Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Еноксарин

Міжнародна назва: Enoxaparin
Виробник: Bioveeta Laboratories Pvt. Ltd.
АТ Код: АТС В01А В05
Клінико-фармакологічна група: Антитромботичні засоби. Група гепарину. Еноксапарини.
Форма випуску: Розчин для ін’єкцій

Склад

діюча речовина: еноксапарин натрію;

1 попередньо наповнений шприц містить:

0,2 мл – 2 000 анти Ха МО;

0,4 мл – 4 000 анти Ха МО;

0,8 мл – 8 000 анти Ха МО;

допоміжні речовині: кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій.

Показання

  • Профілактика венозного тромбозу та емболії при хірургічних втручаннях, які супроводжуються помірним та високим тромбогенним ризиком;
  • профілактика венозних тромбоемболічних ускладнень у терапевтичних хворих, які перебувають на постільному режимі лікування у зв’язку з гострими захворюваннями (серцева недостатність ІІІ або ІV класу за класифікацією NYHA, гостра дихальна недостатність, тяжкий гострий інфекційний процес, ревматичні захворювання при наявності принаймні ще одного фактора ризику венозної тромбоемболії);
  • попередження тромбоутворення в екстракорпоральному контурі при гемодіалізі;
  • лікування діагностованого тромбозу глибоких вен, який не супроводжується або супроводжується тромбоемболією легеневої артерії, без будь-яких серйозних клінічних симптомів, за винятком тромбоемболії легеневої артерії, яка підлягає тромболітичній терапії чи хірургічному втручанню;
  • лікування нестабільної стенокардії і гострої фази інфаркту міокарда без патологічного зубця Q (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою).

Протипоказання

Еноксарин не слід застосовувати у ситуаціях, коли спостерігаються:

Дозування

1 мг (0,01 мл) еноксапарину натрію відповідає приблизно 100 одиницям активності анти-Ха МО. Еноксапарин слід вводити підшкірно з метою профілактики і лікування та внутрішньовенно – для антикоагуляції у практиці гемодіалізу.

Препарат призначений тільки для дорослих.

Еноксапарин не дозволяється вводити внутрішньом’язово.

Техніка підшкірного введення.

Попередньо наповнені шприци готові до використання. Щоб запобігти втраті лікарського препарату, пухирець повітря, який міститься у шприці, не слід випускати перед ін’єкцією. Підшкірну ін’єкцію краще виконувати, коли пацієнт перебуває у положенні лежачи. Препарат вводять у підшкірно-жирову тканину передньобічної або задньобічної поверхні черевної стінки, чергуючи правий та лівий боки. Ін’єкція полягає у введенні голки (на повну її довжину) перпендикулярно до поверхні складки шкіри, утвореної між великим та вказівним пальцями. Шкірну складку необхідно утримувати протягом ін’єкції.

Упродовж усього періоду лікування слід регулярно контролювати кількість тромбоцитів, оскільки існує ризик виникнення гепариніндукованої тромбоцитопенії (ГІТ).

Для профілактики венозного тромбозу дорослим з помірним ризиком тромбоутворення при операціях (наприклад, в абдомінальній хірургії) і хворим без високого ризику тромбоемболії препарат вводять у дозі 2000 анти-Ха 1 раз на добу підшкірно.

Дорослим пацієнтам з високим ризиком тромбоемболій (операції на кульшовому, колінному суглобах; операції в онкологічних пацієнтів) еноксапарин вводять підшкірно у дозі 4000 анти-Ха 1 раз на добу. У загальній хірургії першу дозу потрібно ввести за 2 години до оперативного втручання, в ортопедичній хірургії першу дозу слід ввести за 12 годин до оперативного втручання. Тривалість профілактичного лікування становить у середньому 7-10 днів. В ортопедії доведена ефективність лікування еноксапарином у дозі 4000 анти-Ха 1 раз на добу протягом 4 тижнів.

Для профілактики венозних тромбоемболічних ускладнень у терапевтичних пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, рекомендована доза еноксапарину натрію становить 4000 анти-Ха МО (0,4 мл) 1 раз на добу підшкірно. Еноксапарин натрію призначають щонайменше на 6 днів, але тривалість лікування повинна становити не більше 14 днів.

Для попередження тромбоутворення в екстракорпоральному кровообігу при проведенні гемодіалізу рекомендована доза для дорослих – 100 анти-Ха МО/кг маси тіла пацієнта. Еноксапарин вводять в артеріальну магістраль контуру на початку сеансу діалізу. Антикоагулянтного ефекту цієї дози, як правило, достатньо для проведення 4-годинного діалізу; при виявленні кілець фібрину можна вводити додаткову дозу 50-100 анти-Ха МО /кг.

