Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Биоферон

Міжнародна назва: Interferon alfa-2b
Виробник: Біосідус С.A./
АТ Код: АТХ L03A В05
Клінико-фармакологічна група: Імуностимулятори. Інтерферони. Інтерферон альфа-2b.
Форма випуску: Ліофілізат для розчину для ін’єкцій

Склад

діюча речовина: interferon alfa-2b;

1 флакон містить інтерферону альфа-2b рекомбінантного людини 3 млн МО або 5 млн МО;

допоміжні речовини: гліцин, альбумін людини, натрію фосфат однозаміщений безводний, натрію фосфат двозаміщений дванадцятиводний.

Показання

Хронічний гепатит В

Лікування дорослих пацієнтів та дітей віком від 1 року з хронічним гепатитом В, який пов’язаний із наявністю реплікації вірусу гепатиту В (наявність ДНК вірусу гепатиту В (HBV-DNA) та антигену вірусу гепатиту В (HBeAg), підвищеного рівня аланін-амінотрансферази (АЛТ) та гістологічно доведеного активного запалення печінки та/або фіброзу.

Хронічний гепатит С

У дорослих: компенсована форма хронічного гепатиту С у хворих з підвищеною активністю сироваткових трансаміназ і при наявності в сироватці крові РНК вірусу гепатиту С (HCV) або антитіл проти HCV.

Зазвичай для лікування хронічного гепатиту С, хворим із компенсованими захворюваннями, які раніше не отримували препарати інтерферону альфа, Біоферон треба застосовувати у поєднанні з рибавірином.

У дітей і підлітків: Біоферон у поєднанні з рибавірином показаний для лікування підлітків і дітей віком від 3 років із хронічним гепатитом С за умови, що ураження печінки має компенсований характер, раніше такої терапії не проводили, а в сироватці крові виявляється РНК HCV. Рішення про застосування такої терапії слід приймати на індивідуальній основі, приймаючи до уваги ознаки прогресування захворювання, що проявляється у вигляді запалення печінки і фіброзу, а також з урахуванням прогностичних факторів відповіді на терапію, генотипу НСV і показника вірусного навантаження.

Волосоклітинний лейкоз

Волосоклітинний лейкоз у пацієнтів віком від 18 років, яким була проведена або не проведена спленектомія.

Хронічний мієлоїдний лейкоз

Монотерапія: хронічний мієлоїдний лейкоз у дорослих пацієнтів при наявності філадельфійської хромосоми або транслокації bcr/abl.

Комбінована терапія: застосування Біоферону у поєднанні з цитарабіном (Ara-C) протягом перших 12 місяців призводить до достовірного збільшення частоти значних цитогенетичних відповідей та суттєво збільшує трирічну виживаність хворих порівняно з такою при монотерапії інтерфероном альфа-2b.

Множинна мієлома

Як засіб підтримуючої терапії хворих на множинну мієлому після досягнення об'єктивної ремісії (зниження вмісту мієломного білка більш ніж на 50 %) в результаті проведення індукційної хіміотерапії.

Фолікулярна лімфома

Фолікулярна лімфома у хворих віком від 18 років при високому пухлинному навантаженні в якості ад’ювантного засобу в комбінованій індукційній хіміотерапії (наприклад по схемі CHOP).

Під високим пухлинним навантаженням розуміють наявність у пацієнта хоча б однієї з наступних ознак: масивне пухлинне утворення (більше 7 см); залучення у пухлинний процес як мінімум трьох вузлів (кожен більше 3 см); наявність системної симптоматики (зниження маси тіла більш ніж на 10 %, висока температура вище 38 °C протягом більше 8 днів, надмірне нічне потовиділення); спленомегалія (межа селезінки нижче пупка); компресія життєво важливих органів; залучення у процес орбітальної або епідуральної ділянки; наявність серозного випоту; лейкемізація процесу.

Карциноїдні пухлини

Карциноїдні пухлини з метастазами у лімфовузли або печінку та «карциноїдний синдром».

Злоякісна меланома

Злоякісна меланома у хворих віком від 18 років при наявності високого ступеня ризику системного рецидиву (протягом 56 днів після операції), тобто при первинному або рецидивуючому залученні у процес лімфовузлів, як засіб ад’ювантної терапії при хірургічному лікуванні.

Гострокінцеві кондиломи

Гострокінцеві кондиломі, що захоплюють зовнішню поверхню статевих органів та періанальну ділянку, у пацієнтів віком від 18 років.

СНІД-асоційована саркома Капоші

СНІД-асоційована саркома Капоші у пацієнтів віком від 18 років. Імовірність відповіді на терапію Біофероном підвищується при відсутності у пацієнтів системних симптомів, при обмеженій лімфаденопатії і відносно інтактній імунній системі, виходячи з сумарної кількості CD4 клітин.

Протипоказання

  • Індивідуальна чутливість до препарату або його інгредієнтів;
  • захворювання серця в анамнезі, такі як неконтрольована застійна серцева недостатність, недавно перенесений інфаркт міокарда, важкі аритмії;
  • серйозні порушення функції нирок або печінки, включаючи спричинені метастазами пухлин;
  • епілепсія та/або порушення функції центральної нервової системи;
  • хронічний гепатит з декомпенсованим цирозом печінки;
  • хронічний гепатит у хворих, які одержують або недавно одержували імунодепресанти (за винятком короткочасного курсу кортикостероїдів);
  • аутоімунний гепатит або аутоімунні захворювання в анамнезі, реципієнти трансплантованих органів, які отримують імунодепресанти;
  • захворювання щитовидної залози, за винятком випадків, коли її функції контролюються загальноприйнятими засобами;
  • тяжкі психічні захворювання в анамнезі, особливо важка депресія, суїциїдальні настрої та спроби.

Комбіновану терапію інтерферон альфа-2b/рибавірин не слід застосовувати:

  • при рівні креатиніну нижче 50 мл/хв.;
  • при лікуванні вагітних жінок або чоловіків, партнери яких вагітні – при наявності аутоімунного гепатиту.

Додаткова інформація міститься в інструкції про застосування рибавірину.

Дозування

Препарат призначати підшкірно, внутрішньом’язово і внутрішньовенно. Розчинник – вода для ін'єкцій. При розчиненні необхідно змішувати порошок з водою, обережно обертаючи флакон, не струшуючи.

Після розчинення флакон з розчином Біоферону треба використати протягом двох годин, якщо препарат зберігається при кімнатній температурі, або протягом 24 годин – при зберіганні препарату в холодильнику. Препарат не містить стабілізаторів, тому не слід вилучати з флакону більше однієї дози, щоб запобігти інфікуванню препарату. Невикористаний залишок розчину викидати!

Внутрішньом'язове, підшкірне введення і введення у зону ураження

Вміст флакона розчиняти в 1 мл води для ін'єкцій. Набирати у шприц необхідну дозу препарату. У розчині не повинно міститися часточок нерозчинного матеріалу.

