Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Цефтриаксон

Міжнародна назва: Ceftriaxone
Виробник: ТОВ «Фарма Лайф», Україна.
АТ Код: АТС J01D D04
Клінико-фармакологічна група: Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини третього покоління.

Склад

Діюча речовина: сеftriaxone

1 флакон містить цефтриаксону натрію, в перерахуванні на цефтриаксон 1 г.

Показання

  • сепсис;
  • менінгіт;
  • інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчних шляхів і травного тракту);
  • інфекції кісток, суглобів, м'яких тканин, шкіри, а також ранові інфекції;
  • інфекції у хворих з ослабленим імунним захистом;
  • інфекції нирок і сечових шляхів;
  • інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонія й інфекції ЛОР-органів;
  • інфекції статевих органів, включаючи гонорею;
  • профілактика інфекцій в перед- і післяопераційному періоді.

Протипоказання

Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотика; ниркова і/або печінкова недостатність; захворювання травного тракту в анамнезі, особливо неспецифічний виразковий коліт, ентерит або коліт, пов’язаний із застосуванням антибактеріальних препаратів; новонароджені з гіпербілірубінемією; період вагітності, особливо в перші три місяці, якщо немає екстрених показань.

Дозування

. Перед застосуванням проводять шкірні проби на чутливість до антибіотиків та лідокаїну.

Дорослі і діти старше 12 років: по 1–2 г 1 раз на добу (кожні 24 години). У тяжких випадках або інфекціях, збудники яких мають знижену чутливість до цефтриаксону, добову дозу можна збільшувати до 4 г.

Новонароджені (вік до 14 днів): 20 – 50 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. Добова доза не повинна перевищувати 50 мг/кг маси тіла. Для недоношених дітей дозу не коригують.

Немовлята та діти молодшого віку (від 15 днів до 12 років): 20 – 80 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. Дітям з масою тіла понад 50 кг призначають дози для дорослих.

Внутрішньовенні введення дози вище 50 мг/кг здійснюються краплинно, повільно (потягом не менше 30 хв).

Хворі літнього віку: звичайні дози для дорослих.

Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання. Після зникнення симптомів захворювання необхідно продовжити застосування препарату ще протягом щонайменше 48–72 годин.

Комбінована терапія.

Враховуючи дані щодо взаємопосилення дії при одночасному застосуванні цефтриаксону й аміноглікозидів відносно багатьох грамнегативних мікроорганізмів, ії можна застосовувати при тяжких, загрозливих для життя інфекціях спричинених Pseudomonas aeruginosa. Але при цьому слід зважати на те, що підвищена ефективність таких комбінацій не завжди передбачувана. Через фізичну несумісність цефтриаксону та аміноглікозидів їх вводять роздільно, у рекомендованих для них дозах.

Бактеріальний менінгіт у дітей віком до 12 років.

При підозрі на бактеріальний менінгіт лікування розпочинають із дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу, не чекаючи результатів ідентифікації збудника. Після ідентифікації збудника й визначення його чутливості дозу можна відповідно скоригувати. Термін продовження терапії при менінгококовому менінгіті – не менше 4 днів, при менінгіті, спричиненому Haemophilus influenzae – 6 днів, Streptococcus pneumoniae –7 днів, чутливі Enterobacteriaceae – 10 -14 днів.

Гонорея спичинена пеніциліназоутворюючими і пеніциліназонеутворюючими штамами: одноразове внутрішньом’язове введення 250 мг препарату.

Профілактика післяопераційних інфекцій. Залежно від ступеня ризику розвитку інфекції, вводять 1 – 2 г препарату одноразово за 30 – 90 хв до початку операції. При операціях на товстій і прямій кишці одночасно (але роздільно) вводять препарат одного з 5-нітроімідазолів (наприклад, орнідазол).

Порушення функції нирок. Не потребує зменшення дози, якщо функція печінки залишається нормальною. Лише у випадках передтермінальної ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза не повинна перевищувати 2 г.

Порушення функції печінки. Не потребує зменшення дози, якщо функція нирок залишається нормальною.

Тяжка ниркова і печінкова недостатність. Лікування проводять під постійним контролем рівня концентрації цефтриаксону в плазмі, при необхідності дозу коригують.

