Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Енагексал Композитум

Виробник: Салютас Фарма ГмбХ, Німеччина, підприємство компанії Сандоз.
АТ Код: ATC C09A A02
Клінико-фармакологічна група: Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту.

Форма випуску: Таблетки

Склад

діюча речовина: enalapril;

1 таблетка містить еналаприлу малеату 5 мг, 10 мг, 20 мг;

допоміжні речовини:

таблетки по 5 мг: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, тальк, магнію стеарат, гідроксипропілцелюлоза;

таблетки по 10 мг: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, тальк, магнію стеарат, заліза оксид червоний (Е 172);

таблетки по 20 мг: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, тальк, магнію стеарат, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксиду гідроксид жовтий (Е 172).

Показання

Есенціальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність. Профілактика коронарної ішемії при безсимптомній дисфункції лівого шлуночка, в тому числі після інфаркту міокарда (фракція викиду £ 35 %).

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату. Ангіоневротичний набряк, пов’язаний із застосуванням інгібіторів АПФ; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Період вагітності і годування груддю.

Дозування

Прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу малеату, тому препарат можна приймати до, після та під час вживання їжі.

Дозу підбирає лікар індивідуально, залежно від стану пацієнта і впливу на артеріальний тиск.

Артеріальна гіпертензія

Початкова доза препарату для дорослих становить 5 мг, яка може підвищуватись до 10 - 20 мг один раз на добу, залежно від ступеня артеріальної гіпертензії. При артеріальній гіпертензії середнього ступеня рекомендована доза становить 10 мг на день. При інших ступенях гіпертензії початкова доза становить 20 мг один раз на день. Підтримуюча доза – 20 мг один раз на день; її потрібно підбирати індивідуально для кожного пацієнта, але максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг еналаприлу малеату.

У пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, при сольовому виснаженні та/або дефіциті об’єму, з серцевою декомпенсацією або тяжкою артеріальною гіпертензією на початку терапії може виникати значне зниження артеріального тиску. Для цих пацієнтів терапію слід починати з 5 мг або з меншої дози і проводити ретельний медичний моніторинг.

Попередня терапія високими дозами діуретиків на початку терапії еналаприлом може призводити до сольового виснаження і ризику артеріальної гіпотензії. У таких пацієнтів терапію слід починати з 5 мг або з меншої дози. Терапію діуретиками слід припинити за 2 - 3 доби до початку терапії препаратом Ена САНДОЗ®. Необхідний контроль функції нирок і калію в сироватці.

Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка

Початкова доза еналаприлу малеату для дорослих пацієнтів із серцевою недостатністю становить 2,5 мг, при цьому застосування препарату необхідно проводити під ретельним лікарським контролем для того, щоб встановити первинний ефект препарату на артеріальний тиск. Ена САНДОЗ ® може застосовуватися для лікування симптоматичної серцевої недостатності звичайно разом з діуретиками та, за необхідності, препаратами наперстянки. У випадку відсутності ефекту або після відповідної корекції симптоматичної гіпотензії, що виникла у результаті лікування, дозу слід поступово підвищувати до цільової дози – 20 мг, яку призначають або одноразово, або розділяють на два прийоми, залежно від того, що краще переносить пацієнт. Добір дози можна здійснювати впродовж 2 - 4 тижнів або в коротші терміни. Подібний терапевтичний режим ефективно зменшує показники смертності пацієнтів з клінічно вираженою серцевою недостатністю.

Як до, так і після початку лікування хворим із серцевою недостатністю слід здійснювати ретельний контроль артеріального тиску і функції нирок. Розвиток артеріальної гіпотензії після початкової дози еналаприлу не означає, що артеріальна гіпотензія зберігатиметься при тривалому лікуванні, і не свідчить про необхідність припинення прийому препарату. При лікуванні препаратом слід також контролювати вміст калію в сироватці крові.

Дозування при нирковій недостатності

Загалом слід збільшити інтервал між прийомами еналаприлу і/або зменшити дозування препарату.

