Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Цефтриаксон Плюс

Міжнародна назва: Ceftriaxone, combinations
Виробник: ТОВ “АВАНТ”, Україна (пакування із форми in bulk фірми-виробника “СКС Лабораторіз”, Індія).
АТ Код: АТС J01D
Клінико-фармакологічна група: Антибактеріальні засоби для системного застосування, інші b-лактамні антибіотики. Цефтріаксон, комбінації.
Форма випуску: Порошок для приготування розчину для ін’єкцій

Склад

діючі речовини: цефтриаксон, сульбактам;

1 флакон містить цефтриаксон натрію еквівалентно цефтриаксону 1000 мг та сульбактам натрію еквівалентно сульбактаму 500 мг.

Показання

  • Інфекції нижніх відділів дихальних шляхів;
  • гострий бактеріальний отит середнього вуха;
  • інфекції м'яких тканин, шкіри;
  • інфекції нирок і сечовивідних шляхів;
  • інфекції кісток, суглобів;
  • септицемія;
  • інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчовивідних шляхів і травного тракту);
  • менінгіт;
  • гонорея;
  • профілактика інфекцій в хірургії.

Протипоказання

Підвищена чутливість до антибіотиків групи цефалоспоринів або до пеніцилінів (у зв’язку з можливістю виникнення перехресної алергії); ниркова та/або печінкова недостатність; захворювання травного тракту в анамнезі, особливо неспецифічний виразковий коліт, ентерит або коліт, пов’язаний із застосуванням антибактеріальних препаратів; новонароджені з гіпербілірубінемією.

Споcіб застосування та дози.

При призначенні Цефтріаксону Плюс необхідно дотримуватися офіційних рекомендацій з антибіотикотерапії та зокрема рекомендацій з профілактики антибіотикорезистентності.

Перед застосуванням препарату необхідно провести шкірний тест на чутливість до антибіотиків та лідокаїну.

Розчини готують безпосередньо перед застосуванням. Після додавання розчинника потрібно візуально оцінити повноту розчинення. Цефтріаксон Плюс можна застосовувати внутрішньовенно або внутрішньом’язово.

Дорослі і діти віком від 12 років: зазвичай призначають 1 - 2 г (у перерахуванні на цефтріаксон) Цефтріаксону Плюс 1 раз на добу (кожні 24 години). При тяжких інфекціях або інфекціях, збудники яких мають лише помірну чутливість до препарату, добову дозу можна збільшувати до 4 г (у перерахуванні на цефтріаксон).

Діти

Новонароджені, немовлята і діти віком до 12 років

Новонароджені (до 2 тижнів): 20 - 50 мг/кг маси тіла (розрахунок за цефтріаксоном) 1 раз на добу. Зважаючи на недорозвиненість ферментної системи, добова доза не повинна перевищувати 50 мг/кг маси тіла. Дози препарату для доношених і недоношених дітей не відрізняються.

Цефтріаксон Плюс протипоказаний для застосування новонародженим віком ≤ 28 днів при необхідності (чи очікуваній необхідності) лікування внутрішньовенними розчинами, які містять кальцій, у тому числі внутрішньовенні вливання, які містять кальцій, наприклад парентеральне харчування, у зв’язку з ризиком виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону.

Новонароджені та діти віком від 15 днів до 12 років: 20 - 80 мг/кг маси тіла (розрахунок за цефтріаксоном) 1 раз на добу.

Дітям з масою тіла понад 50 кг призначають дози для дорослих.

Внутрішньовенні дози 50 мг/кг (розрахунок за цефтріаксоном) або вищі слід вводити шляхом інфузії повільно протягом 30 – 60 хв.

Хворі літнього віку

Хворим літнього віку корекція дози не потрібна.

Тривалість лікування

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як прийнято при терапії антибіотиками, хворим слід продовжувати приймати Цефтріаксон Плюс ще протягом як мінімум 48 - 72 годин після того, як температура нормалізується і аналізи покажуть відсутність збудників.

