Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Епоетал

Міжнародна назва: Erythropoietin
Виробник: ТОВ “ПЛІВА Хорватія”.
АТ Код: АТС В0ЗХ А01
Клінико-фармакологічна група: Антианемічні препарати. Еритропоетин.
Форма випуску: Розчин для ін’єкцій

Склад

діюча речовина:

1 мл концентрованого розчину містить епоетину альфа 2 000 МО або 4 000 МО;

допоміжні речовини: натрію дигідрофосфату моногідрат, динатрію фосфат безводний, натрію хлорид, сечовина, полісорбат 80, декстран 40 для ін’єкцій, вода для ін’єкцій.

Показання

Лікування анемії, пов’язаної з хронічною нирковою недостатністю у дорослих і дітей, у тому числі тих, хто знаходиться на гемо- або перитонеальному діалізі, а також у пацієнтів у додіалізному періоді; при немієлоїдних пухлинах (у тому числі на фоні цитостатичної терапії).

Дорослим пацієнтам з легким і середнім ступенем анемії (рівень гемоглобіну – 10 - 13 г/дл) перед проведенням великої операції з очікуваним середнім ступенем втрати крові (2 - 4 одиниці гемоглобіну або 900 - 1 800 мл крові) для зменшення потреби в алогенних гемотрансфузіях і полегшення відновлення системи еритропоезу.

У межах передепозитної програми перед великими хірургічними втручаннями у пацієнтів з рівнем гематокриту 33 - 39% для полегшення збирання аутологічної крові та зменшення ризику, пов’язаного з використанням алогенних гемотрансфузій (якщо очікувана потреба у крові для переливання перевищує кількість, яку можна отримати методом аутологічного збирання без застосування епоетину-альфа).

Протипоказання

Неконтрольована гіпертензія. Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.

Пацієнти, у яких розвивається істинна еритроцитарна аплазія (PRCA) внаслідок лікування будь-яким еритропоетином, не повинні отримувати Епоетал або будь-який інший еритропоетин.

Пацієнти, які підлягають елективній ортопедичній хірургії, але не брали участь у програмі переддонорства аутологічної крові застосування еритропоетину альфа, протипоказано при тяжких коронарних, периферійно-артеріальних, каротидних, церебрально-судинних захворюваннях, у тому числі у пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда чи церебрально-судинний епізод.

Пацієнти, у яких з будь-яких причин неможливо застосовувати адекватну антитромботичну профілактику.

Дозування

Пацієнти з хронічною нирковою недостатністю.

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю препарат необхідно застосовувати тільки шляхом внутрішньовенного введення.

Оптимальна концентрація гемоглобіну становить 10 - 12 г/дл у дорослих пацієнтів та 9,5 - 11 г/дл у дітей.

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та ішемічною хворобою серця або застійною серцевою недостатністю підтримуюча концентрація гемоглобіну не повинна перевищувати верхню межу оптимальної концентрації гемоглобіну.

Дорослі пацієнти, які перебувають на гемодіалізі.

У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, препарат необхідно вводити тільки внутрішньовенно.

Фаза корекції: по 50 МО/кг 3 рази на тиждень внутрішньовенно.

За необхідності збільшення дози можна здійснити поетапне збільшення (не частіше 1 разу протягом 4 тижнів) на 25 МО/кг 3 рази на тиждень до досягнення оптимальної концентрації гемоглобіну.

Підтримуюча фаза: регулювання дози для підтримання бажаного рівня гемоглобіну від 10 до 12 г/дл (6,2 - 7,5 ммоль/л).

Рекомендована загальнотижнева доза від 75 до 300 МО/кг маси тіла.

Наявні дані вказують на те, що пацієнти, у яких початковий рівень гемоглобіну дуже низький (< 6 г/дл або 3,75 ммоль/л) можуть потребувати більших доз для підтримання концентрації, порівняно з пацієнтами з менш обтяжливою анемією (> 8 г/дл або > 5 ммоль/л).

