Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Есциталопрам Сандоз

Міжнародна назва: Escitalopram
Виробник: Виробнтцтво “in bulk”:
АТ Код: АТС N06A B10
Клінико-фармакологічна група: Антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.

Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Склад

діюча речовина: есциталопрам;

1 таблетка, вкрита плівково оболонкою, містить 10 мг або 20 мг есциталопраму (у формі есциталопраму оксалату);

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, гіпромелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний; оболонка: гіпромелоза, макрогол 6000, титану діоксид (Е 171), тальк.

Показання

Лікування великих депресивних епізодів, панічних розладів з або без агорафобії, соціальних тривожних розладів (соціальна фобія), генералізованих тривожних розладів, обсесивно-компульсивних розладів (ОКР).

Протипоказання

Підвищена чутливість до есциталопраму або до інших компонентів препарату, одночасне лікування неселективними необоротними інгібіторами МАО або пімозидом.

Дозування

Есциталопрам застосовують дорослим внутрішньо 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.

Великий депресивний епізод

Як правило, препарат призначають у дозі 10 мг 1 раз на добу. З урахуванням індивідуальної терапевтичної відповіді дозу можна збільшити, максимально – до 20 мг на добу.

Антидепресивний ефект звичайно настає через 2 – 4 тижні. Після зникнення основних симптомів лікування необхідно продовжувати протягом 6 місяців з метою зміцнення ефекту.

Панічні розлади з агорафобією або без неї

Протягом першого тижня призначають початкову дозу 5 мг на добу, після чого дозу можна збільшити до 10 мг на добу. З урахуванням індивідуальної терапевтичної відповіді дозу можна збільшити, максимально – до 20 мг на добу.

Максимальний ефект при лікуванні панічних розладів досягається через 3 місяці. Термін лікування становить декілька місяців і залежить від тяжкості захворювання.

Соціальні тривожні розлади (соціальна фобія)

Як правило, препарат призначають у дозі 10 мг 1 раз на добу. З урахуванням індивідуальної терапевтичної відповіді дозу можна збільшити, максимально – до 20 мг на добу.

Полегшення симптомів, як правило, відбувається через 2 – 4 тижні лікування. Рекомендується продовжити лікування протягом 3 місяців. Довготривале лікування протягом 6 місяців призначають з метою запобігання рецидиву, враховуючи індивідуальні прояви захворювання; регулярно оцінюють ефективність лікування.

Генералізовані тривожні розлади

Як правило, препарат призначають у дозі 10 мг 1 раз на добу. З урахуванням індивідуальної терапевтичної відповіді дозу можна збільшити, максимально – до 20 мг на добу.

Рекомендується продовжити лікування протягом 3 місяців. Довготривале лікування протягом 6 місяців призначають з метою запобігання рецидиву, враховуючи індивідуальні прояви захворювання; регулярно оцінюють ефективність лікування.

Обсесивно-компульсивні розлади (OKP)

Як правило, препарат призначають у дозі 10 мг 1 раз на добу. З урахуванням індивідуальної терапевтичної відповіді дозу можна збільшити, максимально – до 20 мг на добу. OKP – хронічне захворювання, лікування повинно тривати достатній період, який може становити кілька місяців або навіть більше, для забезпечення повного зникнення симптомів.

Пацієнти літнього віку (від 65 років)

Початкова доза повинна становити половину звичайно рекомендованої дози. Рекомендована добова доза для літніх людей дорівнює 5 мг. Залежно від індивідуальної чутливості та тяжкості депресії добову дозу можна збільшити до 10 мг.

Ниркова недостатність

У разі наявності ниркової недостатності легкого та помірного ступеня обмежень немає. З обережністю необхідно застосовувати препарат пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв).

Зниження функції печінки

Протягом перших двох тижнів пацієнтам зі зниженою функцією печінки рекомендована добова доза препарату становить 5 мг. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта добову дозу можна збільшити до 10 мг. Підвищення дози препарату рекомендовано проводити з особливою обережністю.

