Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Гепавирин

Міжнародна назва: Ribavirin
Виробник: Фармасайнс Інк., Канада.
АТ Код: АТС J05А В04
Клінико-фармакологічна група: Противірусні засоби прямої дії. Рибавірин.
Форма випуску: Капсули

Склад

діюча речовина: ribavirin;

1 капсула містить рибавірину 200 мг;

допоміжні речовини: полівінілпіролідин, тальк, магнію стеарат, капсули желатинові № 0;

склад капсул: желатин, титану діоксид (Е 171), FD&C блакитний (Е 133), еритрозин (Е 127).

Показання

Лікування хронічного гепатиту С тільки у складі комбінованої терапії з пегінтерфероном альфа-2b (дорослі віком від 18 років) або інтерфероном альфа-2b (дорослі, діти віком від 3 років, підлітки) при наявності компенсованого захворювання печінки.

Пацієнти, які раніше не отримували лікування альфа-інтерферонами.

Дорослі: в комбінації з пегінтерфероном альфа-2b або з інтерфероном альфа-2b при наявності підвищених рівнів АЛТ і HCV-РНК у сироватці крові.

Діти віком від 3 років: у комбінації з інтерфероном альфа-2b при наявності HCV-РНК у сироватці крові.

Пацієнти при неефективності попередньої терапії альфа-інтерферонами.

Дорослі: в комбінації з інтерфероном альфа-2b, які отримували монотерапію альфа-інтерфероном з позитивним ефектом (з нормалізацією АЛТ у кінці лікування), але з подальшим рецидивом. У комбінації з пегінтерфероном альфа-2b у пацієнтів при неефективності попередньої терапії або подальшим рецидивом.

Пацієнти, інфіковані ВІЛ, з клінічно стабільним перебігом.

У комбінації з пегінтерфероном альфа-2b для лікування дорослих пацієнтів із хронічним гепатитом С.

Протипоказання

  • Гіперчутливість до рибавірину або до будь-якого компонента препарату;
  • тяжкі захворювання серця, включаючи нестабільні та неконтрольовані форми, які спостерігаються як мінімум протягом 6 місяців до початку лікування;
  • вагітність. Терапію не слід розпочинати, доки не будуть отримані дані про негативний результат тесту на вагітність;
  • період годування груддю;
  • гемоглобінопатія (наприклад, таласемія, серповидно-клітинна анемія);
  • тяжкі виснажливі захворювання, у тому числі у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю або з кліренсом креатиніну нижче 50 мл/хв;
  • тяжке порушення функції печінки або декомпенсований цироз печінки;
  • дітям та підліткам при наявності анамнестичних або клінічних даних про тяжкий психічний розлад, особливо депресію, суїцидальні думки або спробу самогубства;
  • аутоімунний гепатит або інші аутоімунні захворювання в анамнезі (у зв’язку з комбінацією з пегінтерфероном альфа-2b або інтерфероном альфа-2b).

Дивіться також інформацію щодо протипоказань для пегінтерферону альфа-2b або інтерферону альфа-2b.

Дозування

Терапію має проводити лікар, що має досвід лікування хворих на гепатит С.

Гепавірин не слід застосовувати як єдиний терапевтичний засіб лікування, оскільки рибавірин неефективний у якості монотерапії гепатиту С.

Гепавірин приймають внутрішньо з їжею щоденно у два прийоми (вранці та ввечері).

Доза Гепавірину залежить від маси тіла пацієнта (табл. 1, 2).

Гепавірин можна застосовувати у комбінації як із пегінтерфероном альфа-2b, так і з інтерфероном альфа-2b. Вибір режиму комбінованої терапії проводиться індивідуально, з урахуванням очікуваної ефективності та безпеки обраної комбінації. При призначенні комбінованої терапії слід керуватися також Інструкцією для медичного застосування пегінтерферону альфа-2b або інтерферону альфа-2b.

Застосування Гепавірину у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b.

Таблиця 1

 

Дози Гепавірину (у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b)
Маса тіла пацієнта, кг Добова доза в мг Кількість капсул по 200 мг
< 65 800 4 (2 вранці, 2 ввечері)
65-85 1000 5 (2 вранці, 3 ввечері)
86-105 1200 6 (3 вранці, 3 ввечері)
> 105 1400 7 (3 вранці, 4 ввечері)

Застосування Гепавірину у комбінації з інтерфероном альфа-2b розчином для ін’єкцій.