Внутрішньовенна інфузія

Розчин для інфузії готується безпосередньо перед використанням. Вміст флакона розчиняти в 1 мл води для ін'єкцій, погойдуючи флакон до повного розчинення порошку. Необхідну кількість розчину додати до 100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду для інфузії. Кінцева концентрація інтерферону альфа-2b в розчині для введення повинна бути не нижче 10 млн МО/100 мл.

Хронічний гепатит В

У дорослих : рекомендована доза інтерферону альфа-2b для лікування хронічного гепатиту В становить 30-35 млн МО на тиждень при підшкірному або внутрішньом’язовому введенні (або по 5 млн МО щодня, або по 10 млн МО три рази на тиждень) протягом 4 місяців.

У дітей віком від 1 року : рекомендована доза інтерферону альфа-2b для лікування хронічного гепатиту В у дітей становить 3 млн МО/м2 три рази на тиждень протягом першого тижня, з підвищенням до 6 млн МО/м2 три рази на тиждень (максимум 10 млн МО три рази на тиждень) при підшкірному введенні протягом 16-24 тижнів.

Коригування дози: з появою виражених побічних реакцій або порушень лабораторних показників у процесі терапії препаратом Біоферон дозу препарату необхідно зменшити на 50 % або скасувати на певний час застосування препарату до припинення побічних явищ. Якщо непереносимість препарату зберігається і після зменшення дози, його застосування варто припинити.

При наявності гематологічних порушень дозу препарату варто зменшити на 50 % у наступних випадках: при сумарному вмісті лейкоцитів нижче 1,5 x 109/л, при вмісті гранулоцитів нижче 0,75 x 109/л або при вмісті тромбоцитів нижче 50 x 109/л. Застосування препарату варто припинити при сумарному вмісті лейкоцитів нижче 1,0 x 109/л, при вмісті гранулоцитів нижче 0,5 x 109/л або при вмісті тромбоцитів нижче 25 x109/л. Після нормалізації гематологічних показників терапію Біофероном можна продовжити в тій же дозі, як і на початку лікування. Якщо після застосування препарату протягом 3-4 місяців при максимальній дозі, яку пацієнт добре переносить, поліпшення (виходячи з даних визначення ДНК HBV у сироватці крові) не настає, Біоферон варто скасувати.

Застосування препарату Біоферон призводить до вірусної ремісії (відсутність HbeAg у сироватці крові) і нормалізації рівня сироваткової АЛТ.

Перед початком лікування Біофероном рекомендується провести біопсію печінки, щоб з'ясувати ступінь її враження. Необхідно також з'ясувати, чи має місце компенсоване захворювання печінки. Клінічні ознаки стану компенсації:

  • відсутність енцефалопатії, варикозних кровотеч, асциту та інших клінічних ознак декомпенсації;
  • нормальний рівень білірубіну;
  • стабільний рівень альбуміну у межах норми;
  • подовження протромбінового часу не більше ніж на 3 секунди у дорослих, у дітей – не більше ніж на 2 секунди;
  • вміст лейкоцитів не менше 4000/мм3;
  • вміст тромбоцитів не менше 100 тис/мм3 у дорослих і не менше 150 тис/мм3 у дітей.

Інтерферон альфа-2b не варто застосовувати при хронічному гепатиті, який не є вірусним гепатитом В або С.

Перед початком лікування Біофероном варто провести повний аналіз крові з визначенням тромбоцитів для того, щоб згодом можна було відслідковувати токсичність препарату у процесі лікування. Згодом такі аналізи повторюють через 1, 2, 4, 8, 12 та 16 тижнів. У ці ж терміни проводти функціональні печінкові проби (сироваткова АЛТ, альбумін та білірубін). HbeAg, HbsAg та АЛТ варто визначати після завершення терапії та через 3 і 6 місяців, оскільки вірусологічна відповідь у хворих може спостерігатися через 6 місяців після завершення лікування.

Хронічний гепатит С

У дорослих : Біоферон вводити підшкірно або внутрішньом’язово, доза – 3 млн МО три рази на тиждень як засіб монотерапії або у поєднанні з рибавірином. При гарній переносимості препарату і при нормалізації через 16 тижнів після початку лікування АЛТ терапію продовжувати по тій же схемі до 18-24 місяців.

Якщо через 16 тижнів після початку лікування нормалізації АЛТ не відбувається, вірогідність отримання позитивної відповіді при подальшому продовженні терапії досить низька. У таких випадках подальше застосування препарату Біоферон недоцільно.

У дітей віком від 3 років і підлітків : Біоферон вводити підшкірно, доза – 3 млн МО/м2 три рази на тиждень у поєднанні з рибавірином у капсулах або в розчині для перорального застосування (добову дозу рибавірину ділити на 2 частини, приймати вранці та ввечері під час їжі).

У дорослих при рецидиві : Біоферон застосовувати у поєднанні з рибавірином протягом 6 місяців.

У хворих, які не одержували раніше лікування :

У дорослих : ефективність Біоферону підвищується при його одночасному застосуванні з рибавірином. Монотерапію Біофероном застосовувати при непереносимості рибавірину або наявності протипоказань до нього. Комбінована терапія (Біоферон та рибавірин) рекомендується протягом як мінімум 6 місяців. У пацієнтів з першим генотипом і при значному вірусному навантаженні до початку лікування у випадку, якщо через 6 місяців лікування одержують негативний результат РНК HCV, лікування продовжувати ще на 6 місяців (тобто сумарна тривалість лікування становить 1 рік). При вирішенні питання про продовження терапії до 12 місяців варто також враховувати інші негативні прогностичні фактори (вік понад 40 років, чоловіча стать, наявність фіброзу).

При застосуванні Біоферону як засобу монотерапії питання про оптимальну тривалість остаточно не вирішене, рекомендується проводити терапію протягом 12-18 місяців. Через 3-4 місяці від початку лікування рекомендується провести визначення РНК HCV та при негативному результаті лікування рекомендується продовжувати.

У дітей і підлітків : для дітей і підлітків, які раніше не одержували Біоферон для лікування хронічного гепатиту С, рекомендується таке застосування (у поєднанні з рибавірином):

  • генотип 1: тривалість рекомендованого лікування – 1 рік. При відсутності вірусологічної відповіді через три місяці від початку терапії подальше продовження такого лікування недоцільне (негативний прогноз становить 96 %). Вірусологічну відповідь визначають як відсутність РНК HCV через 3 місяці від початку терапії;
  • генотип 2/3: тривалість рекомендованого лікування – 6 місяців.

Кількість хворих, у яких через 1 рік проведеного лікування і півроку наступного спостереження РНК вірусу не виявляється, становить 36 % у випадку генотипу 1 та 81 % у випадку генотипів 2/3/4.

Коригування дози. З появою виражених побічних реакцій у процесі терапії Біофероном дозу препарату необхідно зменшити на 50 % або скасувати застосування на певний час до припинення побічних явищ. Якщо непереносимість препарату зберігається і після зменшення дози, його застосування варто припинити.

