Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Гоптен

Міжнародна назва: Trandolapril
Виробник: ЕББОТТ ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина (ABBOTT GmbH & Co. KG, Germany) та/ або Ебботт Айленд Фармасьютікал Оперейшенз (ЕАФО), Ірландія (Аbbott Ireland Pharmaceutical Operations (AIPO), Ireland), Фамар Італія
АТ Код: АТС С09А А10
Клінико-фармакологічна група: Препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему. Інгібітор ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ).
Форма випуску: Капсули

Склад

діюча речовина: 1 капсула містить трандолаприлу 2 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, повідон, натрію стеарилфумарат, желатин, титану діоксид (Е 171), еритрозин (Е 127), заліза оксиди та гідроксиди (Е 172), натрію лаурилсульфат.

Показання

  • Артеріальна гіпертензія (легка та помірна).
  • Дисфункція лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до трандолаприлу або до будь-якого іншого компонента препарату.
  • Ангіоневротичний набряк, пов’язаний з лікуванням інгібіторами АПФ, в анамнезі.
  • Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк.
  • Вагітність та період годування груддю.

Дозування

Препарат застосовують дорослим внутрішньо, вранці незалежно від прийому їжі. Капсулу слід ковтати цілою, не розжовуючи та запиваючи водою.

Артеріальна гіпертензія

Для дорослих пацієнтів, які не застосовують діуретики, не страждають на хронічну серцеву, ниркову або печінкову недостатність, починати лікування рекомендовано з дози 0,5 мг 1 раз на добу. Залежно від клінічної відповіді пацієнта на лікування дозу препарату слід поступово подвоювати з інтервалом 2 – 4 тижні до максимальної 4 мг 1 раз на добу. Зазвичай підтримуюча доза становить 1 – 2 мг 1 раз на добу. Якщо при застосуванні трандолаприлу в дозі 4 мг на добу не вдається досягти клінічного ефекту, слід застосовувати комбіновану терапію.

Дисфункція лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда

Після інфаркту міокарда терапію можна розпочинати з мінімальної дози (0,5 мг) не раніше ніж на 3-й день. Дозу слід поступово підвищувати до максимальної дози 4 мг 1 раз на добу. Залежно від переносимості (симптоматична артеріальна гіпотензія) інтенсивне підвищення дози (титрування) може бути тимчасово призупинено.

При розвитку артеріальної гіпотензії слід переглянути терапію іншими гіпотензивними засобами, такими як вазодилататори (у тому числі нітрати) та діуретики, що застосовуються супутньо, та, якщо можливо, необхідно знизити їх дозу.

Дозу трандолаприлу знижують тільки у випадку неефективності попередніх заходів або неможливості їх застосування.

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку з нормальною функцією нирок та печінки корекції дози не потребують.

Дозування при нирковій недостатності

У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну ≤70 - > 10 мл/хв) застосовують звичайні дози.

Побічні дії

Реакції, про які повідомлялось протягом клінічних випробувань

Нижче представлені побічні реакції, які спостерігалися протягом клінічних випробувань у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, з частотою ≥ 0,5 %. Побічні реакції розподілені за органами і системами та за частотою виникнення (1–10 % – часто; 0,1–1% – нечасто) і можливо пов’язані із застосуванням трандолаприлу.

Нервова система: часто – головний біль, запаморочення.

Серцево-судинна система: нечасто – відчуття серцебиття, артеріальна гіпотензія.

Дихальна система: часто – кашель.

Шлунково-кишковий тракт: нечасто – нудота.

Шкіра та підшкірна клітковина: нечасто – свербіж.

Загальні порушення: часто – астенія, нечасто – втома.

Нижче представлені побічні реакції, які спостерігалися протягом клінічного дослідження трандолаприлу у пацієнтів із дисфункцією лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда, з частотою > 1 %. Побічні реакції розподілені за органами і системами та за частотою виникнення (1–10 % – часто).

Нервова система: часто – запаморочення.

Серцево-судинна система: часто – артеріальна гіпотензія.

Дихальна система: часто – кашель.

Нижче представлені реакції, які спостерігалися з меншою частотою (0,1–1% – нечасто; 0,01–0,1 % – рідко), при клінічних дослідження у пацієнтів із артеріальною гіпертензією та після перенесеного інфаркту міокарда.

Інфекції та інвазії: нечасто – інфекції верхніх дихальних шляхів; рідко – інфекції сечовидільної системи, бронхіт, фарингіт.

