Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Елаксим

Міжнародна назва: Tenecteplase
Виробник: Дженова Біофармасьютікалс Лтд., Індія.
АТ Код: АТС B01A D11
Клінико-фармакологічна група: Антитромботичні засоби.
Форма випуску: Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій

Склад

діюча речовина: тенектеплаза;

1 флакон містить рекомбінантний тканинний активатор плазміногену (TNK-tPA) 40 мг або 50 мг;

допоміжні речовини: L-аргінін, кислота ортофосфорна, полісорбат-20 (Твін-20).

Показання

Тромболітична терапія гострої фази інфаркту міокарда.

Протипоказання

Лікування тенектеплазою протипоказане пацієнтам із гострим інфарктом міокарда в наступних ситуаціях через підвищений ризик кровотечі:

§ Активна внутрішня кровотеча.

§ Інсульт в анамнезі.

§ Внутрішньочерепне або інтраспінальне хірургічне втручання або травма в межах 2 місяців.

§ Наявність будь-яких уражень центральної нервової системи, артеріовенозна мальформація або аневризма.

§ Геморагічний діатез наявний або в анамнезі.

§ Тяжка неконтрольована артеріальна гіпертензія.

§ Гіперчутливість до тенектеплази або до будь-якої з допоміжних речовин.

§ Значні порушення кровообігу на момент лікування або протягом останніх 6 місяців.

§ Супутня пероральна терапія антикоагулянтами (INR›1,3).

§ Серйозні оперативні втручання, біопсія паренхіматозних органів. Значна травма протягом останніх 2 місяців (включаючи будь-яку травму, пов’язану з теперішнім інфарктом міокарда).

§ Тривала або травматична реанімація серцевої діяльності та дихання (більше 2 хв) протягом останніх 2 тижнів.

§ Тяжкі порушення функції печінки, в т.ч. печінкова недостатність, цироз. Портальна гіпертензія (езофагеальний варикоз) та активний гепатит.

§ Недавня черепно-мозкова травма.

§ Гострий перикардит та/або підгострий бактеріальний ендокардит.

§ Активна пептична виразка.

§ Новоутворення з підвищеним ризиком кровотечі.

§ Геморагічний інсульт в анамнезі.

§ Ішемічний інсульт або транзиторна ішемічна атака в останні 6 місяців.

§ Деменція.

§ Гострий панкреатит.

§ Діабетична геморагічна ретинопатія або інші геморагічні офтальмологічні прояви.

Дозування

Елаксим призначений тільки для внутрішньовенного введення. Рекомендована загальна доза не повинна перевищувати 50 мг, доза для введення розраховується на одиницю маси тіла хворого.

Одноразову дозу, розраховану на одиницю маси тіла хворого (кг), слід вводити впродовж 5-10 с у вигляді болюсної ін’єкції. Лікування необхідно розпочинати якомога швидше після розвитку симптомів гострого інфаркту міокарда.

Розрахунок дози препарату залежно від маси тіла хворого:

 

Маса тіла пацієнта (кг) Доза (мг) Об'єм (мл) розчину при розведенні 5 мг/мл *
< 60 30 6
60 - 70 35 7
71 - 80 40 8
81 - 90 45 9
> 90 50 10

*З одного флакона Елаксиму, вміст якого розведений у відповідній кількості стерильної води для ін'єкцій.

Приготування розчину. В асептичних умовах відбирають весь об'єм стерильної води для ін'єкцій із флакона з розчинником, що поставляється. Повністю вводять вміст шприца (8 мл/10 мл) у флакон з тенектеплазою, спрямовуючи потік розчинника в порошок. Цільове розведення становить 5 мг/мл. Легке утворення піни при приготуванні розчину не є незвичайним; великі бульбашки розчиняються, якщо продукту дозволити постояти протягом декількох хвилин. Обережно обертають флакон до повного розчинення вмісту. Не струшувати. Розведений препарат являє собою прозорий розчин від безбарвного до блідо-жовтого кольору, що містить тенектеплазу.

Визначають відповідну дозу тенектеплази і набирають розрахований об'єм (у мл) з флакона з розведеним препаратом у шприц. Невикористаний розчин слід знищити.

Введення. До введення слід візуально перевірити розчин препарату щодо наявності механічних включень і зміни кольору. Елаксим може вводитися у вигляді розчину з концентрацією 5 мг/мл.

