Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Ерасмо-100

Міжнародна назва: Sildenafil
Виробник: NPI Co., Оман для Мефа Лтд., Швейцарія.
АТ Код: ATC G04B E03
Клінико-фармакологічна група: Засоби, що застосовуються при еректильній дисфункції.
Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Склад

діюча речовина: силденафілу цитрат;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 141,88 мг силденафілу цитрату (еквівалентно 100 мг силденафілу);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, крохмаль прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, кальцію гідрофосфат безводний, натрію кроскармелоза, гіпромелоза, титану діоксид (E 171), тальк, макрогол 6000, індигокармін – алюмінієвий лак (E 132).

Показання

  • Лікування чоловіків з порушеннями еректильних функцій, а саме: з нездатністю досягнення або підтримання ерекції пеніса, необхідної для забезпечення задовільної статевої діяльності.

Для досягнення необхідного ефекту препарату потрібна сексуальна стимуляція.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-яких інших компонентів препарату.
  • Оскільки силденафіл потенціює гіпотензивну дію нітратів, протипоказане одночасне застосування препарату разом із препаратами нітратів та донорами оксиду азоту.
  • При наявності протипоказань для сексуальної активності (наприклад, серйозні захворювання серцево-судинної системи, такі як стенокардія, серцева недостатність).
  • Неартеріальна ішемічна невропатія переднього відділу ока (NAION) в анамнезі, незалежно від причини її виникнення.
  • Серйозні порушення функцій печінки, артеріальна гіпотензія, нещодавно перенесений інфаркт міокарда або інсульт, уроджені дегенеративні ушкодження сітківки, такі як пігментна дегенерація сітківки.

Дозування

Максимальна рекомендована доза препарату становить 100 мг (1 таблетка Эрасмо-100), приймається приблизно за одну годину до початку сексуальної активності.

Звичайна рекомендована доза препарату становить 50 мг. Враховуючи індивідуальну

ефективність та переносимість препарату, дозу можна збільшити до 100 мг або зменшити до 25 мг.

Максимальна рекомендована частота застосування препарату – один раз на добу. Якщо Ерасмо-100 приймають одночасно з їжею, дія препарату починається пізніше, ніж при його прийомі натще.

Побічні дії

При проведенні досліджень частота побічних ефектів становила >1 %, причому переважна більшість побічних реакцій були легкої або помірної форми. При підвищенні дози препарату частота та ступінь тяжкості побічних ефектів також підвищувались. При застосуванні дози 100 мг найпоширенішими побічними ефектами були диспепсія (12 %) та порушення гостроти зору (11 %). При застосуванні силденафілу частіше, ніж це рекомендується, також спостерігався біль у м’язах. При застосуванні інших доз найпоширенішими побічними ефектами були головний біль та гіперемія. При проведенні клінічних та постмаркетингових досліджень відмічались наступні побічні ефекти.

Використовуються наступні визначення частоти:

Дуже часто: >1/10.

Часто: >1/100 і <1/10.

Нечасто та рідко: >1/10000 і <1/100.

Дуже рідко: <1/10000.

Центральна нервова система:

Дуже часто: головний біль.

Часто: запаморочення.

Органи чуття(зір):

Часто: вплив на гостроту зору (підвищення світлочутливості та нечіткість зору), хроматопсія (у легкій та тимчасовій формі, що переважно виражається у зміні кольору об’єктів).

Нечасто та рідко: біль в очах, почервоніння/приплив крові до очей.

Дуже рідко: неартеріальна ішемічна невропатія переднього відділу ока (NAION), закупорка судин сітківки, порушення поля зору.

Серцево-судинна система:

Дуже часто: припливи.

Часто: посилене серцебиття.

Нечасто та рідко: тахікардія, вентрикулярна аритмія, інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова зупинка серця; артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, носова кровотеча, непритомність, мозковий крововилив, минущий ішемічний напад.

Респіраторна та медіастинальна система:

Часто: назальний набряк.

Травний тракт:

Часто: диспепсія.

