Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Флутамид-Апо

Міжнародна назва: Flutamide
Виробник: ЗАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» (фасування із «in bulk» фірми-виробника «Апотекс Інк.», Канада).
АТ Код: АТС L02B B01
Клінико-фармакологічна група: Антиандрогенні засоби.

Склад

діюча речовина: флутамід;

1 таблетка містить флутаміду 250 мг;

допоміжні речовини: магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гідроксипропілметилцелюлоза, гідроксипропілцелюлоза, поліетиленгліколь, титану діоксид (Е 171), хіноліновий жовтий (Е 104), віск карнаубський.

Показання

  • Лікування місцевопоширеного чи метастазуючого раку простати як засіб монотерапії (з або без орхідектомії) або в комбінації з агоністами лютеїнізуючого гормона рілізінг-гормона ЛГРГ у пацієнтів, яким раніше не призначали взагалі ніякого лікування, або ж лікування пацієнтів, які не реагують або в яких розвинулась резистентність до гормональної терапії з метою досягнення максимальної андрогенної блокади.
  • У складі комплексної терапії локально обмеженого раку простати стадії В2-С2 (Т2b-T4) для зменшення об’єму пухлини, посилення контролю над пухлиною та збільшення періоду між загостреннями хвороби.

Протипоказання

  • Гіперчутливість до діючої речовини або до інших компонентів препарату;
  • тяжка печінкова недостатність (базовий рівень печінкових ферментів слід оцінити до початку лікування);
  • дитячий вік.

Дозування

Для перорального застосування.

Рекомендована доза Флутамід-АПО як при монотерапії, так і в комбінації з агоністами ЛГРГ – 1 таблетка (250 мг) 3 рази на добу після прийому їжі, запиваючи водою (не розжовувати) кожні 8 годин. Добова доза для дорослих становить 750 мг.

У випадку комбінованої терапії з агоністами ЛГРГ терапію флутамідом можна розпочинати одночасно або за 24 години до початку лікування агоністами ЛГРГ.

У випадку застосування променевої терапії Флутамід-АПО призначають за 8 тижнів до її початку та продовжують протягом усього курсу променевої терапії.

Побічні дії

Побічні ефекти, інформація про які наведена нижче, класифіковані за органами і системами та частотою їх виникнення: дуже часті (≥ 10 %); часті (≥ 1 % та < 10 %); нечасті (≥ 0,1 % та < 1 %); поодинокі (≥ 0,01 % та < 0,1 %); рідкісні (< 0,01 %).

При монотерапії.

Репродуктивна система.

Дуже часто: гінекомастія і/або біль у ділянці грудних залоз, що іноді супроводжується галактореєю. Зазначені реакції зникають після припинення лікування або зменшення дози препарату. Частота випадків гінекомастії значно знижується при супутньому застосуванні агоністів ЛГРГ.

Поодинокі: зниження лібідо, зниження кількості сперматозоїдів.

Інфекції та інвазії.

Поодинокі: оперізувальний герпес.

Кров та лімфатична система.

Поодинокі: набряки, екхімози, лімфостаз.

Імунна система.

Поодинокі: вовчакоподібний синдром.

Психічні порушення.

Поодинокі: депресія, занепокоєння, збентеження, тривога.

Нервова система.

Часто: безсоння.

Поодинокі: головний біль, запаморочення.

Орган зору.

Поодинокі: нечіткість зору.

Дихальна система.

Поодинокі: диспное.

Рідкісні: кашель.

Травний тракт.

Часто: діарея, нудота, блювання, підвищення апетиту.

Поодинокі: порушення функції шлунково-кишкового тракту, біль у ділянці шлунка, виразкоподібний біль, печія, запор, анорексія, спрага.

Гепатобіліарна система.

Часто: підвищення активності печінкових ферментів, транзиторні розлади функції печінки, жовтяниця, гепатит.

Шкіра та підшкірна клітковина.

Поодинокі: свербіж, висипання.

Загальні порушення.

Часто: підвищена втомлюваність.

Поодинокі: нездужання, слабкість, гарячка, біль у грудній клітці.

Порушення з боку серцево-судинної системи виникають значно рідше порівняно з діетилстильбестролом.

При комбінованій терапії.

Репродуктивна система.

Дуже часто: зниження лібідо, імпотенція, припливи крові.