Кров та лімфатична система: рідко – лейкопенія, анемія, тромбоцитопатія, лейкоцитарні порушення.

Імунна система: рідко – гіперчутливість.

Розлади метаболізму та харчування: рідко – гіперглікемія, гіпонатріємія, гіперхолестеринемія, гіперліпідемія, гіперурикемія, подагра, анорексія, підвищення апетиту, ферментативні порушення.

Розлади психіки: нечасто – безсоння (інсомнія), зниження лібідо; рідко – галюцинації, депресія, розлади сну, неспокій, ажитація, апатія.

Нервова система: нечасто – сонливість; рідко – цереброваскулярний інсульт, синкопе, міоклонія, парестезія, мігрень, мігрень без аури, дизгевзія (спотворення смаку).

Порушення з боку органів зору та слуху: рідко – блефарит, набряк кон’юнктиви, розлади зору, інші зміни з боку очей, дзвін у вухах; нечасто – запаморочення.

Серцево-судинна система: нечасто – відчуття серцебиття, припливи; рідко – інфаркт міокарда, ішемія міокарда, стенокардія, серцева недостатність, шлуночкова тахікардія, тахікардія, брадикардія, артеріальна гіпертензія, ангіопатія, ортостатична гіпотензія, порушення периферичних судин, варикоз.

Дихальна система: нечасто – запалення та застійні явища у верхніх дихальних шляхах; рідко – диспное, носові кровотечі, фарингіт, біль у горлі, продуктивний кашель, респіраторні розлади.

Шлунково-кишковий тракт: нечасто – нудота, діарея, гастроінтестинальний біль/розлади, запор; рідко – гематемезис, гастрит, абдомінальний біль, блювання, диспепсія, сухість у роті, здуття живота.

Гепатобіліарні порушення: рідко – гепатит, гіпербілірубінемія.

Шкіра та підшкірна клітковина: нечасто – висипання; рідко – ангіоневротичний набряк, псоріаз, гіпергідроз, екзема, акне, сухість шкіри, інші зміни з боку шкіри.

Кістково-м’язова система та сполучна тканина: нечасто – біль у спині, м’язові спазми, біль у кінцівках; рідко – артралгія, біль у кістках, остеоартрит.

Сечовидільна система: рідко – ниркова недостатність, азотемія, поліурія, полакіурія.

Репродуктивна система: нечасто – еректильна дисфункція.

Вроджені, сімейні та генетичні розлади: рідко – вроджена артеріальна мальформація, іхтіоз.

Загальні порушення: нечасто – біль у грудній клітці, периферичні набряки, нездужання, порушення чутливості, рідко – набряк, втома.

Пошкодження (травми, рани), отруєння: пошкодження.

Реакції, про які повідомлялося протягом постмаркетингового спостереження або IV фази клінічних випробувань.

Кров та лімфатична система: агранулоцитоз, панцитопенія.

Нервова система: транзиторні ішемічні атаки, церебральні крововиливи, порушення рівноваги.

Серцево-судинна система: атріовентрикулярна блокада, зупинка серця, аритмія.

Дихальна система: бронхоспазм.

Шлунково-кишковий тракт: ілеус (кишкова непрохідність).

Гепатобіліарні порушення: панкреатит, жовтяниця.

Шкіра та підшкірна клітковина: алопеція, кропив’янка, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

Кістков-м’язова система та сполучна тканина: міалгія.

Загальні порушення: пірексія.

Лабораторні дослідження: підвищення вмісту у плазмі крові креатиніну, лужної фосфатази, сечовини, лактатдегідрогенази, калію, сечової кислоти; зміни на ЕКГ, тромбоцитопенія, зміни лабораторних показників, зміни функціональних печінкових проб, підвищення трансаміназ, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту.

Побічні реакції, про які повідомлялося при застосуванні інгібіторів АПФ як групи лікарських засобів.

Кров та лімфатична система: гемолітична анемія.

Нервова система: порушення свідомості.

Орган зору: порушення гостроти зору.

Дихальна система, грудна клітка та середостіння: синусит, риніт, глосит.

Шлунково-кишковий тракт: інтестинальний набряк.

Шкіра та підшкірна клітковина: мультиформна еритема, псоріазоподібний дерматит.

Передозування

Симптоми передозування інгібіторів АПФ: надмірне зниження артеріального тиску, шок, ступор, брадикардія, електролітний дисбаланс та ниркова недостатність.