Знижена активність цитохрому CYP2C19

Для пацієнтів зі слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до 10 мг на добу.

Припинення лікування.

При припиненні лікування препаратом дозу слід поступово знижувати протягом 1-2 тижнів, щоб уникнути синдрому відміни. У випадках появи симптомів захворювання після зниження дози або після завершення курсу лікування рекомендовано розглянути можливість поновлення прийому препарату у дозі, яка застосовувалась раніше. Потім зниження добової дози починати знову, але повільніше.

Побічні дії

Побічні реакції найчастіше спостерігаються протягом першого або другого тижня терапії, в подальшому їх інтенсивність та частота знижуються.

Частота побічних реакцій визначається як: дуже часті (≥ 1/10), часті (від ≥1/100 до < 1/10), нечасті (від ≥ 1/1000 до £ 1/100), рідкісні (від ≥ 1/10000 до £ 1/1000), дуже рідкісні (£ 1/10000) та частота невідома (не можна визначити за наявними даними).

З боку лімфатичної та кровотворної систем: частота невідома – тромбоцитопенія.

З боку нервової системи: часті – безсоння, сонливість, запаморочення, парестезія, тремор;

нечасті – порушення смаку, порушення сну, непритомність; рідкісні – серотоніновий синдром; частота невідома – дискінезія, неконтрольованість рухів, судоми, психомоторний неспокій/акатизія2.

З боку органів зору: нечасті – мідріаз, порушення зору.

З боку органів слуху: нечасті – дзвін у вухах.

З боку респіраторної системи: часті – синусит, позіхання; нечасті – носова кровотеча.

З боку травної системи: дуже часті – нудота; часті – діарея, запор, блювання, сухість у роті; нечасті – шлунково-кишкові крововиливи (в тому числі крововиливи в прямій кишці).

З боку нирок та сечовидільної системи: частота невідома – затримка виведення сечі.

З боку шкіри та її похідних: часті – пітливість; нечасті – кропив’янка, алопеція, висипання, свербіж; частота невідома – екхімоз, ангіоневротичний набряк, синці.

З боку кістково-м’язової системи та сполучних тканин: часті – артралгія, міалгія. З боку ендокринної системи: частота невідома – ортостатична гіпотензія, порушення виділення АДГ.

З боку обміну речовин та розлади харчування: зниження апетиту, зростання апетиту; частота невідома – гіпонатріємія, анорексія.

З боку судинної системи: частота невідома – ортостатична гіпотензія.

З боку організму вцілому: часті – втомлюваність, пірексія; нечасті– набряки.

З боку імунної системи: рідкісні – анафілактичні реакції.

З боку гепатобіліарної системи: частота невідома – гепатит, зміни функціональних печінкових тестів.

З боку репродуктивних органів та молочної залози: часті – порушення еяколяції, імпотенція; нечасті – метрорагія, дисменорея; частота невідома – пріапізм, галакторея.

З боку психіки: часті – тривожність, збудженість, аномальні сновидіння, зниження лібідо, аноргазмія; нечасті – буксизм, ажитація, нервовість, напади паніки, сплутаний стан свідомості; рідкісні – агресивність, деперсоналізація, галюцинації; частота невідома – манія, суїцидальне мислення та суїцидальна поведінка1.

1 Про випадки суїцидальних думок та поведінки повідомлялося протягом терапії із застосуванням есциталопраму або невдовзі після його припинення.

2 Такі випадки відомі для засобів усього класу СІЗЗС.

У постмаркетинговий період надходили повідомлення про подовження інтервалу QT, переважно у пацієнтів із хворобами серця. Причинно-наслідковий зв’язок явищ встановлений не був.

Епідеміологічні дослідження, переважно серед пацієнтів віком понад 50 років, продемонстрували підвищений ризик переломів кісток при застосуванні трициклічних антидепресантів або препаратів класу СІЗЗС. Механізм цього явища невідомий.

