Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Фентанил

Міжнародна назва: Fentanyl
Виробник: ТОВ «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров’я народу».
АТ Код: АТХ N02A В03
Клінико-фармакологічна група: Аналгетики. Опіоїди. Похідні фенілпіперидину. Фентаніл.
Форма випуску: Розчин для ін’єкцій

Склад

діюча речовина: фентаніл;

1 мл розчину містить фентанілу 0,05 мг;

допоміжні речовини: кислота лимонна, моногідрат; вода для ін’єкцій.

Показання

Як аналгетичний та додатковий засіб при проведенні нейролептаналгезії, загального знеболення та як анестетик для індукції при проведенні знеболення. Як респіраторний депресант при інтенсивному лікуванні.

Протипоказання

Порушення дихання внаслідок пригнічення дихального центру, бронхіальна астма, наркоманія, черепно-мозкова гіпертензія, тяжка печінкова недостатність, підвищена індивідуальна чутливість до будь-яких компонентів препарату. Протипоказаний при операції кесаревого розтину до екстракції плода, інших акушерських операціях (можливе пригнічення дихального центру плода).

Дозування

Фентаніл вводити внутрішньовенно і внутрішньом’язово. Дорослим: для премедикації і в післяопераційному періоді – внутрішньом’язово по 1-2 мл (0,05-0,1 мг фентанілу);

для вступного наркозу – внутрішньовенно по 2-4 мл (0,1-0,2 мг фентанілу);

нейролептаналгезія – внутрішньовенно по 4-12 мл (0,2-0,6 мг фентанілу), введення повторювати кожні 20 хвилин;

при операціях під місцевою анестезією – внутрішньом’язово або внутрішньовенно по 0,5-1 мл (0,025-0,05 мг фентанілу), можливе повторне введення через кожні 20-30 хвилин;

для зменшення сильного болю – внутрішньом’язово або внутрішньовенно по 0,5-1-2 мл (0,025-0,05-0,1 мг фентанілу).

Дітям віком від 2 до 12 років вводити внутрішньом’язово по 0,04 мл/кг (0,002 мг/кг) маси тіла.

Діти. Препарат не рекомендується застосовувати дітям віком до 2 років.

Побічні дії

З боку серцево-судинної системи: брадикардія, тахікардія, ортостатична гіпотензія.

З боку органів дихання: пригнічення дихання, бронхоспазм, апное. Розвиток набряку легень свідчить про передозування як можливу причину летального наслідку.

З боку центральної та периферичної нервової системи: головний біль, вертиго, галюцинації, можливе зростання внутрішньочерепного тиску, м’язова ригідність, після застосування великих доз – ейфорична активність. Високі дози провокують опіоїдзалежну дихальну депресію та артеріальну гіпотензію з циркуляторною недостатністю та розвитком коматозного стану, що потребує введення налоксону та проведення інфузійної терапії. Судоми частіше розвиваються у маленьких дітей, тому такі пацієнти потребують нагляду після введення Фентанілу.

З боку органів зору: міозис.

З боку травної системи: сухість у роті, запор, нудота, блювання.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: біліарний спазм, коливання печінкових ферментів.

З боку сечовидільної системи: ниркові коліки, антидіуретична дія. При передозуванні є вірогідність розвитку ниркової недостатності.

З боку шкіри та підшкірної клітковини та імунної системи: алергічні реакції, включаючи висипання, свербіж.

Загальні розлади: порушення лібідо і потенції.

Інші: можливі токсичні реакції: свербіж, еритема при підшкірному введенні, кровоточивість у підслизову оболонку, можливий розвиток гострого токсичного делірію при підшкірному введенні. Після операції можливий розвиток респіраторної депресії за рахунок застосування Фентанілу. Токсичність залежить від індивідуальної чутливості хворих до препарату. Ознаками опіоїдного передозування є тріада: коматозний стан, звужені зіниці, респіраторна депресія.

Передозування

Ранній та небезпечний прояв – пригнічення дихального центру.

Лікування: загальнореанімаційні заходи, інгаляція киснем, призначення антагоністів та агоністів-антагоністів опіоїдних рецепторів (налоксон, налорфін), дихальних аналептиків.

Лікарська взаємодія

Бупренорфін знижує ефект препарату. При одночасному застосуванні з іншими препаратами, що проявляють депресивний вплив на центральну нервову систему (опіатами, седативними засобами, снодійними, фенотіазинами, транквілізаторами, міорелаксантами, антигістамінними препаратами, що спричиняють седацію, алкоголем), можливе взаємне посилення побічних ефектів (пригнічення центральної нервової системи, гіповентиляція, артеріальна гіпотензія). При систематичному прийомі барбітуратів (особливо фенобарбіталу) можливе зменшення знеболювальної дії наркотичних аналгетиків. Тривале застосування барбітуратів або наркотичних аналгетиків призводить до розвитку перехресної толерантності. Бензодіазепіни подовжують час виходу з нейролептаналгезії. Закис азоту посилює м’язову ригідність, антигіпертензивні засоби – артеріальну гіпотензію, інгібітори моноаміноксидази підвищують ризик тяжких ускладнень.

