Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Ериданус

Міжнародна назва: Eplerenone
Виробник: ВАТ “Гедеон Ріхтер”, Будапешт, Угорщина
АТ Код: АТС C03D A04
Клінико-фармакологічна група: Калійзберігаючі діуретики. Антагоністи альдостерону. Еплеренон.
Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Склад

діюча речовина: еплеренон;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 25 мг або 50 мг еплеренону;

допоміжні речовини:

ядро: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, натрію лаурилсульфат, гіпромелоза, тальк, магнію стеарат;

оболонка: опадрі II білий, лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид (E 171), макрогол.

Показання

Серцева недостатність після перенесеного інфаркту міокарда.

Еплеренон показаний як доповнення до стандартної терапії для зниження ризику захворюваності та летальності від серцево-судинної патології в пацієнтів зі стабільним клінічним станом, що страждають на дисфункцію лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40 %) та клінічними ознаками серцевої недостатності після недавно перенесеного інфаркту міокарда.

Артеріальна гіпертензія. Препарат можна призначати як монотерапію, так і в комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами.

Протипоказання

  • Гіперчутливість до еплеренону або до будь-якого з компонентів препарату.
  • Гіперкаліємія або пов’язаний з нею стан.
  • Сироватковий рівень калію > 5 ммоль/л на початку лікування.
  • Помірна та тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 50 мл/хв).
  • Виражена печінкова недостатність (клас C за Чайлд-П’ю).
  • Пацієнти, які приймають калійзберігаючі діуретики, препарати, що містять калій, або потужні інгібітори CYP3A4 (ітраконазол, кетоконазол, ритонавір, нелфінавір, кларитроміцин, телітроміцин і нефазодон).
  • Хворі на артеріальну гіпертензію при діабеті ІІ типу з мікроальбумінурією або підвищеним рівнем креатиніну в сироватці більше 2 мг/дл (або більше 177 µмоль/л) у чоловіків або 1,8 мг/дл (або більше 159 µмоль/л) у жінок.

Дозування

Артеріальна гіпертензія

Еплеренон приймають незалежно від прийому їжі.

Еплеренон можна призначати у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами. Рекомендована початкова доза препарату - 50 мг 1 раз на добу. Якщо зниження артеріального тиску недостатнє, дозу можна підвищити до 100 мг 1 раз на добу.

Серцева недостатність після перенесеного інфаркту міокарда

Лікування слід починати із застосування препарату в дозі 25 мг один раз на добу, поступово збільшуючи дозу до цільової - 50 мг на добу, бажано протягом 4 тижнів, враховуючи сироватковий рівень калію (див. таблицю). Рекомендована підтримуюча доза еплеренону становить 50 мг один раз на добу. Лікування еплереноном слід розпочинати протягом 3-14 діб після розвитку гострого інфаркту міокарда.

Не можна призначати препарат пацієнтам, у яких на початку лікування сироватковий рівень калію > 5 ммоль/л.

Після початку терапії дозу еплеренону слід змінювати залежно від рівня калію в крові (див. таблицю).

Зміна дози препарату після початку лікування Таблиця

 

Сироватковий рівень калію (ммоль/л) Дія Зміни дози препарату
< 5 Збільшення від 25 мг 1 раз на 2 доби – до 25 мг 1 раз на добу від 25 мг 1 раз на добу – до 50 мг 1 раз на добу
5 – 5,4 Підтримання доза препарату не змінюється
5,5 – 5,9 Зменшення від 50 мг 1 раз на добу – до 25 мг 1 раз на добу від 25 мг 1 раз на добу – до 25 мг 1 раз на 2 доби від 25 мг 1 раз на 2 доби – до припинення
≥ 6 Відміна -

Після відміни еплеренону у зв'язку з підвищенням сироваткового рівня калію до ≥ 6 ммоль/л препарат можна почати застосовувати з дози 25 мг 1 раз на 2 доби через день після зниження рівня калію < 5 ммоль/л. Рівень калію слід перевіряти до початку лікування, протягом першого тижня лікування і через місяць після початку лікування або зміни дози препарату. Після цього рівень калію в сироватці крові визначається за показаннями.

Супутня лікарська терапія

У разі супутнього застосування інгібіторів CYP3A4 помірної та середньої потужності, такими як еритроміцин, саквінавір, флуконазол, аміодарону, дилтіазему та верапамілу, слід починати прийом еплеренону з дози 25 мг один раз на добу. Не слід перевищувати дозу 25 мг один раз на добу.

