Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Ерексезил

Міжнародна назва: Sildenafil
Виробник: ВАТ Фармацевтичний завод ЕГІС, Угорщина/ EGIS Pharmaceuticals PLC, Hungary.
АТ Код: АТС G04B E03
Клінико-фармакологічна група: Засоби, що застосовуються при еректильній дисфункції.
Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Склад

діючі речовини:

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить: силденафілу цитрат 35,12 мг або 70,24 мг, або 140,48 мг (що еквівалентно 25 мг або 50 мг, або 100 мг силденафілу);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат безводний, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, Opadry II 85F20464 синій (спирт полівініловий, макрогол 3350, титану діоксид (Е 171), тальк, індигокармін (Е 132)).

Показання

Лікування еректильної дисфункції у чоловіків, що визначається як нездатність досягти або підтримувати ерекцію статевого члена, необхідну для здійснення успішного статевого акту.

Для ефективної дії Ерексезилу ® необхідне статеве збудження.

Протипоказання

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату.

Завдяки відомому впливу на обмін оксиду азоту/циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) силденафіл потенціює гіпотензивну дію нітратів, тому його застосування протипоказано хворим, які отримують донатори оксиду азоту (такі як амілнітрити) або нітрати у будь-якій формі.

Препарати для лікування еректильної дисфункції, включаючи силденафіл, не застосовують пацієнтам, для яких сексуальна активність небажана (наприклад, пацієнти з тяжкими формами серцево-судинних захворювань, такими як нестабільна стенокардія або тяжка серцева недостатність).

Ерексезил ® протипоказаний пацієнтам із втратою зору на одне око внаслідок передньої неартеріальної ішемічної невропатії зорового нерва, незалежно від того, був цей епізод пов'язаний з попереднім застосуванням інгібіторів PDE5 чи ні.

Безпека застосування силденафілу в наступних підгрупах пацієнтів не досліджувалася, тому його застосування в них протипоказане: тяжка печінкова недостатність, артеріальна гіпотензія (артеріальний тиск < 90/50 мм рт. ст.), нещодавно перенесений інсульт або інфаркт міокарда, спадкові дегенеративні захворювання сітківки, такі як пігментна дегенерація сітківки (незначна кількість таких пацієнтів має генетичні порушення фосфодіестерази сітківки).

Дозування

Таблетки призначені для перорального застосування.

Для реалізації ефекту силденафілу необхідне статеве збудження.

Застосування дорослими.

Рекомендована доза становить 50 мг, яку слід приймати приблизно за годину до сексуальної активності. Враховуючи ефективність і переносимість препарату, дозу можна збільшувати до 100 мг або зменшувати до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована частота застосування - 1 раз на добу. При прийомі Ерексезилу ® з їжею початок його дії може настати пізніше, порівняно з прийомом натщесерце.

Застосування пацієнтами літнього віку.

Для пацієнтів літнього віку зміна дозування не потрібна.

Застосування пацієнтами з порушеннями функції нирок.

Для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну становить 30 - 80 мл/хв) режим дозування не змінюється.

Оскільки у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, застосування препарату слід розпочинати з дози 25 мг.

Застосування пацієнтами з порушеннями функції печінки.

Оскільки у пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс силденафілу знижений (наприклад, при цирозі), застосування препарату слід розпочинати з дози 25 мг.

Застосування у дітей.

Ерексезил ® не показаний для застосування особами віком до 18 років.

Застосування сумісно з іншими препаратами.

За винятком ритонавіру, сумісне застосування якого із силденафілом не рекомендується, для пацієнтів, які одночасно отримують інгібітори CYP3A4, початкова доза силденафілу повинна становити 25 мг.

Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які отримують альфа-адреноблокатори, розпочинати прийом силденафілу слід лише тоді, коли буде досягнута стабілізація гемодинаміки у цих пацієнтів. Крім того, початкова доза силденафілу повинна становити 25 мг.

Побічні дії

Побічні явища були транзиторними, легкими та помірними. Під час досліджень частота і тяжкість збільшувались при збільшенні дози.

Побічні реакції класифікували за частотою виникнення і за класами систем органів: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100, < 1/10), непоширені (≥ 1/1000, < 1/100), рідко поширені (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко поширені (< 1/10000), частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). У рамках кожної частоти побічні реакції наведені у порядку спадання тяжкості.