Таблиця 2

 

Дози Гепавірину (у комбінації з інтерфероном альфа-2b)
Маса тіла пацієнта, кг Добова доза в мг Кількість капсул по 200 мг
≤ 75 1000 5 (2 вранці, 3 ввечері)
> 75 1200 6 (3 вранці, 3 ввечері)

Тривалість лікування.

Неліковані пацієнти.

Прогнозування розвитку стійкої вірусологічної відповіді: у пацієнтів, інфікованих вірусом гепатиту С генотипу 1, які не досягли вірусологічної відповіді на 12-му тижні лікування, ймовірність розвитку стійкої вірусологічної відповіді дуже низька.

  • Генотип 1: пацієнтам, які продемонстрували вірусологічну відповідь на 12-му тижні лікування, терапію слід продовжувати наступні 9 місяців (у цілому 48 тижнів). Серед пацієнтів з HCV 1-го генотипу та низьким вірусним навантаженням (<2000000 копій/мл), у яких результат на HCV-PHK стає негативним на 4-му тижні лікування і залишається негативним до 24-го тижня, лікування може бути або припинено після 24-тижневого курсу, або проведено ще протягом додаткових 24 тижнів (тривалість лікування у цілому

48 тижнів). Проте 24-тижневий курс лікування може бути асоційований з вищим ризиком рецидиву, ніж 48-тижневий курс.

  • Генотип 2 або 3: рекомендована тривалість лікування всіх пацієнтів становить 24 тижні.
  • Генотип 4: вважається, що пацієнти, інфіковані вірусом генотипу 4, важче піддаються лікуванню; проте обмежені клінічні дані (n=66) виявили схожість у лікуванні цих пацієнтів і пацієнтів з генотипом 1.

Ко-інфекції ВІЛ та вірусом гепатиту С.

Тривалість лікування становить 48 тижні незалежно від генотипу.

Прогнозування розвитку стійкої вірусологічної відповіді: рання вірусологічна відповідь на 12-му тижні (зниження вірусологічного навантаження на 2 log або рівень HCV-PHK нижче рівня визначення) є прогностичним фактором відносно розвитку стійкої вірусологічної відповіді. У групі негативного прогнозу (пацієнти, які не продемонстрували ранню вірусологічну відповідь) 99 % пацієнтів не отримали стійкої вірусологічної відповіді при застосуванні комбінованої терапії пегінтерфероном альфа-2b/рибавірином. У групі позитивного прогнозу (пацієнти, які продемонстрували ранню вірусологічну відповідь)

50 % пацієнтів отримали стійку вірусологічну відповідь при застосуванні комбінованої терапії.

Неефективна попередня терапія (пацієнти з рецидивом або пацієнти, які не відповідали на лікування).

Прогнозування розвитку стійкої вірусологічної відповіді: всі пацієнти з рецидивом або пацієнти, які не відповіли на лікування, незалежно від генотипу, в яких на 12-му тижні лікування рівень HCV-PHK у сироватці крові є нижчим рівня визначення, терапію слід продовжувати наступні 9 місяців (48 тижнів). У пацієнтів, у яких не отримано вірусологічної відповіді на 12-му тижні лікування, ймовірність розвитку стійкої відповіді дуже низька.

Тривалість лікування.

На основі досвіду клінічних досліджень рекомендована тривалість лікування становить щонайменше 6 місяців. Під час цих клінічних досліджень пацієнти лікувалися протягом року і у пацієнтів, у яких не було досягнуто вірусологічної відповіді після 6 місяців терапії (HCV-РНК нижче рівня визначення), ймовірність розвитку стійкої вірусологічної відповіді (HCV-РНК нижче рівня визначення через 6 місяців після закінчення курсу терапії) була дуже низькою.

  • Генотип 1: лікування продовжують протягом наступних 6 місяців (у цілому 1 рік) у тих хворих, у яких у кінці перших 6 місяців лікування відбулася елімінація РНК вірусу гепатиту С із сироватки крові.
  • Генотипи не-1: рішення про продовження терапії до 1 року у пацієнтів з негативним HCV-РНК після 6 місяців лікування повинно ґрунтуватися на інших прогностичних факторах (наприклад, вік пацієнта > 40 років, чоловіча стать, наявність фіброзу).