Утворення осаду може бути зумовлене використанням для введення препарату катетера, заповненого розчином глюкози. Катетери, що містять глюкозу, слід промивати 0,9 % розчином натрію хлориду перед і після одноразового введення болюсу тенектеплази.

Розчин Елаксиму слід вводити у вигляді одноразового внутрішньовенного болюсу впродовж 5 -10 с.

Оскільки Елаксим не містить антибактеріальних консервантів, його слід розводити безпосередньо перед введенням. Якщо розчин препарату не вводять негайно, слід охолодити флакон до температури 2 - 8 °C (36 - 46 F) і використати в межах 8 годин.

Побічні дії

Кровотеча.

Найбільш поширене ускладнення, з яким стикаються під час лікування тенектеплазою. Якщо виникає серйозна кровотеча, слід припинити супутнє введення гепарину і лікування антитромбоцитарними препаратами. Ризик розвитку всіх видів інсульту, включаючи внутрішньочерепну кровотечу, збільшується з віком. Внутрішньомозкова кровотеча супроводжується сонливістю, афазією, геміпарезом, судомами.

Окрім внутрішньочерепної кровотечі та інсульту, при введенні тенектеплази може виникати додаткова позамозкова кровотеча, гематома: кровотечі зі шлунково-кишкового тракту, сечових шляхів, місць пункції (включаючи місце катетеризації серця), ретроперитонеальна кровотеча, легенева кровотеча, носова кровотеча, крововилив в око і кровотеча невизначеної локалізації.

Алергічні реакції.

Реакції алергічного типу - анафілаксія, ангіоневротичний набряк, набряк гортані, висипи і кропивниця. Якщо такі реакції виникають, вони звичайно потребують традиційного лікування.

Інші побічні реакції:

З боку серцево-судинної системи: поширені – реперфузійна аритмія, кровотеча, екхімоз; непоширені – тромболітична емболія; поодинокі – гемоперикард, кардіогенний шок, параліч та зупинка серця, повторний інфаркт міокарда, тромбоемболія.

З боку нервової системи: непоширені – внутрішньочерепні крововиливи (крововилив у мозок, гематома, порушення мозкового кровообігу, субарахноїдальна кровотеча), включаючи пов’язані з ними симптоми: сонливість, афазія, геміпарез, судоми.

З боку імунної системи: непоширені – анафілактоїдні реакції, включаючи висип, кропив’янку, бронхоспазм, набряк гортані.

З боку дихальної системи: поширені – епістаксис; непоширені – легенева кровотеча.

Шлунково-кишкові порушення: поширені – шлунково-кишкові кровотечі, нудота, блювання; непоширені – кровотеча у ретроперитонеальний простір.

Порушення з боку репродуктивної системи: поширені – кровотечі зі статевих органів.

З боку шкіри і підкірних тканин: поширені – екхімоз.

З боку очей: крововиливи у сітківку ока.

Реакції у місці введення: дуже поширені – поверхневі кровотечі.

Інші: дуже поширені - зниження артеріального тиску; поширені – гіпертермія.

Передозування

Передозування може підвищувати ризик кровотечі.

Лікування передозування. У разі тяжкої пролонгованої кровотечі може розглядатися питання про необхідність замісної терапії (переливання плазми, тромбоцитів).

Лікарська взаємодія

Антикоагулянти (такі як гепарин та антагоністи вітаміну K) і лікарські засоби, які змінюють функцію тромбоцитів (такі як ацетилсаліцилова кислота, дипіридамол та інгібітори GP Ilb/IIIa), можуть підвищувати ризик кровотечі при введенні їх до, в ході або після введення тенектеплази.

Несумісність

Застосовувати розчинник, який додається. Не змішувати в одній ємності з глюкозою та будь-якими іншими лікарськими засобами.

Препарат несумісний з інфузійними розчинами декстрози.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Tенектеплаза являє собою тканинний активатор плазміногену (tPA), який виробляють за технологією рекомбінації ДНК з використанням стабільної лінії клітин ссавця (клітини яєчника китайського хом'яка). Tенектеплаза являє собою глікопротеїн, що складається з 527 амінокислот, створений шляхом введення наступних модифікацій до комплементарної ДНК (кДНК) природного tPA людини: заміна треоніну 103 на аспарагін і заміна аспарагіну 117 на глутамін, обидві в межах домену «подвійної петлі» 1, а також заміна тетра-аланіну в амінокислотах 296–299 в домені протеази. Тенектеплаза зв'язується з фібриновим компонентом тромбу (згусток крові) і вибірково перетворює зв'язаний з тромбом плазміноген на плазмін, що розкладає фібринову матрицю тромбу. Тенектеплаза володіє вищою специфічністю по відношенню до фібрину і вищою резистентністю до інактивації ендогенним інгібітором (PAI-1) порівняно з природним t-PA.

