Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Ципрам

Міжнародна назва: Escitalopram
Виробник: Актавіс Лтд.
АТ Код: АТХ N06A B10
Клінико-фармакологічна група: Засоби, що діють на нервову систему. Психоаналептики. Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну. Есциталопрам.
Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Склад

діюча речовина: еscitalopram;

1 таблетка містить есциталопраму оксалату відповідно 10 мг або 20 мг есциталопраму;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний*, натрію кроскармелоза, тальк, магнію стеарат, Opadry 03F28446 White (гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) 6сР, титану діоксид (Е 171), макрогол 6000).

* входять до складу Prosolv SMCC® 90/HD90.

Показання

Лікування великих депресивних епізодів, панічних розладів з або без агорафобії, соціальних тривожних розладів (соціальна фобія), генералізованих тривожних розладів, обсесивно-компульсивних розладів.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до есциталопраму або до інших компонентів препарату;
  • супутнє лікування неселективними, необоротними інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО);
  • комбінація есциталопраму з оборотними інгібіторами МАО-А (наприклад моклобемідом) або оборотним неселективним інгібітором МАО лінезолідом, через ризик виникнення серотонінового синдрому;
  • відоме подовження інтервалу QT або вроджений синдром подовженого інтервалу QT;
  • одночасний прийом з лікарськими засобами, здатними подовжувати інтервал QT.

Дозування

Безпека добових доз вище 20 мг не була встановлена.

Ципрам® застосовують дорослим внутрішньо 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.

Великий депресивний розлад

Зазвичай призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта добову дозу можна збільшити до максимальної – 20 мг.

Антидепресантний ефект, як правило, розвивається через 2-4 тижні лікування. Після зникнення симптомів депресії лікування необхідно продовжувати ще мінімум 6 місяців для закріплення досягнутого ефекту.

Панічні розлади з агорафобією або без неї

У перший тиждень лікування рекомендується початкова доза 5 мг (застосовувати у відповідному дозуванні) на добу перед тим, як збільшити до 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна підвищувати до максимальної – 20 мг на добу.

Максимальний терапевтичний ефект досягається приблизно через 3 місяці. Термін лікування становить декілька місяців і залежить від тяжкості захворювання.

Соціальні тривожні розлади (соціальна фобія)

Звичайно призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта рекомендується підвищити добову дозу до максимальної - 20 мг на добу.

Полегшення симптомів, як правило, відбувається через 2-4 тижні лікування. Рекомендується продовження лікування протягом 3 місяців для зміцнення ефекту. Доведено, що тривале лікування протягом 6 місяців попереджує рецидив і може призначатися індивідуально; слід регулярно оцінювати переваги лікування.

Генералізовані тривожні розлади

Звичайно призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна збільшити максимум до 20 мг на добу.

Рекомендується продовжити лікування протягом 3 місяців для зміцнення ефекту. Доведено, що тривале лікування протягом 6 місяців попереджує рецидив і може призначатися індивідуально; слід регулярно оцінювати переваги лікування.

Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР)

Звичайно призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна збільшити до 20 мг на добу. ОКР – хронічне захворювання, лікування повинно тривати достатній період для забезпечення повного зникнення симптомів, який може становити кілька місяців або навіть більше.

Пацієнти літнього віку (понад 65 років)

Початкова доза становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної чутливості та тяжкості депресії добову дозу можна збільшити до максимальної - 10 мг на добу.

Ниркова недостатність

Немає необхідності в проведенні коригування дози для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього та помірного ступеня. Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).

Зниження функції печінки

Рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збільшити до 10 мг на добу.

Знижена активність ізоферменту CYP2C19

Для пацієнтів зі слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза в перші два тижні лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збільшити до 10 мг на добу.

Припинення лікування.

При припиненні лікування Ципрамом® дозу слід поступово зменшувати протягом 1-2 тижнів для зниження ризику виникнення симптомів відміни.

Діти.

Не застосовують дітям (віком до 18 років).

Побічні дії

Частота виникнення побічних реакцій має таку класифікацію:

дуже поширені (≥ 1/10)

поширені (≥ 1/100 до <1/10)

непоширені(≥ 1/1000 до <1/1/100)

рідкі (≥ 1/10000 до <1/1000)

дуже рідкі (<1/10000), частота невідома (не можна визначити за наявними даними).

Побічні реакції найчастіше виникають у перший та другий тиждень лікування і в подальшому стають менш інтенсивними, а їх частота зменшується при продовженні лікування.

Побічні реакції, відомі для СІЗЗС, а також зареєстровані для есциталопраму в ході проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень або спонтанних пост-маркетингових досліджень, зазначено нижче відповідно до класу систем органів та частоти виникнення.

 

Система, орган, клас Частота Реакція
Розлади кровоносної та лімфатичної системи Невідома Тромбоцитопенія
Розлади імунної системи Рідкі Анафілактична реакція
Ендокринні розлади Невідома Порушення секреції антидіуретичного гормону
Порушення метаболізму та розлади харчування Поширені Зниження апетиту, підвищення апетиту, збільшення маси тіла
Непоширені Зниження маси тіла
Невідомі Гіпонатріємія, анорексія2
Психічні розлади Поширені Тривога, неспокій, аномальні сни, зниження лібідо (у жінок та чоловіків), аноргазмія (у жінок)
Непоширені Бруксизм, ажитація, нервозність, напади паніки, сплутаність свідомості
Рідкі Агресія, деперсоналізація, галюцинації
Невідома Манія, суїцидальні думки та поведінка1
Розлади нервової системи Поширені Безсоння, сонливість, запаморочення, парестезія, тремор
Непоширені Порушення смаку, порушення сну, втрата свідомості
Рідкі Серотоніновий синдром
Невідома Дискінезія, рухові розлади, судоми, акатизія/психомоторне збудження2
Зорові порушення Непоширені Мідріаз, затуманення зору
Порушення з боку органів слуху та рівноваги Непоширені Дзвін у вухах
Серцеві розлади Непоширені Тахікардія
Рідкі Брадикардія
Невідома Шлуночкова аритмія, включаючи «піруетну» шлуночкову тахікардію
Судинні розлади Невідома Ортостатична гіпотензія
Респіраторні розлади Поширені Синусит, позіхання
Непоширені Носова кровотеча
Шлунково-кишкові розлади Дуже поширені Нудота
Поширені Діарея, запор, блювання, сухість у роті
Непоширені Шлунково-кишкові кровотечі (в т.ч. ректальні)
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Невідома Гепатит, зміни функціональних печінкових тестів
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Поширені Посилене потовиділення
Непоширені Кропив’янка, облисіння, висипи, свербіж
Невідома Синці, набряки
Скелетно-м'язові порушення Поширені Артралгія, міалгія
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Невідома Затримка сечовипускання
Порушення репродуктивної системи та грудних залоз Поширені Розлади еякуляції, імпотенція (у чоловіків),
Непоширені метрорагія, менорагія (у жінок)
Невідома Галакторея, пріапізм (у чоловіків)
Загальні розлади Поширені Втома, пірексія
Непоширені Набряки

1 Випадки суїцидального мислення або поведінки спостерігалися як під час терапії есциталопрамом, так і відразу після припинення лікування.

2 Повідомлялося про побічні реакції для терапевтичного класу препаратів СІЗЗС.

Подовження інтервалу QT

Випадки подовження інтервалу QT та шлуночкової аритмії, включаючи «піруетну» шлуночкову тахікардію, були зареєстровані під час постмаркетингового періоду дослідження переважно у пацієнтів жіночої статі, з гіпокаліємією або з уже наявним подовженням інтервалу QT чи іншими захворюваннями серця.

Симптоми відміни при припиненні лікування.

