Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Церезим 200 Ед

Міжнародна назва: Imiglucerase
Виробник: Джензайм Лтд, Велика Британія (Genzyme Ltd., United Kingdom).
АТ Код: АТС А16А В02
Клінико-фармакологічна група: Засоби, що впливають на травну систему та метаболічні процеси, ензими.
Форма випуску: Порошок для приготування концентрату для розчину для інфузій

Склад

діюча речовина: imiglucerase;

1 флакон препарату містить 200 ОД* іміглюцерази**;

після розчинення в 1 мл розчину міститься 40 ОД (приблизно 1,0 мг) іміглюцерази

(200 ОД/5 мл);

допоміжні речовини: манітол, натрію цитрат (для вирівнювання рН), кислоти лимонної моногідрат (для вирівнювання рН), полісорбат 80.

* 1 одиниця (ОД) дорівнює кількості ферменту, яка каталізує гідроліз 1 мМоль синтетичного субстрату паранітрофеніл β-D-глюкопіранозиду (pNP-Glc) за 1 хв при температурі 37 °С;

** іміглюцераза – це модифікована форма кислої β-глюкозидази людини, виготовленої за ДНК-рекомбінантною технологією з клітин яєчника китайського ховрашка (Chinese Hamster Ovary), з модифікацією манози для націлення на макрофаги.

Показання

Церезим (іміглюцераза) показаний для тривалої ферментозамісної терапії хворих з підтвердженим діагнозом хвороби Гоше не нейронопатичного типу (тип 1) або хронічного нейронопатичного типу (тип 3), які мають клінічно значущі не неврологічні прояви хвороби.

До не неврологічних проявів хвороби Гоше належать:

  • анемія (після виключення інших її причин, зокрема дефіциту заліза);
  • тромбоцитопенія;
  • хвороби кісток (після виключення інших причин, зокрема дефіциту вітаміну D);
  • гепатомегалія або спленомегалія.

Протипоказання

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Дозування

Лікування пацієнта необхідно здійснювати під наглядом лікаря, який має достатній досвід та володіє знаннями щодо лікування хвороби Гоше.

Дозування.

У зв'язку з гетерогенністю і мультисистемністю хвороби Гоше дозу Церезиму визначають індивідуально для кожного хворого з урахуванням клінічних проявів захворювання.

Після того, як визначено реакцію кожного пацієнта окремо на всі релевантні клінічні прояви хвороби, дозування та частоту застосування препарату можна регулювати відповідно до конкретної мети: для підтримки вже досягнутих оптимальних параметрів для всіх клінічних проявів хвороби або для подальшого покращення тих клінічних параметрів, які ще не нормалізувалися.

Застосування початкової дози 60 ОД/кг при введенні 1 раз на 2 тижні призводить до покращення гематологічних та вісцеральних параметрів через 6 місяців від початку терапії, а подальше лікування Церезимом зупиняє прогресування або зменшує тяжкість уражень кісткової системи.

Введення найменшої дози, яка становить 15 ОД/кг маси тіла 1 раз на 2 тижні, призводить до покращення гематологічних параметрів і зменшення проявів органомегалії, проте не впливає на кісткову симптоматику.

Стандартною схемою лікування Церезимом є одноразова внутрішньовенна інфузія препарату кожні 2 тижні (це також звичайна частота, при якій одержано більшість даних).

Ефективність Церезиму для пацієнтів із неврологічними симптомами, хворих на хронічну нейронопатичну хворобу Гоше, не досліджена. Тому жодний спеціальний дозовий режим не можна рекомендувати при таких проявах хвороби.

Після розчинення та розведення (див. «Приготування інфузійного розчину з використанням асептичних методів») препарат застосовують шляхом внутрішньовенної інфузії. При початкових інфузіях Церезим слід вводити зі швидкістю не більше 0,5 одиниці на 1 кг маси тіла хворого за 1 хв. При наступних введеннях швидкість інфузії можна збільшити, але вона не повинна перевищувати 1 одиницю на 1 кг маси тіла за хвилину.