Налоксон усуває пригнічення дихання та аналгезію, спричинені наркотичними аналгетиками. Налорфін усуває депресію дихання, спричинену наркотичними аналгетиками, зберігаючи їх знеболювальну дію.

Несумісність

Препарат не слід змішувати в одній ємкості з іншими лікарськими засобами.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Опіоїдний аналгетик. Чинить виражену аналгетичну дію. За аналгетичною активністю істотно перевищує морфін. Агоніст опіатних рецепторів, взаємодіє переважно з мю-рецепторами центральної нервової системи, спинного мозку і периферичних тканин. Підвищує активність антиноцицептивної системи, підвищує поріг больової чутливості. Порушує передачу збудження специфічними і неспецифічними больовими шляхами до ядер таламуса, гіпоталамуса і мигдалеподібного комплексу. Знижує емоційну оцінку болю, спричиняє ейфорію, яка сприяє формуванню залежності (фізичної і психічної). Знижуючи збудливість больових центрів, проявляє снодійний ефект. При повторному введенні можливий розвиток толерантності і лікарської залежності. Пригнічує дихальний центр, збуджує блювальний центр і центри блукаючого нерва, призводячи до появи брадикардії. Підвищує тонус гладкої мускулатури внутрішніх органів, а також сфінктерів уретри, сечового міхура, сфінктера Одді, жовчовивідних шляхів і шлунково-кишкового тракту з одночасним пригніченням перистальтики, поліпшує всмоктування води з шлунково-кишкового тракту. Знижує інтенсивність ниркового кровотоку. Призводить до збільшення вмісту амілази і ліпази у крові. Аналгетичний ефект при внутрішньовенному введенні розвивається через 1-3 хвилини, досягає максимуму через 5-7 хвилин; при внутрішньом’язовому введенні дія розпочинається через 10-15 хвилин; тривалість ефекту при одноразовому введенні – приблизно 30 хвилин.

Фармакокінетика

Швидко перерозподіляється з крові і мозку в м’язову та жирову тканини. Період напіввиведення – 10-30 хвилин. Зв’язування з білками плазми крові становить 79 %. Метаболізується в печінці шляхом N-деалкілювання та гідроксилювання, а також у нирках, кишківнику і надниркових залозах. Кліренс становить 0,4-0,5 л/хв, період напіввиведення – 10-30 хвилин, об’єм розподілу – 60-80 мл. Виводиться нирками (приблизно 75 % у вигляді метаболітів і 10 % – у незмінному стані) і через кишківник (9 % у вигляді метаболітів). Екстрагується в грудне молоко.

Фізико-хімічні властивості

прозора безбарвна рідина.

Особливості застосування

Застосування фентанілу рекомендується за умов реанімаційної готовності і лише в присутності лікаря-анестезіолога. При повторному застосуванні можливий розвиток звикання і лікарської залежності. Можлива ейфорія. Відміну препарату проводити поступово.

З обережністю застосовувати при порушеннях функції печінки і нирок, гіпотиреозі, недостатності кори надниркових залоз, гіпертрофії простати, шоці, міастенії, запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, а також пацієнтам віком від 60 років. При застосуванні високих доз у виснажених та астенічних хворих можливий розвиток вторинної депресії дихання, пов’язаної з виділенням фентанілу через 1-2 години після введення у просвіт шлунка і подальшою резорбцією.

У період лікування не допускати вживання алкоголю.

При розвитку побічних явищ хворим при свідомості можна застосувати активоване вугілля.

Слід бути особливо обережним при застосуванні Фентанілу, зокрема, хворим на міастенію gravis, де має місце ригідність респіраторних м’язів. Існує інформація про протипоказання щодо застосування Фентанілу опіоїдзалежним пацієнтам, тобто це може призвести до розвитку летальної респіраторної депресії. У зв’язку з післяопераційною депресією після застосування Фентанілу хворі потребують нагляду після операції. При наявності респіраторної депресії застосовувати опіоїдний анатагоніст – налоксон. Усі пацієнти потребують нагляду протягом 6 годин після введення останньої дози налоксону. Дихальну стимуляцію проводити шляхом введення доксапрому, який не впливає на аналгезію. У хворих літнього віку існує мозкова чутливість до Фентанілу, тому їм необхідно застосовувати меншу дозу.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. У період лікування не слід займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують швидкості психомоторних реакцій.

Упаковка

По 2 мл в ампулі; по 5 ампул у блістері; по 20 блістерів у коробці з картону.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.