Нечасто та рідко: блювання.

Імунна система:

Нечасто та рідко: реакції гіперчутливості.

Шкіра:

Нечасто та рідко: висип на шкірі.

Репродуктивна система:

Нечасто та рідко: тривала ерекція, пріапізм.

Передозування

При застосуванні препарату у дозах, вищих за 100 мг, його ефективність не підвищується. Однак таке підвищення дози може призвести до посилення небажаних побічних ефектів – головного болю, припливів, запаморочення, диспепсії, назального набряку, впливу на зір.

У разі передозування препарату необхідно вжити стандартних заходів щодо надання медичної допомоги. Проведення діалізу не прискорює кліренс препарату, оскільки силденафіл значною мірою зв’язується з білками плазми крові та не виводиться з сечею.

Лікарська взаємодія

Оскільки метаболізм силденафілу відбувається, головним чином, за участю ізоформ 3A4 (основний шлях) і 2C9 цитохрому P450 (CYP), інгібітори цих ізоферментів здатні знижувати кліренс силденафілу.

Застосування разових доз антацидів (гідроксид магнію/гідроксид алюмінію) не впливає на біодоступність силденафілу.

При проведенні фармакокінетичного аналізу в окремих групах пацієнтів було показано відсутність впливу на фармакокінетику силденафілу при одночасній терапії такими препаратами: інгібіторами CYP2C9 (толбутамід, варфарин, фенітоїн), інгібіторами CYP2D6 (селективні інгібітори захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидами та тіазидоподібними діуретиками, петльовими та калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами ангіотензинперетворювальних ферментів, блокаторами кальцієвих каналів, антагоністами бета-адренорецепторів або індукторами метаболізму CYP450 (рифампіцин, барбітурати).

Оскільки нікорандил являє собою поєднання індуктора калієвих каналів та нітрату, він може істотно впливати на фармакокінетику силденафілу.

Дані про взаємодію силденафілу з неспецифічними інгібіторами фосфодіестерази, такими як теофілін та дипіридамол, відсутні.

Враховуючи вплив силденафілу на механізм обміну оксиду азоту і цГМФ , було встановлено, що препарат посилює гіпотензивний ефект нітратів, тому одночасне застосування цих препаратів протипоказане.

При застосуванні препарату деякими чутливими пацієнтами, які проходять курс лікування препаратами альфа-блокаторів (наприклад, доксазозину), може розвинутись симтоматична гіпотензія. Звичайно це відбувається протягом 4 годин після прийому дози силденафілу.

Силденафіл у дозі 50 мг не спричиняв збільшення часу кровотечі, викликаної застосуванням ацетилсаліцилової кислоти (150 мг).

Грейпфрутовий сік, який є слабким інгібітором CYP3A4, впливає на метаболізм силденафілу у стінці кишечнику і може призвести до незначного підвищення його рівня в плазмі крові.

Силденафіл у дозі 50 мг не посилював гіпотензивний ефект алкоголю у здорових добровольців, у яких максимальний рівень алкоголю в крові в середньому становив 80 мг/дл.

При аналізі наступних класів антигіпертензивних лікарських засобів: діуретиків, бета-блокаторів, інгібіторов АПФ, антагоністів ангіотензину II, вазодилататорів, а також антигіпертензивних лікарських засобів центральної дії, адреноблокаторів нейронів, блокаторів кальцієвих каналів, блокаторів альфа-адренорецепторів не було виявлено відмінностей щодо побічних ефектів, які спостерігались у пацієнтів, що приймали силденафіл та плацебо. Під час досліджень щодо взаємодії при одночасному прийомі 100 мг силденафілу з амлодипіном у хворих з АГ було зареєстровано додаткове зниження систолічного артеріального тиску на 8 мм рт.ст. та зниження діастолічного артеріального тиску на 7 мм рт.ст.

Силденафіл у дозі 100 мг не змінює рівноважну фармакокінетику інгібіторів протеази ВІЛ- саквінавіру і ритонавіру, які є інгібіторами CYP3A4.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Препарат Ерасмо-100, діючою речовиною якого є силденафіл, застосовується для лікування еректильної дисфункції. За нормальних умов, тобто при сексуальній стимуляції, препарат поновлює порушені еректильні функції шляхом посилення кровопостачання статевого члена. Фізіологічний механізм, який спричиняє стан ерекції статевого члена, залучає процес вивільнення оксиду азоту в тканинах печеристого тіла під час сексуальної стимуляції. Після цього оксид азоту активує фермент гуанілатциклазу, що призводить до підвищення рівня циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), який розслаблює гладку мускулатуру печеристого тіла і покращує його кровозабезпечення. Силденафіл діє як сильний та селективний інгібітор ФДЕ5, специфічної до цГМФ печеристого тіла, де ФДЕ5 розщеплює цГМФ. Під час ерекції силденафіл діє периферично; він не чинить прямої розслаблюючої дії на тканини печеристого тіла людини, а сильно потенціює дію оксиду азоту на ці тканини. Під час активації взаємодії оксид азоту/цГМФ, що відбувається одночасно із сексуальною стимуляцією, силденафіл інгібує ФДЕ5, що призводить до підвищення рівня цГМФ у тканинах печеристого тіла. Таким чином, для досягнення необхідного фармакологічного ефекту препарату необхідна сексуальна стимуляція. Дослідження in vitro показали селективність силденафілу щодо ФДЕ5, яка залучається до процесу ерекції. Ефект препарату відносно ФДЕ5 є сильнішим, ніж щодо інших відомих фосфодіестераз. Так, при застосуванні максимальної рекомендованої дози препарату його селективність до ФДЕ5 у 80 разів вища, ніж до ФДЕ1, і в 700 разів вища, ніж до інших відомих фосфодіестераз. Важливим є те, що силденафіл у 4000 разів більш селективний до ФДЕ5, ніж до ФДЕЗ – ізоферменту фосфодіестерази, яка специфічна до цАМФ і бере участь у механізмі серцевих скорочень.

Фармакокінетика

Після перорального застосування силденафіл швидко абсорбується, причому його максимальні концентрації в плазмі крові досягаються протягом 30 – 120 хв (у середньому – через 60 хв) після прийому препарату натще. Середня абсолютна біодоступність силденафілу становить 41 % (діапазон: 25 – 63%). При застосуванні препарату з їжею швидкість його абсорбції знижується з одночасним збільшенням часу досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (Т max ) на 60 хв і зниженням максимальної концентрації в плазмі крові (C max ) на 29 %. Середній рівноважний об’єм розподілу силденафілу становить 105 л, що свідчить про його розподіл у тканинах організму. Силденафіл та його основний N-дезметильований метаболіт значною мірою зв’язуються з білками плазми крові (96 %), середня максимальна концентрація силденафілу в плазмі крові становить 18 нг/мл. Метаболізм силденафілу здійснюється переважно мікросомальними ізоферментами печінки CYP3A4 і, меншою мірою, CYP2C9, причому концентрація його основного N-дезметильова-ного метаболіту становить 40 % відносно концентрації силденафілу. Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год, а період кінцевого напіввиведення – 3-5 годин. Після перорального або внутрішньовенного застосування силденафіл виводиться у вигляді метаболітів з калом (майже 80 %) та сечею (майже 13 % від введеної дози).

Фізико-хімічні властивості

сині таблетки видовженої форми, вкриті плівковою оболонкою, з відтиском «100» з одного боку та «mp» - з іншого боку.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Оскільки Ерасмо-100 може спричиняти запаморочення та порушення зору, перед тим, як розпочати керування автомобілем або працювати з механізмами, пацієнтам слід встановити, як вони реагують на застосування препарату.

Особливості застосування

Перед початком лікування слід провести фізичне обстеження пацієнтів для діагностування порушень еректильної функції та встановлення потенційних причин цих розладів.

Крім цього, до призначення будь-якого лікування еректильної дисфункції лікар повинен оцінити стан серцево-судинної системи пацієнтів. Оскільки силденафіл має судинорозширювальні властивості, лікар повинен оцінити, наскільки ці властивості можуть зумовити небажані ефекти у пацієнтів з певними порушеннями, особливо у поєднанні із сексуальною активністю. Підвищену чутливість до судинорозширювальних препаратів мають особи з обструкцією відтоку з лівого шлуночка (наприклад, аортальний стеноз, гіпертрофована обструктивна кардіоміопатія), а також із синдромом множинної системної атрофії.

Препарати силденафілу слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (наприклад, з ангуляцією, кавернозним фіброзом або хворобою Пейроні), а також пацієнтів зі схильністю до розвитку пріапізму (наприклад, тих, що страждають на серпоклітинну анемію, множинну мієлому або лейкемію). Оскільки безпека та ефективність застосування силденафілу в поєднанні з іншими видами терапії еректильної дисфункції не досліджувались, застосування таких комбінацій не рекомендується.

Застосування препаратів-інгібіторів фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ5) не рекомендується пацієнтам, які перенесли епізод неартеріальної ішемічної нейропатії переднього відділу ока (NAION).

Ерасмо-100 слід призначати з обережністю пацієнтам, які регулярно приймають препарати альфа-блокаторів, оскільки таке поєднання у деяких осіб може викликати симптоматичну гіпотензію: найчастіше це відбувається протягом 4 годин після застосування Ерасмо-100. Для зменшення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії перед початком застосування Ерасмо-100 слід стабілізувати гемодинамічний стан пацієнтів за допомогою курсу терапії препаратами альфа-блокаторів та починати прийом препарату з мінімальної дози – 25 мг. Крім того, лікар повинен проконсультувати пацієнтів на випадок розвитку симптомів ортостатичної гіпотензії.

Оскільки в умовах in vitro силденафіл потенціює протиагрегаційний ефект нітропрусиду натрію, а окремі дослідження застосування препарату пацієнтами з порушеннями згортання крові або загостренням виразки шлунка та дванадцятипалої кишки не проводились, призначати препарат таким пацієнтам слід лише після ретельної оцінки ризику такого застосування.

Оскільки таблетки Ерасмо-100 містять лактозу, їх не слід застосовувати чоловікам з рідкісними спадковими формами непереносимості лактози, дефіциту лактази або порушеннями всмоктування глюкози-галактози.

Застосування у пацієнтів літнього віку.

Лікування пацієнтів літнього віку проводять без коригування дози.

Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Пацієнтам з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну становить 30-80 мл/хв) рекомендується застосовувати звичайні дози препарату.

При серйозних ураженнях нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) лікарю слід розглянути можливість застосування меншої дози препарату (25 мг) з подальшим можливим підвищенням дози до 50 мг.

Застосування у пацієнтів з порушенням печінкової функції.

При лікуванні пацієнтів з порушеннями функції печінки (наприклад, цироз) лікарю слід розглянути можливість застосування меншої дози препарату (25 мг) з подальшим можливим підвищенням дози до 50 мг.

Застосування у пацієнтів, які приймають інші лікарські препарати.

Не рекомендується застосування препаратів силденафілу одночасно з препаратами ритонавіру.

Для пацієнтів, які паралельно проходять курс лікування іншими препаратами - інгібіторами CYP3A4 (наприклад, саквінавір, кетоконазол, еритроміцин, циметидин), слід розглянути можливість зменшення дози силденафілу до 25 мг.

Для зменшення ймовірності розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які проходять курс лікування із застосуванням препаратів альфа-блокаторів, перед початком застосування Ерасмо-100 слід встановити щоденну регулярну дозу препаратів альфа-блокаторів. Після цього як початкову можна застосовувати дозу 25 мг.

Використання препарату дітьми

Ерасмо-100 не призначений для лікування пацієнтів віком до 18 років.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Препарат не призначений для застосування у жінок.

Упаковка

По 1 або 4 таблетки, вкриті плівковою оболонкою, у блістері, упаковані в картонну коробку.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати в недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 30 °С.