Поодинокі: гінекомастія.

Доброякісні та злоякісні пухлини.

Поодинокі: новоутворення у грудних залозах у чоловіків.

Травна система.

Дуже часто: діарея, нудота, блювання.

Поодинокі: неспецифічні гастроінтестинальні розлади, біль у ділянці живота.

Кров та лімфатична система.

Поодинокі: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, набряки.

Рідкісні: гемолітична анемія, макроцитарна анемія, метгемоглобінемія, сульфгемоглобінемія. Можлива тромбоемболія.

Метаболічні розлади, порушення трофіки.

Поодинокі: анорексія.

Рідкісні: гіперглікемія, загострення цукрового діабету.

Психічні порушення.

Поодинокі: депресія, тривога, неспокій, невроз.

Нервова система.

Поодинокі: сонливість, сплутаність свідомості, дратівливість.

Серцево-судинна система.

Поодинокі: артеріальна гіпертензія.

Відзначалися окремі випадки тромбофлебіту, легеневої емболії та інфаркту міокарда.

Дихальна система.

Рідкісні: задишка, інтерстиціальні ураження легень.

Гепатобіліарна система.

Поодинокі: жовтяниця, гепатит.

Рідкісні: холестатична жовтяниця, гепатоенцефалопатія, гепатонекроз; порушення функції печінки, зазвичай оборотні після закінчення терапії; повідомлялося про окремі летальні випадки внаслідок тяжкого ураження печінки.

Шкіра та підшкірна клітковина.

Нечасті: висипання.

Поодинокі: реакції фотосенсибілізації, включаючи еритему, утворення виразок, бульозні висипання, епідермальний некроліз.

Опорно-рухова система та сполучна тканина.

Нечасті: артралгії, міалгії.

Поодинокі: нейром’язові симптоми (в тому числі м’язова слабкість, парестезії, судоми).

Сечовидільна система.

Поодинокі: дизурія, зміна частоти сечовиділення.

Рідкісні: зміни кольору сечі до бурштинового та жовто-зеленого, що може бути пов’язано з флутамідом та/або його метаболітами.

Загальні порушення.

Поодинокі: відчуття жару.

Лабораторні показники.

Поодинокі: підвищення рівнів печінкових ферментів, білірубіну, залишкового азоту сечовини в сироватці крові.

Рідкісні: підвищення рівня креатиніну у сироватці крові.

Передозування

Одноразова доза флутаміду, яка б спричиняла симптоми передозування або становила загрозу для життя, не встановлена.

При передозуванні діаліз неефективний, враховуючи високий ступінь зв'язування флутаміду з білками плазми крові.

Як і при лікуванні передозування будь-якого лікарського засобу, слід враховувати можливість одночасного прийому кількох препаратів. У разі передозування, якщо немає спонтанного блювання, слід викликати блювання. Може знадобитись промивання шлунка.

Показані стандартні підтримуючі заходи при постійному нагляді за хворим та за життєвоважливими функціями.

Лікарська взаємодія

У пацієнтів, які тривалий час одержують варфарин, після початку монотерапії флутамідом спостерігається збільшення протромбінового часу. Тому при сумісному застосуванні Флутамід-АПО і варфарину необхідний ретельний контроль протромбінового часу і, можливо, корекція доз антикоагулянту.

Флутамід може уповільнювати метаболізм кортикостероїдів.

Слід уникати супутнього застосування флутаміду з потенційно гепатотоксичними препаратами.

При застосуванні флутаміду одночасно з теофіліном можливе підвищення концентрації теофіліну у плазмі крові.

Необхідно уникати надмірного вживання алкоголю під час лікування флутамідом.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Флутамід є ацетанілідом, нестероїдним пероральним антиандрогеном, який інгібує захоплення андрогенів, а також зв'язування андрогенів з ядерними рецепторами в клітинах тканин-мішеней. При застосувані флутаміду у комбінації з хірургічною або медикаментозною кастрацією досягається зниження як тестикулярної, так і наднирковозалозної андрогенної активності.

Фармакокінетика

Флутамід добре абсорбується після прийому внутрішньо. Максимальні концентрації в плазмі крові α-гідроксильованого біологічно активного метаболіту гідроксифлутаміду досягалися приблизно через 2 години. Період напіввиведення зазначеного метаболіту з плазми крові становив близько 6 годин. При пероральному прийомі доз по 250 мг 3 рази на добу рівноважні концентрації флутаміду і його активного метаболіту у плазмі крові здорових добровольців літнього віку досягалися після прийому четвертої дози. Період напіввиведення активного метаболіту у геріатричних добровольців становив 8 годин при одноразовому прийомі та 9,6 години в рівноважному стані. З білками зв'язується 94-96 % флутаміду та 92-94 % гідроксифлутаміду. Приблизно 2 % видаляється з калом протягом 2 днів.

Фізико-хімічні властивості

світло-жовті, круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, із гравіруванням «АРО» на одній стороні та гравіруванням «FLUT», риска, під нею «250» на іншій стороні.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Доки не буде з’ясована індивідуальна реакція пацієнта на препарат, слід утримуватися від керування автотранспортом або іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування флутамідом спостерігалися підвищена втомлюваність, інколи запаморочення, сонливість та розлади зору.

Особливості застосування

Пацієнти мають перебувати під постійним наглядом лікаря. Особливу увагу слід приділяти дії препарату на функцію печінки та сперматогенез у пацієнтів, яким не проводилася орхідектомія (хірургічна або медикаментозна).

Лікування препаратом не слід розпочинати, якщо рівні печінкових трансаміназ у сироватці крові в 2-3 рази перевищують верхню межу норми. Контроль функції печінки слід здійснювати протягом усього періоду лікування препаратом. Рівні трансаміназ у сироватці крові необхідно визначати до початку терапії флутамідом, щомісяця протягом перших 4 місяців прийому препарату, періодично надалі та при перших симптомах дисфункції печінки (наприклад, свербіж, потемніння сечі, нудота, блювання, підвищена втомлюваність, анорексія, жовтяниця, біль у правому підребер’ї або незрозумілі грипоподібні симптоми). При появі жовтяниці або підвищенні активності печінкових трансаміназ у 2-3 рази вище за норму (при відсутності метастазів у печінці, підтверджених біопсією) прийом флутаміду слід негайно припинити і ретельно контролювати функцію печінки до з'ясування ситуації. Ураження печінки зазвичай оборотні після припинення терапії, а в деяких пацієнтів − навіть після зниження дози.

Флутамід виводиться в основному нирками, тому дозування препарату може потребувати корекції у пацієнтів із нирковою недостатністю.

Оскільки при лікуванні флутамідом підвищуються рівні тестостерону та естрадіолу у плазмі крові, можлива затримка рідини у тканинах організму. Тому флутамід слід з обережністю призначити пацієнтам із серцевими захворюваннями. Крім того, зростання рівня естрадіолу може підвищити ризик розвитку тромбоемболії.

У пацієнтів без орхідектомії, які тривалий час лікуються флутамідом, необхідно періодично визначати кількість сперматозоїдів.

У пацієнтів із латентним або фактичним дефіцитом глюкозо-6-фосфату може розвинутися метгемоглобінемія. У випадку появи ціанозу, метгемоглобінемії слід взяти до уваги можливий фактор перевищення дозування.

Флутамід-АПО містить лактозу. Пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, лактози або лактазною недостатністю слід утримуватись від прийому цього препарату.

При комбінованій терапії Флутамід-АПО та ЛГРГ-агоністом слід приймати до уваги можливі побічні ефекти кожного з препаратів.

Пацієнтів слід проінформувати про те, що Флутамід-АПО і лікарські засоби, призначені для медичної кастрації, необхідно застосовувати у поєднанні і не можна припиняти їхній прийом або змінювати дози без попередньої консультації з лікарем.

Флутамід-АПО (флутамід) призначений для лікування винятково чоловіків.

Пацієнти мають негайно звернутися до лікаря при появі перших симптомів порушення функції печінки, таких як шкірний свербіж, потемніння сечі, нудота, блювання, стала анорексія, пожовтіння склер та шкіри, болісність у правому підребер’ї та грипоподібні симптоми.

Під час лікування не слід вживати алкоголь.

Використання препарату дітьми

Препарат не застосовують для лікування дітей.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Показаний для застосування лише чоловікам.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в пачці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

4 роки з дати виготовлення препарату «in bulk».

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 0С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.


Отзывы