При припиненні лікування СІЗЗС/СІЗЗСН (особливо раптовому) зазвичай виникають симптоми відміни. Часто повідомлялося про такі реакції, як запаморочення, порушення функцій органів чуття (включаючи парестезію та відчуття удару струмом), розлади сну (зокрема безсоння та яскраві сновидіння), ажитацію або страх, блювання та/або нудоту, тремор, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і розлади зору. Загалом ці реакції слабкої або помірної тяжкості та обмеженої тривалості, однак у деяких пацієнтів можуть бути тяжкими та/або тривалими. Тому при відсутності потреби в лікуванні есциталопрамом рекомендується припиняти застосування шляхом поступового зменшенням дози.

Ефект препаратів групи СІЗЗС

Епідеміологічні дослідження, в основному проведені за участю пацієнтів віком від 50 років, показали підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які отримують СІЗЗС і трициклічні антидепресанти. Механізм, що приводить до цього ризику, невідомий.

Передозування

Токсичність

Дані про передозування есциталопрамом обмежені і в багатьох випадках пов’язані із супутнім передозуванням іншими лікарськими засобами. У більшості випадків симптоми були відсутні або мали слабку ступінь тяжкості. При передозуванні есциталопрамом про летальні випадки повідомлялося рідко, у більшості таких випадків відзначалося супутнє передозування іншими препаратами. Дози есциталопраму від 400 до 800 мг без інших препаратів не спричиняли тяжких симптомів.

Симптоми

Симптоми, про які повідомлялося при передозуванні есциталопрамом, загалом стосувалися центральної нервової системи (від запаморочення, тремору, ажитації до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом та коми), шлунково-кишкової системи (блювання, нудота), серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, тахікардія, подовження інтервалу QT, аритмія), а також порушення рівноваги електролітів/рідини (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Лікування

Специфічного антидоту не існує. Підтримка та забезпечення прохідності дихальних шляхів, адекватна оксигенація та респіраторна функція. Слід розглянути можливість промивання шлунка та застосування активованого вугілля. Промивання шлунка слід провести якомога швидше після перорального прийому препарату. Рекомендується постійний моніторинг функцій серцево-судинної системи та основних показників стану організму у поєднанні із загальними симптоматичними підтримуючими заходами.

Лікарська взаємодія

Фармакодинамічна взаємодія

Протипоказані комбінації

Неселективні необоротні ІМАО

Повідомлялося про випадки серйозних реакцій у пацієнтів, які застосовували СІЗЗС у комбінації з неселективними необоротними інгібіторами моноаміноксидази (IMAO), та у пацієнтів, які нещодавно припинили приймати СІЗЗС і перейшли на терапію подібними IMAO. У деяких випадках у пацієнтів виникав серотоніновий синдром.

Сумісне застосування есциталопраму з неселективними необоротними IMAO протипоказане.

Лікування есциталопрамом можна починати не раніше ніж за 14 днів після припинення лікування необоротним IMAO. У свою чергу, лікування неселективними необоротними ІМАО можна починати лише через 7 діб після закінчення лікування есциталопрамом.

Комбінації, що потребують обережності

Оборотний селективний ІМАО типу А (моклобемід)

Одночасне застосування есциталопраму з ІMAO типу A, таким як моклобемід, не рекомендується через ризик виникнення серотонінового синдрому. Якщо така комбінація виявиться необхідною, лікування розпочинають із застосування мінімальної рекомендованої дози з обов’язковим ретельним клінічним моніторингом.

Оборотний неселективний ІМАО (лінезолід)

Антибіотик лінезолід - це оборотний неселективний ІМАО, і його не слід призначати пацієнтам, які перебувають на терапії есциталопрамом. Якщо така комбінація виявиться необхідною, лікування розпочинають з мінімальної рекомендованої дози з обов’язковим ретельним клінічним моніторингом.

Необоротний селективний ІМАО типу B (селегілін)

Через ризик серотонінового синдрому необхідна обережність при сумісному застосуванні з селегіліном. Для сумісного застосування із рацемічним циталопрамом безпечними є дози селегініну до 10 мг/добу.