Симптоми відміни при завершенні терапії

При завершенні прийому СІЗЗС/СІЗЗН (особливо раптовому) часто спостерігаються симптоми відміни. До найпоширеніших реакцій належать запаморочення, сенсорні порушення (в тому числі парестезія та відчуття ураження електричним струмом), порушення сну (в тому числі безсоння та інтенсивні сновидіння), ажитація або тривожність, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, потіння, головний біль, діарея, сильне серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість та порушення зору. Більшість цих симптомів є незначними та минущими, однак можуть мати тяжкий та/або тривалий перебіг у деяких пацієнтів. З метою уникнення симптомів відміни рекомендується поступове припинення застосування препарату протягом 1-2 тижнів.

Передозування

Токсичний вплив

Клінічні дані щодо передозування есциталопраму обмежені, в більшості випадків спостерігається одночасне передозування кількох лікарських засобів. У більшості випадків симптоми відсутні або ступінь їх тяжкості низька. Летальні випадки при передозуванні лише есциталопраму рідкісні, більшість таких випадків відмічено при одночасному передозуванні кількох лікарських засобів. Прийом доз у межах 400-800 мг есциталопраму не спричиняв жодних тяжких симптомів.

Симптоми інтоксикації

Симптоми, які спостерігались у випадках передозування есциталопраму, обумовлені переважно реакцією центральної нервової системи (починаючи з запаморочення, тремору та ажитації аж до серотонінового синдрому, в рідкісних випадках – судоми та кома), шлунково-кишкового тракту (нудота/блювання) та серцево-судинної системи (гіпотонія, тахікардія, подовження інтервалу QT, аритмія), а також порушеннями балансу електролітів/рідини (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Лікування при інтоксикації

Специфічного антидоту не існує. Слід підтримувати належне функціонування дихальної системи, забезпечити адекватну оксигенацію, якомога швидше накласти шлунковий лаваж. При необхідності проводять промивання шлунка, можливий прийом активованого вугілля. Рекомендовано слідкувати за показниками роботи серця, інших показників життєдіяльності організму; проводити симптоматичне підтримуюче лікування.

Лікарська взаємодія

Протипоказані комбінації

Неселективні необоротні інгібітори МАО

Повідомлялося про випадки серйозних реакцій при одночасному прийомі пацієнтами СІЗЗС та інгібіторів моноаміноксидази (МАОІ) необоротної, неселективної дії, а також у випадках початку терапії із застосуванням МАОІ через короткий строк після завершення курсу СІЗЗС. У деяких випадках у пацієнтів розвивався серотоніновий синдром.

Протипоказаний одночасний прийом есциталопраму та МАОІ неселективної, необоротної дії. Прийом есциталопраму можна починати через 14 днів після завершення терапії із застосуванням МАОІ. Перед початком терапії із застосуванням есциталопраму після завершення прийому МАОІ потрібна перерва тривалістю щонайменше 7 днів.

МАО-А інгібітор оборотної, селективної дії (моклобемід)

Через ризик розвитку серотонінового синдрому комбінований прийом есциталопраму та інгібіторів МАО-А протипоказаний. Якщо уникнути комбінованого застосування неможливо, терапію слід починати із застосуванням мінімальної рекомендованої дози при постійному моніторингу клінічних показників.

МАО-А інгібітор оборотної, неселективної дії (лінезолід)

Антибіотик лінезолід – інгібітор МАО оборотної, неселективної дії – не слід призначати пацієнтам, які приймають есциталопрам. Якщо уникнути комбінованого застосування неможливо, терапію потрібно проводити із застосуванням мінімальної рекомендованої дози при постійному моніторингу клінічних показників.

Комбінований прийом, який потребує обережності

МАО-В інгібітор необоротної, неселективної дії (селегілін)

При одночасному застосуванні разом з селегіліном (інгібітор МАО необоротної дії) потрібна обережність, оскільки існує ризик розвитку серотонінового синдрому. Селегілін у дозі 10 мг/день безпечно застосовувався в комбінації з рацемічним циталопрамом.

Лікарські препарати серотонінергічної дії

При одночасному застосуванні разом з лікарськими препаратами серотонінергічної дії (наприклад із трамадолом, суматриптаном або іншими препаратами групи триптанів) можливий розвиток серотонінового синдрому.

Лікарські препарати, які знижують судомний поріг

Препарати СІЗЗС можуть знижувати поріг опору організму судомам. Рекомендовано дотримуватись обережності при одночасному застосуванні разом з іншими лікарськими препаратами, які завдають такої ж дії (наприклад з антидепресантами [трициклічні препарати, СІЗЗС], нейролептичними препаратами [фенотіазини, тіоксантени та бутирофенони], мефлохін, бупропіон та трамадол).

Літій, триптофан

Повідомлялося про підсилення дії препаратів СІЗЗС при одночасному їх прийомі з препаратами літію або триптофаном. Отже, при одночасному прийомі СІЗЗС із цими лікарськими препаратами необхідна обережність.

Препарати звіробою

Одночасний прийом СІЗЗС із рослинними препаратами, які містять звіробій (Hypericum perforation), може призвести до підвищення частоти побічних реакцій.

Антикоагулянти

При одночасному застосуванні есциталопраму разом з антикоагулянтами для перорального прийому можлива зміна дії останніх. Пацієнти, які приймають антикоагулянти перорально, потребують ретельного моніторингу показників коагуляції на початку чи при завершенні терапії із застосуванням есциталопраму.

Алкоголь

Фармакодинамічні або фармакокінетичні взаємодії есциталопраму та алкоголю не очікуються. Однак, як і у випадках застосування інших лікарських засобів психотропної дії, комбінований прийом есциталопраму з алкоголем не рекомендований.

Вплив інших лікарських препаратів на фармакокінетичні характеристики есциталопраму

Метаболічне перетворення есциталопраму опосередковане, головним чином, ферментами системи CYP2C19. Ферменти систем CYРЗА4 та CYP2D6 також беруть участь у метаболічному перетворенні, хоча меншою мірою. Є свідчення того, що ферменти системи CYP2D6 діють як частковий каталізатор метаболічного перетворення головного метаболіту-S-DST (деметильований есциталопрам).

При одночасному прийомі есциталопраму та 30 мг омепразолу 1 раз на день (інгібітор ферментів системи CYP2C19) спостерігається помірне (приблизно на 50 %) підвищення концентрації есциталопраму в плазмі крові.

При одночасному прийомі есциталопраму та 400 мг циметидину 2 рази на день (загальний інгібітор активності ферментів помірної дії) спостерігається помірне (приблизно на 70 %) підвищення концентрації есциталопраму в плазмі крові.

Таким чином, при сумісному застосуванні есциталопраму з інгібіторами ферментів системи CYP2C19 (наприклад з омепразолом, езомепразолом, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопідином) та з циметидином необхідна обережність. На підставі даних моніторингу побічних явищ, на тлі комбінованої терапії слід коригувати застосовувані дози.

Вплив есциталопраму на фармакокінетичні характеристики інших лікарських засобів

Есциталопрам – інгібітор ферментів системи CYP2D6. Отже, слід дотримуватись обережності при одночасному призначенні есциталопраму та лікарських препаратів, метаболічне перетворення яких відбувається за участю головним чином цих ферментів та які мають вузький терапевтичний індекс, а саме флекаїніду, пропафенону та метопрололу (при призначенні у зв’язку з серцевою недостатністю); або деяких лікарських препаратів, які впливають на ЦНС, метаболічне перетворення яких також здійснюється за участю ферментів системи CYP2D6, а саме антидепресантів, таких як дезипрамін, кломіпрамін та нортиптилін, або нейролептиків, таких як рисперидон, тіоридазин та галоперидол. При комбінованій терапії може бути потрібним коригування дози.