Лікування: промивання шлунка, моніторинг артеріального тиску. У випадку тяжкої артеріальної гіпотензії проводять заходи по відновленню циркулюючого об’єму крові.

Лікарська взаємодія

Діуретики

Комбінована терапія з діуретиками або іншими антигіпертензивними препаратами може підсилювати гіпотензивний ефект трандолаприлу. У пацієнтів із ризиком активування ренін-ангіотензинової системи (наприклад, при зневодненні або дотриманні безсольової дієти) діуретики слід відмінити за 2 – 3 дні до початку терапії трандолаприлом для зниження ймовірності симптоматичної артеріальної гіпотензії. Якщо необхідно, терапію діуретиками поновлюють пізніше. Трандолаприл застосовується у комбінації з блокаторами адренергічних рецепторів, але під ретельним спостереженням лікаря.

Калійзберігаючі діуретики, такі як спіронолактон, тріамтерен або амілорид, та харчові домішки з калієм можуть спричинити значне підвищення вмісту калію в сироватці крові, особливо у хворих із нирковою недостатністю. Трандолаприл може знизити втрату калію, спричинену застосуванням тіазидних діуретиків.

Протидіабетичні засоби

Одночасний прийом інгібіторів АПФ та протидіабетичних засобів (інсуліну або оральних гіпоглікемічних препаратів) може спричинити зниження рівня глюкози крові з високим ризиком розвитку гіпоглікемії.

Літій

Трандолаприл може затримувати елімінацію літію з організму.

Інші

Були повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які застосовували інгібітори АПФ та яким проводили діаліз із використанням поліакрилнітрилових мембран високої проникності. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ при проведенні діалізу з таким типом мембран.

Застосування нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) може послаблювати гіпотензивний ефект антигіпертензивних засобів, у тому числі трандолаприлу. Слід підсилити контроль АТ на початку лікування НПЗЗ або після його відміни у пацієнтів, які застосовують трандолаприл. Крім того, описаний адитивний вплив НПЗЗ на збільшення калію у сироватці крові при застосуванні з інгібіторами АПФ, особливо у пацієнтів зі зниженою нирковою функцією.

Гіпотензивний ефект деяких інгаляційних анестетиків може підсилюватися інгібіторами АПФ.

Застосування алопуринолу, цитостатиків та імунодепресантів, системних кортикостероїдів або прокаїнаміду одночасно з інгібіторами АПФ підвищує ризик виникнення лейкопенії.

Антациди можуть знизити біодоступність інгібіторів АПФ.

Симпатоміметики можуть знижувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ, тому за такими пацієнтами слід ретельно наглядати.

Сумісне застосування гіпотензивних засобів та нейролептиків або трициклічних антидепресантів підвищує ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.

Сумісне застосування трандолаприлу та алкоголю може підвищувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії через збільшення біодоступності інгібіторів АПФ.

Не відмічалося жодних взаємодій у пацієнтів із лівошлуночковою недостатністю після інфаркту міокарда, які застосовували трандолаприл одночасно з тромболітиками, аспірином, бета-блокаторами, антагоністами кальцію, нітратами, антикоагулянтами або дигоксином.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

. Трандолаприл – непептидний інгібітор АПФ із карбоксильною групою, але без сульфгідрильної групи. Трандолаприл швидко абсорбується та піддається неспецифічному гідролізу з утворенням трандолаприлату – потужного активного метаболіту з тривалою дією. Трандолаприлат має високу спорідненість до АПФ. Застосування трандолаприлу спричинює зниження концентрації ангіотензину ІІ, альдостерону та передсердного натрійуретичного фактора та підвищує активність реніну й концентрацію ангіотензину І у плазмі крові. Трандолаприл, таким чином, справляє антигіпертензивну дію шляхом моделювання ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яка відіграє значну роль у регуляції ОЦК та артеріального тиску. У пацієнтів із АГ застосування препарату в звичайних терапевтичних дозах знижує АТ у положенні лежачи й стоячи. Антигіпертензивний ефект проявляється через 1 годину, з максимальною дією через 8 – 12 годин та триває 24 години. Властивостями трандолаприлу пояснюють регресію гіпертрофії міокарда з покращенням діастолічної функції у людини.