Діти віком від 3 років і підлітки: (пацієнтам, маса тіла яких менше 25 кг, або ті, які не можуть ковтати капсули, призначають препарат у вигляді розчину для внутрішнього застосування).

Доза Гепавірину також залежить від маси тіла пацієнта (табл. 3). Гепавірин приймають внутрішньо з їжею, щоденно, в два прийоми (вранці та ввечері). У цій віковій групі Гепавірин застосовують у дозі 15 мг/кг/день у комбінації з інтерфероном альфа-2b (в дозі

3 млн МО/м2 тричі на тиждень).

Таблиця 3

 

Дози Гепавірину для дітей, розраховані залежно від маси тіла
Маса тіла пацієнта, кг Добова доза Гепавірину, мг Кількість капсул по 200 мг
25-36 400 2 (1 вранці, 1 ввечері)
37-49 600 3 (1 вранці, 2 ввечері)
50-65 800 4 (2 вранці, 2 ввечері)
> 65 Відповідає дозуванню для дорослих

Тривалість лікування дітей та підлітків.

  • Генотип 1: рекомендована тривалість лікування становить 1 рік. Пацієнти, які не досягли вірусологічної відповіді* на 12-му тижні лікування, навряд чи будуть мати стійку вірусологічну відповідь (негативний прогностичний рівень 96 %). Хворим, які не досягли вірусологічної відповіді на 12-му тижні, лікування слід відмінити.
  • Генотип 2 або 3: рекомендована тривалість лікування усіх пацієнтів становить 24 тижні.
  • Вірусологічна відповідь визначається як відсутність HCV-РНК у крові на 12-му тижні лікування.

Модифікація дози для всіх пацієнтів (табл. 4).

При виникненні серйозних небажаних явищ або відхилень у лабораторних показниках під час терапії Гепавірином і пегінтерфероном альфа-2b або інтерфероном альфа-2b, слід відкоригувати дозу кожного препарату до зникнення небажаних явищ. Якщо переносимість препаратів не поліпшиться після корекції дози, застосування даних лікарських засобів може бути припинено. На досвіді клінічних досліджень була розроблена схема модифікації дозування для комбінованої терапії. Немає свідчень того, що перехід на інший альфа-інтерферон поліпшить переносимість терапії.

Таблиця 4

Побічні дії

Див. також інформацію про побічні реакції пегінтерферону альфа-2b або інтерферону альфа–2b.

Основним токсичним явищем, яке спостерігається при застосуванні рибавірину, є гемолітична анемія (вміст гемоглобіну нижче 10 г/дл). Анемія може розвинутись через

1-2 тижні від початку застосування рибавірину. У зв'язку з розвитком анемії можуть спостерігатися ускладнення з боку серцево-судинної, дихальної, нервової та психічної систем.

Порушення з боку системи крові та лімфи: зниження концентрації гемоглобіну, анемія, дуже рідко апластична анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, лімфопенія, лімфаденопатія.

Порушення серцево-судинної системи: периферичні набряки, відчуття серцебиття, тахікардія, гіпотензія, гіпертензія, кардіоміопатія, аритмія, інфаркт, міокардит.

Порушення з боку органів дихання: біль у горлі та грудях, непродуктивний кашель, порушення дихання, риніт, закладеність носа, ринорея, синусит, бронхіт, пневмонія.

Порушення центральної нервової системи: головний біль, мігрень, пропасниця, сонливість, безсоння, запаморочення, парестезія, гіперстезія, гіпостезія, сплутаність свідомості, тремор, порушення ментального статусу, судоми, атаксія, інсульт, ішемія, енцефалопатія.

Психічні розлади: емоційна лабільність, депресія, апатія, ажитація, агресивна поведінка, нервозність, нездужання, психоз, ворожість, нічні жахіття и, у деяких пацієнтів під час комбінованої терапії спостерігалися суїцидальні думки та спроби самогубства, галюцинації.

Порушення імунної системи: васкуліт, ангіоедема, бронхоспазм, анафілаксія, саркоїдоз, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит.

Порушення ендокринної системи: гіпотиреоїдоз, гіпертиреоїдоз, діабет.

Порушення обміну речовин/метаболічних процесів: підвищення рівня сечової кислоти та непрямого білірубіну, набута ліподистрофія, хроматурія, анорексія, гіперглікемія, поліурія, зневоднення, гіпокальцемія, підвищення апетиту, зменшення маси тіла.

Порушення органа зору: порушення зору, ксерофтальмія, біль в очах.