Одночасне призначення разом з дезипраміном або метопрололом призводило в обох випадках до підвищення у 2 рази концентрації в плазмі крові цих речовин-субстратів ферментів системи CYP2D6.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Есциталопрам – селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (рецепторами 5-НТ) з високою спорідненістю з первинною ділянкою зв’язування. Він здатний також до зв’язування з алостеричною ділянкою транспортера серотоніну, спорідненість з якою в 1000 разів нижча. Есциталопрам характеризується відсутністю або дуже низьким рівнем спорідненості з різними рецепторами, в тому числі із серотоніновими рецепторами 5-НТ 1А , 5-НТ 2 , дофаміновими рецепторами DAD 1 та D 2 , альфа 1 -, альфа 2 та бета-адренорецепторами, гістаміновими Н 1 , мускариновими холінергічними, бензодіазепіновими та опіатними рецепторами. Пригнічення зворотного захоплення серотоніну рецепторами 5-НТ – єдиний вірогідний механізм терапевтичної дії есциталопраму, який і пояснює його фармакологічну та клінічну дії.

Фармакокінетика

Есциталопрам абсорбується майже повністю незалежно від прийому їжі (середня тривалість періоду до досягнення максимальної концентрації при багаторазовому прийомі [середнє значення T max ] становить 4 години). Як і для рацемічного циталопраму, абсолютна біологічна доступність есциталопраму становить приблизно 80 %. Явний об’єм розподілу (V dβ /F) після перорального прийому становить від 12 до 26 л/кг. Здатність до зв’язування з білками плазми крові есциталопраму та його головних метаболітів нижча 80 %. Біологічне перетворення есциталопраму відбувається в печінці з утворенням метаболітів шляхом деметиляції та дидеметиляції. Обидва метаболіти мають фармакологічну активність. Ще одним шляхом перетворення є окислення атомів азоту з утворенням N-оксидного метаболіту. Як первинна речовина, так і метаболіти виводяться у формі глюкуронідів. Після багаторазового прийому середня концентрація деметильованих та дидеметильованих метаболітів становить приблизно 28-31 % та < 5% від концентрації есциталопраму відповідно. Біологічне перетворення есциталопраму в деметильований метаболіт відбувається переважно за участю ферментів системи CYP2C19. Можливо, ферменти систем CYP3A4 та CYP2D6 також беруть участь в опосередкуванні цього процесу. Період напіввиведення (t ½ ) препарату становить близько 30 годин; кліренс (Cl oral ) при пероральному прийомі становить близько 0,6 л/хв. Основні метаболіти характеризуються довшим періодом напіввиведення. Вважається, що есциталопрам та його основні метаболіти виводяться через печінку (метаболічний шлях) і нирками, більша частина введеної дози виводиться у вигляді метаболітів із сечею. Кінетика есциталопраму має лінійний характер. Рівноважна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 1 тиждень. Середнє значення рівноважної концентрації становить 50 нмол/л (діапазон - від 20 до 125 нмол/л) і забезпечується при прийомі добової дози 10 мг. Пацієнти літнього віку (> 65 років) Порівняно з пацієнтами молодшого віку, з організму пацієнтів літнього віку есциталопрам виводиться повільніше. Показник системного впливу (AUC) перевищує відповідний показник у молодих здорових добровольців приблизно на 50 %. Знижена функція печінки У пацієнтів зі зниженою функцією печінки низького або помірного ступеня тяжкості (ступінь А або Б за критеріями Чайлд-П’ю) період напіввиведення есциталопраму майже вдвічі довший, а показник системного впливу на 60 % перевищує відповідний показник у осіб з нормально функціонуючою печінкою. Знижена функція нирок При застосуванні рацемічного есциталопраму пацієнтам зі зниженою функцією нирок (кліренс креатиніну, CL cr – 10-53 мл/хв) спостерігалося збільшення періоду напіввиведення та незначне зростання показника системного впливу. Показники концентрації в плазмі крові метаболітів не вивчались, але, вірогідно, що вони також підвищені. Поліморфізм Встановлено, що в осіб зі зниженою активністю ферментів системи CYP2С19 концентрація в плазмі крові есциталопраму вдвічі перевищує таку у пацієнтів з нормальною активністю цього ферменту. Вірогідних відхилень показників системного впливу у пацієнтів зі зниженою активністю ферментів системи CYP2D6 встановлено не було.

Фізико-хімічні властивості

Есциталопрам, 10 мг: білі овальні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою з одного боку. Таблетки можна розділити на дві рівні частини.

Есциталопрам, 20 мг: білі круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з двома перехресними рисками з обох боків.

Таблетки можна розділити на дві або чотири рівні частини.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Загалом есциталопрам не впливає на інтелектуальні здібності або психомоторні функції, але слід враховувати можливий розвиток таких побічних реакцій з боку нервової системи, як запаморочення та сонливість.

Особливості застосування

Парадоксальна тривога

У деяких пацієнтів з панічними розладами на початку лікування селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) може спостерігатися посилення тривоги. Подібна парадоксальна реакція звичайно зникає протягом двох тижнів лікування. Щоб зменшити ймовірність виникнення анксіогенного ефекту, рекомендуються низькі початкові дози.

Судомні напади

У випадках появи у пацієнта судом прийом лікарського препарату слід негайно відмінити. Не слід призначати СІЗЗС пацієнтам з нестабільною епілепсією; при прийомі препарату пацієнти з контрольованою епілепсією потребують ретельного моніторингу. У випадках підвищення частоти нападів прийом СІЗЗС слід відмінити.

Манія

Пацієнтам, в анамнезі яких є епізоди манії/гіпоманії, СІЗЗС слід призначати з обережністю. У випадку початку епізоду манії прийом СІЗЗС слід відмінити.

Цукровий діабет

При прийомі СІЗЗС у пацієнтів, хворих на діабет, можливі зміни глікемічного контролю (гіпоглікемія або гіперглікемія). Може виникнути потреба у коригуванні режиму дозування інсуліну та/або інших засобів глікемічного контролю для перорального застосування.

Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення

Зростання ризику суїцидальних думок, нанесення собі шкоди та суїциду (подій, пов’язаних з самогубством) характерне власне для депресії. Ризик зберігається до досягнення стійкої ремісії. Оскільки можлива відсутність покращення стану пацієнта протягом перших тижнів терапії та навіть довше, необхідний ретельний контроль за пацієнтом аж до покращення. Згідно з даними загального клінічного досвіду, ризик суїциду підвищується на ранніх етапах одужання.

Відомо, що ризик суїцидальних думок або спроб самогубства вищий у пацієнтів, в історії яких уже були події, пов’язані з самогубством, або у яких було відмічено високу схильність до суїцидального мислення до початку лікування; такі пацієнти потребують ретельного контролю під час лікування.

На тлі лікування антидепресантами необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнтів, особливо тих хто належить до групи підвищеного ризику, особливо на початку терапії або в період зміни режиму дозування. Пацієнтів (а також осіб, які опікуються пацієнтами) слід попереджати про необхідність уважно стежити за симптомами клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або суїцидальних думок, а також незвичних змін поведінки; у випадках появи підозрілих симптомів слід негайно звертатись за медичною допомогою.

Акатизія/психомоторне збудження

При прийомі СІЗЗС/СІЗЗН можливий розвиток акатизії, симптомами якої є неприємне або виснажливе збудження, потреба весь час рухатись, неможливість спокійно сидіти або стояти, залишатись на одному місті. Такі прояви характерні для перших кількох тижнів лікування. При появі таких симптомів збільшення дози може бути шкідливим.

