Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Ефипим

Міжнародна назва: Cefepime
Виробник: Орхід Хелтхкер (відділення Орхід Кемікалс енд Фармасьютікалс Лімітед)
АТ Код: АТС J01D Е01
Клінико-фармакологічна група: Протимікробні засоби для системного застосування. β-лактамні антибіотики.
Форма випуску: Порошок для ін’єкцій

Склад

діюча речовина: cefepime;

1 флакон містить цефепіму гідрохлориду Фарм. США у перерахуванні на цефепім 1 г (стерильна

суміш цефепіму гідрохлориду і аргініну);

допоміжна речовина: аргінін.

Показання

Дорослі.

Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:

  • дихальних шляхів, у тому числі пневмонія, бронхіт;
  • шкіри та підшкірної клітковини;
  • інтраабдомінальні інфекції, у тому числі перитоніт та інфекції жовчовивідних шляхів;
  • гінекологічні;
  • септицемія.

Емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою.

Профілактика післяопераційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії.

Діти.

  • Пневмонія;
  • інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;
  • інфекції шкіри та підшкірної клітковини;
  • септицемія;
  • емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою;
  • бактеріальний менінгіт.

Протипоказання

Підвищена чутливість до цефепіму або аргініну, а також до антибіотиків цефалоспоринового ряду, пеніцилінів або до інших β-лактамних антибіотиків.

Дозування

Перед застосуванням препарату слід зробити шкірну пробу на переносимість. Звичайне дозування для дорослих становить 1 г, що вводять внутрішньовенно або внутрішньом’язово з інтервалом у

12 годин. Зазвичай тривалість лікування становить 7-10 днів; тяжкі інфекції можуть потребувати тривалішого лікування.

Однак дозування і шлях введення варіюють залежно від чутливості мікроорганізмів-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого. Рекомендації стосовно дозування препарату Ефіпім® для дорослих наведені у таблиці 1.

Таблиця 1

 

Тип інфекції Дози, спосіб введення Інтервал між введенями
Інфекції сечовивідних шляхів легкої та середньої тяжкості 500 мг - 1 г внутрішньовенно або внутрішньом’язово кожні 12 годин
Інші інфекції легкої та середньої тяжкості 1 г внутрішньовенно або внутрішньом’язово кожні 12 годин
Тяжкі інфекції 2 г внутрішньовенно кожні 12 годин
Дуже тяжкі та загрозливі для життя інфекції 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин

Для профілактики розвитку інфекцій при проведенні хірургічних втручань. За 60 хвилин до початку хірургічної операції дорослим вводять 2 г препарату внутрішньовенно протягом 30 хвилин. Після завершення вводять додатково 500 мг метронідазолу внутрішньовенно. Розчини метронідазолу не слід вводити одночасно з препаратом Ефіпім®. Систему для інфузії перед введенням метронідазолу слід промити.

Під час тривалих (понад 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення рівної дози препарату Ефіпім® з наступним введенням метронідазолу.

Дітям віком від 1 до 2 місяців. Ефіпім® призначають тільки за життєвими показаннями 30 мг/кг маси тіла кожні 12 або 8 годин, залежно від тяжкості інфекції.

Діти віком від 2 місяців. Максимальна доза для дітей не має перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Зазвичай рекомендована доза для дітей з масою тіла до 40 кг, у разі ускладнених або неускладнених інфекцій сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекцій шкіри, пневмонії, а також у разі емпіричного лікування фебрільної нейтропенії становить 50 мг/кг кожні 12 годин (хворим на фебрільну нейтропенію та бактеріальний менінгіт – кожні 8 годин). Зазвичай тривалість лікування становить 7-10 днів, тяжкі інфекції можуть вимагати тривалішого лікування.

Дітям з масою тіла 40 кг і більше Ефіпім® призначають у таких самих дозах, як і дорослим.

