Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Езеклар-Од

Міжнародна назва: Clarithromycin
Виробник: Інд-Свіфт Лімітед, Індія.
АТ Код: АТС J01F A09
Клінико-фармакологічна група: Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди.
Форма випуску: Таблетки пролонгованої дії, вкриті плівковою оболонкою

Склад

діюча речовина: кларитроміцин;

1 таблетка містить кларитроміцину цитрату, що еквівалентно кларитроміцину 500 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, гідроксипропілметилцелюлоза, гідроксипропілметилцелюлози фталат, тальк, магнію стеарат, барвник Опадрі ІІ жовтий, що містить барвники: хіноліновий жовтий (Е 104) і титану діоксид (Е 171).

Показання

Езеклар-ОД призначають для лікування інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до кларитроміцину.

  • Інфекції нижніх дихальних шляхів (гострий та хронічний бронхіт, пневмонія);
  • інфекції верхніх дихальних шляхів (синусит і фарингіт);
  • інфекції шкіри та м’яких тканин легкого чи помірного перебігу (фолікуліт, целюліт і бешиха).

Протипоказання

Одночасне застосування із будь-яким з наступних препаратів: астемізол, цизаприд, пімозид, терфенадин і ерготамін або дигідроерготамін.

Гіперчутливість до макролідних антибіотиків або до будь-яких інших компонентів препарату.

Дітям віком до 12 років.

Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв).

Вагітність, годування груддю.

Спадкові розлади (непереносимість фруктози, порушення всмоктування глюкози-галактози чи недостатність інвертази-ізомальтази).

Дозування

Езеклар-ОД приймають внутрішньо разом з їжею. Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи.

Дорослі: звичайна рекомендована доза для дорослих становить 1 таблетку (500 мг) на добу. У випадках тяжких інфекцій дозу можна збільшити до двох таблеток на добу. Звичайна тривалість лікування становить від 7 до 14 днів.

Пацієнти літнього віку: оскільки у цій групі пацієнтів частіше відзначаються розлади функції печінки та/або нирок, їм слід призначати кларитроміцин негайної дії у нижчих дозах.

Діти віком старше 12 років: як і для дорослих.

Застосування пацієнтам з нирковою недостатністю

Пацієнтам з легким порушенням функції нирок корекція дози зазвичай не потрібна.

Пацієнтам з нирковою недостатністю середньої тяжкості (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) дозу кларитроміцину слід зменшити на 50 % і призначити кларитроміцин негайної дії. Максимальна доза кларитроміцину для таких пацієнтів становить 500 мг 1 раз на добу.

Застосування пацієнтам з печінковою недостатністю

Пацієнтам з легким порушенням функції печінки корекція дози зазвичай не потрібна.

Пацієнтам з помірним та тяжким порушенням функції печінки, але зі збереженою функцією нирок, корекція дози не потрібна. З обережністю застосовувати кларитроміцин пацієнтам з недостатністю функції печінки та із середнім ступенем ниркової недостатності. У разі одночасної тяжкої печінкової та ниркової недостатності препарат протипоказаний.

Побічні дії

Велика частина побічних явищ має слабковиражений і минущий характер.

Частота побічних реакцій оцінювалась згідно з такою класифікацією:

> 1/10 – дуже часто; > 1/100, < 1/10 – часто; > 1/1 000, < 1/100 – нечасто; > 1/10 000, < 1/1000 – рідко; < 1/10 000 – дуже рідко, включаючи поодинокі повідомлення.

Побічні явища загального характеру: нечасто – головний біль, астенія, біль у спині, біль у грудях.

З боку серцево-судинної системи: рідко – подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія, мерехтіння і тріпотіння шлуночків.

З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – нудота, діарея, болі в животі, диспепсія, блювання, запор, метеоризм, сухість у роті, глосит, стоматит, анорексія, знебарвлення язика, гепатомегалія, псевдомембранозний коліт. Розвиток псевдомембранозного коліту потребує відміни препарату. Рідко – зміна кольору зубів, що була обротною після надання професійної стоматологічної допомоги, моніліоз ротової порожнини.