Пацієнтам з високим ризиком кровотечі дозу еноксапарину потрібно знизити до 50 анти-Ха МО/кг при подвійному судинному доступі та до 75 анти-Ха МО/кг – при єдиному доступі. Якщо виникають фібринові кільця, можна призначити наступну дозу від 50 до 100 анти-Ха МО/кг.

Для лікування тромбозу глибоких вен (ТГВ), який не супроводжується або супроводжується тромбоемболією легеневої артерії, у пацієнтів без будь-яких серйозних клінічних симптомів будь-яку підозру на виникнення тромбозу глибоких вен слід негайно підтвердити за допомогою відповідних методів дослідження. Еноксарин застосовують підшкірно двічі на добу в разовій дозі 100 анти-Ха МО/кг кожні 12 годин.

У пацієнтів з масою тіла більше 100 кг та менше 40 кг корекція дози НМГ не вивчалася. НМГ може бути менш ефективним для пацієнтів з масою тіла більше 100 кг та призводити до підвищеного ризику виникнення кровотечі у пацієнтів з масою тіла менше 40 кг. Тому необхідно ретельно контролювати клінічний стан таких пацієнтів.

При лікуванні ТГВ із застосуванням НМГ слід якомога швидше перейти на прийом пероральних антикоагулянтів, якщо до цього немає протипоказань. Тривалість лікування НМГ не повинна перевищувати 10 днів, включаючи час, необхідний для досягнення пероральними коагулянтами рівноважного стану, за винятком тих випадків, коли важко досягти рівноважного стану (див. «Особливості застосування»). Тому терапію пероральними антикоагулянтами слід розпочинати якомога раніше.

Для лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без патологічного зубця Q

Еноксарин у дозі 100 анти-Ха/кг маси тіла застосовують підшкірно 2 рази на добу з інтервалом у 12 годин у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою (рекомендовані дози – від 75 до 325 мг перорально після початкової (навантажувальної) дози 160 мг). Рекомендована тривалість лікування становить від 2 до 8 днів (до клінічної стабілізації стану пацієнта).

Оскільки клінічних даних щодо одночасного застосування еноксапарину та тромболітичних препаратів немає, при необхідності проведення тромболітичної терапії ін’єкції еноксапарину слід припинити та розпочати стандартне лікування.

Побічні дії

Геморагічні прояви, спричинені переважно:

Передозування

Випадкове передозування, що виникає після підшкірного введення значних доз НМГ, може призвести до появи геморагічних ускладнень.

У випадку виникнення кровотечі деяких пацієнтів можна лікувати із застосуванням протаміну сульфату, враховуючи що: 1) ефективність протаміну сульфату значно нижча, ніж та, що спостерігається при передозуванні нефракціонованого гепарину; 2) через можливість виникнення небажаних явищ (зокрема анафілактичного шоку) перед застосуванням протаміну сульфату слід ретельно зважити співвідношення користь/ризик.

Нейтралізацію проводять шляхом повільного внутрішньовенного введення протаміну (сульфату або гідрохлориду).

Необхідні дози протаміну залежать від:

1) введеної дози НМГ (100 антигепаринових одиниць протаміну нейтралізують 100 анти-Ха МО НМГ), якщо еноксапарин натрію вводився впродовж останніх 8 годин:

2) часу, що минув після ін’єкції НМГ:

а) інфузію 50 антигепаринових одиниць протаміну на 100 анти-Ха МО еноксапарину натрію можна проводити, якщо еноксапарин натрію вводився більше ніж 8 годин тому або якщо необхідно ввести другу дозу протаміну;

б) якщо еноксапарин вводився більше ніж 12 годин тому, то необхідності у введенні протаміну немає.

Вищезазначені рекомендації стосуються пацієнтів з нормальною функцією нирок, які застосовують повторні дози препарату.

Повністю нейтралізувати анти-Ха активність еноксапарину неможливо.

Через особливості абсорбції НМГ ця нейтралізація може бути тимчасовою та вимагати розподілення загальної розрахованої дози протаміну на декілька ін’єкції (від 2 до 4), які проводять впродовж 24 годин.

Виникнення небажаних наслідків після прийому НМГ внутрішньо, навіть у великих кількостях, є малоймовірним (не спостерігалося жодного випадку), оскільки ступінь всмоктування цієї речовини у шлунку та кишечнику є незначним.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Період вагітності.

Еноксарин слід застосовувати вагітним лише за наявності суворих показань та під пильним наглядом лікаря. Застосування лікувальних доз еноксапарину під час вагітності не рекомендується.

Не рекомендується застосовувати вагітним із протезованими серцевими клапанами.

Заборонено проводити спинномозкову або епідуральну анестезію хворим під час лікування препаратами НМГ.

Годування груддю.

Оскільки абсорбція у травному тракті новонароджених неможлива, то лікування НМГ у період годування груддю не протипоказане.

Лікарська взаємодія

У будь-якому випадку необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів літнього віку та хворих із нирковою недостатністю, а також якщо лікування триває більше 10 днів.

Аналіз на визначення анти-Ха активності у деяких випадках може бути корисним для виявлення кумуляції препарату.

Ризик виникнення гепариніндукованої тромбоцитопенії (ГІТ).

Якщо у пацієнта, який отримує НМГ (у лікувальних чи профілактичних дозах), виникне тромбоемболічне ускладнення:

  • погіршення перебігу тромбозу, лікування якого проводиться,
  • флебіт,
  • легенева тромбоемболія,
  • гостра ішемія нижніх кінцівок,
  • інфаркт міокарда чи ішемічний інсульт –

завжди слід розглянути можливість виникнення ГІТ та негайно визначати кількість тромбоцитів.

Особливої уваги потребують пацієнти зі штучними механічними клапанами серця та вагітні.

Запобіжні заходи при застосуванні.

Кровотеча. При застосуванні Еноксарину, як і при лікуванні антикоагулянтами, може виникати кровотеча. У випадку виникнення кровотечі слід встановити її причину та розпочати відповідне лікування.

Функція нирок. Перед початком лікування НМГ дуже важливо оцінити функцію нирок у хворих, зокрема у пацієнтів віком 75 років і старших, шляхом визначення кліренсу креатиніну (ККр) за допомогою формули Кокрофта та найостанніших показників вимірювання маси тіла. У пацієнтів чоловічої статі: ККр = (140 – вік) х маса тіла / 0,814 х сироватковий креатинін, де вік виражається у роках, маса тіла – у кг, а сироватковий креатинін – у мкмоль/л. Для пацієнток цю формулу потрібно скоригувати шляхом множення отриманого результату на 0,85. Якщо сироватковий креатинін виражається у мг/мл, отримане значення необхідно помножити на коефіцієнт 8,8.

Застосування НМГ протипоказано пацієнтам із діагностованою тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну – близько 30 мл/хв), за винятком випадків, коли хворі знаходяться на гемодіалізі.

Гепариніндукована тромбоцитопенія (ГІТ). Існує ризик виникнення серйозної, іноді тромбогенної гепариніндукованої тромбоцитопенії (яка також спостерігалася при застосуванні нефракціонованого гепарину і значно рідше – при застосуванні НМГ) імунного походження – ГІТ ІІ типу. Через наявність такого ризику необхідно визначати кількість тромбоцитів незалежно від терапевтичних показань та дози, що застосовується. Визначення кількості тромбоцитів необхідно проводити до введення препарату або не пізніше ніж через 24 години після початку лікування, а потім – 2 рази на тиждень протягом усього періоду лікування.

Слід підозрювати виникнення ГІТ, якщо кількість тромбоцитів не перевищує 100 000/мм3 та/або якщо спостерігається зменшення кількості тромбоцитів на 30-50 % порівняно з даними попереднього аналізу крові. ГІТ розвивається переважно на 5-21 день після початку лікування гепарином (найчастіше виникає на 10 день).

У пацієнтів із гепариніндукованою тромбоцитопенією в анамнезі це ускладнення може виникати і пізніше, після 21 дня лікування. Слід намагатися виявити пацієнтів з таким анамнезом шляхом детального опитування перед початком лікування. Ризик появи рецидиву при повторному застосуванні гепарину спостерігається впродовж багатьох років, а іноді триває необмежений період часу.

В усіх випадках виникнення ГІТ є невідкладним станом, який вимагає консультації з лікарем. Будь-яке значне зменшення кількості тромбоцитів (на 30-50 % порівняно із вихідними показниками) є попереджувальним сигналом, навіть якщо показник не досяг критичного рівня. Якщо спостерігається зниження кількості тромбоцитів, то в усіх випадках потрібно вжити таких заходів:

1. Негайне повторне проведення підрахунку кількості тромбоцитів для отримання підтвердження ГІТ.

2. Припинення лікування Еноксарином, якщо отримані результати підтверджують зниження кількості тромбоцитів або навіть вказують на їх збільшення, якщо іншої очевидної причини цього не виявлено.

3. Профілактика або лікування тромбоемболічних ускладнень, пов’язаних із ГІТ. Якщо продовження антикоагулянтної терапії є дуже важливим, Еноксарин слід замінити антитромботичним засобом іншої хімічної групи, наприклад натрію данапаридом або гірудином, призначеним у лікувальних чи профілактичних дозах індивідуально для кожного пацієнта.

Перехід на пероральні антикоагулянти можна проводити тільки після того, як кількість тромбоцитів повернулася до норми, оскільки існує ризик погіршення перебігу тромбозу при застосуванні пероральних антикоагулянтів.

Заміна пероральними антикоагулянтами. Слід проводити інтенсивніший моніторинг та лабораторні дослідження (протромбіновий час, виражений через міжнародне нормалізоване співвідношення (МНС)) або контролювати ефекти, спричинені пероральними антикоагулянтами.

Оскільки існує певний проміжок часу, доки пероральний антикоагулянт досягне максимуму своєї дії, слід продовжувати введення гепарину в еквівалентній дозі таким чином, щоб МНС у двох послідовно виконаних аналізах залишалося в необхідних терапевтичних межах.

Моніторинг анти-Ха активності. Корисність проведення лабораторних досліджень з метою оцінки ефективності НМГ не визначена.

Моніторинг анти-Ха активності може бути корисним для зменшення ризику виникнення кровотечі у певних клінічних ситуаціях, які найчастіше пов’язані із ризиком передозування. Ці ситуації переважно стосуються лікувальних показань до застосування НМГ та виникають через дози, що вводяться, пацієнтам із:

  • легкою та помірною нирковою недостатністю (розрахований за формулою Кокрофта кліренс креатиніну – приблизно від 30 до 60 мл/хв). Оскільки НМГ виводиться переважно з сечею, на відміну від стандартного нефракціонованого гепарину, у випадку будь-якої ниркової недостатності може виникати відносне передозування. Тяжка ниркова недостатність є протипоказанням до застосування НМГ;
  • значним відхиленням маси тіла від норми (дуже мала маса тіла і навіть кахексія, ожиріння);
  • кровотечами нез’ясованої етіології.

Моніторинг лабораторних показників не рекомендований при застосуванні профілактичних доз, якщо НМГ застосовують відповідно до терапевтичних рекомендацій (зокрема, щодо тривалості лікування) або під час проведення гемодіалізу.

Для виявлення можливої кумуляції гепарину при повторному введенні препарату рекомендовано проводити забір крові в момент найвищої активності препарату (ґрунтуючись на наявних даних), тобто приблизно через 4 години після проведення третьої ін’єкції, якщо лікарський засіб вводять у вигляді підшкірних ін’єкцій 2 рази на добу.

Питання про проведення повторних досліджень анти-Ха активності з метою визначення рівнів гепарину (наприклад, кожні 2 чи 3 дні) слід вирішувати індивідуально, залежно від результатів попереднього дослідження. Слід також розглянути можливість коригування дози НМГ.

Анти-Ха активність, що спостерігається, залежить від НМГ та режимів дозування. Середнє значення (± стандартне відхилення), яке спостерігалося через 4 години після 7 ін’єкції еноксапарину у дозі 100 анти-Ха МО/кг/на ін’єкцію 2 рази на добу, становить 1,20 ± 0,17 анти-Ха МО/мл при визначенні хромогенним (амідолітичним) методом.

Контроль активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ). Деякі НМГ спричиняють помірне збільшення показника АЧТЧ. Оскільки клінічне значення цього тесту не встановлено, то немає необхідності проводити моніторинг лікування з його урахуванням.

Ситуації з можливим ризиком, при яких необхідно підвищити контроль за проведенням лікування:

  • печінкова недостатність;
  • виразкова хвороба травного тракту або будь-яке інше органічне ураження з імовірністю виникнення кровотечі;
  • судинне хоріоретинальне захворювання;
  • стан після хірургічного втручання на головному та/або спинному мозку;
  • поперекова (люмбальна) пункція: на це слід зважати, оскільки існує ризик внутрішньої спинномозкової кровотечі. Проведення пункції слід відкласти;
  • одночасний прийом інших лікарських засобів, які впливають на гемостаз (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Несумісність

Не змішувати з іншими лікарськими засобами.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Еноксапарин – низькомолекулярний гепарин, у якого розділено антитромботичну та антикоагулянтну дії стандартного гепарину. Виявляє вищу анти-Ха активність, ніж анти-ІІа, або протромбінову активність (для еноксапарину співвідношення становить 3,6). У профілактичних дозах еноксапарин на АЧТЧ впливає незначно. У лікувальних дозах АЧТЧ може у 1,5-2,2 раза перевищувати контрольний час максимальної активності. Ця пролонгація відображає залишкову антитромбінову активність.

Фармакокінетика

Фармакокінетичні параметри еноксапарину оцінюють за змінами анти-Ха та анти-ІІа активності у плазмі в часі у рекомендованих діапазонах доз. Біодоступність. Введений підшкірно еноксапарин всмоктується швидко та практично повністю (майже на 100 %). Максимальна активність у плазмі спостерігається через 3-4 години після введення. Ця максимальна активність (виражена у анти-Ха МО) становить 0,18±0,04 (після введення 2000 анти-Ха МО), 0,43±0,11 (після введення 4000 анти-Ха МО) та 1,01±0,14 (після введення 10000 анти-Ха МО). Фармакокінетика еноксапарину є лінійною у діапазоні рекомендованих доз. Відмінності у фармакокінетичних показниках у окремого пацієнта та між пацієнтами досить незначні. Після повторного підшкірного введення здоровим добровольцям 4000 анти-Ха МО 1 раз на добу рівноважного стану було досягнуто на 2 день, при цьому середня активність еноксапарину була майже на 15 % вищою, ніж та, що спостерігалася при одноразовому введенні. Стабільні рівні активності еноксапарину досить прогнозовані при введенні одноразових доз. Після повторного підшкірного введення 100 анти-Ха МО/кг 2 рази на добу рівноважного стану було досягнуто у період між 3 та 4 днем, при цьому середня AUC була на 65 % вищою, ніж та, що спостерігалася при одноразовому введенні, а максимальна та мінімальна анти-Ха активність становила 1,2 та 0,52 анти-Ха МО/мл відповідно. Відповідно до показників фармакокінетики еноксапарину натрію, ця різниця у досягненні рівноважного стану очікується також і для терапевтичного діапазону доз. Анти-ІІа активність у плазмі після підшкірного введення майже у 10 разів нижча, ніж анти-Ха активність. Середня максимальна анти-ІІа активність спостерігається приблизно через 3-4 години після підшкірної ін’єкції, досягаючи 0,13 анти-ІІа МО/мл після повторного введення дози 100 анти-Ха МО/кг 2 рази на добу. Розподіл. Об’єм розподілу еноксапарину натрію за анти-Ха активністю становить приблизно 5 л і майже відповідає об’єму крові, що циркулює. Метаболізм. Відбувається переважно у печінці шляхом десульфатизації та деполімеризації. Виведення. Після підшкірної ін’єкції період напіввиведення за анти-Ха активністю у низькомолекулярних гепаринів триваліший, ніж у нефракціонованих гепаринів. Елімінація еноксапарину є монофазною, при цьому період напіввиведення становить близько 4 годин після одноразового підшкірного введення та майже 7 годин при введенні повторних доз. Для низькомолекулярних гепаринів характерний швидший спад анти-ІІа активності у плазмі порівняно з анти-Ха активністю. Еноксапарин та його метаболіти виводяться з сечею за ненасичуваним механізмом, а також із жовчю. Нирковий кліренс речовин з анти-Ха активністю становить 10 % введеної дози, а загальна ниркова екскреція активних та неактивних метаболітів – 40 % дози. Фармакокінетика у пацієнтів груп підвищеного ризику. У пацієнтів літнього віку елімінація повільніша з причини фізіологічного зниження функції нирок, але це не впливає на дозування або режим введення при профілактичному лікуванні. У пацієнтів віком більше 75 років рекомендується систематично контролювати функцію нирок за допомогою формули Кокрофта перед початком лікування препаратами НМГ. У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну > 30 мл/хв) в окремих випадках при застосуванні еноксапарину у лікувальних дозах рекомендується проводити моніторинг анти-Ха активності з метою виключення можливості передозування.

Фізико-хімічні властивості

прозора безбарвна або блідо-жовта рідина.

Особливі вказівки

Препарат не дозволяється вводити внутрішньом’язово.

НМГ не є взаємозамінними препаратами, оскільки вони відрізняються за молекулярною масою, питомими значеннями активності проти фактора Ха, дозуванням. Слід дотримуватися конкретних способів застосування, рекомендованих для кожного з препаратів НМГ.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Інформації немає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні гепарину (низькомолекулярного та нефракціонованого) з калієвими солями, калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністами ангіотензину ІІ, нестероїдними протизапальними засобами, циклоспоринами та такролімусом, триметопримом можливе виникнення гіперкаліємії. Виникнення гіперкаліємії може залежати від факторів ризику, пов’язаних із перебігом захворювання. Ризик значно підвищується, коли зазначені вище препарати застосовують одночасно.

Небажані комбінації:

  • із саліцилатами та ацетилсаліциловою кислотою у дозах, що мають знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дії, оскільки підвищується ризик виникнення кровотечі (пригнічення функції тромбоцитів під дією саліцилатів та ушкодження слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки);
  • з нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) для системного застосування, оскільки підвищується ризик виникнення кровотечі внаслідок пригнічення функції тромбоцитів під дією НПЗЗ та ушкодження слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. Якщо неможливо уникнути одночасного застосування, то потрібний ретельний клінічний контроль за станом пацієнта;
  • з Декстраном 40, оскільки при парентеральному введенні підвищується ризик виникнення кровотечі внаслідок пригнічення функції тромбоцитів під дією декстрану 40.

Комбінація, застосування якої вимагає спеціальних запобіжних заходів:

  • з пероральними антикоагулянтами, оскільки спричинюється потенціювання антикоагулянтного ефекту. Слід посилити клінічний моніторинг при заміні гепарину пероральними антикоагулянтами.

Комбінації, які слід враховувати:

- застосування з інгібіторами агрегації тромбоцитів (окрім ацетилсаліцилової кислоти у дозах, що мають знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дії; НПЗЗ): абсиксимаб, ацетилсаліцилова кислота у дозах для антиагрегації, що застосовується при кардіологічних та неврологічних захворюваннях, берапрост, клопідогрель, ептифібатид, ілопрост, тиклопідин, тирофібан, оскільки підвищується ризик виникнення кровотечі.

Особливості застосування

  • органічне ураження з імовірністю виникнення кровотечі;
  • клінічно значуща активна кровотеча;
  • внутрішньомозковий крововилив;
  • тяжка ниркова недостатність, оскільки немає відповідних даних досліджень (кліренс креатиніну, розрахований за формулою Кокрофта, становить приблизно 30 мл/хв (див. «Особливості застосування»), за винятком випадків, коли хворі знаходяться на гемодіалізі).
  • Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю застосовують нефракціонований гепарин.

    Для отримання точної оцінки за допомогою формули Кокрофта необхідно використовувати найостанніші дані вимірювання маси тіла (див. «Особливості застосування»). Не можна проводити спинномозкову або епідуральну анестезію пацієнтам, які застосовують препарати НМГ.

    Еноксарин загалом не рекомендується застосовувати у таких ситуаціях:

    • у початковій фазі масивного ішемічного інсульту, з втратою свідомості чи без. Якщо інсульт спричинений тромбоемболією, то еноксапарин потрібно ввести впродовж 72 годин після виникнення тромбоемболії. Ефективність застосування лікувальних доз НМГ, незалежно від причини, ступеня поширеності та клінічної тяжкості інсульту головного мозку, поки що не встановлена;
    • гострий інфекційний ендокардит (за винятком деяких тромбогенних захворювань серця, спричинених емболією);
    • легка та помірна ниркова недостатність (кліренс креатиніну > 30 та < 60 мл/хв).

    Еноксарин також не рекомендується застосовувати у комбінації з (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»):

    • ацетилсаліциловою кислотою у дозах, що мають знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дії;
    • нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) для системного застосування;
    • декстраном 40 при парентеральному введенні.

    Використання препарату дітьми

    Застосувати НМГ дітям не рекомендується, оскільки немає даних відповідних досліджень.

    Упаковка

    По 2 000 анти-Ха МО/0,2 мл, по 4 000 анти-Ха МО/0,4 мл у попередньо наповнених шприцах, по 10 попередньо наповнених шприців у картонній коробці або по 8 000 анти-Ха МО/0,8 мл у попередньо наповнених шприцах, по 2 попередньо наповнених шприци у картонній коробці.

    Категория видачі

    За рецептом.

    Умови та терміни зберігання

    2 роки.

    Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.