Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Гентамицин-К

Міжнародна назва: Gentamicin

Показання

Лікування інфекцій, викликаних чутливими до цього антибіотика мікроорганізмами:

  • сепсис та інші тяжкі системні інфекції,
  • внутрішньоочеревинні інфекції: перитоніт, абсцеси, холангіт (здебільшого у комбінації з метронідазолом або кліндаміцином),
  • тяжкі неонатальні інфекції,
  • інфекції сечовивідних шляхів ( пієлонефрит, цистит, уретрит, простатит),
  • інфекції дихальних шляхів (пневмонія, плеврит, емпієма плеври),
  • вторинні інфекції при опіках, травмах та хірургічних втручаннях (особливо, коли операція проводиться на сечовивідних шляхах або кишечнику),
  • туляремія,
  • ендокардит (здебільшого у комбінації з бета-лактамними антибіотиками).

Протипоказання

Підвищена чутливість до гентаміцину або будь-якого іншого інгредієнта цього препарату, а також підвищена чутливість до інших аміноглікозидів; астенічний бульбарний параліч, неврит слухового нерва, тяжка ниркова недостатність, годування груддю.

Дозування

Гентаміцин вводять внутрішньом'язово, але можна також вводити і внутрішньовенно. В обох випадках застосовують однакову дозу. Гентаміцин можна вводити безпосередньо у вену або у внутрішньовенний катетер. Тривалість введення становить 2 – 3 хв. При одночасному введенні загальної добової дози гентаміцину тривалість введення становить від 30 до 60 хв. Можна вводити одноразово добову дозу препарату.

Одноразове введення добової дози не рекомендується пацієнтам з імунодефіцитом (нейтропенія), тяжкою нирковою недостатністю, кистозним фіброзом, асцитом, інфекційним ендокардитом, значними опіками (більше 20 % поверхні шкіри), а також вагітним жінкам.

Дози для пацієнтів з нормальною функцією нирок

Дорослі та діти старше 12 років: від 2 до 5 мг/кг/добу, внутрішньом'язово або внутрішньовенно 1-3 рази на добу.

Дітям до 12 років препарат вводять лише за життєвими показаннями.

Діти віком від 2 тижнів до 12 років: 5 мг/кг/добу, внутрішньом'язово або внутрішньовенно 1-3 рази на добу.

Новонароджені діти віком до 2 тижнів: 5 мг/кг/добу, внутрішньом'язово або внутрішньовенно 2 рази на добу.

Початкова доза гентаміцину для дорослих повинна становити 1,5 – 2 мг/кг маси тіла незалежно від функції нирок, тому що ця доза забезпечує найадекватнішу концентрацію у сироватці крові.

Для проведення нетривалої внутрішньовенної інфузії гентаміцин необхідно розчинити в 100 – 200 мл стерильного фізіологічного розчину або стерильного 5% розчину глюкози. Концентрація гентаміцину у розчині не повинна перевищувати1 мг/мл.

Дози для пацієнтів з нирковою недостатністю

Початкова доза така сама, як і для пацієнтів з нормальною функцією нирок, а при продовженні лікування рекомендується або збільшити інтервал між введеннями, або зменшити дозу.

Дози гентаміцину для пацієнтів з порушеною функцією нирок

* Доза гентаміцину для пацієнтів з масою тіла менше 60 кг становить 60 мг

Після останнього гемодіалізу гентаміцин вводять у дозі 1 – 1,5 мг/кг маси тіла.

При перитонеальному діалізі дозу гентаміцину 1 мг/кг маси тіла додають до 2 літрів рідини для діалізу.

Тривалість лікування: від 7 до 10 днів і більше при дуже тяжких і ускладнених інфекціях.

Побічні дії

Гентаміцин токсично впливає на вестибулярний та слуховий апарат, нирки, гальмує нейром'язову передачу. Ймовірність порушення слуху і функції нирок збільшується, якщо концентрація гентаміцину у сироватці крові постійно перевищує 2 mг/мл.

До інших можливих ефектів належать реакції підвищеної чутливості, підвищення температури тіла, еозинофілія, нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія, протеїнурія, зниження гемоглобіну, гіпокальціємія, гіпокаліємія, гіпомагніємія, головний біль,

втомлюваність, парестезія, порушення зору, пальпітація, збільшення рівня сечовини, креатиніну, білірубіну, а також збільшення активності трансаміназ. Відмічалась також можливість появи стійкої діареї внаслідок суперінфекції резистентними бактеріями (псевдомембранозний коліт).

Передозування

Передозування може призвести до необоротного порушення слухового і вестибулярного апарату, транзиторного порушення функції нирок і нейром'язової блокади. Необхідно пильно стежити за функцією дихання, проводити аудіографію, вестибулографію, контролювати діурез і концентрацію гентаміцину, сечовини, креатиніну, кальцію, магнію і калію у сироватці крові. Для пацієнта необхідно забезпечити адекватну гідратацію. Нейром'язову блокаду можна зменшити введенням кальцію і неостигміну. Швидкість виведення гентаміцину з організму можна збільшити проведенням гемодіалізу, особливо при нирковій недостатності.