З боку гепато-біліарної системи: рідко – дисфункція печінки, іноді тяжка, підвищення активності ферментів печінки, гепатоцелюлярний і/чи холестатичний гепатит із жовтяницею чи без; дуже рідко – панкреатит; у окремих випадках – смертельна печінкова недостатність.

З боку нервової системи: рідко – запаморочення, шум у вухах, відчуття тривоги, безсоння, нервозність, нічні кошмари, сонливість, депресія, сплутаність свідомості, порушення орієнтації, галюцинації; дуже рідко – судоми, психоз, деперсоналізація.

З боку респіраторної системи: не часто – риніт, кашель, задишка, астма.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж, висипання, уртикарія, алергічні реакції, дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона/токсичний епідермальний некроліз. При виникненні алергічної реакції на кларитроміцин прийом препарату треба припинити.

З боку метаболізму і харчування: нечасто – гіпоглікемія (деякі з цих хворих приймали також гіпоглікемічні препарати чи інсулін).

З боку органів чуття: нечасто – порушення смакових відчуттів, розлади слуху, порушення зору, кон’юнктивіт; рідко – минуща втрата слуху, що як правило, оборотна після відміни препарату, увеїт; в окремих випадках – порушення нюху, зазвичай у сполученні з порушеннями смакових відчуттів.

З боку сечостатевої системи: рідко – гематурія, вагінальний моніліаз, вагініт, дисменорея.

З боку системи кровотворення і лімфатичної системи: рідко – еозинофілія, анемія, лейкопенія, тромбоцитемія; дуже рідко – тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: дуже рідко – ангіоневротичний набряк аж до анафілаксії.

З боку лабораторних показників: нечасто – підвищення вмісту азоту сечовини в крові; рідко – підвищення активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, лужної фосфатази, лактатдегідрогенази, вмісту сумарного білірубіну; дуже рідко – зменшення числа лейкоцитів, збільшення протромбінового часу, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові.

Передозування

Симптоми. Після прийому великих доз кларитроміцину можна очікувати на появу шлунково-кишкових симптомів. Описаний випадок застосування 8 г кларитроміцину, після чого спостерігалися зміни психічного стану, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія і гіпоксемія.

Лікування. Промивання шлунка і симптоматична терапія. Як і для інших макролідів, не очікується, що гемодіаліз чи перитонеальний діаліз суттєво впливатимуть на сироваткові рівні кларитроміцину.

Лікарська взаємодія

Кларитроміцин не взаємодіє з пероральними контрацептивами.

Застосування нижчезазначених препаратів суворо протипоказано через можливий розвиток тяжких наслідків взаємодії.

Підвищення рівнів цизаприду, пімозиду і терфенадину в сироватці крові спостерігалося при їх супутньому застосуванні з кларитроміцином, що може спричинити подовження інтервалу QT і появу аритмій, у тому числі шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків і torsade de pointes. Подібні ефекти відзначалися і при сумісному застосуванні астемізолу та інших макролідів.

Ерготамін/дигідроерготамін

Одночасне застосування кларитроміцину та ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалося з появою ознак гострого ерготизму, що характеризувалося вазоспазмом та ішемією кінцівок і інших тканин, включаючи центральну нервову систему.

Одночасне застосування кларитроміцину і ерготаміну суворо протипоказане через гостру токсичність останнього, що характеризувалася спазмом судин, ішемією кінцівок та інших тканин, включаючи центральну нервову систему.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику кларитроміцину.

Вплив наступних лікарських засобів на концентрацію кларитроміцину в крові відомий або припускається, тому може знадобитися зміна дози або застосування альтернативної терапії.

Ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин

Потужні індуктори ферментів цитохрому Р450, такі як ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин, можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, зменшуючи його концентрацію в плазмі крові, але збільшуючи концентрацію 14-ОН-кларитроміцину – мікробіологічно активного метаболіту. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину різна по відношенню до різних бактерій, очікуваний терапевтичний ефект може бути не досягнутий через спільне застосування кларитроміцину та індукторів ферментів цитохрому Р450. Дуже рідко повідомлялось про випадки увеїту, головним чином у пацієнтів, які одночасно приймали рифабутин, але більшість із цих випадків була оборотною.

Ритонавір

Застосування ритонавіру і кларитроміцину призводило до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. Відзначалося повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Через велике терапевтичне вікно зменшення дози кларитроміцину пацієнтам з нормальною функцією нирок не потрібне. Пацієнтам з нирковою недостатністю необхідне коригування дози: для пацієнтів з кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно знизити на 50 % до максимальної дози 1 таблетка (500 мг) на день. При кліренсі креатиніну < 30 мл/хв. Дана форма препарату протипоказана. Дози кларитроміцину, що перевищують 1 г/добу, не слід застосовувати разом з ритонавіром.

Вплив кларитроміцину на фармакокінетику інших лікарських засобів.

Антиаритмічні засоби

Існують повідомлення про розвиток піруетної шлуночкової тахікардії, що виникла при одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується проводити ЕКГ-моніторування для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентраціями цих препаратів у сироватці крові.

CYP3A

Спільне застосування кларитроміцину, відомого інгібітору ферменту CYP3A, і препарату, що головним чином метаболізується CYP3A, може призвести до підвищення концентрації останнього в плазмі крові, що, у свою чергу, може підсилити або подовжити його терапевтичний ефект і ризик виникнення побічних реакцій.

Слід бути обережними при застосуванні кларитроміцину пацієнтам, які отримують терапію лікарськими засобами – субстратами CYP3A, особливо якщо CYP3A-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбамазепін) і екстенсивно метаболізується цим ензимом.

Може знадобитися зміна дози, і, по можливості, ретельний моніторинг сироваткових концентрацій лікарського засобу, що метаболізується CYP3A у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин.

Відомо (або припускається), що такі лікарські препарати або групи препаратів метаболізуються одним і тим же CYP3A ізоферментом: альпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад, варфарин), пімозид, хінідин, рифабутин, сильденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, тріазолам і вінбластин. Подібний механізм взаємодії відзначався при застосуванні фенітоїну, теофіліну і вальпроату, що метаболізуються іншим ізоферментом системи цитохрому Р450.

Інгібітори Гмг-КоА-редуктази

Як і інші макроліди, кларитроміцин спричиняв підвищення концентрації інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, таких як ловастатин і симвастатин. Рідко повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при сумісному застосуванні цих лікарських засобів.

Омепразол

Застосування кларитроміцину в комбінації з омепразолом у дорослих здорових добровольців призводило до підвищення рівноважних концентрацій омепразолу. При застосуванні лише омепразолу середнє значення рН шлункового соку при вимірюванні протягом 24 годин становило 5,2, при сумісному застосуванні омепразолу з кларитроміцином – 5,7.

Пероральні антикоагулянти

Комбіноване застосування кларитроміцину і пероральних антикоагулянтів може потенціювати ефект останніх, що потребує ретельного контролю протромбінового часу у пацієнтів.

Сильденафіл, тадалафіл і варденафіл

Існує ймовірність збільшення плазмових концентрацій інгібіторів фосфодіестерази (сильденафілу, тадалафілу і варденафілу) при їх сумісному застосуванні з кларитроміцином, що може потребувати зменшення дози інгібіторів фосфодіестерази.

Теофілін, карбамазепін

Результати клінічних досліджень показали, що існує незначне, але статистично значуще збільшення концентрації теофіліну або карбамазепіну у плазмі крові при їх одночасному застосуванні з кларитроміцином.

Толтеродин

Зниження дози толтеродину може бути необхідним при його застосуванні з кларитроміцином.

Тріазолбензодіазепіни (наприклад, альпразолам, мідазолам, тріазолам)

Слід уникати комбінованого застосування перорального мідазоламу і кларитроміцину. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг пацієнта для своєчасного коригування дози.

Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, що метаболізуються CYP3A, включаючи тріазолам і альпразолам. Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміцином малоймовірний.

Є повідомлення про лікарську взаємодію і розвиток побічних явищ з боку центральної нервової системи (таких як сонливість і сплутаність свідомості) при сумісному застосуванні кларитроміцину і тріазоламу. Слід спостерігати за пацієнтом, враховуючи можливість збільшення фармакологічних ефектів з боку ЦНС.

Інші види взаємодій

Колхіцин

Колхіцин є субстратом CYP3A і P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди здатні пригнічувати CYP3A і Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення Pgp і CYP3A кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіцину. Необхідно спостерігати за станом пацієнтів щодо виявлення клінічних симптомів токсичності колхіцину.

Дигоксин

Повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів, які застосовували кларитроміцин у поєднанні з дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно фатальні аритмії. Слід ретельно контролювати концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів при його застосуванні з кларитроміцином.

Зидовудин

Досліджень взаємодії таблеток кларитроміцину пролонгованої дії і зидовудину не проводилося.

Можлива також двобічно спрямована лікарська взаємодія між кларитроміцином і атазановіром, інтраконазолом, саквінавіром.

Гіпоглікемічні препарати та інсулін

Повідомлялося про випадки гіпоглікемії, деякі з яких спостерігались у пацієнтів на пероральних гіпоглікемічних препаратах чи інсуліні.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Кларитроміцин – це напівсинтетичне похідне еритроміцину A. Він має антибактеріальну дію, зумовлену зв’язуванням з рибосомальною підгрупою чутливих бактерій і пригніченням синтезу протеїну. Кларитроміцин високоактивний відносно широкого спектра аеробних і анаеробних грампозитивних та грамнегативних організмів. Мінімальні інгібуючі концентрації (MIC) кларитроміцину взагалі удвічі вищі за мінімальну інгібуючу концентрацію еритроміцину. 14-гідроксиметаболіт кларитроміцину також має антимікробну дію. Його мінімальні інгібуючі концентрації дорівнюють чи удвічі перевищують мінімальну інгібуючу концентрацію вихідної сполуки, крім H. influenzae, для якого 14-гідрокси метаболіт вдвічі ефективніший за вихідну сполуку. Зазвичай in vitro кларитроміцин активний відносно таких організмів: грампозитивні бактерії: Staphylococcus aureus (метицилін-чутливий); Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичні стрептококи групи A); альфа-гемолітичні стрептококи (групи viridans); Streptococcus (Diplococcus) pneumoniae; Streptococcus agalactiae; Listeria monocytogenes. Грамнегативні бактерії: Haemophilus influenza; Haemophilus parainfluenza; Moraxella (Branhamella) catarrhalis; Neisseria gonorrhoeae; Legionella pneumophila; Bordetella pertussis; Campylobacter jejuni. Мікоплазма: Mycoplasma pneumoniae; Ureaplasma urealyticum. Інші організми: Chlamydia trachomatis; Mycobacterium avium; Mycobacterium leprae; Mycobacterium kansasii; Mycobacterium chelonae; Mycobacterium fortuitum; Mycobacterium intracellularis; Chlamydia pneumoniae. Анаероби: Clostridium perfringens; Peptococcus species; Peptostreptococcus species; Propionibacterium acnes. Кларитроміцин має бактерицидну дію відносно деяких штамів бактерій, включаючи Haemophilus influenzae; Streptococcus pneumoniae; Streptococcus pyogenes; Streptococcus agalactiae; Moraxella (Branhamella) catarrhalis; Neisseria gonorrhoeae і Campylobacter spp.

