Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Дорамицин

Міжнародна назва: Spiramycin
Виробник: АБДІ ІБРАХІМ Ілач Санаї ве Тіджарет А.Ш., Туреччина / ABDI IBRAHIM Ilac Sanayi ve Ticaret A.S., Turkey.
АТ Код: АТХ J0IF A02
Клінико-фармакологічна група: Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди.

Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Склад

діюча речовина: spiramycin;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить спіраміцину 3 000 000 МО;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, гідроксипропілцелюлоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, целюлоза мікрокристалічна, оболонка Opadry® II White 85F18422 (спирт полівініловий, частково гідролізований; титану діоксид (Е 171); макрогол 4000; тальк).

Показання

Лікування інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до спіраміцину:

  • підтверджений тонзилофарингіт, спричинений бета-гемолітичними стрептококами групи А (як альтернатива лікуванню бета-лактамними антибіотиками, особливо якщо вони не можуть бути застосовані);
  • гострий синусит (зважаючи на мікробіологічні характеристики інфекції, застосування макролідів показане, коли лікування бета-лактамними антибіотиками є неможливим);
  • суперінфекція при гострому бронхіті;
  • загострення хронічного бронхіту;
  • негоспітальна пневмонія у пацієнтів, які не мають факторів ризику, тяжких клінічних симптомів, клінічних факторів, що свідчать про пневмококову етіологію захворювання. У разі підозри на атипову пневмонію застосування макролідів є доцільним незалежно від тяжкості захворювання та анамнезу;
  • інфекції шкіри з доброякісним перебігом: імпетиго, імпетигінізація, ектима, інфекційний дермо-гіподерміт (особливо бешиха), еритразма;
  • інфекції ротової порожнини;
  • негонококові генітальні інфекції;
  • хіміопрофілактика рецидивів гострої ревматичної гарячки у хворих з алергією на бета-лактамні антибіотики;
  • токсоплазмоз у вагітних жінок;
  • профілактика менінгококового менінгіту в осіб, яким протипоказане застосування рифампіцину:

˗ з метою ерадикації мікроорганізму (Neisseria meningitidis) у носоглотці;

˗ як профілактика: пацієнтам після лікування та перед поверненням до суспільного життя; пацієнтам, які контактували з особою з виділенням мокротиння протягом 10 днів, що передують його/її госпіталізації.

Спіраміцин не призначений для лікування менінгококового менінгіту.

Слід дотримуватися офіційних рекомендацій стосовно належного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання

Дораміцин протипоказаний:

  • пацієнтам з гіперчутливістю до спіраміцину або однієї з допоміжних речовин препарату;
  • пацієнтам, які належать до групи ризику подовження QT-інтервалу, а саме:

˗ пацієнти, які мають в особистому або сімейному анамнезі вроджене подовження інтервалу QT (окрім випадків, коли цей діагноз був виключений за допомогою ЕКГ);

˗ пацієнти з подовженням інтервалу QT, яке викликане лікарськими засобами або має метаболічне чи серцево-судинне походження;

  • в комбінації з лікарськими засобами, які викликають шлуночкову тахікардію типу «пірует», такими як:

˗ антиаритмічні препарати класу Ia (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

˗ антиаритмічні препарати класу IІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

˗ сультоприд (нейролептик групи бензамідів);

˗ інші: препарати миш’яку, дифеманіл, доласетрон внутрішньовенно, мізоластин, левофлоксацин, моксифлоксацин, прукалоприд, тореміфен, вінкамін внутрішньовенно, еритроміцин внутрішньовенно, дронедарон, мехітазин, циталопрам, дизопірамід, дофетилід, домперидон, есциталопрам, гідрохінідин, вандетаніб .

Дозування

Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи склянкою води.

Пацієнти з нормальною функцією нирок

Рекомендовані дози: дорослим по 6 000 000 - 9 000 000 МО (2-3 таблетки на добу за 2-3 прийоми). Тривалість лікування визначає лікар залежно від клінічної ситуації (в середньому до 10 днів).

