Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Бенлиста

Міжнародна назва: Belimumab
Виробник: ГлаксоСмітКляйн Мануфактуринг С.п.А., Італія/GlaxoSmithKline Manufacturing S.p.A., Italy.
АТ Код: АТС L04A A26
Клінико-фармакологічна група: Антинеопластичні та імуномодулюючі лікарські засоби. Селективні імуносупресанти.
Форма випуску: Порошок для розчину для інфузій

Склад

діюча речовина: белімумаб;

1 мл розчину містить 80 мг белімумабу;

допоміжні речовини: кислота лимонна, моногідрат; натрію цитрат, дигідрат; сахароза; полісорбат 80.

Показання

Для зменшення активності захворювання у дорослих пацієнтів з позитивною реакцією антитіл до системного червоного вовчака (СЧВ), які проходять стандартний курс терапії.

Протипоказання

Гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.

Дозування

Лікування Бенлістою повинен починати та контролювати лікар, який має досвід лікування та діагностування системного червоного вовчака. Застосовувати препарат може лише медичний працівник, який має достатні професійні навички проведення інфузійної терапії. Застосування Бенлісти може спричинити тяжку або життєво небезпечну реакцію гіперчутливості та реакцію на інфузійне введення. Повідомлялось про розвиток симптомів гострої гіперчутливості у пацієнтів через декілька годин після інфузійного введення. Повторення клінічно значущих реакцій після первинного відповідного лікування симптомів також спостерігалось . Тому Бенлісту слід застосовувати лише в умовах, де є можливість надання негайної медичної допомоги у разі таких реакцій. Пацієнтів слід залишити під медичним наглядом протягом тривалого часу (декілька годин) принаймні після перших 2 інфузій, маючи на увазі можливість пізнього початку реакції.

Пацієнтів, які лікуються Бенлістою, слід попередити про потенційний ризик тяжкої або життєво небезпечної реакції гіперчутливості та потенційну можливість затримки початку або повторення симптомів. Пацієнта слід ознайомити з Інструкцією кожного разу перед застосуванням Бенлісти.

Даних щодо лікування Бенлістою хворих з активним вовчаковим нефритом або активним вовчаком центральної нервової системи немає або недостатньо, тому Бенлісту не можна рекомендувати для лікування таких хворих .

Застосування.

Перед інфузійним введенням Бенлісти може знадобитися проведення премедикації із застосуванням антигістамінних препаратів разом або без жарознижувальних засобів.

Рекомендований режим дозування препарату є 10 мг/кг маси тіла у дні лікування 0, 14 та 28 та з 4-тижневим інтервалом у подальшому. Постійно слід моніторувати стан пацієнта. Якщо немає покращення контролю за захворюванням після лікування протягом 6 місяців, слід розглянути можливість припинення лікування Бенлістою.

Хворі літнього віку (віком від 65 років).

Ефективність та безпека застосування Бенлісти для хворих літнього віку не встановлені. Дані щодо лікування пацієнтів віком від 65 років обмежені < 1,6 % від загальної кількості пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях. Тому застосування Бенлісти для лікування пацієнтів літнього віку не рекомендується, якщо лише користь від застосування не буде перевищувати ризик. У разі необхідності застосування Бенлісти хворим літнього віку дозу корегувати не потрібно .

Ниркова недостатність.

Белімумаб був досліджений на обмеженій кількості хворих із системним червоним вовчаком та нирковою недостатністю. З огляду на наявну інформацію змінювати дозу препарату хворим з легкою, помірною або тяжкою нирковою недостатністю не потрібно. Однак з обережністю призначають препарат хворим з тяжкою нирковою недостатністю з огляду на брак даних .

Печінкова недостатність.

Спеціальних досліджень Бенлісти за участю хворих з печінковою недостатністю не проводилося. Малоймовірно, що хворим з печінковою недостатністю потрібно змінювати дозу препарату .

Спосіб введення.

Бенлісту вводять внутрішньовенно шляхом інфузії, перед введенням препарат слід розчинити та розвести.

Бенлісту вводять внутрішньовенно протягом 1 години.

Бенлісту не можна вводити внутрішньовенно струминно чи болюсно. Бенлісту не можна вводити з іншими лікарськими засобами в одній системі для внутрішньовенного введення.

Швидкість введення можна зменшити або зупинити введення взагалі, якщо у пацієнта спостерігається інфузійна реакція. Введення препарату необхідно негайно припинити, якщо у пацієнта спостерігається побічна реакція, потенційно небезпечна для життя .

Розчинення та розведення.

Розчинення та розведення потрібно проводити у стерильних умовах.

Залиште флакон на 10-15 хвилин, щоб він нагрівся до кімнатної температури (15 – 25 °С).

120 мг Бенлісти в одноразовому флаконі розчиняють у 1,5 мл стерильної води для ін’єкцій для отримання кінцевої концентрації белімумабу 80 мг/мл.

400 мг Бенлісти в одноразовому флаконі розчиняють у 4,8 мл стерильної води для ін’єкцій для отримання кінцевої концентрації белімумабу 80 мг/мл.

Потік води для ін’єкцій слід спрямовувати по стінці флакона для мінімізації піноутворення. Обережно обертайте флакон протягом 60 секунд. Нехай флакон на час розчинення препарату залишається при кімнатній температурі, обережно обертайте флакон протягом 60 секунд кожні 5 хвилин, доки порошок не розчиниться. Не збовтувати.

Розчинення зазвичай повністю завершується протягом 10-15 хвилин після додавання води, однак ця процедура може тривати до 30 хвилин. Захищайте розчин від дії сонячного проміння.

Якщо при розчиненні Бенлісти використовують механічний пристрій, то його швидкість не повинна перевищувати 500 обертів за хвилину, а флакон повинен обертатися не довше 30 хвилин.

Одразу після розчинення отриманий розчин повинен бути опалесцентним, від безбарвного до блідо-жовтого кольору та не містити сторонніх домішок. Однак допускається та очікується невелика кількість бульбашок повітря.

Після розчинення можна отримати з кожного флакона об’єм 1,5 мл (відповідно до 120 мг белімумабу) або 5 мл (відповідно до 400 мг белімумабу).

Розчинений продукт розводять у 250 мл 0,9 % фізіологічного розчину для внутрішньовенних ін’єкцій.

Розчин 5 % декстрози для внутрішньовенного введення несумісний з Бенлістою та не повинен застосовуватись.

З 250 міліметрового інфузійного мішка або флакона фізіологічного розчину слід відлити такий об’єм фізіологічного розчину, який дорівнює об‘єму розчиненої Бенлісти необхідної дози для пацієнта. Потім до інфузійного мішка або флакона потрібно влити необхідну кількість розчиненої Бенлісти, обережно перегорнути мішок чи флакон для розмішування розчину. Будь-який невикористаний розчин слід знищити.

Перед застосуванням уважно огляньте розчин Бенлісти на наявність твердих частинок та зміни кольору. У випадку наявності твердих частинок чи зміни кольору розчин слід знищити.

Якщо розчинений розчин застосовується не одразу, то його слід захистити від потрапляння прямого сонячного проміння та зберігати охолодженим при температурі від 2 до 8 °C. Розчини, розведені у фізіологічному розчині, можуть зберігатись при температурі від 2 до 8 °C або при кімнатній температурі.

Загальний час від розчинення Бенлісти до завершення інфузії не повинен перевищувати 8 годин.

Побічні дії

Нижче наведені побічні реакції відповідно до класифікації систем органів MedDRA та відповідно до частоти їх виникнення. Використовують такі категорії частоти:

дуже часті ³ 1/10;

часті ≥ 1/100 та < 1/ 10;

нечасті ³ 1/1000 та < 1/ 100;

рідкі ³ 1/10000 та < 1/ 1000.

У межах кожної категорії частоти побічні реакції наведенні у порядку зменшення їх тяжкості

 

Системи організму Частота Побічні реакції
Інфекції та інвазії Дуже часто Часто Бактеріальні інфекції, наприклад бронхіти, цистити Вірусні гастроентерити, фарингіти, назофарингіти
З боку крові та лімфатичної системи Часто Лейкопенія
З боку імунної системи Часто Реакції гіперчутливості*
Нечасто Анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк
Рідко Реакції гіперчутливості - негострі та відстроченого типу
З боку психіки Часто Депресія, безсоння
З боку нервової системи Часто Мігрень
З боку травної системи Дуже часто Діарея, нудота
З боку шкіри Нечасто Кропив’янка, висипання
З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини Часто Біль у кінцівках
Загальні порушення та реакції в місці введення Часто Реакції на інфузії*, гарячка

*Реакції гіперчутливості включають низку реакцій, у т.ч. анафілаксію та реакції, які можуть маніфестувати у вигляді різних симптомів, включаючи артеріальну гіпотензію, ангіоневротичний набряк, кропив’янку або інші висипання, свербіж та порушення дихання.

Реакції на інфузію включають реакції, які можуть маніфестувати у вигляді різних симптомів, включаючи брадикардію, міалгію, головний біль, висипання, кропив’янку, гарячку, артеріальну гіпотензію, артеріальну гіпертензію, запаморочення та артралгію. Через схожість симптомів та ознак не в усіх випадках можна розрізнити реакції гіперчутливості та реакції на інфузії.

Інфузійні реакції та гіперчутливість.

Частота інфузійних реакцій та реакцій гіперчутливості, що спостерігалися у день інфузії, була 17% у групі, що отримувала Бенлісту, та 15% у групі, що отримувала плацебо, і у 1% та 0,3 % випадків відповідно вимагала відміни лікування. Ці реакції загалом відмічали в день інфузії, але гострі реакції гіперчутливості можуть відмічати також на наступний день після введення. Пацієнти з множинною медикаментозною алергією або з гіперчутливістю в анамнезі мають підвищений ризик.

Інфекції.

Загальна частота інфекції була 70 % у групі, що отримувала Бенлісту, та 67 % у групі, що отримувала плацебо. Інфекціями, які спостерігали щонайменше у 3% пацієнтів, що отримували Бенлісту, і не менше ніж на 1 % частіше, ніж у пацієнтів, що отримували плацебо, були: назофарингіти, бронхіти, фарингіти, цистити та вірусні гастроентерити. Тяжкі інфекції спостерігали у 5 % пацієнтів, що отримували Бенлісту або плацебо. Інфекції, що призводили до зупинки лікування, спостерігали у 0,6 % пацієнтів, що отримували Бенлісту, та у 1 % пацієнтів, що отримували плацебо. Повідомляли про опортуністичні інфекції у пацієнтів, яких лікували Бенлістою.

Передозування

Клінічного досвіду передозування Бенлістою немає.

Пацієнтам призначали дві дози препарату до 20 мг/кг, які вводили внутрішньовенно окремо протягом 21 дня, що не призводило до збільшення частоти або тяжкості побічних реакцій порівняно з дозами 1, 4 або 10 мг/кг.

Лікарська взаємодія

Досліджень взаємодії не проводилось.

Несумісність

Белімумаб не сумісний з 5 % розчином декстрози. Препарат не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, за винятком препаратів, вказаних у розділі «Спосіб застосування та дози».

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії. Бенліста є моноклональним антитілом імуноглобуліну людини IgGlλ специфічним до протеїну стимулятора B-лімфоцитів (BLyS, які також називаються BAFF та TNFSF1ЗВ). Бенліста блокує зв’язок розчинного BLyS, фактора виживання В-клітин, з їх рецепторами на В-клітинах. Бенліста не зв’язує В-клітини напряму, але шляхом зв’язування BLyS Бенліста гальмує виживання В-клітин, включаючи аутореактивні В-клітини, та знижує диференціацію В-клітин в імуноглобулінпродукуючі клітини плазми. Рівень BLyS у пацієнтів з СЧВ та іншими аутоімунними хворобами збільшується. Існує взаємозв’язок між рівнем BLyS у плазмі крові та активністю СЧВ. Ступінь внеску BLyS до патофізіології СЧВ є не до кінця з’ясованим. У ході клінічних досліджень спостерігалось зменшення підвищених рівнів IgG та антитіл проти дволанцюгової ДНК, суттєве зменшення циркулюючих В-клітин, включаючи не підданих впливу клітин, активованих, плазмових та підгрупи В-клітин системного червоного вовчака. Імуногенність. Визначення чутливості до нейтралізуючих антитіл та неспецифічних антитіл проти препарату обмежується наявністю активного препарату у зібраних зразках. Дійсна поява нейтралізуючих антитіл та неспецифічних антитіл проти препарату у групі пацієнтів, залученій до дослідження, залишається невідомою.

Фармакокінетика

Абсорбція. Белімумаб вводиться у вигляді внутрішньовенних інфузій. Максимальні концентрації белімумабу в сироватці спостерігалися при закінченні інфузії та одразу після неї. Максимальні концентрації становили 313 мкг/мл, які базувались на імітації профілю «концентрація-час» з використанням типових значень параметрів групи пацієнтів фармакокінетичної моделі. Розподіл. Загальний об’єм розподілу белімумабу по тканинах становить 5,29 л. Біотрансформація. Белімумаб є білком, для якого передбачуваним метаболічним шляхом є розщеплення протеолітичними ферментами на маленькі пептиди та окремі амінокислоти. Виведення. Концентрації белімумабу у сироватці зменшуються біекспоненціальним чином із періодом напіврозподілу 1,75 дня та кінцевим періодом напіввиведення 19,4 дня. Загальний кліренс становив 215 мл/день. Пацієнти літнього віку. Бенліста досліджувалась серед обмеженої кількості пацієнтів літнього віку. У ході загального дослідження із залученням пацієнтів з системним червоним вовчаком із застосуванням внутрішньовенного препарату вік не впливав на експозицію белімумабу у фармакокінетичному аналізі групи пацієнтів. Однак, враховуючи невелику кількість пацієнтів віком від 65 років, вплив віку не можна виключити остаточно. Ниркова недостатність. Спеціальних досліджень для вивчення впливу ниркової недостатності на фармакокінетику белімумабу не проводилось. Під час клінічних досліджень белімумаб оцінювався серед обмеженої кількості пацієнтів із системним червоним вовчаком із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 60 мл/хв, у тому числі невелика кількість пацієнтів із кліренсом креатиніну < 30 мл/хв). Хоча протеїнурія (> 2 г/день) збільшувала кліренс белімумабу, а зменшення кліренсу креатиніну знижувало і кліренс белімумабу, ці впливи знаходились у межах очікуваної області мінливості. Таким чином, не рекомендується коректувати дозу для пацієнтів із нирковою недостатністю. Печінкова недостатність. Спеціальних досліджень для вивчення впливу печінкової недостатності на фармакокінетику белімумабу серед пацієнтів із порушенням функції печінки не проводилось. Молекули імуноглобуліну G1, як і белімумаб, катаболізуються завдяки широко розповсюдженим протеолітичним ферментам, які не обмежені тканинами печінки; таким чином, зміни функції печінки навряд чи мають будь-який вплив на виведення белімумабу. Маса тіла/ВМІ. Дозування белімумабу, скоректоване за масою тіла, призводить до зменшення експозиції препарату у пацієнтів з недостатньою масою тіла (BMI < 18,5) та до збільшення експозиції у пацієнтів з надмірною масою тіла (BMI ≥ 30). ВМІ-залежні зміни в експозиції препарату не призводять до відповідних змін ефективності препарату. Збільшення експозиції препарату у хворих з надмірною масою тіла, які отримують 10 мг/кг маси тіла белімумабу, не спричиняє загального збільшення рівня побічних дій або серйозних побічних реакцій порівняно з пацієнтами з надмірною масою тіла, які отримували плацебо. Однак у хворих з надмірною масою тіла частіше виникають нудота, блювання та діарея. Жодна з цих побічних дій у хворих з надмірною масою тіла не була тяжкою. Змінювати дозу препарату хворим з недостатньою або надмірною масою тіла не потрібно.

Фізико-хімічні властивості

від білого до майже білого кольору брикет.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

Не проводилось досліджень впливу Бенлісти на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами. З огляду на фармакологію Бенлісти, не прогнозується жодних шкідливих ефектів на таку діяльність.

Клінічний стан пацієнтів та показники безпеки Бенлісти потрібно враховувати при оцінюванні можливості пацієнта виконувати завдання, які потребують швидкості психомоторних реакцій.

Особливості застосування

Застосування Бенлісти для лікування нижчезазначених груп пацієнтів не вивчалось та не рекомендується:

  • тяжкий активний червоний вовчак центральної нервової системи;
  • тяжкий активний вовчаковий нефрит ;
  • ВІЛ;
  • гепатит В або С (наявний або в анамнезі);
  • гіпогаммаглобулінемія (IgG < 400 мг/дл) або дефіцит IgA (IgA<10 мг/дл);
  • трансплантація органа або трансплантація стовбурових клітин/кісткового мозку, або трансплантація нирок.

Сумісне застосування з препаратами, спрямованими на В-клітини, та з циклофосфамідом.

Дослідження з вивчення сумісного застосування Бенлісти з іншими препаратами, спрямованими на В-клітини, або з внутрішньовенним циклофосфамідом не проводились. При сумісному застосуванні Бенлісти з іншими препаратами, спрямованими на В-клітини, або з внутрішньовенним циклофосфамідом слід дотримуватись обережності.

Реакції на інфузії та реакції гіперчутливості.

Введення Бенлісти може спричинити реакції на інфузії та реакції гіперчутливості, що можуть бути тяжкими та мати летальний кінець. У разі виникнення серйозної реакції введення Бенлісти слід припинити та застосувати відповідні медичні заходи . Ризик виникнення реакцій гіперчутливості найбільший після перших 2 інфузій, хоча ризик залишається після кожної проведеної інфузії. Найбільший ризик мають пацієнти з множинною медикаментозною алергією або значною гіперчутливістю.

Перед інфузією Бенлісти можна провести премедикацію, включаючи антигістамінні засоби з або без жарознижувальних препаратів. Даних щодо можливості премедикації зменшити частоту або тяжкість реакцій на інфузію недостатньо.

У ході клінічних досліджень серйозні реакції на інфузії та реакції гіперчутливості виникали приблизно у 0,9 % пацієнтів і включали анафілактичну реакцію, брадикардію, артеріальну гіпотензію, ангіоневротичний набряк та порушення дихання. Реакції на інфузії виникали частіше під час перших двох інфузій з тенденцією до зниження при подальших інфузіях . Повідомлялося про розвиток симптомів гострої гіперчутливості у пацієнтів через декілька годин після інфузійного введення. Повторення клінічно значущих реакцій після первинного відповідного лікування симптомів також спостерігалось (див розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). Тому Бенлісту слід застосовувати лише в умовах, де є можливість надання негайної медичної допомоги у разі таких реакцій. Пацієнтів слід залишити під медичним наглядом протягом тривалого часу (декілька годин) принаймні після перших 2 інфузій, маючи на увазі можливість пізнього початку реакції. Пацієнтів слід попередити, що реакції гіперчутливості можуть виникнути в день проведення інфузії або в день після її проведення, та поінформувати про потенційні ознаки та симптоми та можливість їх повторення. Пацієнтів слід попередити негайно звертатися за медичною допомогою у разі виникнення у них цих симптомів. Пацієнта слід ознайомити з Інструкцією кожного разу перед застосуванням Бенлісти. Також відмічали реакції гіперчутливості - негострі та відстроченого типу, такі як висипання, нудота, підвищена втомлюваність, міалгія, головний біль та набряк обличчя.

Інфекції.

За механізмом дії Бенліста може збільшувати потенційний ризик виникнення інфекцій, включаючи опортуністичні інфекції. Лікар повинен дотримуватись обережності при вирішенні питання щодо застосування Бенлісти для лікування хворих із хронічними інфекціями або рецидивами інфекцій в анамнезі. Пацієнти, які приймають будь-які препарати для лікування хронічних інфекцій, не повинні розпочинати терапію Бенлістою. Пацієнти, у яких виникла інфекція під час лікування Бенлістою, повинні знаходитися під ретельним наглядом. Ризик застосування Бенлісти для лікування хворих на активний або латентний туберкульоз невідомий.

Прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія (ПМЛ).

У хворих із системним червоним вовчаком (СЧВ), які лікуються імуносупресивними лікарськими засобами, включаючи белімумаб, повідомлялось про виникнення прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії, результатом якої були неврологічні порушення, включаючи летальні випадки. На діагноз прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії (ПМЛ) слід зважати завжди, якщо у пацієнта з’являються нові або загострюються старі неврологічні ознаки та симптоми. Пацієнта слід направити на обстеження до невропатолога або іншого відповідного спеціаліста та у разі підтвердження діагнозу ПМЛ слід припинити лікування імуносупресантами, включаючи белімумаб.

Імунізація.

Одночасно з Бенлістою або за 30 днів перед застосуванням Бенлісти не слід застосовувати живі вакцини, оскільки клінічна безпека застосування цього не встановлена. Наявних даних стосовно вторинної трансмісії інфекції від пацієнтів, які отримують живі вакцини, до пацієнтів, які отримують Бенлісту, немає. З огляду на механізм дії белімумаб може впливати на відповідь на імунізацію. Ефективність вакцинації пацієнтів, які лікуються Бенлістою, невідома. За обмеженими даними можна припустити, що Бенліста суттєво не впливає на здатність підтримувати захисну імунну відповідь, отриману перед застосуванням Бенлісти. Для того, щоб зробити висновок стосовно можливості пацієнтів, які лікуються Бенлістою, зберігати захисну відповідь на вакцинацію, даних недостатньо.

Малігнізація та лімфопроліферативні порушення.

Імуномодулюючі лікарські засоби, включаючи белімумаб, можуть збільшувати ризик малігнізації. З обережністю слід застосовувати белімумаб для лікування пацієнтів з випадками малігнізації в анамнезі або продовжувати лікування пацієнтів, у яких виникла малігнізація. Пацієнти зі злоякісним новоутворенням протягом останніх 5 років не досліджувались, за винятком пацієнтів з базальним або сквамозноклітинним раком шкіри або раком шийки матки, які були повністю виключені або адекватно ліковані.

Використання препарату дітьми

Ефективність та безпека застосування Бенлісти дітям не встановлені, тому препарат не застосовують даній віковій групі.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Жінки репродуктивного віку/контрацепція.

Жінки репродуктивного віку повинні користуватися ефективними контрацептивними засобами під час лікування Бенлістою та щонайменше 4 місяці після останнього курсу лікування.

Вагітність.

Існує обмежена кількість даних щодо застосування Бенлісти вагітним. Спеціальних клінічних досліджень не проводили. За винятком очікуваного фармакологічного ефекту, а саме зменшення кількості В-клітин, дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого шкідливого ефекту стосовно репродуктивної токсичності . Бенлісту не можна застосовувати у період вагітності, тільки якщо потенційна користь для матері не переважає над ризиком для плода.

Період годування груддю. Невідомо, чи екскретується Бенліста у грудне молоко людини. Безпеку застосування Бенлісти у період годування груддю не встановлено. Рекомендується прийняти рішення щодо припинення годування груддю чи припинення застосування Бенлісти, враховуючи співвідношення користь для матері/ризик для немовляти.

Фертильність. Даних стосовно впливу Бенлісти на фертильність людини немає. Вплив препарату на чоловічу та жіночу фертильність у ході досліджень на тваринах не оцінювався .

Упаковка

Скляний флакон, закритий безлатексною силіконізованою гумовою пробкою з алюмінієвим фліпом, який містить 120 мг або 400 мг порошку для приготування розчину для інфузій.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

5 років. Після розчинення – 8 годин.

Закритий флакон. Зберігати при температурі від 2 до 8 °C. Не заморожувати.

Зберігати у захищеному від світла місці. Зберігати в оригінальній зовнішній упаковці до моменту застосування. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Розведений розчин. Після розчинення зберігати при температурі від 2 до 8 °C або при кімнатній температурі. Зберігати у захищеному від світла місці. Зберігати у недоступному для дітей місці.