Лікарська взаємодія

Деякі діуретики (етакринова кислота і фуросемід) посилюють побічну дію гентаміцину, тому що при такому поєднаному застосуванні збільшується концентрація цього антибіотика в сироватці крові та тканинах. При внутрішньовенному застосуванні діуретиків збільшується ризик порушення функції нирок, вестибулярного і слухового апарату.

При застосуванні гентаміцину разом з препаратами, що викликають нейром'язову блокаду (сукцинілхолін або тубокурарин), відбувається посилення нейром'язової блокади і може виникнути дихальний параліч. Антидотами є препарати кальцію та неостигмін.

Гентаміцин не можна вводити разом з іншими нейротоксичними і нефротоксичними препаратами, особливо з амікацином, тобраміцином, ванкоміцином, цефалоридином, віоміцином, поліміксином В, нетроміцином, неоміцином і стрептоміцином.

Поєднане застосування гентаміцину та амфотерицину В, циклоспорину, цисплатину, кліндаміцину, піперациліну, метоксифлурану, фоскарнету і радіоконтрастних агентів для внутрішньовенного введення збільшує ризик порушення функції нирок, вестибулярного і слухового апарату.

Беталактамні антибіотики можуть інактувати гентаміцин. Тому їх не можна змішувати в одному флаконі для внутрішньовенного введення. Крім того, гентаміцин не можна змішувати з еритроміцином, гепарином і гідрокарбонатом натрію.

Особливості застосування

За пацієнтами, яким проводиться лікування гентаміцином, слід проводити пильне медичне спостереження, оскільки гентаміцин, так само, як і інші аміноглікозиди, має нефротоксичну активність, порушує вестибулярний і слуховий апарат і гальмує нейром'язову передачу. Необхідно уважно стежити за появою порушень слуху, запаморочення або дзвону у вухах. При тривалому лікуванні та введенні високих доз необхідно контролювати концентрацію гентаміцину у сироватці крові, функцію нирок, вестибулярну функцію і слух. Для пацієнтів з гіпокальціємією лікування слід проводити з обережністю.

На підвищений ризик ураження слухового і вестибулярного апарату наражаються пацієнти з порушенням слухового і вестибулярного апарату, пацієнти з порушеною функцією нирок, пацієнти, яких лікували іншими ототоксичними препаратами, яким не проводиться адекватна гідратація і яким вводяться високі дози гентаміцину протягом тривалого періоду.

Нефротоксична дія гентаміцину найчастіше проявляється у людей похилого віку, жінок, пацієнтів з нирковою недостатністю, поганою гідратацією, з нефротичним синдромом, діабетичною нефропатією, а також у пацієнтів, яких лікували іншими нефротоксичними препаратами. Таке порушення є транзиторним і проявляється підвищеною концентрацєю креатиніну у сироватці крові. Для пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю, а також для людей похилого віку (старше 65 років) дозу необхідно коригувати згідно з функцією нирок. Рекомендується забезпечити адекватну гідратацію пацієнта.

Рідко гентаміцин впливає на нейром'язову передачу (викликаючи нейром'язовий параліч). Такий ефект виникає в основному при швидкому внутрішньовенному введенні або при введенні високих доз гентаміцину у плевральну або перітонеальну ділянку. Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів з міастенічним синдромом і хворобою Паркінсона через можливу появу блокади нейром'язової передачі. Такій блокаді можна запобігти повільнішим внутрішньовенним введенням.

У новонароджених і маленьких дітей однакові дози, розраховані на масу тіла, викликають меншу концентрацію гентаміцину у сироватці, ніж у дорослих, тому необхідно призначати дещо вищі терапевтичні дози. З міркувань безпеки рекомендується у дітей щоденно визначати концентрацію гентаміцину у сироватці крові. Через 1 годину після введення концентрація гентаміцину у сироватці крові повинна становити не менше 4 mг/мл.

При введенні добової дози гентаміцину за декілька разів, концентрація гентаміцину у сироватці крові, визначена перед наступним введенням, не повинна бути більше ніж 2 mг/мл. Якщо добову дозу вводять у вигляді одноразового введення, то концентрація гентаміцину у сироватці крові перед наступним введенням не повинна бути більше ніж 1 mг/мл.

Вагітність і лактація

Аміноглікозиди проходять через плацентарний бар'єр і можуть викликати ураження вестибулярного і слухового апарату плода. Лікування гентаміцином вагітних жінок можна проводити лише у випадках, загрозливих для життя і за умови відсутності іншого адекватного антибіотика.

Гентаміцин виділяється разом з грудним молоком, і тому матерям під час лікування рекомендується припинити годування груддю.

Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами

Гентаміцин, в основному, не впливає на психофізичні здатності. В окремих випадках він може викликати тимчасові порушення рівноваги. Такі порушення можуть також виникати і після припинення лікування, про що необхідно попередити пацієнтів.

Упаковка

По 1 мл (40 мг/1 мл) в ампулах №10 у чарунковій упаковці у картонній коробці. По 2 мл (80 мг/2 мл) в ампулах №10 у чарунковій упаковці у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 оС у недоступному для дітей місці. Не заморожувати! Термін придатності – 5 років.