Порушення органа слуху: порушення/втрата слуху, шум у вухах, вертиго.

Порушення травного тракту: діарея, біль у животі, порушення смаку, стоматит, хейліт, виразковий стоматит, кровоточивість ясен, гінгівіт, спрага, пародонтоз, ураження зубів, диспепсія, нудота, блювання, здуття, коліт, запор, пронос, панкреатит (рідко), гепатомегалія, гіпербілірубінемія, гепатотоксикоз.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: пітливість, свербіж, алопеція, псоріаз, дерматит, акне, екзема, еритематозний висип, кропив’янка, реакції фоточутливості, макулопапульозний висип, мультиформна еритема, синдром Стівена-Джонсона, порушення структури волосся, токсичний епідермальний некроліз.

Порушення опорно-рухового апарату: артралгія, міальгія, м’язовий біль, артрит, міозит.

Порушення з боку сечостатевої системи: інфекції сечостатевої системи, поліурія, менструальні порушення, аменорея, дисменорея, зниження лібідо, імпотенція, простатит, неспецифічні сексуальні порушення.

Інші: інфекції (респіраторні, грибкові, herpes simplex, середній отит, кон’юнктивіт, синусит), грипоподібні захворювання, загальна слабкість, назофарингіт, носові кровотечі, синкопе, флатуленція, астенія, новоутворення.

Профіль побічних реакцій у дітей в основному схожий з профілем таких у дорослих, але деякі побічні реакції є специфічними для дитячого віку: затримка у збільшенні росту та маси тіла, частіше, ніж у дорослих, виникали побічні ефекти з боку ЦНС, біль у місці ін’єкції, пропасниця, анорексія, нудота, емоційна лабільність.

Дуже рідко у дітей спостерігалися астенія, підвищення апетиту, порушення поведінки та уваги, порушення сну, сомнамбулізм, біль у грудній клітині, неспецифічні новоутворення, набряки, нетримання сечі, енурез, порушення сечовипускання, бактеріальні інфекції, вірилізм, гастроентерит, гастроезофагеальний рефлюкс, зубний біль, зубний абсцес, менструальні порушення, тестикулярний біль, акне, зміни нігтів, зміни шкіри (трофіки, забарвлення), порушення зору.

Модифікації дози потребували 30 % пацієнтів дитячого віку переважно через розвиток анемії та нейтропенії.

Ко-інфікованні ВІЛ та вірусом гепатиту С.

  • У пацієнтів, інфікованих ВІЛ і вірусом гепатиту С, терапія рибавірином у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b призводила до зниження абсолютного числа CD4+ клітин за перші 4 тижні, відсотковий вміст CD4+ клітин залишався незмінним. Рівень CD4+ клітин відновлювався після зниження дози або зупинення терапії. Застосування рибавірину у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b не чинило негативної дії на контроль ВІЛ-інфекції протягом лікування та періоду подальшого спостереження. Наявні обмежені дані щодо безпечності терапії у пацієнтів з рівнем CD4+ клітин ≤200/мкл. У ко-інфікованих пацієнтів, які приймали рибавірин у складі комбінованої терапії з пегінтерфероном альфа-2b під час проведення клінічних досліджень, відзначали наступні побічні ефекти: нейтропенія (26 %), набута ліподистрофія (13 %), зниження рівня CD4 лімфоцитів (8 %), зниження апетиту (8 %), підвищення рівня

γ-глутамілтрансферази (9 %), біль у спині (5 %), риніти (5 %), підвищення рівня амілази у крові (6 %), гіперлактатемія (5 %), цитолітичні гепатити (6 %), парестезія (5 %), підвищення рівня ліпази (6 %).

Лабораторні показники пацієнтів, ко-інфікованих ВІЛ та вірусом гепатиту С.

  • Гематологічна токсичність (нейтропенія, тромбоцитопенія та анемія), яку часто відзначають у пацієнтів, інфікованих ВІЛ і вірусом гепатиту С, у більшості випадків могла бути відкорегована шляхом підбору оптимальної дози, і лише в деяких випадках вимагала дострокового зупинення лікування.
  • Зниження рівня абсолютного числа нейтрофілів нижче 0,5×109/л спостерігали у 4 % пацієнтів, зниження рівня тромбоцитів нижче 50×109/л — у 4% пацієнтів, анемія (гемоглобін ≤ 94 г/л) — у 12 % пацієнтів, які застосовували рибавірин у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b (див. також інструкцію для медичного застосування антиретровірусних засобів відносно побічних реакцій).