Тривалість терапії при тонзилофарингіті становить 10 днів.

Профілактика менінгококових менінгітів

Дорослим призначають 3 000 000 МО кожні 12 годин протягом 5 днів.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Немає необхідності коригувати дозування.

Діти.

Таблетки, що містять 3 000 000 МО спіраміцину, не застосовують дітям.

Побічні дії

З боку травної системи:

˗ диспепсія, зокрема біль у шлунку, нудота, блювання, діарея, та дуже рідкісні випадки псевдомембранозного коліту.

З боку імунної системи:

˗ висипання, кропив’янка, свербіж, почервоніння шкіри;

˗ дуже рідко: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, гострий генералізований екзантематозний пустульоз .

З боку нервової системи: в окремих випадках – транзиторна парестезія, головний біль, запаморочення, загальна слабкість.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів:

˗ дуже рідко: відхилення від норми показників функціональних проб печінки;

˗ частота невідома: холестатичний, змішаний або у більш рідкісних випадках цитолітичний гепатит.

З боку кровотворної системи: повідомлялося про дуже рідкісні випадки гемолітичної анемії . Повідомлялось про поодинокі випадки васкуліту, включаючи пурпуру Шенляйна-Геноха, що можуть супроводжуватись тромбоцитопенією.

З боку серцево-судинної системи: подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, шлуночкова тахікардія, двонаправлена (поліморфна) шлуночкова тахікардія (torsades de pointes), які можуть призвести до зупинки серця .

Передозування

Токсична доза спіраміцину невідома.

Після застосування високих доз можуть виникнути ознаки розладу шлунково-кишкового тракту, зокрема нудота, блювання і діарея.

Спостерігалися випадки пролонгації інтервалу QT, яка зникала після відміни препарату, у новонароджених, яких лікували високими дозами спіраміцину, а також після внутрішньовенного введення спіраміцину у пацієнтів, які належать до групи ризику пролонгації інтервалу QT. У разі передозування спіраміцину рекомендується перевірити тривалість інтервалу QT методом ЕКГ, особливо якщо також існують інші фактори ризику (гіпокаліємія, вроджена пролонгація інтервалу QTc, супутнє застосування лікарських засобів, що призводять до пролонгації QT-інтервалу та/або двонаправленої (поліморфної) шлуночкової тахікардії (torsades de pointes)).

Специфічний антидот відсутній.

У разі передозування рекомендується симптоматичне лікування.

Лікарська взаємодія

Шлуночкова тахікардія типу «пірует» («torsades de pointes»)

Це серйозне порушення серцевого ритму можуть викликати певні антиаритмічні препарати або інші лікарські засоби. Спіраміцин для внутрішньовенно введення належить до лікарських засобів, що спричиняють шлуночкову тахікардію типу «пірует». Сприяють її розвитку гіпокаліємія (при прийманні діуретиків, які викликають гіпокаліємію, стимулюючих проносних засобів, амфотерицину В (внутрішньовенно), глюкокортикоїдів, тетракозактиду), а також брадикардія та наявне подовження інтервалу QT, вроджене чи набуте.

Лікарські засоби, які впливають на подовження QT-інтервалу

Спіраміцин, як і інші макроліди, слід призначати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, що впливають на подовження інтервалу QT (наприклад клас IA і III антиаритмічних лікарських засобів, трициклічні антидепресанти, деякі антибактеріальні засоби, нейролептики) .

Протипоказані комбінації

Лікарські засоби, які викликають шлуночкову тахікардію типу «пірует»: антиаритмічні препарати класу Ia (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), антиаритмічні препарати класу IІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), сультоприд (нейролептик групи бензамідів), інші (препарати миш’яку, дифеманіл, доласетрон внутрішньовенно, еритроміцин внутрішньовенно, левофлоксацин, мізоластин, моксифлоксацин, прукалоприд, тореміфен, вінкамін внутрішньовенно), дронедарон, мехітазин, циталопрам, дизопірамід, дофетилід, домперидон, есциталопрам, гідрохінідин, вандетаніб.

Підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует».