Діаліз. Додатково вводити препарат після діалізу не потрібно, але необхідно контролювати концентрацію цефтриаксону в сироватці (при необхідності коригувати дозу), оскільки швидкість виведення в таких хворих може знижуватися.

Спосіб розчинення та введення. Загальне правило - розчин слід використати відразу після приготування. Розчини зберігає свою фізичну і хімічну стабільність протягом 6 годин при кімнатній температурі або протягом 24 годин при температурі 5 °С. Залежно від концентрації і терміну зберігання, колір розчину може змінюватись від блідо-жовтого до бурштинового. Зміна кольору не впливає на ефективність або переносимість препарату.

Для внутрішньом’язових ін’єкцій вміст флакона (1г) розчиняють у 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну; вводять глибоко в сідничний м’яз (не більше 1 г в одну сідницю).

Розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно!

Для внутрішньовенних ін’єкцій вміст флакона (1 г) розчиняють у 10 мл води для ін’єкцій; вводять повільно (за 2 – 4 хв).

Внутрішньовенна інфузія повинна тривати не менше 30 хв. Для приготування розчину розчиняють 2 г препарату в 40 мл одного з наступних інфузійних розчинів, що не містять іонів кальцію:

  • 0,9 % розчин хлористого натрію,
  • 0,45 % розчин хлористого натрію + 2,5 % розчин глюкози,
  • 5 % розчин глюкози,
  • 10 % розчин глюкози,
  • 5% розчин левульози,
  • 6 % розчин декстрану в глюкозі,
  • вода для ін’єкцій.

Побічні дії

При застосуванні препарату спостерігались такі побічні явища, що зникали або самостійно, або після відміни препарату.

З боку травного тракту (частота виникнення близько 2 %): діарея, нудота, блювання, стоматит, глосит.

З боку системи крові. (частота виникнення близько 2 %): еозинофілія, лейкопенія, гранулоцитопенія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія.

Шкірні реакції (частота виникнення близько 1 %): висипання, алергійний дерматит, свербіж, кропивниця, набряки. У окремих випадках можливий розвиток тяжких побічних реакцій (ексудативна мультиформна еритема).

Інші (поодинокі): головний біль і запаморочення, затемнення на ехограмі жовчного міхура, збільшення активності печінкових ферментів, олігурія, збільшення концентрації креатиніну сироватки, мікози статевих шляхів, підвищення температури, озноб, а також анафілактичні або анафілактоїдні реакції.

Описані поодинокі випадки псевдомембранозного коліту й порушень згортання крові.

Місцеві реакції (поодинокі): флебіт після внутрішньовенного введення. Його можна уникнути, вводячи препарат повільно (за 2 – 4 хв); біль при внутрішньом’язовому введенні (застосування лідокаїну може запобігти його виникненню).

Передозування

Симптоми: посилення нейротоксичних явищ та інших побічних реакцій препарату, блювання, головний біль, судоми, сплутаність свідомості.

Лікування. Терапія симптоматична, специфічного антидоту немає. Перитонеальний діаліз та гемодіаліз не ефективні.

Лікарська взаємодія

При одночасному застосуванні високих доз препарату та сильних діуретиків (наприклад, фуросемід), порушень функції нирок не спостерігалося. Немає даних про підвищення нефротоксичності аміноглікозидів під час застосування препарату. Вживання алкоголю при застосуванні препарату не супроводжується дисульфірамоподібною реакцією. Цефтриаксон не містить N-метилтіотетразольної групи, що б могла спричинити несумісність з етанолом і кровоточивість. Пробенецид не впливає на виведення препарату. In vitro був виявлений антагонізм між хлорамфеніколом та цефтриаксоном. Диклофенак стимулює виведення у жовч цефтриаксону та знижує загальний кліренс у сечі.