Збільшення швидкості введення препарату слід здійснювати тільки під наглядом лікаря.

Можна розглянути можливість здійснення інфузій Церезиму в домашніх умовах для пацієнтів, які протягом декількох місяців добре переносили лікування Церезимом. Рішення про можливість здійснення пацієнту інфузій в домашніх умовах слід приймати після ретельної оцінки та згідно рекомендацій лікаря, який здійснює лікування. Здійснення інфузій Церезиму самим пацієнтом або доглядальником в домашніх умовах вимагає проходження відповідного навчання у медичного спеціаліста у клініці. Пацієнта або доглядальника проінструктують щодо методу здійснення інфузій та ведення журналу лікування. Пацієнти, у яких виникають побічні ефекти під час здійснення інфузій, повинні негайно припинити здійснення інфузій та звернутися до лікаря. Наступні інфузії, можливо, необхідно буде здійснювати у клініці. При здійсненні інфузій Церезиму в домашніх умовах доза та швидкість введення препарату повинні залишатися незмінними, їх не можна змінювати без нагляду з боку лікаря.

Для ознайомлення з інструкціями щодо розчинення та розведення лікарського препарату перед застосуванням див. розділ «Приготування інфузійного розчину з використанням асептичних методів».

Приготування інфузійного розчину з використанням асептичних методів.

Флакон призначений тільки для одноразового застосування.

Порошок для приготування концентрату для розчину для інфузій потрібно розчинити водою для ін'єкцій, а потім розвести 0,9 % розчином натрію хлориду для внутрішньовенних введень.

Іноді можливі незначні коректування дози для запобігання частковому використанню вмісту флакона. Дозу препарату можна округлити до значення, що відповідає найближчому значенню вмісту повного флакона, але слід враховувати, що загальна кількість іміглюцерази, введеної за місяць, повинна чітко відповідати дозі, розрахованій індивідуально для кожного пацієнта.

Розчинення. Розчиніть вміст флакона шляхом додавання до порошку 5,1 мл води для ін'єкцій. Не вводьте воду сильним струменем; перемішуйте вміст флакона обережно, не допускаючи утворення пухирців.

Внаслідок розчинення утворюється 5,3 мл розчину (рН − приблизно 6,1).

Після розчинення утворюється прозорий, безбарвний розчин без будь-яких включень. Далі утворений розчин розводять. Перед подальшим розведенням візуально переконайтесь у відсутності в кожному з флаконів, призначених для інфузії, сторонніх часточок, а також змін кольору розчину. Не застосовуйте інфузійний розчин за наявності в ньому домішок, сторонніх часточок або якщо змінився його колір.

Після розчинення швидко розведіть вміст флакона безпосередньо перед інфузією.

Зберігання розчину для подальшого застосування не допускається. Приготовлений розчин потрібно застосовувати одразу.

Розведення. Розчинений Церезим містить 40 ОД іміглюцерази в 1 мл. Із кожного з призначених для введення флаконів відберіть по 5 мл розчину (що відповідає 200 ОД іміглюцерази) та перенесіть в окрему стерильну ємкість. Розведіть увесь відібраний розчин препарату 0,9 % розчином натрію хлориду для внутрішньовенних ін'єкцій до загального об'єму 100-200 мл та обережно перемішайте приготовлений розчин.

Розведений розчин рекомендується застосовувати через 0,2-мікронний вбудований фільтр із низьким зв’язуванням білка, щоб запобігти потраплянню будь-яких протеїнових часточок. Це не призводить до втрати активності іміглюцерази.

Рекомендується ввести хворому розведений розчин Церезиму не пізніше 3 годин після приготування.

Розведенний у 0,9 % натрію хлориді розчин залишається хімічно стабільним протягом 24 годин за умови зберігання при температурі від 2 до 8 °С у місці, захищеному від світла. Ступінь мікробного забруднення препарату залежить від дотримання умов асептичності процедури приготування інфузійного розчину.