Фармакокінетика

Тенектеплаза виводиться з кровотоку шляхом зв’язування зі специфічними рецепторами в печінці з подальшою дисиміляцією на низькомолекулярні пептиди. Зв’язування з печінковими рецепторами, однак, є меншим порівняно з природним t-PA, що веде до подовження періоду напіввиведення. Не відомо, чи зв'язується тенектеплаза з білками плазми у людини і в якій мірі. Збільшення маси тіла може призвести до помірного підвищення кліренсу тенектеплази, збільшення віку призводить до незначного зниження кліренсу. Жінкам в цілому притаманний нижчий кліренс, ніж чоловікам, але це може бути пояснено меншою масою тіла у жінок. Вплив дисфункції нирок і печінки на фармакокінетику тенектеплази у людини не відомий. Досвід корекції доз тенектеплази у пацієнтів з печінковою і тяжкою нирковою недостатністю відсутній.

Фізико-хімічні властивості

ліофілізований порошок білого або жовтого кольору.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Препарат застосовують тільки в умовах стаціонару.

Особливості застосування

Тенектеплазу повинен призначати лікар, який має досвід проведення тромболітичної терапії. Необхідно контролювати ефективність та безпеку терапії. Як і при призначенні інших тромболітичних засобів, у разі застосування тенектеплази рекомендується наявність стандартного обладнання і лікарських засобів для проведення реанімаційних заходів.

Лікування слід починати якнайшвидше після встановлення діагнозу. Це не виключає застосування Елаксиму до госпіталізації пацієнта.

Якнайшвидше після встановлення діагнозу додатково до Елаксиму слід призначати ацетилсаліцилову кислоту і гепарин для інгібування тромбогенного процесу.

Найпоширенішим ускладненням, з яким зустрічаються під час лікування препаратом, є кровотеча. Види кровотеч, пов'язаних з тромболітичною терапією, можна розділити на дві категорії:

  • внутрішня кровотеча, у тому числі внутрішньочерепної і ретроперитонеальної локалізації, або шлунково-кишкові кровотечі, кровотечі з органів сечостатевої системи або дихальних шляхів;
  • поверхнева або зовнішня кровотеча, яка спостерігається переважно в місцях пункції судин і парентерального введення препаратів (наприклад, розріз вени, проколи артерій) або в ділянці нещодавнього хірургічного втручання.

Якщо виникає серйозна кровотеча (яку неможливо контролювати місцевим притисканням), необхідно негайно припинити супутнє введення будь-яких засобів, що містять гепарин або антитромботичні препарати.

Слід уникати внутрішньом'язових ін'єкцій і необов'язкових терапевтичних заходів протягом перших декількох годин після введення препарату. Слід виконувати і ретельно контролювати венопункцію на ймовірність виникнення кровотечі.

Якщо необхідно здійснити пункцію артерії впродовж перших декількох годин після введення препарату, використовують переважно судину верхньої кінцівки, яка доступна для притискання рукою. Судину слід притискувати як мінімум впродовж 30 хв, накладати стискуючу пов'язку і часто перевіряти місце пункції на предмет кровотечі.

Стан кожного хворого, для якого розглядається лікування тенектеплазою, слід ретельно оцінювати і порівнювати передбачувану користь з потенційним ризиком, що супроводжує лікування. При наступних станах ризик лікування препаратом може бути підвищеним і його слід порівнювати з передбачуваною користю:

  • Захворювання судин мозку;
  • нещодавня шлунково-кишкова кровотеча або кровотеча з органів сечостатевої системи за останні 10 діб;
  • артеріальна гіпертензія: систолічний АТ > 180 мм рт. ст. та/або діастолічний АТ > 110 мм рт. ст.;
  • висока ймовірність тромбування лівого шлуночка, наприклад, стеноз мітрального клапана з фібриляцією шлуночків;
  • вагітність;
  • будь-яка відома недавня (за останні 2 дні) внутрішньом’язова ін’єкція;
  • маса тіла менше 60 кг;
  • літній вік понад 75 років;
  • нещодавнє введення інгібіторів глікопротеїну (GP) Ilb/IIIa;
  • будь-який інший стан, при якому кровотеча представляє значущий ризик або може особливо важко піддаватися контролю через її локалізацію.

Емболія холестерином.

Зареєстровані рідкісні повідомлення про холестеринову емболію у пацієнтів, що одержували лікування всіма видами тромболітичних засобів; справжня частота виникнення не відома. Холестеринова емболія — тяжкий стан, який може бути смертельним, також виникає в результаті застосування інвазійних судинних процедур (наприклад, катетеризації серця, ангіографії, судинної хірургії) та/або лікування антикоагулянтами. Клінічні особливості холестеринової емболії можуть включати гроноподібну шкіру (livedo reticularis), синдром "багрового пальця" на нозі, гостру ниркову недостатність, гангренозні пальці, артеріальну гіпертензію, панкреатит, інфаркт міокарда, ішемічний інсульт, інфаркт спинного мозку, закупорку артерій сітківки, інфаркт кишки і рабдоміоліз.

Аритмії. Коронарний тромбоз може призводити до аритмій, пов'язаних з реперфузією. Такі аритмії (наприклад, синусова брадикардія, передчасна деполяризація шлуночка, шлуночкова тахікардія) не відрізняються від тих, які часто спостерігаються при звичайному перебігу гострого інфаркту міокарда, і можуть контролюватися за допомогою стандартних антиаритмічних заходів.

Застосування у людей літнього віку. Частота розвитку інсульту і ускладнень у вигляді кровотечі при введенні препарату може бути вищою у пацієнтів літнього віку (старше 75 років). У пацієнтів літнього віку позитивний вплив тенектеплази на смертність слід ретельно порівнювати з підвищеним ризиком розвитку побічних ефектів, у тому числі враховуючи можливість кровотеч.

Загальні запобіжні засоби. Стандартне лікування інфаркту міокарда слід здійснювати одночасно з лікуванням Елаксимом. Пункції артерій і вен слід мінімізувати. Пункцій артерій, що не підлягають стисканню, слід уникати, а також слід уникати пункцій внутрішніх шийних і підключичних вен з метою мінімізації кровотечі з місць, що не підлягають стисканню. У разі серйозної кровотечі слід негайно припинити введення засобів, що містять гепарин, та інших антитромбоцитарних препаратів. Дія гепарину може бути обернена протаміном.

Повторне введення. Результат повторного введення активаторів плазміногену, в тому числі Елаксиму, пацієнтам, які одержували попереднє лікування активатором плазміногену, не вивчений. Хоча стійке утворення антитіл у пацієнтів, які одержали одну дозу тенектеплази, не підтверджене документально, повторне введення слід здійснювати з обережністю. Якщо розвивається анафілактична реакція, слід проводити відповідне лікування.

Вплив на результати лабораторних досліджень. Під час лікування тенектеплазою результати тестів коагуляції та/або вимірювання фібринолітичної активності можуть бути хибними. Препарат являє собою фермент, який, за наявності в крові у фармакологічних концентраціях, залишається активним в умовах in vitro. Це може призводити до розкладання фібриногену в зразках крові, відібраних для аналізу.

Використання препарату дітьми

Безпека та ефективність застосування у дітей не встановлені, тому препарат не застосовують у педіатричній практиці .

Використання вагітними або при годуванні груддю

Показано, що тенектеплаза токсична для матері та ембріона у тварин, яким вводили внутрішньовенно множинні дози. Належні, добре контрольовані дослідження впливу тенектеплази на перебіг вагітності та ембріогенез не проводилися. Елаксим можна вводити вагітним жінкам тільки за життєвими показаннями.

Не відомо, чи проникає препарат у грудне молоко. Під час проведення терапії тенектеплазою годування груддю слід припинити протягом 24 годин після введення препарату.

Упаковка

1 флакон з порошком ліофілізованим, 1 флакон зі стерильною водою для ін’єкцій і шприц з голкою у пластиковій касеті. Касета у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати в захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 2 °C -8 °C.

Готовий для використання розчин препарату не збовтувати та не заморожувати!