Несумісність

Препарат ні в якому разі не слід додавати в інфузійні розчини, що містять кальцій, наприклад розчин Гартмана й Рінгера! Не слід також застосовувати кальцієвмісні розчини протягом 48 год після останнього введення Цефтриаксону. У новонароджених та недоношених дітей описано випадки утворення преципітатів у легенях та нирках, що спричиняли летальні наслідки при одночасному введені цефтриаксону та препаратна кальцію. Препарат не сумісний з амзакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами, тому його не слід змішувати з цими препаратами.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Бактерицидна активність цефтриаксону зумовлена властивістю пригнічувати синтез клітинних мембран. in vitro цефтриаксон має широкий спектр дії відносно грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Він стійкий до більшості бета-лактамаз (як пеніциліназ, так і цефалоспориназ), що виробляються грампозитивними і грамнегативними мікроорганізмами. Цефтриаксон активний щодо: грампозитивних (аеробів) Staphylococcus aureus (метицилінчутливі штами), коагулазо-негативні стафілококи, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний, групи A), Streptococcus agalactiae (бета-гемолітичний, групи В), бета-гемолітичні стрептококи (крім груп A, B), Streptococcus viridans, Streptococcus рпеитопіае. Необхідно враховувати, що метицилінстійкі штами Staphylococcus spp., а також Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium, Listeria monocytogenes резистентні до цефалоспоринів, у тому числі до цефтриаксону; грамнегативних (аеробів):Aeromonas hydrophila, Alcaligenes faecalis, Alcaligenes odorans, алкалігеноподібні бактерії, Citrobacter diversus (у тому числі С. amalonaticus), Citrobacter freundii, Escherichia coli, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Enterobacter spp. (інші), Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae , Moraxella catarrhalis (раніше називалася Branhamella catarrhallis), Moraxella osloensis, Moraxella spp. (інші), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus penneri, Proteus vulgaris, Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas spp. (інші), Providentia rettgeri, Providentia spp. (інші), Salmonella typhi, Salmonella spp. (нетифоїдні), Serratia marcescens, Serratia snp.(інші), Shigella spp., Vibrio spp., Yersinia enterocolitica, Yersinia spp. (інші). Примітка. Багато з штамів вищезазначених мікроорганізмів, які мають множинну стійкість до таких антибіотиків, як пеніциліни, більш ранні цефалоспорини і аміноглікозиди, є чутливими до цефтриаксону. Treponema pallidum чутлива до цефтриаксону in vitro і в експериментах на тваринах. Клінічні випробування показують, що цефтриаксон має високу ефективність щодо первинного й вторинного сифілісу. анаеробів: Bacteroides spp. ( у т. ч. деякі штами B. fragilis.), Clostridium рр., (крім С. difficile), Fusobacterium spp. (за винятком F. mortiferum та F. varium), Gaffkia anaerobica (раніше називалася Peptococcus), Peptostreptococcus spp. Примітка. • , Багато штамів бета-лактамазоутворюючих Bacteroides spp., зокрема В. fragilis, а також Clostridium difficile, стійкі до цефтриаксону. ^ Чутливість до цефтриаксону можна визначати диско-дифузійним методом або методом серійних розведень на агарі чи бульйоні, використовуючи стандартну методику, рекомендовану Національним комітетом клінічних лабораторних стандартів (НККЛС). НККЛС установив наступні критерії оцінки результатів проби для цефтриаксону:  
Чутливі Помірно чутливі Стійкі
Метод розведень
Пригнічувальна концентрація, мг/л ≤8 16 – 32 ≥64
Метод дисків (диск з 30 мкг цефтриаксону)
Діаметр зони затримки росту, мм ≥21 20 – 14 ≤13
Для визначення беруть диски з цефтриаксоном, оскільки в дослідженнях in vitro доведено, що цефтриаксон активний відносно окремих штамів, які виявляють резистентність при використанні дисків, призначених для всієї групи цефалоспоринів.

