Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Феварин

Міжнародна назва: Fluvoxamine
Виробник: Майлан Лабораторіз САС, Франція / Mylan Laboratories SAS, France.
АТ Код: АТХ N06A B08
Клінико-фармакологічна група: Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну.
Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Склад

діюча речовина: флувоксамін;

1 таблетка містить флувоксаміну малеату 50 мг або 100 мг;

допоміжні речовини: маніт (E 421), крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, натрію стеарилфумарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, гіпромелоза, макрогол 6000, тальк, титану діоксид (Е 171).

Показання

  • Депресія.
  • Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР).

Протипоказання

Не можна призначати одночасно з тизанідином, інгібіторами моноамінооксидази (ІМАО) або рамелтеоном. Лікування Феварином® можна розпочинати не раніше, ніж через два тижні після припинення прийому незворотних ІМАО, і наступного дня після відміни зворотних ІМАО (наприклад моклобеміду, лінезоліду).

Лікування будь-яким із препаратів групи ІМАО можна розпочинати не раніше, ніж через один тиждень після відміни Феварину®.

Препарат протипоказаний хворим із підвищеною чутливістю до флувоксаміну малеату або до будь-якого з інших компонентів препарату.

Дозування

Таблетки Феварину® потрібно ковтати не розжовуючи та запивати достатньою кількістю води.

Депресія (дорослі).

Рекомендована початкова доза становить 50 мг або 100 мг на добу. Її слід приймати 1 раз на день, бажано перед сном. За рішенням лікаря дозу збільшувати поступово, доки не буде досягнуто клінічного ефекту. Ефективна доза зазвичай становить 100 мг на добу. Її слід підбирати індивідуально, залежно від реакції хворого. Добова доза не має перевищувати 300 мг. У разі призначення доз, що перевищують 150 мг, не слід їх приймати за один раз, а розподілити на 2-3 прийоми протягом доби. Згідно з настановами Всесвітньої організації охорони здоров’я, після зникнення у хворого симптомів депресії лікування необхідно продовжувати ще принаймні протягом 6 місяців. Рекомендована доза для попередження виникнення рецидиву депресії – 100 мг флувоксаміну 1 раз на добу.

Обсесивно-компульсивні розлади.

Дорослі.

Рекомендована початкова доза становить 50 мг на добу протягом перших 3-4 днів лікування, після чого її слід поступово підвищувати, доки не буде досягнуто максимальної ефективної дози, яка, як правило, становить 100-300 мг на добу. Максимальна добова доза Феварину® для дорослих – 300 мг.

Дози до 150 мг приймати один раз на день, бажано перед сном. У разі призначення доз більш ніж 150 мг їх слід розподілити на 2-3 прийоми протягом доби. Якщо терапевтичний ефект був досягнутий, лікування можна продовжувати далі у дозі, підібраній відповідно до клінічного ефекту. Якщо протягом десяти тижнів лікування поліпшення не настає, доцільність подальшого призначення Феварину® треба переглянути. Хоча систематичні дослідження того, як довго може тривати лікування флувоксаміном, не проводилися, беручи до уваги хронічний характер обсесивно-компульсивних розладів, доцільним є продовження лікування пацієнтів, у яких було досягнуто клінічного ефекту, більше 10 тижнів. Підбирати дозу потрібно дуже ретельно та індивідуально, щоб пацієнт приймав підтримуючу терапію препаратом у мінімальній ефективній дозі. Доцільність продовження лікування слід періодично переглядати. Пацієнтам, у яких спостерігається позитивний ефект від фармакотерапії, додатково може бути призначена поведінкова психотерапія.

Діти віком від 8 років і старше.

Початкова доза для дітей віком від 8 років і старше становить 25 мг на добу, бажано перед сном. Дозволяється підвищувати дозу на 25 мг кожні 4-7 днів для досягнення ефективної дози. Ефективна добова доза зазвичай знаходиться в межах 50 мг – 200 мг. Максимальна добова доза для дітей не повинна перевищувати 200 мг. У разі прийому загальної добової дози, яка перевищує 50 мг, її слід розділити на 2 прийоми. Якщо у разі поділу таблетки на дві частини для прийому 2 рази на добу, одна із частин виявилась більшою, цю більшу частину слід прийняти перед сном.

Слід уникати різкої відміни лікування флувоксаміном. Коли рішення про припинення лікування флувоксаміном прийнято, слід поступово знижувати дозу протягом 1-2 тижнів з метою зниження ризику розвитку симптомів відміни . Якщо після зниження дози або після припинення прийому розвиваються симптоми відміни, слід поновити прийом на попередньому рівні. Потім лікар може продовжити зниження дози, але більш поступово.

Лікування пацієнтів з печінковою або нирковою недостатністю слід розпочинати з низької дози під пильним наглядом лікаря за станом здоров’я пацієнта.

Діти.

Феварин® не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків віком до 18 років, крім пацієнтів з ОКР (обсесивно-компульсивними розладами). ОКР (обсесивно-компульсивні розлади) є єдиним показанням до застосування препарату Феварин® у дітей віком від 8 років.

Через недостатність клінічного досвіду Феварин® не може бути рекомендований для лікування депресії у дітей. У клінічних дослідженнях серед дітей, які лікувалися антидепресантами, порівняно з групою плацебо частіше спостерігалася суїцидальна поведінка (суїцидальні думки чи спроби суїциду), а також ворожість, гнів та агресія. Якщо на підставі клінічних потреб прийнято рішення розпочати терапію, необхідно ретельно відстежувати появу у пацієнта будь-яких суїцидальних симптомів.

Крім того, відсутні дані про довгострокові ефекти лікування флувоксаміном дітей та підлітків, а також його вплив на ріст, дозрівання, когнітивний та поведінковий розвиток.

Побічні дії

Побічні явища, які спостерігалися під час клінічних випробувань з указаною нижче частотою, часто були пов'язані із захворюванням і не обов'язково мали відношення до лікування.

Побічні ефекти класифіковані за частотою наступним чином

Дуже часто: ≥ 1/10.

Часто: ≥1/100 до <1/10.

Нечасто: ≥1/1000 до <1/100.

Рідко: ≥1/10000 до <1/1000.

Дуже рідко: < 1/10000.

Частота невідома: неможливо оцінити на підставі існуючих даних.

Ендокринні розлади

Частота невідома: гіперпролактинемія, неадекватна секреція антидіуретичного гормона.

Розлади метаболізму і харчування

Часто: анорексія (втрата апетиту).

Частота невідома: гіпонатріємія, збільшення або зменшення маси тіла.

Психічні розлади

Нечасто: галюцинації, сплутаність свідомості, агресія.

Рідко: манія.

Частота невідома: суїцидальне мислення, суїцидальна поведінка.

Розлади з боку нервової системи

Часто: збудження, нервовість, тривога, безсоння, сонливість, тремор, головний біль, запаморочення.

Нечасто: екстрапірамідні розлади, атаксія.

Рідко: конвульсії.

Частота невідома: серотоніновий синдром; явища, подібні до злоякісного нейролептичного синдрому; акатизія/психомоторне збудження; парестезія; дисгевзія.

Розлади з боку органів зору

Частота невідома: глаукома, мідріаз.

Розлади з боку серця

Часто: прискорене серцебиття/тахікардія.

Розлади з боку судин

Нечасто: гіпотензія (ортостатична).

Частота невідома: кровотеча (включаючи шлунково-кишкову кровотечу, гінекологічну кровотечу, екхімоз, пурпуру).

Шлунково-кишкові розлади

Часто: біль у животі, запор, діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання.

Гепатобіліарні розлади

Рідко: порушення функції печінки.

Розлади з боку шкіри і підшкірних тканин

Часто: гіпергідроз (підвищена пітливість).

Нечасто: шкірні алергічні реакції (включаючи висипання, свербіж, ангіоневротичний набряк).

Рідко: реакція світлочутливості.

Розлади з боку опорно-рухового апарату і сполучної та кісткової тканини

Нечасто: артралгія, міалгія.

Частота невідома: переломи кісток.

Епідеміологічні дослідження, що переважно проводилися за участю хворих у віці 50 років і старших, показали підвищений ризик переломів кісток у хворих, які отримують СІЗЗС (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну) і ТЦА (трициклічні антидепресанти). Механізм, що призводить до цього ризику, невідомий.

Розлади з боку нирок та сечовидільної системи

Частота невідома: розлади сечовипускання (включаючи затримку сечі, нетримання сечі, полакіурію, ніктурію та енурез).

Розлади з боку репродуктивної системи і молочних залоз

Нечасто: пізня еякуляція.

Рідко: галакторея.

Частота невідома: аноргазмія, менструальні розлади (такі як аменорея, гіпоменорея, метрорагія та менорагія).

Загальні розлади і реакції у місці введення

Часто: астенія, загальне нездужання.

Частота невідома: синдром відміни препарату, включаючи синдром відміни препарату у немовлят.

Відміна лікування флувоксаміном (особливо різка) часто призводить до появи симптомів відміни. З метою уникнення симптомів відміни рекомендовано поступове припинення застосування флувоксаміну .

Передозування

Симптоми. Розлади з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, пронос), сонливість і запаморочення. Також повідомлялося про розлади серцево-судинної системи (тахікардія, брадикардія, гіпотензія), порушення функції печінки, судоми і кому.

Флувоксамін має широкий діапазон безпеки при передозуванні. Повідомлення про летальні випадки у зв'язку з передозуванням тільки флувоксаміну надзвичайно рідкісні. Найвища доза, зафіксована при передозуванні, – 12 г. Хворий, який прийняв таку дозу, повністю одужав. Інколи спостерігалися серйозніші ускладнення у разі навмисного передозування препарату у комбінації з іншими ліками.

Лікування. Не існує специфічного антидоту флувоксаміну. У разі передозування необхідно якнайшвидше зробити промивання шлунка і розпочати підтримуюче симптоматичне лікування. Також рекомендується прийом активованого вугілля і, якщо необхідно, осмотичного проносного засобу. Форсований діурез або гемодіаліз малоефективні.

Лікарська взаємодія

Інгібітори моноамінооксидази.

Препарат не можна призначати у комбінації з інгібіторами моноамінооксидази, включаючи лінезолід, через ризик виникнення серотонінового синдрому .

Вплив флувоксаміну на окислювальний метаболізм інших препаратів.

Флувоксамін може пригнічувати метаболізм препаратів, що метаболізуються за участю певних цитохромних ізоензимів (CYP). In vitro та in vivo дослідження демонструють потужний інгібуючий ефект флувоксаміну на CYP1А2 та CYP2С19, однак CYP2С9, CYP2D6 та CYРЗА4 інгібуються меншою мірою. Препарати, що переважно метаболізуються за участю цих ізоферментів, виводяться повільніше і можуть мати вищі концентрації у плазмі крові при одночасному застосуванні з флувоксаміном. Терапію флувоксаміном одночасно з такими препаратами слід розпочинати або скоригувати до найменшої ефективної дози. Концентрації у плазмі крові, дія або побічна дія препаратів супутньої терапії підлягають ретельному контролю і у разі необхідності їх дозування необхідно зменшити. Це особливо стосується ліків із вузьким терапевтичним індексом.

Рамелтеон.

При застосуванні флувоксаміну у дозі 100 мг два рази на добу протягом 3 днів, а потім при прийомі однієї дози 16 мг рамелтеону одночасно з дозою флувоксаміну AUC рамелтеону збільшилася приблизно у 190 разів, а Cmax збільшилася приблизно у 70 разів порівняно з тим, коли рамелтеон призначали як монотерапію.

Сполуки з вузьким терапевтичним індексом.

Необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів, які одночасно приймають флувоксамін і ліки з вузьким терапевтичним індексом (такі як такрин, теофілін, метадон, мексилетин, фенітоїн, карбамазепін та циклоспорин), які метаболізуються винятково CYP або за участю CYP, що інгібовані флувоксаміном. При необхідності рекомендовано скоригувати дози цих ліків.

Трициклічні антидепресанти та нейролептики.

Повідомлялося про підвищення концентрації у плазмі крові трициклічних антидепресантів (наприклад кломіпрамін, іміпрамін, амітриптилін) і нейролептиків (наприклад клозепін, оланзапін, кветіапін), які головним чином метаболізуються цитохромом Р450 1А2 при одночасному застосуванні з флувоксаміном. Слід розглянути необхідність зменшення дози цих препаратів при додаванні до лікування флувоксаміном.

Бензодіазепіни.

При одночасному прийомі з флувоксаміном може зростати концентрація у плазмі бензодіазепінів, які метаболізуються окисленням (наприклад триазолам, мідазолам, алпразолам і діазепам). Дозу цих бензодіазепінів слід зменшити при одночасному застосуванні з флувоксаміном.

Випадки підвищення концентрації у плазмі крові.

При прийомі ропініролу у комбінації з флувоксаміном може підвищуватися його концентрація у плазмі, що збільшує ризик передозування. З огляду на це потрібен нагляд за пацієнтами, а якщо треба – зменшення дози ропініролу (як під час лікування флувоксаміном, так і після його відміни).

Оскільки концентрація пропранололу у плазмі крові при одночасному прийомі з флувоксаміном збільшується, може виникнути необхідність у зменшенні його дози.

При застосуванні разом з флувоксаміном концентрація у плазмі варфарину значно збільшується і протромбіновий час подовжується.

Випадки збільшення імовірності виникнення побічної реакції.

Зафіксовано окремі випадки кардіологічних порушень (кардіотоксичного ефекту) при одночасному застосуванні флувоксаміну з тіоридазином.

Рівень кофеїну у плазмі може збільшитися при одночасному застосуванні з флувоксаміном. Можуть спостерігатися побічні ефекти кофеїну (тремор, відчуття серцебиття, нудота, неспокій, безсоння). Тому пацієнтам, які вживають значну кількість напоїв, що містять кофеїн, треба зменшити їх споживання, якщо їм призначений флувоксамін.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Дослідження зв'язування з рецепторами показали, що флувоксамін є потужним інгібітором зворотного захоплення серотоніну як in vitro, так і in vivo і має мінімальну спорідненість із підтипами серотонінових рецепторів. Препарат має незначну здатність зв'язуватися з α-адренергічними, ß-адренергічними, гістамінергічними, мускариновими, холінергічними або допамінергічними рецепторами. Флувоксамін має високу спорідненість до сигма-1 рецепторів, щодо яких у терапевтичних дозах він діє як агоніст.

Фармакокінетика

Всмоктування. Флувоксамін повністю абсорбується після перорального прийому. Максимальна концентрація у плазмі досягається через 3-8 годин після прийому. Через механізм першого проходження середня абсолютна біодоступність становить 53 %. На фармакокінетику Феварину® не впливає одночасний прийом їжі. Розподіл. In vitro 80 % флувоксаміну зв'язується з білками плазми. Об’єм розподілу у людини становить 25 л/кг. Метаболізм. Флувоксамін інтенсивно метаболізується у печінці. Хоча іn vitro головним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі флувоксаміну, є CYP2D6, плазмові концентрації в осіб зі зниженою активністю CYP2D6 не набагато вищі, ніж в осіб із добрим метаболізмом. Середній період напіввиведення з плазми становить приблизно 13-15 годин після одноразового прийому і трохи подовжується (17-22 години) при багаторазовому прийомі. Рівноважна концентрація у плазмі крові зазвичай досягається протягом 10-14 днів. Флувоксамін інтенсивно трансформується у печінці, головним чином шляхом окислювального диметилювання, у результаті чого утворюється щонайменше дев'ять метаболітів, які виводяться нирками. Два основні метаболіти демонструють незначну фармакологічну активність. Інші метаболіти – фармакологічно неактивні. Флувоксамін є потужним інгібітором CYP1А2 та CYP2С19, помірно інгібує CYP2С9, CYP2D6 і CYРЗА4. Флувоксамін демонструє лінійну фармакокінетику при прийомі разової дози. Рівноважні концентрації у плазмі є більшими, ніж розраховані за даними для разової дози, і це диспропорційне збільшення найбільш виражене при прийомі вищих добових доз. Особливі групи пацієнтів. Фармакокінетика флувоксаміну є однаковою у здорових дорослих, осіб літнього віку та пацієнтів із нирковою недостатністю. Метаболізм флувоксаміну порушується у пацієнтів із захворюваннями печінки. Рівноважні концентрації флувоксаміну у плазмі крові вдвічі більші у дітей віком від 6 до 11 років, ніж у дітей віком від 12 до 17 років. Плазмові концентрації у дітей віком від 12 до 17 років такі ж, як і в дорослих.

Фізико-хімічні властивості

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 50 мг: круглі, опуклі з обох боків, білого або майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з одного боку – з насічкою і маркуванням «291» з обох боків від неї; діаметр – приблизно 9 мм; таблетку можна розділити на дві рівні частини.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 100 мг: овальні, опуклі з обох боків, білого або майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з одного боку – з насічкою і маркуванням «313» з обох боків від неї; довжина – приблизно 15 мм, ширина – приблизно 8 мм; таблетку можна розділити на дві рівні частини.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Феварин® у добовій дозі 150 мг не впливає або майже не впливає на здатність керувати транспортними засобами і працювати з машинами та механізмами. У здорових добровольців не виявлено будь-якого впливу на психомоторні навички, пов’язані з керуванням автомобілем і роботою з механічними пристроями. Однак під час лікування препаратом може виникнути сонливість, тому потрібно бути обережними, доки не буде встановлена індивідуальна реакція на препарат.

Особливості застосування

Глюкуронідація.

Препарат не впливає на плазмову концентрацію дигоксину.

Ниркова екскреція.

Препарат не впливає на плазмову концентрацію атенололу.

Фармакодинамічна взаємодія.

Серотонінергічні ефекти можуть посилюватися у разі призначення флувоксаміну одночасно з іншими серотонінергічними препаратами (включно з триптанами, трамадолом, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і препаратами звіробою) (див. також розділ «Особливості застосування»).

Застосування флувоксаміну одночасно з літієм (хворим із тяжкими формами захворювання) потребує обережності, оскільки літій (а також, можливо, триптофан) може посилювати серотонінергічний вплив флувоксаміну. Тому одночасне застосування цих препаратів необхідно обмежити лише пацієнтам із тяжкою, резистентною до лікування депресією.

Потрібно ретельно слідкувати за станом хворих, які застосовують пероральні антикоагулянти і флувоксамін, тому що у них може збільшуватися ризик виникнення кровотечі.

Як і при застосуванні інших психотропних засобів, пацієнтам слід утриматися від вживання алкоголю під час застосування флувоксаміну.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Епідеміологічні дані свідчать, що використання селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (таких як флувоксамін) під час вагітності, особливо на пізніх термінах вагітності, може збільшити ризик персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених (ПЛГН). Ризик становив приблизно 5 випадків на 1000 вагітностей. У загальній популяції спостерігається 1-2 випадки ПЛГН на 1000 вагітностей.

Не слід застосовувати флувоксамін у період вагітності, це виправдано лише у тому випадку, коли стан жінки потребує лікування флувоксаміном.

Зафіксовано поодинокі випадки симптомів відміни у новонародженої дитини після застосування флувоксаміну наприкінці вагітності. Після застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (таких як флувоксамін) протягом ІІІ триместру вагітності у деяких новонароджених спостерігалися утруднення ковтання і/або дихання, судоми, нестабільність температури, гіпоглікемія, тремор, порушення тонусу м’язів, тремтіння, ціаноз, дратівливість, млявість, сонливість, блювання, порушення сну і постійний плач, що може потребувати подовження госпіталізації.

Препарат у невеликій кількості проникає у грудне молоко, тому його не слід призначати жінкам, які годують груддю.

Дослідження впливу прийому флувоксаміну на репродуктивний стан тварин виявили зниження фертильності у тварин чоловічої та жіночої статі. Актуальність цих даних для людини невідома. Флувоксамін не слід застосовувати для лікування пацієнтів, які намагаються зачати дитину, це виправдано лише у тому випадку, коли пацієнт потребує лікування флувоксаміном.

Упаковка

Таблетки розфасовані у блістери з ПВХ/ПВДХ-алюмінію по 15 таблеток у блістері, по 1 або 2 блістери у картонній коробці, або по 20 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці!