цей препарат приймати одночасно з інгібіторами ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ) та діуретиками, що зберігають калій, наприклад, спіронолактоном.

Загальні відомості.

У пацієнтів, чий судинний тонус та функція нирок залежать переважно від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю або з наявністю захворювання нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), лікування іншими лікарськими засобами, що впливають на цю систему, асоціювалося з гострою гіпотензією, азотемією, олігурією або, у рідких випадках із гострою нирковою недостатністю. Можливість подібних ефектів не можна виключати при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензинуІІ. Як і у випадку з будь-яким іншим антигіпертензивним препаратом, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіопатією або ішемічним цереброваскулярним захворюванням може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Пацієнтам з рідкими спадковими формами непереносимості галактози, лактазної недостатності Лаппа або мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.

Використання препарату дітьми

Не застосовують у педіатричній практиці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 1 або по 10 блістерів у пачці з картону.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.


Отзывы