Фармакокінетика

При пероральному застосуванні трандолаприл швидко всмоктується. Кількість, що всмоктується, еквівалентна 40 – 60 % від застосованої дози та не змінюється під впливом їжі. Час досягнення піку концентрації у плазмі становить 30 хв. Трандолаприл дуже швидко виводиться із плазми крові, середній період його напіввиведення становить менше 1 години. Трандолаприл в організмі гідролізується до трандолаприлату, який є специфічним інгібітором АПФ. Кількість трандолаприлату, що утворюється, не залежить від їжі. Тmax трандолаприлату становить 3 – 8 годин. Абсолютна біодоступність трандолаприлату після застосування трандолаприлу становить 13 %. Зв’язування трандолаприлату з білками плазми становить приблизно 80 %. Зв’язування з АПФ є насиченим, з високою спорідненістю. Більша кількість циркулюючого трандолаприлату також зв’язується (ненасичений зв’язок) з альбумінами. Стан рівноважних концентрацій трандолаприлату досягається приблизно через 4 дні регулярного застосування трандолаприлу 1 раз на добу як у здорових добровольців, так і пацієнтів різного віку з артеріальною гіпертензією. Ефективний період напіввиведення трандолаприлату знаходиться в межах 15 – 23 годин. Кінцевий елімінаційний період напіввиведення становить 47 – 98 годин, залежно від дози. Термінальна фаза, ймовірно, характеризує кінетику зв’язування/дисоціації комплексу трандолаприлат/АПФ. Трандолаприлат виводиться з сечею у незміненому вигляді у кількості 9 – 14 % від введеної дози трандолаприлу. Незначна кількість трандолаприлу екскретується в незміненому вигляді з сечею (< 0,5 %). Після перорального прийому радіоактивно міченого трандолаприлу 1/3 радіоактивності виявляється у сечі та 2/3 – у фекаліях. Нирковий кліренс трандолаприлату пропорційний кліренсу креатиніну та варіює в межах 0,15 - 4 л/год залежно від дози. Концентрація трандолаприлату у плазмі крові значно вища у хворих із кліренсом креатиніну ≤ 30 мл/хв. При повторному введенні хворим із хронічними порушеннями функції нирок рівноважні концентрації досягаються через 4 дні незалежно від ступеня порушення функції нирок. Фармакокінетика трандолаприлу у дітей не досліджувалася.

Фізико-хімічні властивості

тверді желатинові непрозорі капсули червоного кольору, що містять гранули від білого до майже білого кольору.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

У деяких пацієнтів прийом інгібіторів АПФ може вплинути на здатність керувати транспортними засобами та механізмами, особливо на початку лікування (ризик розвитку артеріальної гіпотензії). Тому після прийому першої дози препарату або після її підвищення слід утримуватися від керування транспортними засобами та механізмами.

Особливості застосування

Використання препарату дітьми

Застосування трандолаприлу у дітей не досліджувалося, тому не рекомендується застосовувати препарат у цій віковій групі.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Застосування трандолаприлу в період вагітності протипоказано. Перед застосуванням препарату необхідно виключити вагітність та запобігати їй під час лікування.

Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенності, спричиненої впливом інгібіторів АПФ під час І триместру вагітності, не були переконливими; однак незначне підвищення ризику не може виключатися. Пацієнткам, які планують вагітність, необхідно змінити даний препарат на інший антигіпертензивний лікарський засіб, що має встановлений профіль безпеки при застосуванні під час вагітності, за винятком випадків, коли продовження терапії інгібіторами АПФ є необхідним. При підтвердженні вагітності лікування інгібіторами АПФ необхідно негайно припинити і, у разі потреби, призначити альтернативне лікування.

Відомо, що застосування інгібіторів АПФ під час ІІ та ІІІ триместру вагітності може призвести до фетотоксичності у людини (погіршення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації черепа) та неонатальної токсичності (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). При виявленні застосування трандолаприлу у ІІ триместрі вагітності слід провести ультразвукове дослідження функції нирок та кісток черепа. Немовлята, чиї матері застосовували інгібітори АПФ, повинні бути ретельно оглянуті на випадок виявлення артеріальної гіпотензії.

Оскільки інформації про застосування трандолаприлу під час годування груддю немає, його застосування в цей період протипоказане.

Під час годування груддю більш прийнятне застосування лікарських засобів, що є більш безпечними, особливо під час догляду за новонародженими або недоношеними немовлятами.

Упаковка

2 блістери по 14 капсул у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

4 роки.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 ºС.


Отзывы