Небажані комбінації:

˗ протипаразитарні засоби, здатні викликати шлуночкову тахікардію типу «пірует» (галофантрин, лумефантрин, пентамідин): підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует». Якщо це можливо, слід відмінити один з препаратів. Якщо комбінованого лікування уникнути не можна, слід попередньо перевірити інтервал QT та проводити ЕКГ-моніторинг.

˗ нейролептики, здатні викликати шлуночкову тахікардію типу «пірует» (амісульприд, хлорпромазин, ціамемазин, дроперидол, флупентиксол, флуфеназин, галоперидол, левомепромазин, пімозид, піпамперон, піпотіазин, сульпірид, тіаприд, зуклопентиксол): підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует».

˗ метадон: підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует».

Комбінації, які вимагають особливих запобіжних заходів при застосуванні:

˗ бета-блокатори при серцевій недостатності (бісопролол, карведилол, метопролол, небіволол), препарати, які викликають брадикардію (зокрема антиаритмічні препарати класу Ia, бета-блокатори, деякі антиаритмічні препарати класу III, деякі антагоністи кальцію, серцеві глікозиди, пілокарпін, антихолінестеразні засоби (амбемоніум, донепезил, галантамін, мемантин, неостигмін, піридостигмін, ривастигмін)): підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует». Потрібно проводити контроль клінічного стану і ЕКГ-моніторинг;

˗ препарати, які викликають гіпокаліємію (діуретики, які викликають гіпокаліємію, окремо або разом з іншими препаратами, стимулюючі проносні засоби, глюкокортикоїди, тетракозактид, амфотерицин В внутрішньовенно): підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует». Необхідна корекція низького рівня калію перед введенням препарату та проведення контролю клінічного стану, рівнів електролітів та показників ЕКГ;

˗ азитроміцин, кларитроміцин, рокситроміцин: підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует». Під час комбінованого застосування потрібно проводити контроль клінічного стану і ЕКГ-моніторинг;

˗ леводопа: у комбінації з карбідопою − інгібування абсорбції карбідопи та зниження концентрацій леводопи у плазмі крові. Клінічний моніторинг і за необхідності корекція дози леводопи.

˗ гідроксизин: підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует».

Специфічні застереження стосовно дисбалансу міжнародного нормалізаційного співвідношення – МНС (International Normalized Ratio – INR)

Повідомлялося про численні випадки підвищеної активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибіотикотерапію. Наявність тяжкого ступеня інфекції або чітко вираженого запального процесу, вік пацієнта та його загальний стан є провокуючими факторами ризику. За цих обставин нелегко визначити, якою мірою сама інфекція або її лікування спричиняють дисбаланс МНС. Проте певні класи антибіотиків більшою мірою спричиняють виникнення цього дисбалансу, а саме: фторхінолони, макроліди, цикліни, ко-тримоксазол та окремі цефалоспорини.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Спіраміцин – це антибіотик групи макролідів, який чинить бактерицидну дію. Спектр антимікробної активності Критичні концентрації, які дають змогу диференціювати чутливі види мікроорганізмів від видів з проміжною чутливістю і останніх від резистентних видів, є такими: чутливі < 1 мг/л; резистентні > 4 мг/л. Поширеність набутої резистентності у певних видів мікроорганізмів може відрізнятися залежно від географічного положення та певного проміжку часу. Тому корисно мати місцеву інформацію щодо поширеності резистентності, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. Надані дані дають змогу лише оцінити вірогідність чутливості бактеріального штаму до цього антибіотика. Поширеність резистентності видів бактерій до спіраміцину у Франції наведена у таблиці нижче.  
Категорія Поширеність набутої резистентності у Франції (>10 %) (діапазон)
Чутливі види Грампозитивні аероби Bacillus cereus Corynebacterium diphtheriae Enterococci Rhodococcus equi Staphylococcus метицилінчутливі Staphylococcus метицилінрезистентні* Streptococcus B Некласифіковані streptococcus Streptococcus pneumoniae Streptococcus pyogenes 50-70 % 70-80 % 30-40 % 35-70 % 16-31 %
Грамнегативні аероби Bordetella pertussis Branhamella atarrhalis Campylobacter Legionella Moraxella
Анаероби Actinomyces Bacteroides Eubacterium Mobiluncus Peptostreptococcus Porphyromonas Prevotella Propionibacterium acnes 30-60 % 30-40 %
Різні Borrelia burgdorferi Chlamydia Coxiella Лептоспіри Mycoplasma pneumoniae Treponema pallidum
Помірно чутливі види (проміжний рівень чутливості in vitro)
Грамнегативні аероби Neisseria gonorrhoeae
Анаероби Clostridium perfringens
Різні Ureaplasma urealyticum
Резистентні види Грампозитивні аероби Corynebacterium jeikeium Nocardia asteroides Грамнегативні аероби Acinetobacter Ентеробактерії Haemophilus Pseudomonas Анаероби Fusobacterium Різні Mycoplasma hominis
Активність спіраміцину проти Toxoplasma gondii була показана in vitro та in vivo. * Поширеність резистентності до метициліну становить 30-50 % серед усіх стафілококів, і вона характерна для стаціонарних відділень лікарень.