З боку імунної системи:

рідко поширені – реакції гіперчутливості.

З боку травного тракту: поширені – диспепсія; непоширені – блювання, нудота, сухість у роті.

З боку нервової системи: дуже часто поширені – головний біль; поширені – запаморочення; непоширені – сонливість, гіпестезія; рідко поширені – інсульт, втрата свідомості; частота невідома – транзиторне порушення мозкового кровообігу, судоми, епілептичні напади.

З боку органів зору:

поширені – розлади зору, спотворення кольорів; непоширені – ураження кон'юнктиви, сльозотеча, інші реакції; частота невідома – передня неартеріальна ішемічна невропатія зорового нерва, оклюзія судин сітківки, дефект поля зору.

З боку органів слуху та лабіринтної системи:

непоширені – запаморочення, дзвін у вухах;

дуже рідко поширені – глухота, раптове зниження або втрата слуху.

З боку серцево-судинної системи: поширені – припливи крові; непоширені – пальпітація (відчуття серцебиття), тахікардія; рідко поширені – артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, інфаркт міокарда, мерехтіння передсердь, шлуночкова аритмія, нестабільна стенокардія; частота невідома – раптова сердцева смерть.

З боку дихальної системи: поширені – закладеність носа; рідко поширені – носова кровотеча.

З боку шкіри та підшкірних тканин: непоширені – шкірні висипання; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку опорно-рухового апарату: непоширені – міалгія.

З боку репродуктивної системи: частота невідома – пріапізм, тривала ерекція.

Загальні порушення: непоширені – біль у грудях, стомлюваність.

Лабораторні дослідження: непоширені – підвищення частоти серцевих скорочень, синкопе.

Передозування

У дослідженнях на здорових добровольцях при разовому прийомі препарату у дозах до 800 мг побічні реакції були подібними до тих, які спостерігалися при більш низьких дозах препарату, але частота їх виникнення та ступінь тяжкості збільшувалися. Застосування Ерексезилу ® в дозі 200 мг не призводило до збільшення його ефективності, але частота побічних реакцій (головний біль, припливи, запаморочення, диспепсія, закладеність носа, порушення зору) була збільшена.

Лікування: симптоматичне. Слід зазначити, що нирковий діаліз не може прискорити виведення препарату, оскільки силденафіл значною мірою зв’язується з білками плазми і не виводиться із сечею.

Лікарська взаємодія

Вплив інших лікарських засобів на силденафіл.

Дослідження іn vitro:

Метаболізм силденафілу опосередкований головним чином ізоформами 3A4 (основний шлях) та 2С9 (другорядний шлях) цитохрому P450 (CYP). Тому інгібітори цих ізоферментів можуть зменшувати кліренс силденафілу, а індуктори можуть підвищувати кліренс силденафілу.

Дослідження іn vivo:

Фармакокінетичний аналіз даних клінічних випробувань свідчить про зменшення кліренсу силденафілу при сумісному застосуванні з інгібіторами CYP3A4 (такими як кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Хоча частота побічних реакцій у цих пацієнтів при сумісному застосуванні з інгібіторами CYP3A4 не збільшувалася, початкова доза повинна становити 25 мг.

Сумісне застосування інгібітору протеази ВІЛ, ритонавіру, який є сильнодіючим інгібітором Р450, у рівноважній концентрації (500 мг 2 рази на добу) із силденафілом (100 мг одноразово) призводило до збільшення максимальної концентрації (Cmax) силденафілу на 300 % (у 4 рази) та до збільшення площі під кривою «концентрація/час» (AUC) силденафілу в плазмі на 1000 % (в 11 разів). Через 24 години плазмові рівні силденафілу становили ще приблизно 200 нг/мл, порівняно з 5 нг/мл, коли приймали лише один силденафіл. Це співпадало з вираженою дією ритонавіру на широкий спектр субстратів P450. Силденафіл не впливав на фармакокінетику ритонавіру. Виходячи з цих фармакокінетичних даних, сумісне застосування силденафілу з ритонавіром не рекомендується, і в будь-якому разі максимальна доза силденафілу ні за яких обставин не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин.

Одночасний прийом інгібітору ВІЛ-протеази, саквінавіру, який є інгібітором CYP ЗА4, у рівноважній концентрації (1200 мг тричі на добу) із силденафілом (100 мг одноразово) призводив до збільшення Сmax силденафілу на 140 % і AUC - на 210 %. Силденафіл не впливав на фармакокінетику саквінавіру. Сильніші інгібітори CYP ЗА4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть виявляти більш виражені ефекти.