Комбінована терапія

Дослідження показали, що відносно багатьох грамнегативних бактерій існує синергізм між Цефтріаксоном Плюс і аміноглікозидами. Незважаючи на те, що підвищену ефективність таких комбінацій не завжди можна передбачити, її слід мати на увазі при наявності тяжких, загрозливих для життя інфекцій, спричинених Pseudomonas aeruginosa. Через фізичну несумісність цефтріаксону та аміноглікозидів їх слід вводити окремо в рекомендованих дозах.

Дозування в особливих випадках

Менінгіт

 

Neisseria meningitidis Haemophilus influenzae Streptococcus pneumoniae Чутливі Enterobactericeae 4 дні 6 днів 7 днів 10-14 днів

При бактеріальному менінгіті у немовлят і дітей віком від 15 днів до 12 років лікування розпочинають з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г за цефтріаксоном) 1 раз на добу. Як тільки збудник буде ідентифікований, а його чутливість визначена, дозу можна відповідно знизити. Найкращих результатів досягали при такій тривалості лікування:

Гонорея (у перерахуванні на цефтріаксон).

Для лікування гонореї (спричиненої утворюючими і неутворюючими пеніциліназу штамами) рекомендується призначати разову дозу 250 мг внутрішньом’язово.

Профілактика інфекцій у хірургії

Для профілактики післяопераційних інфекцій у хірургії рекомендується залежно від ступеня небезпеки зараження вводити разову дозу 1 - 2 г (у перерахуванні на цефтріаксон) Цефтріаксон Плюс за 30 - 90 хв до початку операції. При операціях на товстій і прямій кишці добре зарекомендувало себе одночасне (але окреме) введення Цефтріаксону Плюс та одного з 5-нітроімідазолів, наприклад орнідазолу.

Ниркова та печінкова недостатність

Хворим із порушеннями функції нирок немає необхідності знижувати дозу в тому випадку, якщо функція печінки залишається нормальною.

Хворим із порушеннями функції печінки немає необхідності знижувати дозу в тому випадку, якщо функція нирок залишається нормальною. Лише у разі ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза не повинна перевищувати 2 г (у перерахуванні на цефтріаксон). У хворих із порушеннями функції печінки немає необхідності знижувати дозу в тому випадку, якщо функція нирок залишається нормальною. При одночасній тяжкій нирковій та печінковій недостатності слід регулярно визначати концентрацію цефтріаксону у плазмі крові та проводити корекцію дози препарату у разі необхідності.

Хворим, які перебувають на гемодіалізі, немає потреби додатково вводити препарат після діалізу. Слід однак контролювати концентрацію цефтріаксону в сироватці крові стосовно можливої корекції дози, оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість виведення. Добова доза Цефтріаксону Плюс для хворих, які перебувають на гемодіалізі, не повинна перевищувати 2 г (у перерахуванні на цефтріаксон).

Приготування розчинів

Готувати розчини безпосередньо перед їх застосуванням.

Свіжоприготовлені розчини зберігають свою фізичну і хімічну стабільність протягом 6 годин при кімнатній температурі (або протягом 24 годин при температурі 2 - 8 °С). Залежно від концентрації і тривалості зберігання колір розчинів може варіювати від блідо-жовтого до бурштинового.

Ця властивість активної речовини не впливає на ефективність або переносимість препарату.

Внутрішньом’язова ін’єкція

Для внутрішньом’язової ін’єкції 1,5 г препарату розчиняють у 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну; ін’єкцію роблять глибоко у сідничний м’яз. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну сідницю (у перерахуванні на цефтріаксон).

Розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно.

Внутрішньовенна ін’єкція

Для внутрішньовенної ін’єкції розчиняють 1 флакон Цефтріаксон Плюс в 10 мл стерильної води для ін’єкцій, вводять внутрішньовенно повільно (2 - 4 хв).

Внутрішньовенне вливання

Дозування

У новонароджених та недоношених дітей описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, які спричинили летальні наслідки при одночасному введенні цефтріаксону та препаратів кальцію. У деяких із цих випадків застосовували ті ж самі інфузійні системи для внутрішньовенного введення Цефтріаксон Плюс та розчинів, які містять кальцій, і в деяких інфузійних системах для внутрішньовенного введення спостерігалося виникнення преципітатів.

Побічні дії

Інфекції та інвазії: мікоз статевих шляхів, вторинні грибкові інфекції та інфекції, спричинені резистентними мікроорганізмами.

З боку імунної системи: анафілактичні або анафілактоїдні реакції (включаючи шок).

З боку системи крові: еозинофілія, лейкопенія, гранулоцитопенія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, збільшення протромбінового часу, нейтропенія (пов’язана з тривалим застосуванням, оборотна); рідко – підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, розлади коагуляції, гіпопротромбінемія. Дуже рідко спостерігалися випадки агранулоцитозу (менше 500/мм3), переважно після застосування загальної дози 20 г або більше. Під час тривалого лікування слід регулярно контролювати картину крові. Повідомлялося про незначне подовження протромбінового часу.

З боку травного тракту: діарея, нудота, блювання, стоматит, глосит; рідко – панкреатит, що розвинувся, можливо, внаслідок обструкції жовчовивідних шляхів. Більшість із цих хворих мали фактори ризику застою у жовчовивідних шляхах, наприклад лікування в анамнезі, тяжкі захворювання та повністю парентеральне харчування. При цьому не можна виключати роль преципітатів у розвитку панкреатиту, що утворилися під дією Цефтріаксон Плюс в жовчовивідних шляхах; у поодиноких випадках – псевдомембранозний ентероколіт.

З боку гепатобіліарної системи: преципітати кальцієвої солі цефтріаксону у жовчному міхурі з відповідною симптоматикою у дітей, оборотний холелітіаз у дітей; у поодиноких випадках – жовтяниця. Зазначені явища рідко спостерігалися у дітей; поширені – збільшення рівня печінкових ферментів у сироватці крові (АСТ, АЛТ, лужної фосфатази).

З боку шкіри: висипання, алергічний дерматит, свербіж, набряки, екзантема; дуже рідко – ексудативна мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), макулопапульозні висипання, кропив’янка,

З боку сечовидільної системи: рідко – олігурія, гематурія, глюкозурія; у поодиноких випадках –утворення конкрементів у нирках, головним чином у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (≥ 80 мг/кг на добу) або кумулятивні дози понад 10 г, а також які мали додаткові фактори ризику (обмежене вживання рідини, постільний режим). Утворення конкрементів у нирках може протікати безсимптомно або проявлятися клінічно, може спричинити ниркову недостатність, яка минає після припинення лікування Цефтріаксоном Плюс.

Загальні розлади та місцеві реакції: головний біль, запаморочення, пропасниця, озноб, флебіт у місці введення катетера, біль у місці ін’єкції; у поодиноких випадках спостерігаються запальні реакції стінки вени. Їх можна уникнути, застосовуючи повільну ін’єкцію (2 - 4 хв).

Внутрішньом’язова ін’єкція без застосування лідокаїну болюча.

Лабораторні дослідження: підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення рівня аспартатамінотрансферази, підвищення рівня лужної фосфатази крові, підвищення рівня білірубіну у крові, зниження рівня гемоглобіну, зниження рівня гематокриту, зменшення кількості нейтрофілів; у поодиноких випадках можуть відзначатися хибнопозитивні результати Кумбса. Як і інші антибіотики, Цефтріаксон Плюс може спричиняти хибнопозитивний результат проби на галактоземію. Хибнопозитивні результати можна отримати і при визначенні глюкози в сечі, тому під час лікування Цефтріаксоном Плюс глюкозурію за необхідності слід визначати лише ферментним методом.