Фармакокінетика

Кінетика таблеток кларитроміцину пролонгованої дії порівнювалася з такою для таблеток негайного вивільнення по 250 мг і 500 мг. Величина абсорбції була еквівалентна при застосуванні еквівалентних доз. Абсолютна біодоступність становила близько 50 %. При багаторазовому прийомі препарату кумуляції не виявлено і характер метаболізму в організмі людини не змінювався. Результати досліджень довели, що середнє зв’язування кларитроміцину з протеїнами плазми крові людини становить приблизно 70 % при концентраціях 0,45-4,5μг/мл. Зниження зв’язування до 41 % при концентрації 45,0 μг/мг, імовірно, відбувається через насичення ділянок зв’язування, але воно спостерігається тільки при концентраціях, що значно перевищують терапевтичні. Рівні кларитроміцину у всіх тканинах, крім центральної нервової системи, були у кілька разів вищі за циркуляторні рівні. Найвищі концентрації спостерігались у тканинах печінки і легенів, де співвідношення до концентрацій у плазмі крові сягало від 10 до 20. Фармакокінетика кларитроміцину нелінійна. У пацієнтів, які приймали таблетки кларитроміцину пролонгованої дії у дозі 500 мг на добу, пікові рівноважні концентрації кларитроміцину і 14-гідроксикларитроміцину у плазмі становили 1,3 μг/мл і 0,48 μг/мл відповідно. При підвищенні дози до 1000 мг на добу ці значення становили 2,4 μг/мл і 0,67 μг/мл відповідно. Періоди напіввиведення препарату і його метаболіту становили приблизно 5,3 і 7,7 години. Уявні періоди напіввиведення обох сполук подовжувалися з підвищенням дози. Виведення з сечею становить приблизно 40 %, а виведення з калом – приблизно 30 % від дози кларитроміцину.

Фізико-хімічні властивості

таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, видовженої форми, двоопуклі, гладенькі з обох боків.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Препарат впливає на здатність керувати автотранспортом та роботу з потенційно небезпечними механізмами, тому у період лікування Езекларом-ОД слід утриматись від керування автотранспортом та від роботи з іншими механізмами.

Особливості застосування

Кларитроміцин виводиться головним чином печінкою і нирками.

Для пацієнтів з легким порушенням функції нирок корекція дози зазвичай не потрібна.

Пацієнтам з нирковою недостатністю середньої тяжкості (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) дозу кларитроміцину слід зменшити на 50 % і призначити кларитроміцин негайної дії. Максимальна доза кларитроміцину для таких пацієнтів становить 500 мг 1 раз на добу.

Для пацієнтів з легким порушенням функції печінки корекція дози зазвичай не потрібна.

У пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функції печінки, але зі збереженою функцією нирок корекція дози не потрібна. З обережністю застосовувати кларитроміцин пацієнтам з недостатністю функції печінки та із середнім ступенем ниркової недостатності. У разі одночасної тяжкої печінкової та ниркової недостатності препарат протипоказаний.

Тривалий чи повторний прийом кларитроміцину може спричинити надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. При розвитку суперінфекції препарат слід відмінити і розпочати відповідне лікування.

Повідомлялося про токсичність колхіцину при його одночасному прийомі з кларитроміцином, особливо у літніх пацієнтів, деякі випадки відзначались у пацієнтів з нирковою недостатністю. Повідомлялося про смерть деяких таких пацієнтів.

Езеклар-ОД містить лактозу, тому його не можна призначати пацієнтам з рідкісними спадковими розладами (непереносимістю фруктози, порушеннями всмоктування глюкози-галактози чи недостатністю інвертази-ізомальтази).

Використання препарату дітьми

Даних про застосування Езеклару-ОД дітям віком до 12 років недостатньо, тому його не можна призначати пацієнтам цього віку.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Безпека застосування кларитроміцину у період вагітності не встановлена, тому Езеклар-ОД не можна приймати вагітним. Застосування препарату у період вагітності та годування груддю можливе лише у випадку, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода/дитини. У разі необхідності лікування годування груддю слід припинити.

Упаковка

По 7 таблеток у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.

Зберігати блістер у картонній коробці.