Пацієнти літнього віку

Для лікування пацієнтів літнього віку не потрібна початкова зміна дози препарату. У зв’язку з віковим зниженням функції нирок, можливістю помірного і вираженого порушення функції печінки у пацієнтів цієї групи підвищений ризик розвитку гіперкаліємії. У пацієнтів цієї групи рекомендується регулярний контроль сироваткового рівня калію.

Пацієнти з порушенням функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну > 50 мл/хв.).

Для лікування пацієнтів з легкими порушеннями функції нирок не потрібна початкова зміна дози препарату. У пацієнтів цієї групи рекомендується регулярний контроль сироваткового рівня калію. Пацієнти з легким та помірним порушенням функції печінки

Для лікування пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки не потрібна початкова зміна дози препарату. У зв'язку з підвищенням концентрації препарату в крові пацієнтів, які страждають на порушення функції печінки, рекомендується частий і регулярний контроль сироваткового рівня калію, особливо у пацієнтів літнього віку.

Побічні дії

Побічні реакції перераховані залежно від системи органів і частоти розвитку. Явища визначаються як часті (> 1/100, <1/10) і нечасті (>1/1000, <1/100).

З боку крові та лімфатичної системи

Нечасті: еозинофілія.

З боку обміну речовин і метаболізму

Часті: гіперкаліємія.

Нечасті: дегідратація, підвищення рівня холестерину і тригліцеридів у крові, гіпонатріємія.

З боку психіки

Нечасті: безсоння.

З боку нервової системи

Часті: запаморочення.

Нечасті: головний біль.

З боку серця

Нечасті: фібриляція передсердь, інфаркт міокарда, лівошлуночкова недостатність.

З боку судин

Часті: артеріальна гіпотензія.

Нечасті: постуральна гіпотензія, артеріальний тромбоз судин нижніх кінцівок.

З боку дихальної системи, грудної клітки і середостіння

Нечасті: фарингіт, кашель.

З боку органів шлунково-кишкового тракту

Часті: діарея, нудота, біль у животі.

Нечасті: метеоризм, блювання.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Часті: кропив’янка.

Нечасті: свербіж, підвищена пітливість.

Частота не відома: ангіоневротичний набряк.

З боку скелетної мускулатури і сполучної тканини

Нечасті: біль у спині, судоми в нижніх кінцівках.

З боку нирок та органів сечовидільної системи

Часті: порушення функції нирок, альбумінурія.

З боку гепатобіліарної системи.

Часті: збільшення активності гамаглютамілтрансферази (ГГТ) і аланінамінотрансферази (АлАТ).

З боку органів репродуктивної системи та молочної залози

Нечасті: гінекомастія.

Загальні розлади і реакції у місці введення препарату

Нечасті: астенія, слабкість.

Дослідження

Нечасті: підвищення рівня сечовини в крові, підвищення рівня креатиніну.

Інфекції та інвазії

Часті: гриподібний синдром.

Нечасті: пієлонефрит.

Передозування

Не повідомлялося про випадки передозування еплеренону. Найбільш імовірними проявами передозування еплеренону може бути артеріальна гіпотензія та/або гіперкаліємія. У разі виникнення симптомів передозування необхідно призначити симптоматичну та підтримуючу терапію. Препарат інтенсивно зв'язується з активованим вугіллям. Еплеренон не може бути видалений з кровотоку шляхом гемодіалізу.

Лікарська взаємодія

Фармакодинамічна взаємодія

Калійзберігаючі діуретики і препарати калію

У зв'язку з підвищеним ризиком розвитку гіперкаліємії не слід призначати Еплеренон пацієнтам, які отримують калійзберігаючі діуретики і препарати калію. Калійзберігаючі діуретики можуть потенціювати дію антигіпертензивних препаратів та інших діуретиків.

Літій

Не проводилися дослідження щодо вивчення лікарської взаємодії еплеренону і літію. У той же час повідомлялося про розвиток токсичної дії літію у пацієнтів, які отримують його одночасно з діуретиками та інгібіторами АПФ. Тому слід уникати спільного застосування літію і еплеренону. У разі необхідності застосування такої комбінації препаратів необхідно контролювати плазмову концентрацію літію.