Передозування

Симптоми: Існує обмежена інформація про випадки передозування препарату у людей. Високі концентрації b-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині можуть спричиняти неврологічні реакції, зокрема судоми.

Лікування: Надлишкові концентрації цефтріаксону в плазмі не можна знизити за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу. Специфічного антидоту немає. Для лікування випадків передозування рекомендується симптоматичне лікування.

Лікарська взаємодія

Взаємодія з кальцієм

Цефтріаксон Плюс не можна призначати одночасно чи змішувати з кальцієвмісними розчинами, навіть при застосуванні окремих інфузійних систем. Описана невелика кількість летальних випадків у результаті утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону у легенях та нирках новонароджених. У деяких випадках венозні доступи та час введення цефртіаксону та кальцієвмісних розчинів були різні.

Були проведені 2 дослідження in vitro, у ході яких вивчалась взаємодія цефтріаксону та кальцію (одне досладження із застосуванням плазми крові дорослих, інше – із застосуванням плазми крові з пуповини новонароджених). Цефтріаксон у концентрації до 1 мМ (надлишкові концентрації досягались in vivo після внутрішньовенного вливання протягом 30 хв 2 г цефтріаксону) застосовували у комбінації з кальцієм у концентрації до 12 мМ (48 мг/дл). Відновлення цефтріаксону з плазми крові зменшувалося при концентрації кальцію 6 мМ (24 мг/дл) чи вище у плазмі крові дорослих або 4 мМ (16 мг/дл) чи вище у плазмі крові новонароджених. Це може відображати утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону.

При одночасному застосуванні високих доз Цефтріаксону Плюс і таких сильнодіючих діуретиків, як фуросемід, порушень функції нирок не спостерігалося. Немає даних, що Цефтріаксон Плюс підвищує ниркову токсичність аміноглікозидів.

Цефтріаксон не містить N-метилтіотетразольну групу, яка б могла спричиняти непереносимість етанолу, а також кровотечі, що властиві деяким іншим цефалоспоринам. Пробенецид не впливає на виведення Цефтріаксон Плюс.

In vitro був виявлений антагонізм між хлорамфеніколом та цефтріаксоном.

Не можна застосовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, для розчинення Цефтріаксону Плюс у флаконах чи для розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення у зв’язку з вірогідністю утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону також можливе при змішуванні Цефтріаксону Плюс з розчинами, які містять кальцій, в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Цефтріаксон Плюс не можна одночасно вводити внутрішньовенно з розчинами, які містять кальцій, у тому числі з тривалими інфузіями, які містять кальцій, наприклад парентеральне харчування (див. «Спосіб застосування та дози»). Дослідження in vitro показали, що у немовлят підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону.

Згідно з літературними даними, цефтріаксон не сумісний з амзакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами.

Бактеріостатичні засоби можуть впливати на бактерицидну дію цефалоспоринів.

Цефтріаксон може зменшувати ефективність гормональних пероральних контрацептивів. У зв’язку з цим рекомендується застосовувати додаткові (негормональні) методи контрацепції під час лікування та протягом 1 місяця після лікування.

Немає повідомлень про взаємодію між цефтріаксоном та продуктами для перорального прийому, які містять кальцій, та взаємодію між цефтріаксоном при внутрішньом’язовій ін’єкції і продуктами, які містять кальцій (внутрішньовенно чи перорально).

Взаємодія з речовинами, що використовуються при лабораторних аналізах.

Хибнопозитивна реакція на глюкозу в сечі може бути виявлена при застосуванні розчину Бенедикта або Фелінга.

Алкоголь. При вживанні алкоголю під час курсу лікування та протягом 5 днів після лікування цефоперазоном відзначали такі реакції, як почервоніння обличчя, підвищену пітливість, головний біль, тахікардію. Аналогічні реакції спостерігались і при застосуванні інших цефалоспоринів. Пацієнтам слід бути обережними при вживанні алкогольних напоїв під час лікування Цефтріаксон Плюс. При використанні штучного харчування (перорального або парентального) розчини, що містять етанол, застосовувати не слід.