Введення. Церезим вводять внутрішньовенно шляхом інфузії протягом 1-2 годин. При визначенні швидкості введення препарату слід враховувати основну рекомендацію: вводити не більше 1 ОД іміглюцерази на 1 кг маси тіла хворого за 1 хв.

Щоб не знищувати розчин, який залишився у флаконі, його можна додати до разової дози препарату, визначеної для кожного хворого, але слід враховувати, що загальна кількість іміглюцерази, введеної за місяць, повинна чітко відповідати дозі, розрахованій індивідуально для кожного пацієнта.

Побічні дії

Побічні ефекти наведені у таблиці нижче та класифіковані за системами органів і частотою проявів (поширені (≥ 1/100 до < 1/10), поодинокі (≥ 1/1000 до < 1/100) та рідкісні (≥1/10000 до <1/1,000). У межах кожної групи побічні ефекти розташовані у порядку зменшення серйозності ускладнень.

 

Розлади центральної та периферичної нервової системи Поодинокі: Запаморочення, головний біль, парестезія*
Розлади з боку серця Поодинокі: Тахікардія*, ціаноз*
Судинні розлади Поодинокі: Припливи*, артеріальна гіпотензія*
Розлади з боку респіраторної системи, торакальні і медіастинальні порушення Поширені: Диспное*, кашель*
Розлади з боку травної системи Поодинокі: Нудота, блювання, абдомінальні спазми, пронос
Розлади з боку імунної системи Поширені: Рідкісні: Реакції підвищеної чутливості Анафілактоїдні реакції
Розлади з боку шкіри і підшкірних тканин Поширені: Кропив'янка/ангіоедема*, свербіж*, висипання*
Розлади з боку опорно-рухового апарату і сполучної тканини Поодинокі: Артралгія, біль у спині*
Загальні розлади та розлади в місці введення Поодинокі: Дискомфорт у місці введення, печія у місці введення, набряк у місці введення або стерильний абсцес, відчуття дискомфорту у грудній клітці*, пропасниця, тремтіння, втомлюваність

Симптоми гіперчутливості було виявлено в цілому приблизно у 3 % пацієнтів (позначено «*» у таблиці вище). Виникнення цих симптомів спостерігалося під час або після введення препарату. Ці симптоми, зазвичай, піддаються лікуванню антигістамінними препаратами та/або кортикостероїдами. Поява зазначених ознак гіперчутливості потребує відміни препарату та звернення до лікаря.

Передозування

Повідомлень щодо передозування препарату дотепер не надходило. Відомо, що в окремих випадках пацієнтам вводили до 240 Од/кг маси тіла 1 раз на 2 тижні.

Лікарська взаємодія

Досліджень щодо взаємодії з іншими лікарськими засобами не проводили.

