Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Битуб

Міжнародна назва: Isoniazid
Виробник: ТОВ «Юрія-Фарм».
АТ Код: АТС J04A C01
Клінико-фармакологічна група: Протитуберкульозні засоби.
Форма випуску: Розчин для ін’єкцій

Склад

діюча речовина: isoniazid;

1 мл розчину містить 100 мг ізоніазиду;

допоміжні речовини: метіонін, натрію сукцинат, кислота янтарна, вода для ін'єкцій.

Показання

Лікування всіх форм і локалізацій активного туберкульозу у дорослих та дітей (як засіб першого ряду).

Протипоказання

Підвищена чутливість до ізоніазиду або допоміжних речовин препарату.

Епілепсія та інші захворювання, які супроводжуються схильністю до судомних нападів, тяжкі психози, поліомієліт (у т.ч. в анамнезі), токсичний гепатит в анамнезі внаслідок застосування похідних гідразиду ізонікотинової кислоти (фтивазид та ін.), виражений атеросклероз, гостра печінкова та/або ниркова недостатність.

Період годування груддю. Застосування ізоніазиду в дозі вище 10 мг/кг маси тіла на добу протипоказане у період вагітності.

Дозування

Бітуб® застосовують внутрішньом’язово, внутрішньовенно, у вигляді інгаляцій, внутрішньокавернозно.

Внутрішньовенно Бітуб® вводять для лікування поширеного туберкульозу легенів, при масивному бактеріовиділенні, супровідних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, хворим, які ухиляються від приймання препарату внутрішньо, у разі неефективності при пероральному способі введення.

Внутрішньовенна добова доза становить: для дорослих – 200-300 мг, для дітей – 100-300 мг (10-20 мг/кг маси тіла), для новонароджених – 3-5 мг/кг, але не більше ніж 10 мг/кг маси тіла на добу. Внутрішньовенно вводять у вигляді 2,5-10 % розчину (при необхідності препарат розводять водою для ін’єкцій або 0,9 % розчином натрію хлориду) протягом

30-60 секунд 1 раз на добу. Курс лікування – 30-150 ін’єкцій – залежить від ефективності терапії і сприйнятливості препарату. З метою запобігання побічним явищам при внутрішньовенному введенні препарату Бітуб® застосовують вітамін В6 (піридоксин) та кислоту глутамінову. Піридоксин вводять внутрішньом’язово (100-125 мг) через 30 хв після препарату Бітуб® або призначають внутрішньо (60-100 мг) через кожні 2 години після внутрішньовенних введень Бітубу®. Глутамінову кислоту приймають у добовій дозі від 1 до 1,5 г. При внутрішньовенному застосуванні препарату необхідно дотримуватись постільного режиму протягом 1-1,5 години.

Внутрішньом’язово дорослим та дітям препарат Бітуб® вводять у вигляді готового нерозведеного 10 % розчину по 5-12 мг/кг 1 раз на добу протягом 2-5 місяців. Для ослаблення побічної дії при цьому способі введення внутрішньо одночасно з введенням Бітубу® призначають піридоксин у дозі 60-100 мг (можна також вводити внутрішньом’язово через 30 хв після Бітубу® в дозі 100-125 мг/кг).

Інгаляційно Бітуб® призначають у вигляді готового нерозведеного 10 % розчину. Добова доза – 0,005-0,01 г (5-10 мг) на 1 кг маси тіла за 1-2 прийоми. Інгаляції проводять щоденно протягом 1-6 місяців.

Хворим при фіброзно-кавернозній формі туберкульозу при бактеріовиділенні і в передопераційний період призначають у вигляді готового нерозведеного 10 % розчину препарату Бітуб® в добовій дозі 10-15 мг/кг 1 раз на добу; вводять переважно внутрішньокавернозно, шляхом інтратрахеальних вливань.

Максимальну добову та курсову дозу препарату встановлюють залежно від клінічної форми туберкульозу, ступеня інактивації та індивідуальної переносимості ізоніазиду.

Побічні дії

З боку центральної та периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, дратівливість, ейфорія, порушення сну, парестезії, периферичні неврити, психози, почастішання нападів у хворих на епілепсію, судоми, токсична енцефалопатія, розлади пам’яті.

З боку органів чуття: неврит зорового нерва, атрофія зорового нерва.

З боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, нудота, блювання.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: порушення функції печінки, гепатит, підвищення рівня сироваткових трансаміназ (SGOT, SGPT), білірубінемія, білірубінурія.

З боку ендокринної системи та обміну речовин: дефіцит піридоксину, пелагра, гіперглікемія, метаболічний ацидоз.

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, біль за грудиною та у ділянці серця, артеріальна гіпертензія, ішемія міокарда в осіб літнього віку.

З боку системи крові: агранулоцитоз, гемолітична анемія, сидеробластична анемія, апластична анемія, тромбоцитопенія, еозинофілія.

З боку статевої системи: гінекомастія та менорагії.

Алергічні реакції: шкірний свербіж, дерматит, підвищення температури тіла, лімфаденопатія, васкуліт, висипання на шкірі (ексфоліативні, макулопапульозні, пурпура, мультиформна еритема, вовчакоподібний синдром).

Зазвичай побічні ефекти проходять при зменшенні дози або тимчасовій перерві у застосуванні препарату.

Передозування

При передозуванні через 0,5-3 години після застосування препарату можуть з'явитися порушення функції травного тракту, нудота, блювання, нейротоксичні прояви, запаморочення, погіршення зору, невиразне мовлення та зорові галюцинації. Тяжка інтоксикація призводить до пригнічення дихання та ЦНС, виникнення судом та коми. Типовими лабораторними показниками передозування препаратом є метаболічний ацидоз, ацетонурія, гіперглікемія.

Лікування. Промивання шлунка, прийом активованого вугілля, внутрішньовенно – високі дози піридоксину. Ефективний гемодіаліз.

Лікарська взаємодія

Непрямі антикоагулянти, бензодіазепіни, фенітоїн, карбамазепін, теофілін, інгібітори МАО – ізоніазид потенціює ефекти даних препаратів (у т.ч. токсичні).

Глюкокортикостероїди – при одночасному застосуванні підвищується метаболізм та елімінація ізоніазиду.

Фенітоїн, теофілін, карбамазепін – ізоніазид пригнічує метаболізм зазначених препаратів, що призводить до підвищення їх концентрації у плазмі крові та можливого підсилення токсичної дії.

Дифенін – ізоніазид підсилює протиаритмічну дію дифеніну.

Потенційно гепатотоксичні та нейротоксичні засоби (у тому числі алкоголь, рифампіцин) – підвищується ймовірність розвитку токсичного гепатиту та нейропатії (з парацетамолом збільшується ризик розвитку гепатоксичної дії).

Вальпроат – при одночасному застосуванні підвищується концентрація вальпроату в плазмі крові.

Ставудин – підвищується ризик розвитку дистальної сенсорної нейропатії.

Вітамін В6 і глутамінова кислота – при комбінуванні знижується ймовірність побічних ефектів ізоніазиду.

Для посилення ефективності Бітуб® застосовують у комбінації з іншими протитуберкульозними препаратами (такими як, Ріфонат®, Інбутол®, Пасконат®), а при змішаній інфекції – одночасно з антибіотиками широкого спектра дії: фторхінолонами (такими як, Лефлоцин®, Максіцин®), сульфаніламідами (зокрема, Солюсептолом®), макролідами (наприклад з кларитроміцином, азитроміцином, рокситроміцином) тощо.

Несумісність

Невідома.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Ізоніазид інгібує ДНК-залежну РНК-полімеразу та гальмує синтез міколевих кислот клітинної стінки мікобактерій туберкульозу. Препарат виявляє високу бактеріостатичну активність стосовно мікобактерій туберкульозу, затримуючи їх ріст, у концентрації 0,03 мкг/мл. Особливо активний щодо мікроорганізмів, які швидко розмножуються. Слабко впливає на збудників інших інфекційних хвороб.

Фармакокінетика

При парентеральному введенні швидко проникає в тканини організму, біологічні рідини. Проходить через гематоенцефалічний бар’єр, особливо при запаленні мозкових оболонок. Проникає в кістки. Метаболізується у печінці залежно від генетичних особливостей людини з більш високою чи більш низькою швидкістю. Виводиться нирками. Період напіввиведення в осіб з більш високою швидкістю метаболізму ізоніазиду становить 0,5-1,5 години, з більш низькою – 4-6 годин. Виводиться переважно з жовчю, 30 % дози екскретується з сечею.

Фізико-хімічні властивості

прозора безбарвна або злегка жовтувата рідина.

Особливості застосування

Під час лікування необхідний лікарський контроль, регулярне проведення функціональних печінкових проб і офтальмологічного обстеження. У перший місяць обстеження необхідно проводити не рідше 2 разів, потім – 1 разу на місяць.

Для зменшення побічних ефектів у випадку їхнього виникнення застосовують піридоксин (внутрішньом’язово по 1-2 мл 5 % розчину на добу), тіаміну хлорид (внутрішньом’язово 1 мл 5 % розчину на добу) або тіаміну бромід (внутрішньом’язово 1 мл 6 % розчину на добу), глутамінову кислоту, натрієву сіль АТФ.

Для попередження можливого токсичного впливу ізоніазиду на печінку його призначають у поєднанні з гепатопротекторами.

Під час лікування бажано не вживати алкогольних напоїв.

Не рекомендується застосовувати препарат в дозі, вищій 10 мг/кг, при легенево-серцевій недостатності III ступеня, артеріальний гіпертензії ІІ-ІІІ ступенів, ішемічній хворобі серця, захворюваннях нервової системи, бронхіальній астмі, псоріазі, екземі у фазі загострення, хронічній нирковій недостатності, гепатиті у фазі загострення, цирозах печінки, гіпотиреозі, мікседемі.

Враховуючи, що при монотерапії ізоніазидом до нього швидко розвивається стійкість збудників (у 70 % випадків), для уповільнення цього процесу препарат призначають тільки разом з іншими протитуберкульозними препаратами. При змішаній інфекції одночасно з ізоніазидом призначають антибіотики широкого спектра дії, фторхінолони, сульфаніламіди тощо.

У хворих на цукровий діабет можливий позитивний результат глюкозуричного тесту.

Використання препарату дітьми

Препарат призначають дітям з періоду новонародженості.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Протипоказане застосування препарату при вагітності у дозі вище 10 мг/кг на добу. При застосуванні Бітубу® вагітним жінкам (у добовій дозі до 10 мг/кг маси тіла) необхідно враховувати, що ізоніазид проникає крізь плаценту і може спричинити розвиток мієломенінгоцеле та гіпоспадії, геморагій (внаслідок гіповітамінозу К), а також затримку психомоторного розвитку плода.

Ізоніазид потрапляє у грудне молоко, тому, враховуючи ймовірність розвитку гепатиту та периферичних невритів у дитини, необхідно вирішити питання про припинення годування груддю або припинення застосування препарату.

Упаковка

По 5 мл у флаконі; по 10 флаконів у пачці; по 30 флаконів у пачці; по 5 мл в ампулі; по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 2 контурні чарункові упаковки в пачці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

1,5 року.

Зберігати в захищеному від світла місці. Зберігати при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.