Несумісність

Цефтріаксон плюс не можна змішувати з кальцієвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера або розчин Гартмана.

Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом і аміноглікозидами.

Не слід змішувати з іншими розчинниками, крім тих, що зазначені в розділі "Спосіб застосування та дози".

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Цефтріаксон плюс – є комбінацією цефтриаксону та сульбактаму натрію. Цефтриаксон – парентеральний цефалоспориновий антибіотик III покоління з пролонгованою дією. Бактерицидна активність цефтриаксону зумовлена пригніченням синтезу клітинних мембран. Цефтриаксон активний in vitro відносно більшості грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів. Цефтриаксон характеризується дуже великою стійкістю до більшості b-лактамаз (як пеніциліназ, так і цефалоспориназ) грампозитивних і грамнегативних бактерій. Цефтриаксон активний відносно таких мікроорганізмів in vitro і при клінічних інфекціях (див. "Показання"): грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus (метициліночутливий), коагулазо-негативні стафілококи, Streptococcus pyogenes (β-гемолітичний, групи А), Streptococcus agalactiae (β-гемолітичний, групи В), більшість інших видів b-гемолітичних стрептококів, Streptococcus viridans, Streptococcus pneumoniae. Примітка. Стійкі до метициліну Staphylococcus spp. резистентні до цефалоспоринів, у тому ж числі до цефтриаксону. Також Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium та Listeria monocytogenes виявляють стійкість до цефтриаксону; грамнегативні аероби: Acinetobacter lwoffi, Acinetobacter anitratus (головним чином A. baumanii)*, Aeromonas hydrophila, Alcaligenes faecalis, Alcaligenes odorans, алкагеноподібні бактерії, Borrelia burgdorferi, Capnocytophaga spp., Citrobacter diversus (у тому числі C. amalonaticus), Citrobacter freundii*, Escherichia coli, Enterobacter aerogenes*, Enterobacter cloacae*, Enterobacter spp. (інші)*, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae**, Moraxella catarrhalis (раніше називалися Branhamella catarrhalis), Moraxella osloensis, Moraxella spp. (інші), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoea, Neisseria meningitidis, Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus penneri*, Proteus vulgaris*, Pseudomonas fluorescens*, Pseudomonas spp. (інші)*, Providentia rettgeri*, Providentia spp. (інші), Salmonella typhi, Salmonella spp. (нетифоїдні), Serratia marcescens*, Serratia spp. (інші)*, Shigella spp., Vibrio spp., Yersinia enterocolitica, Yersinia spp. (інші). * деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтриаксону головним чином унаслідок утворення β-лактамаз, що кодуються хромосомами. ** деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтриаксону унаслідок утворення низки плазмідо-опосередкованих β-лактамаз. Примітка. Багато з штамів вищезазначених мікроорганізмів, які мають множинну стійкість до таких антибіотиків як амінопеніциліни та уреїдопеніциліни, цефалоспорини першого та другого покоління, аміноглікозиди, є чутливими до цефтриаксону. Treponema pallidum чутлива до цефтриаксону in vitro і в дослідах на тваринах. Клінічні випробування показують, що цефтриаксон ефективний для лікування первинного і вторинного сифілісу, за винятком клінічних штамів P. аеruginosa, стійких до цефтриаксону; анаероби: Bacteroides spp. (чутливі до жовчі)*, Clostridium spp. (крім C. difficile), Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium spp. (інші), Gaffkia anaerobica (раніше називалися Peptococcus), Peptostreptococcus spp. * деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтриаксону внаслідок утворення β-лактамаз. Примітка. Багато з штамів Bacteroides spp., які продукують b-лактамази (зокрема, B. fragilis), стійкі до цефтриаксону. Стійкий Clostridium difficile. Сульбактам натрію є похідним основного пеніцилінового ядра. Він є необоротним інгібітором бета-лактамази та застосовується тільки парентерально. За хімічною структурою це сульфон натрію пеніцилінату. Містить 92 мг натрію (4 мЕкв) на 1 г. Сульбактам – дуже легко розчинний у воді кристалічний порошок майже білого кольору. Молекулярна маса становить 255,22. Сульбактам не має вираженої антибактеріальної активності, за винятком активності проти Neisseriaceae та Acinetobacter. Однак біохімічні дослідження на безклітинних бактеріальних системах показали, що сульбактам є необоротним інгібітором найважливіших бета-лактамаз, що продукуються мікроорганізмами, резистентними до бета-лактамних антибіотиків. Потенціал сульбактаму щодо запобігання деструкції пеніцилінів та цефалоспоринів резистентними мікроорганізмами підтверджений у дослідженнях резистентних штамів на цілісних мікроорганізмах, в яких сульбактам продемонстрував виражений синергізм з пеніцилінами та цефалоспоринами. Оскільки сульбактам також зв’язується з деякими пеніцилінзв’язуючими білками, чутливі штами стають вразливішими до дії Цефтріаксон плюсу, ніж до дії одного цефоперазону.

Фармакокінетика

. Не досліджувался.

Фізико-хімічні властивості

білий або майже білий порошок.

Особливості застосування

Ні в якому разі не можна застосовувати Цефтріаксон Плюс з кальцієвмісними розчинами (розчин Рінгера тощо). Кальцієвмісні розчини не слід призначати протягом 48 годин після останнього введення цефтріаксону.

Як і при застосуванні інших препаратів, що містять цефтріаксон, при застосуванні Цефтріаксон Плюс були випадки анафілактичних реакцій з летальними наслідками, навіть якщо у докладному анамнезі немає відповідних вказівок. При виникненні алергічних реакцій Цефтріаксон Плюс слід одразу відмінити та призначити відповідне лікування.

Препарат може збільшувати протромбіновий час. У зв’язку з цим при підозрі на дефіцит вітаміну К необхідно визначати протромбіновий час.

При застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі й цефтріаксону, можливе виникнення діареї, асоційованої з Clostridium difficile, від легкого ступеня тяжкості до коліту з летальним наслідком. Антибактеріальні препарати змінюють нормальну флору товстого кишечнику, що призводить до надмірного росту Clostridium difficile. Clostridium difficile продукує токсини А та В, які сприяють розвитку діареї, асоційованої з Clostridium difficile. Штами Clostridium difficile, які надмірно продукують токсини, спричиняють підвищену захворюваність та летальність, оскільки ці інфекції можуть бути резистентними до антимікробних засобів та потребувати колектомії. Діарею, асоційовану з Clostridium difficile, необхідно виключити у всіх пацієнтів під час застосування антибіотиків. Необхідно зібрати детальний медичний анамнез, оскільки діарея, асоційована з Clostridium difficile, може виникати протягом двох місяців після закінчення застосування антибактеріальних засобів.

При підозрі чи підтвердженні діареї, асоційованої з Clostridium difficile, необхідно відмінити антибіотикотерапію, яка не впливає на Clostridium difficile. За клінічними показаннями слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів, білкових добавок, антибіотикотерапію, до якої чутлива Clostridium difficile, і хірургічне обстеження.

Протягом тривалого застосування Цефтріаксону Плюс можливі труднощі у контролюванні нечутливих до препарату мікроорганізмів. У зв’язку з цим необхідний ретельний нагляд за пацієнтами. При виникненні суперінфекції необхідно вжити відповідних заходів.

Після застосування цефтріаксону зазвичай у дозах, що перевищують стандартні рекомендовані, при ультразвуковому дослідженні жовчного міхура можуть спостерігатись тіні, що помилково сприймаються за камені. Це преципітати кальцієвої солі цефтріаксону, що зникають після завершення чи припинення терапії Цефтріаксоном Плюс. Подібні зміни рідко супроводжуються будь-якою симптоматикою. Але і в таких випадках рекомендується лише консервативне лікування. Якщо ці явища супроводжуються клінічною симптоматикою, то рішення про відміну препарату приймає лікар.