Порушення функції нирок. Для дорослих хворих із порушеннями функції нирок (кліренс

креатиніну менше 30 мл/хв) дозу препарату Ефіпім® необхідно відкоригувати.

Рекомендовані дози цефепіму для дорослих Таблиця 2

 

Кліренс креатиніну (мл/хв) Рекомендовані дози
> 50 Звичайне дозування адекватне тяжкості інфекції (див. попередню таблицю), коригування дози не потрібно
2 г кожні 8 годин 2 г кожні 12 годин 1 г кожні 12 годин 500 мг кожні 12 годин
30-50 Коригування дози відповідно до кліренсу креатиніну
2 г кожні 12 годин 2 г кожні 24 години 1 г кожні 24 години 500 мг кожні 24 години
11-29 2 г кожні 24 годин 1 г кожні 24 години 500 мг кожні 24 години 500 мг кожні 24 години
£ 10 1 г кожні 24 годин 500 мг кожні 24 години 250 мг кожні 24 години 250 мг кожні 24 години
Гемодіаліз 500 мг кожні 24 години 500 мг кожні 24 години 500 мг кожні 24 години 500 мг кожні 24 години

У випадках, коли кліренс креатиніну неможливо визначити, його можна розрахувати за рівнем креатиніну сироватки крові, використовуючи формулу Кокрофта для дорослих:

Для чоловіків:

ClCr (мл/хв) = маса тіла (кг) х (140 - вік) /72 х креатинін сироватки крові (мг %) або

ClCr (мл/хв) = маса тіла (кг) х (140 - вік) /0,814 х креатинін сироватки крові (ммоль/л).

Для жінок:

ClCr (мл/хв) = 0,85 х показник у чоловіків.

При гемодіалізі за 3 години виділяється з організму приблизно 68 % від дози препарату. Після завершення кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, що дорівнює початковій дозі. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна застосовувати у початкових нормальних рекомендованих дозах 500 мг, 1 або 2 г залежно від тяжкості інфекції з інтервалом між дозами 48 годин.

Дітям при порушеній функції нирок рекомендується зменшення дози або збільшення інтервалу між введеннями.

Розрахунок показників кліренсу креатиніну у дітей:

0,55 × зріст (см)

кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) = ---------------------------------

сироватковий креатинін (мг/дл)

або

0,52 × зріст (см)

кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) = ------------------------------------------ - 3,6

сироватковий креатинін (мг/дл)

Введення препарату. Ефіпім® можна вводити внутрішньовенно або за допомогою глибокої внутрішньом’язової ін'єкції у велику м'язову масу (наприклад, у верхній зовнішній квадрант сідничного м'яза – gluteus maximus).

Внутрішньовенне введення. Внутрішньовенний шлях введення кращий для хворих із тяжкими або загрозливими для життя інфекціями.

При внутрішньовенному способі введення Ефіпім® розчиняють у стерильній воді для ін'єкцій, у

5 % розчині глюкози для ін'єкцій або 0,9 % розчині натрію хлориду, як зазначено у наведеній нижче таблиці. Вводять внутрішньовенно повільно протягом 3-5 хвилин або через систему для внутрішньовенного введення.

Внутрішньом’язове введення. Ефіпім® можна розчиняти у стерильній воді для ін'єкцій,

0,9 % розчині натрію хлориду для ін'єкцій, 5 % розчині глюкози для ін'єкцій, бактеріостатичній воді для ін'єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду у концентраціях, що вказані нижче у таблиці.

При застосуванні лідокаїну як розчинника слід перед введенням зробити шкірну пробу на його переносимість.

Таблиця 3

 

Спосіб введення Об’єм розчину для розведення (мл) Приблизний об’єм отриманого розчину (мл) Приблизна концентрація цефепіму (мг/мл)
Внутрішньовенно: 1 г/ флакон 10 11,4 90
Внутрішньом'язово: 1 г/ флакон 3 4,4 230

Як і інші лікарські засоби, що застосовуються парентерально, приготовлені розчини препарату перед введенням необхідно перевірити на відсутність механічних включень.