Циклоспорин, такролімус

Циклоспорин і такролімус можуть викликати порушення функції нирок і збільшувати ризик розвитку гіперкаліємії. Слід уникати спільного застосування еплеренону і циклоспорину або такролімусу. У разі необхідності застосування циклоспорину або такролімусу на тлі лікування еплереноном рекомендується ретельно контролювати сироватковий рівень калію і функцію нирок. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)

Лікування із застосуванням НПЗП може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності шляхом безпосереднього впливу на клубочкову фільтрацію, особливо у пацієнтів з наявністю факторів ризику (пацієнти літнього віку та/або зневоднені). Пацієнти, які отримують еплеренон і НПЗП, повинні підтримувати адекватний водний баланс, крім того, перед початком лікування слід перевірити функцію нирок.

Триметоприм

Спільне застосування триметоприму і еплеренону збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Слід контролювати сироватковий рівень калію і функцію нирок, особливо у пацієнтів з наявністю факторів ризику (літні та пацієнти з порушенням функції нирок).

Інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II

Слід з обережністю застосовувати еплеренон у комбінації з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II. Застосування такої комбінації лікарських засобів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з наявністю факторів ризику порушення функції нирок, наприклад у літніх людей. Рекомендується ретельний контроль рівня калію в крові і функції нирок.

Альфа-1-блокатори (наприклад празозин, алфузозин)

При сумісному застосуванні альфа-1-блокаторів з еплереноном можливе посилення гіпотензивного ефекту препаратів та/або розвиток постуральної гіпотензії. Рекомендується спостереження за пацієнтом для своєчасного виявлення постуральної гіпотензії при спільному застосуванні еплеренону і альфа-1-блокаторів.

Трициклічні антидепресанти, нейролептики, аміфостин, баклофен

Спільне застосування цих препаратів з еплереноном може сприяти посиленню антигіпертензивної дії та розвитку постуральної гіпотензії.

Глюкокортикоїди, тетракозактид

Спільне застосування цих препаратів з еплереноном може сприяти зниженню антигіпертензивної дії (викликати затримку натрію і рідини в організмі).

Фармакокінетична взаємодія

Дослідження в умовах in vitro показали, що еплеренон не є інгібітором ізоферментів CYP1A2, CYP2C19, CYP2C9, CYP2D6 або CYP3A4. Також еплеренон не є субстратом або інгібітором глікопротеїну P.

Дигоксин

При спільному застосуванні з еплереноном системний вплив (показник AUC) дигоксину збільшується на 16 % (90 % ДІ: 4 - 30 %). Слід з обережністю застосовувати дигоксин у дозах, що наближаються до верхньої межі терапевтичного діапазону.

Варфарин

З варфарином не спостерігалося клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії. Слід з обережністю застосовувати варфарин у дозах, що наближаються до верхньої межі терапевтичного діапазону.

Літій

Вивчення взаємодії еплеренону з препаратами літію не проводилося. Зафіксовані випадки прояву токсичності літію при його спільному застосуванні з діуретиками та інгібіторами АПФ.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)

Вивчення взаємодії еплеренону з НПЗП не проводилося. Застосування інших калійзберігаючих антигіпертензивних засобів з НПЗП призводило до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Субстрати ізоферменту CYP3A4

Фармакокінетичні дослідження із субстратами ізоферменту CYP3A4, наприклад мідазоламом або цизапридом, не виявили значущої фармакокінетичної взаємодії при спільному застосуванні цих препаратів з еплереноном.

Інгібітори ізоферменту CYP3A4

Потужні інгібітори CYP3A4

У разі спільного застосування еплеренону з препаратами, які інгібують фермент CYP3A4, можливий розвиток значної фармакокінетичної взаємодії. Потужний інгібітор CYP3A4 (кетоконазол по 200 мг два рази на добу) викликає збільшення значення показника AUC еплеренону на 441 %. Спільне застосування еплеренону з потужними інгібіторами CYP3A4, такими як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, нелфінавір, кларитроміцин, телітроміцин і нефазодон, протипоказано.

Слабкі та помірні інгібітори CYP3A4

Спільне застосування еплеренону з еритроміцином, саквінавіром, аміодароном, дилтіаземом, верапамілом і флуконазолом може призвести до значної фармакокінетичної взаємодії зі збільшенням показника AUC еплеренону на 98 - 187 %. Тому при спільному застосуванні із слабкими і помірними інгібіторами CYP3A4 не слід перевищувати дозу еплеренону, яка дорівнює 25 мг.

Індуктори CYP3A4

Спільне застосування звіробою (потужний індуктор CYP3A4) з еплереноном викликає зниження значення AUC останнього на 30 %. Більш виражене зниження значення AUC еплеренону спостерігається при його спільному застосуванні з більш потужними індукторами CYP3A4, такими як рифампіцин. У зв'язку з можливістю зниження ефективності еплеренону його спільне застосування з потужними індукторами CYP3A4 (рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, звіробій) не рекомендується.

Антациди

На підставі результатів клінічних досліджень фармакокінетики не очікується значущої лікарської взаємодії при спільному застосуванні еплеренону з антацидами.

Інформація для пацієнтів

Пацієнти, які приймають еплеренон, повинні бути проінформовані про те, що під час лікування еплереноном не можна застосовувати препарати калію, замінники солі, які містять калій або приймати протипоказані препарати без консультації лікаря, який призначив еплеренон.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Еплеренон володіє відносною вибірковістю щодо рекомбінантних мінералокортикоїдних рецепторів людини порівняно зі зв’язуванням з рекомбінантними рецепторами глюкокортикоїдів, рецепторами прогестерону і андрогенів. Еплеренон запобігає зв’язуванню альдостерону з рецепторами альдостерону - ключового гормону ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), який бере участь у регуляції артеріального тиску і патофізіологічних механізмах розвитку захворювань серцево-судинної системи. Еплеренон викликає стійке підвищення рівня реніну та альдостерону в плазмі, що нівелює вплив альдостерону на секрецію реніну за принципом зворотного негативного зв'язку. Результуюче збільшення плазмової активності реніну і рівня циркулюючого альдостерону не послаблює дії еплеренону.

Фармакокінетика

Всмоктування і розподіл. Абсолютна біодоступність еплеренону становить 69 % після перорального застосування таблетки 100 мг. Максимальна плазмова концентрація препарату (Cmax) досягається приблизно через 2 години після його введення. Показники Cmax і площі під кривою (AUC) носять дозозалежний характер при введенні препарату в діапазоні доз від 10 до 100 мг і менш пропорційні при введенні еплеренону в дозах понад 100 мг. Стан рівноваги досягається протягом 2 годин після введення препарату. Прийом їжі не впливає на всмоктування лікарського засобу. Зв'язування еплеренону з білками плазми досягає 50 %, препарат зв’язується переважно з альфа-1 кислими глікопротеїнами. Уявний об'єм розподілу в стані рівноваги досягає 50 ± 7 л. Еплеренон не має тенденції зв'язуватися переважно з еритроцитами.

Метаболізм та екскреція. Метаболізм еплеренону здійснюється переважно під дією ізоферменту CYP3A4. У плазмі людини не було виявлено метаболітів еплеренону. Менше 5 % від введеної дози еплеренону виявляється в незміненому вигляді в сечі та калі. Після одноразового перорального застосування міченого радіоактивним ізотопом еплеренону приблизно 32 % від введеної дози ліків визначається в калі і приблизно 67 % - у сечі. Період напіввиведення еплеренону становить приблизно 3-5 годин. Плазмовий кліренс препарату досягає 10 л/год. Застосування препарату для лікування окремих категорій пацієнтів. Вік, стать і раса Вивчалися показники фармакокінетики еплеренону при введенні його в дозі 100 мг один раз на добу літнім пацієнтам (≥ 65 років), чоловікам і жінкам, а також темношкірим пацієнтам. Показники фармакокінетики еплеренону не розрізнялися значно при введенні його чоловікам і жінкам. У стані рівноваги у пацієнтів літнього віку були підвищені показники Cmax (22 %) і AUC (45 %) порівняно з молодими пацієнтами (18 - 45 років). У стані рівноваги у темношкірих пацієнтів показник Cmax був нижче на 19 %, а показник AUC - на 26 %. Ниркова недостатність Вивчалися показники фармакокінетики еплеренону у пацієнтів з нирковою недостатністю різного ступеня вираженості, а також у пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі. Порівняно з контрольною групою показники Cmax і AUC у стані рівноваги були підвищені відповідно на 38 % і 24 % у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок і знижені на 26 % і 3 % відповідно у пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі. Не було виявлено залежності між кліренсом креатиніну і плазмовим кліренсом еплеренону. Еплеренон не видаляється з кровотоку при проведенні гемодіалізу. Печінкова недостатність Вивчалися показники фармакокінетики еплеренону при введенні його в дозі 400 мг пацієнтам з помірними порушеннями функції печінки (клас B за Чайлд-П’ю) і порівнювалися з відповідними показниками у здорових добровольців. У стані рівноваги показники Cmax і AUC еплеренону були підвищені на 3,6 % і 42 % відповідно. Оскільки застосування еплеренону для лікування пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки, не вивчалося, препарат протипоказаний пацієнтам даної групи. Серцева недостатність Вивчалися показники фармакокінетики еплеренону при введенні його в дозі 50 мг пацієнтам із серцевою недостатністю (клас II - IV за NYHA). Порівняно зі здоровими добровольцями відповідного віку, маси тіла та статі, показники Cmax і AUC у стані рівноваги у пацієнтів, які страждають серцевою недостатністю, були вище на 38 % і 30 % відповідно. Відповідно до отриманих результатів, популяційний аналіз показників фармакокінетики еплеренону, заснований на оцінці учасників дослідження EPHESUS, показав, що кліренс еплеренону у пацієнтів із серцевою недостатністю не відрізняється від кліренсу препарату у здорових літніх людей.

Фізико-хімічні властивості

таблетки Ериданус по 25 мг: білі або майже білі круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою; з одного боку – гравіювання «CG3», з іншого боку – без гравіювання;

таблетки Ериданус по 50 мг: білі або майже білі круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою; з одного боку – гравіювання «CG4», з іншого боку – без гравіювання.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Дослідження щодо вивчення впливу еплеренону на здатність керувати автомобілем і складними механізмами не проводилися. При керуванні автомобілем або рухомими механізмами слід враховувати ймовірність виникнення запаморочення під час лікування.

Особливості застосування

Гіперкаліємія

Враховуючи механізм дії препарату, при застосуванні еплеренону може виникнути гіперкаліємія. Сироватковий рівень калію слід перевіряти у всіх пацієнтів перед початком лікування та при зміні дози препарату. Крім того, рекомендується проводити регулярний контроль цього показника, особливо у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку гіперкаліємії (літній вік, ниркова недостатність і цукровий діабет). Після початку застосування еплеренону не рекомендується приймати препарати, що містять калій, у зв'язку з підвищеним ризиком розвитку гіперкаліємії. Було встановлено, що зниження дози еплеренону сприяє зменшенню сироваткового рівня калію. Порушення функції нирок

Слід регулярно контролювати сироватковий рівень калію у пацієнтів, які страждають на цукровий діабет, включаючи діабетичну мікроальбумінурію. Ризик розвитку гіперкаліємії збільшується, при погіршенні функції нирок. Таким чином, лікування пацієнтів цієї групи слід проводити з обережністю.

Порушення функції печінки

У пацієнтів, що страждають порушенням функції печінки, легкого та помірного ступеня (клас A і B за Чайлд-П’ю), не спостерігалося збільшення сироваткового рівня калію вище 5,5 ммоль/л. У таких пацієнтів слід контролювати рівень електролітів у крові. Застосування еплеренону для лікування пацієнтів з вираженими порушеннями функції печінки не вивчалося, тому для цієї групи пацієнтів препарат протипоказаний.

Пацієнти літнього віку

Для лікування пацієнтів літнього віку не потрібна початкова зміна дози препарату. У зв'язку з віковим зниженням функції нирок у пацієнтів цієї групи підвищений ризик розвитку гіперкаліємії. Цей ризик ще більше підвищується при наявності супутніх захворювань, які сприяють збільшенню концентрації препарату в крові, зокрема за наявності помірного і вираженого порушення функції печінки. У пацієнтів цієї групи рекомендується регулярний контроль сироваткового рівня калію.

Лактоза

Таблетки еплеренону містять лактози моногідрат. Пацієнти, що страждають на рідкісну уроджену непереносимість галактози, лактазну недостатність або глюкозо-галактозну мальабсорбцію, не повинні приймати даний препарат.

Використання препарату дітьми

Препарат протипоказаний для застосування дітям.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Вагітність

Немає достовірних даних, що стосуються застосування еплеренону для лікування вагітних жінок. Тому не слід призначати еплеренон вагітним жінкам.

Період годування груддю

Не відомо, чи проникає еплеренон у грудне молоко після перорального прийому. У зв'язку з невідомим потенційним впливом лікарського засобу на новонароджених, що одержують грудне молоко, рішення про припинення годування груддю або припинення прийому препарату приймають з урахуванням співвідношення користь для матері/ризик для дитини.

Упаковка

10 таблеток по 25 мг або 50 мг, вкритих плівковою оболонкою, у блістері, по 3 або 9 блістерів у картонній упаковці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати в недоступному для дітей місці. Препарат не потребує спеціальних температурних умов зберігання.