Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Диабрезид

Міжнародна назва: Gliclazide

Дозування

Таблетки для перорального прийому.

Бажані рівні цукру в крові та дозу Діабрезиду необхідно визначати індивідуально залежно від ступеня діабету.

Дорослі: звичайна початкова доза становить 40 – 80 мг/добу (від 1/2 до 1 таблетки) до сніданку. Якщо необхідно, дозу можна збільшувати на 40 – 80 мг кожні 7 – 14 днів, поки не буде досягнутий задовільний метаболічний рівень. Максимальна доза становить 320 мг/добу. Звичайна профілактична доза становить 80 – 160 мг за два прийоми на добу (до сніданку та перед вечерею); можна використовувати більш високі дози (до 320 мг/добу), хоча не було доведено, що дози, більші за 160 мг/добу, покращують глікемічний контроль.

Пацієнти похилого віку: звичайна початкова доза становить 40мг (1/2 таблетки) до сніданку, якщо необхідно, дозу збільшують на 40 мг кожні 7 – 14 днів. Необхідно бути обережними, призначаючи дози більші 160 мг/добу, особливо якщо уражена ниркова функція.

Діти: препарат не слід призначати дітям.

Особливості застосування

Використання сульфонілсечовини можна обмежити лише лікуванням на початку зрілої стадії цукрового діабету, не кетогенного, який не можна контролювати за допомогою дієти, і для якого не підходить терапія інсуліном.

Попередження та запобіжні заходи під час використання препарату стосовно:

гіпоглікемії

Будь-яка сульфонілсечовина, прийнята у занадто високих дозах у зв’язку з потребою, може спричинити гіпоглікемію, навіть її тяжкий ступінь, що може призвести до неврологічного ураження та мати фатальний наслідок.

Діабрезид може спровокувати гіпоглікемію помірного або тяжкого ступеня, особливо за таких обставин:

  • недостатній прийом цукру або калорій;
  • занадто високі дози або випадкові передозування;
  • тривала фізична активність;
  • пацієнти з некомпенсованими порушеннями функції щитовидної залози.

Для того, щоб зменшити ризик гіпоглікемії, рекомендується почати лікування з низької дози Діабрезиду.

Ниркова або печінкова недостатність можуть призвести до підвищення рівнів препарату, печінкова недостатність може призвести до зменшення глюконеогенної здатності, у обох випадках збільшується ризик серйозних гіпоглікемічних реакцій.

Пацієнти похилого віку, слабкі або ті, які погано харчуються, та пацієнти з недостатністю надниркових залоз та гіпофіза особливо чутливі до гіпоглікемічної дії препаратів, які зменшують рівень цукру. У людей похилого віку та у тих, які приймають бета-адренергічні блокуючі препарати, може бути складно розпізнати гіпоглікемію.

Гіпоглікемія виникає з більшою ймовірністю при недостатньому прийомі калорій, після важких або тривалих фізичних вправ, при вживанні алкоголю або у випадку, коли використовується більше одного цукрознижуючого препарату.

Гіпоглікемію можна швидко контролювати за допомогою негайного прийому вуглеводів (глюкози або цукру, наприклад, колотого цукру, підсолодженого фруктового соку або чаю). Для того, щоб початкові коригуючи заходи можна було розпочати негайно, пацієнти завжди мають носити із собою як мінімум 1 – 2 шматочки цукру.

Для того, щоб зменшити ризик гіпоглікемії, коли Діабезид призначається вперше, необхідно вживати запобіжні заходи, включаючи коригування дози відповідно до рівнів цукру в крові протягом перших декількох місяців, та розпочати лікування з низьких доз, особливо для пацієнтів похилого віку та для пацієнтів з нирковою та/або печінковою недостатністю.

Втрата контролю за цукром крові:

Якщо пацієнт, стан якого є стабільним на будь-якому діабетичному режимі, піддається стресу, наприклад, виникає гарячка, травма, інфекція або хірургічне втручання, можна втратити контроль. У таких випадках може виникнути необхідність припинити прийом гліклазиду та розпочати прийом інсуліну.

Супутній прийом Діабрезиду із засобами, які збільшують рівні цукру в крові, слід супроводжувати пильним спостереженням за рівнями цукру в крові для того, щоб уникнути гіпоглікемії.

Захворювання печінки:

Захворювання печінки є протипоказанням для прийому Діабрезиду, оскільки гліклазид майже повною мірою метаболізується в печінці; у випадку хвороби печінки помірного ступеня рекомендується зменшення дози.

Захворювання нирок:

Хоча захворювання нирок не здійснює значного впливу на фармакокінетику гліклазиду, краще скоротити максимальну дозу у випадку, якщо почне збільшуватись креатинін сироватки крові.

Пацієнти похилого віку:

Деякі пацієнти похилого віку можуть бути більш чутливими до препарату; хоча кліренс препарату у плазмі не змінюється і підвищені рівні в плазмі є малоймовірним, краще розпочати терапію з найнижчої дози.

Діти: Діабрезид не слід застосовувати для лікування дітей.

Гліклазид не показаний для лікування цукрового діабету типу 1.

Таблетки діабрезиду необхідно ковтати, не розжовуючи, бажано за 30 хвилин до прийому їжі.

Вплив на здатність керувати автомобілем і механізмами.

Здатність концентруватись та реагувати може бути знижена внаслідок гіперглікемії або гіперглікемії, або внаслідок порушення зору. Це може становити ризик у ситуаціях, коли ця здатність є особливо важливою (наприклад, керування автомобілем або робота з механізмами).

Пацієнтам необхідно рекомендувати вживати заходи безпеки для запобігання гіпоглікемії під час керування автомобілем, це особливо важливо для тих, хто погано усвідомлює або не усвідомлює появу симптомів, які попереджують про гіпоглікемію, або для пацієнтів з частими епізодами гіпоглікемії.

Вагітність і лактація:

Немає досвіду застосування препарату під час вагітності у жінок. Пероральні гіпоглікемічні засоби не придатні для лікування діабету під час вагітності, оскільки рівень цукру в крові можна краще контролювати за допомогою інсуліну. Інсулін є препаратом першого вибору для лікування діабету під час вагітності. До початку спроби завагітніти рекомендується змінити пероральну гіпоглікемічну терапію на інсулін.

Невідомо, чи виділяється гліклазид або його метаболіти в грудне молоко, тому Діабрезид не призначають жінкам, які годують груддю.


Отзывы