Несумісність

За відсутності досліджень несумісності не слід змішувати Церезим з іншими лікарськими засобами в одній інфузійній системі.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Хвороба Гоше – рідкісне рецесивно спадкове порушення обміну речовин, спричинене недостатністю лізосомальних ферментів кислої β-глюкозидази. Цей фермент розщеплює глюкозилцерамід, головний компонент ліпідної структури клітинних мембран, на глюкозу та церамід. Іміглюцераза (рекомбінантна макрофагнацілена β-глюкоцереброзидаза) заміщує недостатню ферментну активність, гідролізуючи глюкозилцерамід і таким чином коригуючи первинну патофізіологію та попереджаючи вторинну патологію. Церезим зменшує розмір селезінки та печінки, покращує або нормалізує стан при тромбоцитопенії та анемії, покращує або нормалізує мінеральну щільність кісткової тканини та кістковий мозок і зменшує або усуває кістковий біль та кістковий криз. Церезим зменшує швидкість витрати енергії у стані спокою. Церезим показав себе як препарат, який покращує як ментальний, так і фізичний аспекти якості життя при хворобі Гоше. Церезим зменшує рівень хітотріозидази, біомаркера накопичення глюкозилцераміду у макрофагах та реакцію на лікування. У дітей Церезим нормалізував статевий розвиток, даючи змогу досягти нормального зросту, а також мінеральної щільності кісткової тканини у дорослому віці. Швидкість та ступінь реакції на лікування Церезимом залежать від введеної дози. Загалом покращення у системах органів і з швидшим обміном речовин, таких як гематологічні, можуть бути значно швидші, ніж у системах із повільнішим метаболізмом, наприклад таких, як кістки. У ICGG Gaucher реєстровому аналізі великої групи пацієнтів (n=528) з хворобою Гоше, тип 1, ефект, пов'язаний з часом та дозою застосовування Церезиму, спостерігався для гематологічних та вісцеральних параметрів (кількість тромбоцитів, концентрація гемоглобіну, об’єм селезінки та печінки) при застосуванні діапазону доз 15, 30 та 60 ОД/кг маси тіла 1 раз на 2 тижні. Пацієнти, яких лікували із застосуванням схеми лікування 60 ОД/кг маси тіла 1 раз на 2 тижні, продемонстрували швидше покращення та більший максимальний ефект від лікування порівняно з пацієнтами, яких лікували із застосуванням менших доз препарату. Подібно до цього у ICGG Gaucher реєстровому аналізі мінеральної щільності кісткової тканини з використанням двохенергетичної рентгенівської абсорбціометрії (DXA) у 342 пацієнтів через 8 років лікування було досягнуто нормальної мінеральної щільності кісткової тканини при застосуванні Церезиму дозою 60 ОД/кг маси тіла 1 раз на 2 тижні, але не меншою ніж 15 та 30 ОД/кг маси тіла 1 раз на 2 тижні (Wenstrup et al, 2007). У ході дослідження за участю 2 груп пацієнтів, яких лікували із застосуванням середньої дози 80 ОД/кг маси тіла 1 раз на 4 тижні та середньої дози 30 ОД/кг маси тіла 1 раз на 4 тижні серед пацієнтів з показником 6, більшість пацієнтів з групи, у якійкісткового мозку ≥ застосовували більшу дозу (33 %; n=22), досягли зменшення цього показника на 2 пункти через 24 місяці лікування Церезимом порівняно з пацієнтами з групи, де застосовували нижчу дозу (10 %; n=13) (de Fost et al, 2006). Лікування із застосуванням Церезиму дозою 60 ОД/кг маси тіла 1 раз на 2 тижні продемонструвало покращення при кістковому болі вже через 3 місяці, зменшення випадків кісткового кризу через 12 місяців та покращання мінеральної щільності кісткової тканини через 24 місяці лікування (Sims et al, 2008). Спеціальних клінічних досліджень впливу Церезиму на неврологічні прояви хвороби не проводили. Тому неможливо навести жодних висновків щодо ефективності ферментозамісної терапії при неврологічних проявах.

Звичайна частота здійснення інфузій - 1 раз на 2 тижні . Підтримуюча терапія з частотою інфузій 1 раз кожні 4 тижні (Q4) при введенні такої самої кумулятивної (сумарної) дози, як і при здійсненні інфузій кожні 2 тижні (Q2), вивчалася у дорослих пацієнтів зі стійкою залишковою хворобою Гоше типу 1. Зміни від початкового рівня показників гемоглобіну, тромбоцитів, об’єму печінки та селезінки, кісткового кризу та ураження кісток становили попередньо встановлену кінцеву точку; досягнення або підтримання встановлених терапевтичних цілей у лікуванні хвороби Гоше щодо гематологічних та вісцеральних параметрів становили додаткову кінцеву точку. 63 % пацієнтів, які лікувалися за схемою Q4, та 81 % пацієнтів, які лікувалися за схемою Q2, досягли композитної кінцевої точки через 24 місяці; різниця не була статистично значущою, базуючись на 95 % довірчому інтервалі (-0,357, 0,058). 89 % пацієнтів, які лікувалися за схемою Q4, та 100 % пацієнтів, які лікувалися за схемою Q2, досягли кінцевих точок, які базувалися на терапевтичних цілях; різниця не була статистично значущою, базуючись на 95 % довірчому інтервалі (-0,231, 0,060). Схему здійснення інфузій Q4 можна розглядати як можливий варіант лікування для деяких дорослих пацієнтів зі стійкою залишковою хворобою Гоше типу 1, але клінічні дані щодо цього є обмеженими (недостатніми).

Лікарям необхідно реєструвати пацієнтів із хворобою Гоше, включаючи пацієнтів із хронічною нейронопатією, у реєстрі «ICGG Gaucher Registry». Дані про цих пацієнтів будуть анонімно збирати у зазначеному Реєстрі. Метою створення «ICGG Gaucher Registry» є покращення розуміння хвороби Гоше та оцінка ефективності ферментозамісної терапії, що в результаті сприяє покращенню безпеки та ефективності застосування препарату Церезим.

Доклінічні дослідження безпечності. Доклінічні дослідження хронічної токсичності та мутагенності одно- і багаторазових доз іміглюцерази не виявили особливої небезпечності препарату для людини.

Фармакокінетика

Стабільна ферментна активність іміглюцерази в 4 дозах (7,5; 15; 30; 60 ОД/кг) досягається через 30 хв після внутрішньовенного введення Церезиму протягом 1 години. Припинення інфузії призводить до швидкого зниження ферментної активності в плазмі, при цьому період напіввиведення іміглюцерази коливається в межах від 3,6 до 10,4 хв. Середнє значення показника плазматичного кліренсу досягає 14,5±4,0 (9,8-20,3) мл/хв/кг. Об'єм розподілу іміглюцерази становить 0,12 ± 0,02 (0,09 - 0,15) л/кг. Ці дані не розглядаються як залежні від дози або тривалості інфузії, оскільки тільки 1 або 2 хворих були обстежені при кожній дозі і швидкості інфузії.

Фізико-хімічні властивості

ліофілізований порошок білого або білуватого кольору для розчинення водою для ін'єкцій і подальшого розведення 0,9 % розчином натрію хлориду.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Церезим не впливає або виявляє незначний вплив на здатність керувати транспортом та працювати зі складними механізмами.

Особливості застосування

Гіперчутливість.

Після здійснення скринінгового імуноферментного твердофазного аналізу (ELISA) з подальшим підтверджуючим радіоімунопреципітаційним аналізом було встановлено, що протягом першого року терапії IgG антитіла до іміглюцерази утворюються приблизно у 15 % пацієнтів. Зазвичай антитіла до Церезиму утворюються протягом перших 6 місяців та рідко утворюються після 12 місяців терапії. Хворі з підозрою на зниження ефективності терапії мають підвищений ризик виникнення реакцій гіперчутливості та потребують ретельного спостереження щодо утворення IgG антитіл до іміглюцерази.

Пацієнти з антитілами до іміглюцерази мають високий ризик виникнення реакцій гіперчутливості. Якщо хворий мав в анамнезі реакції, що спричиняли гіперчутливість, рекомендується визначення наявності антитіл до іміглюцерази. Як і будь-який інший білковий продукт, що вводиться внутрішньовенно, Церезим може викликати дуже серйозні алергічні реакції, такі як гіперчутливість, проте це трапляється рідко. Якщо у пацієнта виникла така реакція, введення Церезиму треба негайно припинити; рекомендується проведення симптоматичної терапії. Невідкладну медичну допомогу потрібно надати відповідно до існуючих медичних стандартів.

Пацієнти, в яких визначалися антитіла або спостерігалися ознаки гіперчутливості до цередази (альглюцерази), повинні перебувати під особливо ретельним наглядом при лікуванні Церезимом (іміглюцеразою).

Допоміжні речовини.