Для підтвердження діагнозу хронічного гепатиту проводити біопсію печінки, а також тестування на предмет виявлення антитіл до HCV. Інтерферон альфа-2b не варто застосовувати при хронічному гепатиті невірусної етіології, наприклад, при аутоімунному гепатиті. Перед початком лікування необхідно переконатися в тому, що ураження печінки має компенсований характер. Для того щоб почати лікування Біофероном, хворий хронічним гепатитом С повинен задовольняти такі критерії:

  • відсутність енцефалопатії, варикозних кровотеч, асциту та інших клінічних ознак декомпенсації;
  • вміст білірубіну не перевищує 2 мг/дл;
  • стабільний вміст альбуміну у межах норми;
  • подовження протромбінового часу не більше, ніж на 3 секунди;
  • вміст лейкоцитів не менше 3000/мм3;
  • вміст тромбоцитів не менше 70 тис/мм3.
  • нормальний або близький до нормального рівень креатиніну в сироватці крові.

Перед початком лікування Біофероном варто провести повний аналіз крові з визначенням тромбоцитів для того, щоб згодом можна було відслідковувати токсичність препарату в процесі лікування. Згодом такі аналізи повторювати через 1 і 2 тижні після початку терапії, далі – один раз на місяць. Приблизно раз у три місяці досліджувати активність сироваткової АЛТ для того, щоб оцінити характер відповіді на проведену терапію.

При наявності аномалій щитовидної залози препарат Біоферон можна застосовувати, якщо комплекс застосовуваних ліків дозволяє підтримувати на рівні норми вміст ТТГ. Вміст ТТГ повинен бути у межах норми до моменту початку терапії, повторне тестування вмісту ТТГ проводити через 3 та 6 місяців.

Волосоклітинний лейкоз

Рекомендована доза – 2 млн МО/м2 три рази на тиждень внутрішньом’язово або підшкірно протягом 6 місяців для пацієнтів з або без спленектомії. При вмісті тромбоцитів менше 50x109/л препарат не слід вводити внутрішньом’язово. У більшості хворих нормалізація одного або декількох гематологічних показників досягається через 1-2 місяці після початку застосування препарату. Для нормалізації по трьох гематологічних показниках (гранулоцити, тромбоцити та гемоглобін) може знадобитися шість і більше місяців.

Коригування дози. З появою виражених побічних реакцій у процесі терапії Біофероном дозу препарату необхідно зменшити на 50 % або скасувати застосування на певний час до припинення побічних явищ. Потім введення препарату можна продовжити у дозі, що становить 50 % (1 млн МО/м2) від початкової. Якщо непереносимість препарату зберігається і після зменшення дози, його застосування варто припинити. Терапію Біофероном припинити, якщо після 6 місяців застосування не спостерігається ніякої відповіді на препарат.

Хронічний мієлоїдний лейкоз

Рекомендована доза – 4-5 млн МО/м2 підшкірно щодня. У ряді випадків ефективність лікування підвищується при одночасній терапії Біофероном, доза – 5 млн МО/м2, раз на добу підшкірно) та цитарабіном (Ara-C) у дозі 20 мг/м2 підшкірно десять днів на місяць при максимальній добовій дозі 40 мг. Після нормалізації вмісту лейкоцитів для підтримки стану гематологічної ремісії використовувати максимально переносиму дозу Біоферону (4-5 млн МО/м2 раз на день підшкірно). Якщо протягом 8-12 тижнів не досягається хоча б часткова гематологічна ремісія, застосування препарату варто припинити.

У більшості хворих після такого лікування відзначається виражена гематологічна та цитогенетична відповідь. Відповідь вважається значною при зниженні кількості Ph+ клітин у кістковому мозку нижче 34 %. Мінорною вважається відповідь при кількості Ph+ клітин від 34 % до 90 %.

Множинна мієлома

У хворих, які досягли стадії плато (більш ніж на 50 % зниження вмісту мієломного білка) після початкової індукційної хіміотерапії проводиться підтримуюча терапія Біофероном у дозі 3 млн МО/м2 три рази на тиждень підшкірно.

Фолікулярна лімфома

Рекомендована доза – 5 млн МО підшкірно три рази на тиждень протягом 18 місяців у поєднанні з курсом хіміотерапії препаратами антрациклінового ряду.

Коригування дози:

  • при додаванні інтерферону альфа у схему комбінованої терапії дозу мієлосупресантів зменшити на 25 % порівняно з повною дозою, передбаченою схемою СНОР, а тривалість циклу терапії збільшують на 33 % (наприклад, з 21 до 28 днів);
  • при зменшенні кількості нейтрофілів нижче 1500/мм3 або кількості тромбоцитів нижче 75000/мм3 проведення чергового циклу хіміотерапії відкладають;
  • при п'ятикратному перевищенні верхньої межі норми активності сироваткової АСТ або при збільшенні вмісту сироваткового креатиніну понад 2,0 мг/дл застосування Біоферону варто припинити;
  • застосування Біоферону варто припинити, якщо вміст нейтрофілів нижче 1000/мм3 або при вмісті тромбоцитів нижче 50000/мм3;
  • у випадку якщо кількість нейтрофілів вище 1000/мм3, але нижче 1,5 x 109/л, дозу Біоферону варто знизити на 50 % (2,5 млн МО три рази на тиждень). Дозу Біоферону можна знову підвищити до початкової (5 млн МО три рази на тиждень) тільки після того, як кількість нейтрофілів стане вище 1,5 x 109/л.

Карциноїдні пухлини

Початкова доза – 5 млн МО (від 3 до 9 млн МО) три рази на тиждень підшкірно. При прогресуючому захворюванні доза може бути підвищена до 5 млн МО/добу. На час операції та у післяопераційному періоді застосування Біоферону слід припинити. Терапію можна проводити поки зберігається клінічна відповідь на інтерферон альфа 2b.

Злоякісна меланома

Для індукційної терапії препарат Біоферон застосовувати у дозі 20 млн МО/м2 п'ять разів на тиждень внутрішньовенно протягом 4 тижнів. Препарат вводити інфузійно після розчинення в ізотонічному розчині хлористого натрію протягом 20 хвилин.

Для підтримуючої терапії рекомендована доза становить 10 млн МО/м2 підшкірно три рази на тиждень протягом 48 тижнів.

При розвитку важких побічних явищ, особливо при зменшенні кількості гранулоцитів (<500/мм3) або при підвищенні активності сироваткової аланінтрансамінази понад п'ятикратну верхню межу норми, варто скасувати застосування препарату на певний час до припинення побічних явищ. Після цього препарат призначати у дозі, зменшеній на 50 %. Якщо непереносимість препарату зберігається і після такого зниження дози, а також у випадках, коли кількість гранулоцитів зменшується нижче рівня 250/мм3 або ж рівень сироваткової АЛТ/АСТ десятикратно перевищує верхню межу норми, препарат варто скасувати.

Гострокінцева кондилома (Condilloma acuminatum)

Препарат вводити місцево у зону ураження. Рекомендована доза – 1 млн МО на одну кондилому (не більше 5 кондилом за один курс лікування). Введення здійснюється в зону кондиломи три рази на тиждень, в дні, що чергуються, протягом 3 тижнів. Додатковий курс може бути проведений на 12-16 тижні.

Коригування дози : не потрібно.

Методика введення : для введення використовувати туберкуліновий шприц з голкою 25-30 калібру. Препарат вводити по направленню до центру основи кондиломи і майже паралельно до площини шкіри (приблизно так само, як і при виконанні туберкулінової проби). У такий спосіб інтерферон надходить у серцевину зони ураження та інфільтрує його, спричиняючи місцеву реакцію. Необхідно стежити за тим, щоб препарат не був введений у занадто глибокі шари. Препарат не слід вводити підшкірно, нижче основи кондиломи. З іншої сторони недостатньо глибоке введення призведе до того, що інфільтруватися буде лише ороговілий шар, а не серцевина кондиломи в шарі дерми.

Саркома Капоші, асоційована зі СНІД

Рекомендована доза Біоферону – 30 млн МО/м2 три рази на тиждень підшкірно або внутрішньовенно до досягнення максимальної відповіді протягом 16 тижнів. Нерідко при проведенні терапії доводиться знижувати дозу.

Коригування дози :

  • при розвитку серйозних побічних реакцій терапію призупинити або дозу Біоферону знизити на 50 %;
  • після припинення побічних реакцій можна продовжити застосування препарату у зниженій дозі;
  • при поновленні побічних реакцій при зниженій дозі препарат варто скасувати.

Побічні дії

Більшість побічних реакцій, за винятком грипоподібного синдрому (проявляється у вигляді пропасниці, втоми, головного болю, міалгії) є дозозалежними. Зазвичай вони носять слабковиражений або помірний характер при дозах нижче 10 млн МО на день.

Може розвиватися зниження артеріального тиску, що іноді потребує застосування підтримуючої терапії, включаючи інфузійну, для підтримання об’єму циркулюючої крові. Інколи виникає гіпертензія, вона, як правило, слабковиражена та минаюча.

При терапії інтерфероном альфа-2b можуть утворюватись нейтралізуючі антитіла.

Вкрай рідко при застосуванні інтерферону альфа-2b (монотерапія або у поєднанні з рибавірином) може розвинутися апластична анемія.

Побічні явища з боку серцево-судинної системи, в основному аритмії, частіше зустрічаються при наявності супутньої серцево-судинної патології, а також при попередньому застосуванні кардіотоксичних препаратів. Вкрай рідко може розвинутися кардіоміопатія, яка носить оборотний характер.

Реакції гіперчутливості, включаючи кропив’янку, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксію, при застосуванні інтерферону альфа-2b зустрічаються рідко.

Можливий розвиток аутоімунних ускладнень, наприклад, аутоімунний тиреоїдит, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, ідіопатична та тромботична тромбоцитопенічна пурпура, васкуліт, невропатії, включаючи мононейропатії.

Зміни лабораторних показників, які можуть мати клінічне значення, частіше зустрічаються при дозах інтерферону альфа-2b більше 10 млн МО на добу. Це може бути лейкопенія, еритропенія, тромбоцитопенія, зниження рівня гемоглобіну, підвищення активності лужної фосфатази, лактатдегідрогенази (ЛДГ), сироваткових креатиніну та азоту сечовини. Ріст АЛТ/АСТ може спостерігатись у деяких пацієнтів, які не хворіють на гепатит, а також у хворих хронічним гепатитом В, що збігається з кліренсом вірусної ДНК.

Побічні реакції при застосуванні препарату Біоферон

Дуже часто

Інфекції та інвазії: вірусні інфекції;

з боку обміну речовин: зниження маси тіла;

психічні розлади: депресія, дратівливість, безсоння, тривожні стани, порушена психічна орієнтованість, емоційна лабільність;

з боку нервової системи: головний біль;

з боку органів дихання, торакальні та медіастинальні розлади: фарингіт, кашель, порушення дихання;

з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, анорексія, діарея, біль у животі;

з боку шкіри та підшкірної тканини: алопеція, свербіж, сухість шкіри, висипання;

з боку скелетно-м'язової системи і сполучної тканини: міалгія, артралгія, біль у м'язах і кістках;

загальні реакції і реакції у місці введення: запалення у місці введення, грипоподібні симптоми, астенія, запаморочення, слабкість, пропасниця, озноб.

Часто

Інфекції та інвазії: стійка до лікування інфекція, спричинена вірусом герпесу;

з боку обміну речовин: гіперурикемія, гіпокальціємія, спрага;

психічні розлади: збудження, нервовість, порушення сну, сонливість, зниження статевого потягу;

з боку нервової системи: сухість у роті, посилене потовиділення, гіпестезія, запаморочення, сплутаність свідомості, парестезія, тремор, мігрень, порушення сльозовиділення;

з боку органів дихання, торакальні та медіастинальні розлади: бронхіт, непродуктивний кашель, носова кровотеча, закладеність носа, риніт, нежить, синусит;

з боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, стоматит, запор, зневоднення, гінгівіт, глосит, рідке випорожнення, виразковий стоматит, порушення смаку;

з боку шкіри та підшкірної тканини: екзема, псоріаз (який знову з’явився або загострення передіснуючого стану), еритематозний висип, макулопапулярний висип, еритема;

з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: артрит;

загальні реакції та реакції у місці введення: загальне погіршення здоров'я, біль у грудях, біль у місці введення, реакції у місці введення;

з боку серцево-судинної системи: серцебиття, тахікардія, гіпертензія;

з боку кровотворної та лімфоїдної системи: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, лімфаденопатія, лімфопенія;

з боку ендокринної системи: гіпертиреоз, гіпотиреоз;

з боку органів зору: нечіткість зору, кон'юнктивіт, біль в очах, порушення зору;

з боку органів слуху: шум у вухах;

з боку печінки та жовчного міхура: гепатомегалія;

з боку видільної системи: часте сечовипускання;

з боку статевих органів, молочних залоз: аменорея, біль у молочних залозах, порушення менструації, патологія піхви.

Нечасто

Психічні розлади: суїцидні настрої;

з боку органів зору: крововиливи у сітківку, ретинопатії (включаючи макулярний набряк), обструкція артерій або вен сітківки, порушення гостроти зору або полів зору, неврит зорового нерва, сосочковий набряк, білі плями;

з боку органів дихання, торакальні та медіастинальні розлади: пневмонія.

Дуже рідко

З боку імунної системи: розвиток або загострення саркоїдозу;

з боку ендокринної системи: розвиток або загострення діабету;

з боку обміну речовин: гіперглікемія, гіпертригліцеридемія;

психічні розлади: агресивна поведінка (іноді по відношенню до оточуючих), спроби самогубства, самогубство, психоз, включаючи галюцинації;

з боку нервової системи: порушення свідомості, невропатія, поліневропатія, судомні явища, енцефалопатія, ішемія судин головного мозку, крововиливи у головний мозок;

з боку органів слуху: порушення або втрата слуху;

з боку серцево-судинної системи: ішемія серця, інфаркт міокарда, гіпотензія, периферична ішемія;

з боку органів дихання, торакальні та медіастинальні розлади: інфільтрація легенів, пневмоніт;

з боку шлунково-кишкового тракту: панкреатит, підвищений апетит, кровотеча з ясен, коліт, головним чином виразковий та ішемічний;

з боку печінки та жовчного міхура: гепатотоксичність, що може призвести до летального наслідку;

з боку шкіри та підшкірної тканини: набряк обличчя, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некролізис, некроз у місці введення;

з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: рабдомолізис, іноді у важкій формі, судоми ніг, біль у спині, міозит;

з боку видільної системи: нефротичний синдром, ниркова недостатність.

Побічні реакції у дітей та підлітків

У цілому спектр побічних реакцій у дітей та підлітків аналогічний такому у дорослих. Є і специфічні реакції – уповільнення росту та зниження маси тіла. Також суїциїдальні думки та наміри у період лікування та шестимісячного періоду після лікування у дітей та підлітків виникають частіше, ніж у дорослих пацієнтів. Як і у дорослих, у дітей може розвиватися депресія, емоційна лабільність, сонливість. У дітей частіше, ніж у дорослих, відзначають пропасницю, анорексію, блювання, реакцію у місці ін’єкції. При анемії та нейтропенії у дітей та підлітків частіше виникає потреба в корегуванні дози препарату.

Побічні реакції, які спостерігались у дітей та підлітків

Дуже часто

Інфекції та інвазії: вірусні інфекції;

з боку кровотворної та лімфоїдної систем: анемія, нейтропенія;

з боку ендокринна системи: гіпотиреоз;

психічні розлади: депресія, емоційна лабільність, безсоння, дратівливість;

з боку нервової системи: головний біль, запаморочення;

з боку органів дихання, торакальні та медіастинальні розлади: фарингіт;

з боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, анорексія, діарея, нудота, блювання;

з боку шкіри та підшкірної тканини: алопеція, висипання;

з боку скелетно-м'язової системи і сполучної тканини: артралгія, міалгія, болі у м'язах і кістках;

загальні реакції і реакції у місці введення: запалення у місці введення, алергічна реакція у місці введення, реакції у місці введення, втома, озноб, пропасниця, грипоподібні симптоми, загальне нездужання, зниження темпів росту (по висоті і/або зменшення маси тіла для віку).

Часто

Інфекції та інвазії: грибкові інфекції, бактеріальні інфекції, абсцес зуба, простий герпес, отит середнього вуха, легенева інфекція, інфекції сечовивідних шляхів, вагініт, гастроентерит;

доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): новоутворення (неуточнені);

з боку кровотворної та лімфоїдної систем: тромбоцитопенія, лімфаденопатія, синці;

з боку ендокринної системи: гіпертиреоз, вірилізм;

з боку метаболізму та травлення: гіпертригліцеридемія, гіперурикемія;

психічні розлади: збудження, сонливість, агресивна поведінка, нервозність, апатія, підвищений апетит, розлади поведінки, зниження концентрації уваги, розладу сну, порушення сновидіння, відчуття тривожності, сомнамбулізм, суїцидальні думки;

з боку нервової системи: тремор, сплутаність свідомості, гіперкінезія, дисфонія, парестезії, гіперестезія, гіпестезія;

з боку органів зору: кон’юнктивіт, біль в очних яблуках, порушення зору, дисфункція слізних залоз;

з боку судинної системи: хвороба Рейно;

з боку органів дихання, торакальні та медіастинальні розлади: кашель, задишка, закладеність носа, подразнення слизової носа, легенева інфекція, риніт, чхання, тахіпное;

з боку шлунково-кишкового тракту: запор, диспепсія, гастроентерит, гастроезофагеальний рефлюкс, шлунково-кишкові розлади, глосит, діарея, виразки в роті, ректальні розлади, стоматити, в тому числі виразкові та виразково-гангренозні, зубний біль, дентальні порушення, біль у правому верхньому квадранті живота;

з боку печінки та жовчного міхура: порушення функції печінки;

з боку шкіри та підшкірної тканини: свербіж, акне, екзема, ураження шкіри, розрив шкіри, ураження нігтів, сухість шкіри, реакції фоточутливості, макулопапульозний висип, порушення пігментації, шкірні захворювання, еритема, підвищене потовиділення, гематома;

з боку нирок та сечовивідних шляхів: енурез, порушення сечовипускання, нетримання сечі, інфекції сечовивідних шляхів;

з боку репродуктивної системи та молочних залоз: жінки: аменорея, менорагія, порушення менструального циклу, вагінальні розлади/патології, вагініт; чоловіки: тестикулярний біль;

загальні реакції і реакції у місці введення: біль у місці введення, астенія, почервоніння, набряки, біль у грудях, біль у правому верхньому квадранті.

Передозування

Наявна обмежена інформація про випадки передозування інтерфероном альфа-2b. Як правило, первинні ефекти такого передозування цілком схожі з ефектами, що спостерігаються при застосуванні терапевтичних доз препарату. Так, описані такі симптоми передозування як порушення ферментів печінки, ниркова недостатність, крововиливи, інфаркт міокарда. При заковтуванні інтерферону альфа-2b токсичних ефектів не спостерігають, оскільки інтерферон практично не надходить у кровотік при пероральному прийомі.

Специфічного антидоту на випадок передозування інтерферону альфа-2b не існує. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз у випадку передозування інтерферону альфа-2b малоефективні.

Лікування – симптоматичне.

Лікарська взаємодія

При терапії Біофероном варто з обережністю призначати наркотичні, снотворні або седативні засоби. Також варто з обережністю застосовувати Біоферон у поєднанні з мієлодепресантами.

Інтерферони можуть впливати на процеси окисного метаболізму, що варто мати на увазі при одночасному застосуванні Біоферону з препаратами, які метаболізуються в організмі таким шляхом (наприклад, похідні ксантину – теофілін та амінофілін). При необхідності такої одночасної терапії з ксантинами необхідно відслідковувати вміст теофіліну в крові для того, щоб можна було відкоригувати його дозу.

Додаткова інформація з приводу одночасного застосування інтерферону альфа-2b та рибавірину міститься в інструкції про застосування рибавірину.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Інтерферон альфа-2b рекомбінантний людини відноситься до групи ендогенних низькомолекулярних білків, які мають противірусні, імуномодулюючі та антипроліферативні властивості. Активний інгредієнт препарату Біоферон – інтерферон альфа-2b рекомбінантний людини – високоочищений протеїн, який складається з 165 амінокислот з молекулярною вагою 19000 дальтон. Препарат одержують з клону E.coli шляхом плазмідної гібридизації з геном людських лейкоцитів, які кодують синтез інтерферону. Противірусна дія препарату зумовлена взаємодією зі специфічними мембранними рецепторами, індукцією синтезу мРНК і, врешті-решт, синтезом білків, які перешкоджають нормальній репродукції вірусу або його звільненню. Імуномодулююча активність препарату пов’язана з активацією фагоцитозу, що стимулює утворення антитіл та лімфокінів. Препарат також має антипроліферативну дію на клітини злоякісних новоутворень.

Фармакокінетика

Надходження в організм: при введенні безпосередньо у патологічну зону концентрація інтерферону у плазмі крові, як правило, нижче рівня виявлення, хоча і при цьому способі уведення інколи відзначають системні ефекти. При внутрішньом'язовому і підшкірному введенні в системний кровоток надходить більше 80 % введеної кількості препарату. Біотрансформація: повна біотрансформація проходить у нирках. Інтерферон альфа фільтрується в клубочках і піддається швидкому протеолітичному розщепленню при реабсорбції в канальцях. Час напіввиведення: 2-3 години при внутрішньом’язовому або підшкірному введенні. При щоденному внутрішньом’язовому введенні може відбуватися накопичення. Час досягнення максимальної концентрації: 3-12 годин при одноразовому внутрішньом’язовому або підшкірному введенні. Виведення: в основному через нирки; метаболіти практично цілком піддаються зворотному всмоктуванню у ниркових канальцях. Лише незначна кількість введеного інтерферону альфа залишається в системному кровотоці у незміненому вигляді.

Фізико-хімічні властивості

порошок білого або майже білого кольору, однорідний та компактний.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

При застосуванні препарату Біоферон можливий розвиток втоми та сонливості. Тому особам, які приймають цей препарат, варто утриматися від водіння автотранспорту та від роботи з механізмами з підвищеною небезпекою.

Особливості застосування

Інтерферон альфа-2b може спричиняти або посилювати нейропсихіатричні, аутоімунні, ішемічні та інфекційні захворювання, які у деяких випадках можуть загрожувати життю хворого. Тому при терапії інтерфероном необхідне ретельне клінічне та лабораторне спостереження за пацієнтом. При тяжких станах або прогресуванні симптоматики застосування препарату необхідно припинити. У багатьох випадках, хоча і не завжди, після припинення застосування препарату симптоми зникають.

Гострі прояви реакцій гіперчутливості (кропив’янка, судинний набряк, бронхоспазм, анафілаксія) при застосуванні інтерферону альфа-2b зустрічаються рідко. З появою таких реакцій необхідно негайно припинити терапію і почати необхідні медичні заходи. Минуще висипання не є підставою для припинення терапії.

При розвитку порушень функції печінки у процесі лікування препаратом Біоферон необхідне спостереження за пацієнтом та припинення застосування препарату при прогресуванні симптомів.

Підвищення температури може бути пов’язане з грипоподібним синдромом, однак при цьому необхідно виключити інші можливі причини пропасниці.

Оскільки застосування інтерферону альфа-2b може погіршити перебіг передіснуючих у хворого псоріазу та саркоїдозу, призначення таким хворим Біоферону рекомендується тільки в тому випадку, якщо потенційна вигода виправдує потенційний ризик.

Біоферон варто призначати з обережністю при наявності серцево-судинних захворювань в анамнезі. Хворі з перенесеним інфарктом міокарда та/або аритміями повинні пройти ретельне кардіологічне обстеженням перед призначенням препарату Біоферон.

При застосуванні інтерферону альфа-2b можливі явища з боку серцево-судинної системи, включаючи гіпотензію, аритмію або тахікардію (більше 150 ударів/хв). Зрідка повідомляли про кардіоміопатію, інфаркт міокарда. У деяких випадках ці явища виникають у хворих і у разі відсутності серцево-судинних патологій в анамнезі. Відомі випадки кардіоміопатії при лікуванні СНІД-асоційованої саркоми Капоші. Протягом 2 днів після введення інтерферону альфа-2b можливий розвиток гіпотензії, що може потребувати відповідної підтримуючої терапії, включаючи інфузіонну терапію для підтримування об’єму крові. Зрідка відзначають випадки суправентрикулярної аритмії, імовірніше, пов’язані з передіснуючою патологією та попереднім застосуванням кардіотоксичних агентів. При розвитку цих явищ може знадобитися коригування дози або застосування специфічної терапії, або припинення терапії.

Біоферон варто призначати з обережністю хворим із захворюваннями легень в анамнезі (наприклад, із хронічними обструктивними захворюваннями легень), а також із цукровим діабетом, схильним до розвитку кетоацидозу. Варто проявляти обережність при призначенні інтерферону альфа-2b хворим із порушеннями згортання крові (тромбофлебіт, емболія легень) та у виражених мієлодепресивних станах.

Рідко застосування інтерферону альфа-2b супроводжується появою інфільтратів у легенях, розвитком пневмонії, іноді з летальним наслідком. Причини таких ускладнень залишаються нез'ясованими. З появою кашлю, порушень дихання, підвищенні температури хворим необхідно виконати рентгенографію грудної клітки. При виявленні інфільтратів у легенях або інших порушень функції легень за хворими необхідно встановити ретельний нагляд. При необхідності інтерферон альфа-2b скасувати.

При лікуванні інтерфероном альфа-2b можливий розвиток аутоімунних станів, особливо у хворих, схильних до таких станів. У таких випадках необхідний ретельний нагляд за хворими та варто зважити можливе співвідношення ризик/користь.

Рідко при застосуванні інтерферону альфа-2b можливий розвиток цукрового діабету і гіперглікемії. З появою відповідних симптомів варто визначити вміст глюкози в крові з метою своєчасного вживання необхідних заходів.

У деяких випадках при застосуванні інтерферонів можливе підвищення вмісту тригліцеридів, що, у свою чергу, може призвести до панкреатиту. При рівні тригліцеридів більше 1000 мг/дл і симптомах панкреатиту (біль у животі, нудота, блювання) застосування Біоферону варто припинити.

Рідко при застосуванні інтерферону альфа-2b можливий розвиток аномалій щитовидної залози (гіпо- або гіпертиреоз), при цьому механізм такого явища залишається невідомим. При наявності порушень функції щитовидної залози, що не вдається контролювати за допомогою препаратів, призначення Біоферону не показане. Перед призначенням препарату необхідно перевірити вміст ТТГ в крові. З появою дисфункцій щитовидної залози у процесі терапії необхідно провести відповідні дослідження і призначити лікування. Якщо функцію щитовидної залози нормалізувати не вдається, застосування препарату варто припинити. При цьому у деяких випадках такі порушення функцій щитовидної залози не проходять при скасуванні Біоферону.

У деяких випадках при застосуванні інтерферону альфа-2b відзначаються прояви гепатотоксичності. При порушенні функції печінки необхідно встановити ретельний нагляд за хворим для того, щоб у разі потреби скасувати подальше застосування препарату. Хоча такі явища найчастіше спостерігаються при застосуванні інтерферону альфа-2b у хворих з хронічним гепатитом С, є дані, що прояви гепатотоксичності при застосуванні інтерферону мають місце і в онкологічних хворих.

Застосування інтерферону альфа-2b може призводити до пригнічення кровотворення у кістковому мозку і тяжкої цитопенії, вкрай рідко можливий розвиток апластичної анемії, тому до початку та в процесі терапії рекомендується проводити аналіз вмісту формених елементів крові. Застосування препарату варто припинити при вмісті нейтрофілів нижче 0,5 x 109/л або при вмісті тромбоцитів нижче 25 x 109/л.

Можлива поява або посилення таких явищ як погіршення або втрата зору, ретинопатія включаючи макулярний набряк, тромбоз вен або артерій сітківки, крововиливів у сітківку, поява «ватяних плям» на сітківці, неврит зорового нерва, набряк диска зорового нерва. Перед призначенням інтерферону альфа-2b необхідне проведення офтальмологічного дослідження. При наявності патології (наприклад, діабетичної або гіпертонічної ретинопатії) необхідне проведення періодичних офтальмологічних досліджень у процесі терапії, а при розвитку офтальмологічної симптоматики або погіршенні попередніх станів застосування препарату варто припинити.

Побічні явища з боку периферичної та центральної нервової системи (ЦНС)

При застосуванні інтерферону альфа-2b можливі серйозні ускладнення з боку центральної нервової системи, розвиток депресивних та суїцидних станів. Ці явища можуть зберігатися після припинення терапії. У дітей і підлітків, які одержували інтерферон альфа-2b у сполученні з рибавірином, такі ускладнення були частішими, ніж у дорослих (у тому числі протягом 6-місячного періоду після завершення терапії). Застосування інтерферону альфа-2b супроводжувалося розвитком депресивних станів, сонливістю, а в деяких випадках – агресивною поведінкою, сплутаністю свідомості. Необхідний ретельний нагляд за хворими з метою своєчасного виявлення таких побічних явищ. З появою таких явищ треба оцінити їх небезпеку та необхідність відповідної терапії. При погіршенні психічної симптоматики або виявленні суїциїдальних явищ застосування препарату варто припинити та призначити відповідне психіатричне лікування.

Застосування препарату для психіатричних хворих або для хворих із психіатричними порушеннями в анамнезі

Застосування інтерферону альфа-2b дорослим хворим із серйозними психіатричними захворюваннями можливе тільки при відповідній супровідній терапії психіатричних станів. У дітей та підлітків у таких випадках застосування інтерферону протипоказане. При застосуванні високих доз інтерферону можливі випадки енцефалопатії, особливо у пацієнтів літнього віку. У цілому ці явища оборотні, хоча в деяких випадках для відновлення може знадобитися до трьох тижнів. Вкрай рідко застосування інтерферону може супроводжуватися судомними нападами.

Застосування препарату для хворих із хронічним гепатитом С та В

Інтерферон альфа-2b не слід застосовувати при декомпенсованих захворюваннях печінки, при аутоімунному гепатиті або аутоімунних захворюваннях в анамнезі. Препарат не слід застосовувати для хворих, які одержують імунодепресивну терапію після проведеної трансплантації. Існують дані, що застосування інтерферону альфа-2b може погіршити перебіг захворювань печінки, спричинити жовтяницю, печінкову енцефалопатію, печінкову недостатність та летальний наслідок. З появою ознак печінкової недостатності застосування препарату варто припинити.

У хворих на хронічний гепатит В із порушеннями синтетичних процесів у печінці підвищений ризик розвитку клінічно декомпенсованих станів. У таких випадках необхідно стежити за підвищенням активності сироваткової АЛТ, а також контролювати протромбіновий час, вміст лужної фосфатази, альбуміну та білірубіну. При призначенні таким хворим інтерферону необхідно зважити можливий ризик та порівняти його з потенційним позитивним ефектом для кожного хворого. Одночасна терапія інтерфероном альфа-2b з рибавірином протипоказана при серйозних порушеннях функції нирок через можливий розвиток гемолітичної анемії, а при помірно виражених порушеннях необхідний ретельний нагляд за хворими.

Діти та підлітки: Ріст та розвиток (хронічний гепатит C)

У ході курсу лікування інтерфероном (стандартного та пегільованого)/комбінованої з рибавірином терапії тривалістю до 48 тижнів серед пацієнтів віком від 3 до 17 років, звичайними явищами були втрата маси тіла та затримка росту. Дані стосовно більш тривалого лікування дітей, які проходили курс комбінованої терапії стандартним інтерфероном/ рибавірином, також свідчать про суттєві затримки росту (зменшення процентіля росту на > 15 процентілей порівняно з початковими показниками) у 21 % дітей, незважаючи на відсутність лікування більше 5 років.

Індивідуальна оцінка співвідношення користі/ризику у дітей

Слід уважно зважити очікувану користь від лікування порівняно з отриманими у ході клінічних досліджень даним стосовно безпеки для дітей та підлітків.

  • Слід прийняти до уваги, що комбінована терапія спричиняє пригнічення росту, а оборотність цього процесу є сумнівною.
  • Ступінь ризику слід оцінювати з огляду на характеристики захворювання дитини, такі як симптоми прогресування захворювання (особливо фіброзу), супутні хвороби, які можуть негативно впливати на перебіг захворювання (наприклад, ВІЛ-інфекція), а також прогностичні фактори відповіді (генотип та вірусне навантаження).

Як тільки це стає можливим, задля зменшення ризику пригнічення росту дитині після пубертатного стрибку росту слід пройти курс лікування. Немає даних стосовно довготривалих ефектів на статеве дозрівання.

Застосування препарату для хворих на СНІД

У хворих, ко-інфікованих ВІЛ та гепатитом, які отримують високоактивну антиретровірусну терапію (АРТ), високий ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Тому призначати їм додатково інтерферон альфа-2b з рибавірином варто з обережністю. У ко-інфікованих пацієнтів із цирозом печінки, які отримують АРТ, високий ризик розвитку печінкової недостатності та летального наслідку. Одночасне застосування інтерферону альфа-2b та зидовудину може справляти синергічний ефект у відношенні розвитку нейтропенії. При призначенні Біоферону рекомендується ретельно стежити за формулою крові у хворих із мієлосупресією та у хворих, які отримують мієлодепресанти.

Супутня хіміотерапія

Застосування інтерферону альфа-2b з хіміотерапевтичними препаратами (наприклад, Ara-C, циклофосфамід, доксорубіцин, тенипозид) може призводити до підвищення сумарної токсичності, до важких і навіть летальних випадків. При цьому підсилюються такі побічні явища як запалення слизової оболонки, діарея, нейтропенія, ниркова недостатність, порушення електролітного балансу. При одночасній терапії необхідно відкоригувати дозу Біоферону та супутніх хіміопрепаратів.