Передозування

Можливо посилення побічних реакцій.

Лікування. Відміна препарату, симптоматична терапія.

Лікарська взаємодія

Ферменти цитохрому Р450.

За результатами досліджень встановлено, що рибавірин не пригнічує ферменти цитохрому Р450 та практично не піддається метаболізму при участі цитохрому Р450. Токсикологічні випробовування не дають підстави вважати, що рибавірин стимулює ферментативну активність печінки. Тому існує мінімальна ймовірність для взаємодії з цитохромом Р450.

Дослідження взаємодії рибавірину з лікарськими засобами, крім пегінтерферону альфа-2b або інтерферону альфа-2b та антацидами, не проводилися.

Пегінтерферон альфа-2b та інтерферон альфа-2b.

За даними фармакокінетичного дослідження, при неодноразовому спільному застосуванні не було виявлено ознак взаємодії між рибавірином і пегінтерфероном альфа-2b або інтерфероном альфа-2b.

Антациди.

Біодоступність рибавірину в дозі 600 мг знижувалася при одночасному прийомі антацидного препарату, що містив сполуки магнію та алюмінію або симетикон; показник AUCtf зменшився на 14 %. Можливо, зниження біодоступності в цьому дослідженні було спричинено затримкою транспортування рибавірину або зміною рН. Вважається, що ця взаємодія не має клінічного значення.

Аналоги нуклеозидів.

Рибавірин in vitro виявив здатність пригнічувати фосфорилювання зидовудину та ставудину. Клінічна значущість цих даних до кінця не відома. Однак вони дають підставу вважати, що конкурентне застосування Гепавірину із зидовудином або ставудином може призвести до підвищення концентрації ВІЛ у плазмі крові. Тому рекомендовано ретельне моніторування рівнів концентрації РНК-ВІЛ у плазмі крові хворих, які отримують лікування Гепавірином у комбінації з одним із цих двох засобів. При підвищенні рівня концентрації РНК-ВІЛ у плазмі крові застосування Гепавірину у поєднанні з інгібіторами зворотної транскриптази слід переглянути.

Застосування нуклеозидних аналогів окремо або в комбінації з іншими нуклеозидами може призвести до розвитку лактатацидозу. Рибавірин підвищує вміст фосфорильованих метаболітів пуринових нуклеозидів. Цей ефект може потенціювати ризик виникнення лактатацидозу, який спричинений пуриновими аналогами нуклеозидів (наприклад, диданозином або абакавіром). Не рекомендовано одночасне застосування Гепавірину і диданозину. Зафіксовані випадки мітохондріальної токсичності (лактатацидоз і панкреатит), деякі з них були летальні.

У пацієнтів, інфікованих ВІЛ та які отримують ВААРТ, зростає ризик виникнення лактатацидозу. Тому слід обережно застосовувати комбіновану терапію на фоні ВААРТ.

Можливість взаємодії з Гепавірином зберігається протягом двох місяців (5 періодів напіввиведення рибавірину) після припинення застосування внаслідок тривалого періоду напіввиведення.

Свідчень про взаємодію Гепавірину з ненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази або інгібіторами протеаз немає. Гепавірин не можна одночасно призначати із зидовудином, диданозином, ставудином.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Рибавірин – синтетичний аналог нуклеозидів із широким спектром активності проти РНК та ДНК вірусів. Рибавірин гальмує синтез вірусних РНК і ДНК за рахунок конкурентного інгібування дегідрогенази інозинмонофосфату.