 

Стан нирок Кліренс креатиніну (мл/хв) Початкова доза (мг/день)
Незначні порушення функції 30 < кліренс < 80 млхв 5 - 10 мг
Помірні порушення функції 10 < кліренс £ 30 млхв 2,5 - 5 мг
Виражені порушення (зазвичай такі хворі перебувають на гемодіалізі*) кліренс £ 10 млхв 2,5 мг у дні діалізу**

Побічні дії

Порушення з боку системи крові і лімфатичної системи: анемія (включаючи апластичну і гемолітичну анемію); рідко – нейтропенія, зниження гемоглобіну і гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення кісткового мозку, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання.

Порушення обміну речовин і метаболізму: повідомлялося про випадки гіпоглікемії у пацієнтів, хворих на діабет, які приймають пероральні цукрознижувальні засоби або інсулін.

Порушення з боку нервової системи: головний біль, депресія, сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, нервозність, парестезія, запаморочення; рідко – порушення свідомості, порушення сну.

Порушення зору: помутніння зору.

Серцево-судинні порушення: запаморочення, артеріальна гіпотензія (включаючи ортостатичну гіпотензію), непритомність, інфаркт міокарда або інсульт можуть бути вторинними при значній гіпотензії у пацієнтів, які належать до групи ризику, біль у грудній клітці, аритмія, стенокардія, тахікардія, прискорене серцебиття; рідко – синдром Рейно.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: сухий кашель, задишка, ринорея, фарингіт, хрипота, бронхоспазм/астма; рідко – інфільтрати в легенях, риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.

Шлунково-кишкові розлади: нудота, діарея, біль у животі, зміна смаку, непрохідність кишечнику, панкреатит, диспепсія, запор, анорексія, рідкі випорожнення, сухість у роті, пептична виразка; рідко – стоматит/афтозні виразки, глосит; дуже рідко – ангіоневротичний набряк черевної порожнини.

Розлади гепатобіліарної системи: рідко – порушення функції печінки, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), включаючи некроз печінки, холестаз (включаючи жовтяницю).

Зміни з боку шкіри і підшкірної клітковини: висип, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, глотки, гортані, діафорез, свербіж, кропив’янка, алопеція; рідко – мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пемфігоїд, еритродерматит.

Розлади з боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія; рідко – олігурія.

Розлади репродуктивної системи та молочних залоз: рідко – імпотенція, гінекомастія.

Ендокринні розлади: синдром порушення секреції антидіуретичного гормона.

Загальні порушення: астенія, підвищена втомлюваність, міоспазм, припливи, шум у вухах, нездужання.

Повідомлялося про розвиток складного симптомокомплексу, який включав деякі або всі з таких проявів: гарячку, серозит, васкуліт, міалгію/міозит, артралгію/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілію і лейкоцитоз. Як побічні реакції можуть також виникати висипи, фотосенсибілізація та інші реакції з боку шкіри.

Лабораторні дослідження: гіперкаліємія, підвищення сироваткового креатиніну, підвищення сироваткової сечовини, гіпонатріємія; рідко – підвищення активності печінкових ферментів, підвищення білірубіну сироватки.

Передозування

Існують обмежені дані щодо передозування препарату в людини. Основними ознаками передозування, згідно з існуючими даними, є виражена артеріальна гіпотензія, яка починається приблизно через 6 годин після прийому препарату і співпадає з блокадою системи ренін-ангіотензин, і ступор. Рівні еналаприлату в плазмі крові, які перевищують у 100 і 200 разів максимальні рівні, що досягаються при прийомі терапевтичних доз, за повідомленнями, реєструвалися після прийому відповідно 300 мг і 440 мг еналаприлу.

Для лікування передозування рекомендуються внутрішньовенні інфузії 0,9 % розчину натрію хлориду. За необхідності роблять інфузію ангіотензину ІІ. Якщо препарат був прийнятий недавно, рекомендується промивання шлунка. Еналаприлат може бути видалений із системного кровообігу шляхом гемодіалізу.

Лікарська взаємодія

Гіпотензивна терапія

При застосуванні еналаприлу сумісно з іншими гіпотензивними препаратами може спостерігатися адитивний ефект.

Калій сироватки

При клінічних дослідженнях рівень калію сироватки крові залишався у межах норми. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які приймали еналаприл як монотерапію тривалістю до 48 тижнів, середнє підвищення калію в сироватці крові становило 0,2 мекв/л. Якщо пацієнти застосовували комбіновану терапію еналаприлом і тіазидним діуретиком, то втрата калію, зумовлена дією діуретика, звичайно зменшувалася завдяки ефекту еналаприлу.

Якщо еналаприл застосовується у комбінації з діуретиком, який спричиняє втрату калію, гіпокаліємія, спричинена діуретиком, зменшується.

До факторів ризику розвитку гіперкаліємії належать ниркова недостатність, цукровий діабет і супутнє застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, триамтерену або амілориду), а також застосування харчових добавок або сольових замінників, що містять калій.

Якщо застосування наведених вище засобів вважається виправданим, їх слід застосовувати з обережністю, регулярно визначаючи рівень калію в сироватці крові.

Притидіабетичні препарати

Епідеміологічні дослідження показали, що сумісне застосування інгібіторів АПФ та протидіабетичних препаратів (інсуліну, пероральних засобів) може спричинити зниження рівня глюкози в крові з ризиком розвитку гіпоглікемії. Цей феномен найбільш ймовірно може спостерігатися протягом перших тижнів сумісного прийому та у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів, хворих на діабет, які приймають пероральні протидіабетичні засоби або інсулін, слід ретельно контролювати рівень глікемії з метою виявлення гіпоглікемії, особливо протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ.

Літій сироватки

Як і при застосуванні інших ліків, що виводять натрій, при прийомі еналаприлу може зменшуватися кліренс літію. Тому слід регулярно визначати рівень літію, якщо застосовуються літієві солі.

Нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2

Нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) можуть знижувати ефект діуретиків та інших атигіпертензивних препаратів. Тому гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ може бути ослаблений нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.

У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, пацієнти літнього віку або пацієнти зі зниженим об'ємом циркулюючої крові, включаючи тих, що приймають діуретики), які застосовують нестероїдні протизапальні препарати, одночасне застосування інгібіторів АПФ може призвести до подальшого погіршання ниркової функції. Звичайно ці явища оборотні.

Препарати золота

Поодинокі нітритоїдні реакції (симптоми, що включають набряк обличчя, нудоту, блювання та артеріальну гіпотензію) спостерігалися у пацієнтів, які лікувалися ін’єкційними препаратами золота (натрію ауротималат) та сумісно інгібітором АПФ, в тому числі еналаприлом.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Ена САНДОЗ ® – сіль малеїнової кислоти та еналаприлу, який за хімічною структурою є похідним двох амінокислот – L-аланіну та L-проліну. Після прийому внутрішньо еналаприл швидко всмоктується, після чого гідролізується до еналаприлату, що має властивості високоспецифічного інгібітору ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) тривалої дії. Механізм дії. АПФ – пептидилова дипептидаза, яка каталізує перетворення ангіотензину І у пресорну субстанцію ангіотензин ІІ. Пригнічення АПФ спричиняє зниження рівня в плазмі ангіотензину ІІ, що призводить до збільшення активності реніну плазми (через пригнічення негативного зворотного зв’язку між активністю ангіотензину ІІ і вивільненням реніну) і зменшення секреції альдостерону. При тривалому застосуванні препарат перешкоджає розвитку гіпертрофії міокарда лівого шлуночка і гладком’язових елементів судинної стінки, запобігає прогресуванню серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Еналаприл збільшує вміст оксиду азоту, простагландину Е. Препарат має натрійуретичний та урикозуричний ефекти, спричиняє незначну затримку іонів калію. Препарат не впливає на метаболізм глюкози, ліпопротеїнів, знижує рівень циркулюючих катехоламінів і впливає на їх вміст у мозковій тканині. Механізм, через який еналаприл знижує артеріальний тиск, передусім пов’язують з пригніченням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи; еналаприл може виявляти антигіпертензивний ефект навіть у пацієнтів з низькореніновою гіпертензією. Застосування еналаприлу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією спричиняє зниження артеріального тиску в горизонтальному і вертикальному положеннях без істотного збільшення частоти серцевого ритму. Симптомна постуральна гіпотензія виникає нечасто. У деяких пацієнтів досягнення оптимального зниження артеріального тиску може вимагати кількох тижнів терапії. Раптова відміна еналаприлу не асоціювалася зі швидким підвищенням артеріального тиску. Ефективне пригнічення активності АПФ досягається через 2 - 4 години після перорального застосування разової дози еналаприлу. Початок антигіпертензивної активності звичайно спостерігається через 1 годину, а пікове зниження артеріального тиску досягається через 4 - 6 годин після прийому препарату. Тривалість збереження ефекту залежить від дози. У рекомендованих дозах антигіпертензивний та гемодинамічний ефект зберігався принаймні протягом 24 годин. У пацієнтів, хворих на цукровий діабет або без нього, з ураженням нирок і протеїнурією після застосування еналаприлу спостерігали зменшення альбумінурії, екскреції із сечею IgG і загального протеїну сечі. У пацієнтів з есенціальною гіпертензією зниження артеріального тиску звичайно супроводжується зменшенням периферичного опору артерій зі збільшенням серцевого викиду і незначними змінами серцевого ритму або без таких змін. Після застосування еналаприлу звичайно збільшується нирковий кровотік; швидкість гломерулярної фільтрації не змінюється. Еналаприл зменшує частоту шлуночкових аритмій у пацієнтів із серцевою недостатністю. Клінічними дослідженнями доведено кардіопротекторну дію препарату Ена САНДОЗ ® .

Фармакокінетика

Після перорального прийому еналаприл швидко всмоктується, максимальна концентрація в сироватці крові досягається протягом 1 години після прийому. Ступінь всмоктування еналаприлу малеату становить приблизно 60 %. Прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу. Після всмоктування еналаприл швидко гідролізується з утворенням активної речовини еналаприлату, потужного інгібітору АПФ. Максимальна концентрація еналаприлату в сироватці крові спостерігається через 3 - 4 години після прийому еналаприлу. Тривалість всмоктування та гідролізу еналаприлу є подібною для різних рекомендованих терапевтичних доз. Виведення еналаприлу здійснюється переважно нирками. Головними метаболітами, які визначають у сечі, є еналаприлат, що становить приблизно 40 % дози, та незмінений еналаприл. У осіб з нормальною функцією нирок стабільна концентрація еналаприлату досягається на 4-й день з початку прийому еналаприлу. Період напіввиведення еналаприлату при курсовому застосуванні препарату становить 11 годин.

Клінічна фармакологія у дітей Результати проведених клінічних досліджень застосування препарату дітям віком від 6 до 16 років з артеріальною гіпертензією показали, що фармакокінетика еналаприлу при пероральному застосуванні була подібна до такої у дорослих.

Фізико-хімічні властивості

таблетки по 5 мг: овальні, опуклі, білі таблетки з насічкою по типу «snap tab» з одного боку та з рискою і маркуванням «EN│5» – з іншого;

таблетки по 10 мг: овальні, опуклі, червоно-коричневі таблетки з насічкою по типу «snap tab» з одного боку та з рискою і маркуванням «EN│10» – з іншого;

таблетки по 20 мг: овальні, опуклі, оранжеві таблетки з насічкою по типу «snap tab» з одного боку та з рискою і маркуванням «EN│20» – з іншого.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

До з’ясування індивідуальної реакції на еналаприл під час лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Особливості застосування

Пацієнти на гемодіалізі».

** Еналаприл видаляється шляхом гемодіалізу. Корекцію дозування у дні, коли гемодіаліз не проводиться, необхідно здійснювати залежно від рівня артеріального тиску.

Діти з артеріальною гіпертензією віком від 6 до 16 років

Для дітей з масою тіла від 20 до 50 кг початкова доза становить 2,5 мг еналаприлу на добу; максимальна доза не повинна перевищувати 20 мг на добу. Для дітей з масою тіла більше або рівною 50 кг початкова доза становить 5 мг на добу; максимальна доза не повинна перевищувати 40 мг на добу.

Через відсутність даних Ена САНДОЗ® не рекомендують для лікування у новонароджених і у дітей з рівнем клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв/1,73 м2.

Використання препарату дітьми

Безпека та ефективність застосування препарату Ена САНДОЗ ® дітям віком до 6 років не вивчені, тому не слід призначати препарат цій віковій категорії пацієнтів.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Не рекомендовано застосування препарату Ена САНДОЗ ® під час вагітності. При виявленні вагітності прийом препарату потрібно негайно припинити.

Еналаприлу малеат та еналаприлат виділяються у грудне молоко, їх вплив на дитину не встановлений, тому застосування препарату жінкам у період годування груддю не рекомендується.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 (3 ´ 10) блістери в картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в захищеному від вологи місці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.