Захворювання зубів та періодонту

Існують дані, що у хворих, які одержують одночасну терапію інтерфероном альфа-2b та рибавірином, відзначаються захворювання періодонту, що може призводити до втрати зубів. Сухість у роті, що виникає при тривалому застосуванні Біоферону, негативно впливає на стан зубів та слизової оболонки ротової порожнини. Рекомендується ретельно чистити зуби двічі на добу та регулярно обстежуватись у стоматолога. У деяких випадках як побічне явище при лікуванні інтерфероном з рибавірином виникає блювання. У випадку епізодів блювання необхідно ретельно полоскати ротову порожнину.

Вплив препарату на лабораторні показники

Перед призначенням Біоферону та в процесі терапії необхідно контролювати стандартні гематологічні показники, а також показники біохімії крові, включаючи електролітний баланс, ферменти печінки, сироваткові білки, білірубін та креатинін у сироватці крові.

При лікуванні хворих з гепатитом В та С рекомендується проводити дослідження на 1, 2, 4, 8, 12 та 16-й тижні лікування, а надалі – раз у два місяці. При збільшенні активності сироваткової аланінтрансамінази в два рази порівняно з початковим рівнем терапію Біофероном можна продовжувати при відсутності симптомів, що свідчать про порушення функціонування печінки. При цьому необхідно також проводити інші дослідження, включаючи визначення протромбінового часу, активності лужної фосфатази, вмісту альбуміну та білірубіну (раз на два тижні). При наявності попередньоіснуючих захворювань серцево-судинної системи, а також у випадках тяжких онкологічних захворювань необхідно проводити електрокардіографічне дослідження до початку лікування та у процесі лікування.

При безпосередньому введенні інтерферону альфа-2b у зону ураження можливі помірна лейкопенія та підвищення рівня активності печінкових ферментів, тому рекомендовано відстежувати значення цих показників. При наявності клінічних показань необхідне проведення рентгенографії грудної клітки. При лікуванні хворих зі злоякісною меланомою необхідно стежити за формулою крові та відслідковувати активність ферментів печінки (щотижня на етапі індукційної терапії та щомісяця при проведенні підтримуючої терапії).

Канцерогенність, мутагенність, вплив на фертильність

У Біоферону не було виявлено канцерогенних властивостей. Відомо, що інтерферон може знижувати фертильність. Так, інтерферон альфа впливає на менструальний цикл. У жінок, які одержували лейкоцитарний інтерферон, було відзначено зниження вмісту естрадіолу та прогестерону в сироватці крові. Тому при застосуванні Біоферону жінкам рекомендується використовувати ефективні засоби контрацепції. Біоферон варто з обережністю застосовувати для фертильних чоловіків.

У дослідженнях інтерферону альфа-2b не було виявлено мутагенних властивостей.

Застосування для осіб віком від 65 років

Біоферон для таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю, з огляду на зниження функції печінки і нирок, зниження ефективності кровотворення, а також наявність супутніх захворювань і супутньої терапії. Ризик побічний реакцій особливо високий при порушенні функції нирок, оскільки Біоферон виводиться головним чином через нирки. Застосування Біоферону для осіб віком від 65 років вимагає контролю стану функції нирок, при необхідності необхідне коригування дози з урахуванням симптоматики і даних лабораторних досліджень.

Альбумін людини

Препарат містить у своєму складі альбумін людини. Оскільки при виробництві препарату здійснюється ретельний скринінг донорської крові, ризик передачі вірусних захворювань вкрай незначний. Ризик передачі збудника захворювання Крейцфельда-Якоба також розцінюється як вкрай низький. Випадків передачі вірусних інфекцій при використанні препарату Біоферон зареєстровано не було.

Інформація для пацієнтів

Пацієнтів варто попередити про таке:

  • у випадку появи симптомів, що вказують на тяжкі побічні реакції, варто звернутися за медичною допомогою. До тяжких побічних реакцій відносяться – депресивний стан (спроби самогубства), явища з боку серцево-судинної системи, погіршання або втрата зору, що свідчить про офтальмологічну токсичність, панкреатит або коліт (супроводжуються сильним болем у шлунку), цитопенія (при якій відзначають персистуючу пропасницю, крововиливи, порушення дихання);
  • деякі побічні реакції (підвищена втомлюваність, зниження концентрації уваги) можуть впливати на здатність виконувати певні види діяльності;
  • застосування Біоферону у поєднанні з рибавірином пов’язано з підвищеним ризиком порушення розвитку плода, отже, жінкам та чоловікам слід використовувати протизаплідні засоби при протягом курсу терапії та впродовж 6 місяців після завершення лікування;
  • на початку терапії не можна допускати зневоднення організму. При розвитку грипоподібних симптомів варто використовувати антипіретики.

Використання препарату дітьми

Безпека та ефективність інтерферону альфа-2b у дітей не встановлені, за винятком:

  • при хронічному гепатиті В безпека та ефективність встановлені для лікування хворих віком 1-17 років . Безпека та ефективність інтерферону альфа-2b у дітей з хронічним гепатитом В віком до 1 року не встановлені;
  • Біоферон у поєднанні з рибавірином показаний для лікування підлітків і дітей віком від 3 років із хронічним гепатитом С за умови, що ураження печінки має компенсований характер, раніше такої терапії не проводили, а в сироватці крові виявляється РНК HCV.

Використання вагітними або при годуванні груддю

(відповідно до рекомендацій FDA: дослідження на тваринах показали тератогенну або ембріотоксичну дію лікарських засобів на плід, але контрольовані дослідження на людях не проводили)

В експериментальних дослідженнях на тваринах було показано, що інтерферон альфа-2b рекомбінантний при введенні сприяє індукції викиднів у вагітних мавп у дозах 18 та 30 млн МО/кг (що еквівалентно дозі для людини в 5 та 10 млн МО/кг, як зразок – поверхня тіла дорослої людини масою 60 кг). Адекватних досліджень у контрольованих умовах у вагітних жінок не проводили. Проте Біоферон у період вагітності можна використовувати, тільки якщо потенційна користь від такого лікування виправдовує потенційний ризик для плода.

Застосування у період вагітності. Категорія Х (відповідно до рекомендацій FDA: дослідження на тваринах і людях виявили очевидну небезпеку для плода, пов’язану з високим ризиком розвитку вроджених аномалій або стійких ушкоджень плода)

Цей пункт застосовується тільки для комбінованої терапії з рибавірином (див. рекомендації в інструкції по застосуванню рибавірину). Рибавірин володіє тератогенною дією, тому комбінована терапія інтерфероном альфа-2b та рибавірином при вагітності не допускається.

Застосування у матерів, що годують груддю

Невідомо, чи проникає препарат у молоко матері, яка годує груддю. У дослідженнях на мишах наявність інтерферону альфа-2b у молоці при його ін'єкційному надходженні в організм була доведена. Отже, у випадку, якщо застосування інтерферону у матерів, які годують груддю, вкрай необхідне, то годування слід припинити.

Упаковка

По 1 флакону у коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

2 роки.

Зберігати у місцях, недоступних для дітей при температурі від 2 до 8 °С, не заморожувати.