Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Бикалутера

Міжнародна назва: Bicalutamide
Виробник: Лабораторія Тютор С.А.С.І.Ф.І.А., вироблено Лабораторія Кравері С.А.І.С., Аргентина. (Laboratory Tuteur S.A.C.I.F.I.A., manufactured by Laboratory Craveri S.A.I.C., Argentina).
АТ Код: АТС L02В В03
Клінико-фармакологічна група: Протипухлинні засоби. Антагоністи гормонів та аналогічні засоби. Антиандрогенні засоби.
Форма випуску: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Склад

1 таблетка містить бікалутаміду 50 мг;

допоміжні речовини: лактоза, натрію крохмальгліколят, целюлоза мікрокристалічна, полівідон, магнію стеарат, гідроксипропілметилцелюлоза, етилцелюлоза № 20, поліетиленгліколь, титану діоксид.

Показання

Лікування задавненого раку передміхурової залози у поєднанні з рилізинг-фактором лютеїнізуючого гормону або хірургічною кастрацією.

Протипоказання

Підвищена чутливість до бікалутаміду або інших компонентів препарату; одночасне лікування терфенадином, астемізолом або цизапридом. Не призначають бікалутамід жінкам та дітям.

Дозування

Дорослі, у тому числі люди літнього віку: добова доза Бікалутери становить 50 мг (одна таблетка) один раз на добу. Застосування Бікалутери розпочинають одночасно з прийманням рилізінг-фактору лютеїнізуючого гормона або проведенням хірургічної кастрації.

У хворих з нирковою недостатністю та незначними порушеннями функції печінки немає потреби у коригуванні дози препарату. При середньому/тяжкому ураженні печінки можлива кумуляція бікалутаміду в організмі. Тривалість терапії щонайменше протягом 2 років або до змін у перебігу хвороби.

Побічні дії

Загалом бікалутамід добре переноситься і побічні дії, які вимагають припинення лікування, виникають дуже рідко. Але можуть виникати такі побічні ефекти як свербіж, набряки молочних залоз та гінекомастія, яку можна усунути хірургічним шляхом. Також може бути діарея, нудота, блювання, астенія та сухість шкіри.

У клінічних випробуваннях при комбінованому застосуванні бікалутаміду з аналогом рилізінг-фактору лютеїнізуючого гормона у ≥1% випадків виявили такі побічні ефекти (їх зв’язок з лікуванням не доведено, оскільки більша частина симптомів може бути пов’язана з літнім віком хворих):

З боку серцево-судинної системи: серцева недостатність.

З боку травного тракту: анорексія, сухість у роті, диспепсія, запор, метеоризм.

З боку центральної нервової системи: запаморочення, безсоння, підвищена сонливість, зниження лібідо.

З боку дихальної системи: диспное.

З боку сечостатевої системи: імпотенція, ніктурія.

З боку системи кровотворення: анемія.

З боку шкіри: висипання, підвищене потовиділення, гірсутизм, алопеція.

З боку ендокринної системи: цукровий діабет, гіперглікемія, збільшення або зменшення маси тіла.

Інші: біль у животі, грудній клітці, малому тазу, головний біль, набряки, озноб.

Передозування

Не описано. Специфічного антидоту не існує, лікування повинно бути симптоматичним. У разі необхідності проводять моніторинг життєво важливих функцій організму. Проведення діалізу не має сенсу через високий ступінь зв’язування бікалутаміду з білками плазми крові.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Бікалутера є антиандрогенним нестероїдним препаратом, який не здійснює інших ендокринних ефектів. Після зв’язування з андрогенними рецепторами, не спричиняючи експресії генів, препарат блокує андрогенний ефект, що призводить до регресії карциноми передміхурової залози. Бікалутамід являє собою рацемат, однак антиандрогенну дію здійснює виключно R(-)-енантіомер.

Фармакокінетика

Після приймання всередину препарат добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Одночасне вживання їжі на біодоступність бікалутаміду не впливає. S(+)-енантіомер швидко виводиться з організму порівняно з R(-)-енантіомером, період напіввиведення якого становить близько 1 тижня. При застосуванні у добовій дозі 50 мг лікарського засобу R(-)-енантіомер бікалутаміду кумулює в плазмі крові через характерний для нього тривалий період напіввиведення, досягаючи 10-кратної концентрації, і рівень концентрації R(-)-енантіомер в плазмі крові становить 9 мкг/мл. Це дає змогу приймати препарат один раз на добу. У рівноважному стані 99% загальної кількості енантіомерів у плазмі крові становить активний R(-)-енантіомер. Вік, наявність ниркової недостатності і легкої/помірної печінкової недостатності не впливають на фармакокінетику R(-)-енантіомеру. При тяжких захворюваннях печінки енантіомер виводиться з організму протягом більш тривалого часу. Бікалутамід на 96% зв’язується з білками плазми крові і метаболізується шляхом окиснення і глюкуронізації в нирках та печінці. Його метаболіти у рівному співвідношенні виводяться з сечею та калом.

Особливості застосування

У хворих з помірно вираженими і тяжкими порушеннями функції печінки з метою уникнення можливої кумуляції препарат Бікулатера слід застосовувати з обережністю.

Лікування препаратом може спричинити порушення функції печінки, тому слід регулярно контролювати функціональний стан печінки під час лікування. Іноді може відзначатися виражене порушення функції печінки, що потребує припинення застосування бікалутаміду.

Жінкам, особливо вагітним, слід з обережністю контактувати з таблетками, особливо пошкодженими.

Препарат не пригнічує сперматогенез.

Вплив на здатність керувати автомобілем та роботу з механізмами.

Відомостей стосовно негативного впливу бікалутаміду на здатність керувати автотранспортом і працювати з потенційно небезпечними механізмами немає, але слід враховувати можливість виникнення побічних ефектів з боку нервової системи, які впливатимуть на швидкість психомоторних реакції.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Немає даних стосовно взаємодії бікалутаміду і аналогів рилізінг-фактору лютеїнізуючого гормона.

Дослідження in vitro показали, що R-бікалутамід пригнічує цитохром Р450 в ізоформі 3A4, меншою мірою ізоформи 2С9, 2С19 і 2D6. Застосування бікалутаміду протягом 28 днів на фоні приймання мідазоламу призводило до збільшення значення AUC мідазоламу на 80%. Тому застосування Бікалутери разом з терфенадином, астемізолом і цизапридом протипоказане.

Необхідно дотримуватися обережності при одночасному призначенні Бікалутери з циклоспорином або блокаторами кальцієвих каналів. Може знадобитися зниження дози цих препаратів. Пацієнти, які приймають циклоспорин, повинні перебувати під наглядом лікарів, особливо на початку лікування Бікалутерою та при його відміні.

Необхідно бути обережним при призначенні Бікалутери одночасно з препаратами циметидином, кетоконазолом. Теоретично призначення такої комбінації може призвести до підвищення концентрації Бікалутери в крові і підвищення частоти розвитку побічних ефектів.

Дослідження in vitro показали, що бікалутамід може витісняти антикоагулянт кумаринового ряду варфарин з місць зв’язування з білками. Тому при призначенні Бікалутери хворим, які отримують антикоагулянти кумаринового ряду, рекомендується регулярно контролювати протромбіновий час.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній коробці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі 15 - 30°С.

Термін придатності – 2 роки. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності.