Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Диосар

Міжнародна назва: Valsartan
Виробник: Ципла Лтд, Індія.
АТ Код: АТС С09СА03
Клінико-фармакологічна група: Блокатори рецепторів ангіотензину ІІ
Форма випуску: Капсули

Склад

1 капсула містить валсартану 80 мг або 160 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, полісорбат 80, повідон, кросповідон, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат.

Показання

Артеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність, терапія після інфаркту міокарда.

Протипоказання

Гіперчутливість до валсартану, вагітність, годування груддю, тяжкі порушення функції печінки; біліарний цироз; обструкція жовчовивідних шляхів.

Дитячий вік (ефективність і безпека застосування дітям не встановлені).

Дозування

Внутрішньо.

Артеріальна гіпертензія: рекомендована початкова доза – 80 мг або 160 мг 1 раз на добу (для пацієнтів, у яких не знижений об’єм циркулюючої крові). При недостатній ефективності початкової дози можливе зростання дози до максимальної – 320 мг/добу чи додаткове призначення інших антигіпертензивних препаратів (наприклад, діуретика). Слід обережно підбирати дозу для пацієнтів з печінковою та тяжкою нирковою недостатністю.

Серцева недостатність: рекомендована початкова доза препарату 40 мг двічі на добу, який приймають в іншій лікарській формі та призначеному дозуванні. У разі толерантності пацієнта ця доза є неефективною і може бути збільшена до 80 мг або 160 мг валсартану двічі на день. Доза може бути зменшена за рахунок додаткового приймання діуретиків. Не рекомендується додатково приймати інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту та бета-блокатори. Максимальна доза – 320 мг, за декілька прийомів.

Терапія після інфаркту міокарда: вводиться вже після 12 год після інфаркту. Рекомендована початкова доза 20 мг двічі на день, який приймають в іншій лікарській формі у призначеному дозуванні. Доза визначається індивідуально, залежно від терапевтичного ефекту. Максимальна доза – 320 мг за декілька прийомів. Якщо у пацієнта проявляється гіпотензія або дисфункція нирок, дозу зменшують. Валсартан призначають у поєднанні з іншими препаратами для терапії після інфаркту міокарда: ацетилсаліциловою кислотою та статинами.

Побічні дії

З боку серцево-судинної системи і крові (кровотворення, гемостаз): у поодиноких випадках – нейтропенія (1,9%), анемія, зниження гематокриту.

З боку нервової системи і органів чуття: зрідка – слабкість, головний біль, запаморочення.

З боку органів шлунково-кишкового тракту: рідко – діарея, нудота, біль у животі, підвищення активності печінкових трансаміназ.

Інші: іноді – кашель, гіперкаліємія, вірусні інфекції.

Передозування

Симптоми: артеріальна гіпотензія, тахікардія або брадикардія.

Лікування: симптоматична терапія, діаліз неефективний.

Лікарська взаємодія

Посилює гіпотензивний ефект діуретиків. Калійзберігаючі діуретики та препарати, що містять калій, підвищують ризик гіперкаліємії.

Не спостерігалось фармакокінетичної взаємодії при одночасному застосуванні валсартану та амлодипіну, атенололу, циметидину, дигоксину, фуросеміду, гідрохлортіазиду, індометацину та варфарину.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Препарат чинить антигіпертензивну дію, конкурентно блокує рецептори ангіотензину ІІ (підтип АТ 1 ), що містяться в судинах, серці, нирках, мозку, легенях та корі надниркових залоз. Пригнічує всі ефекти ангіотензину ІІ, опосередковані АТ 1 рецепторами, включаючи вазоконстрикцію та секрецію альдостерону. Зменшує гіпертрофію міокарда у хворих на артеріальну гіпертензію. Не впливає на рівень у плазмі крові загального холестерину, тригліцеридів, глюкози та сечової кислоти. Антигіпертензивний ефект розвивається протягом 2 год після прийому одноразової дози, досягає максимуму через 4–6 год та триває до 24 год. При постійному застосуванні стійке зниження тиску спостерігається через 2-4 тижні.

Фармакокінетика

Швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті, біодоступність становить 10-35 % (в середньому 25 %). Максимальна концентрація у плазмі (С max ) досягається через 2-4 год. Прийом їжі зменшує площу під кривою “концентрація – час” (AUC) на 40 % та С max на 50 % без зміни ефективності. Зв’язування з білками плазми (в основному з альбуміном) становить 94–97 %. Об’єм розподілу в організмі – 17 л. Незначна частина метаболізується до неактивного метаболіту (валерил-4-гідроксивалсартан), основна ж частина виводиться в незміненому вигляді переважно з фекаліями(70%) та сечею (30%). Період напіввиведення (Т 12 ) приблизно 9 год. AUC та C max збільшується у пацієнтів літнього віку (старше 65 років) на 70 % та 35 % відповідно. В експериментальних дослідженнях на мишах та щурах було показано, що валсартан не виявляє канцерогенної дії для людини та не здійснює негативного впливу на репродуктивну функцію. Мутагенних властивостей у валсартану не виявлено.

Особливості застосування

Слід з обережністю призначати валсартан хворим з:

  • дефіцитом натрію та зниженим ОЦК (об’ємом циркулюючої крові), через підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії;
  • білатеральним стенозом ниркових артерій чи стенозом ниркової артерії єдиної нирки (необхідний контроль концентрації креатиніну та азоту сечовини в сироватці крові);
  • вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше ніж 10 мл/хв);
  • при одночасному прийманні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію чи калієвмісних добавок.

З обережністю застосовувати під час роботи водіям транспортних засобів та людям, робота яких вимагає підвищеної концентрації уваги.

Упаковка

По 10 капсул у блістері. По 3 блістери у пачці з картону.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Термін придатності – 3 роки.