Цей лікарський засіб містить натрій та застосовується у вигляді розчину 0,9 % натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій. Після розчинення до концентрації 200 ОД імігліцерази в 5 мл розчин містить 0,62 ммоль натрію. Це слід брати до уваги пацієнтам, які знаходяться на натрієвій дієті.

Відомим ускладненням хвороби Гоше є легенева гіпертензія. Пацієнти, яким було здійснено спленектомію, мають підвищений ризик розвитку легеневої гіпертензії. Терапія із застосуванням Церезиму у більшості випадків зменшує потребу у здійсненні спленектомії, раннє лікування Церезимом пов’язувалося з меншим ризиком розвитку легеневої гіпертензії. Рекомендується здійснення рутинної оцінки з метою виявлення легеневої гіпертензії після діагностування хвороби Гоше, а також і в подальшому. Пацієнти, у яких діагностовано легеневу гіпертензію, зокрема, мають отримувати відповідні дози Церезиму, щоб гарантувати контроль хвороби Гоше, яка лежить в основі цього захворювання, а також слід здійснити оцінку цих пацієнтів щодо необхідності проведення додаткового специфічного лікування легеневої гіпертензії.

Використання препарату дітьми

Немає потреби у коригуванні дози при застосуванні препарату дітям.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Базуючись на отриманих обмежених даних (насамперед отриманих зі спонтанних повідомлень та літературного огляду) про понад 150 вагітних, які приймали Церезим, показано, що застосування препарату доцільне для забезпечення контролю хвороби Гоше під час вагітності. Також отримані дані не підтверджують ніякої мальформаційної токсичної дії на плід, хоч статистичне підтвердження цього надто низьке. Вкрай рідко повідомлялося про ембріональну смерть/внутрішньоутробну загибель плода, проте достовірно невідомо, чи пов’язано це із застосуванням Церезиму, чи з перебігом самої хвороби Гоше.

Дослідження на тваринах є недостатніми для оцінки наслідків застосування Церезиму жінками під час вагітності, впливу на розвиток ембріона/плода, пологи та постнатальний розвиток дитини. Невідомо, чи проникає Церезим через плаценту та чи впливає на розвиток плода.

У вагітних пацієнток із хворобою Гоше і тих, хто має намір завагітніти, оцінка ризику-користі лікування необхідна в кожному окремому випадку, для кожної вагітності.

У пацієнток із хворобою Гоше під час вагітності та у післяпологовий період можуть траплятися періоди підвищеної активності хвороби. Це включає в себе підвищений ризик виникнення кісткових патологій, загострення цитопенії, кровотечу та підвищену потребу у здійсненні переливання крові. Відомо, що вагітність та годування груддю навантажують гомеостаз кальцію матері та прискорюють відновлення кісткової тканини. Це може сприяти виникненню кісткових патологій при хворобі Гоше.

Жінкам, які раніше не лікувалися, слід рекомендувати розглянути можливість початку лікування перед тим, як завагітніти, для того щоб досягти оптимального рівня здоров’я. Для жінок, які лікувалися Церезимом, слід розглянути можливість продовження лікування під час вагітності. Закритий моніторинг вагітності та клінічних проявів хвороби Гоше необхідний для індивідуального підбору дозування відповідно до потреб пацієнтки та реакції на лікування. Слід з обережністю призначати препарат вагітним жінкам.

Невідомо, чи потрапляє активна речовина препарату у грудне молоко людини, однак ферменти, вірогідно, перетравлюються у шлунково-кишковому тракті дитини. Слід бути обережними при застосуванні Церезиму жінкам, які годують груддю.

Упаковка

У флаконах по 20 мл; по 1 флакону в коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

Закриті флакони – 2 роки.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Нативний препарат слід зберігати у холодильнику при температурі від 2 до 8 °С.

З мікробіологічної точки зору розчинений Церезим потрібно застосувати негайно. Інакше

умови зберігання залишаються на відповідальності користувача і час зберігання не

повинен перевищувати 24 години при температурі від 2 до 8 °С у місці, захищеному від світла.