Подовження інтервалу QT

Фармакокінетичні та фармакодинамічні дослідження есциталопраму в комбінації з іншими лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, не проводилися. Додатковий ефект есциталопраму і цих лікарських засобів не може бути виключений. Таким чином, одночасне застосування есциталопраму з лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, такими як антиаритмічні препарати класу IA та III, антипсихотичні препарати (наприклад похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти, деякі антимікробні препарати (наприклад спарфлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин IV, пентамідин, антималярійні препарати, особливо галофантрин), деякі антигістамінні препарати (астемізол, мізоластин), протипоказане.

Серотонінергічні лікарські засоби

Сумісне застосування із серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до виникнення серотонінового синдрому.

Лікарські засоби, які знижують поріг судомної готовності.

СІЗЗС здатні знижувати поріг судомної готовності. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні інших препаратів, що можуть знижувати поріг судомної готовності (таких як антидепресанти (трицикліни, СІЗЗС), нейролептики (фенотіазини, тіоксантени і бутирофенони), мефлохін, бупропіон та трамадол).

Літій, триптофан

Оскільки зафіксовано випадки підсилення ефектів при застосуванні СІЗЗС у комбінації з літієм або триптофаном, рекомендується обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з цими препаратами.

Звіробій

Одночасне застосування есциталопраму та рослинних препаратів, які містять звіробій (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення частоти виникнення побічних реакцій.

Антикоагулянти

При прийомі есциталопраму в поєднанні з пероральними антикоагулянтами може виникнути зміна ефектів антикоагулянтів. Необхідне ретельне спостереження за пацієнтами, які отримують лікування пероральними антикоагулянтами на початку або у разі припинення застосування есциталопраму. Необхідна обережність при лікуванні пацієнтів, які паралельно проходять терапію лікарськими препаратами, що впливають на функцію тромбоцитів, зокрема нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), ацетилсаліциловою кислотою, дипіридамолом, тиклопідином або іншими лікарські засобами (такими як атипові антипсихотики, фенотіазини, трициклічні антидепресанти), що можуть збільшувати ризик виникнення кровотечі.

Алкоголь

Есциталопрам не має фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії з алкоголем. Проте, як і у разі застосування інших психотропних лікарських засобів, одночасний прийом есциталопраму з препаратами, що містять алкоголь, не рекомендується.

Фармакокінетичні взаємодії

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику есциталопраму

Метаболізм есциталопраму відбувається, головним чином, за участю CYP2C19. Але в метаболізмі також задіяні CYP3A4 і CYP2D6, хоча й меншою мірою. Частковим каталізатором метаболізму основного метаболіту S-DCT (деметильованого есциталопраму) вважається ізофермент CYP2D6.

Сумісне застосування есциталопраму і омепразолу 30 мг 1 раз на добу (інгібітор CYP2C19) спричиняє помірне зростання (приблизно на 50 %) концентрації есциталопраму у плазмі крові.

Одночасне застосування есциталопраму і циметидину 400 мг 2 рази на добу (помірно сильний основний інгібітор ензимів) спричиняє помірне зростання (приблизно на 70 %) концентрації есциталопраму в плазмі крові. Таким чином, необхідно з обережністю призначати есциталопрам одночасно з циметидином. У цих випадках може бути потрібне коригування дози есциталопраму.

Таким чином, необхідно з обережністю призначати есциталопрам одночасно з інгібіторами CYP2C19 (наприклад з омепразолом, флуоксетином, езомепразолом, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопідином) або циметидином. При одночасному застосуванні із вищезазначеними препаратами моніторинг побічних ефектів може спонукати до зменшення дози есциталопраму.

Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших засобів

Есциталопрам є інгібітором ензиму CYP2D6. Необхідна обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з препаратами, метаболізм яких відбувається за участю цього ензиму, а також із препаратами, що мають вузький терапевтичний індекс, наприклад з флекаїнідом, пропафеноном, метопрололом (який застосовують при серцевій недостатності), або з лікарськими засобами, що діють на ЦНС та в основному метаболізуються за участю CYP2D6, наприклад з антидепресантами, такими як дезипрамін, кломіпрамін і нортриптилін, або з антипсихотичними препаратами, такими як рисперидон, тіоридазин чи галоперидол. У цих випадках може знадобитися коригування дози.

Комбінація з дезипраміном чи метопрололом призводила до підвищення рівнів у плазмі цих двох засобів удвічі.

Рекомендується обережність при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які метаболізуються CYP2C19.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії Есциталопрам є селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (5-НТ). Пригнічення зворотного захоплення 5-HT серотоніну є лише ймовірним механізмом дії, що може пояснити фармакологічні та клінічні ефекти есциталопраму. Есциталопрам зовсім не має або має дуже слабку здатність зв’язуватися з багатьма рецепторами, включаючи 5-HT1A, 5-HT2, допамінові D1 і D2 рецептори, α1-, α2-, β-адренергічні рецептори, гістамінові H1, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори. Фармакодинамічні ефекти У ході подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження ЕКГ у здорових добровольців зміна базових значень інтервалу QTc (корекція за формулою Фрідерічі) становила 4,3 мс (90 % ДІ: 2,2, 6,4) при дозі 10 мг/добу та 10,7 мс (90 % ДІ: 8,6, 12,8) при перевищеній терапевтичній дозі 30 мг/добу. Клінічна ефективність і безпека Великий депресивний розлад Есциталопрам був визнаний ефективним у лікуванні гострого великого депресивного розладу у ході трьох з чотирьох подвійних сліпих плацебо-контрольованих короткострокових (8-тижнів) досліджень. Під час довгострокового дослідження профілактики рецидиву 274 пацієнти, у яких спостерігалась відповідь на лікування протягом початкової відкритої 8-тижневої фази лікування есциталопрамом 10 або 20 мг/добу, були рандомізовані до продовження лікування есциталопрамом в тій же дозі або плацебо протягом періоду до 36 тижнів. У цьому дослідженні у пацієнтів, які отримували продовження лікування есциталопрамом, був значно триваліший період до розвитку рецидиву протягом наступних 36 тижнів порівняно з тими, хто отримував плацебо.

Фармакокінетика

Абсорбція Всмоктування практично повне і не залежить від прийому їжі. Середній час досягнення максимальної концентрації (середній Tmax) становить близько 4 годин після багаторазового прийому препарату. Абсолютна біодоступність есциталопраму очікується на рівні 80 %, як і рацемічного циталопраму. Розподіл Уявний об’єм розподілу (Vd, β/F) після перорального застосування становить від 12 до 26 л/кг. Зв’язування есциталопраму та його основних метаболітів із білками плазми крові становить менше 80 %. Біотрансформація Есциталопрам метаболізується у печінці до деметильованих та дидеметильованих метаболітів. Обидва вони є біологічно активними. Азот також може окислюватися до форми N-оксидного метаболіту. Як метаболіти, так і вихідна сполука частково виводяться у формі глюкуронідів. Після багаторазового застосування середня концентрація деметил- та дидеметилметаболітів зазвичай становить відповідно 28-31% та < 5 % концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму у деметильований метаболіт відбувається головним чином за допомогою CYP2C19. Можлива певна участь і ферментів CYP3A4 та CYP2D6. Виведення Період напіввиведення (t½β) після багаторазового застосування становить близько 30 годин, плазмовий кліренс при пероральному застосуванні становить 0,6 л/хв. Період напіввиведення основних метаболітів есциталопраму більш тривалий. Вважається, що есциталопрам та його основні метаболіти виводяться печінкою (метаболічний шлях) та нирками, більша частина виводиться у формі метаболітів із сечею. Фармакокінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається приблизно за 1 тиждень. Середня рівноважна концентрація, що становить 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л), досягається при добовій дозі 10 мг. Пацієнти літнього віку (понад 65 років) У пацієнтів літнього віку есциталопрам виводиться повільніше, ніж у більш молодих пацієнтів. Системна експозиція (AUC, «площа під кривою») у пацієнтів літнього віку на 50 % вища, ніж у молодих здорових добровольців. Порушення функції печінки У пацієнтів із помірною або легкою печінковою недостатністю (за критеріями Чайлд-П’ю A і B) період напіввиведення есциталопраму збільшувався майже вдвічі і експозиція була на 60 % вища, ніж у осіб із нормальною функцією печінки. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок (CLcr 10-53 мл/хв) спостерігалося збільшення періоду напіввиведення рацемічного циталопраму та незначне зростання експозиції. Концентрації метаболітів у плазмі крові не досліджувалися, але можна припустити їх зростання. Поліморфізм У випадку повільних метаболізаторів відносно CYP2C19 відмічалися подвійні концентрації препарату в плазмі крові порівняно з нормальним метаболізмом есциталопраму. У випадку повільних метаболізаторів відносно CYP2D6 суттєвих змін експозиції не помічалося.

Фізико-хімічні властивості

Ципрам®, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг: білого кольору, овальні, двоопуклі, з тисненням Е з одного боку, з рискою з другого боку та по обидва боки таблетки.

Ципрам®, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 20 мг: білого кольору, овальні, двоопуклі, з тисненням Е з одного боку, з рискою з другого боку та по обидва боки таблетки.

Особливості застосування

Нижчезазначені особливості застосування стосуються терапевтичного класу СІЗЗС.

Парадоксальна тривога

У певних пацієнтів з панічним розладом на початку лікування антидепресантами можливе посилення симптомів тривоги. Ця парадоксальна реакція зазвичай минає протягом перших двох тижнів лікування. Щоб зменшити ймовірність виникнення анксіогенного ефекту, рекомендується призначати низькі початкові дози.

Судомні напади

Есциталопрам необхідно відмінити, якщо у пацієнта розвинувся судомний напад вперше або напади частішають (у пацієнтів із встановленим діагнозом епілепсії). Слід уникати застосування СІЗЗС пацієнтам з нестабільною епілепсією, а пацієнтам з контрольованою епілепсією – забезпечити пильний нагляд.

Манія

СІЗЗС необхідно застосовувати обережно пацієнтам з маніакальними або гіпоманіакальними станами в анамнезі. Якщо у пацієнта починається маніакальна фаза, прийом СІЗЗС слід відразу припинити.

Цукровий діабет

У пацієнтів із цукровим діабетом лікування СІЗЗС може впливати на глікемічний контроль (гіпоглікемія або гіперглікемія). Може бути потрібне коригування дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних препаратів.

Суїцид, суїцидальні думки або клінічне погіршення.

Депресія пов’язана з ризиком суїцидальних думок, самотравмування та суїциду. Цей ризик зберігається до досягнення стійкої ремісії. Оскільки покращення стану може не відбутися в перші тижні лікування, необхідне ретельне спостереження за пацієнтами до покращення стану. Загальний клінічний досвід свідчить, що на ранніх етапах одужання може зростати ризик суїциду.

Інші стани, за яких призначають есциталопрам, також можуть бути пов’язані зі зростанням ризику суїцидальних дій. Крім цього, ці стани можуть супроводжувати великий депресивний розлад. Тому при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами слід дотримуватися тих самих запобіжних заходів, які рекомендовані при лікуванні хворих з великим депресивним розладом.

Через високий ризик суїцидальних думок та дій під час лікування необхідне ретельне спостереження за пацієнтами із суїцидальними думками або поведінкою в анамнезі або зі значним рівнем суїцидального мислення до початку лікування. Метааналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів у дорослих пацієнтів з психічними розладами показав підвищений ризик виникнення суїцидальної поведінки при прийомі антидепресантів порівняно з плацебо у пацієнтів віком до 25 років.

Медикаментозна терапія повинна супроводжуватися ретельним спостереженням за пацієнтами, особливо з підвищеним ризиком, зокрема, на початку лікування та після зміни дози.

Пацієнтів (і осіб, які за ними доглядають) потрібно попередити про необхідність контролю за проявом будь-якого клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок і незвичайних змін у поведінці і звернення за невідкладною допомогою при виникненні відповідних симптомів.

Акатизія

Застосування СІЗЗС/СІЗЗСН пов’язане з розвитком акатизії - стану, який характеризується неприємним виснажливим відчуттям неспокою та потребою рухатися і часто супроводжується нездатністю стояти чи сидіти на одному місці. Частіше за все такі випадки траплялися у перші декілька тижнів лікування. Якщо у пацієнта спостерігається розвиток цих симптомів, збільшення дози недоцільне.

Гіпонатріємія

Під час застосування СІЗЗС повідомлялося про поодинокі випадки гіпонатріємії, викликаної, ймовірно, порушеннями секреції антидіуретичного гормону (SIADH), яка зазвичай минала при припиненні терапії. Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів груп ризику, зокрема хворих літнього віку, з цирозом печінки, та пацієнтів, які паралельно застосовують лікарські засоби, що можуть викликати гіпонатріємію.

Крововиливи

Були отримані звіти про порушення судинно-тромбоцитарного гемостазу при застосуванні СІЗЗС, такі як екхімоз та пурпура (геморагічне висипання). Тому пацієнтам, що лікуються СІЗЗС, необхідно бути обережними, особливо якщо вони одночасно застосовують пероральні антикоагулянти, лікарські засоби з відомим впливом на функцію тромбоцитів (наприклад, атипові антипсихотики та фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилову кислоту, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), тиклопідин, дипіридамол) або у них є схильність до кровотеч.

ЕСT (електро-судомна терапія)

Клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗС та ЕСТ обмежений, отже, рекомендується обережність.

Реверсивні, селективні ІМАО типу А

Комбінувати есциталопрам та ІМАО типу А не рекомендується через ризик виникнення серотонінового синдрому.

Серотоніновий синдром

Необхідна обережність при призначенні есциталопраму у комбінації з лікарськими препаратами, яким притаманні серотонінергічні ефекти, наприклад із суматриптаном та іншими триптанами, трамадолом і триптофаном.

Повідомлялося про поодинокі випадки серотонінового синдрому у пацієнтів, які застосовували СІЗЗС разом із серотонінергічними лікарськими засобами. Ознаками початку розвитку цього стану можуть бути такі симптоми, як ажитація, тремор, міоклонус та гіпертермія. У цьому випадку необхідно терміново припинити прийом СІЗЗС та серотонінергічного лікарського засобу і розпочати симптоматичне лікування.

Подовження інтервалу QT

Було встановлено, що есциталопрам спричиняє дозозалежне подовження інтервалу QT. Випадки подовження інтервалу QT та шлуночкової аритмії, включаючи «піруетну» шлуночкову тахікардію, були зареєстровані під час постмаркетингового періоду переважно у пацієнтів жіночої статі, з гіпокаліємією або з уже наявним подовженням інтервалу QT чи іншими захворюваннями серця.

Слід з обережністю застосовувати препарат хворим з вираженою брадикардією або пацієнтам з недавнім випадком гострого інфаркту міокарда або некомпенсованою серцевою недостатністю.

Порушення балансу електролітів, такі як гіпокаліємія та гіпомагніємія, підвищують ризик злоякісних аритмій, і це порушення потрібно відкоригувати до початку лікування есциталопрамом.

При лікуванні пацієнтів зі стабільною хворобою серця перед початком терапії слід розглянути результати ЕКГ-дослідження.

При появі ознак серцевої аритмії під час лікування есциталопрамом потрібно припинити лікування та зробити ЕКГ.

Звіробій

Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних препаратів, що містять звіробій (Hypericum perforatum), може призвести до підвищення частоти виникнення побічних реакцій.

Симптоми відміни

При припиненні лікування, зокрема раптовому, зазвичай виникають симптоми відміни. Під час клінічних випробувань побічні дії, пов’язані із припиненням лікування, спостерігалися приблизно у 25 % пацієнтів, що лікувались есциталопрамом, та у 15 % пацієнтів, що приймали плацебо.

Ризик виникнення симптомів відміни залежить від багатьох факторів, зокрема від тривалості курсу терапії, дози препарату та поступовості зменшення дози. Часто повідомлялося про такі реакції, як запаморочення, порушення функцій органів чуття (включаючи парестезію та відчуття електричного шоку), розлади сну (зокрема безсоння та неспокійні сни), ажитація або страх, блювання та/чи нудота, тремор, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, головний біль, діарея, пальпітація, емоційна нестабільність, дратівливість і розлади зору. Загалом ці симптоми слабкої або помірної тяжкості, однак у деяких пацієнтів можуть бути тяжкими.

Вони зазвичай виникають у перші декілька діб після припинення лікування, хоча були поодинокі повідомлення про виникнення таких симптомів після ненавмисного пропуску лише однієї дози.

Зазвичай ці симптоми обмеженої тривалості і проходять за 2 тижні, хоча у деяких осіб вони можуть набувати тривалого перебігу (2-3 місяці і більше). У цьому випадку рекомендується припиняти застосування Ципраму® шляхом поступового зменшенням дози протягом від декількох тижнів до декількох місяців залежно від потреб пацієнта.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Фертильність

Дані досліджень на тваринах показали, що Ципрам® може впливати на якість сперми. Повідомлення про застосування деяких СІЗЗС добровольцям показали, що вплив на якість сперми є оборотним.

Вплив на фертильність людини досі не спостерігався.

Вагітність

Клінічні дані про застосування есциталопраму під час вагітності обмежені.

Під час досліджень репродуктивної токсичності, проведених на щурах із застосуванням есциталопраму, спостерігалися ембріотоксичні ефекти, але не збільшення випадків виникнення вад розвитку. Потенційний ризик для людини невідомий. Застосовувати есциталопрам під час вагітності слід лише при очевидній необхідності та ретельній оцінці потенційних ризиків та користі.

Епідеміологічні дані засвідчили те, що застосування СІЗЗС вагітними, зокрема на пізніх термінах вагітності, може підвищувати ризик розвитку стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (СЛГН). За даними спостережень ризик спостерігався у приблизно 5 випадках на 1000 вагітних. У загальній популяції виникає від 1 до 2 випадків СЛГН на 1000 вагітних.

Застосування СІЗЗС під час третього триместру вагітності може викликати симптоми абстиненції і симптоми відміни у новонароджених, в тому числі неврологічні порушення поведінки. Тому необхідне спостереження за новонародженими, матері яких продовжували застосовувати есциталопрам на пізніх стадіях вагітності, особливо в третьому триместрі. Застосування СІЗЗС під час вагітності не слід припиняти раптово.

У новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС/СІЗЗСН на пізніх стадіях вагітності, можуть виникнути такі симптоми: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, нестабільність температури, труднощі при годуванні новонароджених, блювання, гіпоглікемія, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, гіперрефлексія, тремор, нервове збудження, дратівливість, летаргія, постійний плач, сонливість, труднощі засинання. Ці порушення можуть бути проявом серотонергічних ефектів або синдрому відміни. У більшості випадків ускладнення починалися відразу або через незначний час (< 24 годин) після народження.

Годування груддю

Припускається, що есциталопрам проникає у грудне молоко.

Тому на час лікування годування груддю рекомендується припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Хоча есциталопрам не впливає на інтелектуальне або психомоторне функціонування, будь-який психоактивний засіб може порушувати здатність розсудливого мислення або навички. Слід попередити пацієнтів про потенційний ризик впливу на керування автотранспортом або іншими механізмами.

Упаковка

По 10 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері; № 30 (10 х 3) у картонній пачці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25° С. Зберігати у недоступному для дітей місці.


Отзывы