Гіпонатріємія

Гіпонатріємія, яка, можливо, пов’язана з порушенням секреції антидіуретичного гормону (АДГ), на тлі прийому СІЗЗС виникає рідко і звичайно зникає при відміні терапії. Обережність необхідна при застосуванні препарату пацієнтам із групи підвищеного ризику, зокрема пацієнтам літного віку, пацієнтам із цирозом, а також при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами, які сприяють розвитку гіпонатріємії.

Крововиливи

Повідомлялося про аномальні шкірні кровотечі, наприклад екхимоз та пурпуру, на тлі прийому СІЗЗС. З обережністю слід призначати СІЗЗС пацієнтам, в терапії яких застосовуються антикоагулянти для перорального прийому або лікарські препарати, під впливом яких змінюються функції тромбоцитів (наприклад атипові нейролептичні препарати та фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилова кислота та нестероїдні протизапальні препарати [НПЗП], тиклопідин та дипіридамол), а також пацієнтам, схильним до кровотеч.

ЕСТ (електро- судомна терапія)

Досвід застосування СІЗЗС у період проведення електро-судомної терапії обмежений, отже застосовувати препарат у такій ситуації слід з обережністю.

Реверсивні селективні інгібітори МАО типу А

Призначення есциталопраму в комбінації з інгібіторами МАО типу А не рекомендоване через ризик розвитку серотонінового синдрому.

Серотоніновий синдром

Рекомендується з обережністю застосовувати есциталопрам одночасно з лікарськими засобами, які мають серотонінергічну дію, такими як суматриптан або інші триптани, трамадол та триптофан.

Повідомлялося про рідкісні випадки розвитку серотонінового синдрому у пацієнтів, які приймали СІЗЗС одночасно з препаратами серотонінергічної дії. На розвиток серотонінового синдрому вказує поява комбінації таких симптомів, як ажитація, тремор, міоклонус, гіпертермія. При їх появі прийом СІЗЗС та серотонінергічних препаратів слід негайно відмінити і призначити симптоматичне лікування.

Препарати звіробою

Одночасний прийом СІЗЗС та рослинних препаратів, які містять звіробій (Hypericum perforation) може призвести до підвищення частоти побічних реакцій.

Коронарна хвороба серця

Оскільки клінічний досвід обмежений, застосовувати препарат пацієнтам з коронарною хворобою серця слід з обережністю.

Цей лікарський препарат містить лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення абсорбції глюкози-галактози, есциталопрам приймати не слід.

Використання препарату дітьми

Застосування протипоказано.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Клінічні дані щодо застосування есциталопраму при лікуванні вагітних обмежені. Есциталопрам Сандоз® не слід призначати вагітним. Винятком є випадки, коли після ретельного розгляду всіх недоліків і переваг була чітко доведена необхідність призначення препарату. Рекомендується ретельне обстеження новонароджених, матері яких приймали Есциталопрам Сандоз® протягом періоду вагітності, особливо в третьому триместрі. Необхідно уникати раптового припинення застосування препарату в період вагітності.

У новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС/СІЗЗСН на пізніх термінах вагітності, можливе виникнення таких симптомів: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, коливання температури тіла, труднощі з грудним вигодовуванням, блювання, гіпоглікемія, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, гіперрефлексія, тремор, нервове збудження, дратівливість, апатія, постійний плач, сонливість і труднощі зі сном. Ці симптоми можуть розвинутися внаслідок як серотонінергічних ефектів, так і бути ознаками синдрому відміни. В більшості випадків прояви ускладнень виникають безпосередньо або невдовзі (до 24 годин) після пологів. Епідеміологічні дані засвідчили те, що застосування СІЗЗС вагітним може підвищувати ризик стійкої легеневої гіперплазії у новонароджених.

Оскільки есциталопрам проникає у грудне молоко, жінкам, які годують груддю, не рекомендується призначати препарат або слід відмінити годування груддю.

Упаковка

По 7 таблеток у блістері. По 4 блістери у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.