Коли силденафіл призначався в разовій дозі 100 мг з еритроміцином, специфічним інгібітором CYP ЗА4 у рівноважній концентрації (500 мг двічі на добу протягом 5 днів), системна дія силденафілу (AUC) зростала на 182 %.

У здорових добровольців не доведений вплив азитроміцину (500 мг на добу протягом 3 днів) на AUC, Cmax, Tmax, швидкість виведення або подальший період напіввиведення силденафілу чи його головного циркулюючого метаболіту при їх одночасному застосуванні.

Циметидин (800 мг), інгібітор цитохрому P450 і неспецифічний інгібітор CYP3A4, при сумісному застосуванні із силденафілом (50 мг) спричиняв збільшення концентрації силденафілу в плазмі на 56 % у здорових добровольців.

Грейпфрутовий сік, який є слабким інгібітором CYP 3A4, впливає на метаболізм у стінці кишечнику і може призвести до незначного підвищення рівня силденафілу в плазмі.

Разовий прийом антациду (гідроксид магнію/гідроксид алюмінію) не впливав на біодоступність силденафілу.

Хоча специфічні дослідження взаємодії для всіх лікарських засобів не проводились, дані популяційного фармакокінетичного аналізу свідчать про відсутність впливу сумісно застосованих препаратів на фармакокінетичні параметри силденафілу, а саме інгібіторів CYP2С9 (таких як толбутамід, варфарин, фенітоїн), інгібіторів CYP2D6 (таких як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидів і споріднених діуретиків, петльових та калійзберігаючих діуретиків, інгібіторів АПФ, блокаторів кальцієвих каналів, антагоністів бета-адренорецепторів або індукторів метаболізму CYP450 (таких як рифампіцин, барбітурати).

Нікорандил є гібридом активатора калієвих каналів і нітратом. Завдяки нітратному компоненту він має виражену взаємодію із силденафілом.

Вплив силденафілу на інші препарати.

Дослідження іn vitro

Силденафіл є слабким інгібітором ізоформ цитохрому Р450, а саме 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та ЗА4 (ІК50 > 150 мкM). При застосуванні його в рекомендованих дозах максимальна концентрація силденафілу в плазмі досягає приблизно 1 мкМ, отже малоймовірно, що Ерексезил ® здатен змінювати кліренс субстратів цих ізоферментів.

Відсутні дані про взаємодію силденафілу і неспецифічних інгібіторів фосфодіестерази, таких як теофілін або дипіридамол.

Дослідження in vivo

Завдяки відомому впливу на обмін оксиду азоту/циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) силденафіл потенціює гіпотензивну дію нітратів, тому його сумісне застосування протипоказано хворим, які отримують донатори оксиду азоту або нітрати у будь-якій формі.

Супутнє лікування силденафілом пацієнтів, що застосовують альфа-адреноблокатори, може призвести до виникнення симптоматичної гіпотензії у чутливих осіб. Найімовірніше це може трапитися протягом 4 годин після прийому силденафілу.

У трьох спеціальних дослідженнях міжлікарської взаємодії альфа-адреноблокатор доксазозин

(4 мг і 8 мг) і силденафіл (25 мг, 50 мг і 100 мг) застосовувалися одночасно у хворих на доброякісну гіперплазію простати. У цих досліджуваних групах пацієнтів простежувалося середнє додаткове зниження артеріального тиску у положенні лежачи на 7/7 рт.ст., 9/5 рт.ст.

і 8/4 рт.ст. відповідно, а середнє додаткове зниження артеріального тиску у положенні стоячи

на 6/6 рт.ст., 11/4 рт.ст. і 4/5 рт.ст. відповідно. Коли силденафіл і доксазозин призначалися одночасно пацієнтам, стійким до доксазозин-терапії, спостерігалися нечасті випадки симптоматичної постуральної гіпотензії. Її ознаки включали запаморочення і порушення координації при дії світла, але не втрату свідомості.

Ознак істотної взаємодії силденафілу (50 мг) з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), кожен з яких метаболізується за допомогою CYP2С9, не виявлено.

Силденафіл (50 мг) не призводить до збільшення тривалості кровотечі, спричиненої ацетилсаліциловою кислотою (150 мг).

Силденафіл (50 мг) не посилював гіпотензивного ефекту алкоголю у здорових добровольців, які мали максимальний рівень алкоголю в крові - 80 мг/дл.

Групи наступних класів антигіпертензивних лікарських засобів (діуретики, бета-адреноблокатори, інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину II, антигіпертензивні лікарські засоби (судинорозширювальні та центральної дії), адреноблокатори, блокатори кальцієвих каналів та альфа-адреноблокатори) не продемонстрували різниці в характері побічних ефектів у пацієнтів, які приймали силденафіл, порівняно з плацебо. У спеціальному дослідженні взаємодії, де силденафіл (100 мг) призначався сумісно з амлодипіном хворим на артеріальну гіпертензію, спостерігалося додаткове зниження систолічного артеріального тиску у положенні лежачи на 8 мм рт.ст. Відповідне додаткове зниження діастолічного артеріального тиску у положенні лежачи становило 7 ммHg. Це додаткове зниження артеріального тиску було подібним до такого при застосуванні силденафілу у здорових добровольців.

Силденафіл (100 мг) не впливав на фармакокінетику в рівноважному стані інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, які є субстратами CYP3A4.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Силденафіл є пероральним препаратом для лікування еректильної дисфункції. За природних умов, тобто при статевому збудженні, він відновлює порушення еректильної функції, збільшуючи приплив крові до пеніса. Фізіологічний механізм ерекції статевого члена полягає у звільненні оксиду азоту (NO) в кавернозному тілі під час статевого збудження. Оксид азоту активує фермент гуанілатциклазу, що призводить до підвищення рівня циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), розслаблення гладких м’язів кавернозного тіла і посилення припливу до них крові. Силденафіл є потужним і селективним інгібітором циклічної гуанозинмонофосфат (цГМФ) специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ5), що відповідає за розщеплення цГМФ у кавернозному тілі. Силденафіл чинить периферичну дію на ерекцію. Силденафіл не чинить прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює релаксуючу дію оксиду азоту (NO) на цю тканину. При активації метаболічного шляху NO/цГМФ, що відбувається при статевому збудженні, пригнічення ФДЕ5 силденафілом призводить до підвищення концентрації цГМФ у кавернозному тілі. Отже, для того, щоб силденафіл чинив свою позитивну фармакологічну дію, необхідне сексуальне збудження. Дослідження in vitro продемонстрували, що силденафіл є селективним відносно ФДЕ5, яка залучається до процесу ерекції. Його вплив на ФДЕ5 є сильнішим, ніж на інші відомі фосфодіестерази. Його вплив на ФДЕ5 у 10 разів сильніший, ніж на ФДЕ6, яка бере участь у процесах фотоперетворень у сітківці ока. Так, при застосуванні максимальної рекомендованої дози препарату його селективність до ФДЕ5 у 80 разів вища, ніж до ФДЕ1, і в 700 разів вища, ніж до ФДЕ2, 3, 4, 7, 8, 9, 10 та 11. Зокрема, силденафіл у 4000 разів більш селективний до ФДЕ5, ніж до ФДЕЗ – ізоферменту фосфодіестерази, яка специфічна до цАМФ і бере участь у механізмі серцевих скорочень. У здорових добровольців при разовому прийомі силденафілу 100 мг препарат не спричинював клінічно суттєвих змін ЕКГ. Прийом силденафілу призводив до легкого або помірного зниження артеріального тиску, яке у більшості випадків не впливало на клінічний ефект. Середнє максимальне зниження систолічного артеріального тиску у положенні на спині після прийому перорально 100 мг препарату становило 8,4 мм рт. ст. Відповідна зміна діастолічного артеріального тиску у положенні на спині становила 5,5 мм рт. ст. Такі зниження артеріального тиску пояснюються судинорозширювальним ефектом силденафілу, який, можливо, зумовлюється підвищеними концентраціями цГМФ у гладких м’язах судин. Більше, ніж звичайно, артеріальний тиск знижувався у пацієнтів, які одночасно приймали нітрати.

Фармакокінетика

Всмоктування. Силденафіл швидко всмоктується. Максимальні концентрації, які спостерігались у плазмі, реєструвались через 30-120 хвилин (у середньому 60 хвилин) після перорального прийому натщесерце. Середня абсолютна біодоступність становила 41 % (25 - 63 %). Після перорального прийому силденафілу AUC і Cmax збільшувались пропорційно дозі в межах рекомендованого діапазону доз (25-100 мг). При прийомі препарату разом з їжею швидкість всмоктування зменшується і затримка Тmax дорівнює в середньому 60 хвилин, а зменшення Сmax - в середньому 29 %. Розподіл. Середній об’єм розподілу силденафілу в рівноважному стані (Vss) дорівнює 105 л, що свідчить про його проникнення у тканини. Після прийому силденафілу в разовій дозі 100 мг перорально середня Сmax в плазмі загального силденафілу становила приблизно 440 нг/мл (CV 40%). Оскільки силденафіл (та його головний циркулюючий N-дисметиловий метаболіт) приблизно на 96 % зв’язується з білками плазми, це призводить до середньої Сmax вільного силденафілу в плазмі, що становить 18 нг/мл (38 нмоль). Зв’язування з білками не залежить від загальних концентрацій препарату. У здорових добровольців, які отримували силденафіл (одноразово у дозі 100 мг), через 90 хвилин після прийому препарату в еякуляті було зареєстровано менше ніж 0,0002 % прийнятої дози (у середньому 188 нг). Метаболізм. Силденафіл метаболізується, головним чином, ізоферментами печінки, локалізованими в мікросомах, CYРЗА4 (головний шлях) та CYP2С9 (другорядний шлях). Головний циркулюючий метаболіт утворюється внаслідок N-деметиляції силденафілу. Цей метаболіт характеризується селективністю до фосфодіестерази, подібною до силденафілу, але його активність відносно ФДЕ5 in vitro становить приблизно 50 % від селективності вихідного препарату. Концентрації цього метаболіту в плазмі становлять приблизно 40 % від відповідних концентрацій силденафілу. N-дисметиловий метаболіт метаболізується і далі, його кінцевий період напіввиведення становить приблизно 4 години. Виведення. Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год з кінцевим періодом напіввиведення 3-5 годин. Після перорального або внутрішньовенного застосування силденафіл екскретується у вигляді метаболітів, головним чином з фекаліями (приблизно 80 % прийнятої дози), меншою мірою – із сечею (приблизно 13 % прийнятої дози). Фармакокінетика у пацієнтів спеціальних груп. Пацієнти літнього віку. Здорові добровольці літнього віку (65 років і старше) мали знижені показники кліренсу силденафілу, а концентрації силденафілу та його N-дисметилового метаболіту були приблизно на 90 % більшими, ніж у здорових молодих осіб (18 - 45 років). Враховуючи вікову залежність у зв’язуванні з білками, відповідне підвищення концентрації вільного силденафілу в плазмі становило майже 40 %. Ниркова недостатність. У добровольців з легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв) фармакокінетика силденафілу не змінювалася після його прийому внутрішньо в разовій дозі 50 мг. Середнє значення AUC і Cmax N-дисметилового метаболіту збільшилося на 126 % і 73 % відповідно порівняно з добровольцями, такими ж за віком, які не мали порушень функції нирок. Однак із-за високої варіабельності між пацієнтами ці відмінності не були статистично значущими. У добровольців з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв.) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до збільшення AUC та Сmax на 100 % і 88 % відповідно порівняно з добровольцями, такими ж за віком, які не мали порушень функції нирок. Крім того, значення AUC та Сmax для N-дисметилового метаболіту значно підвищувалися - на 79 % і 200 % відповідно. Пацієнти з печінковою недостатністю. У добровольців з легким та помірним цирозом печінки (А і В згідно класифікації по Чайлд-П’ю) кліренс силденафілу зменшувався, що було причиною збільшення AUC (84 %) та Сmax (47 %) порівняно з добровольцями, однаковими за віком, у яких не діагностована печінкова недостатність. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (С згідно класифікації по Чайлд- П’ю) не досліджувалася.

Фізико-хімічні властивості

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 25 мг: блакитні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, овальної форми, з рискою «-» з одного боку;

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 50 мг: блакитні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, овальної форми;

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 100 мг: блакитні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, овальної форми, з рискою «+» з одного боку.

Особливості застосування

Для діагностики еректильної дисфункції і визначення можливих її причин необхідно зібрати повний медичний анамнез пацієнта і провести ретельне медичне обстеження.

Перед початком будь-якої терапії з приводу еректильної дисфункції лікар повинен перевірити стан серцево-судинної системи пацієнта, оскільки при сексуальній активності існує виражений ризик кардіальних порушень. Силденафіл має судинорозширювальний ефект, результатом якого є незначне та тимчасове зниження артеріального тиску. Тому до призначення силденафілу лікарі повинні уважно розглянути питання про те, чи можуть їх пацієнти із серцево-судинними захворюваннями зазнавати негативного впливу препарату, особливо під час сексуальної активності. До пацієнтів з підвищеною чутливістю до вазодилататорів належать хворі з лівошлуночковою обструкцією (наприклад стеноз аорти, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія) або з рідкісним синдромом множинної системної атрофії, яка проявляється порушенням автономного контролю артеріального тиску.

Ерексезил ® посилює гіпотензивну дію нітратів.

У постмаркетинговий період повідомлялося про серйозні побічні реакції з боку серцево-судинної системи, включаючи інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, раптову серцеву смерть, шлуночкову аритмію, цереброваскулярні кровотечі, транзиторне порушення мозкового кровообігу, артеріальну гіпертензію і гіпотензію, які пов'язували з тимчасовим застосуванням силденафілу. Більшість (але не всі) із цих пацієнтів вже мали фактори ризику з боку серцево-судинної системи. Багато побічних реакцій виникало під час або одразу після статевого акту, і лише незначна кількість побічних реакцій відзначалася одразу після застосування силденафілу без сексуальної активності. Чи пов'язані ці побічні реакції безпосередньо з цими факторами, чи з будь-якими іншими, визначити не можливо.

Препарати для лікування еректильної дисфункції, в тому числі силденафіл, слід застосовувати з обережністю хворим з анатомічною деформацією статевого члена (наприклад ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) або пацієнтам із захворюваннями, що можуть призвести до розвитку пріапізму (такі як серпоподібноклітинна анемія, множинна мієлома або лейкемія).

Безпека і ефективність комбінації силденафілу з іншими методами лікування еректильної дисфункції не були вивчені. Тому застосування таких комбінацій не рекомендується. Повідомлялося про порушення зору та випадки передньої неартеріїтної ішемічної невропатії зорового нерва у зв'язку з прийомом силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ-5. Пацієнт повинен бути проінформований, що в разі раптового порушення зору він повинен припинити прийом Ерексезилу ® і негайно звернутися до лікаря.

При застосуванні препарату можливе раптове зниження слуху, в цьому випадку рекомендується негайно припинити прийом і звернутися до лікаря.

Сумісне застосування силденафілу з ритонавіром не рекомендується.

Пацієнтам, які приймають альфа-адреноблокатори, рекомендується дотримуватися обережності при застосуванні силденафілу, оскільки в чутливих осіб їх сумісне застосування може призвести до симптоматичної артеріальної гіпотензії. Найімовірніше це може статися протягом 4 годин після прийому силденафілу. Щоб звести до мінімуму можливість розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які отримують альфа-адреноблокатори, розпочинати прийом силденафілу слід лише тоді, коли буде досягнута стабілізація гемодинаміки у цих пацієнтів. Початкова доза силденафілу повинна становити 25 мг. Крім того, лікарі повинні проконсультувати пацієнтів, що робити в разі появи симптомів постуральної гіпотензії.

Дослідження тромбоцитів людини показали, що силденафіл посилював антиагрегаційну дію натрію нітропрусиду in vitro. Інформація про безпеку застосування силденафілу у пацієнтів з порушенням згортання крові або активною пептичною виразкою відсутня. Тому цим пацієнтам силденафіл можна застосовувати лише після ретельної оцінки користі і ризику.

Ерексезил ® не призначений для застосування жінкам.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі

з іншими механізмами.

Оскільки під час клінічних досліджень силденафілу спостерігалися запаморочення та порушення зору, пацієнти повинні знати свою реакцію на прийом Ерексезилу ® , перш ніж керувати автомобілем або працювати з механізмами.

Використання препарату дітьми

Ерексезил ® не показаний для застосування дітям.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Ерексезил ® не призначений для застосування жінкам.

Упаковка

По 1 або 4 таблетки, вкритих плівковою оболонкою, у блістерах.

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, у блістері; по 1 блістеру в упаковці.

По 4 таблетки, вкритих плівковою оболонкою, у блістері; 1 або 2 блістери в упаковці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 30 °С у недоступному для дітей місці.