Пацієнти дитячого віку, що знаходяться на гемодіалізі.

Пацієнтам дитячого віку, що знаходяться на гемодіалізі, препарат необхідно вводити тільки внутрішньовенно. Лікування розподіляється на 2 етапи.

Фаза корекції: по 50 МО/кг маси тіла три рази на тиждень внутрішньовенно.

За необхідності збільшення дози можна здійснити поетапне збільшення (не частіше 1 разу протягом 4 тижнів) на 25 МО/кг 3 рази на тиждень до досягнення оптимальної концентрації гемоглобіну.

Підтримуюча фаза.

Урегулювання дози для підтримання бажаного рівня гемоглобіну (Нb) від 9,5 до 11г/дл (5,9 - 6,8 ммоль/л).

В основному, дітям масою тіла до 30 кг необхідна більша підтримуюча доза, ніж дорослим та дітям масою тіла понад 30 кг. Під час клінічних досліджень після 6-місячного лікування були встановлені такі підтримуючі дози еритропоетину-альфа:

Доза (МО/ кг – 3 рази на тиждень)

 

Маса тіла, кг Середня доза Підтримуюча доза (на одне введення), що здебільшого застосовується
< 10 100 75 - 150
10 - 30 75 60 - 150
> 30 33 30 - 100

Наявні дані дозволяють припустити, що пацієнти, у яких початковий рівень гемоглобіну дуже низький (< 6 г/ дл або< 4,25 ммоль/л), можуть потребувати більших доз підтримання бажаного рівня гемоглобіну, ніж пацієнти з більшим початковим рівнем гемоглобіну (> 6,8 г/дл або > 4,25 ммоль/л).

Дорослі пацієнти із нирковою недостатністю у додіалізному періоді.

Епотал повинен вводится тільки внутрішньовенним шляхом. Лікування розподіляється на 2 етапи.

Фаза корекції: по 50 МО/ кг 3 рази на тиждень, надалі, за необхідності, збільшують дозу поступово на 25 МО/кг 3 рази на тиждень до досягнення бажаного результату (корекція проводиться поступово і протягом, принаймі, 4 тижнів).

Підтримуюча фаза.

Урегулювання дози для підтримання бажаного рівня гемоглобіну (Нb) від 10 до 12г/дл (6,2 - 7,5 ммоль/л) ( доза для підтримання концентрації від 17 до 33 МО/кг, тричі на тиждень). Максимальна доза не повинна перевищувати по 200 МО/кг, тричі на тиждень.

Дорослі пацієнти на перитонеальному діалізі.

Епоептал має вводитися тільки внутрішньовенним шляхом. Лікування розподіляється на два етапи.

Фаза корекції: по 50 МО/кг 2 рази на тиждень.

Підтримуюча фаза: урегулювання дози для підтримання бажаного рівня гемоглобіну (Hb) від 10 до 12 г/дл (6,2 - 7,5 ммоль/л) (доза для підтримання концентрації від 25 до 50 МО/кг, двічі на тиждень шляхом введення двох рівнозначних ін’єкцій).

Хворі з онкологічними захворюваннями.

Епотал повинен вводитися тільки підшкірно. У онколгічних хворих оптимальний рівень гемоглобіну повинен становити 12 г/дл (7,5 ммоль/л).

Для лікування та профілактики анемії вводять 3 рази на тиждень у початковій разовій дозі – 150 МО/кг. Якщо після 4 тижнів лікування підвищення рівня гемоглобіну менше 10 г/дл, то протягом наступних 4 тижнів слід збільшити дозу до 300 МО/кг. Якщо протягом 4 тижнів лікування в дозі 300 МО/кг рівень гемоглобіну підвищується менше, як на 1г/дл, лікування слід припинити.

У разі підвищення гемоглобіну більше, як на 2 г/дл протягом 4 тижнів, дозу зменшують на 25 - 50%. При перевищенні рівня гемоглобіну 14 г/дл лікування зупиняють до зниження концентрації гемоглобіну до 12 г/дл , та продовжують терапію, знизивши дозу на 25%. Лікування Епоеталом продовжують ще 1 місяць після завершення хіміотерапії.

Дорослі пацієнти в перед- та післяопераційному періоді (які не беруть участі у програмі збирання аутологічної крові).

Епотал вводитися підшкірно. Рекомендована доза препарату становить 600 МО/кг на тиждень протягом трьох тижнів, які передують операції (21, 14 та 7-й день перед операцією) та в день операції. У випадках, коли за медичними показаннями необхідно зменшити передопераційний період, Епоетал слід призначати щоденно, в дозі 300 МО/кг, протягом 10 днів до операції, в день операції та протягом 4 днів після операції.

Всі пацієнти, які одержують терапію Епоеталом, повинні отримати адекватну кількість заліза (перорально – 200 мг заліза на добу) протягом усього курсу лікування. За можливості слід забезпечити додаткове пероральне надходження заліза до початку терапії Епоеталом для забезпечення адекватного накопичення заліза.

Дорослі пацієнти, які беруть участь у програмі збирання аутологічної крові, перед хірургічними операціями:

Епотал вводитися тільки внутрішньовенно. Рекомендована доза Епоеталу становить 600 МО/кг внутрішньовенно 2 рази на тиждень, протягом 3 тижнів перед хірургічним втручанням (якщо рівень гематокриту у хворих становить ³ 33 - 39%).

Терапія Епоеталом знижує ризик застосування гомологічної крові на 50%, порівняно з пацієнтами, які не отримують Епоетал.

Рівень концентрації сироваткового заліза слід визначати у всіх пацієнтів до початку лікування. При виявленні дефіціту заліза слід вжити заходів щодо відновлення його рівня до початку програми збирання аутологічної крові. За наявності анемії її причина повинна бути встановлена до початку лікування. Необхідно забезпечити адекватне надходження заліза (перорально дорослим – 200 мг заліза на добу) та підтримувати надходження заліза на такому ж рівні протягом усього курсу терапії.

Побічні дії

Переважно на початку лікування можуть виникати застудоподібні симптоми, такі як пропасниця, головний біль, запаморочення, сонливість, суглобний та м’язовий біль, млявість.

Найчастішим побічним ефектом, що зустрічається при лікуванні епоетином-альфа, є дозозалежне підвищення артеріального тиску або погіршення перебігу вже існуючої гіпертензії. Найчастіше цей ефект спостерігається у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю. У окремих пацієнтів, в тому числі у пацієнтів, які раніше мали нормальний артеріальний тиск, спостерігалися гіпертонічні кризи, із злоякісною гіпертензією включно, симптоми енцефалопатії (головний біль, сплутаність свідомості тощо) та генералізовані тоніко-клонічні судоми.

В окремих випадках спостерігалось явище тромбоцитозу.

У деяких пацієнтів, які приймали Епоетал, мали місце тромботичні судинні ускладнення, такі як ішемія міокарда, інфаркт міокарда, цереброваскулярні ускладнення (церебральні крововиливи, інсульт тощо), транзиторні ішемічні напади, глибокий венозний тромбоз, артеріальний тромбоз, емболії легеневих артерій, аневризми, тромбози сітківки, а також тромбування діалізатора. Однак причинного зв’язку між цими проявами та введенням Епоеталу не встановлено.

У деяких пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, особливо у тих, які мають схильність до гіпотензії, або за наявності ускладнень з боку артеріовенозної фістули (стенози, аневризми тощо) спостерігалися тромбози шунта.

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю після декількох місяців або років лікування еритропоетинами, еритроцитарна аплазія (еритробластопенія) спостерігалася рідко.

При застосуванні епоетину-альфа також спостерігалися випадки шкірних висипань, екземи, кропив’янки, свербежу та/або ангіоневротичного набряку. Були описані слабкий та помірний ступені прояву зазначених симптомів. Потенційно серйозні ускладнення, пов’язані з порушенням дихальної функції або зі зниженням тиску, спостерігалися досить рідко.

Розвиток імунних реакцій до епоетину-альфа та інших компонентів препарату спостерігається рідко. Епоетал має мінімальну здатність до індукції утворення антитіл. У пацієнтів, які отримували Епоетал, спостерігалися шкірні реакції у місці введення препарату. Подібні реакції при підшкірному введенні виникають частіше, ніж при внутрішньовенному введенні. Можливе почервоніння, відчуття жару та слабкого або помірного болю в місці введення препарату.

У хворих з хронічною нирковою недостатністю можуть спостерігатися гіперкаліємія, гіперфосфатемія, підвищений вміст азоту сечовини крові, підвищення рівня креатиніну та сечової кислоти.

Передозування

При передозуванні епоетину-альфа виникають ефекти, що відображають найвищий ступінь прояву фармакологічної дії гормону. При виключно високих рівнях гемоглобіну можливе застосовування флеботомії. За необхідності застосовується симптоматична терапія.

Лікарська взаємодія

Немає жодних даних, які б вказували на те, що лікування еритропоетином-альфа чинить вплив на метаболізм інших ліків. Однак, оскільки циклоспорин зв’язується з еритроцитами, існує можливість лікарської взаємодії. При одночасному застосуванні Епоеталу та циклоспорину слід контролювати рівень циклоспорину в крові та, за необхідності, коригувати дозу.

Забороняється розводити та переливати препарат з оригінальної ємності в іншу. Не слід вводити Епоетал у вигляді суміші з іншими лікарськими препаратами.

Несумісність

Не виявлена.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Епоетин-альфа є очищеним глікопротеїном, що стимулює еритропоез. Епоетин-альфа є продуктом, що виробляється клітинами ссавців, які мають вбудований ген, що забезпечує кодування еритропоетину людини. За амінокислотним складом епоетин-альфа, який виробляється за генно-інженерною технологією, ідентичний з еритропоетином людини, що виділяється із сечі хворих на анемію. Білкова частина становить приблизно 60% від молекулярної маси та містить 165 амінокислот. Чотири вуглеводні ланцюги приєднані до білка трьома N-глікозидними зв’язками та одним О-глікозидним зв’язком. Молекулярна маса епоетину-альфа – приблизно 30 000 дальтонів.

Еритропоетин є глікопротеїном, який відіграє роль чинника, який стимулює мітоз, та гормону, що стимулює еритропоез. За біологічними властивостями епоетин-альфа не відрізняється від людського еритропоетину. Біологічна ефективність епоетину-альфа продемонстрована in vivo на різних моделях (здорові та анемічні щури, миші з поліцитемією). Після введення епоетину-альфа кількість еритроцитів, ретикулоцитів, рівень гемоглобіну та швидкість поглинання 59Fe зростає. За допомогою культур клітин людського кісткового мозку було доведено, що епоетин-альфа вибірково стимулює еритропоез та не впливає на лейкопоезЦитотоксична дія на клітини кісткового мозку не виявлена.

Фармакокінетика

Після застосування багаторазової дози при внутрішньовенному введенні період напіввиведення становить приблизно 4 год у здорових пацієнтів, триваліший (приблизно 5 год) у пацієнтів з порушеннями функції нирок і приблизно 6 год у дітей. Об’єм розподілу приблизно дорівнює об’єму плазми. Концентрації у плазмі при підшкірному введенні значно нижчі, ніж при внутрішньовенному введенні. Рівень у плазмі підвищується повільно і сягає максимуму протягом 12 - 18 год після введення. Період напіввиведення при підшкірному введенні становить майже 24 год. Біодоступність препарату при підшкірному введенні становить приблизно 20%.

Фізико-хімічні властивості

прозорий безбарвний розчин.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Не виявлено.

Особливості застосування

Для зменшення ризику виникнення гіпертензії швидкість підвищення рівня гемоглобіну повинна становити приблизно 1 г/дл на місяць і не має перевищувати 2 г/дл на місяць.

У всіх пацієнтів, які застосовували Епоетал, необхідно перевіряти рівень гемоглобіну не менше одного разу на тиждень до досягнення стабільного рівня і в подальшому періодично контролювати цей рівень. У перед- та післяопераційному періоді рівень гемоглобіну має контролюватися частіше у пацієнтів з початковим рівнем гемоглобіну >14 г/дл.

Артеріальний тиск слід постійно контролювати до початку лікування Епоеталом у всіх пацієнтів, які його одержують. Особливу увагу слід звертати на розвиток незвичайного головного болю, що може бути тривожним сигналом.

При лікуванні Епоеталом може виникнути необхідність розпочати або посилити антигіпертензивну терапію, що вже застосовувалась. Якщо тиск не знижується, слід припинити застосування Епоеталу.

Епоетал слід з обережністю застосовувати у пацієнтів, які мали судомні напади в анамнезі. Особливо ретельно слід спостерігати за хворими, у яких можливий розвиток тромбозу або інших судинних ускладнень.

Епоетин-альфа з обережністю застосовують за наявності епілепсії та хронічної печінкової недостатності.

Внаслідок уповільнення метаболізму у пацієнтів з дисфункцією печінки може спостерігатися посилення еритропоезу при введенні Епоеталу.

При лікуванні Епоеталом може спостерігатися помірне дозозалежне збільшення кількості тромбоцитів у нормальних межах. Цей показник зменшується протягом подальшого курсу лікування. Тромбоцитоз розвивається у поодиноких випадках. Кількість тромбоцитів слід регулярно контролювати протягом перших 8 тижнів лікування.

При неадекватній реакції на введення Епоеталу слід спробувати встановити її причинні фактори. Вони включають: недостатність заліза, фолієвої кислоти або вітаміну В12, тяжке отруєння алюмінієм, супутні інфекції, процеси запалення та травми, приховані кровотечі, гемоліз, фіброз кісткового мозку різної етіології.

Для одержання найкращого ефекту при терапії Епоеталом необхідно оцінити запаси заліза в організмі перед початком курсу лікування.

У більшості хворих з хронічною нирковою недостатністю, в онкологічних та ВІЛ-інфікованих пацієнтів рівень феритину в плазмі зменшується одночасно зі збільшенням еритроцитної маси. Рівень феритину необхідно визначати протягом всього курсу лікування; для всіх пацієнтів, у яких рівень феритину в плазмі становить менше 100 нг/мл, рекомендується замісне пероральне введення дорослим заліза з розрахунку 200 - 300 мг на добу (100 - 200 мг на добу для дітей ).

Усі пацієнти, що здають аутологічну кров та перебувають у перед- або післяопераційному періоді, при введенні Епоеталу також повинні одержувати адекватну кількість елементарного заліза із розрахунку 200 мг на добу перорально, для уникнення виснаження запасів заліза.

Епоетал слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з подагрою в анамнезі.

У поодиноких випадках може спостерігатися загострення порфірії при лікуванні Епоеталом пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю. Пацієнтам, у яких діагностують порфірію, Епоетал слід призначати з обережністю.

У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю, після декількох місяців або років лікування еритропоетинами, еритроцитарна аплазія (еритробластопенія) спостерігається рідко.

Оскільки випадки PRCA здебільшого асоціюються із підшкірним шляхом введення у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, Епоетал необхідно застосовувати тільки внутрішньовенним шляхом .

У більшості таких пацієнтів з еритроцитарною аплазією виявляються антитіла до еритропоетину. Необхідно досліджувати характерні причини відсутності відповіді (тобто дефіцит заліза, фолатів або вітаміну В12, інтоксикація алюмінієм, інфекція чи запалення, кровотеча та гемоліз) у пацієнтів, які демонструють різку недостатність ефективності препарату. Якщо такі дослідження не ідентифікували причини, розглядають необхідність аналізу кісткового мозку. Якщо встановлено діагноз PRCA, то необхідно негайно припинити терапію Епоеталом та зробити аналіз еритропоетинових антитіл. Пацієнтам не призначають інший препарат еритропоетину, оскільки антиеритропоетинові антитіла вступають у реакцію з іншими еритропоетинами. Необхідно виключити інші випадки істинної еритроцитарної аплазії та встановити належне лікування.

Рекомендується здійснювати постійний моніторинг кількості ретикулоцитів, щоб виявити можливі випадки недостатності дії.

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю корекція анемії може поліпшувати апетит та збільшувати всмоктування калію та білків. Можливо знадобиться періодичне регулювання параметрів діалізу для підтримання рівня сечовини, креатину та калію в нормальних межах. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю необхідно контролювати рівень електролітів у сироватці крові.

На базі одержаної інформації можна зробити висновок, що застосування Епоеталу у переддіалізних пацієнтів не прискорює ступінь прогресування ниркової недостатності.

Внаслідок підвищення гематокриту пацієнти, які перебувають на гемодіалізі та одержують Епоетал, часто потребують збільшення дози гепарину під час діалізу. У випадку неоптимальної гепаринізації рекомендується оклюзія діалізної системи.

У деяких пацієнток з хронічною нирковою недостатністю на фоні лікування Епоеталом спостерігалось відновлення менструацій. Можливість вагітності та необхідність контрацептивних заходів повинні бути обговорені з пацієнтками до початку лікування.

Епоетин-альфа є чинником росту, який в першу чергу стимулює продукцію червоних кров’яних клітин. При цьому не можна виключати можливість того, що епоетин-альфа може діяти як чинник росту і на деякі типи пухлин, особливо на злоякісні новоутворення кісткового мозку.

Усі спеціальні попередження та заходи перестороги, пов’язані з програмою збирання аутологічної крові, повинні поширюватися на всіх пацієнтів, які одержують епоетин-альфа.

Незалежно від лікування Епоеталом у хірургічних хворих з супутніми серцево-судинними захворюваннями внаслідок повторних флеботомій можуть виникати тромботичні або судинні ураження. Тому у таких пацієнтів звичайну компенсацію об’ємів крові слід здійснювати за програмою збирання аутологічної крові.

Застосування Епоеталу не рекомендується пацієнтам, які потребують оперативного втручання з вихідним рівнем гемоглобіну > 15 г/дл.

Необхідно брати до уваги всі протипоказання, що асоціюються з програмою переддонорства аутологічної крові серед пацієнтів, які лікуються епоетином-альфа.

Потенційний фактор росту.

Еритропоетин альфа є чинником росту, що стимулює продукцію еритроцитів. Однак існує ймовірність, що еритропоетин-альфа може діяти як фактор росту будь-яких типів пухлин, не виключаючи мієлоїдних злоякісних утворень.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Епоетал слід застосовувати у періоди вагітності та лактації тільки в тих випадках, коли потенційна користь від лікування перевищує можливий ризик для плода. Невідомо, чи проникає еритропоетин-альфа в грудне молоко. В період лактації Епоетал слід застосовувати з обережністю.

У вагітних або пацієнток, які годують груддю і які беруть участь у програмі аутологічного переддонорства, застосування еритропоетину альфа не рекомендується.

Упаковка

По 1 мл препарату в ампулі. По 1 або 5 ампул у контурній чарунковій упаковці (блістер). По 1 блістеру в картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці у холодильнику, при температурі от 2°С до 8°С.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці!