Россия
  • Россия
  • Украина
Укр

Азимед

Міжнародна назва: Azithromycin
Виробник: ПАТ «Київмедпрепарат».
АТ Код: АТС J01F A10
Клінико-фармакологічна група: Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни.
Форма випуску: Капсули

Склад

діюча речовина: азитроміцин;

1 капсула містить азитроміцину у перерахуванні на 100 % речовину 250 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат;

склад оболонки капсули: титану діоксид (Е 171), желатин.

Показання

Інфекції, викликані чутливими до азитроміцину мікроорганізмами:

  • інфекції ЛОР-органів (бактеріальний фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит);
  • інфекції дихальних шляхів (бактеріальний бронхіт, негоспітальна пневмонія);
  • інфекції шкіри і м’яких тканин: мігруюча еритема (початкова стадія хвороби Лайма), бешиха, імпетиго, вторинні піодерматози;
  • інфекції, що передаються статевим шляхом: неускладнений та ускладнений уретрит/цервіцит.

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини, до будь-якого іншого компонента препарату або до інших макролідних та кетолідних антибіотиків.

Дозування

Препарат застосовувати внутрішньо 1 раз на добу за 1 годину до їди або через 2 години після їди, оскільки одночасний прийом з їжею порушує всмоктування азитроміцину.

При застосуванні капсули не розкривати і не ділити!

Дорослим, особам літнього віку і дітям з масою тіла більше 45 кг:

  • при інфекціях ЛОР-органів і дихальних шляхів, шкіри і м’яких тканин (окрім хронічної мігруючої еритеми): 500 мг (2 капсули за 1 прийом) на добу протягом 3-х днів;
  • при мігруючій еритемі: 1 раз на добу протягом 5 днів: 1-й день – 1 г (4 капсули по 250 мг), з 2-го по 5-й день – по 500 мг (2 капсули по 250 мг);
  • при інфекціях, що передаються статевим шляхом: 1 г одноразово (4 капсули по 250 мг).

У разі пропуску прийому 1 дози препарату пропущену дозу слід прийняти якомога швидше, а наступні прийоми – з інтервалами в 24 години.

Людям літнього віку немає необхідності змінювати дозування препарату.

Ниркова недостатність.

У пацієнтів з незначним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну >40 мл/хв) немає необхідності змінювати дозування препарату. Не було проведено клінічних досліджень у пацієнтів з кліренсом креатиніну <40 мл/хв. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні азитроміцину таким пацієнтам.

Печінкова недостатність.

Оскільки азитроміцин метаболізується у печінці і виводиться з жовчю, препарат не слід застосовувати пацієнтам із серйозними захворюваннями печінки.

Побічні дії

Зазвичай азитроміцин переноситься добре. При прийомі препаратів азитроміцину відмічалися наступні побічні реакції.

З боку серцево-судинної системи: повідомлялося про випадки виникнення відчуття серцебиття, пароксизмальних шлуночкових тахікардій типу «пірует», аритмій, включаючи шлуночкові тахікардії і розвиток артеріальної гіпотензії.

З боку травного тракту: нудота, діарея, біль у животі, метеоризм, блювання, диспепсія, гастрит, закреп, псевдомембранозний коліт, панкреатит, зміни кольору язика.

З боку гепатобіліарної системи: гепатит, порушення функції печінки, виникнення печінкової недостатності, що рідко призводить до летального наслідку, фулмінантний та некротичний гепатит, холестатична жовтяниця.

Неврологічні порушення: запаморочення, головний біль, парестезії, дисгевзія, гіпестезія, сонливість, безсоння, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, аносмія, агевзія, паросмія, міастенія гравіс.

Психічні порушення: нервозність, тривожне збудження, агресивність та тривога.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: глухота, що має оборотний характер, дзвін у вухах, вертиго.

З боку органів зору: порушення зору.

З боку системи крові та лімфатичної системи: нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: висипання, свербіж, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість, кропив’янка, токсичний епідермальний некроліз, ангіоневротичний набряк та поліморфна еритема.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: біль у суглобах.

З боку сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність та інтерстиціальний нефрит.

Інфекції та інвазії: кандидоз, в тому числі кандидоз ротової порожнини; вагінальна інфекція.

Алергічні реакції: підвищена чутливість, анафілактичні реакції.

Системні порушення: підвищена втомлюваність, анорексія, біль у грудях, набряки, нездужання, астенії.

Зміни з боку лабораторних показників: лімфоцитопенія, еозинофілія, зменшення кількості бікарбонатів крові, підвищення АлАТ, АсАТ, білірубіну та креатиніну, а також зміни рівня калію у крові, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі.

Передозування

При передозуванні азитроміцином можуть спостерігатися такі ж самі побічні реакції, як і при прийомі звичайних терапевтичних доз.

Лікування: прийом активованого вугілля та проведення симптоматичної терапії, спрямованої на підтримання життєвих функцій організму.

Лікарська взаємодія

Слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам разом з іншими препаратами, які можуть подовжувати інтервал QT.

Антациди. При вивченні одночасного впливу антацидів на фармакокінетичні параметри азитроміцину не спостерігалося змін у біодоступності препарату, хоча його пікові плазмові концентрації зменшуються приблизно на 25 %. Рекомендовано прийом азитроміцину за 1 годину до або через 2 години після прийому антацидів.

Похідні ріжків. При одночасному застосуванні похідних ріжків теоретично існує можливість розвитку ерготизму .

Карбамазепін. Азитроміцин не виявляє значного впливу на плазмові рівні карбамазепіну або на його активні метаболіти.

Циклоспорин. Деякі зі споріднених макролідних антибіотиків впливають на метаболізм циклоспорину. Оскільки не було проведено фармакокінетичних і клінічних досліджень можливої взаємодії при одночасному прийомі азитроміцину і циклоспорину, слід ретельно зважити терапевтичну ситуацію до призначення одночасного прийому цих ліків. Якщо комбіноване лікування вважається виправданим, необхідно проводити ретельний моніторинг рівнів циклоспорину і, відповідно регулювати дозування.

Кумаринові антикоагулянти. Азитроміцин не змінює антикоагуляційний ефект одноразової дози варфарину (15 мг). Повідомлялось про потенціювання антикоагуляційного ефекту пероральних антикоагулянтів (кумарину) при одночасному прийомі з азитроміцином. Хоча достовірний причинно-наслідковий зв'язок не встановлений, але слід враховувати необхідність частого моніторингу протромбінового часу у таких пацієнтів.

Дигоксин. У деяких пацієнтів певні макролідні антибіотики впливають на метаболізм дигоксину в кишечнику. Відповідно, при одночасному застосуванні азитроміцину і дигоксину слід пам'ятати про можливість підвищення концентрацій дигоксину і проводити моніторинг рівнів дигоксину.

Метилпреднізолон. Азитроміцин незначною мірою впливає на фармакокінетику метилпреднізолону.

Терфенадин. Не повідомлялося про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. Як і у випадку з іншими макролідними антибіотиками, азитроміцин необхідно з обережністю призначати у комбінації з терфенадином.

Теофілін. Азитроміцин не впливає на фармакокінетику теофіліну при одночасному прийомі азитроміцину і теофіліну. Комбіноване застосування теофіліну та інших макролідних антибіотиків іноді може призводити до підвищеного рівня теофіліну в сироватці крові.

Зидовудин. 1000 мг одноразові дози та 1200 мг або 600 мг багаторазові дози азитроміцину не впливають на плазмову фармакокінетику та виділення із сечею зидовудину або його глюкуронідних метаболітів. Однак прийом азитроміцину підвищує концентрацію фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту в мононуклеарах у периферійному кровообігу.

Диданозин. Застосування азитроміцину у добовій дозі 1200 мг не впливає на фармакокінетику диданозину при їх одночасному прийомі.

Рифабутин. Одночасне застосування азитроміцину і рифабутину не впливає на плазмові концентрації цих препаратів. При одночасному прийомі азитроміцину і рифампіцину можливий розвиток нейтропенії. Хоча нейтропенія, вірогідніше за все, пов'язана із застосуванням рифабутину, причинний зв'язок з одночасним прийомом з азитроміцином не встановлений.

Нелфінавір. Застосування нелфінавіру призводить до збільшення концентрації азитроміцину в сироватці крові. Хоча корекція дози азитроміцину при його одночасному застосуванні з нелфінавіром не рекомендується, але є обргрунтованим моніторинг відомих побічних реакцій азитроміцину.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Азитроміцин – представник нової групи макролідних антибіотиків – азалідів, що володіють широким спектром антимікробної дії. Зв’язуючись із 50S-субодиницею рибосоми 70S чутливих мікроорганізмів і пригнічуючи РНК-залежний синтез білка, сповільнюють ріст і розмноження бактерій, а при високих концентраціях можливий бактерицидний ефект. Азитроміцин має широкий спектр дії і є активним щодо ряду грампозитивних бактерій: Streptococcus pneumoniae, S. руоgenes, S. agalactiae, стрептококів груп С, F і G, Staphylococcus aureus, S. viridans. Не діє на грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину. Препарат також ефективний щодо грамнегативних бактерій: Наеmophilus influenzae, H. parainfluenzae і H. ducrei, Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis, B. Parapertussis, Neisseria gonorrhoeae, Gardnerella vaginalis. Діє на чутливі анаеробні мікроорганізми: Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp., Bacteroides bivius, Clostridium perfringes. Крім цього, препарат також є ефективним відносно внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів, у тому числі: Legionella pneumophila, Chlamydia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Тreponema pallidum, Borrelia burgdorferi.

Фармакокінетика

Біодоступність після перорального застосування препарату становить приблизно 37 % (ефект «першого проходження»). Максимальна концентрація у сироватці крові досягається через 2,5-3 години після прийому препарату і становить 0,4 мг/л при прийомі внутрішньо 500 мг препарату. Азитроміцин добре проникає у дихальні шляхи, органи і тканини урогенітального тракту, зокрема у передміхурову залозу, у шкіру і м’які тканини. Концентрація препарату у тканинах і клітинах у 10-100 разів вища, ніж у сироватці крові. Стабільний рівень у плазмі крові досягається через 5-7 днів. Препарат у великій кількості накопичується у фагоцитах, які транспортують його у місця інфекції і запалення, де поступово вивільняється у процесі фагоцитозу. З білками зв’язується обернено пропорційно до концентрації у крові (7-50 % препарату). Близько 35 % метаболізується у печінці шляхом диметилювання, втрачаючи активність. Понад 50 % дози виводиться з жовчю у незміненому вигляді, приблизно 4,5 % – з сечею протягом 72 годин. Період напіввиведення з плазми крові становить 14-20 годин (в інтервалі 8-24 годин після прийому препарату) і 41 годину (в інтервалі 24-72 години). Прийом їжі значно змінює фармакокінетику. З віком параметри фармакокінетики не змінюються у чоловіків (65-85 років), у жінок збільшується максимальна концентрація (Сmax) на 30-50 %, у дітей у віці 1-5 років – знижуються Сmax, T½, площа під фармакокінетичною кривою.

Фізико-хімічні властивості

тверді желатинові капсули, кришка і корпус білого кольору. Вміст капсул – порошок білого або майже білого кольору.

Вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами, а так само на швидкість реакції

При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами слід враховувати можливість виникнення побічних реакцій з боку нервової системи та органів чуття, таких як запаморочення, сонливість, порушення зору.

Особливості застосування

Алергічні реакції.

Рідко повідомлялося про виникнення ангіоневротичного набряку та анафілаксії, які супроводжувались рецидивуючими симптомами і потребували більш тривалого лікування. Після закінчення лікування у деяких пацієнтів ще можуть зберігатися реакції гіперчутливості, що потребують специфічної допомоги під наглядом лікаря.

Подовжена серцева реполяризація та інтервал QT.

З обережністю слід призначати азитроміцин пацієнтам з підвищеним ризиком подовженої серцевої реполяризації:

  • із вродженою або зареєстрованою пролонгацією інтервалу QT;
  • які наразі проходять лікування іншими препаратами, що подовжують інтервал QT, наприклад антиаритмічними препаратами класу I-а і III, цизапридом і терфенадином;
  • з порушенням електролітного обміну, особливо у випадку гіпокаліємії і гіпомагніємії;
  • з клінічно значимою брадикардією, аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.

Стрептококові інфекції.

При лікуванні інфекції ЛОР-органів (фарингіту/тонзиліту), викликаної Streptococcus pyogenes, препаратом першого ряду є пеніцилін, так само як і при профілактиці ревматичного ураження суглобів. Азитроміцин також ефективний при інфекційному ураженні ЛОР-органів, але немає ніяких даних, які підтвердили б його ефективність у профілактиці ревматичного поліартриту.

Суперінфекції.

Як і при лікуванні іншими антибактеріальними препаратами, необхідно враховувати можливість виникнення симптомів суперінфекції, яка викликана нечутливими мікроорганізмами, в тому числі грибами.

Порушення функції печінки.

Оскільки азитроміцин виводиться переважно печінкою, пацієнтам з важкими захворюваннями печінки приймати препарат необхідно з обережністю.

При появі ознак порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко розвивається, у поєднанні з жовтяницею, потемнінням сечі, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопатією, необхідно провести дослідження функції печінки.

Порушення функції нирок.

У пацієнтів з порушенням функції нирок (рівень клубочкової фільтрації <10 мл/хв) спостерігалося збільшення системної експозиції азитроміцину на 33 %.

Міастенія гравіс.

Повідомлялося про випадки міастенічного синдрому та про загострення симптомів міастенії у пацієнтів, які отримували азитроміцин.

Діарея.

При застосуванні майже всіх антибактеріальних засобів, включаючи азитроміцин, повідомлялося про випадки діареї, пов’язаної з Clostridium difficile, від слабо вираженої діареї до проявів коліту з летальним наслідком.

Необхідно ретельно аналізувати анамнез, оскільки пов’язана з Clostridium difficile діарея може розвинутися через 2 місяці після прийому антибактеріальних препаратів і може бути стійкою до лікування та стати причиною колектомії.

Ерготизм.

У пацієнтів, які приймали похідні ріжків одночасно з макролідними антибіотиками деколи виникали прояви ерготизму. Дані, які б підтверджували взаємодію між похідними ріжків і азитроміцином, відсутні. Проте внаслідок теоретичної можливості розвитку ерготизму у пацієнтів, які приймають макроліди і похідні ріжків, під час лікування азитроміцином слід утриматися від прийому похідних ріжків.

Використання препарату дітьми

Дітям з масою тіла менше 45 кг не рекомендується призначати азитроміцин у вигляді капсул.

Використання вагітними або при годуванні груддю

Враховуючи недостатність даних щодо безпеки застосування препарату, не рекомендується призначати азитроміцин у період вагітності або годування груддю, за винятком випадків, коли очікуваний ефект для матері перевищує можливий ризик від застосування препарату для плода чи новонародженого.

Упаковка

По 6 або 10 капсул в блістері, 1 блістер в пачці.

Категория видачі

За рецептом.

Умови та терміни зберігання

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати в недоступному для дітей місці. Застосовувати за призначенням лікаря.