Фармакокінетика

Рибавірин швидко всмоктується при пероральному застосуванні, пік концентрації у плазмі досягається через 1-3 години при багаторазовому прийомі. Абсолютна біодоступність становить у середньому 64 %. При одноразовому прийомі рибавірину з жирною їжею збільшується як площа під кривою кінетики концентрації, так і максимальна концентрація в сироватці крові. Рибавірин практично не зв'язується з білками плазми крові. Транспорт рибавірину здійснюється головним чином за допомогою врівноважуючого нуклеозидного транспортера es-типу, який присутній практично у всіх типах клітин. Імовірно, саме цим механізмом пояснюється значна величина об'єму розподілу препарату. У хворих на вірусний гепатит С, які приймали рибавірин перорально по 600 мг два рази на день, рівноважний вміст препарату у плазмі крові досягався приблизно через 4 тижні. При такому прийомі середній період напіввиведення після відміни препарату становив 298 годин, що свідчить про відносно повільне виведення препарату. Не відомо, чи проникає рибавірин крізь плаценту та в грудне молоко. Метаболізм рибавірину здійснюється двома шляхами: 1. оборотне фосфорилювання; 2. розщеплення за механізмом дерибозилювання та гідролізу амідної групи з утворенням триазольного карбоксильного метаболіту. У людини приблизно 61 % міченого радіоізотопом рибавірину у дозі 600 мг при прийомі внутрішньо виводиться з сечею за 336 годин, з них рибавірин у незмінному стані становить 17 %. Метаболіти рибавірину, карбоксамід і карбонова кислота також виводяться з сечею. У хворих з нирковою недостатністю фармакокінетика рибавірину при одноразовому прийомі змінюється (показники AUCtf і Сmax збільшуються) порівняно з контролем (кліренс креатиніну > 90 мл/хв). Ця зміна передусім зумовлена зниженням дійсного кліренсу у таких хворих. Концентрації рибавірину не зазнають суттєвих змін при гемодіалізі. Фармакокінетика рибавірину при введенні одноразової дози хворим з печінковою недостатністю незначного, помірного або значного ступеня тяжкості (типи А, В або С за класифікацією Чайлда-П’ю) аналогічна фармакокінетиці рибавірину у здорових осіб у групі контролю. У хворих старше 65 років не спостерігалося значної зміни фармакокінетики рибавірину у капсулах залежно від віку. Фармакокінетика рибавірину в капсулах у дітей 5-16 років, хворих на хронічний гепатит С, подібна до дорослих.

Фізико-хімічні властивості

щільні желатинові капсули блакитного кольору, з подвійним з'єднанням, розмір «0», які містять білий порошок.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Пацієнтам при появі стомлюваності, сонливості чи сплутаності свідомості на фоні терапії рекомендується уникати керування автомобілем або складною технікою.

Особливості застосування

Вміст гемоглобіну знизився на ≥2 г/дл протягом будь-яких 4 тижнів під час лікування (постійне застосування зниженої дози) < 12 г/дл через 4 тижні після зниження дози Кількість лейкоцитів – < 1,5 х 109/л < 1,0 х 109/л Кількість нейтрофілів – < 0,75 х 109/л < 0,5 х 109/л Кількість тромбоцитів – < 50 х 109/л (дорослі) < 80 х 109/л (діти) < 25 х 109/л (дорослі) < 50 х 109/л (діти) Вміст прямого білірубіну – – 2,5 х ВМН** Вміст непрямого білірубіну > 5 мг/дл – > 4 мг/дл (дорослі) > 5 мг/дл (діти) (протягом > 4 тижнів) Вміст креатиніну – – > 2,0 мг/дл АЛТ/АСТ – – 2 х значення початкового рівня та > 10 х ВМН**

*Пацієнтам, яким зменшили дозу Гепавірину до 600 мг на добу, необхідно приймати 1 капсулу 200 мг вранці та 2 капсули по 200 мг ввечері.

**ВМН – верхня межа норми.

Використання препарату дітьми

Гепавірин можна застосовувати дітям віком від 3 років у комбінації з інтерфероном

альфа-2b при наявності HCV-РНК в сироватці крові. Рішення про початок комбінованої терапії слід приймати в кожному окремому випадку, зважаючи як на ознаки прогресування хвороби (активність запального процесу в печінці та фіброз), так і на прогностичні фактори розвитку вірусологічної відповіді, HCV-генотип і вірусне навантаження.

Дітям та підліткам, маса тіла яких менше 25 кг, або тим, які не можуть ковтати капсули, призначають рибавірин в інших лікарських формах.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Препарат не можна призначати в період вагітності або годування груддю. Лікування Гепавірином можна розпочинати лише після отримання негативного тесту на вагітність. У період лікування та протягом 6 місяців після його закінчення жінкам репродуктивного віку та їхнім партнерам необхідно застосовувати не менше 2 надійних методів контрацепції .

Через можливість несприятливого впливу на дитину годування груддю треба припинити до початку застосування терапії.

Упаковка

По 140 капсул у флаконі, in bulk 1000 капсул у поліетиленових мішках.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Зберігати при температурі 15-30 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.