Фармакокінетика

Абсорбція Абсорбція спіраміцину є швидкою, проте неповною і не залежить від прийому їжі. Розподіл Після перорального прийому 6 000 000 МО спіраміцину максимальна концентрація в плазмі складає 3,3 мкг/мл. Видимий період напіввиведення з плазми становить близько 8 годин. Спіраміцин не проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Однак він потрапляє у грудне молоко. Ступінь зв’язування з білками плазми крові становить 10 %. Розподіл у тканинах і слині є дуже високим (легені – 20-60 мкг/г, мигдалини – 20-80 мкг/г, інфіковані синуси – 75-110 мкг/г, кістки скелета – 5-100 мкг/г). Через 10 днів після припинення лікування концентрація діючої речовини у селезінці, печінці та нирках складає від 5 до 7 мкг/г. Макроліди проникають та кумулюються у фагоцитах (нейтрофілах, моноцитах, перитонеальних та альвеолярних макрофагах). У людини концентрація у фагоцитах є високою. Ці властивості забезпечують ефективність спіраміцину у лікуванні інфекцій, викликаних внутрішньоклітинними бактеріями. Метаболізм Метаболізм спіраміцину відбувається у печінці, в результаті чого утворюються активні метаболіти, хімічна структура яких є неідентифікованою. Виведення
  • 10 % отриманої перорально дози виводиться з сечею;
  • велика кількість препарату виділяється з жовчю: концентрація спіраміцину в жовчі у 15-40 разів вища, ніж у плазмі крові;
  • у значній кількості спіраміцин виводиться з калом.

Фізико-хімічні властивості

круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору з тисненням «DORA» та «3» з одного боку.

Особливості застосування

Якщо на початку лікування у пацієнта з’являється генералізована еритема та пустульозні висипання, які супроводжуються підвищенням температури тіла, слід запідозрити гострий генералізований екзантематозний пустульоз . У разі розвитку такої реакції лікування слід припинити і в подальшому застосування спіраміцину самостійно чи в комбінації з іншим препаратами протипоказане.

Оскільки діюча речовина нирками не виводиться, немає необхідності в корекції дозування для пацієнтів з нирковою недостатністю.

Спостерігалися рідкісні випадки гемолітичної анемії у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; таким хворим не рекомендується призначати спіраміцин.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

У разі необхідності спіраміцин можна призначати у період вагітності. Дотепер не було виявлено ніяких тератогенних чи фетотоксичних ефектів при широкому застосуванні препарату вагітним жінкам.

Годування груддю

У грудне молоко жінки екскретується значна кількість лікарського засобу. Були описані випадки розладів травлення у новонароджених. У зв’язку з цим під час лікування спіраміцином жінкам рекомендується відмовитися від грудного вигодовування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не спостерігалося впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.

Упаковка

5 таблеток у блістері, 2 блістери в картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.


Отзывы