Фармакокінетика

Фармакокінетика цефтриаксону має нелінійний характер. Всі основні фармакокінетичні параметри, за винятком періоду напіввиведення (Т 1/2 ), є дозозалежними. Всмоктування: після внутрішньом’язового введення максимальна концентрація досягається через 2-3 год. Площі під кривою «концентрація в плазмі-час» після внутрішньовенного і внутрішньом'язового введення подібні. Це означає, що біодоступність препарату після внутрішньом'язового введення становить 100 %. Після введення в дозі 1-2 г цефтриаксон добре проникає в тканини й рідини організму. Протягом більше ніж 24 годин його концентрація набагато перевищує мінімальну пригнічувальну концентрацію для більшості мікроорганізмів у різних біологічних рідинах і тканинах організму (у тому числі легенях, серці, жовчних шляхах, печінці, мигдаликах, середньому вусі й слизовій оболонці носа, кістках, а також спинномозковій, плевральній і синовіальній рідинах, секреті передміхурової залози). Після внутрішньовенного застосування цефтриаксон швидко проникає в спинномозкову рідину, де бактерицидні концентрації щодо чутливих мікроорганізмів зберігаються протягом 24 годин. Цефтриаксон оборотньо зв'язується з альбуміном, причому ступінь зв'язування зменшується з ростом концентрації, знижуючись, наприклад, з 93% при концентрації в плазмі менше 100 мг/л до 85 % при концентрації 300 мг/л. Завдяки меншій концентрації альбуміну в тканинній рідині, доля вільного цефтриаксону в ній вища, ніж у плазмі. Цефтриаксон проникає через запалені мозкові оболонки в дітей, у тому числі немовлят. Через 24 години після внутрішньовенного введення препарату в дозах 50-100 мг/кг маси тіла (новонародженим і грудним дітям відповідно) концентрації цефтриаксону у спинномозковій рідині перевищують 1,4 мг/л. максимальна концентрація (С max ) у спинномозковій рідині досягається приблизно через 4 години після внутрішньовенного введення й становить, у середньому, 18мг/л. При бактеріальному менінгіті середня концентрація цефтриаксону у спинномозковій рідині становить 17% від концентрації в плазмі, при асептичному менінгіті - близько 4 %. У хворих на менінгіт дорослих через 2-24 години після введення дози 50мг/кг маси тіла концентрації цефтриаксону в спинномозковій рідині в багато разів перевищують мінімальні пригнічувальні концентрації для найпоширеніших збудників менінгіту. Цефтриаксон проходить через плацентарний бар'єр і в малих концентраціях проникає в грудне молоко. Цефтриаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється в неактивні метаболіти під дією кишкової флори. 50-60 % цефтриаксону виводиться в незміненому вигляді з сечею, а 40-50 % — у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення цефтриаксону в дорослих становить близько 8 годин. У новонароджених дітей нирками виводиться близько 70 % дози. У грудних дітей у перші 8 днів життя, а також у літніх людей (старше 75 років) період напіввиведення у середньому у 2 рази довший. У хворих з порушенням функції нирок або печінки фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначно, відзначається лише невелике збільшення періоду напіввиведення. При порушеннях тільки функції нирок збільшується доля цефтриаксону, виведеного з жовчю, при порушеннях тільки функції печінки—доля цефтриаксону, виведеного нирками.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Не впливає.

Особливості застосування

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, не можна виключати можливість анафілактичного шоку. У такому випадку слід негайно ввести внутрішньовенно адреналін, а після цього – будь-який глюкокортикоїд. У хворих з підвищеною чутливістю до пеніциліну необхідно враховувати при призначенні лікування можливість перехресних алергійних реакцій.

Можуть розвинутись суперінфекції. У поодиноких випадках на ехограмі жовчного міхура може відзначатися затемнення, що зникає після відміни або закінчення лікування. Навіть якщо ці явища супроводжуються болем, рекомендується проводити лише симптоматичне лікування.

Препарат, як і деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін із зв'язку з сироватковим альбуміном. Тому слід дотримуватися обережності в тому випадку, коли мова йде про призначення Цефтриаксону новонародженим дітям, особливо недоношеним, з гіпербілірубінемією. Під час тривалого лікування слід регулярно контролювати картину крові.

Використання препарату дітьми

Препарат можна застосовувати у дітей з перших днів життя. Новонародженим, особливо недоношеним, із гіпербілірубінемією, препарат призначають за життєвими показаннями.

Використання вагітними або при годуванні груддю

При вагітності призначають тільки за життєвими показаннями (адекватних і строго контрольованих досліджень не проведено). При необхідності застосування препарату в період лактації годування груддю припиняють (цефтриаксон проникає в грудне молоко).

Упаковка

По 1 г у флаконі, № 50 у коробці картонній.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 °С, Зберігати у недоступному для дітей місці. Розчини залишається стабільним протягом 6 годин при кімнатній температурі або протягом 24 годин при температурі 5 °С.