Для ідентифікації мікроорганізму-збудника (збудників) і визначення чутливості до цефепіму слід зробити відповідні мікробіологічні дослідження. Однак Ефіпім® можна застосовувати у формі монотерапії ще до ідентифікації мікроорганізму-збудника, тому що має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У хворих із ризиком змішаної аеробно/анаеробної (включаючи Bacteroides fragilis) інфекції до ідентифікації збудника можна розпочинати лікування препаратом Ефіпім® у комбінації з препаратом, що впливає на анаероби.

Побічні дії

Дані про побічні реакції, наведені нижче, класифіковані за органами і системами та за частотою їх виникнення. Застосовується така класифікація за частотою виникнення побічних ефектів: дуже часто (³1/10); часто (³1/100 та <1/10); нечасто (³1/1000 та <1 /100); рідко (³1/10000 та <1/1000); дуже рідко (<1/10000).

З боку імунної системи.

Нечасто – гіперчутливість: висипання, свербіж, кропив’янка, підвищення температури.

З боку травного тракту.

Нечасто – діарея, нудота, блювання, запор, біль у животі, диспепсія, кандидоз ротової порожнини, коліт ( у тому числі псевдомембранозний).

З боку серцево-судинної системи.

Рідко – біль у грудях, тахікардія.

З боку нервової системи.

Нечасто – головний біль.

Рідко – запаморочення, безсоння, парестезія, неспокій, сплутаність свідомості.

Загальні розлади.

Нечасто – астенія, пітливість, гарячка, вагініт, периферичні набряки, біль у спині, еритема.

Рідко – вазодилатація, генітальний свербіж, гарячка, кандидоз.

Дуже рідко – анафілаксія та епілептоформні напади.

З боку дихальної системи.

Рідко – розлади дихання – кашель, біль у горлі, задишка.

Лабораторні показники. Вплив на печінку. Відзначалося мінливе підвищення показників функціональних печінкових тестів, збільшення рівня аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ), рівня лужної фосфатази, загального білірубіну, анемія,

еозинофілія, збільшення протромбінового часу або парціального тромболастинового часу (ПТТ), позитивний результат тесту Кумбса без гемолізу. Тимчасове підвищення рівня сечовини та/або креатиніну сироватки крові. Локальні реакції у місці введення препарату: при внутрішньовенному – флебіт та запалення; при внутрішньом’язовому – біль, запалення.

Післямаркетингові дослідження:

  • енцефалопатії (втрата свідомості, галюцинації, ступор, кома), епілептоформні напади, міоклонія,

ниркова недостатність;

  • анафілаксія, в тому числі анафілактичний шок, транзиторна лейкопенія, нейтропенія,

агранулоцитоз та тромбоцитопенія.

Передозуванння.

Симптоми: у випадках значного перевищення рекомендованих доз, особливо у хворих із порушеною функцією нирок посилюються прояви побічної дії. Симптоми передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, порушенням свідомості, ступором, комою; міоклонію, епілептоформні напади, нейром’язову збудливість.

Лікування. Слід припинити введення препарату, провести симптоматичну терапію. Застосування гемодіалізу прискорює видалення цефепіму з організму; перитонеальний діаліз малоефективний. Тяжкі алергічні реакції негайного типу потребують застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Лікарська взаємодія

Застосовуючи високі дози аміноглікозидів одночасно з препаратом Ефіпім®, слід уважно стежити за функцією нирок через потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків. Нефротоксичність відзначалася після одночасного застосування інших цефалоспоринів з діуретиками, такими як фуросемід.

Ефіпім® у концентрації від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими парентеральними розчинами:

0,9 % розчин натрію хлориду для ін'єкцій; 5 і 10 % розчини глюкози для ін'єкцій; розчин 6М натрію лактату для ін'єкцій, розчин 5 % глюкози і 0,9 % натрію хлориду для ін'єкцій; розчин Рінгера з лактатом і 5 % розчином глюкози для ін'єкцій.

Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з іншими препаратами, розчини препарату Ефіпім (як і більшості інших β-лактамних антибіотиків) не вводять одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі призначення препарату Ефіпім® із зазначеними препаратами слід вводити кожен антибіотик окремо.

Несумісність

Не змішувати в одній ємності з іншими лікарськими засобами. Застосовувати лише розчинники, зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози».

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Цефепім пригнічує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини і має широкий спектр дії щодо різних грампозитивних і грамнегативних бактерій. Цефепім високостійкий до гідролізу більшістю β-лактамаз, має малу спорідненість у відношенні β-лактамаз, що кодуються хромосомними генами, і швидко проникає у грамнегативні бактеріальні клітини. Цефепім активний щодо таких мікроорганізмів: чутливі (аеробні грампозитивні бактерії) – Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis (включаючи їх штами, що продукують β-лактамазу, тільки метицилін – чутливі ізоляти); інші штами стафілококів, включаючи Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus pneumoniae (включаючи штами з середньою стійкістю до пеніциліну – МПК від 0,1 до 1 мкг/мл); інші β-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F), Staphylococcus bovis (група D), стрептококи групи Viridans. чутливі (аеробні грамнегативні бактерії) – Pseudomonas spp., включаючи Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas putida, Pseudomonas stutzeri; Escherichia coli, Klebsiella spp., включаючи Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella ozaenae; Enterobacter spp., включаючи Enterobacter cloacae, Enterobacter aerogenes, Enterobacter sakazakii; Proteus spp., включаючи Proteus mirabilis, Proteus vulgaris; Acinetobacter calcoaceticus (subsp. anitratus, lwoffi); Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga spp.; Citrobacter spp., включаючи Citrobacter diversus, Citrobacter freundii; Campylobacter jejuni; Gardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; Haemophilus influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу); Haemophilus parainfluenzae; Hafnia alvei; Legionella spp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis (Branhamella catarrhalis) (включаючи штами, що продукують β-лактамазу); Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу); Neisseria meningitidis; Pantoea agglomerans (відомий як Enterobacter agglomerans); Providencia spp. (включаючи Providencia rettgeri, Providencia stuartii); Salmonella spp.; Serratia (включаючи Serratia marcescens, Serratia liquefaciens); Shigella spp.; Yersinia enterocolitica. чутливі (анаеробні грамнегативні бактерії) – Bacteroides spp., включаючи Bacteroides melaninogenicus та інші мікроорганізми ротової порожнини, що належать до Bacteroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium spp.; Mobiluncus spp.; Peptostreptococcus spp.; Veillonella spp. стійкі бактерії – Enterecoccus faecalis, Staphylococcus faecalis, Stenotrophomonas maltophilia Bacteroides fragilis, Clostridium difficile, Xanthomonas maltophilia, Pseudomonas maltophilia

Фармакокінетика

Середні концентрації цефепіму у плазмі крові у дорослих здорових чоловіків через різний час після одноразового внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення наведені у таблиці. Концентрації цефепіму у плазмі крові при внутрішньовенному (в/в) та внутрішньом’язовому (в/м) введенні (таблиця 4).

Таблиця 4  

Доза цефепіму 0,5 години 1 година 2 години 4 години 8 годин 12 годин
500 мг в/в 38,2 21,6 11,6 5,0 1,4 0,2
1 г в/в 78,7 44,5 24,3 10,5 2,4 0,6
2 г в/в 163,1 85,8 44,8 19,2 3,9 1,1
500 мг в/м 8,2 12,5 12,0 6,9 1,9 0,7
1 г в/м 14,8 25,9 26,3 16,0 4,5 1,4
2 г в/м 36,1 49,9 51,3 31,5 8,7 2,3

У сечі, жовчі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міхурі також досягаються терапевтичні концентрації цефепіму. У середньому період напіввиведення цефепіму з організму становить близько 2 годин. У здорових людей, які одержували дози до 2 г внутрішньовенно з інтервалом 8 годин протягом 9 днів, не спостерігалася кумуляція препарату в організмі. Цефепім метаболізується в N-метилпіролідин, який швидко перетворюється в оксид N-метилпіролідину. Середній загальний кліренс становить 120 мл/хв. Цефепім виділяється майже лише за рахунок ниркових механізмів регуляції – головним чином шляхом гломерулярної фільтрації (середній нирковий кліренс – 110 мл/хв). У сечі проявляється приблизно 85 % введеної дози у вигляді незмінного цефепіму, 1 % N-метилпіролідину, близько 6,8 % оксид N-метилпіролідину та близько 2,5 % епімеру цефепіму. Зв'язування цефепіму з білками плазми крові становить менше 19 % і не залежить від концентрації препарату в сироватці крові. У пацієнтів віком старше 65 років із нормальною функцією нирок не потрібне коригування дози препарату Ефіпім®, незважаючи на меншу величину ниркового кліренсу порівняно з молодими пацієнтами. Дослідження, проведені на хворих з різним ступенем ниркової недостатності, продемонстрували збільшення періоду напіввиведення з організму. У середньому період напіввиведення у хворих із тяжкими порушеннями функції нирок, які потребують лікування шляхом діалізом, становить 13 годин при гемодіалізі і 19 годин при перитонеальному діалізі. Фармакокінетика цефепіму у хворих із порушеною функцією печінки або муковісцидозом не змінена. Коригування дози для таких хворих не потрібне. Доза препарату 50 мг/кг маси тіла при внутрішньовенному введенні протягом від 5 до 20 хвилин кожні 8 годин.

Фізико-хімічні властивості

стерильний порошок від білого до блідо-жовтого кольору, без видимих домішок; розчин порошку має бути прозорим – від безбарвного до світло-жовтого кольору; рН розчину 4-6.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Дані відсутні.

Особливості застосування

У пацієнтів із високим ризиком тяжких інфекцій (наприклад, у пацієнтів, які мали в анамнезі трансплантацію кісткового мозку при зниженій його активності, що відбувається на тлі злоякісної гемолітичної патології з тяжкою прогресуючою нейтропенією) монотерапія може бути недостатньою, тому показана комплексна антимікробна терапія.

Необхідно точно визначити, чи відзначалися раніше у хворого реакції гіперчутливості негайного типу на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни або інші β-лактамні антибіотики. Антибіотики слід призначати з обережністю всім хворим із будь-якими формами алергії, особливо на лікарські препарати. При появі алергічної реакції застосування препарату слід припинити. Серйозні реакції гіперчутливості негайного типу можуть вимагати застосування адреналіну та інших форм терапії.

При застосуванні практично всіх антибіотиків широкого спектра дії повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту. Тому слід враховувати можливість розвитку цієї патології у випадку виникнення діареї під час лікування препаратом Ефіпім®. Легкі форми коліту можуть минати після прийому препарату; помірні або тяжкі стани можуть потребувати спеціального лікування.

Як і у випадку з іншими антибіотиками, застосування препарату Ефіпім® може призводити до колонізації нечутливою мікрофлорою. При розвитку суперінфекцій під час лікування слід вжити відповідних заходів.

Використання препарату дітьми

Застосовують дітям віком старше 1 місяця.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Ефіпім® у період вагітності можна призначати лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Цефепім проникає у грудне молоко у дуже невеликій кількості, тому під час лікування препаратом Ефіпім® годування груддю слід припинити.

Упаковка

По 1 г порошку у флаконі на 15 мл прозорого скла. По 1 флакону у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Порошок зберігати при температурі не вище 25 °С у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Свіжоприготовлений розчин для внутрішньом’язового і внутрішньовенного введення придатний для застосування протягом 24 годин при температурі не вище 25 º С або 7 діб при охолодженні (4 º С).


Отзывы