Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Флутамид-Дарница

Міжнародна назва: Flutamide
Виробник: ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця".
АТ Код: АТС: L02B B01
Клінико-фармакологічна група: Антиандрогенний засіб.
Форма випуску: Таблетки

Склад

1 таблетка містить флутаміду 250 мг у перерахуванні на 100 % суху речовину;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, кроскармелоза натрію, аеросил, стеаринова кислота, магнію стеарат.

Показання

Лікування метастазуючого раку передміхурової залози, коли показано пригнічення дії тестотерону:

  • на початку лікування у комбінації з агоністами лютеїнізуючого гормону (ЛГ)-рилізинг гормону;
  • як додаткове лікування хворих, які вже отримують терапію агоністами ЛГ-рилізинг гормонів;
  • у хворих із хірургічною кастрацією;
  • при неприйнятності чи неефективності інших видів гормонотерапії.

Протипоказання

Підвищена чутливість до препарату, печінкова та/або ниркова недостатність, захворювання щитоподібної залози.

Дозування

Застосовують в умовах стаціонару. Призначають внутрішньо.

Для лікування раку передміхурової залози застосовують по 250 мг (1 таблетка) 3 рази на добу, самостійно або у комбінації з орхіектомією, аналогами ЛГ-рилізинг гормону або низькими дозами естрогенів.

Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання.

Для диференційної діагностики гіпогонадизму у чоловіків флутамід призначають по 10 мг/кг маси тіла (за 3 прийоми) протягом 3-х діб. До і після третього дня застосування досліджують добову екскрецію гонадотропінів. Можна проводити пробу протягом 5 днів з дослідженням добової екскреції гонадотропінів на фоні 5-го дня прийому флутаміду. При оцінці результатів необхідно орієнтуватися на такі показники:

  • у здорових осіб при нормальній базальній екскреції гонадотропінів після прийому препарату їх виділення збільшується більше, як у 1,5 рази;
  • при первинному гіпогонадизмі базальна екскреція гонадотропінів суттєво підвищена, рідше – нормальна; застосування флутаміду призводить до її підвищення більше, як у 1,5 – 2 рази;
  • при вторинному гіпогонадизмі базальна екскреція гонадотропінів знижена, рідше – нормальна; після застосування флутаміду не спостерігається її суттєвих змін.

Побічні дії

При монотерапії.

Досить часто зустрічається побічна дія – гінекомастія та/або біль в ділянці грудних залоз, що іноді супроводжується галактореєю.

Побічні ефекти з боку серцево-судинної системи виникають трохи рідше. Вони можуть проявлятися підвищенням артеріального тиску (1 %), стенокардією, розвитком тромбофлебіту, легеневою емболією, інфарктом міокарда.

З боку шлунково-кишкового тракту можливі діарея (12 %), нудота і блювання (12 %), підвищення апетиту, транзиторне порушення функції печінки, гепатит, відсутність апетиту (4 %), печія, запор, болі, подібні до болей при виразці шлунка.

З боку сечостатевої системи – зміна забарвлення сечі від бурштинової до жовто-зеленої, зниження лібідо (36 %).

З боку нервової системи – оперізувальний лишай, головний біль, запаморочення, слабкість, затуманений зір, занепокоєння, депресія, безсоння, стомлюваність.

З боку крові – анемія (6 %), лейкопенія (3 %), тромбоцитопенія (1 %).

Алергічні реакції: свербіж, кропив’янка, поява на шкірі різних видів висипань, частіше папульозного характеру з еритемою або без неї. Шкірні алергічні реакції зустрічаються у 3 % хворих.

У поодиноких випадках можливі підшкірні крововиливи, свербіж, вовчакоподібний синдром, спрага, біль у грудній клітці, лімфангіектатичний набряк.

При тривалому лікуванні відзначається пригнічення сперматогенезу.

При лікуванні в комбінації з агоністами ЛГ-рилізинг гормону. Найчастіше можливі відчуття припливів жару (61 %), зниження лібідо (36 %), імпотенція (33 %), діарея, нудота, блювання, гінекомастія (9 %). Частота виникнення цих побічних явищ, за винятком діареї, така ж, як і при монотерапії агоністами ЛГ-рилізинг гормону.

Зрідка можуть спостерігатися такі побічні ефекти: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, шлунково-кишкові розлади нез’ясованої етіології, відсутність апетиту, набряки, симптоми нейром’язових розладів, симптоми порушень функції сечостатевої системи, артеріальна гіпертензія і побічні явища з боку ЦНС (сонливість, депресія, сплутаність свідомості, занепокоєння, невроз).

Висипання на шкірі відзначаються у 3 % пацієнтів. Відзначаються випадки розвитку фотосенсибілізації.

Дуже рідко виникає порушення дихання.

Описані поодинокі випадки розвитку механічної жовтяниці, печінкової енцефалопатії та некрозу клітин печінки.

Передозування

Максимальна добова доза перенесення ще не визначена. Описаний випадок виживання пацієнта, який одноразово прийняв 5000 мг флутаміду. На підставі клінічних даних вважають, що прийом препарату в дозі до 1500 мг на добу не спричиняє серйозних токсичних ефектів. При необхідності проведення заходів невідкладної допомоги пацієнтам з передозуванням флутаміду необхідно враховувати, що через високе зв’язування з білками плазми крові екстракорпоральний гемодіаліз мало ефективний. Показано промивання шлунка або штучно викликане блювання (якщо хворий у свідомісті). Заходи з підтримки життєво важливих функцій.

Лікарська взаємодія

При одночастному застосуванні можлива взаємодія з парацетамолом, опіоїдними аналгетиками або нестероїдними протизапальними засобами. При одночасному призначенні непрямих антикоагулянтів і флутаміду можливе посилення протизгортальної дії.

Умови та терміни зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 оС.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Діючою речовиною препарату є флутамід – речовина нестероїдної будови, яка має антиандрогенні та цитостатичні властивості. Механізм дії флутаміду пов‘язаний із здатністю блокувати зв‘язування андрогенів із специфічними рецепторами, які розташовані у андрогенчутливих органах, включаючи передміхурову залозу, а також з рецепторами андрогенів у гіпоталамусі та гіпофізі. Завдяки цьому біологічні ефекти андрогенів не проявляються і переривається зворотний негативний зв‘язок між сім‘яниками та гіпоталамо-гіпофізарною системою. Препарат підсилює секрецію гонадотропних гормонів, що призводить до збільшення їх вмісту у крові та сечі, а також тестостерону у плазмі крові, послаблює біологічну дію андрогенів на пухлинні клітини передміхурової залози. Під дією препарату зменшуються розміри та щільність пухлини передміхурової залози, а також її метастазів, зникає або зменшується больовий синдром.

Фармакокінетика

Добре всмоктується при вживанні внутрішньо. В крові флутамід та його метаболіт 2-гідроксифлутамід зв’язуються с білком плазми крові на 94–96 % и 92–94 % відповідно. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 2 год після прийому. Препарат швидко метаболізується до фармакологічно активного гідроксильованого метаболіту – 2-гідроксифлутаміду, період напіввиведення (Т 1/2 ) якого становить 5–6 год, у осіб похилого віку Т 1/2 – 9 год. У плазмі крові утворюються рівноважна концентрація флутаміду і 2- гідроксифлутаміду, що становить 24–76 і 1556–2284 нг/мл відповідно.

Особливості застосування

З обережністю застосовувати хворим із серцево-судинними захворюваннями і хворим, схильним до тромбозів.

У хворих з функціональною недостатністю нирок при призначенні флутаміду необхідно контролювати функціональний стан нирок.

У деяких пацієнтів з метастатичним раком передміхурової залози антиандрогени можуть сприяти росту раку передміхурової залози, а не інгібувати його. Після припинення прийому антиандрогенів у таких пацієнтів може спостерігатися зниження рівня простатспецифічного антигену і поліпшення клінічної картини захворювання. Тому у випадку підвищення в крові титру простатспецифічного антигену, варто негайно припинити терапію флутамідом, протягом 6–8 тижнів відслідковувати реакцію відміни, а потім переходити на інші види лікування.

У перші три місяці від початку лікування флутамідом відзначається найбільша частота розвитку уражень печінки, що виявляються підвищенням рівня трансаміназ сироватки, жовтяницею, гострою печінковою недостатністю, печінковою енцефалопатією, а іноді некрозом печінки. Ураження печінки носять зворотний характер при припиненні терапії флутамідом.

У хворих з функціональною недостатністю печінки призначення флутаміду варто здійснювати під контролем активності печінкових ферментів (аналізи проводять 1 раз на 2 тижні). У випадку підвищення активності печінкових ферментів у 2–3 рази в порівнянні з верхньою межею нормального значення, лікування флутамідом варто припинити. Хворі повинні бути попереджені, що у випадку пожовтіння склер і шкірних покривів, при появі шкірного свербежу, нудоти, блювання вони мають негайно звернутися до лікаря.

Препарат слід з обережністю брати в руки жінкам дітородного віку, забороняється контактувати з препаратом вагітним та дітям.

Упаковка

По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці, по 5 контурних чарункових упаковок у пачці; по 100 таблеток у контейнері полімерному, по 1 контейнеру в пачці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

- 2 роки.