Описано поодинокі випадки панкреатиту, що розвинувся у хворих, яким вводили Цефтріаксон Плюс, можливо, внаслідок обструкції жовчовивідних шляхів. Більшість із цих хворих мали фактори ризику застою у жовчовивідних шляхах, наприклад лікування в анамнезі, тяжкі захворювання та повністю парентеральне харчування. При цьому не можна виключати роль преципітатів у розвитку панкреатиту, що утворилися під дією Цефтріаксону Плюс в жовчовивідних шляхах.

Цефтріаксон може витісняти білірубін із зв’язку з альбуміном сироватки крові. У зв’язку з цим застосування Цефтріаксону Плюс новонародженим з гіпербілірубінемією протипоказане .

Слід виявляти обережність при застосуванні Цефтріаксону Плюс хворим із нирковою недостатністю, які одночасно отримують аміноглікозиди та діуретики.

Цефтріаксон не можна змішувати чи призначати одночасно з кальцієвмісними розчинами, навіть при введенні препаратів через різні інфузійні системи. Описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках новонароджених та недоношених дітей, що спричинило летальні наслідки при одночасному введенні цефтріаксону та препаратів кальцію. Також повідомлялося про випадки виникнення внутрішньосудинних преципітатів у пацієнтів інших вікових груп після одночасного застосування цефтріаксону з внутрішньовенними кальцієвмісними розчинами. У зв’язку з цим не можна застосовувати кальцієвмісні розчини для внутрішньовенного введення новонародженим та пацієнтам інших вікових груп щонайменше протягом 48 годин після введення останньої дози Цефтріаксон Плюс .

Імуноопосередкована гемолітична анемія спостерігалась у пацієнтів, які отримували цефалоспорини, у тому числі Цефтріаксон Плюс. Повідомлялося про випадки тяжкої гемолітичної анемії, у тому числі летальні, у дорослих та дітей. При розвитку анемії під час застосування цефтріаксону необхідно виключити анемію, спричинену цефтріаксоном, та відмінити препарат до встановлення етіології анемії.

Під час тривалого лікування слід регулярно контролювати картину крові.

У поодиноких випадках при лікуванні Цефтріаксоном Плюс у хворих можуть відмічатися хибнопозитивні результати Кумбса. Так як і інші антибіотики, Цефтріаксон Плюс може спричиняти хибнопозитивний результат проби на галактоземію. Хибнопозитивні результати можуть бути отримані і при визначені глюкози у сечі, тому під час лікування Цефтріаксоном Плюс, глюкозурію у разі необхідності, слід визначати лише ферментним методом.

Хворим, які перебувають на гемодіалізі, дозу препарату після проведення цієї процедури змінювати немає необхідності, проте потрібно контролювати концентрацію препарату в сироватці крові, оскільки швидкість виведення у цих хворих може бути скорочена.

Використання препарату дітьми

Застосовують дітям .

Використання вагітними або при годуванні груддю

Під час вагітності Цефтріаксон Плюс можна застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Цефтріаксон проникає через плацентарний бар'єр.

Не слід призначати Цефтріаксон Плюс напередодні пологів у ІІІ триместрі вагітності у зв’язку з підвищенням ризику білірубінової енцефалопатії.

У малих концентраціях препарат проникає у грудне молоко. Тому при призначенні цефтріаксону годування груддю необхідно припинити.

Упаковка

У скляних флаконах місткістю 20 мл, закупорених пробками і алюмінієвими ковпачками. На флакони наклеюють етикетки. По 25 або 50 флаконів вміщують у пачку.

Для №1: флакони кладуть у коробку.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в сухому захищеному від світла та недоступному для дітей місці.


Комментарии: